Рішення

від 14.04.2025 по справі 120/8722/24

НЕ ВКАЗАНО

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

14 квітня 2025 р. Справа № 120/8722/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 Оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_2 " про визнання дій, рішень протиправними та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач 1, ІНФОРМАЦІЯ_3 ), Військової частини НОМЕР_1 Оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (далі - відповідач 2, Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій, рішень протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача вказав, що його довіритель з 13.10.2011 перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_4 . На виконання вимог Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" позивач оновив свої дані у мобільному за стосунку "Резерв+" та у ЦНАП. Також, повідомив, що з 17.02.2024 по даний час ОСОБА_1 працює водієм автотранспортних засобів в ТОВ "Ф1 ЛОГІСТИК". 31.05.2024 рухаючись на службовому автотранспорті за маршрутом м. Вінниця - м. Добра, Словаччина на блок-посту в с. Нижні Ворота позивач був зупинений представниками ІНФОРМАЦІЯ_5 для перевірки документів.

В подальшому, позивач був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_5 у АДРЕСА_1 де пройшов медичний огляд та додаткове обстеження. В позовній заяві представник позивача наголосив на тому, що відповідні дії посадовими особами відповідача 1 були вчинені проти волі ОСОБА_1

01.06.2024 медичною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_6 позивача визнано придатним до військової служби, зараховано в запас 31.05.2024, взято на військовий облік військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_5 , присвоєно ВОС 900025А, та виданий новий військовий квиток серії НОМЕР_2 . Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 №450 від 31.05.2024 позивачу присвоєне військове звання солдат, та 01.06.2024 призвано на військову службу у Збройні Сили України до військової частини НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.06.2024 за №63 позивача зараховано до списків особового складу частини, поставлено на забезпечення та призначено на посаду водія. Військову присягу позивач прийняв 03.06.2024 у військовій частині НОМЕР_1 .

З огляду на зазначене, представник позивача вважає дії посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття його довірителя на військовий облік як військовозобов`язаного та призов на військову службу під час мобілізації, без зняття його з військового обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 , протиправними.

Крім того, представник позивача вважає протиправними дії позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 , оскільки ОСОБА_1 не проводився медичний огляд, лікарям він не представлявся, за наявними захворюваннями 31.05.2024 позивач не міг бути визнаний придатним до військової служби.

Також, на переконання сторони позивача, внаслідок вчинення відповідачем 1 вищезазначених протиправних дій, є протиправним прийнятий командиром військової частини НОМЕР_1 наказ від 01.06.2024 за №63 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу частини.

Ухвалою від 10.07.2024 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву.

У встановлений судом строк ІНФОРМАЦІЯ_3 подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив щодо задоволення даного позову. Зокрема зазначив, що відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 № 1456 "Про затвердження Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану" на підставі рішення Ради оборони Закарпатської області від 30.11.2023 №42 та наказу коменданта міста Мукачево та Мукачівського району від 04.05.2024 № 11 уповноважені особи ІНФОРМАЦІЯ_5 здійснюють перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян. Затримання та доставку громадян до територіального центру комплектування та соціальної підтримки не здійснюють.

Тому, під час перевірки документів військовозобов`язаного ОСОБА_1 представниками поліції у присутності уповноважених осіб з числа військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_5 , під час здійснення заходів правового режиму воєнного стану на блокпості №1 на в`їзді/виїзді в АДРЕСА_2 могли встановити порушення правил військового обліку, зокрема статті 1 пункту 10-1 абз. 3 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 (відсутність військово-облікового документу) та запропонувати позивачу прибути до найближчого територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а не прибути щодо оновлення персональних даних.

Дане твердження щодо добровільного прибуття, на переконання відповідача 1, підтверджується заявою про взяття на військовий облік військовозобов`язаних ОСОБА_1 №8042 від 31.05.2024.

Також, представник відповідача 1 зазначив, що медичний огляд позивача був проведений на виконання ч. 13 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», якою визначено, що громадяни України, які приписуються до призовних дільниць, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов`язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов`язковий медичний огляд.

Під час медичного огляду хірургом та офтальмологом позивач заявив скарги на стан здоров`я, в зв`язку з чим був скерований на додатковий медичний огляд, під час якого було зроблено рентген та дослідження хребта, проведено додаткове консультування у травматолога. Згідно довідки/постанови військово-лікарської комісії від 31.05.2024 за вих.№9994 ОСОБА_1 визнано тами, що підлягає призову на військову службу під час мобілізації.

З огляду на зазначене, представник відповідача 1 вважає, що військово-лікарською комісією дотримано вимог наказу Міністерства оборони № 402 від 14.08.2008.

Крім того, представник ІНФОРМАЦІЯ_5 зауважив, що позивача ніхто не примушував проходити медичний огляд, про що свідчить його власний підпис на довідці ф 13.

Окремо, представник відповідача 1 зауважив, що оцінка визначення діагнозу хворого є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії. При цьому, у разі наявності сумніву щодо правильності висновку Позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо придатності до військової служби, позивач має право звернутись до ВЛК вищого рівня.

Також, у відзиві повідомлено, що військовий квиток серії НОМЕР_2 від 31.05.2024 позивачу було видано замість втраченого, а оскаржуваний наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 31.05.2024 за №450 стосується іншої особи.

09.08.2024 представником позивача до суду подано відповідь на відзив, в які він наполягав на задоволенні заявлених позовних вимог. Зокрема повторно наголосив на тому, що як вбачається з позовних вимог та підтверджено доданими до позовної заяви документами, ОСОБА_2 перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , оновив облікові дані, мав військовий квиток та паспорт громадянина України, що виключало і не наділяло права службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_7 його повторно, без зняття з військового обліку за місцем постійної реєстрації та проживання, брати на військовий облік, виписувати вдруге військовий квиток та призивати на військову службу.

Ухвалою від 26.11.2024 витребувано відповідачів додаткові докази, а саме:

- в ІНФОРМАЦІЯ_5 належним чином засвідчену копії наказу, яким ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , присвоєно військове звання солдат;

- в Військової частини НОМЕР_1 Оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_2 " належним чином засвідчену копію оскаржуваного в даній справі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.06.2024 за №63, в частині яка стосується ОСОБА_1 .

24.12.2024 на виконання вимог ухвали суду від 26.11.2024 від ІНФОРМАЦІЯ_5 отримано письмові пояснення, в яких останній повідомив про неможливість надати витребувану судом копію наказу, яким ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , присвоєно військове звання солдат, адже відповідне рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 не приймалось. Згідно даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, 13.10.2011 гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , було прийнято на військовий облік як особу, яка не проходила військової служби (переданий з обліку призовників) у ІНФОРМАЦІЯ_4 і саме тоді керівником відповідного центру комплектування позивачу було присвоєно військове звання солдат.

Ухвалою від 17.01.2025 витребувано в Військової частини НОМЕР_1 Оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_2 " та зобов`язано надати суду в 5-денний строк з дня отримання копії даної ухвали належним чином засвідчену копію оскаржуваного в даній справі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.06.2024 за №63, в частині яка стосується ОСОБА_1 .

Відповідач 2 витребуваних ухвалами від 26.11.2024 та від 17.01.2025 копій документів не надав, правом на подання відзиву не скористався, хоча про прийняті судом ухвали та про розгляд справи був повідомлений завчасно за допомогою підсистеми "Електронний суд", що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Згідно ч. 2, 6 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

З огляду на викладене, враховуючи те, що позовна вимога щодо скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.06.2024 за №63, в частині яка стосується ОСОБА_1 , є похідною та прямо пов`язана з правомірністю дій ІНФОРМАЦІЯ_5 , суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.

Інших заяв по суті справи від сторін спору до суду не надходило.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_8 , з 13.10.2011 перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_3 (а.с. 10).

Згідно пункту 13 вказаного військового квитка серії НОМЕР_3 , позивач 10.01.2011 медичною комісією при Хмільницькому визнаний обмежено придатним за ст. 62в розкладу хвороб (Наказ МО України від 2008 р. №402), підлягає повторному огляду в січні 2016 року.

20.05.2024 позивач оновив свої дані в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» в українському мобільному застосунку, розробленому Міністерством оборони України "Резерв+", що підтверджено скріншотами екрану мобільного терміналу та присвоєно унікальний номер 220620220693101500112 в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів "Оберіг" (а.с. 12).

Також з матеріалів справи слідує, що позивач з 17.02.2024 перебував у трудових відносинах з ТОВ "Ф1 ЛОГІСТИК", а саме працював водієм автотранспортних засобів, що підтверджується виданою товариством довідкою від 30.05.2024 №56 (а.с. 20).

31.05.2024 рухаючись на службовому автотранспорті за маршрутом м. Вінниця - м. Добра, Словаччина на блок-посту №1 в с. Нижні Ворота працівниками поліції у присутності уповноважених осіб ІНФОРМАЦІЯ_5 було здійснено перевірку документів військовозобов`язаного ОСОБА_1 .

В подальшому, позивач був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_5 у АДРЕСА_1 де пройшов медичний огляд та додаткове обстеження, що підтверджується доданими до відзиву на позовну заяву копіями медичних документів (карткою обстеження та медичного огляду військовозобов`язаного на придатність до військового обліку, висновком лікаря офтольмолога, висновком лікаря хірурга, консультацією травматолога, консультативним висновком спеціаліста, виданими КНП "Лікарня святого Мартина": Дослідженням хребта ОСОБА_1 від 31.02.2024, рентгенографією таза №283010 від 31.05.2024).

За результатами медичного огляду позивача визнано придатним до військової служби, про що видано постанову, яка оформлена довідкою військово-лікарської комісії від 31.05.2024 за №9994, відповідно до якої ОСОБА_1 , 1994 р.н., визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВННЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони.

Також, 31.05.2024 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , замість втраченого, було видано новий військовий квиток серії НОМЕР_2 від 31.05.2024, в якому проставлено відмітку про його взяття на облік ІНФОРМАЦІЯ_3 з 31.05.2024 (розділ IV військового квитка), відомості про придатність до військової служби (п. 13 розділу І військового квитка) та інформацію про призов позивача з 01.06.2024 у Збройні Сили України (п. 9 розділу І військового квитка).

Крім того, за даними п. 19 розділу І військового квитка серії НОМЕР_2 від 31.05.2024, позивачу наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 №450 від 31.05.2024 присвоєно військове звання солдат (а.с. 14).

Згідно витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 31.05.2024 за №452, солдата ОСОБА_1 призвано з 31.05.2024 та направлено для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період військовозобов`язаних відповідно до поіменного списку військовозобов`язаних, які призвані і відправлені в складі команди № НОМЕР_1 (а.с. 94).

Також, з отриманих від представника позивача пояснень, судом встановлено, що в подальшому, реалізуючи наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 31.05.2024 за №452, командиром військової частини НОМЕР_1 від 01.06.2024 №63 позивача зараховано на всі види забезпечення частини з 01.06.2024.

Вважаючи протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_5 пов`язані з його призовом на військову службу під час мобілізації, не погоджуючись із прийнятими наказом про зарахування в запас та присвоєння військового звання, наказом про його призов на військову службу, а також наказом щодо зарахування до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та на вciх видів забезпечення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд керується наступним.

Згідно ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

На момент розгляду вказаної адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.

Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-ХІІ (далі - Закон №3543-ХІІ, в редакції на час виникнення спірних відносин) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до норм абз. 5 статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Статтею 1 Закону України "Про оборону України" від 06.12.1991 № 1932-XII передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України від 25.03.1992 р. № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно з ч. 2 ст. 1 України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Серед іншого, військовий обов`язок включає дотримання правил військового обліку (ч. 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначені категорії громадян України щодо військового обов`язку, а саме: допризовники особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які перебувають у запасі Збройних Сил України, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Згідно із ч. 8 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виконання військового обов`язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов`язаними порядку і правил військового обліку, проходження зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов`язків військової служби в особливий період.

Відповідно до ч. 14 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актам.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» взяттю на військовий облік військовозобов`язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України, зокрема, зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, служби зовнішньої розвідки України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Служби зовнішньої розвідки України. Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 р. № 154 (в подальшому - Положення № 154).

Відповідно до п. 1 Положення № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.

Згідно із п. 2 Положення № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням.

Покладення на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки завдань, не передбачених законодавством, не допускається.

Постановою Кабінету міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Порядок № 1487) визначено механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до п.20 Порядку № 1487 військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів, якими є:

для призовників - посвідчення про приписку до призовної дільниці;

для військовозобов`язаних - військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов`язаного.

Загальні правила військового обліку визначені ст. 33 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у редакції чинній на момент спірних правовідносин) .

Так, відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно ч. 3 ст. 33 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Відповідно до ч. 5 ст. 33 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Поняття персонально-якісного, персонально-первинного та персонального обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів наведено у ст. 35 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно із ч. 1 ст. 35 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» персонально-якісний облік, військовозобов`язаних передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно, військовозобов`язаних, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку, військовозобов`язаних покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього регламентовано нормами ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

В свою чергу, ч. 3 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначено, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися:

-військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;

- резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;

- військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;

- військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;

- особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

Тобто, вищезазначені положення визначають чіткий порядок ведення військового обліку громадян України, їх обов`язки у мирний час та під час мобілізації. Військовий облік є обов`язковим і здійснюється відповідно до встановленого законодавством порядку.

При цьому, вищевикладені положення (чинні на час виникнення спірних правовідносин) чітко визначають, що ведення військового обліку має бути прив`язане до місця проживання особи, тобто до місця її зареєстрованого постійного або тимчасового проживання. Взяття на облік за іншою адресою може свідчити про порушення правил військового обліку, встановлених законодавством.

В свою чергу, якщо встановлено, що особу взято на облік не за місцем проживання, відповідний ТЦК та СП зобов`язаний: усунути порушення шляхом переведення військовозобов`язаного на облік за місцем його реєстрації (проживання).

Якщо відповідний ТЦК та СП не виконав свого обов`язку, громадянину необхідно звернутися до органу військового обліку із заявою про переведення на облік за місцем проживання.

Як вже судом встановлено, ОСОБА_1 зареєстрований у м. Хмільник, Вінницької області та згідно військового квитка серії НОМЕР_4 , з 13.10.2011 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ).

Згідно пункту 13 вказаного військового квитка серії НОМЕР_3 , позивач 10.01.2011 медичною комісією при Хмільницькому визнаний обмежено придатним за ст. 62в розкладу хвороб (Наказ МО України від 2008 р. №402), підлягає повторному огляду в січні 2016 року.

20.05.2024 позивач оновив свої дані в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» в українському мобільному застосунку, розробленому Міністерством оборони України "Резерв+", що підтверджено скріншотами екрану мобільного терміналу та присвоєно унікальний номер 220620220693101500112 в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів "Оберіг".

Поряд із цим, 31.05.2024 взятий на військовий облік як військовозобов`язаний ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується військовим квитком Серії НОМЕР_2 від 31.05.2024.

Тобто, позивача взято на облік не за місцем проживання, а за іншою адресою та ТЦК та СП.

Поряд із цим, як повідомив у відзиві на позовну заяву представник ІНФОРМАЦІЯ_5 , згідно абз. 11 п. 9 "Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки", Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань: здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

Представник відповідача 1 наголосив на тому, що посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_1 позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки позивача не доставляли, в силу відсутності в останніх відповідних повноважень.

Так, згідно п. 7 наказу коменданта Мукачівського району - начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.05.2024 року № 10, створено мобільні-спільні групи, за участі уповноважених осіб територіального центру комплектування та соціальної підтримки та Національної поліції.

Згідно п. 10 наказу коменданта Мукачівського району - начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.05.2024 року № 10, уповноваженим особам мобільних-спільних груп з метою забезпечення заходів правового режиму воєнного стану здійснювати перевірку документів у громадян чоловічої статі з метою виявлення громадян, які переховуються від мобілізації та порушення правил військового обліку.

Разом з тим, стороною відповідача 1 повідомлено суд, що відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 № 1456 "Про затвердження Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану" на підставі рішення Ради оборони Закарпатської області від 30.11.2023 № 42 та наказу коменданта міста Мукачево та Мукачівського району від 04.05.2024 № 11 уповноважені особи ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснюють перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян. Затримання та доставку громадян до територіального центру комплектування та соціальної підтримки не здійснюють.

З огляду на викладене представник відповідача 1 пояснив, що під час перевірки документів військовозобов`язаного ОСОБА_1 представниками поліції у присутності уповноважених осіб з числа військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_5 , під час здійснення заходів правового режиму воєнного стану на блокпості №1 на в`їзді/виїзді в АДРЕСА_2 могли встановити порушення правил військового обліку, зокрема статті 1 пункту 10-1 абз. 3 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 (відсутність військово-облікового документу) та запропонувати позивачу прибути до найближчого територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а не прибути щодо оновлення персональних даних .

При цьому, відповідач 1 звернув увагу на те, добровільне прибуття позивача до ІНФОРМАЦІЯ_5 підтверджується заявою останнього про взяття на військовий облік військовозобов`язаних №8042 від 31.05.2024 (а.с. 80).

В контексті повідомлених представником відповідача 1 обставин взяття ОСОБА_1 на військовий облік військовозобов`язаних 31.05.2024, суд відмічає, що згідно наявних в матеріалах справи доказів, вчинення відповідачем відповідних дій було ініційовано самим військовозобов`язаним, що підтверджується вищезазначеною заявою позивача, яка містить його особистий підпис.

Таким чином, за наявності документально підтвердженого волевиявлення позивача про постановку на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_5 , спростовує наведені в позовній заяві твердження представника позивача щодо протиправності вчинених відповідачем 1 відповідних дій.

Видача ж позивачу при постановці на військовий облік нового військового квитка, з внесенням до останнього відомостей про його військове звання жодним чином не порушує прав та інтересів позивача.

Крім того, суд враховує, правову позицію Верховного Суду, що викладена у постанові від 26.07.2022 у справі №826/6664/17. Зокрема, суд касаційної інстанції зазначив, що під ефективним поновленням слід розуміти реальний позитивний вплив судового рішення про задоволення позову на виявлену під час судового розгляду обставину порушення/невизнання/оспорення або запобігання виникненню спору щодо права, на захист якого був поданий позов.

Водночас відмова в позові з підстав обрання неефективного способу захисту може мати місце тоді, коли в судовому процесі відсутній будь-який сенс у розрізі питання щодо реальної можливості захисту прав позивача в обраний ним спосіб.

В контексті наведеного звертає увагу, що позивач на даний час знятий з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується відміткою проставленою в розділі VI військового квитка серії НОМЕР_2 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_3 31.05.2024 (зворотній бік а.с. 14).

Більш того, судом встановлено, що Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 31.05.2024 № 452 "Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час загальної мобілізації" солдата ОСОБА_1 призвано з 31.05.2024 на військову службу під час мобілізації до Військової частини НОМЕР_1 (а.с. 94).

В подальшому, як самостійно повідомив представник позивача в позовній заяві, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.06.2024 за №63, в частині яка стосується ОСОБА_1 , позивача з 01.06.2024 зараховано на всі види забезпечення частини.

Враховуючи встановлені обставини, суд вважає, що захист порушених в цій частині прав та законних інтересів у спосіб заявлений позивачем, не призведе до їх відновлення, оскільки наслідком взяття на його облік є призов на військову службу, зняття з військового обліку та зарахування у списки особового складу військової частини.

При цьому, позивачем не доведено як самого порушення з боку відповідача 1 його прав та інтересів, так і того, що обраний ним спосіб захисту в цій частині призведе до відновлення таких прав, а саме звільнення з військової служби, мету яку переслідував позивач звертаючись з цим позовом до суду.

Таким чином, позивачем в частині позовних вимог, окрім їх безпідставності, також обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, що є самостійною підставою для відмови в позові з огляду на те, що в судовому процесі відсутній будь-який сенс у розрізі питання щодо реальної можливості захисту прав позивача в обраний ним спосіб.

Враховуючи встановлені при розгляді справи обставини та надану їм правову оцінку, суд дійшов висновку, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, які він вважає порушеними, а тому позовні вимоги про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття позивача на облік та дій щодо видачі військового квитка серії НОМЕР_2 від 31.05.2024 задоволенню не підлягають.

Щодо визнання протиправним та скасування наказу в частині призову на військову службу під час мобілізації позивача, суд зазначає таке.

Так, з отриманих від представників сторін пояснень, які знайшли своє докумнетальне підтвердження матеріалами справи наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 31.05.2024 № 452 "Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час загальної мобілізації", окрім іншого, призвано з 31.05.2024 на військову службу під час мобілізації до Військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 19 частини 1 статті 4 КАС України, індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.

Індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; містять індивідуальні приписи, у яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року №2-зп у справі №3/35-313 вказано, що … за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року №9-рп/2008 в справі №1-10/2008 вказано, що при визначенні природи правового акта індивідуальної дії правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії) стосуються окремих осіб, розраховані на персональне (індивідуальне) застосування і після реалізації вичерпують свою дію.

Враховуючи вищенаведене, оскаржуваний наказ є актом індивідуальної дії, тобто актом одноразового застосування, станом на час вирішення справи такий вичерпав свою дію внаслідок мобілізації позивача та направлення його для проходження військової служби.

Після видання спірного наказу, виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом №2232-ХІІ та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008. Цими актами законодавства не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказу про прийняття на військову службу до військової частини. Цей наказ вже реалізований, а тому його скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача, про які він просить у позові.

У питанні скасування акту індивідуальної дії разового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, Верховний Суд має сталу та послідовну позицію, відповідно до якої такий акт не може бути скасованим після його виконання через порушення гарантій стабільності суспільних відносин та принципу правової визначеності (зокрема, таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12 травня 2021 року у справі №9901/286/19, від 8 вересня 2021 року у справі №816/228/17, Касаційний адміністративний суд у рішеннях від 14 липня 2021 року у справі №9901/96/21, від 27 жовтня 2022 року у справі №П/9901/97/21).

Отже, скасування після його реалізації та вичерпання своєї дії оскаржуваного позивачем акту індивідуальної дії про прийняття на військову службу за призовом до військової частини, порушить стабільність публічно-правових відносин та принцип правової визначеності.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що наказ про прийняття на військову службу за призовом під час мобілізації та зарахування до військової частини є актом індивідуальної дії, тобто актом одноразового застосування, який вичерпав свою дію після його реалізації, в даному випадку - після мобілізації позивача та направлення його для проходження військової служби, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права позивача, так як скасування наказу не може привести до відновлення порушеного права, отже підстави для скасування оскаржуваного наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 31.05.2024 № 452 "Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час загальної мобілізації" в частині, яка стосується позивача, відсутні.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною та скасування рішення позаштатної військово-лікарської комісії від 31.05.2024 ІНФОРМАЦІЯ_5 (довідка №9994 від 31.05.2024), яким ОСОБА_1 визнано "придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВННЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони", суд зазначає таке.

Відповідно до частини десятої статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800 (далі - Положення №402 в редакції спірних правовідносин).

Згідно із пунктом 1.1 глави 1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Відповідно до пункту 1.2. глави 1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза - це медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України).

Згідно з пунктом 2.1. глави 2 розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

Пунктом 2.3.5. глави 2 розділу І Положення №402 визначено, що постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Підпункт 2.4.10. пункту 2.4. глави 2 розділу I Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку.

Відповідно до пункту 2.5. глави 2 розділу І Положення №402 визначено що Позаштатні постійно діючі ВЛК (ЛЛК)

Згідно з підпунктом 2.5.1 пункту 2.5 глави 2 розділу І Положення №402 до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать:

госпітальні ВЛК;

гарнізонні ВЛК;

ЛЛК;

ВЛК Десантно-штурмових військ;

ВЛК ТЦК та СП;

ВЛК розвідувального органу Міністерства оборони України;

ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України;

ВЛК інших закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності.

Пунктом 2.8.1. пункту 2.8 глави 2 розділу Положення №402 ВЛК ТЦК та СП створюється у районному (міському) ТЦК та СП.

Для керівництва і контролю за діяльністю цих комісій у ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя створюються відповідно Кримська республіканська, обласні, Київська міська та Севастопольська міська ВЛК.

Згідно з підпунктом 2.8.2. пункту 2.8 глави 2 розділу Положення №402 роз`яснення ВЛК регіону та ЦВЛК з питань військово-лікарської експертизи є обов`язковими для виконання ВЛК ТЦК та СП.

ВЛК ТЦК та СП має право приймати постанови відповідно до цього Положення.

Підпунктом 2.8.3. пункту 2.8 глави 2 розділу I Положення №402 ВЛК ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, міста Києва мають право переглядати постанови ВЛК районного (міського) ТЦК та СП, крім постанов, які згідно з цим Положенням підлягають розгляду, контролю та затвердженню ЦВЛК, ВЛК регіону.

Згідно підпункту 2.8.4. пункту 2.8 глави 2 розділу I Положення №402 на ВЛК районного (міського) ТЦК та СП покладається огляд громадян відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу I, пункту 1.4 глави 1 розділу II цього Положення. Рішенням ВЛК регіону на ВЛК ТЦК та СП покладається огляд інших громадян.

Відповідно до підпункту 2.8.5. пункту 2.8 глави 2 розділу I Положення №402 у порядку контролю на ВЛК ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, області, міста Києва покладається огляд (переогляд) осіб відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу I, пункту 1.4 глави 1 розділу II цього Положення.

Главою 3 Положення №402 визначено, порядок подання та розгляду звернень штатними ВЛК.

3.1. Вимоги до звернення військовослужбовців та інших осіб, указаних у пункті 1.2 глави 1 розділу I цього Положення, їх права, порядок та строки розгляду пропозицій, заяв та скарг, а також обов`язки штатних ВЛК щодо розгляду звернень регулюються Законом України «Про звернення громадян», Інструкцією про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 28 грудня 2016 року № 735, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 23 січня 2017 року за № 94/29962.

3.2. Скарги до штатних ВЛК подаються в строк, визначений Законом України «Про звернення громадян».

3.3. Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».

Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_10 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим.

Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ІНФОРМАЦІЯ_11 , ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК.

Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.

3.4. У разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на повторний (контрольний) медичний огляд.

Згідно пункту 3.1 глави 3 розділу II Положення №402 медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП ВЛК ТЦК та СП на збірних пунктах районних (міських) ТЦК та СП або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності лікарями, які включаються до складу ВЛК ТЦК та СП.

Обґрунтовуючи протиправність висновку ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 , оформленого у вигляді довідки №9994 від 35.05.2024, позивач вказує, що його огляд здійснив лише один лікар, що вказує на те, що рішення ВЛК прийнято за неповно встановлених обставин та з порушенням вимог законодавства щодо проведення військово-лікарської експертизи.

В свою чергу, відповідач зазначив, що на виконання ч. 13 ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", Громадяни України, які приписуються до призовних дільниць, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов`язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов`язковий медичний огляд, в зв`язку з чим позивач також пройшов відповідний медичний огляд.

Зокрема до відзиву на позовну заяву стороною відповідача було додано Картку обстеження та медичного огляду військовозобов`язаного ОСОБА_1 на придатність до військової служби, яка містить інформацію про проходження позивачем огляду терапевтом, хірургом, невропатологом, офтальмологом, лором, психіатром, стоматологом, а також містить відомості про результати ЕКГ (а.с. 81-86).

Крім того, представник відповідача повідомив, що під час огляду хірургом та офтальмологом позивач заявив скарги на стан здоров`я, в зв`язку з чим був скерованим на додатковий медичний огляд зазначеними лікарями, було зроблено рентген та дослідження хребта, додатково консультувався у травматолога (а.с. 87-89).

Згідно довідки/постанови військово-лікарської комісії від 31.05.2024 вих.№9994 позивача визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВННЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони.

Враховуючи зазначене, відповідач вважає твердження позивача про відсутність будь-якого медичного обстеження є недостовірними.

Верховний Суд у постанові від 13 червня 2018 року у справі №806/526/16 зазначив, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.

Суд звертає увагу на правові висновки Верховного Суду у цій категорії справ.

Так, Верховний Суд у постанові від 12.06.2020 у справі №810/5009/18 зробив правовий висновок про те, що до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби з посиланням на пункт 3.13 глави 3 розділу II Положення №402. Відповідно до цієї норми у спірних питаннях та складних випадках право на винесення остаточного рішення залишається за ЦВЛК. Для цього військовий комісаріат направляє в регіональну штатну ВЛК, на території якої проживає заявник, його заяву, медичні документи, які є в заявника або одержані військовим комісаріатом з цивільних (військових) лікувальних закладів, військовий квиток.

Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак, суд не може здійснювати власну оцінку підставам прийняття певного висновку, оскільки як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підстав висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд в межах розгляду справи не вправі надавати власну оцінку на предмет наявності підстав для визнання позивача таким, що не придатний до військової служби.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому, суд зазначає, у разі наявності сумніву у позивача щодо правильності висновку стосовно ступеня його придатності до військової служби, він мав право звернутися до ВЛК вищого рівня, чи Центральної військово-лікарської комісії для перегляду відповідної постанови.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не звертався зі скаргою про протиправність дій/бездіяльності членів позаштатної ВЛК при проведенні медичного огляду ні до ВЛК регіону, ні до ЦВЛК та проханням провести повторний медичний огляд із дотримання вимог Положення № 402.

Тобто, позивач не скористався своїм правом на проведення повторного медичного огляду з метою визначення придатності його до військової служби.

Верховний Суд у постанові від 13 червня 2018 року у справі №806/526/16 зауважив, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.

Згідно висновків Верховного Суду, у постанові Верховного Суду від 12 червня 2020 року у справі №810/5009/18, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.

Беручи до уваги ті обставини, що перевірка рішень позаштатних ВЛК на предмет того, чи дотримані всі умови та критерії, передбачені Положенням № 402 при проведенні медичного огляду військового, належить до функцій ВЛК регіону чи ЦВЛК, а остаточного рішення, яке підлягає судовому оскарженню, з приводу придатності позивача до військової служби ВЛК регіону чи ЦВЛК не приймали, суд дійшов висновку про недотримання позивачем вимог Положення № 402 щодо процедури оскарження результатів медичного огляду, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Також не підлягають задоволенню позовна вимога щодо визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.06.2024 №63, адже така є похідною від позивних вимог, в задоволенні яких позивачу вже попередньо було відмовлено.

Суд також зазначає, що решта доводів позовної заяви не мають визначального впливу на правильне вирішення судом позовних вимог у спірних правовідносинах.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи положення статті 139 КАС України, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

в и р і ш и в :

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 )

ІНФОРМАЦІЯ_12 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 )

Військової частини НОМЕР_1 Оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_2 " ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 )

СуддяЖданкіна Наталія Володимирівна