Рішення

від 07.04.2025 по справі 640/4331/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2025 рокуСправа №640/4331/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши за правиламиспрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання протиправними та скасування рішення, та зобов`язання вчинити дії, -

УСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 до Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області з позовною заявою, в якій просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення №27 від 28 травня 2020 року Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області в частині відмови ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) орієнтовним розміром 0,0800 га, яка розташована на території Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області;

- зобов`язати Петропавлівсько-Борщагівську сільську раду Києво-Святошинського району Київської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) орієнтовним розміром 0,0800 га, яка розташована на території Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. Відповідач розглянув клопотання позивача про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку та прийняв рішення, яким відмовив позивачу у видачі дозволу у зв`язку з тим, що іншій особі надано дозвіл на розроблення проекту. Позивач вважає такі дії протиправними, оскільки ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України не передбачає такої підстави для відмови як надання дозволу на розроблення проекту іншим особам. Просить суд позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.02.2021 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України №2825 Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали адміністративної справи №640/4331/21.

31.01.2025 року на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративної справи №640/4331/21.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.01.2025 року дана адміністративна справа передана судді Серьогіній О.В. для розгляду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 року прийнято справу до провадження та відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 05.03.2025 року. Також вказаною ухвалою суду позивача зобов`язано надати до суду додаткові докази.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

Від позивача витребувані ухвалою суду від 03.02.2025 року документи до суду не надходили.

Від Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області письмовий відзив на позов на адресу суду не надходив.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Судом встановлено, що 20 лютого 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку направив відповідачу клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку орієнтовно площею 0,08 га, яка розташована на території Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

До заяви додавались завірені особисто позивачем наступні документи: копія паспорта НОМЕР_1 , копія картки платника податків, копія посвідчення НОМЕР_2 від 11.08.2015 року, графічні матеріали.

Розглянувши клопотання позивача, Петропавлівсько-Борщагівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області було прийнято рішення №27 від 28 травня 2020 року, яким позивачу відмовлено в задоволенні клопотання щодо відмови ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) орієнтовним розміром 0,0800 га, яка розташована на території Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області через те, що вказана земельна ділянка знаходиться у користуванні іншої фізичної особи, якій надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження землею врегульовано Земельним кодексом України від 25.10.2001 року №2768-ІІІ.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, при цьому зобов`язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Судом встановлено, що відмова у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) орієнтовним розміром 0,0800 га, яка розташована на території Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області обумовлена наданням такого дозволу на виготовлення проекту землеустрою іншій особі.

Як зазначалося судом вище, підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Досліджуючи зміст оскаржуваного рішення відповідача, судом встановлено, що в ньому відсутні посилання на підстави, передбачені статтею 118 Земельного кодексу України.

При цьому, системний аналіз статті 118 Земельного кодексу України дає підстави для висновку, що за результатом розгляду клопотання фізичної особи про надання дозволу на розробку проекту землеустрою з відведення у власність земельної ділянки обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови. Чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.08.2019 року у справі №140/1992/18.

На думку суду, така відмова відповідача є протиправною, оскільки частина сьома статті 118 Земельного кодексу містить вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який не підлягає розширеному тлумаченню.

Втім, зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач, відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні його клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, не навів жодних підстав для такої відмови.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 07.04.2021 року у справі №460/2618/18, зазначивши, що у разі надання органом місцевого самоврядування відмови особі у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою обов`язковим є зазначення конкретної підстави для такої відмови, що визначені у частині сьомій статті 118 Земельного кодексу України.

Також, судом враховано правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, у постанові від 27.03.2018 року у справі №463/3375/15-а, відповідно до якої отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, що фактично вказує про відсутність обтяжень земельної ділянки у такому випадку.

Верховним Судом у своїй постанові від 10.01.2023 року у справі №607/19806/18 зазначено про те, що якщо особа, отримавши дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сама зволікає з його розробкою та поданням на затвердження, вона цілком може очікувати, що земельна ділянка буде надана в користування іншій особі. Не вважатиметься добросовісною і поведінка особи, яка отримала дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробила проект та подала його на затвердження, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду.

Отже, суд вважає обґрунтованими доводи позивача щодо протиправності №27 від 28 травня 2020 року Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області в частині відмови ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) орієнтовним розміром 0,0800 га, яка розташована на території Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Відтак, відповідач, розглядаючи клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, діяв не у межах та не у спосіб визначений законодавством України, відтак зазначене рішення підлягає скасуванню.

В силу положень частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відмову відповідача мотивовано підставою, не визначеною вичерпним переліком підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

При цьому, захист порушених прав позивача також потребує зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та прийняти рішення про надання відповідного дозволу, що не є втручанням у дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування.

Стосовно дискреційних повноважень, суд, за наслідками аналізу вказаних положень, зазначає, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова може.

У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

Натомість, у цій справі, повноваження відповідача не є дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний до вчинення конкретних дій розглянути заяву позивача у встановленому законом порядку, а за умови відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам законодавства прийняти рішення про задоволення заяви. Підставою для відмови у задоволенні заяви позивача можуть бути лише визначені законом обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд розглянути заяву, або ж ні; прийняти рішення про задоволення заяви, або ж рішення про відмову у її задоволенні. Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Доказів понесення судових витрат не пов`язаних із сплатою судового збору позивачем не надано.

Тобто, у разі задоволення позовних вимог позивача, звільненого від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору судом не вирішується.

Відповідно до ч.5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дана складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення №27 від 28 травня 2020 року Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області в частині відмови ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) орієнтовним розміром 0,0800 га, яка розташована на території Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Зобов`язати Петропавлівсько-Борщагівську сільську раду Києво-Святошинського району Київської області (08129, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Я. Мудрого, буд. 1А, код ЄДРПОУ 04362489) повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) від 20.02.2020 року про надання на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) орієнтовним розміром 0,0800 га, яка розташована на території Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовним розміром 0,0800 га, яка розташована на території Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.В. Серьогіна