Ухвала від 14.04.2025 по справі 320/10379/25

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

14 квітня 2025 року 320/10379/25

Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Перепелиця А.М., розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправним та нечинним наказу, скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправним та нечинним наказу, скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просить суд:

- визнати протиправним та нечинним наказ Міністерства освіти і науки України від 25.11.2024 № 1658, яким затверджено графік проведення єдиного державного кваліфікаційного іспиту у 2025 році;

- cкасувати наказ Міністерства освіти і науки України від 25.11.2024 № 1658, яким затверджено графік проведення єдиного державного кваліфікаційного іспиту у 2025 році;

- зобов`язати Міністерство освіти і науки України забезпечити проведення атестації здобувачів вищої освіти за спеціальностями, визначеними Переліком спеціальностей у сфері відповідальності Міністерства освіти і науки України, за якими атестація здобувачів ступеня фахової передвищої освіти та ступенів вищої освіти на першому (бакалаврському) та другому (магістерському) рівнях здійснюється у формі єдиного державного кваліфікаційного іспиту, виключно вимогам освітньої програми закладу вищої освіти.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 у задоволенні заяви ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про забезпечення позову (вх. від 04.03.2025 №15997) - відмовлено.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 внесено виправлення до ухвал Київського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 про залишення позовної заяви без руху та про відмову у забезпеченні позову в адміністративній справі №320/10379/25, а саме: в резолютивній частині ухвали від 05.03.2025 про залишення позовної заяви без руху зазначити правильно прізвище, ім`я та по батькові позивача « ОСОБА_1 » замість помилково зазначеного « ОСОБА_1 »; в резолютивній частині ухвали від 05.03.2025 про відмову у забезпеченні позову зазначити правильно прізвище, ім`я та по батькові позивача « ОСОБА_1 » замість помилково зазначеного « ОСОБА_2 ».

Відділом документообігу (канцелярією) Київського окружного адміністративного суду 14.04.2025 зареєстровано та передано до розгляду судді заяву представника позивача про забезпечення позову, відповідно до якої заявник просить вжити заходи забезпечення адміністративного позову у справі №320/10379/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України шляхом зупинення дії наказу Міністерства освіти і науки України від 25.11.2024 №1658 «Про проведення єдиного державного кваліфікаційного іспиту у 2025 році», яким затверджено графік проведення єдиного державного кваліфікаційного іспиту в 2025 році.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник позивача посилається на незаконність та неправомірність оскаржуваного наказу, а також зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову зберігає стан триваючого порушення Міністерством освіти і науки України вимог законодавства щодо проведення єдиного державного кваліфікаційного іспиту в 2025 році за окремими спеціальностями, а також неправомірного стягнення Державною установою «Науково-методичний центр вищої та фахової предвищої освіти» вартості ЄДКІ, яка становить 450 грн. за одного здобувача, закладами вищої освіти, а також здобувачами освіти, у разі повторного складання ЄДКІ.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З урахування вищенаведених положень КАС України, розгляд заяви представника позивача про забезпечення позову здійснюється без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За правилами частин першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Тобто, вжиття заходів забезпечення позову, які передбачені частиною першою статті 151 КАС України можливі лише за наявності обставин, що визначені частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Забезпечення позову це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

Підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Інститут забезпечення адміністративного позову дійсно є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі. Проте, сам по собі факт прийняття відповідачем рішень, які стосуються прав та інтересів позивача та обмежують його діяльність, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.08.2023 у справі №600/2304/22-а.

Суд зазначає, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, адже чинне законодавство передбачає захист порушеного права, в тому числі шляхом оскарження відповідних рішень та дій суб`єкта владних повноважень, чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав позивача, якщо таке буде встановлено при вирішенні спору по суті.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 13.03.2024 у справі №640/273/22.

На переконання суду, обраний позивачем спосіб забезпечення позову не є співмірним з заявленими позовними вимогами, позаяк зупинення дії наказу Міністерства освіти і науки України від 25.11.2024 №1658 «Про проведення єдиного державного кваліфікаційного іспиту у 2025 році» означатиме надання судом передчасних правових оцінок по суті пред`явленого позову і ототожнюватиметься з фактичним задоволенням позову.

Сама ж лише незгода позивача із рішенням суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання його протиправним ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Суд звертає увагу заявника, що встановити наявність очевидних ознак протиправності вказаного наказу, на аргументах протиправності якого ґрунтується мотивувальна частина поданої заявником заяви про забезпечення позову, можливо на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, під час розгляду судової справи по суті.

Суд зауважує, що підстави вважати, що оскаржуваний наказ, дію якого заявник просить зупинити в межах даної заяви, має очевидні ознаки протиправності, на даний час відсутні, оскільки такі обставини підлягають з`ясуванню саме в ході розгляду адміністративної справи з урахуванням усіх належних та допустимих доказів, які учасники справи надають суду.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №800/521/17 висловлено правовий висновок, згідно із яким позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.

Твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2023 у справі №640/10883/22.

Посилання, без належного обґрунтування, на те, що не вжиття обраного заходу забезпечення позову призведе до негативних наслідків для заявника, нічим не підтверджене, а відтак не є достатнім обґрунтуванням даної заяви, та не може свідчити про те, що невжиття заходів по забезпеченню позову в майбутньому може призвести до неможливості поновлення прав позивача.

Згідно статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, при цьому, наведені позивачами обґрунтування не свідчать про існування обставин визначених статтею 150 КАС України, як підстав для забезпечення позову, а саме не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Суд наголошує на тому, що спосіб забезпечення позову, обраний позивачем, є фактично вирішенням справи по суті на період розгляду справи, що є неприпустимим.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а відтак задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 150, 151, 153-155, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про забезпечення позову (вх. від 14.04.2025 №26097) - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею (суддями). Відповідно до ч.8 ст.154 КАС України ухвала про відмову у забезпеченні адміністративного позову може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.293-297 КАС України.

Суддя Перепелиця А.М.