Рішення від 14.04.2025 по справі 320/4842/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2025 року Київ справа №320/4842/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Віта-Текс" до Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення,

у с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариства з обмеженою відповідальністю "Віта-Текс" (далі також позивач, Товариство) з позовною заявою до Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (далі відповідач, Київська митниця) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 23.02.2023 № UA100380/2023/000048/2.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідачем порушуючи норми митного законодавства України, прийняте протиправне рішення, якими скоригована заявлена позивачем за ціною контракту митна вартість імпортованих ним товарів, що призвело до порушення його прав та законних інтересів, оскільки подані митному органу документи, відповідають встановленим законодавчим вимогам та підтверджують заявлені відомості про митну вартість товарів, у той час, як визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її в сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства.

6 березня 2023 року Київський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про відкриття спрощеного провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання та визначив, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача подав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що оскаржуване рішення є законним і обґрунтованим, прийнятим на підставі та на виконання норм митного законодавства України, за результатами аналізу поданих позивачем документів для митного оформлення товарів, які містили розбіжності та фактично не підтвердили всі числові значення складових митної вартості товарів, у зв`язку з чим просив суд у задоволенні позовної заяви відмовити.

Представником позивача надано суду відповідь на відзив, в якому він зазначив, що не погоджується з відзивом та вважає обставини, які викладені у відзиві такими, що не відповідають нормам права, встановленими чинним законодавством України, просив суд задовольнити його позовну заяву в повному обсязі.

Розглянувши позовну заяву та відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд встановив таке.

Між позивачем (покупець) та компанією SHAOXING CITY JINQIAO TEXTILE CO., LTD. (продавець) укладено договір купівлі-продажу № VT0112-15 від 01.12.2015 (з урахуванням додаткових угод від 23.11.2018 № 2к, від 03.12.2021 № 4к), за умовами якого, продавець зобов`язується передати у власність покупця тканина власного виробництва (тканина змішана; тканина 100 % полієстр; тканина 100 бавовни; тканина декоративна), а покупець зобов`язується оплатити отриманий від продавця товар на умовах, визначених договором та/або відповідних додатках до нього.

Продавець та покупець погодились, що найменування, вартість та кількість товару може змінюватися згідно з додатками до договору, які є невід`ємними його частинами.

Товар відвантажується морським транспортом на умовах CFR України (згідно з Інкотермс 2010), якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору. При цьому сторони домовились, що морський порт на митній території України, до якого продавець зобов`язується поставити товар покупцю, буде погоджуватися сторонами окремо.

Вантажовідправником товару являється продавець або інша особа, вказана у товаросупровідних документах або специфікаціях, які є невід`ємними частинами договору.

Сторони домовились, що товар буде відправлятися партіями від 2000 до 30000 кг.

Сторони домовились, що до ціни товару включаються його вартість, упаковка, маркування та доставка. Загальна вартість договору складається з вартості кожного окремого додатку до нього і не може бути більшим ніж 5000000 доларів США.

Оплата за товар буде здійснюватися шляхом оплати покупцем виставленого інвойсу на товар протягом 60 календарних днів з дня отримання товару покупцем.

Сторони домовились, що разом з товаром продавець зобов`язується передати вантажоотримувачу такі документи: товаросупровідні документи на товар; інвойс; пакувальний лист; сертифікат походження товару.

Відповідно до додатку № VT412к від 22.12.2022 до договору № VT0112-15 від 01.12.2015, сторони домовились, що продавець зобов`язується передати у власність покупця товари виробництва Китайської Народної Республіки (тканини), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його відповідно до даного додатку. Сума до оплати за товар складає 69859,45 доларів США. Оплата за товар здійснюється покупцем відповідно до умов договору № VT0112-15 від 01.12.2015, тобто протягом 60 календарних днів з дня отримання товару покупцем. Продавець зобов`язується поставити товар покупцю змішаним транспортом на умовах СРТ м. Київ. Вантажовідправником товару являється ClassicVogueInternationalLimitedCo., Ltd.

Згідно з комерційним інвойсом від 23.12.2022 № CVІL-231222 на підставі договору № VT0112-15 від 01.12.2015 та додатку № VT412к від 22.12.2022 до нього, поставці підлягав товар 100 % поліестрова тканина з різних кольорів 1510+-5см у кількості 25129,30 кг (2,78 доларів США за кг) на загальну суму 69859,45 доларів США.

З метою проведення митного оформлення придбаного товару, позивач подав до відповідача електронну митну декларацію від 22.02.2023 № 23UA100380602385U0 (далі також - ЕМД), в якій визначив митну вартість товару, що імпортується (ІМ 40), за основним методом - за ціною договору № VT0112-15 від 01.12.2015 (з урахуванням додатку до нього № VT412к від 22.12.2022).

На підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення позивач подав до Київської митниці разом із митною декларацією копії таких документів: договору № VT0112-15 від 01.12.2015 та додаткових угод до нього; додатку № VT412к від 22.12.2022 до договору № VT0112-15 від 01.12.2015; інвойсу 23.12.2022 № CVІL-231222; коносаменту від 28.12.2022 № FZCN2302012; міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) від 15.02.2023 № 3399; сертифікату Укрлегпром № 219 від 27.02.2019; ТУ від 23.12.2022; пакувальний лист б/н від 23.12.2022.

За результатами опрацювання документів поданих позивачем для підтвердження заявленої митної вартості разом з ЕМД від 22.02.2023 № 23UA100380602385U0,відповідачем встановлено, що надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: 1) згідно з пунктом 3 додатку 22.12.2022 № NVT412 до контракту від 01.12.2015 № VT0112-15, інвойсу від 23.12.2022 № CVIL-231222 та графи 20 митної декларації поставка товарів здійснюється за умовами СРТ-Київ. Відповідно до Інкотермс - 2010, міжнародний торговий термін (умова) фрахт/перевезення оплачені "CPT", тобто продавець доставить до (...назва місця призначення)" означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, на продавця покладається обов`язок по митному очищенню товару для експорту, але пунктом 3.2. договору від 01.12.2015 № VT0112-15 встановлено, що вартість товару включає лише вартість товару, пакування, маркування, доставку;2) в інвойсі від 23.12.2022 № CVIL-231222 вказано, що імпортований товар є стоковим, тобто залежалим на складі, нереалізованим в період попиту або таким, що не відповідає певним якісним вимогам, що в свою чергу впливає на ціну товару. Відповідно до поданих до митного оформлення документів відсутні дані щодо встановлення його сортності, що в свою чергу впливає на ціну товару; 3) пунктом5.2. договору від 01.12.2015 № VT0112-15 передбачено, що разом з товаром продавець зобов`язаний надати покупцю разом з товаром наступні документи: товаросупровідні документи; комерційний рахунок (інвойс) продавця; пакувальний лист; копію експортної митної декларації продавця; сертифікат походження товару. Копія експортної митної декларації продавця та сертифікат походження до митного оформлення не надано; 4) в інвойсі від 23.12.2022 № CVIL-231222 зазначено коносамент № FZCN2302012, який був виставлений тільки 28.12.2022, тобто на 5 днів пізніше після дати складання інвойсу. Наявна у коносаменті інформація свідчить про те, що витрати та ризики сплачуються за рахунок вантажоодержувача, тобто за рахунок ТОВ "ВІТА-ТЕКС", отже щонайменше витрати в порту Румунії (Константа) та витрати на авто доставку до Києва не включені до ціни товару. В наданих до митного оформлення документах відсутня інформація щодо витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язана з їх транспортуванням до порту або інше місця ввезення на митну територію України, а також відсутні відомості щодо страхування товарів передбачені пунктом 6 та 7 частини 10 статті 58 Митного кодексу України; 5) пунктом 4.1 договору від 01.12.2015 № VT0112-15 передбачено оплату за товар протягом 60 днів від дня отримання товару, а пункт 4.3. контракту передбачає можливість здійснення попередньої оплати (авансу), проте в інвойсі умови, порядок та термін оплати за товар не визначені, а банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару відсутні.

Виходячи з наведених обставин, відповідач сформував повідомлення-запит від 22.02.2022 № 8555, в якому повідомив позивача про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів (за наявності), а саме: платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписки з бухгалтерської документації (видаткові накладні, калькуляцію, тощо); копію митної декларації країни відправлення із врахуванням статті 254 МК України; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про вартісні та якісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; інші наявні у декларанта документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару.

Листом від 23.03.2023 № 2302/23-01 Товариство у відповідь на запит Київської митниці повідомило, що відповідно до пунктів 1-3 додатку, інвойса, граф 20, 22 та 42 митної декларації загальна вартість товару складає 69 859,45 доларів США, а його поставка відбувалася на умовах СРТ м. Київ, Україна, що підтверджується, зокрема, пунктами 2 та 3 додатку, в яких міститься посилання на Інвойс, й Інвойсом, у якому зазначені умови поставки товару - СРТ м. Київ, Україна, тобто продавець оплатив витрати, необхідні для доставки товару до місця призначення (м. Київ, Україна), а також забезпечив проходження митних процедур у країні експорту та виконав інші обов`язки відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Incoterms 2010).

Також Товариство зазначило, що надало передбачені Митним кодексом України документи, необхідні для здійснення митного оформлення імпортованого товару, які складені належним чином і не містять жодних розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товару, наявних ознак підробки та містять усі відомості, що підтверджують усі числові значення складових митної вартості товару.

Окрім того, Товариство зауважило, що відповідно до умов договору, оскільки оплата товару передбачена протягом 60 календарних днів від дня отримання товару, то у Товариства відсутні платіжні та/або бухгалтерські документи, пов`язані з поставкою спірного товару. Інші документи, зокрема, калькуляції, копія митної декларації країни відправлення Товариство надати не може, оскільки продавцем такі документи йому не надавались.

Щодо подачі сертифікату про походження товару Товариство зазначило, що продавець, як виробник товару, з метою підтвердження країни походження товару зробив відповідну заяву на інвойсі, що повністю узгоджується з приписами чинного законодавства України та підтверджує країну походження товару.

Також Товариством зауважило щодо твердження Київської митниці про не підтвердження документально сортності товару, що товар, який постачається, не було класифіковано продавцем на його сортність, а приналежність товару до певного сорту не впливає та не може вплинути на розмір митної вартості товару.

Окрім того, Товариство зауважило, що законодавець у частині десятій статті 58 МК України чітко визначає умову, за якої до митної вартості товару необхідно додавати витрати, понесені на його транспортування до місця ввезення на митну територію України, витрати, понесені на його навантаження, вивантаження обробку, пов`язані з його транспортуванням до місця ввезення на митну територію України, та на страхування товару. Такою умовою с невключення таких витрат до ціни товару. Разом із тим, відповідно до пункту 3.1 договору сторони домовились, що в ціну товару включаються його вартість, упаковка, маркування та доставка, тож витрати на навантаження, вивантаження та обробку, пов`язану з транспортуванням товару поніс продавець, а відтак Товариство не повинно надавати додаткові документи по вказаним витратам, які він не здійснював. Також умови поставки СРТ м. Київ, Україна (Incoterms 2010) не передбачають зобов`язання продавця або Товариства щодо укладення договору страхування товару. Страхування товару не здійснювалось, що виключає можливість надання документів страхування товару.

Щодо твердження Київської митниці про те, що згідно з інформацією, зазначеною коносаменті, витрати та ризики сплачуються за рахунок вантажоодержувача (Товариства), що свідчить, переконання Київської митниці про те, що Товариство не підтвердило вартість витрат в порту м. Констани Румунія та вартість витрат на транспортування товару з вказаного порту до м. Києва, Україна, то Товариств зазначило, що вказане не відповідає дійсності, адже така інформація в коносаменті відсутня, а за умовами поставки СРТ м. Київ, Україна (Incoterms 2010) усі витрати, пов`язані з транспортуванням товару території Китайської Народної Республіки до митної території України, були включені до ціни товару та було понесені продавцем, а не Товариством.

Щодо позиції Київської митниці про зазначення продавцем номера коносамента в інвойс раніше дати його видачі, то варто зазначити, що інвойс формується продавцем, який резервує у відповідній спеціалізованій системі номер коносамента для перевезення товарів контейнері, а відтак наперед знає який номер буде присвоєний системою коносаменту в день його видач (формування). При цьому зазначено, що в інвойсі міститься посилання на номер коносамента, а не на його дату.

Товариство просило Київську митницю: завершити митне оформлення ЕМД або надати рішення про відмову в її митному оформленні, у зв`язку з поданням усіх наявних документів; визнати заявлену Товариством митну вартість товару за першим методом визначення митної вартості товарів; у випадку неможливості визнання митної вартості товару за першим методом провести в письмовому вигляді консультацію між Товариством та Київською митницею перед винесенням рішення про коригування митної вартості товару з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товару.

Враховуючи наведені Товариством у листі від 23.03.2023 № 2302/23-01 обставини та прохання провести письмову консультацію, Київська митниця повідомленням від 23.02.2023 повторно виклала аналогічні обставини, наведені у повідомленні-запиті від 22.02.2022 № 8555, та дійшла висновку, що надані позивачем документи не дають можливості митному органу перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі, відповідність числового значення доданої складової та ціну товару, що сплачена або повинна бути сплачена за товар, оскільки для складових митної вартості декларантом не надано достовірних документів. Тому відповідно до частини другої статті 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.

За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних та аналогічних товарів відповідно до статей 59, 60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів. Методи визначення митної вартості 2 в та 2 г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. Натомість у митного органу наявна інформація, що відповідає частині другій статті 64 МК України та є підставою для застосування другорядного методу 2 г-резервного методу. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості: товар № 1- митна декларації від 25.11.2022 № UA110140/2022/7534 (вартість згідно джерела інформації - 5,52 дол. США/кг).

На підставі вищезазначеного, Київська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 23.02.2023 № UA100380/2023/000048/2, яким відкоригована митна вартість задекларованого позивачем товару за резервним методом та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23.02.2023№ UA100380/2023/000171.

Не погоджуючись з рішенням Київська митниця про коригування митної вартості товарів від 23.02.2023 № UA100380/2023/000048/2, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються, зокрема Митним кодексом України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі також МК України).

Відповідно до частини першої статті 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів (частина перша статті 246 МК України).

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина перша статті 257 МК України).

Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

Статтями 49 та 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів (пункти 5-7 частини десятої статті 58 МК України).

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з статтею 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частинами першою-третьою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункту 1 частини п`ятої статті 54 МК України).

Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

При цьому за приписами частини сьомої статті 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини першої, другої статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п`ятої статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Зазначене також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з тим за приписами частини третьої статі 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Системний аналіз наведених норм митного законодавства вказує на те, що митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митним органам право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

На думку суду, сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак приписи вказаних статей МК України зобов`язують митні органи зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя статті 54 МК України).

При цьому відповідно до частини шостої статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4цього Кодексу або до суду.

Таким чином, умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Відтак рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Судом встановлено, що позивачем були подані відповідачу наявні у нього документи, передбачені частиною другою та третьою статті 53 МК України, необхідні для підтвердження заявленої ним митної вартості товару, натомість без фактичного визначення (конкретизації) недостатності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, відповідачем прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

При цьому за результатом дослідження та оцінки наданих позивачем у справі доказів, у суду не виникло сумнівів щодо об`єктивності та реальності заявленої ним митної вартості товарів за ціною договору, натомість встановлено, що вона документально підтверджена.

Судом встановлено, що наведені відповідачем підстави для прийняття спірного рішення спростовані позивачем у листі від 23.03.2023 № 2302/23-01 у відповідь на запит Київської митниці щодо надання додаткових документів для обґрунтування заявленої в ЕМД митної вартості імпортованих товарів, які дослідженні судом та прийняті як обґрунтовані. При цьому відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів протилежного.

Також судом досліджено ЕМД, договір № VT0112-15 від 01.12.2015 (далі також - договір) та додаткові угоди до нього; додаток № VT412к від 22.12.2022 до договору № VT0112-15 від 01.12.2015 (далі також - додаток); інвойс 23.12.2022 № CVІL-231222 (далі також - інвойс); коносамент від 28.12.2022 № FZCN2302012 (далі також - коносамент); міжнародну товарно-транспортну накладну від 15.02.2023 № 3399(далі також - CMR); пакувальний лист б/н від 23.12.2022, зі змісту яких слідує, що товар постачався продавцем позивачу на умовах CPT м. Київ, Україна, а сама вартість товару відповідає заявленій позивачем митній вартості товару в ЕМД.

При цьому судом не встановлено те, що надані позивачем документи, які підтверджують митну вартість товару, містять розбіжності та що в них відсутні всі відомості, щоб підтверджували числові значення складових митної вартості товару.

Суд вважає безпідставним твердження відповідача щодо ненадання банківських платіжних документів про оплату товару, оскільки відповідно до договору оплата товару передбачалась протягом 60 календарних днів із дня отримання товару позивачем на митній території України, тож такі документи не могли бути надані Товариством під час митного оформлення товару.

Не знайшли свого відображення і твердження відповідача про те, що позивачем не доведено приналежності товару до стокового.

Разом з тим суд зазначає, щодо компетенції митного органу не входить перевірка правильності визначення постачальником/продавцем по зовнішньоекономічному договору ціни товару чи віднесення постачальником такого товару до певних категорій, зокрема до "стокового" товару.

Митний орган здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості й має право вимагати додаткові документи на підтвердження митної вартості лише у випадку, якщо подані декларантом документи, що підтверджують заявлену митну вартість, перелік яких визначений частиною другою статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У даному випадку митний орган повинен здійснювати контроль за правильністю віднесення декларантом товару до певних товарних позицій на підставі Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 428 від 21.05.2012.

Зокрема в розділі XI (групи 50-63) "Текстильні матеріали та текстильні вироби" УКТ ЗЕД відсутня така кваліфікуюча ознака товару як "сток", "стоковий товар", що могло б вплинути на ставки мита на такий товар у залежності від правильності його класифікації. Не містять також жодних роз`яснень щодо понять "сток", "стоковий товар" і пояснення до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затверджені наказом Державної митної служби України № 256 від 14.07.2020, а також МК України.

Разом із тим суд звертає увагу на те, що приналежність товару до стокового підтверджується додатком, інвойсом, пакувальним листом продавця на товар, копії яких наявні в матеріалах справи.

При цьому відповідачем не надані суду докази та не зазначено правових підстав для обов`язкового узгодження продавцем та позивачем сортності товару, що постачався, як і впливу останньої на митну вартість такого товару.

З приводу доводів відповідача щодо ненадання позивачем сертифіката про походження товару, суд зазначає, що відповідно до частин першої, другої та шостої статті 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації.

Декларація про походження товару - це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв`язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару.

Матеріалами справи підтверджено, що продавець зробив відповідну відмітку (заяву) про країну походження спірного товару в інвойсі, що повністю узгоджується з приписами чинного законодавства України та підтверджує країну походження товару, а саме Китайську Народну Республіку.

Одночасно суд критично сприймає доводи відповідача про те, що підставою для проведеного коригування митної вартості та прийняття спірного рішення стало ненадання позивачем витребуваних документів, а саме: платіжних та/або бухгалтерських документів, виписок з бухгалтерської документації, каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару, копії митної декларації країни відправлення й висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, адже ці документи носять виключно інформаційний характер, а обов`язок щодо їх надання в декларанта на обґрунтований запит митниці в силу частини третьої статті 53 МК України виникає лише за умови наявності таких документів у декларанта.

При цьому за умовами договору № VT0112-15 від 01.12.2015 (з урахуванням додаткових угод до нього) та додатку № VT412к від 22.12.2022 до договору № VT0112-15 від 01.12.2015не передбачено обов`язку продавця надавати позивачу копію експортної митної декларації. За умовами договору, сторони домовились, що разом з товаром продавець зобов`язується передати вантажоотримувачу такі документи: товаросупровідні документи на товар; інвойс; пакувальний лист; сертифікат походження товару. Вказані документи були передані продавцем позивачу та долучені останнім до ЕМД.

Як вже зазначалося, судом та підтверджено матеріалами справи, позивач наголошував відповідачу про відсутність у нього платіжних та/або бухгалтерських документів, адже товар знаходився в зоні митного контролю відповідача, був невипущеним у вільний обіг та був неоплаченим.

Також позивач повідомляв відповідачу про відсутність у нього калькуляції виробника товару, каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару, копії митної декларації країни відправлення й висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відтак ненадання документів, які відсутні в декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах.

Також суд враховує пояснення позивача на твердження відповідача щодо дати видачі коносамента порівняно з інвойсом, що продавець резервує у відповідній спеціалізованій системі номер коносамента для перевезення товарів у контейнері, а відтак наперед знає який номер буде присвоєний системою коносаменту в день його видачі (формування). При цьому, в інвойсі не вказана дата коносамента, а лише зазначений його номер, що вказує на необ`єктивність висновків митного органу.

Окрім того, суд зауважує, що вищевказана обставина жодним чином не впливає на числові значення складових митної вартості товарів та не свідчать про її необґрунтованість.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного в сукупності, суд критично оцінює доводи та висновки відповідача щодо виявлених недоліків у наданих позивачем документах для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, оскільки виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та допустимими доказами, а саме: договором та додатковими угодами до нього, додатком, інвойсом, коносаментом, CMR, пакувальним листом, дослідження та оцінка яких не викликають у суду сумнівів у достовірності визначеної позивачем митної вартості товару.

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Зі змісту спірного рішення відповідача від 23.02.2023 № UA100380/2023/000048/2 слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим позивачем документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.

Водночас матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у ЕМД митна вартість товару базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню, тож коригування відповідачем заявленої позивачем митної вартості товару є протиправним.

Суд також дослідив правомірність застосування відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення та зазначає таке.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012).

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018 у справі № 826/6346/16 (№ К/9901/36092/18), від 31.01.2018 у справі № 813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 у справі № 804/2997/17 (К/9901/4472/17).

Матеріалами справи встановлено, що Київська митниця у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів від 23.02.2023 № UA100380/2023/000048/2зазначилалише номер та дату митної декларації, використаної як джерело інформації при здійсненні коригування митної вартості товару, при цьому відповідач всупереч вищезазначеним вимогам Правил не навів жодних пояснень щодо зроблених ним коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, що додатково свідчить про протиправний характер оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.

Відтак суд вважає, що відповідач при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів від 23.02.2023 № UA100380/2023/000048/2 протиправно застосував шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення відповідача.

За таких обставин позовна вимога позивача про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 23.02.2023 № UA100380/2023/000048/2 є обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Натомість відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами правомірність своїх дій при винесенні оскаржуваного рішення. Відповідачем жодним чином не доведено, що документи, подані позивачем для визначення митної вартості товару, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Водночас відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи митного законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір у сумі 8 025,73 грн підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 23.02.2023 № UA100380/2023/000048/2.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віта-Текс" (код ЄДРПОУ 34483946, місцезнаходження: бульвар Кольцова, буд. № 17-В, м. Київ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43997555, бульвар Гавела Вацлава, буд. № 8-А, м. Київ) судовий збір у розмірі 8 025 (вісім тисяч двадцять п`ять) гривень73 копійки.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

СуддяБасай О.В.