Ухвала від 14.04.2025 по справі 420/27261/24

Справа № 420/27261/24

У Х В А Л А

14 квітня 2025 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні, третя особа: Національне агентство України з питань державної служби про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні, третя особа: Національне агентство України з питань державної служби, в якій просить:

- визнати дії Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні щодо відмови у здійсненні перерахунку і виплаті заробітної плати з урахуванням усіх виплат та надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу за період з дня призначення на посаду начальника управління державного контролю на кордоні протиправними;

- зобов`язати Південне міжрегіональне головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату з урахуванням усіх виплат та надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу (згідно підкатегорії Б1) за період з дня призначення на посаду начальника управління державного контролю на кордоні.

Ухвалою від 03.09.2024 р. відкрито спрощене провадження у справі та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подачі відзиву на позовну заяву.

14.10.2024 р. відповідач надав до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку із порушенням позивачем строку звернення до суду. Наголошує, що позивачем не заперечується факт обізнаності всіх наказів, якими встановлювались розміри посадових окладів, з моменту видання наказу ПМГУ від 02.06.2021 р. № 269-к чи наказу ПМГУ від 29.03.2021 р. № 33-ОД "Про введення в дію штатного розпису". Факт ознайомлення позивача з листом адресованим ОСОБА_2 не змінює моменту, з якого він повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а зазначена позивачем дата свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду. Крім того, зазначає відповідно до Закону України "Про оплату праці" і виходячи із того, що заробітна плата державним службовцям виплачується щомісячно, то позивач мав і міг довідатися про невідповідне нарахування та виплату ще з моменту наказу ПМГУ від 02.06.2021 р. № 269-к, однак, позивач не звертався до суду за оскарженням наказу в частині визначення розміру посадового окладу. Заробітна плата є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно.

При розгляді даного клопотання суд виходить з наступного.

Приписами ч.1 ст.122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас, відповідно до ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022 р.) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Однак, 19.07.2022 р. набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" № 2352-IX, яким внесено ряд важливих змін до діючого законодавства про працю.

Зокрема, змін зазнали норми законодавства щодо порядку звернення громадян до суду у разі виникнення трудових спорів в частині строків таких звернень.

Частини 1 та 2 ст.233 КЗпП України викладені у наступній редакції:

- працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті;

- із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Отже, до 19.07.2022 р. КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права або з дня отримання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 р. у справі № 260/3564/22 та у постановах від 19.01.2023 р. у справі № 460/17052/21, від 25.04.2023 р. у справі № 380/15245/22 та від 08.08.2024 р. у справі № 380/29686/23.

Крім цього, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.07.2024 р. у справі № 990/156/23 виснувала про те, що норма ст.233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Вказана норма поширює свою дію на всіх працівників та службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу. У взаєминах із державою в особі відповідних суб`єктів владних повноважень суд має застосовувати правило пріоритету правової норми за найбільш сприятливим тлумаченням для особи суб`єкта приватного права. Положення ст.233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні над ч.5 ст.122 КАС України.

Отже, з 19.07.2022 р. строк звернення до суду з позовом про стягнення всіх сум, що належать працівникові при звільненні, становить три місяці з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, або з дня отримання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Предметом позовних вимог ОСОБА_1 є протиправність дій Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордону щодо відмови у здійсненні перерахунку і виплаті заробітної плати з урахуванням усіх виплат та надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу за період з дня призначення на посаду начальника управління державного контролю на кордоні протиправними.

З долучених до позовної заяви додатків слідує, що позивач з 03.06.2021 р. обіймає посаду начальника управління державного контролю на кордоні Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні.

Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин ч.2 ст.233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався, натомість надалі з 19.07.2022 р. такий строк обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Враховуючи, що позивач про порушення своїх прав дізнався безпосередньо з листа відповідача від 08.08.2024 р., а з позовною заявою ОСОБА_1 звернувся 29.08.2024 р., суд вважає, що строк звернення до суду не пропущено.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що клопотання відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.123, 243, 248 КАС України, суд -

ухвалив:

Відмовити в задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.

Суддя О.І. Бездрабко