Рішення

від 14.04.2025 по справі 420/36306/24

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 420/36306/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, визначеного ч. 5 ст. 262 КАС України, адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості, та картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» до Львівської митниці, в якому позивач просить суд:

- визнати противоправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900852/2 від 18.11.2024 року;

- визнати противоправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/003203 від 18.11.2024 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 10.03.2022 року між іноземною фірмою «DASHTRADE B.V» (Нідерланди) (як постачальником) та товариством з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» (Україна) (як покупцем) було укладено контракт №22/22, за умовами якого постачальник зобов`язаний поставити, а покупець прийняти та оплатити товар, зазначений в замовленні покупця та у виставлених на його підставі інвойсах, що є невід`ємною частиною контракту, в порядку та на умовах, обумовлених в контракті.

На виконання умов зазначеного контракту, іноземна компанія «DASHTRADE B.V» (Нідерланди) поставила позивачу партію товару, а саме банан зелений свіжий.

З метою митного оформлення імпортованого товару, 18.11.2024 року представник товариства з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» подав до Львівської митниці митну декларацію №24UА209170097799U4, а також повний та змістовний пакет документів, передбачених Митним кодексом України.

Проте, відповідачем було необґрунтовано винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900852/2 від 18.11.2024 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/003203 від 18.11.2024 року.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями відповідача та вважаючи їх протиправними і необґрунтованими, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Ухвалою суду по справі №420/36306/24 було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ч.5 ст.262 КАС України. Відповідачу запропоновано в 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на адміністративний позов.

Під час розгляду справи від Львівської митниці надійшов відзив на адміністративний позов, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, позивачем на вимогу контролюючого органу не було надано додаткових документів, які б усунули виявлені розбіжності та спростували сумніви у правильності задекларованої ним митної вартості.

З огляду на зазначене митним органом не міг бути застосований метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), а було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900852/2 від 18.11.2024 року, відповідно до якого митну варіть товару було визначено за 6-м резервним методом. Крім того, за зазначених обставин, Одеською митницею було прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/003203 від 18.11.2024 року.

Таким чином відповідач вважає, що Львівська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову підприємства.

Згідно частини 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Судом під час розгляду справи встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» (далі підприємство) зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 40017905.

10.03.2022 року між іноземною фірмою «DASHTRADE B.V» (Нідерланди) (як постачальником) та товариством з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» (Україна) (як покупцем) було укладено контракт №22/22 від 21.03.2022 року (далі Контракт), за умовами якого постачальник зобов`язаний поставити, а покупець прийняти та оплатити товар, зазначений в замовленні покупця та у виставлених на його підставі інвойсах, що є невід`ємною частиною контракту, в порядку та на умовах, обумовлених в контракті.

Згідно п.1.2 Контракту загальна кількість поставленого товару складається з кількості, зазначеної в інвойсі по кожній партії товару.

За п.2.3 Контракту ціна товару вказується в інвойсах на оплату по кожній окремій партії товару.

Відповідно п. 3.1 Контракту оплата за товар здійснюється покупцем за однією з наступних умов: 100% передплати; або 100% протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення товару покупцем, що підтверджується ВМД.

Якщо в товаросупровідних документах та/або інвойсі або в інших документах, що стосуються поставки товару, яка здійснюється відповідно до певного інвойсу, не зазначено умови оплати поставки такого товару відповідно до п.3.1 цього Контракту, то вважається, що 100% вартості такого товару, що поставляється на підставі певного інвойсу, має бути сплачено постачальнику протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення товару покупцем, що підтверджується ВМД (п. 3.2 Контракту).

Відповідно до п.7.1 Контракту товар постачається покупцеві в тарі постачальника, призначеної для транспортування свіжих цитрусових, фруктів і овочів, яка включається у вартість товару та поверненню, компенсації не підлягає.

За п.7.2 Контракту обов`язок упаковки і маркування товару покладений на постачальника. Витрати з пакування та маркування товару покладаються на постачальника. Ці витрати закладаються самостійно постачальником у вартість товару і додатковому відшкодуванню з боку покупця не підлягають.

На підтвердження виконання умов вищевказаного Контракту, до суду було надано інвойс №224378 від 12.11.2024 року на суму 10 260,00 євро, умови поставки FCA Vlissingen.

На виконання умов Контракту №22/22 на адресу позивача іноземною фірмою «DASHTRADE B.V» (Нідерланди) було поставлено партію товару, а саме банан зелений свіжий.

З метою митного оформлення імпортованого товару, 18.11.2024 року представник товариства з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» подав до Львівської митниці митну декларацію №24UА209170097799U4, в якій у графі 42 митної декларації визначив вартість товару за основним методом (за ціною договору (контракту)), у розмірі 10 260,00 євро.

При цьому, позивачем разом із митною декларацією будо надано наступні документи:

- рахунок-фактура (інвойс) від 12.11.2024 року;

- автотранспортна накладна від 15.11.2024 року;

- сертифікат про походження товару від 14.11.2024 року;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 18.11.2024 року;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) №22/22 від 21.03.2022 року;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №2 від 24.02.2023 року;

- доповнення до внутрішнього договору (контракту) №1 від 09.02.2022 року;

- доповнення до внутрішнього договору (контракту) №2 від 01.03.2022 року;

- договір про надання послуг митного брокера №11/06-20 від 11.06.2020 року;

- договір (контракт) про перевезення №0101-22/ФЛ від 01.01.2022 року;

- інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації №12148305;

- заявка №146 від 12.11.2024 року;

- перепустка від 18.11.2024 року;

- фото від 18.11.2024 року;

- акт про невідповідність товарів відомостям, зазначеним у документах, необхідних для здійснення їх митного контролю, про пошкодження товарів, їх упаковки чи маркування або про їх втрату №11 від 18.11.2024 року.

Під час здійснення Львівською митницею правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу товариства з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ», та перевірки документів, поданих декларантом до митного органу з метою підтвердження митної вартості товарів разом з митною декларацією №24UА209170097799U4 від 18.11.2024 року, контролюючим органом було встановлено, що у поданих документах, на думку контролюючого органу, містяться розбіжності, а також надані товариством документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

1) поставка оцінюваного товару здійснювалась на підставі Контракту на поставку №22/22 від 21.03.2022 р. (надалі - Контракт). Відповідно до п.1.1 Контракту постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар зазначений у замовлені покупця та у виставлених на його підставі інвойсах, що є невід`ємною частиною цього Контракту, в порядку та на умовах обумовлених в Контракті. Згідно з п.1.2 Контракту, поставка товару здійснюється партіями. Кількість кожної партії товару узгоджуються сторонами і визначається в Замовленнях наданих покупцем на кожну партію товару. Відповідно до п. 4.3. Контракту, умови поставки кожної партії товару вказується окремо в замовленні і в інвойсі на неї. Також п.4.7 Контракту, передбачено, що Замовлення має містити у собі такі відомості: умови поставки та порт/місце поставки, реквізити контракту, номер і дата замовлення, найменування постачальника і покупця, найменування товару, кількість товару, вага товару. При цьому, п.2.2. Контракту, передбачено що покупець зобов`язаний оплатити вартість тієї кількості товару, яку він замовив відповідно до узгоджених Замовлень. А відповідно до п.4.8 Контракту інвойс, що містить розбіжності із Замовлення Покупця, вважається таким, що не підтверджує умови поставки, зазначені у такому Замовленні, а отже позбавляє постачальника права на отримання оплати за поставлений за таким інвойсом товар. Здійснюючи аналіз вищевказаних положень Контракту, який встановлює процедуру погодження поставки товару, у тому числі і вартість товару, вбачається, що інвойс складається на підставі замовлення, при цьому, такі документи як інвойс та замовлення є взаємозалежні та самостійні документи та для встановлення усі відомостей, що містять числові значення, такі два документа, а точніше відомості, що такі містять, необхідно розглядати в сукупності. Однак, замовлення до митного оформлення не надавалось, що позбавляє можливості у повній мірі перевірити числові значення вартості товару, що містяться у поданих документах, умови поставки конкретної партії, а також чи відповідає виставлений інвойс замовленню;

2) для підтвердження транспортних витрат, декларантом долучено рахунок-фактура №146 від 18.11.2024, виставлений на підставі договору №0101-22/ФЛ від 01.01.2022. Такий договір укладений між ТОВ «Дунайська імпортна компанія» та ФОП ОСОБА_1 . Із даного рахунку не вбачається понесення витрат на завантаження товару у місці призначення. За умовами FCA місця поставки впливає на зобов`язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження. Однак, як вбачається із документів поставка не здійснювалась на площах продавця;

3) у графі 23 наданої до митного оформлення СМР №KBV0775848 від 15.11.2024 наявний штамп перевізника ОСОБА_2 . Однак, документи, які визначають договірні відносини з ОСОБА_2 , які передбачають факт погодження вартості, маршруту та способів розрахунку відсутні. Натомість, рахунок-фактура на оплату транспортних послуг №146 від 18.11.2024 виставлений ФОП ОСОБА_1 , а заявка на перевезення вантажів №146 від 12.11.2024 не містить інформації про третю особу перевізника та погодження із такою особою вартості перевезення.

В противагу вищезазначеному, представником підприємства направлялись наступні документи: калькуляційний лист, прайс-лист, висновок експерта, експортна декларація. Водночас, як стверджує митний орган, надіслані документи не усунули вищезазначені невідповідності, а висновок експерта, як зазначається у такому, носить виключно інформаційний характер.

Враховуючи вищевказані обставини, 18.11.2024 року Львівською митницею було винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900852/2, в якому за результатами проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митної вартості - другорядний: резервний метод (у рішенні додатково зазначено, що джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала митна декларація №UА205030/2024/13282 від 03.11.2024 року, коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось).

Додатково у рішенні митним органом також зазначено, що товариством не надано усіх документів, згідно з переліком у ч.2 ст. 53 МК України, а тому розбіжності у заявленій митній вартості товару не спростовано.

Також, 18.11.2024 року відповідачем було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/003203.

Не погоджуючись із вказаним рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови, вважаючи їх необґрунтованими та протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дослідивши адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ», відзив та надані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, та судову практику, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митну територію та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України (далі - МК України, МКУ) та іншими законами України.

Відповідно до п.п. 23, 24 ч.1 ст. 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 49 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів (ст. 50 МК України).

Відповідно до Брюссельської Конвенції про створення уніфікованої методології визначення митної вартості товарів 1950 року (Конвенція про оцінку товарів у митних цілях), митна вартість була визначена як номінальна ціна товару, за якою відповідний товар може бути проданий в країну призначення в момент подання митної декларації (тобто ціна, що укладається між незалежними один від одного продавцем і покупцем на умов повної ринкової конкуренції).

Відповідно до Генеральної угоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ), підписаної 30 жовтня 1947 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей (митна вартість) повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито.

Згідно Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року митною вартістю імпортованих товарів є їх контрактна вартість, тобто ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт до країни імпорту.

Керуючись ч.1 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу України.

При цьому, відповідно до ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа зобов`язані подавати митниці достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (п.1 ч.5 ст.54 МК України).

Як встановлено ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно із ч. 2 ст. 53 МК документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2)зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4)виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із ч.ч.5 та 6 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Згідно з ч.1 ст.54 МКУ, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.4 ст.54 МКУ, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У відповідності до ч.5 ст.54 МКУ, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57 МК України).

Відповідно до ч.2 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 МК України.

За результатами контролю митний орган визнає заявлену митну вартість або ж приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 МК України (ч.3 ст.54 МК України).

Рішення про коригування митної вартості товарів приймається митним органом у письмовій формі, якщо митним органом виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість (ч.1 ст.55 МК України).

Таке рішення має містити необхідні реквізити, визначені ч.2 ст.55 МК України, а форма рішення затверджена наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598 (далі - Правила №598).

Так, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до ч.6 ст.54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів у випадках, визначених даною частиною.

У разі відмови у митному оформленні складається картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, форма та порядок заповнення якої визначено Порядком, затвердженим Міністерством фінансів України №631 від 30.05.2012 року.

Як було встановлено судом, позивачем було визначено митну вартість товару за основним методом за ціною контракту. Водночас відповідач здійснив коригування заявленої позивачем митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.

Відповідно до частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2)щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною другою статті 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Частиною дев`ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Частинами 1, 2 ст. 64 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням резервного методу, передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Так, з оскарженого рішення про коригування митної вартості судом встановлено, що митний орган не застосував другого-п`ятого методів визначення митної вартості у зв`язку з відсутністю інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, інформації щодо обчислення вартості, наданої виробником товарів.

Водночас відповідач застосував шостий (другорядний) метод резервний, за допомогою якого джерелом для коригування митної вартості слугувала митна декларація №UА205030/2024/13282 від 03.11.2024 року.

З даного приводу суд зазначає, що відомості, які містяться в базах даних митних органів (з яких було взято відомості про митну декларацію №UА205030/2024/13282 від 03.11.2024 року), мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, та жодним чином не можуть слугувати визначальним фактором під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників, що містяться у базах даних митного органу.

Наявність у базах даних митного органу інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини з різноманітними контрагентами здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Верховним Судом було сформовано правову позицію, що «формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню» (згідно постанов від 21.02.2018 року по справі №820/17417/14, від 04.09.2018 року по справі №818/1186/17).

Також суд зазначає, що згідно з наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Суд зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів всупереч положенням п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України (крім номеру митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів), не містить жодних належних обґрунтувань митного органу щодо зроблених коригувань, зокрема, умов поставки, комерційних умов подібних (аналогічних) товарів, та інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваного товару із застосуванням резервного методу.

З огляду на викладені вище обставини суд доходить висновку про недотримання митним органом вимог МК України при здійсненні перевірки правильності визначення митної вартості імпортованого товару та визначення більшої митної вартості за резервним методом.

За час розгляду справи відповідач в обґрунтування правомірності своїх рішень посилався на те, що інвойс складається на підставі замовлення, при цьому, такі документи як інвойс та замовлення є взаємозалежні та самостійні документи та для встановлення усіх відомостей, що містять числові значення, такі два документа, а точніше відомості, що такі містять, необхідно розглядати в сукупності. Однак, замовлення до митного оформлення не надавалось, що позбавляє можливості у повній мірі перевірити числові значення вартості товару, що містяться у поданих документах, умови поставки конкретної партії, а також чи відповідає виставлений інвойс замовленню.

Згідно п.п.4.6, 4.8 Контракту №22/22 товар поставляється окремими партіями на підставі і відповідно до замовлень покупця, які направляються покупцем постачальнику електронною поштою. Виставлений за результатами розгляду замовлення інвойс слугує підтвердженням замовлення і має бути направлений на електронну пошту покупця протягом 5 діб з моменту отримання замовлення від покупця.

Аналізуючи приписи вищезгаданого Контракту, замовлення не складаються у вигляді окремого документу, а є лише текстовим повідомленням, яке надсилається електронною поштою постачальнику, в якому узгоджуються умови поставки товару, внаслідок чого оформлюється інвойс на постачання товару.

Як було встановлено судом за час розгляду справи, стороною позивача до митного оформлення надавався інвойс №224378 від 12.11.2024 року на суму 10 260,00 євро, що, згідно приписів Контракту №22/22, є підтвердженням поставки товару замовнику. Аналогічна митна вартість товару була зазначена декларантом й у митній декларації №24UА209170097799U4 від 18.11.2024 року.

Тобто, за положеннями Контракту №22/22 в межах спірних правовідносин основним документом, що підтверджує митну вартість імпортованих товарів, є інвойс. Такий документ як «замовлення» відповідного товару в даному випадку не є первинною документацією, яка може підтвердити митну вартість імпортованого товару.

Суд також критично ставиться до посилань митного органу на те, що наданий до митного оформлення товару інвойс підписаний лише стороною постачальника, а тому не може підтверджувати відомості про числові значення складових митної вартості, оскільки інвойс - це документ, на підставі якого здійснюється оплата за товар та формується звітність. Згідно загальносвітової практики, інвойс має містити: дату складання; найменування та реквізити продавця; найменування та реквізити покупця; найменування товарів; ціну товарів; загальну вартість рахунку; валюту оплати; ставки та розмір податку. Також, в інвойсі можуть зазначатись: реквізити зовнішньоекономічної угоди, відповідно до якого здійснюється поставка, реквізити відвантажувального документа, платіжні реквізити та інші відомості, у разі якщо їх наявність в інвойсі передбачена умовами договору, такі як умови поставки, умови оплати, місце завантаження, розмір та підстави надання знижок.

Тобто, інвойс це документ, у якому зазначаються товари та послуги, які компанія надає клієнту, та зазначається зобов`язання клієнта на оплату цих послуг. Жодним нормативно-правовим актом, зокрема МК України, не встановлено обов`язкових реквізитів для інвойсів або рахунків-фактур, внаслідок незазначення яких такі документи не можуть бути належними доказами щодо визначення вартості товару.

Суд також зазначає, що у процедурі контролю за митною вартість товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В той же час, відсутність підпису замовника на інвойсі не може прямо впливати на ціноутворення імпортованого товару, а тому вказаний факт не повинен братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю. При цьому суд враховує той факт, що вартість імпортованого товару в інвойсі №224378 від 12.11.2024 року повністю збігається із задекларованою вартість товару у митній декларації №24UА209170097799U4 від 18.11.2024 року.

Відповідач в обґрунтування спірного рішення також посилався на те, що для підтвердження транспортних витрат, декларантом долучено рахунок-фактура №146 від 18.11.2024, виставлений на підставі договору №0101-22/ФЛ від 01.01.2022 року, водночас із даного рахунку не вбачається понесення витрат на завантаження товару у місці призначення, які передбачені за умовами FCA, коли поставка здійснюється на площах продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження. Однак, як вбачається із документів, поставка не здійснювалась на площах продавця.

Як було встановлено судом, в інвойсі №224378 від 12.11.2024 року умовами поставки зазначено FCA Vissingen.

Згідно п.4.1 Контракту №22/22 постачальник може здійснювати поставку за цим Контрактом на наступних умовах «Інкотермс 2020», зокрема, FCA - «ФРАНКО-ПЕРЕВІ3НИК» (місце / порт відправлення / призначення вказується в інвойсі) - термін "франко-перевізник" означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Цей термін може бути застосований незалежно від виду транспорту, включаючи змішані (мультимодальні) перевезення. Під словом "перевізник" розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов`язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту. Якщо покупець призначає іншу особу, ніж перевізник, прийняти товар для перевезення, то продавець вважається таким, що виконав свої обов`язки щодо поставки товару з моменту його передання такій особі.

Отже, враховуючи вищевказані приписи, підприємство не понесло додаткових витрат, що стосуються перевезення товару, оскільки така відповідальність за приписами Контракту №22/22, покладається на перевізника (постачальника).

Щодо посилань митного органу на те, що у графі 23 наданої до митного оформлення автотранспортної накладної №KBV0775848 від 15.11.2024 року наявний штамп перевізника «Транском Аліанс», однак рахунок-фактура на оплату транспортних послуг №146 від 18.11.2024 виставлений ФОП ОСОБА_1 , а заявка на перевезення вантажів №146 від 12.11.2024 не містить інформації про третю особу перевізника та погодження із такою особою вартості перевезення, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що у процедурі контролю за митною вартість товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В той же час, форма складення автотранспортних накладних не може прямо впливати на ціноутворення імпортованого товару.

Разом з тим, судом за час розгляду справи встановлено, що декларантом при митному оформленні товару надавався Договір на перевезення внутрішніх та міжнародних вантажів автомобільним транспортом №0101-22/ФЛ від 01.01.2022 року, що укладений між позивачем та ФОП ОСОБА_1 (як перевізником), а також Додаткова угода №2 від 01.03.2022 року до даного Договору, відповідно до п.2 якої п.1.3 Договору №0101-22/ФЛ від 01.01.2022 року змінено та викладено у новій редакції, що передбачає факт того, що перевізник має право залучати третіх осіб до перевезення вантажу замовника, проте повну відповідальність за порушення умов цього Договору третьою особою несе перевізник.

Тобто, перевізник залучив до перевезення на підставі п.2 Додаткової угоди третю особу «Транском Аліанс». Відповідно до того ж пункту Договору перевезення позивач не має жодних зобов`язань перед третіми особами, що залучені перевізником, а має лише зобов`язання перед самим перевізником. Отже, позивачем для митного оформлення товару була надана документація, яка підтверджує витрати, що були понесені позивачем на доставку вищевказаного товару.

На думку суду, наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, до митного органу декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про його митну вартість за ціною договору, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом і визначив митну вартість за резервним методом.

Крім того суд вказує, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 року у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у ч.2 ст.53 МК України, само по собі не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Суд при вирішенні даної справи також враховує правовий висновок Верховного Суду, зазначений у постанові від 26.03.2019 року у справі №826/17973/14, в якій зазначено, що: «…однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості...».

Під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами, наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар. Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900852/2 від 18.11.2024 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/003203 від 18.11.2024 року є необґрунтованими, а тому протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем до позовної заяви були додані платіжні інструкції про сплату судового збору за подання адміністративного позову у сумі 4 844,80 грн.

На підставі вищезазначеного, враховуючи наявність підстав для задоволення позовної заяви підприємства у повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути на користь підприємства суму сплаченого ним судового збору з Львівської митниці.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 77, 90, 241-246, 251, 255, 257, 258, 262, 293-295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» (68094, Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, 1) до Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., 1) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості, та картки відмови задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900852/2 від 18.11.2024 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці №UA209170/2024/003203 від 18.11.2024 року.

Стягнути з Львівської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 4 844,80 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя О.В. Білостоцький