Ухвала

від 14.04.2025 по справі 580/3746/25

ЧЕРКАСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

14 квітня 2025 року справа № 580/3746/25 м. Черкаси

Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Руденко А. В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

07.04.2025 до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач) з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач), в якій просить:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) з 11.01.2019 по 31.12.2019 основних видів грошового забезпечення без врахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2018, відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік»;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) з 11.01.2019 по 31.12.2019 основних видів грошового забезпечення без врахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2019, відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік»;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) з 01.01.2020 по 31.12.2020 основних видів грошового забезпечення без врахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2020, відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) з 01.01.2021 по 31.12.2021 основних видів грошового забезпечення без врахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2021, відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік»;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) з 01.01.2022 по 31.12.2022 основних видів грошового забезпечення без врахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2022, відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік»;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) з 01.01.2023 по 23.02.2023 основних видів грошового забезпечення без врахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2023, відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік»;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) здійснити з 01.01.2018 року по 01.03.2024 року перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП; НОМЕР_3 ) відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №704 від ЗО серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із врахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2019, 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) отриманих ним у 2018, 2019, 2020, 2021; 2022, 2023, 2024 роках грошової допомоги на оздоровлення та отриманої ним у 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роках матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань із урахуванням перерахованого грошового забезпечення за 2018,2019, 2020, 2021, 2022 роки;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 Позивачу перерахованого грошового забезпечення (доходу) за період з 01.01.2018 року по 23.02.2023 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 704 від ЗО серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Згідно з частиною 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 3 ст. 122 КАС України).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 233 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII у редакції, яка діяла до 19.07.2022, передбачалось, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин від 01.07.2022 № 2352-IX (далі Закон № 2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022, внесено зміни, зокрема до Кодексу законів про працю України.

Так, пунктом 18 частини 1 розділу І Закону № 2352-IX назву та частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів.

Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин від 01.07.2022 № 2352-IX не передбачають особливої дії норм права для зміненої ним частини другої статті 233 КЗпП України, не містять жодних застережень щодо застосування цього закону, а тому він застосовується за загальними правилами дії у часі, у просторі та на коло осіб.

Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, обмежений трьома місяцями з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

З матеріалів справи суддя з`ясував, що ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 та згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.03.2024 № 65 позивач звільнений з військової служби з 01.03.2024.

Спірний період, за який позивачу не нараховано та не виплачено грошове забезпечення, на його думку, в належному розмірі є період з 11.01.2019 по 01.03.2024.

Ураховуючи, що до 19.07.2022 звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не було обмежено строком, суддя дійшов висновку, що позов в частині позовних вимог щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення позивачу з 11.01.2019 по 18.07.2022, поданий позивачем у визначений законом строк і в цій частині позовних вимог строк звернення до суду не пропущений.

Разом з тим, щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з позовними вимогами за період з 19.07.2022 по 01.03.2024, суддя врахував наступне.

Такий період регулюється вже нині чинною редакцією ст. 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Суддя врахував, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову (у частині вимог за період з 19.07.2022 по 01.03.2024) слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.

У постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 Верховний Суд також зазначив таке: 77. Судова палата частково поділяє позицію суду апеляційної інстанції щодо порядку обчислення строку звернення до адміністративного суду, зазначену у його висновку. Зокрема, слід погодитися із висновком апеляційного суду про те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).

78. Виходячи з цього, Судова палата вважає обґрунтованим висновок про те, що саме дата вручення позивачу зазначеного документа, а саме 30 березня 2023 року, є подією, з якою пов`язаний початок перебігу строку звернення до суду..

З матеріалів справи вбачається, що при звільненні позивача з військової служби відповідач видав йому грошовий атестат від 01.03.2024 № 894/4/77.

Таким чином, у спірному випадку позивач повинен був звернутися до суду з цим позовом у тримісячний строк відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України, який сплинув 01.06.2024.

Проте, позивач цей адміністративний позов подав до суду 07.04.2025, тобто з порушенням тримісячного строку, визначеного частиною другою статті 233 КЗпП України.

Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше. Нереалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.

За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом, однак на підтвердження вищевказаних обставин позивачем не подано будь-яких доказів, та не наведено обставин важливості пропуску строку.

Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов`язано з реалізацією права на справедливий суд і запобігає зловживанням при зверненні до суду. Його відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах для відповідача.

З огляду на що, суддя не встановив наявності поважних причин, за яких позивач не міг звернутися до адміністративного суду в межах передбаченого законом строку в зазначеній вище частині позовних вимог (правовідносини після 19.07.2022).

Ураховуючи викладене, суддя дійшов висновку, що адміністративний позов подано з пропуском встановленого законом строку в частині вимог за період з 19.07.2022 по 01.03.2024.

Згідно з частиною 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Таким чином, позивачу необхідно надати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із відповідними доказами в обґрунтування поважності причин пропуску такого строку, вказавши інші підстави для його поновлення.

Крім того, суддя зазначає, що відповідно до п. 5 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Згідно з ч. 4 ст. 161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

У позовній заяві позивач стверджує про невірний, на його думку, розрахунок відповідачем його грошового забезпечення.

Тому, позивачу необхідно надати до суду довідку про складові нарахованого йому грошового забезпечення за спірний період для встановлення обставин, на яких грунтуються позовні вимоги.

Крім того, згідно з частиною 3 статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України Про судовий збір від 08.07.2011 № 3674-VI (далі Закон України № 3674-VI).

Стаття 2 вказаного Закону передбачає, що платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI визначено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік від 19.11.2024 № 4059-IX установлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб на одну особу в розрахунку на місяць: з 1 січня 3 028 грн.

У поданому разом із позовною заявою клопотанні про звільнення від сплати судового збору позивач вказав, що звільняється від сплати судового збору відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» як позивач у справах про стягнення заробітної плати.

Суддя частково погоджується з таким твердженням позивача та врахував, що відповідно до п. 1. ч. 1 ст. 5 зазначеного Закону від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Однак, суддя зауважує, що предметом розгляду у цій справі є, в тому числі, компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-III (далі Закон № 2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно із ст. 3 Закону № 2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Норми аналогічного змісту містяться також у Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.

У пункті 4 цього Порядку визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Отже, кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи і пов`язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги, а тому не відносяться до сум заробітної плати.

З огляду на викладене, пільга щодо сплати судового збору, передбачена п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону № 3674-VI, згідно із якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивача про компенсацію втрат частини доходів.

Тому за подання позовної заяви про зобов`язання відповідача виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення позивачеві необхідно сплатити судовий збір в розмірі 1 211,20 (3028,00*0,4) грн або надати документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно до ч. ч. 1-2 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи викладене, суддя дійшов висновку, що позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 160, 161 КАС України, що має наслідком на підставі ст. 169 КАС України залишення позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 132, 133, 160-161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.

Надати позивачу десять днів з дня, наступного за днем отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, шляхом подання до суду:

- заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням підстав для поновлення такого строку та доказів на підтвердження поважності причин його пропуску;

- довідки про грошове забезпечення позивача за період з 11.01.2019 по 01.03.2024;

- доказів сплати судового збору у сумі 1 211 грн 20 коп або надати документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Роз`яснити позивачеві, що у разі невиконання вимог ухвали суду заява підлягає поверненню.

Копію ухвали направити позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

СуддяАлла РУДЕНКО