Рішення

від 15.04.2025 по справі 580/1978/25

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2025 року справа № 580/1978/25 м. Черкаси Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Державної установи Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України до Відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та скасування постанов,

встановив:

Державна установа Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України (далі ДП ІСП МОЗ України, позивач) подала позов до Відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі Відділ ДВС, відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби в місті Сміла Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 03.02.2025 ВП № 70311665 про стягнення з державної установи Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України на користь держави 2460,64 грн виконавчого збору;

- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби в місті Сміла Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 04.02.2025 ВП № 77062399 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови Відділу державної виконавчої служби в місті Сміла Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 03.02.2025 № 70311665 про стягнення з державної установи Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України на користь держави 2460,64 грн виконавчого збору.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що державні виконавці позбавлені можливості проводити будь-яке списання коштів за виконавчими документами, згідно з якими боржником є державний орган. А відтак, виконавчі документи про стягнення боргу з позивача мають виконуватись виключно органами Казначейства. Представник позивача вказав, що приймаючи оскаржувані постанови, з огляду на статус божника, відповідач перевищив свої владні повноваження та діяв не у спосіб, визначений законом України, що призвело до прийняття незаконного рішення, яке не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень в контексті ч. 2 ст. 2 КАС України та підлягає скасуванню судом. Прийняття відповідачем оскаржуваних постанов тягне за собою нецільове використання державних коштів.

Ухвалою від 24.03.2024 суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Відзив на позов від відповідача до суду не надходив.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Суд встановив, що Державна установа Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України включена до Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, що підтверджується довідкою від 18.09.2023.

На виконанні у Відділі державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває ВП № 70311665, відкрите за виконавчим листом № 580/3940/20 від 21.01.2021, виданим Черкаським окружним адміністративним судом, про стягнення з ДЗ Спеціалізована медико-санітарна частина № 14 МОЗ України на користь ГУПФУ у Черкаській області заборгованості в сумі 24606,36 грн.

Постановою від 31.01.2025 головний державний виконавець внесла зміни в АСВП щодо боржника та зазначила таким Державну установу Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України.

Згідно відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження (https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors) суд встановив, що постановою від 03.02.2025 головний державний виконавець стягнула з Державної установи Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України на користь держави 2460,64 грн виконавчого збору.

Також постановою від 03.02.2025 головний державний виконавець закінчила ВП № 70311665 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 (фактичне повне виконання рішення).

Постановою від 04.02.2025 головний державний виконавець відкрила ВП № 77062399 із виконання постанови від 03.02.2025 № 70311665.

Позивач вважає постанови про стягнення виконавчого збору та відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору протиправними, а тому звернувся в суд з цим позовом.

Під час вирішення спору по суті суд зазначає таке.

Спірні відносини врегульовані Законом України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі Закон № 1404-VIII) та Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень від 05.06.2012 № 4901-VI (далі Закон № 4901-VI).

Згідно статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини другої статті 74 Закону № 1404-VIIІ рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Пунктами 1, 5 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII передбачено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Приписами статті 5 Закону № 1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

Частиною першою статті 13 Закону № 1404-VIII встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII).

Оцінюючи правомірність прийняття відповідачем постанови про стягнення виконавчого збору, суд врахував таке.

Відповідно до ст. 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Перелік випадків коли виконавчий збір не стягується визначений ч. 5 ст. 27 Закону № 1404-VIII.

Суд зазначає, що оскільки у провадженні державного виконавця перебувало ВП № 70311665 за виконавчим листом Черкаського окружного адміністративного суду № 580/3940/20 від 21.01.2021 про стягнення з позивача на користь ГУПФУ у Черкаській області боргу в сумі 24606,36 грн, у державного виконавця виникає обов`язок визначений ст. 27 Закону № 1404-VIII, для стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню. При цьому, суд встановив відсутність обставин, визначених ч. 5 ст. 27 Закону № 1404-VIII, що зумовлюють звільнення від обов`язку покладення на боржника виконавчого збору.

За таких обставин, стягнення з позивача у ході ВП № 70311665 на користь держави 2460,64 грн виконавчого збору є правомірним, відтак вимогу про визнати протиправною та скасування спірної постанови про стягнення виконавчого збору суд вважає необґрунтованою.

Оцінюючи правомірність прийняття відповідачем постанови від 04.02.2025 ВП № 77062399 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови від 03.02.2025 № 70311665 про стягнення 2460,64 грн виконавчого збору, суд зазначає таке.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України бюджетними установами є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.

Механізм виконання судових рішень про стягнення коштів з бюджетних установ визначається Законом України Про виконавче провадження, Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень та Порядком № 845.

У розумінні зазначеного Порядку № 845 безспірне списання - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Згідно з п. 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Відповідно до п. 24 Порядку № 845 стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник (відкриті рахунки), або за його місцезнаходженням документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

Пунктом 26 Порядку № 845 передбачено, що безспірне списання коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів, на яких обліковуються кошти загального та спеціального фондів відповідного бюджету, здійснюється в межах бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів, та у разі наявності на його рахунках для обліку відкритих асигнувань (залишків коштів на рахунках).

Безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих: 1) органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника; 2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей (п. 47 Порядку № 845).

Згідно з п. 9 Порядку № 845 орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачу у разі, коли боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства або в органі Казначейства відкрито боржнику лише рахунок із спеціальним режимом використання, крім випадків виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно із Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень.

Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень встановлено гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України Про виконавче провадження, та особливості їх виконання.

Особливості надання державою гарантій щодо виконання рішень суду визначаються ст. 2 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень, відповідно до якої, держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: 1) державний орган; 2) державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); 3) юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства. Примусова реалізація майна юридичних осіб - відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництв.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень зазначено, що дія вказаного Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Отже, визначальним для цього Закону є статус боржника. У разі, якщо боржником є державний орган (державне підприємство), то порядок стягнення коштів з державного органу (державного або місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами) регулюється положеннями ст. 3 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень з урахуванням положень ст. 6 Закону України Про виконавче провадження.

Суд встановив, що боржником за постановою від 03.02.2025 № 70311665 про стягнення 2460,64 грн виконавчого збору - є Державна установа Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України, яка, згідно з відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб, підприємців та громадських формувань, за організаційно-правовою формою є державним органом, на який поширюються вимоги ст. 3 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень та ст. 6 Закону України Про виконавче провадження.

У зв`язку з викладеним, суд доходить висновку, що постанова від 03.02.2025 № 70311665 підлягає виконанню органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Вказані висновки за своєю суттю відповідають правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 906/624/22.

З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку, що постанова від 04.02.2025 ВП № 77062399 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови від 03.02.2025 № 70311665 про стягнення 2460,64 грн виконавчого збору прийнята всупереч вищевказаним нормам Закону, у зв`язку із чим її належить скасувати.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, у зв`язку із чим адміністративний позов належить задовольнити частково.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно частин 1, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, то частина понесених позивачем судових витрат, пропорційно частині задоволених позовних вимог, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 271, 272, 287, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Тітаренко Д.І. від 04.02.2025 ВП № 77062399 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови від 03.02.2025 № 70311665.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь Державної установи Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

1) позивач Державна установа Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 103, код ЄДРПОУ 04803492);

2) відповідач Відділ державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (20701, Черкаська область, Черкаський район, м. Сміла, вул. Житомирська, 6, код ЄДРПОУ 36091333).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 15.04.2024.

Суддя Василь ГАВРИЛЮК