Ухвала

від 15.04.2025 по справі 640/748/20

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі в частині

15 квітня 2025 р. м. Чернівці Справа № 640/748/20

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши у порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи за позовом Державного реєстратора Красноградської районної державної адміністрації Харківської області ОСОБА_1 до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, про визнання протиправним та скасування наказу в частині,-

В С Т А Н О В И В:

Державний реєстратор Красноградської районної державної адміністрації Харківської області ОСОБА_1 (далі - позивач), звернулась в суд з позовом до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати п.3 наказу від 19.12.2019 №4080/5 "Про скасування реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадський формувань та рішень у Державному реєстрі речових прав" відповідно до якого рішення про державну реєстрацію прав від 29.10.2019 року № 49415984, № 49415706, № 49416031, № 49416102, № 49415911 прийняті державним реєстратором Красноградської районної адміністрації Харківської області Литвиненко Людмилою Володимирівною скасовані.

- здійснити розподіл судових витрат.

Звертаючись до суду з адміністративним позовом, заявник також визначив третіх осіб у цьому спорі, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, а саме ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Торігівельно - комерційне товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми "Харків - Москва", Товариство з обмеженою відповідальністю "ДУККЕР ЕССЕТС України".

Ухвалою суду прийнято до свого провадження адміністративну справу № 640/748/20 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

Позивач в судове засідання не з`явився, при цьому до суду подано заяву, в якій останній просив розглянути справу без його участі.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились про причини неявки суду не повідомили.

Разом з тим, до суду надійшли письмові пояснення від представника відповідача, в яких окрім іншого наводяться аргументи з приводу закриття провадження в частині позовних вимог, щодо оскарження пункту 3 оскаржуваного наказу.

Розглянувши да дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно із частиною 1 статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 7 частини 1 статті 4 КАС визначено, що суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Як вже зазначалось вище пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Виникнення спірних правовідносин в даній справі в частині, по своїй суті зумовлено незгодою позивача щодо прийняття відповідачем п.3 наказу від 19.12.2019 №4080/5 "Про скасування реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадський формувань та рішень у Державному реєстрі речових прав" відповідно до якого рішення про державну реєстрацію прав від 29.10.2019 року № 49415984, № 49415706, № 49416031, № 49416102, № 49415911 прийняті державним реєстратором Красноградської районної адміністрації Харківської області ОСОБА_1 скасовані.

При цьому, позивач (окрім іншого) як наслідок просить суд - скасувати прийнятий відповідачем п.3 наказу від 19.12.2019 №4080/5 "Про скасування реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадський формувань та рішень у Державному реєстрі речових прав".

Тобто, позовні вимоги у даній справі в означеній частині стосуються порушеного цивільного (майнового) права третіх осіб - в частині реєстраційних дій належного останнім нерухомого майна.

Враховуючи те, що позовні вимоги в частині - в цій справі стосуються питання щодо правомірності набуття права власності на спірне майно і можуть впливати на майнові права та інтереси цих осіб, суд незважаючи на участь у спорі суб`єкта, який наділений владними повноваженнями, дійшов висновку про те, що цей спір в частині не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Тобто, предметом спору у цій справі окрім іншого є рішення, яке стосується права власності на нерухоме майно, оскільки заявлені позовні вимоги призводять до вирішення питання про право власності на це нерухоме майно.

Отже, спірні правовідносини у справі пов`язані з необхідністю захисту права на об`єкт нерухомого майна, тобто права цивільного, тому позов в частині у справі не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

З наведеного можна зробити висновок про те, що правовідносини в частині, що склалися між сторонами, є цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі, оскільки в цьому випадку є спір про право цивільне, а саме про визнання прав, свобод та інтересів, що виникають із встановлення права власності.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.

Таким чином, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на об`єкт нерухомого майна, то спір стосується цивільного права і за суб`єктним складом сторін має розглядатися за правилами цивільного (господарського) судочинства.

Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду викладеним, зокрема, у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 813/1362/16, 28 листопада 2018 року у справі № 825/642/18, 29 січня 2019 року у справі № 803/1589/17, 18 лютого 2021 року №826/16633/16 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах, що відповідно до вимог частини 5 статті 242 КАС України, суд застосовує до спірних правовідносин.

Отже, помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільнихсправ недостатньо застосовувати виключно формальний критерій - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень), тоді як визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.

Відповідно до частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Водночас, відповідно до частини 2 статті 4 Господарсько процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Оскільки спірні правовідносини в частині пов`язані з реєстрацією майнових прав, і впливають на цивільні права третіх осіб, то ці обставини виключають адміністративну юрисдикційність цього спору в частині.

Вищенаведене відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду щодо правильного застосування норм права при вирішенні питання юрисдикції судів щодо спорів у подібних правовідносинах, висловленому, зокрема, у постановах від 3 липня 2019 року у справі № 127/2209/18, від 2 жовтня 2019 року у справі № 640/13144/16-ц, та від 17 лютого 2021 року № 822/620/18.

Частиною 1 статті 238 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на те, що спірні правовідносини пов`язані із захистом права власності (користування) третіх осіб в даній справі, суд вважає, що цей спір в частині не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства, оскільки стосується майнового права третіх осіб.

На підставі наведеного та керуючись статтями 238, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Закрити провадження в справі № 640/748/20 в частині визнання протиправним та скасувати п. 3 наказу Міністерства від 19.12.2019 №4080/5 "Про скасування реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадський формувань та рішень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно".

Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).

Суддя О.В. Боднарюк