Постанова

від 13.12.2007 по справі 33/194-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

33/194-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 13 грудня 2007 р.                                                                                    № 33/194-07  

       Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого   Добролюбової Т.В.

суддів    Гоголь Т.Г., Швеця В.О.

за участю представників сторін котрі позивачавідповідачарозглянувши у відкритомусудовому засіданні касаційну скаргу  не з'явились, повідомлені належним чиномЗотова Т.В. дов. від 31.10.2007

Приватного підприємства "Промінь"  

на постановуХарківського апеляційного господарського суду  

від09.10.2007 року  

у справі№ 33/194-07

за позовомПриватного підприємства "Модус-Транском"   

доПриватного підприємства "Промінь"  

простягнення 10156грн  

Приватне підприємство "Модус-Транском" звернулося до господарського суду Харківської області  з позовом  про стягнення з Приватного підприємства "Промінь" заборгованості у розмірі 10156,00грн. за договором №27/12-ЕсП1 про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом, укладеним між сторонами 27 грудня 2006 року, а також стягнення  з  відповідача судових витрат та 2000,00грн. витрат  пов'язаних з оплатою правової допомоги. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання  в частині проведення  розрахунків, внаслідок чого виникла заборгованість .

Доповідач Гоголь Т.Г.

Господарський суд  Харківської області рішенням від 14.08.2007 року (суддя Савченко А.А.) позов задовольнив, стягнув з Приватного   підприємства “Промінь"  на   користь    Приватного підприємства „Модус- Транском"  10156,00 грн. боргу та 2000,00грн. витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, судові витрати суд також поклав на відповідача. Рішення вмотивоване доведеністю позовних вимог.

Харківський апеляційний господарський суд постановою від 09.10.2007 року ( судді Демченко В.О., Барбашова С.В., Плужник О.В.) рішення господарського суду Харківської області від 14.08.2007 року залишив без змін, з тих самих підстав.

Приватне підприємство "Промінь" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 14.08.2007 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.10.2007 року, справу скерувати на новий розгляд до господарського суду Харківської області, посилаючись на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме статті 759 Цивільного кодексу України, статті 47 Статуту автомобільного транспорту УРСР. Скаржник зазначає, що господарськими судами в ході розгляду справи не повно з'ясовано фактичні обставини справи, що мають значення  для  правильного вирішення спору. Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, Приватне підприємство "Промінь" посилається, зокрема, на те, що судами не врахований порядок оплати за перевезення, оскільки пунктом 26 заявки, яка є невід'ємною частиною договору, встановлено, що у відповідача виникає обов'язок оплатити перевезення після отримання оригіналів документів, передбачених заявкою, проте суди не дослідили чи отримував відповідач зазначені документи; судами не звернуто уваги на те, що згідно з пунктом 2.12 договору перевізник не має права передавати свої обов'язки з перевезення третім особам; судами не була досліджена правильність складання товарно-транспортної накладної.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в рішенні господарського суду Харківської області та постанові Харківського апеляційного господарського суду у даній справі, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга  не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи в касаційному порядку судові рішення,  касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.12.2006 року між Приватним підприємством "Модус-Транском" та Приватним підприємством “Промінь” було  укладено договір   №27/12-ЕсП1   про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом, за умовами якого Приватне підприємство  "Модус-Транском" (перевізник) на підставі письмових заявок Приватного підприємства “Промінь” (експедитор) здійснює транспортне перевезення вантажів шляхом залучення належних йому транспортних засобів,  згідно з умовами договору та заявками. Строк  дії  договору встановлено до 31.12.2006 року.

На виконання умов договору сторонами було підписано заявку № ДБ 000000314 від 27.12.2006 року, за якою перевізник повинен був надати експедитору транспортні послуги на перевезення вантажів за маршрутом 07554 Poelzsg - Харків (Україна) на загальну суму 12656грн., а експедитор зобов'язався за наданні йому транспортні послуги провести оплату впродовж 3 банківських днів з моменту отримання від перевізника (позивача) оригіналів перевізних документів, а саме рахунку-фактури, акта виконаних робіт, податкової накладної, СМR, договору та заявки. У  вказаній заявці  були визначені  вантажовідправник -TEMCA GmbH,  вантажоотримувач –фірма Соляріс,  автомобіль, який буде здійснювати перевезення, а саме марки RENAULT,  держ. № ВЕ 7534 АЕ., водій Бойчук А. та вартість перевезення –12656,00 грн.

Господарськими судами передніх інстанцій в ході розгляду справи встановлено, що на виконання умов договору Приватним підприємством "Модус-Транском" були надані транспортні послуги з перевезення вантажів за маршрутом 07554 Poelzsg - Харків (Україна) на загальну суму 12656,00грн. Факт виконання договірних зобов'язань позивачем та отримання вантажу вантажоотримувачем підтверджуються міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR) №058  з  відміткою   фірми „Солярис”  про  одержання вантажу та  листом  фірми  “Солярис” від 15.06.2007 року.  

Таким чином, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором виконав. Відповідач свої договірні зобов'язання належним чином не виконав, оплату здійснив  лише частково в розмірі  2500 грн., внаслідок чого  утворилась заборгованість  в розмірі  10156,00 грн.  

Відповідно до статті  193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтями 526, 629 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що  звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк. Якщо термін виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України до юрисдикції касаційної інстанції не відноситься повторна оцінка доказів та встановлення обставин, що були встановлені господарськими судами при попередньому розгляді справи, натомість у касаційній скарзі порушується лише питання оцінки доказів, доведеності обставин справи, які не можуть бути  предметом касаційного провадження.

Враховуючи, що в ході розгляду справи встановлено порушення Приватним підприємством “Промінь” своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг за договором № №27/12-ЕсП1 від 27.12.2006 року про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом,  господарський  суд  Харківської області рішенням у справі, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду,  правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача  на користь позивача 10156,00грн. основного боргу. В іншій частині ухвалені у справі судові акти не оскаржувалися, а відтак в касаційному порядку не переглядались.

За таких обставин Вищий господарський  суд України   вважає, що господарський суд Харківської області та Харківський апеляційний господарський суд надали належну оцінку наявним в матеріалах справи доказам, правильно застосували норми матеріального і процесуального права та вирішили спір відповідно до вимог Закону  у зв'язку з чим підстав для їх скасування не вбачається.   

З цих же підстав доводи касаційної скарги є непереконливими.

  З  огляду  на  зазначене, керуючись статтями  108,    1115 ,  1117 , 1119,  11111 Господарського процесуального кодексу  України, Вищий  господарський суд  України                                  

ПОСТАНОВИВ:

         Рішення господарського суду Харківської області від 14.08.2007                          року  та  постанову Харківського апеляційного  господарського суду  від 09.10.2007 року у справі  №   33/194-07 залишити без змін, а касаційну скаргу Приватного підприємства "Промінь" –без задоволення.

Головуючий        суддя                                                   Т. Добролюбова

Судді                                                                                 Т.Гоголь

                                                                                                              В.Швець