Рішення

від 08.04.2025 по справі 635/4644/24

ЧЕРВОНОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 635/4644/24

Провадження № 2/635/322/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2025 року селище Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючий суддя О.М. Пілюгіна

секретар судового засідання Головінов С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Харків-Авто» (змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Укравто Харків») про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,

представник позивача адвокат Шинкарьов Сергій Анатолійович, який діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії АХ № 1034433 від 01 листопада 2024 року,

представник відповідача Кузьменко Наталія Віталіївна, яка діє на підставі довіреності від 06 листопада 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом та просить скасувати наказ відповідача Приватного Акціонерного Товариства «ХАРКІВ АВТО» № 10Л від 04.04.20204 про його звільнення; поновити його на посаді завідуючого регіональним складом-накопичувачем запчастин Приватного акціонерного товариства «Харків-Авто»; стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період 3 04.04.2024 по 04.05.2024 в розмірі 8550,00 грн.; заробітну плату за період з 11.03.2022 по 04.04.2024 року в розмірі 205200, 00 грн.; суму моральної шкоди в розмірі 50000, 00 грн. та допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що з 18.09.2020 перебував на посаді завідуючого регіональним складом-накопичувачем запчастин Приватного акціонерного товариства «Харків-Авто» (далі ПРАТ «ХАРКІВ - АВТО). Згідно наказу № 10Л від 04.04.2024 позивача звільнено з посади завідувача регіональним складом накопичувачем запчастин відділу торгівлі запчастинами, автоматеріалами і аксесуарами 04 квітня 2024 року за прогул на підставі п.4 ст.1 ст.40 КЗпП України, виплачено грошову компенсацію за 34 невикористані дні основної щорічної відпустки. Позивач вважає, що звільнений без поважних причин. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Відповідно до змін, внесених Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. У період з 26.02.2022 по 10.03.2022 позивач перебував на лікарняному. 11.03.2022 після закінчення лікарняного позивач прибув до ПРАТ «ХАРКІВ - АВТО» за юридичною адресою: Харківська область, смт Пісочин, вулиця Надії, 15, де охоронець повідомив йому, що підприємство зачинено, працівники відсутні, керівництво евакуйоване. У той же день позивач прибув за місцем своєї безпосередньої роботи, яка знаходиться за адресою: Харківська область, смт Васищеве, де охоронцем було повідомлено, що за вказівкою головного юриста ОСОБА_2 йому заборонено прохід на робоче місце та виконання своїх обов`язків згідно з займаною посадою, а його посада зайнята іншою особою. Пізніше позивач отримав від відповідача лист № 7-86 від 16.06.2022 з проханням терміново написати інформацію з приводу відсутності на роботі з 11.03.2022 по 16.06.2022. 22.06.2022 позивачем була направлена відповідь на адресу відповідача, де він зазначив, що 11.03.2022 після закінчення лікарняного прибув до Приватного акціонерного товариства «Харків-Авто» за юридичною адресою: Харківська область, смт Пісочин, вулиця Надії, 15, де охоронець повідомив йому, що підприємство зачинено, працівники відсутні, керівництво евакуйоване. У той же день він прибув за місцем своєї безпосередньої роботи, яка знаходиться за адресою: Харківська область, смт Васищеве, де охоронцем було повідомлено, що за вказівкою головного юриста йому заборонено прохід на робоче місце та виконання своїх обов`язків згідно з займаною посадою, а його посада зайнята іншою особою. У листі позивач запитав щодо причин усунення його з посади та чому він не повідомлений про це та стосовно режиму роботи як підприємства так і його особисто. Окрім цього, позивач за власною ініціативою 01.06.2022 зателефонував до керівництва відділу кадрів, на що позивачу було запропоновано написати заяву про відпустку без збереження заробітної плати за сімейними обставинами. Також позивач просив надати додаткові вказівки, роз`яснення та відповідь стосовно його грошового забезпечення, оскільки з грудня 2021 року позивач отримав лише 1 600 грн., фактично залишившись без засобів до існування. У період з 22.02.2023 по 03.03.2023 позивач перебував на лікарняному. Повторний лист № 7-91 від 04.04.2023 позивач отримав від відповідача з проханням негайно письмово надати інформацію про свої наміри щодо перебування в трудових відносинах із ПРАТ «ХАРКІВ - АВТО» та про причини невиконання своїх трудових обов`язків. 31.05.2023 позивач надав відповідь ПРАТ «ХАРКІВ - АВТО» на лист № 7-91 від 04.04.2023, де зазначив, що від підприємства отримав лист лише в квітні 2023 року, лист від 03.03.2023 не отримував. Також зазначив, що на сьогодні не мав будь-яких вказівок, наказів, роз`яснень або інших повідомлень стосовно своїх трудових обов`язків та способів їх виконання. Також позивач у своїй відповіді зазначив, що йому не зрозуміло усунення або переміщення за посадою без його згоди. Змін персональних даних не відбулося, крім того, що позивач перехворів повторно «COVID-19». Відповідно до листа відповідача № 7-139 від 14.06.2023, якщо позивач до 01.06.2023 не стане до роботи або не надасть документальне підтвердження інформації про причини неможливості стати до роботи, ПРАТ «ХАРКІВ - АВТО» буде вважати такі дії (бездіяльність) його бажанням розірвати трудовий договір, у результаті чого договір може бути розірваний за згодою сторін у відповідності до п.1 ст.36 КЗпП України. На вищезазначений лист позивач надав відповідь від 14.07.2023, де зазначив, що на сьогодні не розуміє переміщення його щодо посади. Окрім цього, він повторно наголосив, що після закінчення лікарняного 11.03.2022 прибув за місцем роботи, але йому повідомили, що підприємство не працює та позивачу заборонено вхід на його територію. Також зазначив, що не вимагав надання щорічної відпустки, а лише просив повідомити про можливість документального оформлення відпустки з моменту працевлаштування. Стосовно виплат із грудня 2021 року хотів отримати щомісячні бухгалтерські розрахунки. Разом із вищезазначеним, позивач просив урахувати, що найважливіша поважна причина його відсутності на роботі наявність воєнного стану в країні, тобто форс-мажору. У листі відповідача № 7-155 від 13.07.2023 зазначено прохання до позивача терміново звернутися в можливий спосіб до відділу кадрів ПРАТ «ХАРКІВ - АВТО» (Харківська область, смт Пісочин, вулиця Надії, 15) для належного оформлення розірвання трудового договору, отримання трудової книжки та остаточного розрахунку (компенсація за невикористану відпустку). На цей лист позивач надав відповідь від 02.08.2023, де зазначив, що на вайбер начальника відділу кадрів підприємства вчасно, а саме 14.07.202023 направив свою відповідь на лист № 7-139 від 14.06.2023. Через деякий час на вайбер позивач отримав лист від 13.07.2023 за № 7-155, з якого зрозуміло, що підприємство не отримувало його відповідей. Позивачем повторно було зазначено, що він не отримував жодних роз`яснень стосовно свого статусу та переміщення за посадою без згоди. 3 грудня місяця 2021 року позивач не ознайомлювався з наказом, розпорядженням тощо, стосовно свого місця та режиму роботи. Тому йому не зрозуміло, чому та на якій підставі охоронцем було заборонено вхід на робоче місце. 28.07.2023 позивач отримав поштою лист із вимогою з`явитися на підприємство, при цьому на конверті був зазначений номер телефону позивача. Але позивач знаходився на лікарняному та суттєво був обмежений у можливості пересування. Воєнний стан унеможливлював особисту його появу на підприємстві. Також позивач направив лист на підприємство від 02.08.20203, де зазначив, що неодноразово звертався до підприємства з проханням надати щомісячні бухгалтерські розрахунки заробітної плати (розрахункові листки) з грудня 2021 року. Але всупереч законним вимогам, відповіді не отримав, тому просив повторно надати відповідні розрахунки. З урахуванням того, що позивач перебував із 22.02.2023 по 03.03.2023 на лікарняному, про що заздалегідь повідомив відділ кадрів підприємства, оплати досі не отримав, просив надати відповідь про належне оформлення лікарняного та можливі причини затримки виплати. Відповіді він не отримав, але пізніше з`ясувалося, що підприємство не сплачувало за нього ЄСВ. У період з 31.07.2023 по 02.08.2023 позивач перебував на лікарняному. 02.08.2023 позивач направив ще один лист, в якому просив надати інформацію щодо можливості офіційного оформлення щорічної відпустки з моменту працевлаштування. У період з 03.08.2023 по 09.08.2023, з 10.08.2023 по 16.08.2023, з 17.08.2023 по 21.08.2023, з 22.08.2023 по 28.08.2023 позивач перебував на лікарняному. Листом №17-250 від 01.09.2023 позивачу надіслано розрахункові листки на наступні періоди: грудень 2021 року, січень 2022 року, лютий 2022 року, червень 2022 року, серпень 2022 року, вересень 2022 року про належні виплати, які розраховані та виплачені у відповідності до закону. Також підприємство повторно звернулося до позивача з проханням стати до виконання своїх трудових обов`язків завідувача регіонального складу-накопичувача запчастин. Дату виходу на роботу просили повідомити заздалегідь. У разі неможливості виходу на роботу, просили терміново звернутися в можливий спосіб до відділу кадрів для належного оформлення підстав відсутності на роботі або розірвання трудового договору. отримання трудової книжки та остаточного розрахунку. Листом від 03.10.2023 позивач повідомив підприємство, що з вересня 2023 року в зв`язку з сімейними проблемами, викликаними воєнним станом у країні, вимушений тимчасово виїхати з місця проживання до іншої області України. Після усунення або покращення ситуації повідомить додатково. 11.03.2024 відповідач направив лист № 7-109 на ім`я позивача з проханням 13.03.2024 стати до роботи. У разі неявки буде звільнення за прогул відповідно до п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України. 12.03.2024 на вищезазначений лист позивач надав відповідь, де зазначив, що в попередньому листі від 03.10.2023 повідомив підприємство про вимушений тимчасовий від`їзд із місця проживання в зв`язку з сімейними проблемами, викликаними воєнним станом у країні, та віднесенням Харківської області до зони бойових дій. Після поліпшення ситуації, він готовий приступити до виконання своїх робочих обов`язків. Відповідно до листа відповідача № 7-112 від 13.03.2024, керівництво підприємства уважно ознайомилося з поясненнями позивача від 12.03.2024 та просить повідомити до 09:00 14.03.2024, які саме проблеми є причиною неможливості приступити до роботи. У відповіді від 14.03.2024 на вищезазначений лист позивач зазначив, що через воєнний стан у країні та бойові дії на території Харківської області, враховуючи регулярні ракетні обстріли населеного пункту, де мешкає позивач та його родина, з міркувань безпеки та деяких інших особистих обставин позивач був вимушений тимчасово покинути місце проживання, про що він неодноразово повідомляв. Відповідно до листа відповідача № 7-116 від 15.03.2024, позивач був відсутній на роботі з 09:00 до 18:00 13 березня 2024 року, 14 березня 2024 року. Просили повідомити до 09:00 18 березня 2024 року, чи є будь-які інші причини відсутності на роботі, окрім зазначених у поясненнях від 12 березня

2024 року та 14 березня 2024 року, та вказати їх у разі, якщо такі мають місце. У період із 25.03.2024 по 29.03.2024, із 30.03.2024 по 02.04.2024 позивач перебував на лікарняному. Листом № 7-126 від 04.04.2024 відповідач повідомив позивача, що 04.04.2024 його звільнено за прогул без поважної причини згідно з п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України, наказ № 10 Л від 04.04.2024 року. Підстава звільнення: доповідна записка начальника відділу кадрів Риберт О.В. від 15.03.2024, акт про відсутність ОСОБА_3 на роботі від 13.03.2024, лист-пояснення ОСОБА_3 від 12.03.2024, лист-пояснення ОСОБА_3 від 14.03.2024. Вищезазначений наказ позивач отримав 05.04.2024 без додатків до нього, а з актами про відсутність на роботі він не ознайомлювався. Зазначив, що за весь час переписки позивача з відповідачем, останній жодного разу не надав позивачу будь-якого наказу про організацію роботи підприємства під час воєнного стану або наказу про виведення робітників на простій. Позивач неодноразово наголошував у листах про надання йому роз`яснення умов праці під час воєнного стану та просив роз`яснити йому, чому він без пояснень усунений від займаної посади. Позивачу підлягає до виплати середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04.04.2024 по 04.05.2024 (22 робочих дні х 388,63 грн.) в загальному розмірі 8 550 грн.Також позивачу підлягає до виплати заробітна плата за період з 11.03.2022 по 04.04.2024 (24 місяці х 8 550 грн -205 200 грн.). Позивачу неправомірними діями з боку відповідача спричинена моральна шкода, яка підлягає відшкодуванню. Враховуючи викладене позивач звернувся до суду з позовом.

07 травня 2024 року відкрито провадження по справі.

24 травня 2024 року представник відповідача подав відзив на позов та вказав, що ознайомившись з доводами ОСОБА_1 , покладеними в обґрунтування позовних вимог, вважає їх безпідставними, а позовну заяву, відповідно, такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Узагальнюючи викладене в позовній заяві, можна зробити висновок, що підставами незаконного звільнення позивач наводить лише дві обставини, а саме, що ОСОБА_1 11.03.2024 після закінчення лікарняного «прибув до ПРАТ «ХАРКІВ-АВТО» за юридичною адресою: Харківська область, смт Пісочин, вулиця Надії, 15, де охоронець повідомив йому, що підприємство зачинено, працівники відсутні, керівництво евакуйоване. У той же день ОСОБА_1 прибув до місця своєї безпосередньої роботи за адресою: Харківська область, смт Васищево, де охоронцем було повідомлено, що за вказівкою головного юриста ОСОБА_2 йому було заборонено прохід на робоче місце та виконання своїх обов`язків згідно з займаною посадою, а його посада зайнята іншою особою» та, що ОСОБА_1 відсутній на роботі через військовий стан та ведення бойових/воєнних дій у місті Харкові, що є поважною причиною. Щодо першої обставини, то позивач наводить суперечливі між собою факти, які не підтверджені ним будь-яким чином і є незрозумілим чому ОСОБА_1 після закінчення лікарняного прибув спочатку до ПРАТ «ХАРКІВ-АВТО» (Харківська область, смт Пісочин), в той час як його місце роботи за адресою: Харківська область, смт Васищево, а наявність охоронця ПРАТ «ХАРКІВ-АВТО» (Харківська область, смт Пісочин), який нібито повідомив ОСОБА_1 про те, що підприємство зачинено, працівники відсутні, керівництво евакуйоване, навпаки свідчить, що підприємство знаходилось в робочому режимі, та присутні працівники. Згідно зі своєю посадовою інструкцією позивач підпорядковується генеральному директору, однак ОСОБА_1 не намагався з`ясувати обставини щодо режиму роботи підприємства та свого режиму роботи с початку воєнного стану та після закінчення лікарняного у свого безпосереднього керівника, а нібито виконав вказівку юриста підприємства про заборону проходу на робоче місце та виконання своїх обов`язків згідно з займаною посадою. ОСОБА_1 нібито мав намір приступити до роботи 11.03.2022 та прибув до місця роботи, а в подальшому посилається як на причину своєї відсутності на роботі на ведення воєнних дій у місті Харкові та небезпеку для свого життя. Твердження ОСОБА_1 , що його було не допущено до роботи не відповідає дійсності, оскільки ПРАТ «ХАРКІВ-АВТО» з початку введення воєнного стану в Україні не припиняло свою господарську діяльність, простій не оголошувався, трудовий договір з ОСОБА_1 не призупинявся, режим роботи завідувача регіональним складом накопичувачем запасних частин не змінювався, а отже позивач, маючи бажання та можливість, міг продовжувати працювати на своїй посаді, однак, ОСОБА_1 з початку введення воєнного стану в Україні та після закінчення лікарняного з 11.03.2022 і до дати звільнення був відсутній на роботі. Відповідач (в особі начальника відділу кадрів) у телефонному режимі намагався з`ясувати можливість позивача приступити до роботи, або документально у передбачений законодавством спосіб оформити свою відсутність на роботі (пропозиція написати заяву про відпустку без збереження позивачем з метою з`ясування причин його відсутності на роботі, його намірів щодо продовження перебування у трудових відносинах, просив негайно приступити до роботи або документально у відповідності до законодавства оформити його відсутність на роботі, повідомляв, що ніякі зміни до його трудового договору не вносились (листи від 16.06.2022, 29.08.2022, 03.11.2022, 01.02.2023, 03.03.2023, 04.04.2023, 14.06.2023, 13.07.2023, 01.09,2023, 11.03.2024, 13.03.2024, 15.03.2024). Однак відповіді ОСОБА_1 не містили будь-якої зацікавленості працювати, а свідчили лише про його бажання отримати грошову компенсацію (оплата лікарняних, оплата щорічної оплачуваної відпустки). Про намір ОСОБА_1 перебувати в трудових відносинах з ПРАТ «ХАРКІВ-АВТО» лише з метою безпідставного збагачення за рахунок останнього свідчить і те, що позивач не намагався скористатися наданим Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» правом щодо отримання відпустки без збереження заробітної плати для внутрішньо переміщених. До речі, ОСОБА_1 хоч і зазначає, що був вимушений тимчасово виїхати з місця проживання до іншої області України, але довідку переселенця ні відповідачу, ні до позову не надав. Більш того, всі листки непрацездатності ОСОБА_1 у період з 17.12.2021 по 02.04.2024 оформлені медичними закладами Харківської області або м. Харкова. Зазначена на позові адреса також свідчить, що його місце проживання не змінилося. Копії листків непрацездатності, які додані позивачем до позовної заяви, зроблені таким чином, щоб приховати найменування медичного закладу. Стосовно того, чи є поважною причиною відсутності на роботі ведення воєнних дій у місті Харкові, слід зазначити наступне. Безпосереднє місце роботи ОСОБА_1 знаходиться в смт Васищеве Харківської області, яке відноситься до Безлюдівської селищної територіальної громади. Звертаємо увагу, що згідно з наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» Безлюдівська селищна територіальна громада віднесена до Переліку територій можливих бойових дій, і ніколи не була включена до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Зі сторони позивача ігнорувались інтереси роботодавця та укладений трудовий договір, але він має бажання отримати заробітну плату за період відсутності на роботі, який складає понад два роки, тобто не в якості винагороди за свою працю, а за рахунок працівників, які продовжують працювати безпосередньо в смт Пісочин та смт Васищеве в період дії воєнного стану, та завдяки яким ПРАТ «ХАРКІВ-АВТО» до теперішнього часу не зупинив свою господарську діяльність у важкий для України період та зберіг робочі місця, в тому числі робоче місце позивача. Відповідно до ст. 94 КЗпП України заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Отже, керуючись ст. 94 КЗпП та ст.1 ЗУ «Про оплату праці», за період відсутності на робочому місці та на підприємстві, позивачу не нараховувалась та не виплачувалась заробітна плата. Що стосується оплати лікарняних, то у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. № 1266, розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності встановлюється у відсотках середньоденної заробітної плати. Середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати. Оскільки ОСОБА_1 з грудня 2021 року не працював (був відсутній на роботі, відкрито лікарняний 17.12.2021), то він останню заробітну плату отримав за грудень 2021 року. Таким чином, останнім місяцем розрахункового періоду для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, належних до виплати ОСОБА_4 , є листопад 2022 року. Отже нарахування та оплата лікарняних ОСОБА_1 у відповідності до законодавства мають бути припинені з грудня 2022 року. До грудня 2022 року усі виплати за період хвороби з 17.12.2021 по 10.03.2022 розраховані та виплачені ОСОБА_1 у відповідності до законодавства. Статтею 15 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлені умови надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, які передбачають повну чи часткову компенсацію заробітної плати (доходу) через настання певних страхових випадків. А в даному випадку ОСОБА_1 не отримував заробітну плату через небажання працювати, а не через хворобу. Враховуючи недобросовісну поведінку ОСОБА_1 , абсолютне ігнорування ним трудового договору, що включає порушення трудової дисципліни, в т.ч. відсутність на робочому місці 13.03.2024 з 9.00 до 18.00 години, на підставі доповідної записки начальника відділу кадрів Риберт О.В. від 15.03.2024, акту про відсутність ОСОБА_3 на роботі від 13.03.2024, листа-пояснення ОСОБА_3 від 13.02.2024, листа-пояснення ОСОБА_3 від 14.03.2024 його було звільнено з посади за прогул 13.03.2024 без поважних причин, про що видано наказ № 10л від 04.04.2024. Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Виплата середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу законодавцем пов`язується з певним діянням роботодавця, наслідком яких стала неможливість працівника належним чином реалізовувати своє право на працю. Відповідач намагався зберегти трудові відносини з позивачем, який, як вбачається, не мав наміру працювати, тобто сам відмовився від свого права на працю шляхом ігнорування трудового договору,тому відповідач ніяким чином не порушив трудові права позивача і його прогул не можна вважати вимушеним, оскільки ОСОБА_1 і до звільнення не працював. Також відсутні підстави для задоволення вимог про стягнення моральної шкоди, оскільки мало місце самовільне усунення позивача від роботи та позбавлення заробітної плати, а відповідач доклав усіх можливих зусиль для збереження трудового договору, укладеного з ОСОБА_1 , та залучення його до праці згідно з цим трудовим договором. Враховуючи викладене просив повністю відмовити у задоволенні заявлених вимог.

03 червня 2024 року позивач надав відповідь на відзив, де зазначив, що він після закінчення лікарняного прибув спочатку до ПРАТ «ХАРКІВ-АВТО» (Харківська область, смт Пісочин), оскільки в Пісочині знаходиться головний офіс підприємства та позивач розраховував на те, що йому керівництвом будуть надані відповідні вказівки щодо організації його роботи особисто, та на підприємстві в цілому під час воєнного стану. Також вказав, що наявність охоронця на підприємстві ніяк не пов`язано з повноцінним функціонуванням самого підприємства, при цьому позивач зазначає, що всі входи та виходи на підприємстві були зачинені. Позивач не згоден з твердженням відповідача, що згідно з посадовою інструкцією (копія додається), ОСОБА_1 підпорядковується генеральному директору і що він не намагався з`ясувати безпосередньо у керівника обставини щодо режиму роботи підприємства та власне свого режиму роботи з початку воєнного стану та після закінчення лікарняного, оскільки генеральний директор підприємства ніколи та ні з яких питань із позивачем не контактував, ніяких вказівок не надавав. Позивачу навіть не відомі його номери телефонів. Йому відомі були лише номери телефонів відділу кадрів, бухгалтерії та юридичного відділу. Позивач уже в червні 2022 року за власною ініціативою зателефонував до начальника відділу кадрів для отримання вказівок, але йому було запропоновано тільки написати заяву про відпустку без збереження заробітної плати, на що позивач згоди не надав. Також позивачу стало відомо, що генеральний директор підприємства приступив до роботи тільки в квітні 2022 року, а до цього був за кордоном. Вказівки юриста позивач не міг не виконати, оскільки охоронець фізично перешкоджав позивачу зайняти своє робоче місце. Твердження відповідача, що ОСОБА_1 нібито мав намір приступити до роботи 11.03.2022 року та прибув на місце роботи, а в подальшому посилається на причину своєї відсутності на роботі через ведення воєнних дій у місті Харкові та небезпеку для свого життя є спотворенням об`єктивної ситуації. Позивач добровільно та сумлінно намагався з`ясувати, чи працює підприємство? В якому режимі? Яку посаду він тепер обіймає? Які функціональні обов`язки повинен виконувати? Позивач зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , робоче місце позивача знаходиться в селищі Васищево. У зв`язку з тим, що під час воєнних дій робота міського та міжміського транспорту була перервана, у позивача не було можливості діставатися до робочого місця. Позивач вимушений тимчасово виїхати з місця проживання до іншої області України, але статус внутрішньо переміщеної особи позивач не оформлював, оскільки це було не обов`язковим. Копії листків непрацездатності, які додані до позовної заяви, зроблені з роздрукованих з особистого електронного кабінету позивача. Відповідно до наказу від 22.12.2022 року № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, або тимчасово окупованих Російською Федерацією», до територій, на яких ведуться активні бойові дії, відносяться й території Харківської міської територіальної громади, Пісочинської та Безлюдівської селищних територіальних громад. Тобто позивач не безпідставно побоювався за своє життя та здоров`я. Не допуск позивача на робоче місце без будь-якого інформування про таке рішення та його причини і є зловживанням керівництва підприємства своїм адміністративним правом (вказівка охоронцю щодо не допуску позивача на робоче місце), що завдало позивачу шкоди та моральних страждань, коли він опинився в ситуації правової невизначеності, при цьому не отримавши жодних роз`яснень чи вказівок щодо організації роботи в умовах воєнного стану. Позивач завжди сумлінно виконував свої обов`язки і за весь період роботи на підприємстві не отримав жодної догани. Представником позивача направлялися запити до відповідача, на які на цей час відповідей не отримано. Позивач вважає відзив відповідача

06 червня 2024 року представник відповідача надав відповідь на відзив та зазначив, що вважає за необхідне надати наступні свої заперечення. Позивач у відповіді на відзив знову посилається на обставини, які ніяким чином не підтверджені ним, а саме, на те, що, ОСОБА_1 11.03.2022 не було допущено до роботи. Підкреслюємо, саме позивач наводить цей факт, отже і обов`язок його доведення покладається на позивача. Відповідач, в свою чергу, повідомляє, що до генерального директора не надходила інформація ні від охоронців підприємства, ні від відділу кадрів, ні від бухгалтерії, ні від юридичного відділу про те, що ОСОБА_1 11.03.2022 прибув до місця роботи чи до головного офісу, або виходив з ними на зв`язок в цей день. Працівники всіх вказаних відділів та охоронці, які працювали 11.03.2022, стверджують, що ОСОБА_1 11.03.2022 не виходив з ними на зв`язок, при тому, що позивач зазначає, що йому відомі номери телефонів відділу кадрів, бухгалтерії та юридичного відділу. Позивач знову вказує суперечливі факти: під час воєнних дій робота міського та міжміського транспорту була перервана, у позивача не було можливості діставатися до робочого місця, в той же час ОСОБА_1 стверджує, що 11.03.2022 прибув до головного офісу у смт Пісочин та до місця роботи в сел. Васищево, при цьому обставини, які сталися 11.03.2022, взагалі не стосуються цієї справи, оскільки в цій справі розглядається законність наказу № 10Л від 04.04.2024, на підставі якого позивача звільнено за відсутність саме 13.03.2024 на роботі без поважних причин, а не за його відсутність 11.03.2022. У відзиві на позовну заяву відповідачем абсолютно доведено, що ПРАТ «ХАРКІВ-АВТО» протягом двох років докладав зусиль для збереження трудових відносин з ОСОБА_1 , останньому, починаючи з 16.06.2022, було направлено 12 листів з вимогами приступити до роботи, однак позивач в порушення трудового договору не приступив до роботи, посилаючись на воєнний стан та небезпеку для життя. За своєю суттю воєнний стан є особливим правовим режимом, який може бути введений за певних умов на території всієї України або окремих її місцевостях. Підставами для введення воєнного стану може стати як збройна агресія чи загроза нападу, так і небезпека державній незалежності України, ї територіальній цілісності. Власне воєнний стан в Україні не є достатньою правовою підставою, щоб вважати причини відсутності Позивача на роботі поважними, оскільки, хоча воєнний стан і є введеним на всій території України, але бойові дії ведуться не на всій території держави. Враховуючи, що у відповідності до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» Безлюдівська селищна територіальна громада з 16.09.2022 не відноситься до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, або тимчасово окупованих Російською Федерацією, то причину відсутності ОСОБА_1 13.03.2024 на роботі через небезпеку для життя не можна вважати поважною. Оголошення повітряних тривог, реальні атаки як БПЛА, так і іншими бойовими снарядами відбуваються по всій Україні, це спонукає людей вживати заходів для убезпечення себе, рідних та близьких, зобов`язує керівників та відповідальних осіб підприємств, установ та організацій різної ланки брати відповідальність за працівників, відвідувачів, клієнтів на себе та дотримуватись певного алгоритму дій в разі виникнення загрозливих ситуацій, але ніяк не призводить до думки про припинення роботи на власний розсуд без наявних для цього причин та всупереч вимогам чинного законодавства України. ОСОБА_1 не намагався скористатися жодним із способів, щоб документально у визначеному законодавством порядку оформити свою відсутність на роботі або припинити трудовий договір, якщо відчував небезпеку для свого життя під час праці. Що стосується позовних вимог про стягнення заробітної плати за період з 11.03.2022 по 04.04.2024, то сам позивач стверджує, що він не працював в цей період, а отже, нарахування та виплата заробітної плати у відповідності до законодавства в такому випадку не здійснюється. 3 огляду на викладене, розірвання трудового договору з ОСОБА_1 здійснене в повній відповідності до вимог законодавства, отже, позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

15 липня 2024 року позивач надав письмові пояснення на заперечення відповідача та вказав, що вважає їх необґрунтованими та складеними лише на припущеннях. Позивач завжди сумлінно виконував свої обов`язки і за весь період роботи на підприємстві не отримав жодної догани. Після закінчення лікарняного він прибув за місцем роботи у встановлені строки і йому невідомо чому до директора не надходила інформація про прибуття ОСОБА_1 11.03.2022 року. В Пісочині знаходиться головний офіс підприємства та позивач розраховував на те, що йому будуть надані відповідні вказівки щодо організації роботи на підприємстві під час воєнного стану. Окрім цього, відповідно до посадових інструкцій він безпосередньо підпорядкований директору підприємства, тому очікував саме від нього вказівки щодо організації роботи на підприємстві під час воєнного стану. Позивач з моменту введення військового стану докладав максимальних зусиль щодо виходу на своє робоче місце, вже в червні 2022 року за власною ініціативою зателефонував до начальника відділу кадрів для отримання вказівок. Проте йому було запропоновано лише написати заяву про відпустку без збереження заробітної плати за сімейними обставинами, на що позивач згоди не надав. Позивач акцентує увагу на 11.03.2024, тому що прибувши на своє робоче місце, йому фактично було відмовлено в доступі зайти на територію підприємства та приступити до виконання своїх трудових обов`язків, тобто позивача було усунуто від виконання своїх трудових обов`язків. Недопущення позивача на робоче місце без будь-якого інформування про таке рішення та його причини і є зловживанням керівництва підприємства своїм адміністративним правом (вказівка охоронцю щодо недопущення позивача на робоче місце) в умовах, які виникли в правовій невизначеності при прямій загрозі втратити роботу по незрозумілим причинам та на фоні військового стану, що завдало позивачу шкоди та моральних страждань. Доводи відповідача ґрунтуються лише на припущеннях. Відповідач не надав жодного належного та допустимого доказу щодо правомірності своїх дій, тому просить задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

25 вересня 2024 року представник відповідача повідомив, що за зверненням ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_1 Північно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці було проведено позапланову перевірку відповідача питань дотримання вимог законодавства в частині оплати праці ОСОБА_1 та його звільнення. Зазначеною перевіркою встановлено відсутність порушень вимог законодавства.

04 листопада 2024 року подана заява представник позивача ОСОБА_5 про припинення договору надання правової допомоги ОСОБА_1

02 грудня 2024 року подана заява адвоката Шинкарьова С.А. про вступ у справу як представника позивача ОСОБА_1

18 лютого 2025 року представник позивача надав письмові пояснення, де вказав що матеріали викладені в Акті перевірки Північно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці від 13.09.2024 № ПНС/ХК/14538/202, складеного за результатами проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сфері праці Приватним акціонерним товариством «Харків-Авто» по суті не відповідають жодному питанню, які викладені в заяві ОСОБА_1 та не охоплюють усіх аспектів заяви, яка стала підставою для проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю). З матеріалів Акту вбачається, що інспектор не надав належної уваги фактам порушення прав заявника, а також не звернувся до всіх необхідних джерел інформації та матеріалів, що призвело до неповної перевірки викладених питань. Крім того згідно з ч. 3 ст. 45 Заява, що не підлягає розгляду ЗУ «Про адміністративну процедуру» заява, в якій порушено питання, яке станом на день подання заяви до адміністративного органу розглядається судом або щодо якого ухвалено судове рішення про відмову в задоволенні вимог заявника, випадків зміни істотних для вирішення справи обставин (умов). Тобто Північно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці не мали законних підстав взагалі проводити перевірку відповідача за заявою ОСОБА_1 . Крім того, відсутність працівника на роботі в період дії воєнного стану не може бути кваліфікована як прогул без поважної причини. Якщо з таким працівником відсутній зв`язок до з`ясування причин і обставин його відсутності за ним зберігаються робоче місце та посада, трудові відносини не припиняються. До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 6 червня 2024 року у справі № 367/569/23 щодо скасування наказу про звільнення поновлення на роботі стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. В зв`язку з викладеним просить не брати в якості доказу Акт перевірки Північно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці від 13.09.2024 № ПНС/ХК/1-1538/202 до уваги, та не обґрунтовувати ним своє рішення, та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі.

18 лютого 2025 року позивач подав письмові пояснення, де вказав, що з 18.09.2020 перебував на посаді завідуючого регіональним складом-накопичувачем запчастин Приватного акціонерного товариства «Харків-Авто». 3 грудня 2021 року по березень 2022 року знаходився на лікарняному, та відповідно до копії його посадової інструкції, на ній 24.12.2021, тобто до введення воєнного стану, стоїть підпис ОСОБА_6 , що свідчить що він працює на цій посаді, а позивача без повідомлення неправомірно усунули або перемістили по посаді під час лікарняного. Після виходу з лікарняного 11.03.2022 позивач прибув до головного офісу (смт Пісочин) та з`ясував, що всі двері зачинені, співробітників немає, охоронець повідомив про їх евакуацію. В той же день позивач приїхав на своє робоче місце в сел. Васищеве, де охоронець фізично перегородив прохід та повідомив, що за вказівкою директора ОСОБА_7 , яку передав головний юрист ОСОБА_2 позивачу заборонений прохід, а на його посаді працює ОСОБА_8 . Також охоронець без особистого дозволу директора не дав позивачу забрати особисті речі, які знаходились на робочому місці. З`ясувати причини такої ситуації позивач не міг, так як був відсутній зв`язок з керівництвом. Після того, як у застосунку Вайбер з`явилася керівник відділу кадрів позивач за власною ініціативою 01.06.2022 року зателефонував до неї, на що йому було запропоновано як єдиний варіант написати заяву про відпустку без збереження заробітної плати за сімейними обставинами. Законодавством про працю не передбачено надання відпусток без збереження заробітної плати з ініціативи роботодавця. Оформлення відпусток без збереження заробітної плати, передбачених статтями 25, 26 Закону України «Про відпустки» є правом, а не обов`язком працівника, тому позивач відмовився. У подальшому в регулярному (один раз на 1-2 місяці) листуванні з керівником відлину кадрів та директором позивач неодноразово зазначав, що йому не зрозуміло усунення або переміщення за посадою без будь якого повідомлення та його згоди, просив дати відповідні пояснення. Також просив надати роз`яснення стосовно простою, місця роботи, режиму праці, кола обов`язків з урахуванням воєнного стану За весь час переписки з підприємством позивач жодного разу не отримав будь-якого документа або усного роз`яснення про організацію роботи підприємства під час воєнного стану або наказу. Неодноразово наголошував у листах про надання пояснень обов`язків, умов праці під час воєнного стану та просив роз`яснити, чому без пояснень та повідомлень усунений від займаної посади. Також позивач не відмовлявся і далі працювати на Харків-авто. Керівництво Харків-Авто в своїх листах не заперечувало факт усунення з посади та фізичне перешкоджання допуску на робоче місце. Також позивач не був повідомлений про можливе призупинення дії трудового договору, не було пропозицій щодо дистанційної роботи або роботи на іншій посаді. Враховуючи регулярні ракетно-артилерійські обстріли населеного пункту мешкання позивача, з міркувань безпеки та деяких інших особистих обставин він був вимушений тимчасово покинути місце проживання, про що листом від 03.10.2023 я повідомив підприємство. У своїх відповідях на подальші листи неодноразово повідомляв, що з міркувань безпеки, побоювання за життя себе та моєї родини, позивач виїжджав з місця проживання, крім того через відсутність транспортного сполучення з селищем Васищеве роботи не мав змоги дістатися до місця. В своїх листах керівництво Харків-Авто ні разу не заявляло, що вказані позивачем причини вважаються юридично нікчемними або не є поважними або такими, що їх не можна брати до уваги. Таким чином керівництво підприємства було належним чином поінформовано стосовно мого місцезнаходження, обставин та причин відсутності на роботі. З метою встановлення обставин режиму роботи Харків-Авто, можливого фактичного простою та інших аспектів справи представником позивача було направлено декілька адвокатських запитів, але вони були проігноровані керівництвом підприємства. Листом № 7-126 від 04.04.2024 відповідачем було повідомлено позивача про звільнення за прогул без поважної причини згідно з п. 4 ч.1 ст.40 КЗпП України, наказ № 10 л від 04.04.2024 року. Наказ був отриманий без додатків до нього, а з актами про відсутність на роботі позивач не ознайомлювався. В листі зазначено що підстава звільнення доповідна записка начальника відділу кадрів ОСОБА_9 від 15.03.2024, акт про відсутність ОСОБА_3 на роботі від 13.03.2024, лист-пояснення ОСОБА_3 від 12.03.2024, лист-пояснення ОСОБА_3 від 14.03 2024, разом з тим у листах позивача відсутній заголовок «Пояснення» або «Пояснювальна записка», вони, по суті і формі, є інформаційними листами з зазначенням у шапці «На ваш №». Такі ж самі листи я неодноразово раніше надсилав, але чомусь тепер вони були взяти до уваги як «письмові пояснення». Таким чином позивач не надавав письмових пояснень про вчинення порушення трудової дисципліни, як вимагає ст. 149 КЗпП. З урахуванням вимог ст. 149 КЗпП України отримання письмових пояснень с обов`язковою передумовою застосування дисциплінарного стягнення звільнення. У зв`язку із неможливістю доведення відсутності працівника без поважних причин, звільнити його за пунктом 4 ст. 40 КЗпП України неможливо. Згідно ж цієї статті при обранні виду стягнення роботодавець повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, попередню роботу працівника. За весь час роботи до мене не було зауважень, доган, тощо. Позивач фактично не виходив на роботу з березня 2022 року, а відповідно до норм закону дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення і дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі в трудовому законодавстві України не визначено, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причин відсутності на роботі надається, виходячи з конкретних обставин. Відповідно до сталої судової практики причину відсутності на роботі можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунуті самим працівником, у даному випадку ведення воєнних дій. Не вважаються прогулом відмова від незаконного переведення, відмова від роботи, в умовах, небезпечних для життя здоров`я. 3 березня 2022 року позивач був протабельований як «нез`ясовані обставини» («НЗ»), а відповідно до Закону України від 1 липня 2022 року № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» та статті 36 КЗпП п. 8-3, можливе припинення дії трудового договору у зв`язку з відсутністю працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад 4 місяці поспіль. В такому випадку звільненням у зв`язку з прогулом (п. 4 ст. 40 КЗпП) не припустиме. Крім вищезазначеного, адміністрація підприємства не надала жодних детальних пояснень на неодноразові письмові запити стосовно виплати лікарняних та заробітної плати з березня 2022 року. В матеріалах справи відсутній Статут ПрАТ «Харків-Авто, але позивачу відомо, що довіреності видаються за особистим підписом членів Дирекції підприємства, Директора та головного бухгалтера. А в матеріалах справи представлені довіреності на ОСОБА_10 без цих підписів. Додатково зазначає, що з липня 2024 року був вимушений пройти лікування в 4 медичних закладах, переніс дві важкі операції та просив урахувати вказану обставину при вирішенні питання відшкодування моральної шкоди. З урахуванням викладеного просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

26 березня 20225 року представник відповідача надав додаткові пояснення та вказав, що твердження позивача про відсутність зі сторони відповідача повідомлення чи роз`яснень відносно організації роботи підприємства, внесення змін в укладений з ним трудовий договір та його усунення з посади не відповідає обставинам справи, оскільки листом від 14.06.2023 № 7-139 ПРАТ «УКРАВТО ХАРКІВ» інформувало ОСОБА_1 про відсутність будь-яких змін в його трудовому договорі. Щодо твердження позивача про табелювання «НЗ» замість «ПР», то в табелі обліку робочого часу ОСОБА_1 за березень 2024 дата 13.03.2024 протабельована «ПР», тобто «прогул». Твердження позивача про відсутність зі сторони відповідача пояснень відносно виплати лікарняних та заробітної плати з березня 2022 року також не відповідає не відповідає обставинам справи, оскільки в листі від 01.09.2023 № 17-250 ПРАТ «УКРАВТО ХАРКІВ» надало пояснення щодо цих питань. Слід також зазначити, що у відповідності до п. 1 ч.1 ст. 15 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» умовою надання допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованій особі у формі страхових виплат, які повністю або частково компенсують втрату заробітної плати (доходу), є настання страхових випадків, в тому числі тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, а також тимчасова непрацездатність на період реабілітації внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві. Оскільки, ОСОБА_1 втратив заробітну плату не через хворобу, а через те, що взагалі не працював з березня 2022 року, отже виплата допомоги при таких обставинах не здійснюється. В матеріалах справи містяться довіреності на ОСОБА_10 , сформовані автоматично системою «Електронний суд». Повноваження Кузьменко Н.В. щодо самопредставництва ПРАТ «УКРАВТО ХАРКІВ» підтверджені трудовим договором від 10.02.2023 та наказом про прийняття на роботу від 09.02.2023 № 19л. Акт перевірки є належним документом, який підтверджує відсутність порушень законодавства зі сторони відповідача під час нарахування та виплати заробітної плати ОСОБА_1 , звільнення останнього з посади та виплати йому компенсації за невикористану відпустку, оскільки перевірка була здійснена з дотриманням усіх вимог законодавства та з урахуванням обмежень, встановлених ст. 16 Закону України «Про організацію трудових відносин під час воєнного стану». Позивачем було оскаржено Акт перевірки, але будь-яких документів про результати оскарження він не надав. Таким чином є підстави вважати, що результати оскарження виявилися не на його користь і не надано доказів, що перевірка здійснена з порушенням вимог законодавства, та що висновки, які містить Акт перевірки, не відповідають фактичним обставинам чи зроблені з порушенням або неправильним застосуванням норм законодавства. З аналізу останньої судової практики Верховного Суду вбачається, що запроваджений в Україні воєнний стан не с достатнім доказом на підтвердження поважності причин відсутності на роботі. Отже, саме такі висновки містять постанови Верховного суду від 11.12.2024 у справі № 932/3327/23, від 25.12.2024 у справі № 163/2546/23 та інші. Посилання ОСОБА_1 на небезпеку для життя через воєнний стан як на поважну причину відсутності на роботі є виключно його маніпулюванням ситуацією, яка склалася в Україні. Те, що він не працював через відчуття загрози для життя, спростовується таким фактом як його постійне перебування на території Харківської області (проживання, лікування, присутність у судових засіданнях у цій справі). Будь-яких фактів, що перебування на роботі у селищі Васищево Харківської області більш небезпечне ніж проживання, лікування чи перебування у суді на території Харківської області ОСОБА_1 не наводить. Відповідач майже три роки вимагав від позивача вийти на роботу, але він навіть на один день не з`явився на роботі і постає питання, чи буде працювати ОСОБА_1 в разі його поновлення на роботі, враховуючи те, що безпекова ситуація в Україні, та безпосередньо у Харківській області, з дати його звільнення та станом на теперішній час не змінилася.

26 березня 2025 року представник позивача подав уточнені позовні вимоги та просив змінити найменування відповідача з Приватного акціонерного товариства «Харків-Авто» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Укравто Харків».

01 квітня 2025 року представник позивача подав уточнені позовні вимоги та просив стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 290255,00 гривень заробітної плати за період з 11.03.2022 по 01.04.2025, також надав відповідь на додаткові пояснення відповідача.

01 квітня 2025 року позивач надав відповідь на додаткові пояснення представника відповідача, вказав, що не погоджується з ними та зазначив, що про зміну ПрАТ ХАРКІВ-АВТО на ТОВ УКРАВТО-ХАРКІВ, не надано жодних підтверджуючих та правовстановлюючих матеріалів, у другому абзаці не вказана дата, а на звернення позивача щодо роз`яснення стосовно простою, місця роботи, режиму праці, кола обов`язків з урахуванням воєнного стану, чому без пояснень та повідомлень усунений від займаної посади, представник відповідача показала наказ від грудня 2021 року про призначення на посаду позивача іншу особу, але цей наказ не долучено до матеріалів справи, та позивач не мав можливості з ним ознайомитись і на 5 адвокатських запитів відповіді не надано відповіді. В табелі обліку робочого часу з березня 2022 року до квітня 2024 року стоїть «НЗ», і тільки 13.03.2024 стоять «ПР», але весь цей час позивач постійно інформував керівництво про своє місцезнаходження, та своєчасно відповідав на всі листи. В матеріалах справи відсутній Статут ПрАТ «Харків-Авто, але позивачу відомо, що довіреності видаються за особистим підписом членів Дирекції підприємства, директора та головного бухгалтера, а в матеріалах справи представлені довіреності на Кузьменко Наталію Віталіївну без підписів. Крім того, якщо підприємство змінило свою юридичну форму з Приватного акціонерного товариства (ПРАТ) на Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) потрібна нова довіреність для юриста. Зміна юридичної форми означає, що ті, хто мають право підписати документи та діяти від імені підприємства, можуть бути іншими. Нова довіреність має бути видана від імені нової юридичної особи (ТОВ). Зазначив, що керівництво ХАРКІВ-АВТО не надало обґрунтованих пояснень щодо звільнення, включаючи ненадання акт про відсутність на роботі та доповідну записку при звільненні. З урахуванням викладеного та раніше доданих матеріалів просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені вимоги, просив їх задовольнити з підстави викладених у позові та інших письмових поясненнях.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позицію свого довірителя, крім того вказав, що є необхідним вказати одночасно і колишню назву відповідача Приватне акціонерне товариство «Харків-Авто» і змінену Товариство з обмеженою відповідальністю «Укравто Харків».

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала, просила відмовити у задоволенні заявлених вимог з підстав, викладених у відзиві та інших письмових поясненнях.

Суд, заслухавши позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши докази по справі, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що позивач 18.09.2020 прийнятий на посаду завідуючого регіональним складом-накопичувачем запчастин Приватного Акціонерного Товариства «ХАРКІВ - АВТО», що підтверджується копією трудової книжки.

У період з 26.02.2022 по 10.03.2022 позивач перебував на лікарняному, що підтверджується лікарняним листом АДЯ № 622005 від 10.03.2022.

16.06.2022 на адресу позивача відповідачем направлений лист № 7-86 від 16.06.2022 з проханням терміново написати інформацію з приводу відсутності на роботі з 11.03.2022 по 16 червня 2022.

22.06.2022 позивачем була направлена відповідь на адресу відповідача, де зазначено, що 11.03.2022 після закінчення лікарняного він прибув до ПРАТ «ХАРКІВ АВТО» за юридичною адресою: Харківська область, смт Пісочин, вулиця Надії, 15, де охоронець повідомив йому, що підприємство зачинено, працівники відсутні, керівництво евакуйовано. У той же день він прибув за місцем своєї безпосередньої роботи, яка знаходиться за адресою: Харківська область, смт Васищеве, де охоронцем було повідомлено, що за вказівкою головного юриста йому заборонено прохід на робоче місце та виконання своїх обов`язків згідно з займаною посадою, а його посада зайнята іншою особою. У листі позивач запитав щодо причин усунення його з посади та чому він не повідомлений про це та стосовно режиму роботи як підприємства так і його особисто, просив надати додаткові вказівки, роз`яснення та відповідь стосовно його грошового забезпечення, оскільки з грудня 2021 року позивач отримав лише 1 600 грн. Вказав, що з власної ініціативи 01.06.2022 року зателефонував до керівництва відділу кадрів, на що позивачу було запропоновано написати заяву про відпустку без збереження заробітної плати за сімейними обставинами.

У період з 22.02.2023 по 03.03.2023 позивач перебував на лікарняному, що підтверджується лікарняним листом № 6943466-2013120613-1 від 22.02.2023 року.

01 квітня 2023 року відповідач направив на ім`я позивача лист № 7-91 від 04.04.2023 з проханням негайно письмово надати інформацію про свої наміри щодо перебування в трудових відносинах із ПРАТ «ХАРКІВ - АВТО» та про причини невиконання своїх трудових обов`язків.

31 травня 2023 року позивач надав відповідь на лист № 7-91 від 04.04.2023, де зазначив, що від підприємства отримав лист лише в квітні 2023 року, лист від 03.03.2023 року не отримував та зазначив, що на сьогодні не мав будь-яких вказівок, наказів, роз`яснень або інших повідомлень стосовно своїх трудових обов`язків та способів їх виконання; вказав, що йому не зрозуміло усунення або переміщення за посадою без його згоди; змін персональних даних не відбулося, крім того, що позивач перехворів повторно «COVID-19».

14 червня 2023 року відповідач направив на адресу позивача лист № 7-139, де вказав, що якщо позивач до 01.06.2023 не стане до роботи або не надасть документальне підтвердження інформації про причини неможливості стати до роботи, ПРАТ «ХАРКІВ - АВТО» буде вважати такі дії (бездіяльність) його бажанням розірвати трудовий договір, у результаті чого договір може бути розірваний за згодою сторін у відповідності до п.1 ст.3 6 КЗпП України.

14 липня 2023 року позивач надав відповідь на лист відповідача, де зазначив, що не розуміє переміщення його посади; наголосив, що після закінчення лікарняного 11.03.2022 року прибув за місцем роботи, але йому повідомили, що підприємство не працює та позивачу заборонено вхід на територію, що не вимагав надання щорічної відпустки, а лише просив повідомити про можливість документального оформлення відпустки з моменту працевлаштування; хотів отримати щомісячні бухгалтерські розрахунки виплат із грудня 2021 року. Разом із вищезазначеним, просив урахувати, що найважливіша поважна причина його відсутності на роботі наявність воєнного стану в країні, тобто форс-мажору.

13 липня 2023 року відповідач направив на адресу позивача лист № 7-155, у якому просив позивача терміново звернутися в можливий спосіб до відділу кадрів ПРАТ «ХАРКІВ - АВТО» (Харківська область, смт Пісочин, вулиця Надії, 15) для належного оформлення розірвання трудового договору, отримання трудової книжки та остаточного розрахунку (компенсація за невикористану відпустку).

У період з 31.07.2023 по 02.08.2023 позивач перебував на лікарняному, що підтверджується лікарняним листом № 8504978-2016059068-1 від 31.07.2023 року.

02 серпня 2023 року позивач надав відповідь відповідачу, де повторно зазначив, що він не отримував жодних роз`яснень стосовно свого статусу та переміщення за посадою без згоди, що неодноразово звертався до підприємства з проханням надати щомісячні бухгалтерські розрахунки заробітної плати (розрахункові листки) з грудня 2021 року, але відповіді не отримав, тому просив повторно надати відповідні розрахунки. З урахуванням того, що позивач перебував із 22.02.2023 року по 03.03.2023 на лікарняному, про що заздалегідь повідомив відділ кадрів підприємства, оплати досі не отримав, просив надати відповідь про належне оформлення лікарняного та можливі причини затримки виплати.

02 серпня 2023 року позивач направив ще один лист відповідачу, в якому просив надати інформацію щодо можливості офіційного оформлення щорічної відпустки з моменту працевлаштування.

У період з 03.08.2023 по 09.08.2023 позивач перебував на лікарняному, що підтверджується лікарняним листом № 8504978-2016098903-1 від 03.08.2023.

У період з 10.08.2023 по 16.08.2023 позивач перебував на лікарняному, що підтверджується лікарняним листом № 8504978-2016207502-1 від 10.08.2023.

У період з 17.08.2023 по 21.08.2023 позивач перебував на лікарняному, що підтверджується лікарняним листом № 8504978-2016322260-1 від 22.08.2023.

У період з 22.08.2023 по 28.08.2023 позивач перебував на лікарняному, що підтверджується лікарняним листом № 8504978-2016371135-1 від 22.08.2023.

Листом №17-250 від 01.09.2023, відповідач на адресу позивача направив розрахункові листки за: грудень 2021 року, січень 2022 року, лютий 2022 року, червень 2022 року, серпень 2022 року, вересень 2022 року про належні виплати, які розраховані та виплачені у відповідності до закону. Також підприємство повторно звернулося до позивача з проханням стати до виконання своїх трудових обов`язків завідувача регіонального складу-накопичувача запчастин. Дату виходу на роботу просили повідомити заздалегідь. У разі неможливості виходу на роботу, просили терміново звернутися в можливий спосіб до відділу кадрів для належного оформлення підстав відсутності на роботі або розірвання трудового договору; отримання трудової книжки та остаточного розрахунку.

Листом від 03.10.2023 позивач повідомив відповідача, що з вересня 2023 року в зв`язку з сімейними проблемами, викликаними воєнним станом у країні, вимушений тимчасово виїхати з місця проживання до іншої області України. Після усунення або покращення ситуації повідомить додатково.

11.03.2024 відповідач направив позивачу лист № 7-109 з проханням 13.03.2024 року стати до роботи. У разі неявки буде звільнення за прогул відповідно до п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України.

12.03.2024 позивач на лист відповідача № 7-109 від 11.03.2024 надав відповідь, де зазначив, що в попередньому листі від 03.10.2023 повідомив відповідача про вимушений тимчасовий від`їзд із місця проживання в зв`язку з сімейними проблемами, викликаними воєнним станом у країні, та віднесенням Харківської області до зони бойових дій. Після поліпшення ситуації, він готовий приступити до виконання своїх робочих обов`язків.

Листом № 7-112 від 13.03.2024, відповідач повідомив позивача, що уважно ознайомився з поясненнями позивача від 12.03.2024 року та просить повідомити до 09:00 14.03.2024, які саме проблеми є причиною неможливості приступити до роботи.

14.03.2024 позивач повідомив відповідача, що через воєнний стан у країні та бойові дії на території Харківської області, враховуючи регулярні ракетні обстріли населеного пункту, де мешкає позивач та його родина, з міркувань безпеки та деяких інших особистих обставин позивач був вимушений тимчасово покинути місце проживання, про що він неодноразово повідомляв.

Листом № 7-116 від 15.03.2024, відповідач повідомив позивача про його відсутність на роботі з 09:00 до 18:00 13 березня 2024, 14 березня 2024 року та просили повідомити до 09:00 18 березня 2024 року, чи є будь-які інші причини відсутності на роботі, окрім зазначених у поясненнях від 12 березня 2024 року.

У період з 25.03.2024 по 29.03.2024 позивач перебував на лікарняному, що підтверджується лікарняним листом № 11629948-2021777353-1 від 25.03.2024.

У період із 30.03.2024 по 02.04.2024 позивач перебував на лікарняному, що підтверджується лікарняним листом № 11629948-202190118-1 від 30.03.2024.

Листом № 7-126 від 04.04.2024 відповідач повідомив позивачу, що з 04.04.2024 його звільнено за прогул без поважної причини згідно з п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, наказ № 10 Л від 04.04.2024.

Відповідно до наказу від 04.04.2024 № 10Л Приватного акціонерного товариства «Харків-Авто» ОСОБА_1 звільнено з посади завідувача регіональним складом-накопичувачем запчастин відділу торгівлі запчастинами, автоматеріалами і аксесуарами 04 квітня 2024 року за прогул без поважних причин, п. 4 ст. 1 ст. 40 КЗпП України, виплачено грошову компенсацію за 34 невикористані дні основної щорічної відпустки з вересня 2020 по січень 2022 років. У поточному місяці немає відпрацьованих робочих днів. Підстава звільнення: доповідна записка начальника відділу кадрів Риберт О.В. від 15.03.2024, акт від 13.03.2024 про відсутність ОСОБА_3 на роботі, лист-пояснення ОСОБА_3 від 12.03.2024, лист-пояснення ОСОБА_3 від 14.03.2024, що свідчить наказ та додатки до наказу.

Позивач суду також надав копії: свого паспорту та картки платника податків; скріншоти сайту Судова влада; довідку лікаря на ім`я позивача; лист Мінекономіки України від 13.12.2024; скарга; скріншот сайту відомостей про підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю «Укравто Харків».

Представник відповідача суду надала копії: листків непрацездатності на ім`я позивача; колективний договір між Дирекцією та Профспілковим комітетом Приватного акціонерного товариства «Харків-Авто» на 2018-2022 роки та лист погодження; виписка з ЄДРЮФОМтаГФ; посадова інструкція завідувача регіональним складом-накопичувачем запчастин; розрахункові листки на імья позивача; трудовий договір відповідача з ОСОБА_10 та наказ про прийняття на роботу; табелі обліку робочого часу позивача; Акт перевірки Північно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці від 13.09.2024 № ПНС/ХК/14538/202, що складений за результатами проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сфері праці Приватним акціонерним товариством «Харків-Авто».

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Аналізуючи надані сторонами докази, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом № 2102-ІХ від 24.02.2022 року (зі змінами, внесеними згідно з Указами Президента № 133/2022 від 14.03.2022 року), на території України введено воєнний стан.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до положень статті 5-1 КЗпП України, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння в збереженні роботи.

За змістом статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Відповідно до статті 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з дотриманням внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Трудовий договір може бути припинено, а працівника звільнено з роботи, лише з підстав і в порядку, визначених законодавством про працю.

Відповідно до статей 139, 141 Кодексу законів про працю України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової дисципліни, якою є система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків, власник або уповноважений ним орган повинен правильно забезпечувати трудову дисципліну.

Принцип добросовісності в трудовому праві характеризується прагненням суб`єктів належним чином, сумлінно здійснювати трудові права й виконувати обов`язки, передбачених трудовим законодавством та трудовим договором.

Реалізуючи права і виконуючи обов`язки, суб`єкти трудових правовідносин зобов`язані утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди працівнику, роботодавцю, довкіллю або державі. Не допускаються дії працівника чи роботодавця, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

З`ясування поважності відсутності позивача на роботі є визначальним фактом для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за п. 4 ч.1 ст. 40 КЗпП України.

Судом встановлено, що позивач не з`явився на роботу 13 березня 2024 року без поважних причин, тому на підставі наказу від 04 квітня 2024 року був звільнений відповідачем з роботи на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за прогул, при цьому позивач у судовому засіданні не заперечував, що дійсно 13 березня 2024 року був відсутній на роботі.

Посилання позивача, що причина його неявки є поважною і обумовлена необхідністю збереження життя та здоров`я, суд розцінює критично, оскільки сам по собі факт дії воєнного стану в Україні не є безспірною підставою вважати, що позивач не вийшов на роботу під час дії такого стану з поважної причини і позивач не надав жодного доказу неможливості вийти на роботу саме в цей день, при цьому суд також враховує, що відповідач неодноразово, протягом майже двох років, пропонував позивачу стати до роботи, але позивач надавав письмові відповіді, які по своїй суті є його поясненнями причин неявки на роботу, незважаючи на відсутність у документах їх назви як пояснення.

За викладених обставин відсутні підстави вважати, що позивача звільнено незаконно, тому вимоги про скасування наказу відповідача про звільнення позивача, про поновлення позивач на роботі та про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволенню не підлягають.

Враховуючи, що позивач не виконував свої трудові обв`язки, що визнав сам позивач у судовому засіданні, тому відсутні підстави для стягнення з відповідача на його користь суми заробітної плати за період з 11.03.2022 по 04.04.2024 і суд відмовляє в задоволенні вказаної вимоги.

Також, суд відмовляє у задоволенні вимоги про відшкодування моральної шкоди, оскільки відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться в разі, якщо мало місце порушення його законних прав, що призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, а судом не встановлено порушення прав позивача з боку відповідача та позивачу відмовлено у скасуванні наказу про звільнення позивача та про поновлення на роботі, тому відсутні підстави вважати, позивачу спричинена моральна шкода.

Таким чином, суд повністю відмовляє позивачу в задоволенні заявлених вимог за їх недоведеністю, при цьому не приймає до уваги доводи та докази сторін, які не мають суттєвого значення для правильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 13, 81, 263-265 ЦПК України, п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 в задоволенні вимог до Приватного акціонерного товариства «Харків-Авто» (змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Укравто Харків») про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди повністю відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий 25 жовтня 1999 року Московським МВ ХМУ УМВС України в Харківській області, місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Харків-Авто» (змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Укравто Харків»), код ЄДРПОУ 03120457, місцезнаходження: Харківська область, Харківський район, селище Пісочин, вулиця Надії, будинок 15.

Повне судове рішення складено 11 квітня 2025 року.

Суддя О.М. Пілюгіна