Постанова від 15.04.2025 по справі 160/12759/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 квітня 2025 року м. Дніпросправа № 160/12759/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Головко О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 липня 2024 року (суддя Сліпець Н.Є.) в адміністративній справі за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Обслуговуючого кооперативу «ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ № 250» про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-

ВСТАНОВИВ:

Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося до суду з адміністративним позовом до Обслуговуючого кооперативу «ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ № 250», в якому просило:

- стягнути з Обслуговуючого кооперативу «ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ № 250» на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік у розмірі 33 285,9 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що відповідач у 2023 році не виконав вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, внаслідок чого до нього необхідно застосувати адміністративно-господарські санкції.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 липня 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що саме на органи Держпраці законодавчо покладений обов`язок перевірки суб`єктів господарювання на виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. За наслідками такої перевірки, у разі підтвердження невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у суб`єкта господарювання виникає обов`язок сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, не надання належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до неправильного вирішення спору.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідач зобов`язаний сплачувати в безумовному порядку адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Зазначає, що постанова Верховного Суду від 21.11.2022 у справі № 400/3957/21, на яку посилається суд, стосується інших спірних правовідносин ще за 2020 рік.

Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач на підставі вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» склав та направив відповідачу розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у якому вказано середньооблікову чисельність штатних працівників за 2023 рік 8 осіб; норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 1 особа; середньооблікова чисельність штатних працівників, яким встановлена інвалідність 0 осіб; сума коштів адміністративно-господарських санкцій 33 285,19 грн.

Вважаючи, що відповідачем допущено порушення, що призвели до застосування до нього адміністративно-господарських санкцій, позивач звернувся до суду із позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України від 21.03.1991 № 875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

У межах зазначеного нормативу здійснюється також працевлаштування осіб з інвалідністю внаслідок психічного розладу відповідно до Закону України «Про психіатричну допомогу».

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, зараховується забезпечення роботою осіб з інвалідністю на підприємствах, в організаціях громадських об`єднань осіб з інвалідністю шляхом створення господарських об`єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:

про працевлаштованих осіб з інвалідністю;

про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;

необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

Отримана від Пенсійного фонду України інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, є підставою для проведення перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю.

Отримана від Пенсійного фонду України інформація про працевлаштованих осіб з інвалідністю використовується в Централізованому банку даних з проблем інвалідності для визначення в автоматичному режимі осіб з інвалідністю, які можуть бути працевлаштовані.

Порядок контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування, визначається Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

Згідно із статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Згідно із частиною першою статті 218 Господарського кодексу України (далі ГК України) підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (частина друга статті 218 ГК України).

Зі змісту частини другої статті 218 ГК України слідує, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).

Отже, суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

За приписами пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України від 05.07.2012 №5067-VI «Про зайнятість населення» роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію, зокрема про попит на робочу силу (вакансії).

Постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2019 року № 466 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 «Деякі питання реалізації норм Законів України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та «Про зайнятість населення», та викладено в новій редакції Порядок проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затверджений зазначеною постановою.

Пунктом 1 Порядку визначено, що цей Порядок визначає механізм проведення Держпраці, її територіальними органами планових та позапланових перевірок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі - суб`єкти господарювання), щодо дотримання ними вимог статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»

Відповідно до пункту 2 Порядку, предметом проведення перевірки є:

реєстрація суб`єктів господарювання у відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду);

подання суб`єктами господарювання до відділень Фонду звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;

виконання суб`єктами господарювання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Пунктами 16, 17 цього Порядку передбачено, що у разі коли за результатами перевірки встановлено факт невиконання суб`єктом господарювання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання до відділень Фонду звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю, вживаються заходи щодо притягнення винних посадових осіб до адміністративної відповідальності.

У разі виявлення порушень вимог законодавства посадова особа, яка проводила перевірку, не пізніше 15 календарних днів після закінчення перевірки надсилає копію акта перевірки відділенню Фонду.

Системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що чинне законодавство передбачає три самостійні способи контролю щодо дотримання суб`єктом господарювання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у вигляді: проведення перевірок органами Держпраці; моніторингу Пенсійним фондом України створення суб`єктами господарювання необхідних робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю; щорічного визначення Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю суб`єктів господарювання, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності.

При цьому, в перших двох випадках органи Держпраці та Пенсійний фонд України в разі виявлення порушень надсилають відповідну інформацію/акт до Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю для вжиття заходів щодо притягнення винних посадових осіб до адміністративної відповідальності. В третьому випадку, в разі встановлення суб`єктів господарювання, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік.

Накладення адміністративно-господарських санкцій у сфері правовідносин, що регулюються Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», можливе у випадку протиправної поведінки особи, яка полягає у незабезпеченні та не здійсненні заходів щодо працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативів, визначених законом.

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що помилковим є застосування до даної категорії спорів постанови Кабінету Міністрів України від 5 червня 2019 року № 466, адже, як зазначено вище, остання визначає механізм проведення Держпраці, її територіальними органами планових та позапланових перевірок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі - суб`єкти господарювання), щодо дотримання ними вимог статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

Відповідний Порядок прямо встановлює, що у разі коли за результатами перевірки встановлено факт невиконання суб`єктом господарювання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання до відділень Фонду звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю, вживаються заходи щодо притягнення винних посадових осіб до адміністративної відповідальності.

Тобто, суб`єктами відповідальності внаслідок проведення органами Держпраці перевірки, є посадові особи суб`єкта господарювання, тоді як у спірних правовідносинах суб`єктом відповідальності є сам суб`єкт господарювання.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що висновки Верховного Суду в справі № 400/3957/21, не можуть застосовуватися до спірних правовідносин.

Крім того, фактичні обставини у справі № 400/3957/21 стосувалися невиправлення виявлених Фондом помилок у звіті суб`єкта господарювання про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю. Вказане, за висновком Верховного Суду у цій справі, зобов`язує Фонд звернутися спочатку до Держпраці для проведення позапланової перевірки і лише потім здійснити накладення адміністративно-господарських санкцій.

Натомість, у досліджуваних правовідносинах Обслуговуючий кооператив «ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ № 250» не подавав звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю. Відповідач вказує, що в нього взагалі відсутній обов`язок по створенню у 2023 році робочого місця для особи з інвалідністю

Апеляційний суд зазначає, що обставини даної справи та справи № 400/3957/21 відрізняються, виникли за різних фактичних обставин, у різні періоди часу та з урахуванням різного законодавчого регулювання та його застосування.

За приписами статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Практика Верховного Суду щодо цієї категорії справ є сталою, що підтверджуються численними постановами Верховного Суду, зокрема: від 04 жовтня 2023 року в справі № 640/14143/21, від 29 листопада 2023 року в справі № 200/5659/21, від 06 березня 2024 року в справі № 120/7955/21-а та іншими.

Водночас, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що суд першої інстанції, застосовуючи висновки Верховного Суду в справі № 400/3957/21, не надав належної оцінки таким обставинам.

Слід зазначити, що поза увагою суду першої інстанції залишилась така складова цього спору, як встановлення факту наявності або відсутності у відповідача обов`язку щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю протягом звітного періоду.

Зважаючи на вищевикладене, судом апеляційної інстанції досліджено матеріали справи та встановлено таке.

Відповідач стверджує, що середньооблікова чисельність його працівників за 2023 рік становила 7 осіб, що на думку відповідача звільняє його від обов`язку щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю протягом 2023 року.

На підтвердження вказаних доводів відповідач надав: штатний розпис, заяву про прийом на роботу за сумісництвом від 31.12.2012, наказ про прийом на роботу №31 від 31.12.2012, довідку з основного місця роботи сумісника ОСОБА_1 , табелі робочого часу, податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утримання з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску ІV квартали 2023 року, відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам за ІV квартали 2023 року.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції зазначає, що порядок визначення середньооблікової кількості працівників визначається Інструкцією зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України № 286 від 28.09.2005.

Згідно з п. 1.8 Інструкції № 286, показник середньої кількості усіх працівників в еквіваленті повної зайнятості характеризує умовну кількість працівників (робочих місць), що відпрацювали повний робочий день, яка необхідна для виконання встановленого (визначеного) підприємством обсягу робіт (послуг). Методика його визначення базується на перерахунку оплаченого робочого часу усього персоналу (штатні працівники, сумісники, працюючі за договорами), що залучався до роботи у звітному періоді й отримував відповідну заробітну плату, в умовну кількість працівників, яких було б достатньо підприємству для виконання фактичного обсягу роботи за умови роботи всіх працівників упродовж повного робочого дня, виходячи зі встановленої його тривалості.

Відповідно до пп. 2.1.1 п.2.1 Інструкції № 286, фонд основної заробітної плати включає нарахування винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадових обов`язків). До його складу належать: винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці за тарифними ставками (окладами), відрядними розцінками робітників та посадовими окладами керівників, фахівців, технічних службовців, включаючи в повному обсязі внутрішнє сумісництво.

Згідно з пп. 2.6.1 п. 2.6 Інструкції № 286, не включаються до облікової кількості штатних працівників такі категорії: прийняті на роботу за сумісництвом з інших підприємств.

Працівник, який отримує на одному підприємстві дві, півтори ставки, тобто оформлений за сумісництвом на тому самому підприємстві, де й основне місце роботи (внутрішнє сумісництво), або менше однієї ставки, в обліковій кількості штатних працівників враховується як одна фізична особа.

Згідно з п. 3.1 Інструкції № 286, середня кількість працівників підприємства за період (місяць, квартал, з початку року, рік) визначається як сума таких показників: середньооблікової кількості штатних працівників; середньої кількості зовнішніх сумісників; середньої кількості працюючих за цивільно-правовими договорами.

Згідно з п. 1.5. Інструкції № 5, програми державних статистичних спостережень передбачають облік фонду оплати праці, нарахованого всім працівникам, а також виділення фонду штатних працівників, які перебувають в обліковому складі підприємства, та поділ його на складові.

Фонд оплати праці інших категорій працівників (сумісників або тих осіб, які зайняті за договорами цивільно-правового характеру) розподіляється на складові на загальних підставах згідно з Інструкцією. При цьому суми оплати праці вищезгаданих категорій у формах державних статистичних спостережень відображаються у фонді оплати працівників позаоблікового складу та не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати штатних працівників облікового складу підприємства.

Згідно з пп. 2.1.1 п.2.1 Інструкції № 5, фонд основної заробітної плати включає нарахування винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадових обов`язків). До його складу належать: винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці за тарифними ставками (окладами), відрядними розцінками робітників та посадовими окладами керівників, фахівців, технічних службовців, включаючи в повному обсязі внутрішнє сумісництво.

Отже, Інструкція №286 містить вичерпний перелік осіб, які не враховуються до середньооблікової та облікової кількості штатних одиниць.

Таким чином, для визначення середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу на рік враховуються всі категорії працівників облікового складу за виключенням працівників, які прийняті на роботу за сумісництвом.

Отже, особи, які працювали за сумісництвом у відповідача у 2023 році не повинні були включатися до розрахунку нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

В свою чергу, зі штатного розпису, затвердженого Обслуговуючим кооперативом «ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ № 250», станом на 01.01.2023 слідує, що кількість штатних працівників складає 7 штатних одиниць.

Відповідно до наказу Обслуговуючого кооператива «ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ № 250» від 31.01.2012 №31 ОСОБА_1 , прийнято на роботу на підставі його заяви про прийняття на посаду електрика по сумісництву, а отже така особа не повинна включатися до розрахунку нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Основним місцем роботи зазначеного працівника у звітному періоді, згідно довідки про підтвердження місця роботи ОСОБА_1 від 10.06.2024 №1, було ОСБ будинку «Тополя-3/21».

Таким чином, з інформації, наданої відповідачем, колегія суддів встановила, що середньооблікова кількість працівників відповідача за 2023 рік становила 7 осіб.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для стягнення з Обслуговуючого кооператива «ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ № 250» адміністративно-господарських санкцій, передбачених Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

Відповідно до вимог пункту 4 частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно із частиною 2 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню як таке, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 липня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Обслуговуючого кооперативу «ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ № 250» про стягнення адміністративно-господарських санкцій відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддяТ.І. Ясенова

суддяА.В. Суховаров

суддяО.В. Головко