Постанова

від 05.12.2007 по справі 22/231/07

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

22/231/07

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

05.12.07                                                                                       Справа №22/231/07

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Колодій Н.А. судді  Колодій Н.А.    , Зубкова Т.П.  , Кагітіна Л.П.

при секретарі : Шерник О.В.

за участю представників:

позивача: Стригунова О.І., довіреність б/н від 29.01.2007р.;       

відповідача: Вєтрова М.В., довіреність № 141 від 03.12.2007р.       

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Січ», м. Запоріжжя

на рішення господарського суду Запорізької області від 11.10.2007р. у справі №22/231/07

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Рошен», м. Запоріжжя

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Січ», м. Запоріжжя

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

        31.05.2007р.  Товариство з обмеженою відповідальністю «Рошен», м. Запоріжжя  (далі-позивач) звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Січ», м. Запоріжжя 71 577,69 грн. основного боргу за поставлену продукцію.

Позовні вимоги заявник обґрунтовував ст. ст. 526,530 ЦК України.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 11.10.2007р.                                                    (суддя Скиданова Ю.О.) позовні вимоги ТОВ «Рошен» задоволені у повному обсязі. З відповідача на користь позивача стягнуто 71 577,69 грн. основного боргу, 715,78 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач виконав неналежним чином взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманого товару, лише частково оплативши вартість переданого йому позивачем товару. Документального підтвердження повної сплати боргу суду також не надав.

Враховуючи вищезазначене, господарський суд визнав законними та обґрунтованими вимоги заявника про стягнення основного боргу у сумі 71 577,69 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішення, ТОВ «Фоззі-Січ» звернулось до Запорізького апеляційного господарського суду  з апеляційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 11.10.2007 р. скасувати та прийняте нове рішення, яким відмовити ТОВ «Рошен» у задоволенні позовних вимог.

Скаржник вважає, що оскаржуване рішення  прийнято з порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Заявник апеляційної скарги зазначає, що  претензія № 1 від 14.03.2006р., на яку посилається господарський суд у рішенні, не містить даних про те, які саме поставки вимагає оплатити позивач, за якими саме зобов'язаннями  висувається вимога про сплату, оскільки у вказаній претензії відсутні будь-які посилання чи то на договір, чи то на накладні або інші документи, що підтверджують наявність зобов'язання у сторін. Також вказує, що акт звірки, на який посилається позивач у своїй претензії, є документом бухгалтерського обліку, а не правочином, тому, на його думку, не може бути підставою для виникнення зобов'язання, в розумінні ст. ст. 11,202,509 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, заявник вважає, що господарський суд присудив до стягнення з відповідача заборгованість, за якою вимога про оплату фактично не висувалась, і строк сплати якої відповідно до ст. 530 ЦК України не наступив, у зв'язку з чим рішення господарського суду  підлягає скасуванню.

Представник відповідача у судовому засіданні 05.12.2007р. підтримав доводи апеляційної скарги.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні зазначив, що факт отримання відповідачем товару підтверджена матеріалами справи, а саме: видатковими накладними. Сума заборгованості 71 577,69 грн. підтверджена накладними та актом звірки розрахунків. Вказує, що суд дійшов правильного висновку, що претензія № 1 відповідає вимогам ст. 530 ЦК України і є вимогою про виконання грошового зобов'язання. Таким чином, вважає, що вимога про виконання обов'язку по сплаті відвантаженого товару ним пред'явлена. Відповідач залишив претензію без відповіді та без задоволення.

У зв'язку з вищенаведеним позивач вважає, що господарський суд з'ясував всі обставини, що мають суттєве значення для справи, рішення суду є законним, обґрунтованим та таким, що прийнято з дотриманням норм матеріального права. Просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду №3174 від 04.12.2007р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів: головуючого -                Колодій Н.А. (доповідач), суддів:  Зубкова Т.П., Кагітіна Л.П.

В судовому засіданні 05.12.2007р., за згодою представників позивача та відповідача, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

За клопотанням представників сторін розгляд справи вівся без застосування засобів технічного забезпечення фіксації судового процесу.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, не знаходить правових підстав для зміни чи скасування судового акту, з  огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, позивач поставляв відповідачу продукцію, зокрема за видатковими накладними, які залучені до матеріалів справи, починаючи з 22.08.2006р. по 13.09.2006р. Сума на яку позивач поставив відповідачу товар у період з 22.08.2006р. по 01.09.2006р. склала 28345,46грн. та у період з 01.09.2006р. по 13.09.2006р.на суму 52144,12грн.

Відповідно до приписів ст.509 ЦК України, зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник) зобов'язана   вчинити   на   користь   другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною  2 ст.509 ЦК України, передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11     цього Кодексу.

Відповідно до ст.11 Цивільні права та обов'язки  виникають  із  дій  осіб,  що передбачені актами цивільного законодавства,  а також із дій осіб, що  не  передбачені  цими  актами,  але  за  аналогією  породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Апеляційна інстанція дійшла висновку, що передача товару за накладними дає  підстави  оцінювати  визначені  дії як угоду купівлі-продажу. Оскільки  в накладних  чітко позначено найменування товару, одиниці виміру, кількість  та  їх  вартість, тобто  погоджено всі  необхідні  для  угод купівлі-продажу товару  умови.

Окрім  того, форма  угоди, обрана  сторонами, шляхом  визначення  у  накладних    вартості та найменування кількості товару, які підписані  повноважними  представниками  сторін, визначає  дії сторін як  письмову  угоду  із  зобов'язаннями  сторін  передати  річ  позивачем  та  сплату  цієї  речі  відповідачем, що  не суперечить  приписам  ст.ст. 11,202, 203, 207, 638, 526 ЦК України, виходячи  із  звичайних  вимог, які  ставляться  при  оплатній  передачі  речі  від  одного  власника  до іншого, якщо не доведені  обставини, що  обмежують   права  і обов'язки  сторін  за  такою  угодою.

Згідно ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Передача того чи іншого товару, за своєю сутністю, є здійсненням господарської операції, яка підлягає відображенню в первинних документах.

Відповідно до ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Згідно ст.1 цього ж Закону, первинний документ – документ, який містить  відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Передача товару здійснювалась за видатковими накладними, копії яких залучені до матеріалів справи (а.с.14-73 Т.1). Господарським судом досліджено накладні, акти звірки розрахунків та підтверджено  суму заборгованості.   

Таким чином, підтвердженим фактом поставки відповідачу товару слід вважати поставку товару на загальну суму 226802,45грн., що підтверджується накладною № 109

          Враховуючи, що строк оплати отриманого товару сторонами не погоджено, в силу п.2 ст.530 ЦК України позивач 14.03.2007р. надіслав відповідачу вимогу про сплату (а.с.11 Т.1). Відповідач, підтверджує отримання вимоги 16.03.2007р. Однак, ТОВ «Фоззі-Січ», зазначає, що надіслана на його адресу претензія про сплату заборгованості за відвантажений товар, не містить даних, зокрема за якими зобов'язаннями висувається вимога. До того ж, зазначає, що акт звірки розрахунків про який йдеться у претензії є документом бухгалтерського обліку, а не правочином, і тому не може бути підставою зобов'язання у розумінні ст.11, 509, 202 ЦК України.      

          На думку колегії суддів, посилання позивача у претензії на акт звірки взаєморозрахунків від 01.10.2006р., зроблене для того, щоб пояснити природу заборгованості яку необхідно сплатити та жодним чином не розглядається господарським судом як правочин, на підставі якого виникла заборгованість.  У тому випадку, коли боржник не погодився із обставинами претензії він не позбавлений можливості надати свої заперечення, однак таких відповідей на претензії матеріали справи не містять.   

          Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вимога №1 від 14.03.2007р. ТОВ «Рошен» про виконання ТОВ «Фоззі-Січ» - боржником обов'язку, відповідає вимозі, про яку  йдеться в ч. 2 ст. 530 ЦК України.

          Отже, зобов'язання по оплаті вартості  отриманого товару  відповідач мав виконати до 23.03.2007р.

В силу ст.193 ГК України, 526 ЦК України  зобов'язання має виконуватися  належним  чином  відповідно до умов  договору  та  вимог цього Кодексу, інших  актів  цивільного законодавства, а за відсутності  таких  умов  та  вимог – відповідно до  звичаїв  ділового  обороту  або  інших  вимог, що  звичайно  ставляться.  

Документального підтвердження виконання обов'язку щодо оплати отриманого товару в повному обсязі відповідачем суду не надано. За  вказаних  обставин, господарський суд обгрнутовано дійшов висновку про задоволення вимог позивача на суму 71577,69грн.  

          Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача  у справі.

          Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України,  Запорізький апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Січ»,                          м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 11.10.2007р. у справі  №22/231-07 залишити без змін.

Головуючий суддя Колодій Н.А.

 судді  Колодій Н.А.  

 Зубкова Т.П.  Кагітіна Л.П.