Рішення

від 14.04.2025 по справі 127/4276/25

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/4276/25

Провадження № 2/127/692/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2025 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Іщук Т. П.,

за участі секретаря судового засідання Коваленко Д. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Першої вінницької державної нотаріальної контори про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Першої вінницької держаної нотаріальної контори про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Позовні вимоги мотивує тим, що 31 жовтня 1996 року її чоловік, ОСОБА_2 , придбав квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час перебування в Румунії, її чоловік помер. З приводу оформлення спадщини вона звернулася до Першої вінницької державної нотаріальної контори і 22 лютого 2024 року їй було видано свідоцтво про право на спадщину за законом та довідку, що вона є спадкоємцем на майно, яке залишилося після смерті її чоловіка. В той же час, в листопаді 2024 року державним нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори було видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії та відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на нерухоме майно, оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня інформація про реєстрацію права власності за спадкодавцем на вищевказане майно і нотаріусу не було надано відповідний підтверджуючий документ факту реєстрації права власності спадкодавця на квартиру станом на 31 грудня 2012 року. Позивач вважає, що ця постанова підлягає скасуванню. При цьому вказує, що для підтвердження права власності, яке виникло до 01 січня 2013 року, якщо власник має відмітку БТІ чи витяг з Реєстру такі документи вважаються належним чином оформлені, а право власності зареєстроване до 2013 року в старому Реєстрі права власності на нерухоме майно. Наразі правовстановлюючий документ містить відмітку відповідного БТІ про державну реєстрацію за її чоловіком права власності на квартиру, а отже позивач мала всі законні підстави для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру. З огляду на вказане просила скасувати постанову Першої вінницької державної нотаріальної контори від 29 листопада 2024 року №1458/02-31 про відмову у видачі свідоцтва про право власності на спадщину за законом на квартиру, що розташована в АДРЕСА_1 .

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11 лютого 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 20 березня 2025 року ( без винесення окремого процесуального документа із занесенням до протоколу судового засідання) відповідно до ст.174 ЦПК України суд дозволив відповідачу надати письмові пояснення.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 20 березня 2025 року суд закрив підготовче провадження.

Відповідач надав письмові пояснення та звернув увагу, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно та Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зобов`язує під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року, отримувати від БТІ, як організації, яка відповідно до законодавства проводила оформлення та/або реєстрацію прав на об`єкти нерухомого майна, відомості, що необхідні для проведення державної реєстрації прав. При цьому звертає увагу, що державна реєстрація права власності на квартиру за ОСОБА_2 була проведена 12 грудня 1996 року, тобто до запровадження електронних реєстрів та до 01 січня 2013 року державна реєстрація права власності проводилася реєстраторами БТІ і при переході права власності на об`єкт ( в порядку дарування, спадкування, купівлі-продажу, міни, визнання права власності на об`єкт нерухомого майна в судовому порядку, за рішенням третейського судів, біржових контрактів, тощо) новий власник міг звертатися до відповідно БТІ для реєстрації права власності на паперових носіях у відповідних реєстрових книгах. Відомості з інвентарної справи щодо квартири АДРЕСА_2 не отримані, а тому просили в задоволенні позову відмовити.

В судовому засідання позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити та скасувати постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. Надалі подала заяву та просила розгляд справи провести у її відсутність.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, просив розгляд справи провести у її відсутність, заперечував щодо задоволення позову. На виклик до суду просила зважити на завантаженість та врахувати письмові пояснення, які надані раніше.

Враховуючи вказане, суд продовжив розгляд справи у відсутність учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного.

Судом установлено, що ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання у АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування АДРЕСА_3 ( копія довідки №529-5003118000 від 12 лютого 2024 року, виданої Управлінням соціального захисту населення (Лівобережне) Вінницької міської ради).

ІНФОРМАЦІЯ_1 в населеному пункті Калафат ( країна Румунія) помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис про смерть №110 від 17 липня 2023 року ( копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 в перекладі на українську мову).

Після його смерті відкрилася спадщина.

Спадкоємцем на все майно ОСОБА_2 , 1962 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , де б воно не було і з чого б не складалося, є його дружина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що слідує із копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 лютого 2024 року (спадкова справа №535/2023, зареєстровано в реєстрі №3-392), а також довідки, виданої Першою вінницькою державною нотаріальною конторою згідно матеріалів спадкової справи №535/2023 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживав на день смерті за адресою: АДРЕСА_4 .

Згідно копії договору купівлі-продажу від 31 жовтня 1996 року, серії ААА №424684, посвідченого приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за №3880, ОСОБА_2 на праві власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно реєстраційного напису право власності на вказану квартиру зареєстроване за ОСОБА_2 у Сєвєродонецькому міському бюро технічної інвентаризації 12 грудня 1996 року, за реєстровим номером 496.

Як слідує із відповіді №82 від 07 січня 2025 року, наданої Комунальним підприємством «Сєвєродонецьке бюро технічної інвентаризації» на адвокатський запит №552 від 06 січня 2025 року щодо реєстрації права власності та об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , інформація щодо об`єктів нерухомого майна по Сіверськодонецькій міській територіальній громаді зберігалась в архіві комунального підприємства Сєвєродонецьке БТІ на паперових носіях, однак архівні документи БТІ на підконтрольну Україні територію вивезені не були, а територія Сіверськодонецької міської територіальної громади на сьогоднішній день є окупованою РФ, БТІ не може надавати інформацію на запити адвокатів про наявні в архівних справах зареєстровані права власності до 01 січня 2013 року.

Постановою державного нотаріуса Першої вінницької державної нотаріальної контори Сушицької А.О. від 29 листопада 2024 року №1458/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що залишилася після смерті її чоловіка ОСОБА_2 , у зв`язку з тим, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня інформація про реєстрацію права власності за спадкодавцем на вказану квартиру, а нотаріальній конторі не було надано відповідний документ, що підтверджує факт реєстрації в БТІ права власності спадкодавця на спадкове майно станом на 31 грудня 2012 року.

Відповідно до частини першоїстатті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановленоЗаконом України «Про нотаріат».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про нотаріат»нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Згідно зст. 5 Закону України «Про нотаріат», нотаріус зобов`язаний сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз`яснювати права і обов`язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду; відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам.

Предметом судової діяльності у справах про оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні є перевірка законності дії нотаріусів або відповідних посадових осіб, які вчиняють нотаріальні дії чи які відмовили в їх вчиненні.

Оскарження відмови у вчиненні нотаріальної дії можливе, якщо особа вважає, що нотаріус безпідставно (неправомірно) відмовив у вчиненні нотаріальної дії, порушивши тим самим покладений на нього обов`язок щодо вчинення нотаріальних дій. У такому разі оскаржується постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії, в якій повинні обов`язково обґрунтовуватися причини такої відмови.

Підстави відмови нотаріуса або посадової особи у вчиненні нотаріальних дій визначаютьсяст. 49 Закону України «Про нотаріат».

Відповідно до положеньст. 49 Закону України «Про нотаріат», нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: вчинення такої дії суперечить законодавству України; не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому рядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних і повноважень; правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності; особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі; в інших випадках, передбаченихЗаконом України «Про нотаріат». Даний перелік не є вичерпним.

Згідно зі ст.50 Закону України «Про нотаріат»нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Відповідно до п.п.4.14 п.4 глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №262/5 від 22 лютого 2012 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за №282/20595 (надалі Порядок), свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.

Відповідно до пп.4.16 п.4 глави 10 Розділу ІІ Порядку при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

Підпунктом 4.18 п. 4 глави 10 розділу ІІ Порядку передбачено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку,та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Відповідно до п.4.21 п. 4 глави 10 розділу ІІ Порядку якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Відповідно до ст. 46 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси або посадові особи, яка вчиняє нотаріальні дії, має право витребувати від фізичних осіб та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Відповідно до ст.31-2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості, що має наслідком набуття, зміну чи припинення речових прав, їх обтяжень одночасно із вчиненням такої нотаріальної дії, проводиться нотаріусом, яким вчинено відповідну нотаріальну дію, крім випадків, передбачених цією статтею.

Згідно ч.3 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

Таким чином, підставами для визнання нотаріальної дії незаконною є невідповідність здійснення такої дії чинному законодавству та порушення процедури здійснення нотаріальної дії.

Як установлено судом відомості щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 , за спадкодавцемв Державномуреєстрі речовихправ нанерухоме майно( архівноюскладовою частиноюякого єРеєстр праввласності нанерухоме майно) відсутні.

Право власності спадкодавця на вказану квартиру зареєстроване 12 грудня 1996 року в реєстровій книзі Сєвєродонецького міського бюро технічної інвентаризації. Останнє в силу перебування архівних документів БТІ на непідконтрольній Україні території не надало відомостей про зареєстроване право власності на вказану квартиру до 01 січня 2013 року. В той же час така інформація є обов`язковою в силу приписів Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Не надані такі відомості і позивачем .

З урахуванням викладених обставин суд дійшов висновку, що відповідач діяв відповідно до Законів України «Про нотаріат», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку, а тому суд не вбачає підстав для скасування постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

При цьому суд не бере до уваги твердження позивача щодо можливості нотаріуса самостійно внести відомості у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно шляхом проведення відповідної державної реєстрації на підставі поданих позивачем документів, які є належним чином оформлені, а право власності зареєстроване до 2013 року в старому реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Так суд звертає увагу, що Закон України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (надалі Закон 1952-ІУ) зобов`язує нотаріуса в обов`язковому порядку отримувати саме від БТІ, як організації, яка відповідно до законодавства проводила оформлення та/або реєстрацію прав на об`єкти нерухомого майна, відомості, що необхідні для проведення державної реєстрації прав при проведені державної реєстрації прав, які набуваються з прав, які виникли в установленому порядку до 1 січня 2013 року.

При цьомуслід зазначити,що дійсно речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації (ч.3 ст.3 Закону 1952-IV).

Система державної реєстрації прав, яка проводиться відповідно до Закону 1952-ІУ, запроваджена в Україні з 01 січня 2013 року.

До 01 січня 2013 року державна реєстрація права власності та інших речових прав на об`єкти нерухомого майна проводилась, зокрема, відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (втратило чинність),реєстраторами підприємств бюро технічної інвентаризації у Реєстрі прав власності, що є невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав, та на паперових носіях (реєстрових книгах та реєстраційних справах), які досі зберігаються в БТІ.

До моменту ж прийняття вказаного положення реєстрація об`єктів нерухомого майна визначалася Правилами державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходиться у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженими наказом Держитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 січня 1996 року за №31/1056 та Інструкцією про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженою наказом Держитлокомунгоспу України від 09 червня 1998 року,5 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 1998 року за №399/2839, БТІ шляхом записів в реєстрових книгах.

Відтак, розпорядником інформації та документів щодо державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що здійснювалась на паперових носіях, євідповідне БТІ.

Починаючи з 01 січня 2013 року державна реєстрація прав проводиться за «заявницьким» принципом на підставі документів, що підтверджують набуття особою або перебування у її власності певного нерухомого майна та Законом 1952-ІУ не передбачено обов`язку та процедури перенесення БТІ відомостей про зареєстровані речові права, що відображені на паперових носіях, що зберігаються у них, до Державного реєстру прав, а перенесення цих відомостей відбувається лише у разі звернення особи за реєстрацією, зокрема, права власності.

За змістом положень Закону 1952-ІУ після 2013 року при проведенні будь-яких операцій з такою нерухомістю (купівля-продаж, дарування, спадкування та інше) потрібно, щоб записи про право власності були спочатку перенесені в Реєстр, який існує в електронному вигляді. При цьому державний реєстратор при перенесенні даних в Реєстр має перевірити факт державної реєстрації права власності за наданими документами тим чи іншим органом БТІ, як-то визначено ч.3 ст.10 Закону 1952-ІУ.

Тобто, в даному випадку, нотаріус міг вчинити такі дії лише отримавши відповідну інформацію від БТІ.

З огляду на викладене в задоволенні позову слід відмовити.

Разом з тим, суд звертає увагу, що право позивача є порушеним.

Слід зазначити, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).

Тлумачення пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України свідчить, що по своїй суті такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися тільки тоді, коли суб`єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2022 року в справі № 127/23627/20 (провадження № 61-17025св21), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 233/4580/20 (провадження № 61-12524сво21)).

Такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов`язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності і т. д.)

Як визначено в ст. 1216-1218 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Верховний Суд у постанові від 13 січня 2022 року в справі №921/591/20зауважив, що додатково, в контексті обраного способу захисту, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

В постанові від 10листопада 2021року всправі №910/8060/19Верховного Судузазначив,що під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Під ефективністю судового захисту розуміється спроможність судового рішення (за наслідками його виконання) призвести до усунення невизначеності у праві позивача та відновити права та законні інтереси особи, на захист яких було подано відповідний позов.

З урахуванням характеру спірних правовідносин та встановлених судом обставин, ефективним способом захисту права, на думку суду, є вимога про визнання права власності на майно, а не оскарження постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно дост.141 ЦПК України. Зважаючи, що суд відмовив в задоволенні позову витрати, понесені позивачем, залишаються за ним.

Суд також зазначає, що суд ухвалював рішення за відсутності учасників справи. Відповідно до положення ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, що у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На відповіднезастосування вказанихположень такожзвернула увагу Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Судув постанові від 5 вересня 2022 року в справі№1519/2-5034/11.

На підставі викладеного, керуючисьЗаконами України «Про нотаріат», «Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень»,ст. 13, 81, 133, 141, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Першої вінницької державної нотаріальної контори про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ,

Відповідач: Перша вінницька державна нотаріальна контора, код ЄДРПОУ 02885735, адреса місця знаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця.

Суддя: