Постанова

від 15.04.2025 по справі 380/18110/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий суддя у першій інстанції: Кондратюк Ю.С.

15 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/18110/24 пров. № А/857/6287/25Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Бруновської Н.В.

суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області та Державної аудиторської служби України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року у справі № 380/18110/24 за адміністративним позовом Закарпатського окружного адміністративного суду до Західного офісу Держаудитслужби, Державної аудиторської служби України, Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області про визнання протиправними дій та визнання протиправними та скасування наказів,

В С Т А Н О В И В :

27.08.2024р. позивач, Закарпатський окружний адміністративний суд звернувся з позовом до Західного офісу Держаудитслужби, Державної аудиторської служби України, Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області, у якому просив суд:

- визнати протиправними та скасувати наказ Державної аудиторської служби України від 24.05.2024р. №108 в частині внесення (віднесення) Закарпатського окружного адміністративного суду до переліку підконтрольних установ (об`єктів контролю), зазначених в Додатках до Планів проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на ІІІ квартал 2024;

- визнати протиправними та скасувати наказ Західного офісу Держаудистлужби №122 від 11.06.2024р. в частині внесення (віднесення) Закарпатського окружного адміністративного суду до переліку підконтрольних установ (об`єктів контролю), зазначених в Додатках до Планів проведення заходів державного фінансового контролю Західного офісу Держаудистлужби на ІІІ квартал 2024;

-визнати протиправними дії Управління Західного офісу Держаудистлужби в Закарпатській області щодо видання та направлення Повідомлення від 12.08.2024р. №130700-14/1576-2024 про проведення ревізії окремих питань фінансовогосподарської діяльності Закарпатського окружного адміністративного суду за період: 01.01.2022р. - 31.07.2024р.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07.01.2025р. в позові відмовлено.

Не погоджуючись із даним рішенням в частині мотивів відмови, апелянт Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.01.2025р. та прийняти нове рішення, яким скасувати п.3 резолютивної частини рішення щодо прийняття спірного рішення в частині що стосується Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській. (судових витрат)

Крім того, апеляційну скаргу подав апелент, Державна аудиторська служба України, яка також просить суд апеляційної інстанції, змінити рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.01.2025р. та прийняти нове рішення, яким скасувати п.3 резолютивної частини рішення щодо прийняття спірного рішення в частині що стосується Державної аудиторської служби України. ( судових витрат )

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

З доповідної записки заступника Голови Державної аудиторської служби України від 21.05.2024р. № ДЗ-000800-31-2024 видно, що погоджено пропозиції до Плану проведення заходів фінансового контролю Державної аудиторської служби України на ІІІ квартал 2024 року.

24.05.2024р. Наказом № 108 «Про затвердження Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби на ІІІ квартал 2024 року» затверджено план проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на ІІІ квартал 2024 року.

Відповідно до плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на ІІІ квартал 2024 року темою заходу п.6.1 є проведення Державною аудиторською службою України з власної ініціативи ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності апеляційних (апеляційних, загальних судів, апеляційних господарських судів, апеляційних судів), місцевих судів (окружних та господарських судів, окружних адміністративних судів) та інших, які утримуються коштом бюджетної програми КПКВК 0501020. Підрозділом відповідальним за проведення визначено Департамент контролю в галузі оброни в правоохоронних органах та органах влади, офіси Держаудитслужби та їхні управління в областях.

Згідно переліком підконтрольних установ (об`єктів контролю), на яких планується проведення ревізії за темою, визначеному у Плані проведення заходів державного фінансового контролю Держаудитслужби на ІІІ квартал 2024 року, Закарпатський окружний адміністративний суд включено до цього переліку.

11.06.2024р. Наказом Західного офісу Держаудитслужби №122 затверджено План проведення заходів державного фінансового контролю Західного офісу Держаудитслужби на ІІІ квартал 2024 року розділ ІІІ «Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області» темою заходу п.3.6.1 є ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності апеляційних (апеляційних, загальних судів, апеляційних господарських судів, апеляційних судів), місцевих судів (окружних та господарських судів, окружних адміністративних судів) та інших, які утримуються коштом бюджетної програми КПКВК 0501020.

Додатком 3.3 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Держаудитслужби на ІІІ квартал 2024 року визначено Перелік підконтрольних установ (об`єктів контролю) на яких планується проведення ревізій, до якого включено Закарпатський окружний адміністративний суд.

На виконання вищезазначених планів проведення заходів державного фінансового контролю позивачу надіслано Повідомлення від 12.08.2024р. №130700-14/1576-2024 про проведення ревізії окремих питань фінансовогосподарської діяльності Закарпатського окружного адміністративного суду за період: 01.01.2022р. - 31.07.2024р.

13.08.2024р. листом Закарпатський окружний адміністративний суд просив надати до суду накази, що стосуються проведення ревізії суду, програму ревізії та всі документи, що є підставою для прийняття такого рішення.

Листом №130700-14/1651-2024 від 23.08.2024р. Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області надав запитувані документи щодо підстав включення Закарпатського окружного адміністративного суду в план проведення заходів державного фінансового контролю.

27.08.2024р. та повторно 28.08.2024р. Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області здійснив вихід на об`єкт контролю з метою проведення ревізії. Проте, Закарпатський окружний адміністративний суд не допустив контролюючий орган, про що складено акт від 28.08.2024р. № 13-07-08/03 (вказаний факт сторонами не оспорюється).

Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області 23.09.2024р. повторно розпочав ревізію об`єкта контролю та завершено 06.11.2024р.

06.11.2024р. Закарпатський окружний адміністративний суд підписав із застереженнями акт № 13-07-08/11 ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Закарпатського окружного адміністративного суду за період: 01.01.2022р. - 31.08.2024р. (вказаний факт сторонами не оспорюється).

Не погоджуючись з діями відповідачів щодо внесення (віднесення) Закарпатського окружного адміністративного суду до переліку підконтрольних установ (об`єктів контролю), зазначених в Додатках до Планів проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на ІІІ квартал 2024, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

В ст. 1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» видно, що судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом.

ч.3 ст.17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що систему судоустрою складають: місцеві суди, апеляційні суди, Верховний Суд.

Єдність системи судоустрою забезпечується: фінансуванням судів виключно з Державного бюджету України.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

ст.146 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів відповідно до Конституції України.

Видатки на утримання судів визначаються з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

ст.148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України.

Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють зокрема, Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України.

Контроль за додержанням вимог цього Закону щодо фінансування судів здійснюється у порядку, встановленому законом.

Конституційний Суд України в рішенні від 27.10.2020р. № 13-р/2020 у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про запобігання корупції», Кримінального кодексу України виснував про те, що реалізація принципу незалежності судової гілки влади полягає насамперед у відособленості її від інших гілок державної влади, а це означає формування самостійної, автономної й самоуправлінської судової системи поза структурами законодавчої та виконавчої гілок влади.

За позицією Конституційного Суду України будь-які форми та методи контролю у виді перевірок, моніторингу тощо функціонування та діяльності судів повинні реалізовуватись лише органами судової влади та виключати створення таких органів у системі як виконавчої, так і законодавчої влади.

На законодавчому рівні повинні бути створені такі взаємовідносини, які виключали б невиправданий тиск, вплив чи контроль з боку виконавчої або законодавчої влади на судову владу та запобігали б виникненню нормативного регулювання, яке дасть змогу на законодавчому рівні контролювати органи судової влади, а також суддів при здійсненні ними функцій і повноважень, що призведе до втручання у діяльність судової влади та посягання на її незалежність, закріплену в Основному Законі України.

У підсумку Конституційний Суд України у рішенні від 27.10.2020р. № 13-р/2020 наголосив на тому, що створюючи відповідні органи, запроваджуючи відповідальність (санкції), окремі види контролю, законодавець повинен виходити з принципів незалежності судової влади, невтручання у діяльність судів та суддів.

Повноваження Державної аудиторської служби України для здійснення державного фінансового нагляду з питань фінансово-господарської діяльності підконтрольних установ визначаються Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939-XII (далі Закон №2939-XII).

ст.2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» передбачено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Зі змісту зазначеного положення Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» видно, що в останньому закріплено вичерпний перелік підконтрольних контрольно-ревізійній службі установ. Серед вказаного переліку органи судової влади відсутні.

В п.3 Положення про Державну аудиторську службу України від 13.02.2016р. №43 основними завданнями Держаудитслужби є: реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю; внесення на розгляд Міністра фінансів пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сфері державного фінансового контролю; здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, досягнення економії бюджетних коштів; надання в передбачених законом випадках адміністративних послуг.

пп.2 п. 4 цього Положення встановлено, що Держаудитслужба здійснює контроль у міністерствах, інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах, суб`єктах господарювання державного сектору економіки, в тому числі суб`єктах господарювання, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належать суб`єктам господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, установах, організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують державне чи комунальне майно; суб`єктах господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим в кримінальному провадженні.

Тобто, Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» та вказаним Положенням визначений вичерпний перелік підконтрольних відповідачу установ, серед яких суди відсутні.

Системний аналіз вказаних норм дають підстави для висновків, що чинне законодавство надає право Держаудитслужбі виконувати свої повноваження відносно органів виконавчої влади, яка є окремою гілкою влади згідно Конституцією України.

Перевірка фінансово-господарської діяльності органів судової влади регіональними органами Держаудитслужби не передбачена вищезазначеним законом, та іншими нормативно-правовими актами.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 30.01.2020р. у справі № 804/902/16.

ч.5 ст.242 КАС України встановлено, що суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 30.01.2020р. у справі № 804/902/16.

Таким чином, суди як суб`єкти публічного права не підпадають під суб`єктний склад Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», що свідчить про відсутність правових підстав для здійснення ревізій фінансово-господарської діяльності в судах України органами державного фінансового контролю.

ст.130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У державному бюджеті окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій ВРП.

В ст.98 Конституції України визначено, що контроль від імені Верховної Ради за надходженням коштів до державного бюджету та їх використанням здійснює Рахункова палата.

Організація, повноваження та порядок діяльності Рахункової палати регламентовані Законом України «Про Рахункову палату» від 02.07.2015р. № 576 (далі - Закон №576-VIII).

За приписами п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Рахункову палату» (в редакції на момент виникнення спірних відносин) Рахункова палата здійснює фінансовий аудит, аудит ефективності та аудит відповідності, зокрема, щодо проведення витрат державного бюджету, включаючи використання бюджетних коштів на забезпечення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Вищої ради правосуддя, Офісу Генерального прокурора та інших органів, безпосередньо визначених Конституцією України; використання коштів державного бюджету, наданих місцевим бюджетам та фондам загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування; здійснення таємних видатків державного бюджету.

З аналізу наведеної норму слідує, що виключно Законом України «Про Рахункову палату» передбачений механізм здійснення контрольних функцій використання коштів Державного бюджету щодо установ та органів системи правосудця. Як наслідок, інструментом такого механізму є виключно Рахункова палата.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає вірним висновки суду першої інстанції про відсутність у відповідачів повноважень на проведення ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача.

Апеляційний суд звертає увагу, що на момент ухвалення рішення у цій справі Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про Рахункову палату» та деяких інших законодавчих актів України» від 30.10.2024р. № 4042-IX внесено зміни в п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про Рахункову палату» № 576-VIII та викладено в такій редакції:

«Рахункова палата здійснює заходи державного зовнішнього фінансового контролю (аудиту) щодо проведення витрат державного бюджету, включаючи: використання бюджетних коштів на забезпечення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Конституційного Суду України, Верховного Суду, вищих спеціалізованих судів, апеляційних та місцевих судів, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Вищої ради правосуддя, Офісу Генерального прокурора та інших органів, безпосередньо визначених Конституцією України; використання коштів державного бюджету, наданих місцевим бюджетам та фондам загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування; здійснення таємних видатків державного бюджету».

Водночас, в ході розгляду справи судом встановлено, що Закарпатський окружний адміністративний суд допустив посадових осіб Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області до проведення планової ревізії фінансово-господарської діяльності та підписано із застереженнями акт № 13-07-08/11 ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Закарпатського окружного адміністративного суду за період: 01.01.2022р.- 31.08.2024р. Отже, відповідачами фактично реалізовані оскаржені накази.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021р. у справі № 816/228/17 сформувала правовий висновок, згідно якого у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права позивача, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Протиправні дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Належним способом захисту порушеного права позивача у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки.

Колегія суддів звертає увагу апелянтів, що оскільки орган державного фінансового контролю допущений до проведення планової ревізії фінансово-господарської діяльності позивача та за результатами такої складено акт № 13-07-08/11 ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Закарпатського окружного адміністративного суду за період: 01.01.2022р.-31.08.2024р. Тому, наказ Державної аудиторської служби України від 24.05.2024р. №108 та наказ Західного офісу Держаудистлужби №122 від 11.06.2024р. є фактично реалізованими, а тому оскарження таких не є належним та ефективним способом захисту права, оскільки скасування таких наказів не може призвести до відновлення порушеного права позивача.

Належним способом захисту порушеного права позивача у такому випадку є оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки, а протиправність дій контролюючого органу при призначенні перевірки може бути підставою позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

За встановлених обставин, обраний позивачем у цій справі спосіб захисту є не ефективним, не відповідає змісту порушеного права та не забезпечує його поновлення.

Обрання неналежного способу захисту прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Такий висновок сформульований, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021р. у справі №916/1415/19 та у постанові Верховного Суду від 07.08.2023р. у справі №851/15/19.

Щодо вимоги про визнання протиправними дій Управління Західного офісу Держаудистлужби в Закарпатській області щодо видання та направлення Повідомлення від 12.08.2024р. №130700-14/1576-2024 про проведення ревізії окремих питань фінансовогосподарської діяльності Закарпатського окружного адміністративного суду за період: 01.01.2022р. - 31.07.2024р. (далі Повідомлення) колегія суддів звертає увагу на таке.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права.

Колегія суддів зазначає, що зазначене Повідомлення не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків та носить інформаційний характер.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, а також проаналізувавши положення: ст.ст.6, 126, 129 Конституції України; ст.1, ч.3 ст.17, ст.146, ст.148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016р. №1402-VIII (далі Закон №1402-VIII) апеляційний суд дійшов висновків, що гарантії незалежності органів судової влади та професійних суддів, як носіїв цієї влади, також як і особливий порядок фінансування судів та діяльності суддів, що є однією з конституційних гарантій їх незалежності, закріплено нормами Конституцією України, а суди у загальному розумінні не є підприємствами чи установами, які входять до сфери управління Державної судової адміністрації України, а є юридичними особами публічного права, яким держава забезпечує фінансування та належні умови для їх функціонування і діяльності суддів, що здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, з віднесенням видатків на утримання судів до захищених статей видатків Державного бюджету України, та визначенням головним розпорядником коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів саме Державної судової адміністрації України, на яку покладено не лише функції фінансового забезпечення діяльності всіх судів, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та самої Державної судової адміністрації України, а і контроль за додержанням вимог закону щодо фінансування судів, що узгоджується з рішенням Конституційного Суду України від 27.10.2020р. № 13-р/2020, за позицією якого: будь-які форми та методи контролю у виді перевірок, моніторингу тощо функціонування та діяльності судів повинні реалізовуватись лише органами судової влади та виключати створення таких органів у системі як виконавчої, так і законодавчої влади; і на законодавчому рівні повинні бути створені такі взаємовідносини, які виключали б невиправданий тиск, вплив чи контроль з боку виконавчої або законодавчої влади на судову владу та запобігали б виникненню нормативного регулювання, яке дасть змогу на законодавчому рівні контролювати органи судової влади, а також суддів при здійсненні ними функцій і повноважень, що призведе до втручання у діяльність судової влади та посягання на її незалежність, закріплену в Основному Законі України; а створюючи відповідні органи, запроваджуючи відповідальність (санкції), окремі види контролю, законодавець повинен виходити з принципів незалежності судової влади, невтручання у діяльність судів та суддів.

З урахуванням наведених норм, суд першої інстанції також правильно звернув увагу на повноваження Державної аудиторської служби України, які для здійснення державного фінансового нагляду з питань фінансово-господарської діяльності підконтрольних установ визначаються Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26 січня 1993 року № 2939-XII (далі - Закон № 2939-XII), яким закріплено вичерпний перелік підконтрольних контрольно-ревізійній службі установ, серед якого судові органи відсутні, а у ст.2 якого чітко визначені головні завдання органу державного фінансового контролю при здійсненні державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), а також за дотриманням бюджетного законодавства і дотриманням законодавства про державні закупівлі, та діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Виходячи з положень Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» та приписів п.3 та пп.2 п. 4 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2016р. №43, яким також визначено вичерпний перелік підконтрольних відповідачу установ, серед яких суди відсутні. Зокрема, чинне законодавство надає право Держаудитслужби виконувати свої повноваження відносно органів виконавчої влади, яка є окремою гілкою влади згідно Конституцією України, і в той же час не уповноважено здійснювати контрольні заходи стосовно судової гілки влади, щодо діяльності якої в Україні діє спеціальне законодавство.

За наведених вище обставин та з урахуванням правової позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 25.01.2022р. у справі № 911/782/21 та рішення Конституційного Суду України від 18.06.2020р. № 5-р(II)/2020 та рішенням Ради суддів України від 09.06.2016р. №44 колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що повноваженнями на здійснення контролю за використанням бюджетних коштів і матеріальних ресурсів у судах, ефективністю використання бюджетних коштів їх розпорядниками нижчого рівня та одержувачами наділена саме Державна судова адміністрація України, у той час як регіональні органи Держаудитслужби Законом № 2939-ХІІ, Положенням № 43, та іншими нормативно-правовими актами не наділені повноваженнями на перевірку фінансово-господарської діяльності органів судової влади, оскільки жодною нормою Конституції чи нормою Закону «Про Кабінет Міністрів України» Уряд та органи виконавчої влади, у тому числі і Держаудитслужба, не наділені повноваженнями здійснення будь-якого контролю за діяльністю органів судової влади, а законодавець закріплюючи вичерпний перелік підконтрольних Державній аудиторській службі установ, не включив до вказаного переліку судові органи.

Погоджується колегія суддів також і з висновками суду першої інстанції в частині, яка стосується питання контролю за надходженням коштів до Державного бюджету України та їх використанням, що здійснюється Рахунковою палатою, організація, повноваження та порядок діяльності якої регламентовано Законом України «Про рахункову палату» від 02.07.2015 року № 576 (далі - Закон №576), яким саме і передбачено механізм здійснення контрольних функцій використання коштів Державного бюджету щодо установ та органів системи правосудця, а п.1 ч.1 ст.7 якого наведено повноваження Рахункової палати на здійснення фінансового аудиту, аудиту ефективності та аудиту відповідності, зокрема, щодо проведення витрат державного бюджету, включаючи використання бюджетних коштів на забезпечення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Вищої ради правосуддя, Офісу Генерального прокурора та інших органів, безпосередньо визначених Конституцією України, до яких відносяться і органи судової гілки влади.

Крім того, аналізу положень ст.ст.98, 113, 115, 116, 130 Конституції України, п.1 ч.1 ст.20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», дають підстави для висновків, що суди як суб`єкти публічного права, не підпадають під суб`єктний склад Закону «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», що свідчить про відсутність правових підстав для здійснення ревізій фінансово-господарської діяльності в судах України органами контрольно-ревізійної служби України.

Колегія суддів звертає увагу на зміст підписаного Президентом України 17 грудня 2024 року Закону України «Про внесення змін до Закону України Про Рахункову палату та деяких інших законодавчих актів України» № 10044-д, яким право проведення фінансового аудиту в місцевих та апеляційних судах остаточно закріплено за Рахунковою палатою, і тим самим чітко визначено, що Державна аудиторська служба, перебирала на себе не властиві їй повноваження, чим здійснювала неприхований тиск на суди та судову владу загалом.

Виходячи з того, що будь-який тиск представників законодавчої та виконавчої влади на судову владу є неприпустимим, а незалежність судової влади є одним із головних принципів її ефективної діяльності, тобто будь-який вплив законодавчої та виконавчої влади виключається повністю, колегія суддів наголошує, що саме виконавча та законодавча влада повинні забезпечити незалежність суддів та не вживати заходів, які можуть загрожувати незалежності суддів (п.п.«b» п.2 Принципу І Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи «Незалежність, дієвість та роль суддів» від 13 жовтня 1994 року № (94) 12). Однак, у даному випадку відповідач перебираючи на себе не властиві для нього повноваження, тим самим допустив втручання у діяльність судових органів та грубо порушуючи незалежність Закарпатського окружного адміністративного суду протиправно включив його до переліку підконтрольних йому установ, на яких згідно з Планом проведення заходів державного фінансового контролю призначено проведення заходів державного фінансового контролю на ІІІ квартал 2024 року.

Щодо доводів та вимог апеляційних скарг в частині скасування пункту третього резолютивної частини рішення суду від 07.01.2025р. щодо стягнення судового збору колегія суддів зазначає наступне.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. ( ч.8 ст. 139 КАС України).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що враховуючи те що в позові відмовлено, але спір у цій справі виник внаслідок протиправної поведінки Західного офісу Держаудитслужби, Державної аудиторської служби України, оскільки саме ці відповідачі прийняти оскаржені рішення тому, слід стягнути пропорційно судовий збір за дві позовні вимоги в розмірі -4844,80 грн.

Отже, зважаючи на встановлені на підставі зібраних і проаналізованих у їх взаємозв`язку доказів фактичні обставини цієї справи, колегія суддів вважає законним та обґрунтованим прийняте у цій справі судом першої інстанції рішення.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області та Державної аудиторської служби України залишити без задоволення, а Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року у справі № 380/18110/24- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді Р. Б. Хобор Р. М. Шавель