Постанова

від 15.04.2025 по справі 300/8491/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/8491/23 пров. № А/857/19279/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЗаверухи О.Б.,

суддівГінди О.М., Ніколіна В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Віта Груп» до Івано-Франківської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

суддя (судді) в суді першої інстанції Боршовський Т.І.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Івано-Франківськ,

дата складання повного тексту рішення не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

11 грудня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Нью Віта Груп» (далі ТОВ «Нью Віта Груп») звернулось до суду з позовом до Івано-Франківської митниці, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA206020/2023/000075/2.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що Івано-Франківською митницею протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України (далі МК України) та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару: косметичні препарати для догляду за шкірою, та обраний метод його визначення, а саме основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним), внаслідок чого прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA206020/2023/000075/2 від 07.11.2023. Стверджує, що на підставі контракту № 23/06 від 23.06.2023, додатку № 1 від 19.07.2023 до контракту оплатило нерезиденту повну вартість товару через банківську установу на банківський рахунок продавця на загальну суму 49836,00 доларів США, що підтверджується платіжними дорученнями в іноземній валюті № 32 від 24.07.2023, № 41 від 11.08.2023. Вважає, що відповідач безпідставно поставив під сумнів подані товаросупровідні документи, що підтверджують вартісні характеристики товару та витрати на доставку такого товару. Зауважує, що відповідач безпідставно вказав, що заявлена митна вартість товару нижча від подібних і аналогічних товарів, не вказавши обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, які саме складові митної вартості є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника, оскільки декларантом надано відповідачу всі документи, які передбачені частиною третьою статті 53 МК України. За вказаних обставин, вважає протиправним застосування резервного методу для визначенні митної вартості товару, оскільки товар правомірно задекларовано за першим методом за ціною товару.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці Державної митної служби України № UA206020/2023/000075/2 від 07.11.2023. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Державної митної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Віта Груп» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2684 гривні та судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 гривень.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що подані до митного оформлення документи містять усі необхідні реквізити сторін: продавця Annecy Co. LTD (Республіка Корея) та покупця ТОВ «Нью Віта Груп», особисті підписи, а також відтиск печаток фірм продавця та покупця. Сукупність поданих документів дає можливість встановити факт оплати позивачем за конкретний товар, перелік якого міститься в додатку № 1 від 19.07.2023 до контракту № 23/06 від 23.06.2023. На переконання суду першої інстанції, подані документи є належними документами, що підтверджують вартість придбаного товару та містять всі необхідні реквізити для його ідентифікації, тобто відповідають вимогам частини другої статті 53 МК України. Щодо доводів представника митного органу про те, що декларантом до митного оформлення подано лише довідку про транспортування від 03.11.2023, однак цей документ не є фінансовим та/або бухгалтерським документом, суд першої інстанції звернув увагу на те, що представник митного органу у рішенні про коригування митної вартості товарів за № UA206020/2023/000075/2 від 07.11.2023 не зазначив жодних зауважень щодо транспортування товару. Довідка про транспортні витрати від 03.11.2023 є транспортним (перевізним) документом, який передбачений пунктом 6 частини другою статті 53 МК України. При цьому, така довідка від 03.11.2023 містить відомості про вартість перевезення товару, а тому відсутня необхідність для подання позивачем митному органу будь-яких інших додаткових транспортних документів. Як свідчать зміст графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів № UA206020/2023/000075/2 від 07.11.2023, в ньому є посилання про визначення митної вартості за резервним методом (стаття 64 МК України) та зазначено номер та дату митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів: № UA100190/2023/565124 від 02.11.2023. Однак відсутні пояснення щодо зроблених коригувань в порівнянні з товарами, які вказані в митній декларації № UA100190/2023/565124 від 02.11.2023. Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA206020/2023/000075/2 від 07.11.2023 з визначенням митної вартості за резервним методом є протиправним та підлягає скасуванню. Суд першої інстанції частково погодився з доводами представника відповідача про те, що витрати на правничу допомогу в розмірі 20000 грн є неспівмірними з обсягом наданих послуг через її незначну складність, визнавши справедливим відшкодування позивачу судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн, з розрахунку достатніх 6 годин (вартість 500,00 грн. за 1 годину) витраченого адвокатом часу на надання послуг з правової допомоги в цій справі, що буде співмірним зі складністю цієї справи, обсягом наданих адвокатом послуг, а також відповідатиме критерію реальності та розумності їх розміру.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Івано-Франківська митниця подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що наявність в автоматичній системі аналізу і управління ризиками інформації про іншу митну вартість подібних товарів може бути підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості. Вказує, що за результатами перевірки товаросупровідних документів під час здійснення митного контролю, інспектором митниці встановлено факт відсутності документального підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару. Звертає увагу на те, що декларантом до митного оформлення подано лише довідку про транспортування від 03.11.2023, однак цей документ не є фінансовим та/або бухгалтерським документом. Зауважує, що позивач не підтвердив витрати на транспортування платіжним дорученням та до митного оформлення його не надав. Також в графі 70 «Призначення платежу» в платіжних дорученнях в іноземній валюті № 32 від 24.07.2023 та № 41 від 11.08.2023 вказано про оплату товару відповідно до контракту № 23/06 від 23.06.2023 та інвойсу № 1 від 19.07.2023, тоді як вказаний інвойс до митного оформлення не додавався, тобто відсутність у платіжному дорученні вказівки на інвойс слід вважати неповнотою подання документів. Зазначає, що митну вартість товарів визначено на підставі інформації щодо митної вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких здійснено за митною декларацією №UA100190/2023/565124 17,02 дол.США/кг. Також вказує на неспівмірність витрат на правничу допомогу 3000,00 грн. зі складністю цієї справи.

Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 23.06.2023 ТОВ «Нью Віта Груп», як покупцем, та фірмою Annecy Co. LTD (Республіка Корея), як продавцем, укладено контракт № 23/06 (далі Контракт), згідно з пунктом 1.1 якого продавець зобов`язувався продати, а покупець купити товар відповідно до додатків до Контракту, які є його невід`ємною частиною.

Асортимент, кількість та вартість товару, який поставляється у кожній окремій партії, визначається додатками до Контракту (пункт 1.2 Контракту).

Відповідно до пункту 2.1 та 2.2 Контракту ціни на товар встановлюються у доларах США та вказуються у відповідних додатках до Контракту. Вартість і детальна специфікація кожної поставки встановлюється у додатках до Контракту.

Згідно з пунктом 2.4 Контракту ціни включають у себе вартість тари, пакування та маркування товарів.

Пунктом 3.1 Контракту визначено, що на кожну поставку продавець повинен надати, як мінімум, такі документи: 1) комерційний інвойс (рахунок-фактура); 2) пакувальний лист; 3) сертифікат якості; 4) сертифікат походження товару (а.с.28-29).

19.07.2023 між позивачем та фірмою Annecy Co. LTD (Республіка Корея) укладено додаток № 1 до Контракту про поставку таких косметичних препаратів для догляду за шкірою на загальну вартість 49836,00 доларів США: Очищаюча пінка з колагеном BEAUMYR, 180 мл - 1600шт., Живильний крем для обличчя з колагеном JIGOTT, 100 мл - 1200шт., Відновлювальний крем з екстрактом слизу равлика JIGOTT, 100 г - 1200шт., Зволожуючий крем для обличчя з гіалуроновою кислотою EKEL,100 г - 1200шт., Зволожуючий крем для обличчя з колагеном EKEL,100 г - 1200шт., Омолоджуючий крем для обличчя з гіалуронової кислотою EKEL, 100 г - 1200шт., Омолоджуючий крем для обличчя з плацентою EKEL, 100 г - 1200шт., Зволожувальний крем для шкіри навколо очей з гіалуронової кислотою EKEL, 40 г - 1000шт., Пінка для вмивання з гіалуронової кислотою EKEL, 100 мл - 1600шт., Зволожуючий тонер із гіалуроновою кислотою JIGOTT Aura Secret, 300 мл - 1600шт., Тканинна маска для обличчя з колагеном FOOD A HOLIC, 23 мл - 10200шт., Тканинна маска для обличчя з муцином равлика FOOD A HOLIC, 23 мл - 10200шт., Тканинна маска для обличчя з гіалуроновою кислотою FOOD A HOLIC, 23 мл; - 10200шт., Тканинна маска з екстрактом перлів FOOD A HOLIC, 23 мл - 10200шт., Ампульна маска з колагеном JIGOTT, 27 мл - 10800шт., Ампульна маска з фітоплацентою JIGOTT, 27 мл - 10800шт., Тканинна маска з Коензимом Q10 EKEL, 25 мл - 10200шт., Тканинна маска з комплексом вітамінів EKEL, 25 мл - 10200шт., Тканинна маска з екстрактом перлів EKEL, 25 мл - 10200шт., Тканинна маска з колагеном EKEL, 25 мл - 10200шт., Тканинна маска з плацентою EKEL, 25 мл; - 10200шт., Тканинна маска з екстрактом муцину чорного равлика EKEL, 25 мл - 10200шт., BB крем для обличчя з екстрактом колагену EKEL, 50 мл - 1000шт. Засоби для догляду за волоссям: Шампунь-кондиціонер для волосся з екстрактом чорного часнику GAWOL, 750 мл 1500 шт.; шампунь-кондиціонер GAWOL Eosengcho Premium Hanaro, 750 мл 1500 шт.

Умови оплати: 50% передплата та 50% перед відвантаженням (а.с. 30-31).

На виконання Контракту та додатку № 1 від 19.07.2023 складено проформу інвойс № 1 від 19.07.2023 на вищевказані товари на загальну вартість 49836,00 доларів США (а.с.32-33).

На виконання Контракту та додатку № 1 від 19.07.2023 позивач здійснив оплату за товар:

24.07.2023 в сумі 24918,00 дол. США, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті № 32 від 24.07.2023 (а.с. 34);

11.08.2023 в сумі 24918,00 дол. США, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті № 41 від 11.08.2023 (а.с. 35).

Загальна сума оплачених коштів позивачем продавцю товарів становила 49836,00 дол. США.

Продавцем товару на підставі комерційного інвойсу № 1 від 16.08.2023, пакувального листа від 16.08.2023, експортної декларації № 6СS25-23-00983РХ від 21.08.2023, коносаменту № NRG23F149 від 26.08.2023 відправлено товар згідно з переліком в інвойсі до порту розвантаження у Гданську (а.с. 36-50).

ТОВ «Нью Віта Груп» укладено договір № ТЕО-04072023 від 03.05.2023 транспортного обслуговування від 03.05.2023 із ТОВ «АФ-ГРУПП Україна», відповідно до умов якого позивачем створена заявка № 21669 від 11.08.2023 про доставку товару з порту розвантаження у м. Гданськ, Польща, до м. Івано-Франківськ, України, відповідно до СRM № TCLU5429634/2 (а.с. 51-62). Витрати з транспортування товару підтверджуються довідкою ТОВ «АФ-ГРУПП Україна» від 03.11.2023 про транспортні витрати (а.с. 62).

ТОВ «Кобра» в інтересах позивача подано до Івано-Франківської митниці електронну митну декларацію № 23UA206020021263U9 від 06.11.2023, якою задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме: косметичні препарати для догляду за шкірою на загальну вартість 49836,00 доларів США: Очищаюча пінка з колагеном BEAUMYR, 180 мл - 1600шт., Живильний крем для обличчя з колагеном JIGOTT, 100 мл - 1200шт., Відновлювальний крем з екстрактом слизу равлика JIGOTT, 100 г - 1200шт., Зволожуючий крем для обличчя з гіалуроновою кислотою EKEL, 100 г - 1200шт., Зволожуючий крем для обличчя з колагеном EKEL,100 г - 1200шт., Омолоджуючий крем для обличчя з гіалуронової кислотою EKEL, 100 г - 1200шт., Омолоджуючий крем для обличчя з плацентою EKEL, 100 г - 1200шт., Зволожувальний крем для шкіри навколо очей з гіалуронової кислотою EKEL, 40 г - 1000шт., Пінка для вмивання з гіалуронової кислотою EKEL, 100 мл - 1600шт., Зволожуючий тонер із гіалуроновою кислотою JIGOTT Aura Secret, 300 мл - 1600шт., Тканинна маска для обличчя з колагеном FOOD A HOLIC, 23 мл - 10200шт., Тканинна маска для обличчя з муцином равлика FOOD A HOLIC, 23 мл - 10200шт., Тканинна маска для обличчя з гіалуроновою кислотою FOOD A HOLIC, 23 мл; - 10200шт., Тканинна маска з екстрактом перлів FOOD A HOLIC, 23 мл - 10200шт., Ампульна маска з колагеном JIGOTT, 27 мл - 10800шт., Ампульна маска з фітоплацентою JIGOTT, 27 мл - 10800шт., Тканинна маска з Коэнзимом Q10 EKEL, 25 мл - 10200шт., Тканинна маска з комплексом вітамінів EKEL, 25 мл - 10200шт., Тканинна маска з екстрактом перлів EKEL, 25 мл - 10200шт., Тканинна маска з колагеном EKEL, 25 мл - 10200шт., Тканинна маска з плацентою EKEL, 25 мл; - 10200шт., Тканинна маска з екстрактом муцину чорного равлика EKEL, 25 мл - 10200шт., BB крем для обличчя з екстрактом колагену EKEL, 50 мл - 1000шт. Засоби для догляду за волоссям: Шампунь-кондиціонер для волосся з екстрактом чорного часнику GAWOL, 750 мл 1500 шт.; шампунь-кондиціонер GAWOL Eosengcho Premium Hanaro, 750 мл 1500 шт. (а.с. 15).

В зазначеній митній декларації декларант самостійно визначив митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а саме згідно Контракту, додатку № 1 від 19.07.2023 до нього, комерційного інвойсу № 1 від 16.08.2023, за ціною 49836,00 дол. США.

Також декларантом одночасно із митною декларацією було надано відповідачу такі документи: Пакувальний лист б/н від 16.08.2023 (а.с. 48-49); Рахунок-фактура № 1 від 16.08.2023 (а.с.46-47); Коносамент № NRG23F149 від 26.08.2023 (а.с. 36-37); Автотранспортна накладна № TCLU5429634/2 від 02.11.2023 (а.с. 38-40); Декларація про походження товару № 1 від 16.08.2023 (а.с. 50); Банківський платіжний документ, що стосується товару № 32 від 24.07.2023 (а.с. 34); Банківський платіжний документ, що стосується товару № 41 від 11.08.2023 (а.с. 35); Документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 03.11.2023 (а.с. 62); Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 23/06 від 23.06.2023 (а.с. 28-29); Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 19.07.2023 (а.с. 30-31); Договір про надання послуг митного брокеру № 000452 від 25.10.2022; Копія митної декларації країни відправлення № 6СS25-23-00983PХ від 21.08.2023 (а.с. 41-42).

Під час здійснення процедур митного контролю програмно-інформаційним модулем автоматичною системою аналізу і управління ризиками (АСАУР) за митною декларацією від 06.11.2023 №23UA206020021263U9 було згенеровано наступні форми митного контролю за кодами: - « 101-1» Витребування оригіналів документів, зазначених у митній декларації, або засвідчених в установленому порядку їх копій, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів; - « 103-1» Перевірка поданих товаросупровідних та товаротранспортних документів (в тому числі наданих на вимогу митного органу) та/або відомостей про них на предмет розбіжностей у відомостях, що зазначені у цих документах, митній декларації чи документах, що її заміщують, їх електронних копіях, розміщених в ЄАІС Держмитслужби; - « 105-2» Контроль правильностi визначення митної вартостi товарiв. - « 106-2» Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів; - « 107-2» Контроль правильностi класифiкацiї товарiв згідно з УКТ ЗЕД.

Івано-Франківською митницею розпочато процедуру консультацій із декларантом шляхом формування електронного повідомлення від 06.11.2023, в якому зазначено про необхідність надання оригіналів та/або копії документів, зазначених у графі 44 митної декларації (а.с. 22), документи для підтвердження заявленої митної вартості: - якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи; - за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару - каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару (а.с. 23).

На вказане електронне повідомлення декларант направив митному органу прайс-лист від 21.06.2023 (а.с. 124), сертифікат про країну походження № К066-23-0600039 від 28.08.2023, транзитну декларацію № 23PL322080NS68PU47 від 26.10.2023 (а.с. 119-122), та лист, в якому повідомив митний орган, що усі документи для підтвердження заявленої митної вартості були надані та просив провести митне оформлення товару в найкоротший строк, не очікуючи 10-ти календарних днів (а.с. 24).

Відповідач, за результатами розгляду поданої електронної митної декларації № 23UA206020021263U9 від 06.11.2023, відмовив у митному оформленні (випуску) товарів відповідно до Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206020/2023/000480 від 07.11.2023. Згідно вказаної Картки відмови, митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині другій, третій статті 53 МК України (ел. відповідь декларанта про відсутність можливості надання запитуваних документів). Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МК України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості - заявлена митна вартість даних товарів нижча від подібних і аналогічних товарів. Відповідно ст. 53 МК України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості. Відповідно до вимог ч. 6 ст. 54 МК України, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МК України. Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально відповідно до пп.2, 3 статті 58 МК України застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МК України. Митна вартість буде визначена за методом 2а (ст. 59 МК України) за ціною договору щодо ідентичних товарів (мали ідентичну інформацію щодо виробників, торгових марок, країну виробництва та ідентичний/аналогічний асортимент). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД від 02.11.2023 № UA100190/2023/565124.Визначена митна вартість 17,02 дол.США/кг (а.с. 13-14).

07.11.2023 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206020/2023/000075/2, згідно з пунктом 33 якого митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині другій, третій статті 53 МК України (ел. відповідь декларанта про відсутність можливості надання запитуваних документів). Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МК України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості - заявлена митна вартість даних товарів нижча від подібних і аналогічних товарів. Відповідно ст. 53 МК України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості. Відповідно до вимог ч. 6 ст. 54 МК України, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МК України. Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально відповідно до пп.2, 3 статті 58 МК України застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МК України. Митна вартість буде визначена за методом 2а (ст. 59 МК України) за ціною договору щодо ідентичних товарів (мали ідентичну інформацію щодо виробників, торгових марок, країну виробництва та ідентичний/аналогічний асортимент). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД від 02.11.2023 № UA100190/2023/565124. Визначена митна вартість 17,02 дол.США/кг (а.с. 11-12).

07.11.2024 декларантом подано нову митну декларацію № 23UA206020021327U4, за якою вартість товару сформована за резервним методом на підставі відомостей рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206020/2023/000075/2 від 07.11.2023 (а.с. 125-126).

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Відносини, що виникають при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, регулюються нормами Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи.

Згідно з частиною першою статті 246 Митного кодексу України (далі МК України) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини першої статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи (частина перша статті 257 МК України).

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Положеннями статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою та другою статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з частиною першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною четвертою статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

За змістом частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).

Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В силу вимог частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що разом з митною декларацією № 23UA206020021263U9 від 06.11.2023, декларант в інтересах позивача надав митному органу передбачені частиною другою статті 53 МК України документи, які підтверджують митну вартість товару: косметичні препарати для догляду за шкірою: Очищаюча пінка з колагеном BEAUMYR, 180 мл - 1600шт., Живильний крем для обличчя з колагеном JIGOTT, 100 мл - 1200шт., Відновлювальний крем з екстрактом слизу равлика JIGOTT, 100 г - 1200шт., Зволожуючий крем для обличчя з гіалуроновою кислотою EKEL,100 г - 1200шт., Зволожуючий крем для обличчя з колагеном EKEL,100 г - 1200шт., Омолоджуючий крем для обличчя з гіалуронової кислотою EKEL, 100 г - 1200шт., Омолоджуючий крем для обличчя з плацентою EKEL, 100 г - 1200шт., Зволожувальний крем для шкіри навколо очей з гіалуронової кислотою EKEL, 40 г - 1000шт., Пінка для вмивання з гіалуронової кислотою EKEL, 100 мл - 1600шт., Зволожуючий тонер із гіалуроновою кислотою JIGOTT Aura Secret, 300 мл - 1600шт., Тканинна маска для обличчя з колагеном FOOD A HOLIC, 23 мл - 10200шт., Тканинна маска для обличчя з муцином равлика FOOD A HOLIC, 23 мл - 10200шт., Тканинна маска для обличчя з гіалуроновою кислотою FOOD A HOLIC, 23 мл; - 10200шт., Тканинна маска з екстрактом перлів FOOD A HOLIC, 23 мл - 10200шт., Ампульна маска з колагеном JIGOTT, 27 мл - 10800шт., Ампульна маска з фітоплацентою JIGOTT, 27 мл - 10800шт., Тканинна маска з Коэнзимом Q10 EKEL, 25 мл - 10200шт., Тканинна маска з комплексом вітамінів EKEL, 25 мл - 10200шт., Тканинна маска з екстрактом перлів EKEL, 25 мл - 10200шт., Тканинна маска з колагеном EKEL, 25 мл - 10200шт., Тканинна маска з плацентою EKEL, 25 мл; - 10200шт., Тканинна маска з екстрактом муцину чорного равлика EKEL, 25 мл - 10200шт., BB крем для обличчя з екстрактом колагену EKEL, 50 мл - 1000шт. Засоби для догляду за волоссям: Шампунь-кондиціонер для волосся з екстрактом чорного часнику GAWOL, 750 мл 1500 шт.; шампунь-кондиціонер GAWOL Eosengcho Premium Hanaro, 750 мл 1500 шт., а саме: Пакувальний лист б/н від 16.08.2023 (а.с. 48-49); Рахунок-фактура № 1 від 16.08.2023 (а.с. 46-47); Коносамент № NRG23F149 від 26.08.2023 (а.с. 36-37); Автотранспортна накладна № TCLU5429634/2 від 02.11.2023 (а.с. 38-40); Декларація про походження товару № 1 від 16.08.2023 (а.с. 50); Банківський платіжний документ, що стосується товару № 32 від 24.07.2023 (а.с. 34); Банківський платіжний документ, що стосується товару № 41 від 11.08.2023 (а.с. 35); Документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 03.11.2023 (а.с. 62); Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 23/06 від 23.06.2023 (а.с. 28-29); Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 19.07.2023 (а.с. 30-31); Договір про надання послуг митного брокеру № 000452 від 25.10.2022; Копія митної декларації країни відправлення № 6СS25-23-00983PХ від 21.08.2023 (а.с. 41-42).

Додатково, на вимогу митного органу від 06.11.2023, декларант позивача надав Івано-Франківській митниці прайс-лист від 21.06.2023 (а.с. 124), сертифікат про країну походження № К066-23-0600039 від 28.08.2023, транзитну декларацію № 23PL322080NS68PU47 від 26.10.2023 (а.с. 119-122).

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що вищевказані документи підтверджують факт виконання зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу товарів № 23/06 від 23.06.2023 та додатку № 1 від 19.07.2023 щодо придбання косметичних препаратів на загальну суму 49836,00 доларів США.

Зазначені документи містять усі необхідні реквізити сторін: продавця Annecy Co. LTD (Республіка Корея) та покупця ТОВ «Нью Віта Груп», особисті підписи, а також відтиск печаток фірм продавця та покупця. Крім цього, такі документи містять детальний опис товару, який дає можливість ідентифікувати його, а також кількість та ціну товару.

Вказані документи, на переконання суду апеляційної інстанції, є належними документами, що підтверджують вартість придбаного товару та містять всі необхідні реквізити для його ідентифікації, тобто відповідають вимогам частини другої статті 53 МК України.

Однак, аналізуючи подані документи під час здійснення митного оформлення товару, митний орган прийшов до висновку про недостатність таких документів для підтвердження митної вартості товару.

Зокрема, у рішенні про коригування митної вартості товарів за № UA206020/2023/000075/2 від 07.11.2023 відповідач зазначив, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині другій, третій статті 53 МК України (електронна відповідь декларанта про відсутність можливості надання запитуваних документів).

Колегія суддів звертає увагу на те, що такі доводи не відповідають дійсності, оскільки на електронне повідомлення Івано-Франківської митниці про надання оригіналів та/або копії документів, зазначених у графі 44 митної декларації (а.с. 22), документи для підтвердження заявленої митної вартості: - якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи; - за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару - каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару (а.с. 23), декларант направив митному органу прайс-лист від 21.06.2023 (а.с. 124), сертифікат про країну походження № К066-23-0600039 від 28.08.2023, транзитну декларацію № 23PL322080NS68PU47 від 26.10.2023 (а.с. 119-122), та лист, в якому повідомив митний орган, що усі документи для підтвердження заявленої митної вартості були надані та просив провести митне оформлення товару в найкоротший строк, не очікуючи 10-ти календарних днів (а.с. 24).

Щодо викладених в апеляційній скарзі доводів представника відповідача, а саме: в графі 70 «Призначення платежу» в платіжних дорученнях в іноземній валюті № 32 від 24.07.2023 та № 41 від 11.08.2023 вказано про оплату товару відповідно до контракту № 23/06 від 23.06.2023 та інвойсу № 1 від 19.07.2023, проте вказаний інвойс до митного оформлення не додано, а тому відсутність у платіжному дорученні вказівки на інвойс слід вважати неповнотою документів, суд аепляційної інстанції вказує на таке.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у рішенні про коригування митної вартості товарів № UA206020/2023/000075/2 від 07.11.2023 вищевказані доводи відсутні.

Натомість, із матеріалів справи слідує, що на виконання Контракту та додатку № 1 від 19.07.2023 позивач здійснив оплату за товар: 24.07.2023 в сумі 24918,00 дол. США, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті № 32 від 24.07.2023 (а.с. 34); 11.08.2023 в сумі 24918,00 дол. США, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті № 41 від 11.08.2023 (а.с. 35).

Такі платіжні інструкції містять відомості про розрахунковий рахунок позивача в іноземній валюті дол. США, номери документів, на підставі яких здійснено валютний переказ коштів по SWIFT, суми платежів, призначення платежів оплата за косметичні препарати згідно онтракту № 23/06 від 23.06.2023 та інвойсу № 1 від 19.07.2023. Зазначені в платіжних інструкціях в іноземній валюті відомості відповідають інформації зазначеній в митній декларації та в доданому до митної декларації контракті та додатку до контракту.

Так, додаток № 1 від 19.07.2023 міститься в графі 44 митної декларації № 23UA206020021263U9 від 06.11.2023, тобто міститься в переліку долучених до митної декларації документів.

Також такий додаток № 1 від 19.07.2023 вказаний в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206020/2023/000480 від 07.11.2023 під назвою «Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) (а.с. 13-14).

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що «інвойсом № 1 від 19.07.2023», який зазначено в платіжних інструкціях, у даному випадку є додаток № 1 від 19.07.2023 до контракту № 23/06 від 23.06.2023, з якого можна безумовно встановити назву товару, ціну, шляхом співставлення їх відомостей.

Таким чином, сукупність вищевказаних документів дає можливість встановити факт оплати позивачем за конкретний товар, перелік якого міститься в додатку № 1 від 19.07.2023 до контракту № 23/06 від 23.06.2023.

Щодо доводів скаржника про те, що декларантом до митного оформлення подано лише довідку про транспортування від 03.11.2023, однак цей документ не є фінансовим та/або бухгалтерським документом, колегія суддів звертає увагу на те, що представник митного органу у рішенні про коригування митної вартості товарів за № UA206020/2023/000075/2 від 07.11.2023 не зазначив жодних зауважень щодо транспортування товару.

Разм з тим, під час митного оформлення декларант надав митному органу документ, що підтверджує вартість перевезення товару довідку про транспортні витрати від 03.11.2023, видану ТОВ «АФ-ГРУПП Україна» (а.с. 62). В зазначеній довідці міститься інформація про транспортні витрати на перевезення вантажу по маршруту 21-7 з Республіки Корея до України: 1) в контейнері ТСLU5429634 по коносаменту NRG23F149 за маршрутом з Республіки Корея в порт призначення Гданськ, Польща, становлять 59384,10 грн.; 2) транспортно-експедиторські послуги за територією України складають 28507,00 грн.; 3) автомобільним транспортом за маршрутом порт призначення Гданськ до кордону України пункт пропуску Рава-Руська 35619,00 грн. Загальна вага брутто вантажу 9524,3 кг. Навантажувальні роботи входять у вартість перевезення. Страхування вантажу не здійснювалося (а.с. 62).

До позовної заяви позивачем долучено копію договору транспортно експедиторського обслуговування № ТЕО-04072023 від 03.05.2023, укладеного між позивачем та ТОВ «АФ-ГРУПП Україна» (а.с. 51-59) та копію заявки № 21669 від 11.08.2023 до договору № 04072023 від 03.05.2023 (а.с. 60-61).

Згідно з пунктом 6 частини другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Таким чином, довідка про транспортні витрати від 03.11.2023 є транспортним (перевізним) документом, який передбачений пунктом 6 частини другою статті 53 МК України. При цьому, така довідка від 03.11.2023 містить відомості про вартість перевезення товару, а тому відсутня необхідність для подання позивачем митному органу будь-яких інших додаткових транспортних документів.

Стосовно доводів відповідача про те, що довідка від 03.11.2023 не є комерційним документом, суд апеляційної інстанції зауважує, що Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, та не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи.

Відповідно до пункту 6 частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

Зазначена норма Митного кодексу України містить лише вимогу про можливість надання прайс-листів декларантом чи уповноваженою особою, на вимогу митниці. Проте Митний кодекс України не містить жодних вимог чи форм якими повинні бути прайс-листи від виробника товару. Тобто законом не визначено виключної форми прайс-листа, а також законом не визначено якихось реквізитів, які обов`язково повинні міститися чи бути відсутніми в таких прайс-листах.

В спірному випадку позивач надав Івано-Франківській митниці прайс-лист від 21.06.2023, в якому вказано перелік та вартість товарів, які придбані позивачем в Annecy Co. LTD (Республіка Корея), умови пакування, оплати, терміни відвантаження (а.с. 124).

Будь-яких доказів недостовірності такий документ не містить, а тому відповідач безпідставно поставив під сумнів достовірність наданого позивачем прайс-листа та залишив поза увагою під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206020/2023/000075/2 від 07.11.2023.

Отже, надані позивачем документи підтверджують факт виконання Annecy Co. LTD (Республіка Корея), ТОВ «АФ-ГРУПП Україна» та ТОВ «Нью Віта Груп» зобов`язань щодо придбання та транспортування товарів, що відповідають умовам Контракту № 23/06 від 23.06.2023, додатку № 1 від 19.07.2023 до контракту, договору транспортно-експедиторського обслуговування № ТЕО-04072023 від 03.05.2023 та реальному характеру їх виконання.

Окрім цього, ні на час проведення процедури розмитнення товару, ні на час судового розгляду в цій справі, відповідачем не подано суду доказів недостовірності відомостей щодо ціни товару (вартісних характеристик), зазначених у поданих разом з митною декларацією № 23UA206020021263U9 від 06.11.2023 документах, отриманих в установленому законом порядку.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 Кодексу.

Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

За приписами частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з частиною другою статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Частинами першою-третьою статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частиною п`ятою статті 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

При цьому, відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як передбачено частиною шостою статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Разом з цим, відповідно до частини сьомої статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Проаналізувавши вищенаведені норми, колегія суддів зауважує, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим митний орган вправі витребувати лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

В спірному випадку, позивач надав митному органу всі документи, які передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, окрім ліцензії на імпорт товару та страхових документів, оскільки товар не підлягав ліцензуванню, а страхування не здійснювалося.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Частинами 4 і 5 Графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» Розділу ІІ «Опис граф Рішення» Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 за № 598 (далі Правила № 598), регламентовано, що у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Як свідчать зміст графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів № UA206020/2023/000075/2 від 07.11.2023, в ньому є посилання про визначення митної вартості за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України) та зазначено номер та дату митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів: № UA100190/2023/565124 від 02.11.2023. Однак відсутні пояснення щодо зроблених коригувань в порівнянні з товарами, які вказані в митній декларації № UA100190/2023/565124 від 02.11.2023.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що в митній декларації № UA100190/2023/565124 від 02.11.2023 вказана скорегована ціна товару, що підтверджується позначкою « 6» в графі 43 митної декларації. Тобто, саме митний орган, а не ТОВ «Корея Бьюті Трейд», самостійно визначив ціну товару в митній декларації № UA100190/2023/565124 від 02.11.2023 на підставі рішення про коригування.

Крім цього, характеристики вищевказаних товарів та його виробники, умови поставки є іншими, ніж товарів, вказаних в спірній митній декларації № 23UA206020021263U9 від 06.11.2023.

Контролюючим органом не доведено, що подані позивачем документи не підтверджують митну вартість товару, а також те, що позивач мав надати саме ті документи, які витребувано митним органом (загальна вимога надати документи, визначені частиною третьою статті 53 МК України), з огляду на зауваження щодо розбіжностей в митній декларації та долучених до неї документах щодо умов поставки.

Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може бути самостійною підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю (іншим обраним законним методою) та, як наслідок, коригування митної вартості таких товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Правильність визначення позивачем митної вартості відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Протиправність рішень відповідача, на переконання суду апеляційної інстанції, обґрунтовується наданням декларантом документів, які є достатніми для визначення митної вартості товару за основним методом та підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про те, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA206020/2023/000075/2 від 07.11.2023 з визначенням митної вартості за резервним методом є необґрунтованим, тому наявні підстави для визнання його протиправним та скасування.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що стягненню з бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3 ст. 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Відповідно до положень ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значенням справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Приписами ст. 30 Закону України від 05 травня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Колегія суддів звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.

З матеріалів справи слідує, що представник позивача на підтвердження понесення ТОВ «Нью Віта Груп» витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції надав суду копії таких документів: договір № 27/11 від 27.11.2023 про надання правої допомоги (а.с.74-77); додаткова угода від 27.11.2023 до Договору № 27/11 від 27.11.2023 про надання правової допомоги (а.с. 78); розрахунок судових витрат від 07.12.2023 (а.с. 79-80); платіжна інструкція № 11255 від 04.12.2023 на суму 20000,00 грн. (а.с. 81); ордер на надання правової допомоги серії АТ № 1055595 від 07.12.2023, виданий адвокатом Гринчишин М.-М.В. (а.с. 82); свідоцтва про право на заняття адвокатського діяльністю серії ІФ № 001697 від 31.01.2020 (а.с. 83).

Згідно з розрахунком судових витрат адвокатом Гринчишин М.-М.В. надано такі адвокатські послуги: зустріч, консультація клієнта, вироблення та узгодження правової позиції 5000,00 грн. (2,5 год.); підготовка та подання до Івано-Франківського окружного адміністративного суду позовної заяви про визнання протиправним та скасування рішення 15000,00 грн. Всього 20000,00 грн. (а.с. 79-80).

Таким чином, додані до матеріалів справи документи підтверджують факт надання адвокатом Гринчишин М.-М.В. професійної правової допомоги позивачу на підставі договору та ордеру про надання правової допомоги, а розрахунок судових витрат від 07.12.2023 та платіжні документи підтверджують понесення позивачем витрат на правову допомогу.

Згідно з ч. 6, 7 ст. 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Колегія суддів зазначає, що сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Із матеріалів справи слідує, що Івано-Франківська митниця у відзиві на позовну заяву у суді першої інстанції подавала заперечення щодо стягнення витрат на правову допомогу, в якому зазначала, що неспівмірними є обсяг виконаної адвокатом роботи та витрачений час. Вказувала, що представник позивача належним чином не обґрунтував суму компенсації витрат на правову допомогу, яка б фактично відповідала дійсно наданими адвокатом послуг та відповідно, співмірності обсягу цих витрат та витрачених адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Аналіз вищенаведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка в силу приписів частини 2 статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України».

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Судом першої інстанції при вирішенні питання про стягнення витрат на правову допомогу враховано посилання Івано-Франківської митниці на те, що вказана адміністративна справа є справою незначної складності, обсяг наданих послуг та витрачений час не є значними.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що визначена представником позивача сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду цієї справи не є належним чином обґрунтованою та завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг і витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Проаналізувавши доводи Івано-Франківської митниці про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції прийшов до висновку щодо неспівмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи та виконаною роботою адвоката.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що заявлена сума витрат на правову допомогу 20000,00 грн є завищеною, а тому, враховуючи предмет спору, незначну складність справи, та виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції розмірі 3000,00 грн.

Колегія суддів не вбачає підстав для визнання такого висновку помилковим чи неправильним, оскільки скаржником в апеляційній скарзі не спростовано неспівмірності витрат на правову допомогу із складністю справи; часом, який об`єктивно необхідно було витратити на підготовку позовної заяви; обсягом наданих адвокатом послуг.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року у справі № 300/8491/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді О. М. Гінда В. В. Ніколін