Вирок від 16.04.2025 по справі 199/2551/25

Справа № 199/2551/25

(1-кп/199/616/25)

В И Р О К

іменем України

16 квітня 2025 року м. Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

Головуючий суддя ОСОБА_1

За участі секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

представника потерпілої ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

обвинуваченої ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні об`єднане кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12020050230000690 та під № 12021053230000516, за обвинуваченням:

ОСОБА_7 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Шевченко, Добропільського р-ну, Донецької області, громадянки України, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованої, РНОКПП НОМЕР_1 , не заміжньої, утримує двох неповнолітніх дітей, раніше судимої вироком Добропільского міськрайонного суду Донецької області від 22 січня 2021 року за ч. 1 ст. 185 КК України до 100 годин громадських робіт, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України та злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_6 достовірно знаючи, що потерпіла ОСОБА_8 готова сприяти їй лікуванні сина, зрозуміла, що потерпіла має в розпорядженні грошові кошти та змогу переказати їх на територію України. На підставі цього у ОСОБА_6 18 вересня 2019 року виник злочинний умисел, направлений на заволодіння коштами потерпілої, шляхом обману та зловживаючи довірою під приводом лікування сина.

Реалізуючи вказаний умисел, ОСОБА_6 19 вересня 2019 року, перебуваючи у м. Добропілля за допомогою мобільного телефону в соціальній мережі «Однокласники» шляхом надсилання текстових повідомлень з недостовірною інформацією повідомила своїй знайомій ОСОБА_8 недостовірну інформацію про те, що потрібні грошові кошти на післяопераційне лікування її сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке буде коштувати 600 гривень на день. Потерпіла, будучи введена в оману ОСОБА_6 , нічого не знаючи про її наміри щодо своїх грошей, будучі помилково впевненою в порядності ОСОБА_6 , 19 вересня 2019 року, перебуваючи с. Луго район Ровена область Емілія - Романья Республіка Італія, за допомогою міжнародної системи термінових переказів «Western Union» переказала грошові кошти у розмірі 450 євро на ім`я ОСОБА_6 , що становить 12 271,50 грн., згідно курсу НБУ на 19 вересня 2019 року. Вказані грошові кошти ОСОБА_6 отримала готівкою 19 вересня 2019 року у відділенні AT «Ощадбанк» № НОМЕР_2 за адресою: вул. Декабристів, 9, м. Добропілля, Донецької області. Після їх отримання ОСОБА_6 привласнила вищезазначені кошти, чим спричинила потерпілій ОСОБА_8 матеріальну шкоду на вказану суму.

З метою доведення єдиного умислу до кінця, щодо отримання грошової допомоги від потерпілої ОСОБА_8 на лікування сину, 21 вересня 2019 року ОСОБА_6 повідомила останній недостовірну інформацію про те, що потрібні грошові кошти на післяопераційне лікування свого сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Потерпіла, будучи введена в оману ОСОБА_6 , нічого не знаючи про її наміри щодо своїх грошей, будучи помилково впевненою в порядності ОСОБА_6 , 21 вересня 2019 року, перебуваючи с. Луго район Ровена область Емілія - Романья Республіка Італія, за допомогою міжнародної системи термінових переказів «Western Union» переказала грошові кошти у розмірі 300 евро на ім`я ОСОБА_6 , що становить 8 172 грн., згідно курсу НБУ на 21 вересня 2019 року. Вказані грошові кошти ОСОБА_6 отримала готівкою 21 вересня 2019 року у відділенні AT «Ощадбанк» № НОМЕР_3 за адресою: вул. Банкова, 43, м. Добропілля, Донецької області. Після їх отримання ОСОБА_6 привласнила вищезазначені кошти, чим спричинила потерпілій ОСОБА_8 матеріальну шкоду на вказану суму.

З метою доведення єдиного умислу до кінця, щодо отримання грошової допомоги від потерпілої ОСОБА_8 на лікування сину, 23 вересня 2019 року ОСОБА_6 повідомила останній недостовірну інформацію про те, що потрібні грошові кошти на післяопераційне лікування свого сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Потерпіла, будучи введена в оману ОСОБА_6 , нічого не знаючи про її наміри щодо своїх грошей, будучи помилково впевненою в порядності ОСОБА_6 , 23 вересня 2019 року, перебуваючи в с. Луго район Ровена область Емілія Романья Республіка Італія, за допомогою міжнародної системи термінових переказів «Western Union» переказала грошові кошти у розмірі 400 євро на ім`я ОСОБА_6 , що становить 10 780 грн., згідно курсу НБУ на 23 вересня 2019 року. Вказані грошові кошти ОСОБА_6 отримала готівкою 23 вересня 2019 року у відділенні AT «Ощадбанк» № НОМЕР_3 за адресою: вул. Банкова, 43, м. Добропілля, Донецької області. Після їх отримання ОСОБА_6 привласнила вищезазначені кошти, чим спричинила потерпілій ОСОБА_8 матеріальну шкоду на вказану суму.

Заволодівши викраденим майном та отримавши його в своє повне розпорядження, ОСОБА_6 , не маючи на меті повернення грошових коштів, спричинила ОСОБА_8 матеріальну шкоду на загальну суму 31 223 грн. 05 коп.

Крім того, ОСОБА_6 , достовірно знаючи, що потерпіла ОСОБА_8 готова сприяти їй у переїзді до Італія для пошуку роботи, зрозуміла, що потерпіла має в розпорядженні грошові кошти та змогу переказати їх на територію України. На підставі цього у ОСОБА_6 30 вересня 2019 року виник злочинний умисел, направлений на заволодіння коштами потерпілої, шляхом обману та зловживаючи довірою під приводом переїзду до потерпілої.

Реалізуючи вказаний умисел, ОСОБА_6 30 вересня 2019 року, перебуваючи у м. Добропілля за допомогою мобільного телефону в соціальній мережі «Однокласники» шляхом надсилання текстових повідомлень з недостовірною інформацією повідомила своїй знайомій ОСОБА_8 неправдиву інформацію про те, що потрібні грошові кошти для оплати адміністративних послуг з виготовлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон. Потерпіла, будучи введена в оману ОСОБА_6 , нічого не знаючи про її наміри щодо своїх грошей, будучи помилково впевненою в порядності ОСОБА_6 , 30 вересня 2019 року, перебуваючи в с. Луго район Ровена область Емілія - Романья Республіка Італія за допомогою міжнародної системи термінових переказів «Western Union» переказала грошові кошти у розмірі 200 євро на ім`я ОСОБА_6 , що становить 5 266 грн., згідно курсу НБУ на 30 вересня 2019 року. Вказані грошові кошти ОСОБА_6 отримала готівкою 30 вересня 2019 року у відділенні AT «Ощадбанк» № НОМЕР_2 за адресою: вул. Декабристів, 9, м. Добропілля, Донецької області. Після їх отримання ОСОБА_6 привласнила вищезазначені кошти, чим спричинила потерпілій ОСОБА_8 матеріальну шкоду на вказану суму.

З метою доведення єдиного умислу до кінця, щодо отримання грошової допомоги від потерпілої ОСОБА_8 , 03 жовтня 2019 року ОСОБА_6 повідомила останній неправдиву інформацію про те, що потрібні грошові кошти для оплати адміністративних послуг з виготовлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон. Потерпіла, будучи введеною в оману ОСОБА_6 , нічого не знаючи про її наміри щодо своїх грошей, будучи помилково впевненою в порядності ОСОБА_6 , 03 жовтня 2019 року, перебуваючи в с. Луго район Ровена область Емілія - Романья Республіка Італія за допомогою міжнародної системи термінових переказів «Western Union» переказала грошові кошти у розмірі 200 євро на ім`я ОСОБА_6 , що становить 5 432 грн., згідно курсу НБУ на 03 жовтня 2019 року. Вказані грошові кошти ОСОБА_6 отримала готівкою 03 жовтня 2019 року у відділенні AT «Ощадбанк» № НОМЕР_3 за адресою: вул. Банкова, 43, м. Добропілля, Донецької області. Після їх отримання ОСОБА_6 привласнила вищезазначені кошти, чим спричинила потерпілій ОСОБА_8 матеріальну шкоду на вказану суму.

Заволодівши викраденим майном та отримавши його в своє повне розпорядження, ОСОБА_6 , не маючи на меті повернення грошових коштів, спричинила ОСОБА_8 матеріальну шкоду на загальну суму 10 698 грн.

Крім того, ОСОБА_6 достовірно знаючи, що потерпіла ОСОБА_8 , готова допомагати останній в лікуванні дітей, зрозуміла, що потерпіла має в розпорядженні грошові кошти та змогу переказати їх на територію України. На підставі цього у ОСОБА_6 06 жовтня 2019 року виник злочинний умисел, направлений на заволодіння ами

Реалізуючи вказаний умисел, ОСОБА_6 07 жовтня 2019 року, перебуваючи у м. Добропілля за допомогою мобільного телефону в соціальній мережі «Однокласники» шляхом надсилання текстових повідомлень з недостовірною інформацією повідомила своїй знайомій ОСОБА_8 неправдиву інформацію про те, що їй потрібні грошові кошти для оплати лікування свого сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та доньки ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Потерпіла, будучи введена в оману ОСОБА_6 , нічого не знаючи про її наміри щодо своїх грошей, будучи помилково впевненою в порядності ОСОБА_6 , 07 жовтня 2019 року, перебуваючи в с. Луго район Ровена область Емілія - Романья Республіка Італія за допомогою міжнародної системи термінових переказів «Western Union» переказала грошові кошти у розмірі 150 євро на ім`я ОСОБА_6 , що становить 4 053 грн., згідно курсу НБУ на 07 жовтня 2019 року. Вказані грошові кошти ОСОБА_6 отримала готівкою 07 жовтня 2019 року у відділенні AT «Ощадбанк» № НОМЕР_3 за адресою: вул. Банкова, 43, м. Добропілля, Донецької області.

Заволодівши викраденим майном та отримавши його в своє повне розпорядження, ОСОБА_6 , не маючи на меті повернення грошових коштів, спричинила ОСОБА_8 матеріальну шкоду на загальну суму 4 053 грн.

Крім того, ОСОБА_6 достовірно знаючи, що потерпіла ОСОБА_8 готова сприяти їй у переїзді до Італія для пошуку роботи, зрозуміла, що потерпіла має в розпорядженні грошові кошти та змогу переказати їх на територію України. На підставі цього у ОСОБА_6 15 жовтня 2019 року виник злочинний умисел, направлений на заволодіння коштами потерпілої, шляхом обману та зловживаючи довірою під приводом переїзду до потерпілої.

Реалізуючи вказаний умисел, ОСОБА_6 15 жовтня 2019 року, перебуваючи у м. Добропілля за допомогою мобільного телефону в соціальній мережі «Однокласники» шляхом надсилання текстових повідомлень з недостовірною інформацією повідомила своїй знайомій ОСОБА_8 неправдиву інформацію про те, що потрібні грошові кошти для оплати адміністративних послуг з виготовлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон та покупку квитків до Італія. Потерпіла, будучи введена в оману ОСОБА_6 , нічого не знаючи про її наміри щодо своїх грошей, будучи помилково впевненою в порядності ОСОБА_6 , 15 жовтня 2019 року, перебуваючи в с. Луго район Ровена область Емілія - Романья Республіка Італія за допомогою міжнародної системи термінових переказів «Western Union» переказала грошові кошти у розмірі 100 евро на ім`я ОСОБА_11 , що становить 2 710 грн., згідно курсу НБУ на 15 жовтня 2019 року. Вказані грошові кошти ОСОБА_11 отримав готівкою 15 жовтня 2019 року у відділенні AT Ощадбанк» № НОМЕР_3 за адресою: вул. Банкова, 43 м. Добропілля, Донецької області.

Заволодівши викраденим майном та отримавши його в своє повне розпорядження, ОСОБА_6 , не маючи на меті повернення грошових коштів, спричинила ОСОБА_8 матеріальну шкоду на загальну суму 2 710 грн.

Окрім цього, ОСОБА_6 , будучи особою, засудженою вироком Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 22 січня 2021 року до покарання у вигляді 100 годин громадських робіт, ознайомленою з порядком та умовами відбування покарання, попередженою про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання, в період з 01 квітня 2021 року - 05 квітня 2021 року, 21 квітня 2021 року, 01 травня 2021 року - 04 травня 2021 року, 12 травня 2021 року - 25 травня 2021 року, 27 травня 2021 року 31 травня 2021 року, 01 червня 2021 року, 04 червня 2021 року, 09 червня 2021 року 15 червня 2021 року, 17 червня 2021 року 30 червня 2021 року, 01 липня 2021 року 29 липня 2021 року, не маючи поважних причин або інших перешкод, які унеможливлювали б явку до КП «Служба єдиного замовника» та виконання робіт відповідно до графіків, затверджених уповноваженими особами КП «СЄЗ» та погоджених з інспектором філії ДУ «Центр пробації», умисно, шляхом неявки до КП «СЄЗ» для виконання покладених на неї робіт, ухилялася від відбування покарання у вигляді громадських робіт.

Внаслідок вищевказаних дій ОСОБА_6 станом на 29 липня 2021 лишилася не відбутою частина покарання у вигляді 92 годин громадських робіт.

ОСОБА_6 в судовому засіданні свою винуватість у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень за обставин, викладених вище, визнала повністю, та показала, що дійсно вироком Добропільского міськрайонного суду Донецької області від 22 січня 2021 року була засуджена за ч. 1 ст. 185 КК України до 100 годин громадських робіт. З цього покарання вона відбула 8 годин. Решту громадських робіт не відбула, бо не хотіла. Визнає, що цим ухилилася від відбування вказаного покарання. Щодо обвинувачення у вчиненні шахрайства, то потерпілу ОСОБА_8 вона знала, оскільки раніше мешкала з нею в одному селі Шевченко. Знала, що та проживає та працює в Італія і у неї мають бути гроші. У вересні 2019 року вона почала писати ОСОБА_8 через мережу «Однокласники» з проханнями надати грошову допомогу. Спочатку писала про те, що сина збила автівка і терміново потрібні гроші на лікування, потім що їй потрібні гроші для оформлення закордонного паспорту, лікування дітей, поховання дитини. Зазначені нею обставини не відповідали дійсності і вона обманювала ОСОБА_8 . Остання відгукувалася на її прохання і протягом вересня жовтня 2019 року через «Вестерн юніон» надсилала їй грошові перекази. Підтверджує загальну кількість та розмір грошових переказів, зазначених в обвинувальному акті. Отримані від потерпілої кошти вона витратила на придбання меблів в новий будинок, одяг, інші власні потреби. На цей час гроші потерпілій вона не повернула. У вчиненому розкаюється.

Оскільки ОСОБА_6 добровільно та усвідомлено (сумнівів щодо чого під час її допиту встановлено не було) повністю підтвердила викладені в обвинувальному акті обставини вчинення нею кримінальних правопорушень, правильно розуміє зміст цих обставин, судом на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Вищенаведені фактичні обставини поза всяким розумним сумнівом достатньо доводять вчинення ОСОБА_6 діянь, зазначених прокурором в обвинувальному акті.

Надаючи кримінально-правову кваліфікацію встановленим судом діянням ОСОБА_6 , суд виходить з того, що за формулюванням обвинувачення, викладеним в обвинувальному акті та визнаному судом доведеним:

- епізоди заволодіння грошовими коштами потерпілої 19, 21 та 23 вересня 2019 року діяння були об`єднані єдиним злочинним умислом, тобто є єдиним продовжуваним злочином (ч. 2 ст. 32 КК України);

- епізоди заволодіння грошовими коштами потерпілої 30 вересня 2019 року та 03 жовтня 2019 року також були об`єднані єдиним злочинним умислом, тобто є єдиним продовжуваним злочином (ч. 2 ст. 32 КК України);

- решта епізодів заволодіння грошовими коштами потерпілої: 07 жовтня 2019 року та 15 жовтня 2019 року, є окремими самостійними епізодами злочинної діяльності.

Усі вказані епізоди заволодіння ОСОБА_6 грошовими коштами ОСОБА_8 за обвинувальним актом кваліфіковані за ч. 2 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.

При цьому, за епізодами 19, 21 та 23 вересня 2019 року дії ОСОБА_6 кваліфіковані за ч. 2 ст. 190 КК України за ознакою повторності, оскільки остання у межах цього ж провадження обвинувачувалася у вчинені 17 вересня 2019 року кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.

Разом з тим, ухвалою суду від 06 квітня 2023 року кримінальне провадження в цій частині було закрите у зв`язку зі звільненням ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків даності.

Суд враховує правовий висновок, сформульований ОП ККС ВС у постанові від 14 вересня 2020 року (справа № 591/4366/18), за яким єдиною підставою для здійснення кримінально-правової кваліфікації дій особи за кваліфікуючою ознакою «повторно» без постановлення обвинувального вироку суду стосовно цієї особи за першим епізодом, який дає підстави для кваліфікації ознаки «повторно», є розгляд першого і наступних однорідних або тотожних злочинів у одному кримінальному провадженні.

При цьому, за приписами ч. 4 ст. 32 КК України повторність відсутня, якщо за раніше вчинене кримінальне правопорушення особу було звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, установлених законом або якщо судимість за це кримінальне правопорушення було погашено або знято, а також після відбуття покарання за вчинення кримінального проступку.

Оскільки обвинувачена не має ухвалених щодо неї обвинувальних вироків суду за вчинення кримінальних правопорушень, які утворюють повторність для ст. 190 КК України, звільнення обвинуваченої в межах цього ж провадження від кримінальної відповідальності на підставах, установлених законом, за першим епізодом злочинної діяльності, виключає можливість врахування цього епізоду для кваліфікації наступного епізоду за ознакою повторності (аналогічна позиція висловлена ККС ВС у постанові від 30 серпня 2021 року, справа № 638/15651/13), і дії останньої за епізодами 19, 21 та 23 вересня 2019 року за відсутності ознаки повторності підлягають відповідній перекваліфікації в порядку ч. 3 ст. 337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод з виключенням посилання на вчинення ОСОБА_6 діянь повторно у формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Таким чином, дії обвинуваченої за епізодами 19, 21 та 23 вересня 2019 року за відсутності кваліфікуючої ознаки повторності підлягають кваліфікації не за ч. 2, а за ч. 1 ст. 190 КК України.

Суд виходить з того, що за приписами ст. 5, п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки … три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі..

ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні в період з 19 по 23 вересня 2019 року кримінального проступку, кваліфікованого судом ч. 1 ст. 190 КК України, за який передбачене найбільш суворий вид покарання у виді обмеження волі.

Таким чином, з дня вчинення ОСОБА_6 вказаного кримінального проступку минуло більше трьох років.

Суд враховує, що у межах цього ж провадження ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні 01 квітня 2021 року кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України. Разом з тим, за приписами ч. 3 ст. 49 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Вчинення особою кримінального проступку не визначене КК України, як підстава для переривання строку даності.

Суду також не надавалися належні та допустимі докази на підтвердження вчинення ОСОБА_6 у межах строку давності інших злочинів.

Суд враховує і приписи ч. 2 ст. 49 КК України, за якими перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років.

ОСОБА_6 у межах цього провадження з часу отримання судом обвинувального акту за ч. 2 ст. 190 КК України ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 20 червня 2023 року була оголошена у розшук у зв`язку з переховуванням від суду і місцезнаходження останньої було встановлене 04 липня 2023 року.

Оскільки ОСОБА_6 почала переховуватися від суду вже поза межами трирічного строку давності, відповідний строк даності не зупинявся.

Згідно вимог ч.ч. 2, 3 ст. 285 КК України, особі, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз`яснюється право на таке звільнення. Обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз`яснено суть обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.

Під час з`ясування можливості звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням п`ятирічного строку давності за ч. 2 ст. 190 КК України (який, як було з`ясовано судом, у зв`язку з його зупиненням на період переховування ОСОБА_6 від суду з 20 червня 2023 року по 04 липня 2023 року та з 24 липня 2023 року по 06 березня 2024 року, не закінчився), на виконання вимог ч.ч. 2, 3 ст. 285 КК України судом обвинуваченій роз`яснювалося право на таке звільнення та остання висловила звою згоду на звільнення її від кримінальної відповідальності з цих підстав.

Суд вважає за необхідне зауважити, що прийняття судом рішення про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України до стадії ухвалення судом вироку було неможливим, оскільки за обвинувальним актом остання обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину, строки давності за яким на цей час не спливли, а рішення про перекваліфікацію дій обвинуваченої суд може ухвалити лише у вироку.

При цьому, за наявності підстав як для звільнення від відбування покарання на підставі ч. 5 ст. 74 КК України, так і для звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, за наявності відповідної згоди обвинуваченої, прийняття рішення саме про звільнення останньої від кримінальної відповідальності є імперативним обов`язком суду, з огляду на правовий висновок, сформульований ОП ККС ВС у постанові від 06 грудня 2021 року (справа № 521/8873/18).

З огляду на викладене, ОСОБА_6 підлягає звільненню від кримінальної відповідальної за вчинений кримінальний проступок у вказаній частині обвинувачення на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

За приписами п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності визначене процесуальним законом як безумовна підстава для закриття кримінального провадження у відповідній частині обвинувачення.

З врахуванням ухвалення рішення про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 190 КК за епізодом вчиненого нею 19, 21 та 23 вересня 2019 року шахрайства та про закриття щодо неї в цій частині кримінального провадження, суд дійшов висновку, що в порядку ч. 3 ст. 337 КПК України дії ОСОБА_6 за епізодом вчиненого нею 30 вересня 2019 року та 03 жовтня 2019 року шахрайства підлягають кваліфікації не за ч. 2, а за ч. 1 ст. 190 КК України, оскільки після звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за попереднім епізодом інкримінованого їй діяння і закриття провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК перестає існувати кваліфікуюча ознака повторності за наступним епізодом.

Зважаючи на це, ОСОБА_6 також підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за епізодом вчиненого 30 вересня 2019 року та 03 жовтня 2019 року шахрайства на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, на що вона дала свою згоду, а кримінальне провадження в цій частині щодо неї закриттю.

З врахуванням ухвалення рішення про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 190 КК за епізодом вчиненого нею 30 вересня 2019 року та 03 жовтня 2019 року шахрайства та про закриття щодо неї в цій частині кримінального провадження, суд дійшов висновку, що в порядку ч. 3 ст. 337 КПК України дії ОСОБА_6 за епізодом вчиненого нею 07 жовтня 2019 року шахрайства підлягають кваліфікації не за ч. 2, а за на ч. 1 ст. 190 КК України, оскільки після звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за попереднім епізодом інкримінованого їй діяння і закриття провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК перестає існувати кваліфікуюча ознака повторності за наступним епізодом.

Зважаючи на це, ОСОБА_6 також підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за епізодом вчиненого 07 жовтня 2019 року шахрайства на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, на що вона дала свою згоду, а кримінальне провадження в цій частині щодо неї закриттю.

З врахуванням ухвалення рішення про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 190 КК за епізодом вчиненого нею 07 жовтня 2019 року шахрайства та про закриття щодо неї в цій частині кримінального провадження, суд дійшов висновку, що в порядку ч. 3 ст. 337 КПК України дії ОСОБА_6 за епізодом вчиненого нею 15 жовтня 2019 року шахрайства підлягають кваліфікації не за ч. 2, а за на ч. 1 ст. 190 КК України, оскільки після звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за попереднім епізодом інкримінованого їй діяння і закриття провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК перестає існувати кваліфікуюча ознака повторності за наступним епізодом.

Зважаючи на це, ОСОБА_6 також підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за епізодом вчиненого 15 жовтня 2019 року шахрайства на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, на що вона дала свою згоду, а кримінальне провадження в цій частині щодо неї закриттю.

З огляду на викладене, з формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, судом виключено посилання на повторність вчинення ОСОБА_6 інкримінованих їй діянь повторність.

На підставі викладеного, суд кваліфікує дії обвинуваченої:

- за ч. 1 ст. 190 КК України (за усіма епізодами заволодіння майном потерпілої ОСОБА_8 ), як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство);

- за ч. 2 ст. 389 КК України, як умисне ухилення від відбування покарання у вигляді громадських робіт.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Згідно зі ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчиненню нових кримінальних правопорушень. При цьому під час вибору заходу примусу суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного й обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. З огляду на принципи справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Визначаючи покарання ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 389 КК України, суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, які є умисним, закінченим кримінальним проступком, обставини вчинення кримінального правопорушення, загальну тривалість ухилення обвинуваченої від відбування покарання у вигляді громадських робіт, відомості про особу ОСОБА_6 .

Остання є особою, раніше судимою за вчинення кримінального проступку, має постійне місце проживання, де характеризується задовільно, не має постійного джерела доходу, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, утримує двох неповнолітніх дітей.

До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченій, суд відносить щире каяття.

Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_6 , судом не встановлені і на такі обставини сторона обвинувачення не посилається.

З урахуванням вищенаведених обставин, законодавчої заборони призначення обвинуваченій, яка має двох дітей віком до 14 років, покарання у виді обмеження волі (ч. 3 ст. 61 КК України), суд дійшов висновку, що покаранням за ч 2 ст. 389 КК України, необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_6 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як самою обвинуваченою, так і іншими особами, є покарання у виді пробаційного нагляду у межах санкцій відповідних статті Особливої частини КК України, оскільки підстави для призначення покарання більш м`якого, ніж передбачено законом, судом не встановлені, і саме таке покарання буде відповідати тяжкості правопорушення, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основоположних прав особи.

Оцінюючи можливість спливу трирічного строку давності притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 389 КК України, суд виходить з того, що вказане правопорушення є триваючим.

Склад такого кримінального правопорушення є закінченим з початку умисного ухилення від відбування покарання у вигляді громадських робіт, і з цього часу особа безперервно перебуває в кримінально-протиправному стані до моменту припинення або переривання кримінального правопорушення.

Отже, днем початку перебігу строку давності притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчинення триваючого кримінального правопорушення є день припинення або переривання вчинення особою відповідного триваючого суспільно небезпечного діяння.

Вчинення ОСОБА_6 кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України тривало до 06 березня 2024 року (дня її затримання в порядку ст. 208 КПК України у межах іншого кримінального провадження), і саме з цього часу має обраховуватися перебіг строку давності притягнення обвинуваченої до кримінальної відповідальності, отже строк давності за ч. 2 ст. 389 КК України на цей час не сплив.

За цих же обставин, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 80 КК України, не сплив дворічний строк давності виконання обвинувального вироку Добропільского міськрайонного суду Донецької області від 22 січня 2021 року, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 80 КК України.

Оскільки нове кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченою до відбування покарання за попереднім вироком, остаточне покарання за сукупністю вироків підлягає призначенню з дотриманням вимог ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання до покарання за цим вироком невідбутої частини покарання за попереднім вироком. При цьому менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид згідно вимог п. 4, 5 ч. 1 ст. 72 КК України з розрахунку що одному дню пробаційного нагляду відповідають вісім годин громадських робіт.

Запобіжний захід обвинуваченій раніше не обирався і клопотання про обрання судом запобіжного заходу до набрання вироком законної сили не заявлялося.

Стороною обвинувачення не надавалися суду докази на підтвердження процесуальних витрат у межах висунутого ОСОБА_6 обвинувачення, по якому судом ухвалюється вирок.

Питання подальшої долі речових доказів підлягає вирішенню згідно вимог ст. 100 КПК України.

Судом до розгляду у межах кримінального провадження було прийнято цивільний позов ОСОБА_8 , за яким остання, з урахуванням залишення частини позовних вимог ухвалами суду без розгляду, просить суд стягнути з ОСОБА_6 на її користь відшкодування майнової шкоди у розмірі 58991,01 грн.

Обвинувачена ОСОБА_6 визнала позовні вимоги в повному обсязі.

Суд керується приписами ч. 1 ст. 127 КПК України, за якими ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Оскільки сам факт вчинення обвинуваченої кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України встановлюється вироком суду, навіть при тому, що ОСОБА_6 за результатами розгляду справи звільняється від кримінальної відповідальності за його вчинення з подальшим закриттям кримінального провадження в частині обвинувачення, суд вважає за можливе розглянути цивільний позов по суті.

Вирішуючи позовні вимоги, суд виходить з того, що за приписами ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування в повному обсязі. Збитками є, в тому числі, втрати, які особа мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Сам факт спричинення ОСОБА_6 майнової шкоди ОСОБА_8 встановлений судом, і за таких обставин ОСОБА_6 , як особа, яка протиправними винуватими діями завдала такої шкоди, на підставі ст. 1166 ЦК України зобов`язана відшкодувати її в повному обсязі.

Оскільки ОСОБА_8 просить суд про стягнення відшкодування майнової шкоди у межах встановленого судом розміру, з урахуванням того, що обвинувачена заволоділа грошовими коштами потерпілої в іноземній валюті євро, і остання має право на відшкодування завданої шкоди за офіційним курсом НБУ на час відшкодування, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 7-29, 94, 368, 374 КПК України,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_12 визнати винуватою у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 1 ст. 190 та ч. 2 ст. 389 КК України.

Звільнити ОСОБА_13 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження в цій частині щодо неї закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Призначити ОСОБА_14 покарання за ч. 2 ст. 389 КК України у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного за чим вироком покарання частково, у виді 80 (вісімдесяти) годи громадських робіт, які згідно вимог ст. 72 КК України відповідають 10 (десяти) дням пробаційного нагляду, приєднати невідбуту частину покарання за вироком Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 22 січня 2021 року та остаточно призначити ОСОБА_6 до відбування покарання за сукупністю вироків у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік 10 (десять) днів з покладенням обов`язків, передбачених п.п. 1-3 ч. 2 ст. 59-1 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 обчислювати з дня постановки її на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази: особову справу на засуджену ОСОБА_6 з Добропільського міського відділу філії Державної установи «Центр пробації» і 11 квитанцій міжнародної системи термінових переказів «Western Union», залишити в матеріалах кримінального провадження.

Позовні вимоги ОСОБА_8 про стягнення відшкодування майнової шкоди, завданої злочином, задовольнити в повному обсязі стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_4 ) відшкодування майнової шкоди, завданої злочином, у розмірі 58991 (п`ятдесят вісім тисяч дев`ятсот дев`яносто одна) гривня 01 (одна) копійка.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня проголошення, а обвинуваченою, яка утримується під вартою з момент вручення копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду за їх зверненням.

Головуючий:

16.04.2025