Рішення від 16.04.2025 по справі 591/2357/24

Справа № 591/2357/24

Провадження № 2/591/396/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2025 року

Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді Ніколаєнко О.О.,

за участю секретаря судового засідання Полякової А.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Яковлєвої В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу № 591/2357/24 за позовом ОСОБА_1 до Обласного комунального підприємства «Аеропорт Суми» про скасування наказу, стягнення коштів, стягнення матеріальної та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2024 року позивачка звернулася до суду з позовом, який, уточнивши мотивує тим, що перебуває у трудових відносинах з ОКП «Аеропорт Суми» та обіймає посаду бухгалтера. 30 жовтня 2023 р. наказом відповідача її було притягнуто до матеріальної відповідальності шляхом стягнення матеріальної шкоди із заробітної плати у розмірі 50% від її середнього місячного заробітку. З наказом позивач була ознайомлена лише 18 грудня 2023 р. Правова частина оскаржуваного наказу мотивована лише положеннями статей 130 та 136 КЗпП України. Вважає наказ незаконним.

Посилаючись на положення ст.130 КЗпП України, позивачка зазначає, що згідно посадової інструкції бухгалтера вона не має посадових обов`язків щодо нарахування заробітної плати працівникам. Позивачка не підписувала жодних документів щодо нарахування заробітної плати, оскільки це не входить до її трудових та посадових обов`язків.

Актом комісії відповідача з розгляду порушень, виявлених під час проведення перевірки, встановлено безпідставне нарахування заробітної плати працівникам, недонарахування заробітної плати та неефективне використання коштів на виплату заробітної плати. Незрозуміло, що це за комісія, на підставі якого нормативно-правового акту вона була утворена, оскільки в акті жодних посилань на нормативно-правові акти немає. Немає аргументів щодо дня утворення комісії. Оскаржений наказ винесено 30 жовтня 2023 р., тобто фактично ще до складання акту комісії від 6 листопада 2023 р. Пояснення щодо акту та наказу відповідач відібрав лише 15 грудня 2023 р., тобто вже після складання цих документів.

Позивачка зазначає, посилаючись на положення статті 135-3 КЗпП України, що розмір заподіяної шкоди встановлюється на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості матеріальних цінностей. Відповідачем дані бухгалтерського обліку не збиралися, інвентаризація не проводилася.

Позивачка також посилається на ч. 3 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», зазначаючи, що відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах несе уповноважений орган, який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів. Також посилається на наказ Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зазначаючи, що відповідальною особою за ведення бухгалтерського обліку є власник або керівник, а також особа, що склала та підписала первинний документ.

Скасування наказу про накладення матеріальної відповідальності тягне за собою похідну вимогу, а саме стягнення з відповідача незаконно утриманих коштів із заробітної плати позивача. Згідно бухгалтерської довідки із заробітної плати позивача за грудень 2023 р. утримано 350грн.

Вказує, що неправомірними діями відповідача їй заподіяні моральні страждання, які виразились у зміні щоденного трудового розпорядку, наданні зайвих пояснень у своє виправдання, які взагалі не бралися до уваги відповідачем, перенесенні хвилювань через незаконне утримання коштів із позивача. Незаконним наказом підірваний авторитет позивача як бухгалтера перед колективом підприємства. Моральну шкоду оцінює в 40000 грн. Також позивачка через неправомірні дії відповідача перебувала на лікуванні через нервовий стрес, що вплинуло на її стан здоров`я. У період з 19 по 29 грудня 2023 р. перебувала на стаціонарному лікуванні з діагнозом гіпертонічний криз. Для лікування позивачка придбала медикаменти на загальну суму 1896,90грн.

Просить визнати незаконним та скасувати наказ № 59 від 30 жовтня 2023 р. ОКП «Аеропорт Суми» про притягнення до матеріальної відповідальності позивачки. Стягнути з відповідача незаконно утримані кошти у сумі 350 грн. із заробітної плати ОСОБА_1 за грудень 2023 р., матеріальну шкоду у сумі 1896,90грн. та моральну шкоду у сумі 40 000грн.

Ухвалою суду від 9 квітня 2024 р. відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

У відзиві на позовну заяву відповідач не погодився з позовом. 1 липня 2019 р. позивачка була прийнята на посаду бухгалтера в ОКП «Аеропорт Суми». Цього ж дня позивач була ознайомлена з посадовою інструкцією бухгалтера фінансово-економічного відділу та підписала її. На даній посаді позивач працює по теперішній час.

Враховуючи той факт, що відповідач є обласним комунальним підприємством, Сумська обласна рада провела перевірку ефективності використання майна відповідачем за період з 1 січня 2021 р. по 31 серпня 2023 р. За результатами перевірки складено звіт з виявленими недоліками. Після надходження звіту наказом від 20 жовтня 2023 р. створено комісію для розслідування виявлених порушень, якою було складено акт від 30 жовтня 2023 р. Зокрема, опрацьовано порушення щодо недонарахування заробітної плати працівникам на суму 1219,71грн. та зайвого нарахування заробітної плати на загальну суму 15 125,66грн. Згідно встановлених обставин, нарахуванням заробітної плати займається бухгалтер ОСОБА_1 згідно посадової інструкції( п. 3.10 веде облік робочого часу згідно табелів та нараховує заробітну плату), яка на час складання акту знаходилась у щорічній відпустці, тому взяти пояснення у працівника щодо фінансового порушення не було можливості. Комісією прийнято рішення на підставі ч. 2 ст. 136 КЗпП України запропонувати керівнику відповідача притягнути до матеріальної відповідальності бухгалтера ОСОБА_1 , яка нараховує заробітну плату працівникам, у розмірі 50% від її середнього місячного заробітку за зайве нарахування заробітної плати на загальну суму 15 125,66грн. Наказом від 30 жовтня 2023 р. притягнуто до матеріальної відповідальності бухгалтера ОСОБА_1 шляхом стягнення матеріальної шкоди та заробітної плати у розмірі 50% від її середнього місячного заробітку.

Оскаржений наказ відповідає нормам трудового законодавства, тому підстави для його скасування відсутні. Матеріальна шкода стягнута на загальних підставах, вона жодним чином не пов`язана з відповідальністю матеріально відповідальних осіб.

Після виходу позивачки на роботу з відпустки, лікарняного та відгулів, вона була ознайомлена з наказом під особистий підпис 18 грудня 2024 р. Відповідно, перше відрахування було здійснено із заробітної плати за грудень у сумі 350 грн.

Відповідачем дотримано положення статті 128 КЗпП України щодо заборони утримувати понад 20 відсотків від заробітної плати, яка належить до виплати працівнику.

Жодних протиправних дій з боку керівника відповідача не було. Позивач не надав доказів підтвердження порушення своїх прав, що призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків та вимагали від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Вимога щодо стягнення моральної шкоди у сумі 40 000грн. не підлягає задоволенню, як і вимога щодо стягнення матеріального збитку.

У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що фактично директор відповідача через допущені помилки у нарахуванні зайвої заробітної плати збагатився за рахунок іншого працівника. У звіті за результатами перевірки не робився висновок про необхідність винесення наказів для директора відповідача та створення комісії з розгляду порушень, виявлених під час проведення перевірки. Утворена комісія не регламентована жодним нормативно-правовим актом, ані внутрішнім локальним нормативним актом відповідача. Відповідачем до суду надано посадову інструкцію, затверджену 14 вересня 2015 р. із підписом позивача. Водночас позивачем разом з позовом надано іншу посадову інструкцію, затверджену 31 жовтня 2011 р. В обох посадових інструкціях є підписи позивача. Сама позивачка чітко не пам`ятає, яку конкретно посадову інструкцію підписувала при прийнятті на роботу в 2019 р. Відповідачем не надано жодних пояснень, яким чином у позивачки можуть бути дві посадові інструкції на одній посаді.

Акт комісії з розгляду порушень, виявлених під час перевірки, від 6 листопада 2023 р. надавався позивачці в непідписаному вигляді, коли вона надавала пояснення, і залишився в неї на руках. Наданий відповідачем до суду вже підписаний акт відрізняється за змістом. В примірнику акту, що є у позивачки, відсутні посилання на її посадову інструкцію, а в примірнику відповідача вони є.

У наданих відповідачем доказах відомостях про перерахунок заробітної плати директора, надбавки за вислугу років, матеріальної допомоги, відпустки відсутня дата їх складання. В цих документах є підписи ОСОБА_1 та особи, яка проводила перевірку. Дані перерахунки не є первинними бухгалтерськими документами, що є підставою для нарахування та виплати заробітної плати ОСОБА_3 в період з 2021 по 2022 рік. Первинними бухгалтерськими документами є платіжні відомості та платіжні доручення, які виготовляються головним бухгалтером відповідача, візуються, перевіряються та підписуються, після чого передаються до банку для перерахування коштів на виплату заробітної плати працівникам.

У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги із зазначених підстав. Додатково пояснили, що документи щодо нарахування заробітної плати підписували директор та головний бухгалтер підприємства, а не позивачка.

У судовому засіданні представник відповідача заперечувала проти позову та зазначених у відзиві підстав, додатково пояснивши, що позивачка була особисто ознайомлена з посадовою інструкцією, у якій передбачено, що вона здійснює нарахування заробітної плати. Позивачка складає відомості по нарахуванню заробітної плати та передає їх головному бухгалтеру, який на підставі цих відомостей здійснює перерахування заробітної плати працівникам.

Вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників справи, суд дійшов таких висновків. Судом встановлено що позивачка працює на посаді бухгалтера ОКП «Аеропорт Суми» з 01.07.2019.

Позивачка була прийнята на роботу на підставі заяви від 01.07.2019, в якій, окрім іншого, вказано, що договір про повну матеріальну відповідальність заключений 01.07.2019.

Позивачем надана копія посадової інструкції бухгалтера фінансово-економічного відділу яка затверджена 31 жовтня 2011р. та на ній міститься підпис позивача про ознайомлення. Нею не передбачено таких посадових обов`язків як нарахування та виплату заробітної плати працівникам.

Відповідачем надана копія посадової інструкції бухгалтера фінансово-економічного відділу, яка затверджена директором відповідача 15 вересня 2015р. Пунктом 3.10 цієї інструкції передбачено що бухгалтер веде облік робочого часу згідно табелів, нараховує заробітну плату. Вказана посадова інструкція містить підпис позивача про ознайомлення.

Наказом директора підприємства від 20 жовтня 2023р. створена комісія якою доручено розглянути встановлені під час перевірки порушення та надати акт розслідування для прийняття відповідних рішень до 30 жовтня 2023р.

Відповідачем надано акт комісії з розгляду порушень виявлених під час проведення перевірки який датований 30 жовтня 2023р., затверджений директором відповідача та підписаний головою та членами комісії.

У акті зазначено, що комісією розглянуто звіт за результатами перевірки ефективності використання майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Сумської області ОКП «Аеропорт Суми» за період з 1 січня 2021р. по 31 серпня 2023р. К пункті 7 акта щодо недонарахування заробітної плати працівникам в сумі 1219,71грн та зайвого нарахування заробітної плати на загальну суму 15 125,66грн ОСОБА_3 зазначено, що нарахуванням заробітної плати працівникам займається бухгалтер ОСОБА_1 згідно посадової інструкції (пункт 3. 10 - веде облік робочого часу згідно табелів, нараховує заробітну плату), яка на час складання цього акту знаходиться в щорічні відпустці тому взяти пояснення у працівника стосовно цього фінансово порушення немає можливості. В письмових поясненнях головний бухгалтер ОСОБА_4 пояснила, що їй стало відомо про дане порушення після проведеної перевірки зі слів бухгалтера ОСОБА_1 , яка пояснила їй, що була допущена методологічна помилка при розрахунку середньо денного заробітку ОСОБА_3 для нарахування одноразової допомоги на соціально побутові питання, а також про нарахування заробітної плати працівникам.

За результатами розгляду фінансових порушень комісією запропоновано взяти письмові пояснення бухгалтера ОСОБА_1 після виходу із щорічної відпустки стосовно фінансового порушення щодо недонарахування заробітної плати та зайвого нарахування заробітної плати. На підставі ч. 2 ст. 136 КЗпП України видати наказ про притягнення до матеріальної відповідальності бухгалтера ОСОБА_1 , яка нараховує заробітну плату працівникам, у розмірі 50% від її середнього місячного заробітку за зайве нарахування заробітної плати на загальну суму 15 125,66 грн.

Позивачкою надано схожий за змістом примірник акту, але який датований 06 листопада 2023р. та не містить підписів голови та членів комісії.

Наказом від 30 жовтня 2023р. №59-ОС позивачку притягнуто до матеріальної відповідальності шляхом стягнення матеріальної шкоди із заробітної плати у розмірі 50% від її середньомісячного заробітку.

В мотивувальній частині наказу вказано, що на виконання вимог розпорядження голови Сумської обласної ради була проведена перевірка ефективності використання майна ОКП «Аеропорт Суми» за період з 1 січня 2021р. по 31 серпня 2023р. Комісією, створеною наказом від 20 жовтня 2023р. №41 - ОД «Про створення комісії з розслідування виявлених порушень під час проведення перевірки», розглянуто звіт та по закінченню роботи 30 жовтня 2023р. комісія дійшла до висновку що необхідно притягнути до матеріальної відповідальності бухгалтера ОСОБА_1 за недонарахування заробітної плати працівникам в сумі 1219,71грн та зайве нарахування заробітної плати, надбавок матеріальної допомоги відпускних на загальну суму 15125,66грн.

На наказі міститься запис позивачки від 18 грудня 2023р. про те що з наказом вона не згодна і шкоду не заподіяла.

Відповідно до бухгалтерської довідки при нарахування заробітної плати за грудень 2023р. на підставі наказу від 30 жовтня 2023р. із заробітної плати позивачки було утримано 350 грн як стягнення матеріальної шкоди.

У періоді з 30 листопада 2023р. по 11 грудня 2023р. позивачка перебувала на амбулаторному лікуванні у лікувальному закладі, що підтверджується копіями довідок та листків непрацездатності.

У періоді з 03 жовтня по 10 листопада 2023р. позивачка перебувала у щорічній відпустці, що підтверджується копію наказу від 2 жовтня 2023р.

Позивачкою складено пояснення, адресовані директору підприємства та датовані 15 грудня 2023р., в яких вона заперечує наявність вини у вказаних помилках.

На підтвердження факту нарахування позивачкою заробітної плати працівникам відповідачем надано наступні докази:

-відомість перерахунку заробітної плати ОСОБА_3 за період з 1 грудня 2021 по 30 квітня 2022р., перерахунок надбавки за вислугу років ОСОБА_3 за червень 2021р., перерахунок матеріальної допомоги на оздоровлення ОСОБА_3 , перерахунок відпускних директору ОСОБА_3 за листопад 2021 року, січень 2022 року, листопад 2022року, перерахунок доплати до мінімальної заробітної плати за 2021р. працівникам підприємства. Ці документи підписані у тому числі позивачкою, однак не містять дати їх складання. За поясненнями сторін документи були складені після проведення перевірки.

-відповідачем надано копії особових рахунків за 2021 та 2022 роки директора ОСОБА_3 , які складені рукописним текстом та не містять інформації про особу, яка їх складала та підпису цієї особи.

-розрахункові відомості із заробітної плати по працівниках підприємства, які не містять інформації про особу, які їх склала та підпису цієї особи.

-банківські розрахункові відомості по працівниках, які також не містять інформацію про особу яка нарахувала заробітну плату та надавала інформацію до банківської установи.

-зарплатні відомості за період з серпня 2022 року по грудень 2022 року, які підписано електронним цифровим підписом ОСОБА_3 .

Як вбачається з виписки із медичної карти стаціонарного хворого позивачка у періоді з 19 по 29 грудня 2023р. перебувала на стаціонарному лікарні в лікуванні з діагнозом гіпертонічний криз. Відповідно до виписки проведене лікування включає у тому числі такі препарати, як корвітин тіоцетам. У лікувальних рекомендаціях зазначено у тому числі препарати аторіс, доксазазин, кардіомагніл, бісопрол, ко-амлеса.

Позивачкою надано копії фіскальних чеків про придбання медичних препаратів 19 грудня 2023р. на суму 488,80грн, (у тому числі тіацетам вартістю 350,90 грн), 19 грудня 2023р. на суму 780,70грн (у тому числі корвітин на суму 780,70 грн.), 30 грудня 2023р. на суму 587,40грн (у тому числі аторіс вартістю 84,68 грн, доксазозин вартістю 59,95 грн, кардіомагніл вартістю 153,90 грн, бісопрол вартістю 5,39 грн, ко-амлеса вартістю 84,55 грн.)

У судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , яка є головним бухгалтером підприємства, пояснила, що після проведення аудиту було встановлено помилки при нарахування заробітної плати, була створена комісія яка дійшла висновку про необхідність притягнення до відповідальності позивачки. Саме вона нараховувала заробітну плату. Головний бухгалтер, як керівник позивачки, перевіряла частково інформацію, яка надавалась позивачкою. Позивачка за допомогою програми Exel нараховувала заробітну плату, в електронному вигляді складала відомість. Відомість підписував директор підприємства.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до ст. 131 КЗпП України роботодавець зобов`язаний створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого їм майна.

Працівники зобов`язані бережливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів до запобігання шкоді.

Відповідно до ст. 132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Відповідно до ч. 1 ст. 135-3 КЗпП України розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами.

Статтею 136 КЗпП України визначено порядок покриття шкоди, заподіяної працівником. Так, покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням роботодавця, керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника.

Розпорядження роботодавця, або вищестоящого в порядку підлеглості органу має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством.

У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання роботодавцем позову до місцевого загального суду.

Відповідно до ст. 138 КЗпП України для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду роботодавець повинен довести наявність умов, передбаченихстаттею 130цього Кодексу.

Судом встановлено, що наказ про притягнення позивачки до матеріальної відповідальності від 30 жовтня 2023 року ґрунтується на висновках комісії, створеної наказом від 20 жовтня 2023 року, та акті від 30 жовтня 2023 року. Водночас, відповідно до частини 1 статті 130 Кодексу законів про працю України (КЗпП), матеріальна відповідальність працівника можлива за наявності прямої дійсної шкоди, його вини та неправомірних дій. З наданої посадової інструкції , затвердженої 15 вересня 2015 року, яка підписана позивачкою, вбачається, що до її посадових обов`язків віднесено нарахування заробітної плати. Разом з цим, судом встановлено, що у спірному періоді позивачка не підписувала первинні бухгалтерські документи, які є підставою для виплати заробітної плати працівникам. За поясненням сторін, такі документи підписувала або головний бухгалтер, або директор підприємства. Надані зарплатні відомості скріплені цифровим підписом директора ОКП «Аеропорт Суми» Карповичем К.В. Надані відповідачем інші відомості та розрахунки заробітної плати не містять інформації про особу, яка їх складала. Позивачка в судовому засіданні підтвердила, що складені рукописним текстом особові рахунки по нарахуванню заробітної плати ОСОБА_3 за 2021 та 2022 роки заповнювала вона. Разом з цим, вказані докази не є первинною документацією щодо нарахування та виплати заробітної плати працівникам у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, враховуючи положення ч. 1 ст. 135-3 КЗпП України розмір заподіяної підприємству шкоди має визначатися на підставі даних бухгалтерського обліку. Відповідачем не доведено належного виконання інвентаризації та визначення розміру шкоди на підставі даних бухгалтерського обліку, що є порушенням статті 135-3 КЗпП.

За таких обставин, оскаржуваний наказ про притягнення до матеріальної відповідальності не може бути визнаний таким, що винесений правомірно. Відтак, він підлягає скасуванню, а незаконно утримані з позивачки кошти в сумі 350 грн. поверненню позивачу.

Позивачкою заявлено вимоги про відшкодування витрат на лікування в сумі 1896,90 грн., за її твердженням, внаслідок незаконних дій директора підприємства, залякування та погроз звільнення та фізичної розправи позивачка 19.12.2023 потрапила до лікарні із діагнозом: гіпертонічний криз та понесла витрати на лікування у зазначеному вище розмірі.

Відповідно доч.ч.1,2ст.1167ЦК Українимайнова шкода,завдана неправомірнимирішеннями,діями чибездіяльністю особистимнемайновим правамфізичної абоюридичної особи,а такожшкода,завдана майнуфізичної абоюридичної особи,відшкодовується вповному обсязіособою,яка їїзавдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка ознайомилася із оскаржуваним наказом 18.12.2023. 19.12.2023 в неї стався гіпертонічний криз, у періоді з 19.12.2023 по 29.12.2023 позивачка перебувала на стаціонарному лікуванні (а.с. 8). Разом з цим, з виписки із медичної карти стаціонарного хворого кардіологічного відділення КНП «СОСДРЗН» (а.с. 8) вбачається, що позивачка має ряд хронічних захворювань, у тому числі з боку серцево судинної системи. Також матеріалами справи підтверджується, що позивачка перебувала на лікарняних і до видання оскаржуваного наказу: з 02.11.2023 по 10.11.2023, з 30.11.2023 по 11.12.2023. Враховуючи загальний стан здоров`я позивачки, який підтверджений медичною документацією, а також той факт, що позивачка неодноразово протягом листопада грудня 2023 року перебувала на лікарняних, неможливо достовірно встановити, що стаціонарне її лікування у періоді з 19.12.2023 по 29.12.2023 є наслідком видання протиправного наказу та що погіршення стану здоров`я позивачки є у прямому причинному зв`язку з виданням цього наказу. Доводи стосовно погіршення стану здоров`я у зв`язку з погрозами щодо позивачки з боку директора ОКП «Аеропорт Суми» не підтверджені доказами.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог у частині відшкодування витрачених на лікування коштів в сумі 1896,90 грн.

Відносно вимог про стягнення моральної шкоди суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Суд визначає розмір грошового відшкодування моральної шкоди з урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (частини третя, четверта статті 23 ЦК України).

У постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі№ 487/6970/20, від 24 січня 2024 року у справі № 755/3443/21 зазначено, що: «зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом -моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи».

Позивач просить стягнути грошову компенсацію моральної шкоди у розмірі40 000 грн. Внаслідок незаконного притягнення до матеріальної відповідальності.

Суд зазначає, що порушення відповідачем трудових прав позивача незаконним звільненням безумовно призвели до моральних страждань. Однак позивачем не обгрунтовано та не надано відповідних доказів, до яких саме негативних змін у її звичайному житті призвів оскаржуваний наказ. З урахуванням обставин справи, виходячи з обґрунтованості позову щодо наявності такої шкоди саме у зв`язку з порушенням трудових прав позивача відповідачем, засад розумності та справедливості, суд вважає необхідним визначити розмір грошової компенсації моральної шкоди у сумі 1 000грн.

Позивачем заявлено клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, на підтвердження понесених витрат надано копію договору про надання правової допомоги які укладений позивачкою з адвокатським бюро Максима Кондратенка, відповідно до якого адвокатом надається правова допомога у даній цивільній справі. Відповідно до пункту 4. 1. 1 вартість послуг у суді першої інстанції становить 10000 грн. Відповідно до рахунку фактури та копії платіжних інструкцій позивачка перерахувала адвокатському бюро Максима Кондратенко 10 000грн за надання правничої допомоги згідно вказаного договору .

Відповідачем не заявлено клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомоги.

Надані докази підтверджують наявність витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн., відтак, вони підлягають розподілу відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог задоволення вимоги немайнового характеру про скасування наказу та задоволення на 3,2% задоволення вимог немайнового характеру, враховуючи відсутність клопотання відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, складність справи, фактично витрачений адвокатом час на представництво інтересів позивача у суді, обсяг фактично виконаних адвокатом робіт, пов`язаних із представництвом інтересів клієнта, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн.

На підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 1250,10 грн. (1211,20 грн . за вимогу немайнового характеру, 38,90 грн. пропорційно до задоволених позовних вимог майнового характеру).

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 200, 247, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Обласного комунального підприємства «Аеропорт Суми» про скасування наказу, стягнення коштів, стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Обласного комунального підприємства «Аеропорт Суми» №59-ОС від 30 жовтня 2023 року про притягнення позивачки ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності.

Стягнути з Обласного комунального підприємства «Аеропорт Суми» на користь ОСОБА_1 незаконно утримані із заробітної плати за грудень 2023 року кошти у розмірі 350 грн. та моральну шкоду в сумі 1000 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн. та судовий збір в розмірі 1250,10 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складання повного тексту. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 16.04.2025.

Суддя О.О. Ніколаєнко