Ухвала

від 15.04.2025 по справі 753/5951/25

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/5951/25

провадження № 1-кп/753/1539/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2025 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі: Головуючого - судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , особи, щодо якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , захисника адвоката ОСОБА_5 , провівши у залі суду у м. Києві підготовче судове засідання у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100020000254 від 16.01.2025 по факту вчинення суспільно небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

УСТАНОВИВ:

26 березня 2025 року до Дарницького районного суду міста Києва із Дарницької окружної прокуратури міста Києва надійшло клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 по факту вчинення суспільно небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор просив призначити судовий розгляд на підставі клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру.

Захисник та особа, щодо якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру, вважали за можливе призначити судовий розгляд на підставі клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру.

Вислухавши думку учасників підготовчого судового провадження, вивчивши клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру, суд дійшов таких висновків.

Згідно вимог закону у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру, прокурору, якщо вони не відповідають вимогам статей 291, 292 КПК України.

Зокрема, стороною обвинувачення у клопотанні вказано, що ОСОБА_4 реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), в умовах воєнного стану, перебуваючи в магазині «WINETIME» по пр-т Бажана, 1-Е, що в м. Києві, переконавшись та вважаючи, що за його діями ніхто з обслуговуючого персоналу та відвідувачів магазину не спостерігає, шляхом вільного доступу взяв у відділі з алкогольними напоями 2 пляшки віскі Macallan Double Cask Vatured 12p к/у загальною вартістю 6713 грн. 33 коп (без ПДВ), які поклав до пакету, який мав з собою. Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел...

Таким чином, у клопотанні фактично вказано що ОСОБА_4 усвідомлював протиправність своїх дій та їх подальші негативні наслідки, в той же час, у клопотанні також вказано, що у період часу, коли було вчинено кримінальне правопорушення і на теперішній час за своїм психічним станом ОСОБА_4 не міг і не може усвідомлювати свої дії і керувати ними.

Осудність є однією з загальних ознак суб`єкта злочину, юридичною підставою вини та кримінальної відповідальності. Виходячи з передбачених ст. 19 КК України критеріїв, відповідний стан особи характеризується здатністю усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.

Неосудна особа позбавлена такої здатності унаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. Особа, що вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, не підлягає кримінальній відповідальності, а може бути піддана за рішенням суду примусовим заходам медичного характеру.

Виходячи з положень статей 23, 24 КК України умисел є однією з форм вини, яка включає в себе інтелектуальну та вольову ознаки: усвідомлення характеру свого діяння, передбачення його наслідків та бажання чи свідоме допускання їх настання.

Усвідомлення означає розуміння не лише фактичних обставин вчиненого діяння, які стосуються об`єкта, предмета, об`єктивної сторони складу конкретного злочину, а і його негативного соціального значення у виді суспільної небезпеки. Зокрема, при вчиненні крадіжки винний усвідомлює, що він порушує право власності, таємно викрадає чуже майно і тим самим завдає потерпілому майнової шкоди.

Передбачення є адекватним розумовим уявленням особи про неминучість чи можливість конкретних результатів своєї дії (бездіяльності). Бажання полягає у прагненні досягти чітко визначеної мети і спрямованості волі на її досягнення.

Таким чином, умисна форма вини передбачає правильне відображення у свідомості суб`єкта як фактичних, так і юридичних ознак злочину, обов`язковою передумовою чого є осудність.

Враховуючи те, що прокурором у клопотанні також зазначається, що ОСОБА_4 виявляє ознаки психічного розладу у вигляді Реакції на важкий стрес та порушення адаптації - посттравматичного стресового розладу, та за своїм психічним станом не міг повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними, що є юридичним критерієм неосудності, несумісні наявність у свідомості чітко сформованого умислу у розумінні ст. 24 КК України, як ознаки суб`єктивної сторони злочину.

Тому, висновки прокурора (в частині наявності умислу) про таке психічне ставлення неосудної особи до вчиненого суспільно небезпечного діяння не ґрунтуються на правильному тлумаченні закону про кримінальну відповідальність.

Вищевикладене узгоджується з пракикою Верховоного суду, зокрема в постанові від 26.06.201 у справі №202/5997/17 Касаційного кримінального суду ВС.

Суд звертає увагу, що кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру гарантує захист прав, свобод та законних інтересів осіб з психічними розладами, тому розгляд таких проваджень має спеціальну процедуру, яка урегульована спеціальними нормами закону.

Зокрема, статтею 505 КПК України передбачено, що обов`язковими обставинами, які підлягають доказуванню у такому кримінальному проваджені є: час, місце, спосіб вчинення суспільно небезпечного діяння та вчинення цього суспільно небезпечного діяння цією особою, при цьому враховуються і інші обставини (інформація про психічні розлади, поведінка, небезпечність особи, розмір завданої шкоди).

Тобто, предмет доказування у кримінальному проваджені щодо застосування примусових заходів медичного характеру має низку особливостей, де не ставиться питання про винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, а йдеться про вчинення певною особою суспільно небезпечного діяння, а умисел, є елементами суб`єктивної сторони саме злочину та встановлюються лише щодо осудної особи.

Крім того, у клопотанні, у порушення вимог КПК України, зазначено обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання ОСОБА_4 .

Разом з тим, за результатами розгляду клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру суд не застосовує покарання, у зв`язку із чим, посилання на вказані обставини у клопотанні суперечать вимогам КПК України.

Повернення клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру прокурору передбачає не формальну невідповідність цього процесуального документу вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які дійсно перешкоджають суду призначити судовий розгляд кримінального провадження.

Зокрема, чинний КПК України не передбачає можливості прокурору змінити під час судового розгляду клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру. Така можливість надана прокурору ст.338 КПК України лише щодо обвинувальних актів.

У зв`язку із тим, що прокурор позбавлений повноважень змінити під час судового розгляду клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру, усунувши його недоліки, то єдиним законним варіантом виправлення помилок прокурора є повернення вказаного клопотання прокурору, що чітко передбачено ст.314 КПК України.

Враховуючи, що вказані факти є підставою для повернення клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру прокурору, як такого, що не відповідає вимогам КПК України, оскільки в ньому наявні істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, без усунення яких кримінальне провадження не може бути призначене до судового розгляду, оскільки порушує право на захист особи, відносно якої ставиться питання про застосування примусових заходів медичного характеру, та позбавляє суд можливості ухвалити законне та обґрунтоване рішення, суд дійшов висновку, що клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру підлягає поверненню прокурору для усунення недоліків.

Керуючись статтями 92-94 КК України, статтями 291, 512-513 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні №12025100020000254 від 16.01.2025 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 2025 по факту вчинення суспільно небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, повернути прокурору Дарницької окружної прокуратури міста Києва, у зв`язку з його невідповідністю вимогам КПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 7 діб з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1