Постанова

від 15.04.2025 по справі 908/2703/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Додаткова постанова

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2025 року м.Дніпро Справа № 908/2703/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач)

суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.

розглянувши без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження заяву представника Приватного підприємства Ресурс-Юг адвоката Хлєбникової Н.А. про ухвалення додаткового рішення у справі №908/2703/24

за позовом Приватного підприємства Ресурс-Юг, м. Одеса

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Лєтрейд, м. Запоріжжя

про стягнення 170 340,00 грн

ВСТАНОВИЛА:

До Господарського суду Запорізької області звернулося Приватне підприємство Русурс-Юг з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Лєтрейд про стягнення 170340,00 грн основного боргу за договором перевезення вантажів автомобільним транспортом №500 від 09.08.2024.

Позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 173,174,175,193 ГК України, 11,509, 525, 526, 530, 533-535, 610-612, 626, 629, 901, 903 ЦК України та мотивовано невиконанням умов договору перевезення вантажів автомобільним транспортом № 500 від 09.08.2024.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.02.2025 у справі № 908/2703/24 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Лєтрейд на користь Приватного підприємства Ресурс-Юг 170 340 грн. основної заборгованості.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Лєтрейд на користь Приватного підприємства Ресурс-Юг 2 422 грн. витрат зі сплати судового збору.

Не погодившись із зазначеним рішенням до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Лєтрейд, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Лєтрейд на рішення Господарського суду Запорізької області від 21.02.2025 у справі № 908/2703/24; ухвалено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03.04.2025 у цій справі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Лєтрейд на рішення Господарського суду Запорізької області від 21.02.2025 у справі № 908/2703/24 - залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Запорізької області від 21.02.2025 у справі № 908/2703/24- залишено без змін.

07.04.2025 до Центрального апеляційного господарського суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення звернувся представник позивача.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від для розгляду заяви визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.04.2025 заяву прийнято до розгляду; ухвалено розгляд заяви представника Приватного підприємства Ресурс-Юг адвоката Хлєбникової Н.А. про ухвалення додаткового рішення у цій справі здійснювати без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Розглянувши вказану заяви позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що у її задоволенні слід відмовити, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 282 ГПК України, постанова суду апеляційної інстанції має містити, зокрема, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

За приписами п.12 ч.3 ст.2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалено судове рішення.

Відповідно до частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно зі ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З урахуванням вищезазначених вимог закону, при визначені розміру правничої допомоги Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Відповідно до положень частини четвертої статті 129 ГПК України:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з урахуванням задоволення позову і відмови у задовоелнні апеляційної скарги, судові витрати, понесені позивачем в суді апеляційної інстанції мали б бути покладені на відповідача.

При цьому, частинами 1 та 2 ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд дотримується позиції, відповідно до якої за статтею 124 ГПК України особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були понесені (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2019 у справі № 916/24/18).

За приписами частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (постанова КГС ВС від 31.05.2022 у cправі № 917/304/21).

Наведені вище норми процесуального закону визначають загальний порядок розподілу судових витрат між сторонами у справі та іншими учасниками справи, що ґрунтується на принципі обов`язковості відшкодування судових витрат особи, на користь якої ухвалено судове рішення, за рахунок іншої особи, яка в цьому спорі виступає її опонентом.

Разом з тим, положеннями статті 221 ГПК України визначено: якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог

Наведені вище положення статей 124, 126, 129 ГПК України у сукупності з положеннями статті 221 ГПК дають підстави дійти висновку, що у разі подання стороною таких доказів до закінчення судових дебатів у справі, суд може вирішити питання розподілу судових витрат під час ухвалення судового рішення. У разі якщо сторона (з поважних причин) до закінчення судових дебатів не подала докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, але зробила про це відповідну заяву суд може вирішити питання про судові витрати, шляхом ухвалення додаткового рішення.

Виходячи зі змісту вищенаведених норм, колегія суддів зазначає, що законодавець передбачив чітку процедуру розгляду питання про стягнення судових витрат за надання правничої допомоги стороні спору, яке можливо винести за межі розгляду справи по суті, як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції.

Таким чином, відшкодування судових витрат здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що недотримання унормованої Господарським процесуальним кодексом України процедури, у відповідності до приписів, зокрема, ст. ст. 124, 126, 129 ГПК України, є підставою для відмови в задоволенні відповідного клопотання заявника про відшкодування за рахунок іншої сторони понесених витрат, пов`язаних із послугами адвоката.

Верховний Суд зауважив, що потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, і загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи.

Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат.

Неподання стороною доказів на підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанова Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 17.10.2023 у справі № 918/977/21).

Таким чином, наведені процесуальні норми вказують на те, що, при поданні доказів розміру витрат на професійну правничу допомогу, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, мають бути дотримані наступні дві умови:

- докази повинні бути подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду;

- до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила заяву про те, що такі докази будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.01.2023 у cправі № 922/4022/20.

Відповідно до матеріалів справи, про понесення витрат на правничу допомогу позивачем заявлено у першій заяві по суті справи (позовній заяві)- 15 000 грн в суді першої інстанції.

Позивачем до суду апеляційної інстанції не були надані відповідні докази понесення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції до судових дебатів (ухвалення постанови) і не заявлялась суду апеляційної інстанції (про понесені витрати в якій просить позивач) відповідна заява стосовно подання доказів протягом п`яти днів з моменту ухвалення постанови.

З огляду на те, що позивачем не заявлено до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, наведене є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат.

Відповідно до ч. 5 ст. 244 ГПК України додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника Приватного підприємства Ресурс-Юг адвоката Хлєбникової Н.А. про ухвалення додаткового рішення у справі №908/2703/24 відмовити.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст додаткової постанови складено і підписано 15.04.2025.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков