Постанова від 19.03.2025 по справі 904/6499/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2025 року м.Дніпро Справа № 904/6499/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Жолудєв А.В.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2023 (суддя Соловйова А.Є.)

у справі № 904/6499/20

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАСИЩЕВСЬКИЙ ЗАВОД РОСЛИННИХ ОЛІЙ"

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.12.2020 відкрито провадження за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСІДА СОЛЮШН" у справі № 904/6499/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАСИЩЕВСЬКИЙ ЗАВОД РОСЛИННИХ ОЛІЙ", введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто сімдесят календарних днів до 02.06.2021, призначено розпорядником майна боржника - Черненченко Дениса Альбертовича.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2021 припинено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАСИЩЕВСЬКИЙ ЗАВОД РОСЛИННИХ ОЛІЙ" Припинено повноваження арбітражного керуючого Черненченка Дениса Альбертовича як розпорядника майна. Визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАСИЩЕВСЬКИЙ ЗАВОД РОСЛИННИХ ОЛІЙ" банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 12 місяців, до 13.05.2022. Призначено ліквідатором банкрута - арбітражного керуючого Черненченка Дениса Альбертовича.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2023 ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАСИЩЕВСЬКИЙ ЗАВОД РОСЛИННИХ ОЛІЙ" призначено арбітражного керуючого Пархоменко Тетяну Вікторівну.

12.12.2022 до господарського суду Дніпропетровської області від кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперський колос" надійшло клопотання б/н від 18.02.2022 про розгляд питання порушення керівниками боржника вимог ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства, в якому просить суд:

1. Витребувати у ТОВ "ВАСИЩЕВСЬКИЙ ЗАВОД РОСЛИННИХ ОЛІЙ" установчі документи підприємства (засновницький договір, статут), а також довідку про включення до ЄДРПОУ, фінансово-господарську звітність за період з 2016 по 2022 рік, зокрема: баланси підприємства; звіти про фінансові результати; звіти про рух грошових коштів; звіти про власний капітал; примітки до річної фінансової звітності; звіти про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос); обстеження технологічних інновацій промислового підприємства; звіти про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість; звіти з праці; кредитні договори, договори застави та договори іпотеки, укладені ТОВ "ВАСИЩЕВСЬКИЙ ЗАВОД РОСЛИННИХ ОЛІЙ" з АБ "Укргазбанк"; кредитний договір N КНА-ТФ-6854 від 19.09.2019 та кредитний договір N КНА-КЛ-6855 від 19.09.2019, укладені між АТ "ПУМБ" та ТОВ "ВАСИЩЕВСЬКИЙ ЗАВОД РОСЛИННИХ ОЛІЙ".

2. Зобов`язати ліквідатора ТОВ "ВАСИЩЕВСЬКИЙ ЗАВОД РОСЛИННИХ ОЛІЙ" Черненченка Дениса Альбертовича отримати у органів ДПС України інформацію щодо всіх рахунків ТОВ "ВАСИЩЕВСЬКИЙ ЗАВОД РОСЛИННИХ ОЛІЙ" за період діяльності товариства, а також отримати у відповідних банківських установах та надати до матеріалів справи банківські виписки щодо руху грошових коштів на рахунках ТОВ "ВАСИЩЕВСЬКИЙ ЗАВОД РОСЛИННИХ ОЛІЙ" за період з 2017-по 2021 рік включно.

3. Розглянути питання порушення керівниками боржника (Генеральний директор у ТОВ "ВАСИЩЕВСЬКИЙ ЗАВОД РОСЛИННИХ ОЛІЙ" Агавердієв Анар Фаіддінович до 04.07.2020 та починаючи з 04.07.2020 Генеральний директор ТОВ "ВЗРО" Машинцев Максим Сергійович) вимог ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства щодо не звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "ВАСИЩЕВСЬКИЙ ЗАВОД РОСЛИННИХ ОЛІЙ".

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2023 у справі №904/6499/20 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперський колос" б/н від 18.02.2022 в частині визнання керівника боржника Агавердієва Анар Фаіддіновича таким, що допустив порушення приписів частини 6 статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства та покладення на нього солідарної відповідальності за вимогами кредиторів у справі №904/6499/20 про банкрутство ТОВ "ВАСИЩЕВСЬКИЙ ЗАВОД РОСЛИННИХ ОЛІЙ" - задоволено. Визнано керівника боржника ОСОБА_1 таким, що допустив порушення приписів частини 6 статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства та покласти на нього солідарну відповідальність за вимогами кредиторів у справі № 904/6499/20 про банкрутство ТОВ "ВАСИЩЕВСЬКИЙ ЗАВОД РОСЛИННИХ ОЛІЙ".

Не погодившись з вказаною ухвалою ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2023 у справі № 904/6499/20 в частині визнання керівника боржника Агавердієва Анар Фаіддіновича таким, що допустив порушення приписів частини 6 статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства та покладення на нього солідарної відповідальності за вимогами кредиторів у справі № 904/6499/20 про банкрутство ТОВ "ВАСИЩЕВСЬКИЙ ЗАВОД РОСЛИННИХ ОЛІЙ" .

В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що ухвала суду першої інстанції прийнята за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- у структурі балансу підприємства домінували саме необоротні активи, а тому, обов`язковою умовою аналізу фінансового стану підприємства-банкрута є ринкова оцінка основних засобів та нематеріальних активів, вартість яких перевищує один відсоток загальної вартості таких активів (абз. 10 п. 2.2.21 Методичних рекомендацій), що не було зроблено. Балансова вартість активу не є критерієм визначення майбутніх економічних вигод та ринкової вартості відповідного активу. Отже, питання про достатність активів підприємства для задоволення вимог кредиторів має вирішуватися не на підставі відомостей бухгалтерського обліку, а на підставі ринкової вартості відповідних активів. Таким чином, суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали послався на аналіз фінансово-господарської діяльності боржника, який проведено з порушенням вимог Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Мінекономіки України від 19.01.2006 № 14 в частині обов`язковості проведення ринкової оцінки основних засобів та нематеріальних активів, вартість яких перевищує один відсоток загальної вартості таких активів. Це призвело до визнання доведеними фактичних обставин, які не були належним чином встановлені;

- обов`язковою передумовою виконання обов`язку, передбаченого абз. 1 ч. 6 ст. 34 КУзПБ, є попереднє проведення загальних зборів учасників ТОВ «ВЗРО», що було об`єктивно неможливо зробити з урахуванням наступних обставин: Постановою КМУ від 11 березня 2020 р. № 211 з метою запобігання поширенню COVID-19 по всій території України з 12.03.2020р було запроваджено карантин. Постановою КМУ від 16.03.2020 р. № 215 заборонено пасажирські перевезення усіма видами транспорту. Беручі до уваги, що частина учасників ТОВ «ВЗРО» у вказаний період постійно мешкала у м. Харкові ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ), а частина у м. Києві ( ОСОБА_3 ), проведення загальних зборів учасників стало неможливим через вплив обставин непереборної сили. Отже, навіть в разі виявлення мною ознак стійкої неплатоспроможності ТОВ «ВЗРО», я б не мав можливості скликати загальні збори учасників, оскільки це наражало б учасників на небезпеку захворення COVID-19. Тому, відсутні підстави для покладення на мене як генерального директора ТОВ «ВЗРО» відповідальності за невиконання обов`язку, визначеного абз. 1 ч. 6 ст. 34 КУзПБ

Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.

Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.

18.01.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких підтримав доводи своєї апеляційної скарги та наполягав на наявності підстав для її задоволення.

23.01.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення у справі, в яких він наголосив на наявності підстав для задоволення скарги.

16.10.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення у справі, в яких наголошено на необхідності врахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 04.09.2024 у справі № 908/3236/21.

Учасники справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАСИЩЕВСЬКИЙ ЗАВОД РОСЛИННИХ ОЛІЙ" своїм правом на подання відзиву не скористалися.

За приписами ч. 3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні 19.03.2025 приймали участь представники ОСОБА_1 (апелянта) та кредитора ТОВ "Імперський колос". Інші учасники провадження у справі про банкрутство, будучи належним чином повідомленими про місце, дату та час судового засідання, не з`явилися, явку уповноважених представників не забезпечили, про причини неявки суд не проінформували.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G.B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, з урахуванням того, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків провадження та обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі учасників справи, які не з`явилися.

Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації учасниками справи принципу змагальності та диспозитивності.

Представник апелянта Агавердієва А.Ф. в судовому засіданні 19.03.2025 просив суд апеляційну скаргу задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати та постановити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні заяви щодо покладення на нього солідарної відповідальності.

Представник кредитора ТОВ "Імперський колос" просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, наголосив на відсутності підстав для скасування ухвали суду першої інстанції.

Апеляційний господарський суд, заслухавши присутніх учасників справи, їх представників, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити з наступних підстав.

Щодо доповнень до апеляційної скарги.

За змістом ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 266 ГПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та всіх судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (п. 8 ч. 3 ст. 129) (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац 3 пп. 3.1 п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Водночас, у своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання (див. рішення Суду у справі Плахтєєв та Плахтєєва проти України, no. 20347/03, від 12.03.2009). Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. (VOLOVIK v. UKRAINE, 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06.12.2007, Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

У рішенні ЄСПЛ від 18.11.2010 у справі «Мушта проти України» зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може підлягати обмеженням, що допускаються, оскільки право на доступ за своєю природою вимагає регулювання державою. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, що саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

Таким чином, прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12.07.2007).

Такими обмеженнями є, в тому числі, й визначені кодексом строки вчинення тієї чи іншої процесуальної дії, зокрема, для подання доповнень до апеляційної скарги.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно ч. 2 ст. 207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Крім того, апеляційний господарський суд враховує, що повний текст рішення Господарського суду Запорізької області від 13.07.2023 у справі № 904/6499/20 складено та підписано 18.07.2023 та отримано апелянтом 07.08.2023 засобами поштового зв`язку у поштовому відділенні, про що останній зазначив у своїй апеляційній скарзі, тобто двадцятиденний строк на його оскарження сплив 28.08.2023.

Згідно ч. 2 ст. 256 ГПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

За приписами ч.ч. 1, 4 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Проте заяви про поновлення строку для подання доповнень до апеляційної скарги заявником не подано, при тому, що такі надійшли до суду 18.01.2024, тобто зі значним спливом процесуального строку на апеляційне оскарження.

Сукупність названих обставин є підставою для залишення без розгляду поданих скаржником доповнень до апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ухвалою суду від 15.12.2020 відкрито провадження за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСІДА СОЛЮШН" у справі №904/6499/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАСИЩЕВСЬКИЙ ЗАВОД РОСЛИННИХ ОЛІЙ" (49000, м. Дніпро, вул. Ударників, буд.27, код ЄДРПОУ 37431314). Визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСІДА СОЛЮШН" на суму 21 020,00 грн (судовий збір) - 1 черга задоволення, 37 870 813,30 грн (основний борг) - 4 черга задоволення. Введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто сімдесят календарних днів до 02.06.2021. Призначено розпорядником майна боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАСИЩЕВСЬКИЙ ЗАВОД РОСЛИННИХ ОЛІЙ" (49000, м. Дніпро, вул. Ударників, буд.27, код ЄДРПОУ 37431314) - Черненченко Дениса Альбертовича (свідоцтво №195 від 28.02.2013 (49044, м.Дніпро, бульвар Катеринославський, 2 офіс 610). Призначено попереднє засідання суду на 04.02.2021 о 10:00.

Постановою суду від 13.05.2021 припинено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАСИЩЕВСЬКИЙ ЗАВОД РОСЛИННИХ ОЛІЙ" (49000, м. Дніпро, вул. Ударників, буд.27, код ЄДРПОУ 37431314). Припинено повноваження арбітражного керуючого Черненченка Дениса Альбертовича (49044, м.Дніпро, б-р Катеринославський,2 офіс 610), який діє на підставі свідоцтва про право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №195 від 28.02.2013, як розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАСИЩЕВСЬКИЙ ЗАВОД РОСЛИННИХ ОЛІЙ" (49000, м. Дніпро, вул. Ударників, буд.27, код ЄДРПОУ 37431314). Визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАСИЩЕВСЬКИЙ ЗАВОД РОСЛИННИХ ОЛІЙ" (49000, м. Дніпро, вул. Ударників, буд.27, код ЄДРПОУ 37431314) банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 12 місяців, до 13.05.2022. Призначено ліквідатором банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАСИЩЕВСЬКИЙ ЗАВОД РОСЛИННИХ ОЛІЙ" (49000, м. Дніпро, вул. Ударників, буд.27, код ЄДРПОУ 37431314) арбітражного керуючого Черненченка Дениса Альбертовича (49044, м.Дніпро, б-р Катеринославський,2 офіс 610), який діє на підставі свідоцтва про право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №195 від 28.02.2013.

12.12.2022 від кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперський колос" надійшло клопотання б/н від 18.02.2022 про розгляд питання порушення керівниками боржника вимог ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства, в якому просив суд:

1. Витребувати у ТОВ «ВАСИЩЕВСЬКИЙ ЗАВОД РОСЛИННИХ ОЛІЙ» установчі документи підприємства (засновницький договір, статут), а також довідку про включення до ЄДРПОУ, фінансово-господарську звітність за період з 2016 по 2022 рік, зокрема: баланси підприємства; звіти про фінансові результати; звіти про рух грошових коштів; звіти про власний капітал; примітки до річної фінансової звітності; звіти про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос); обстеження технологічних інновацій промислового підприємства; звіти про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість; звіти з праці; кредитні договори, договори застави та договори іпотеки, укладені ТОВ «ВАСИЩЕВСЬКИЙ ЗАВОД РОСЛИННИХ ОЛІЙ» з АБ «Укргазбанк»; кредитний договір № КНА-ТФ-6854 від 19.09.2019 та кредитний договір № КНА-КЛ-6855 від 19.09.2019, укладені між АТ «ПУМБ» та ТОВ «ВАСИЩЕВСЬКИЙ ЗАВОД РОСЛИННИХ ОЛІЙ».

2. Зобов`язати ліквідатора ТОВ «ВАСИЩЕВСЬКИЙ ЗАВОД РОСЛИННИХ ОЛІЙ» Черненченка Дениса Альбертовича отримати у органів ДПС України інформацію щодо всіх рахунків ТОВ «ВАСИЩЕВСЬКИЙ ЗАВОД РОСЛИННИХ ОЛІЙ» за період діяльності товариства, а також отримати у відповідних банківських установах та надати до матеріалів справи банківські виписки щодо руху грошових коштів на рахунках ТОВ «ВАСИЩЕВСЬКИЙ ЗАВОД РОСЛИННИХ ОЛІЙ» за період з 2017-по 2021 рік включно.

3. Розглянути питання порушення керівниками боржника (Генеральний директор у ТОВ «ВАСИЩЕВСЬКИЙ ЗАВОД РОСЛИННИХ ОЛІЙ» Агавердієв Анар Фаіддінович до 04.07.2020 та починаючи з 04.07.2020 Генеральний директор ТОВ «ВЗРО» Машинцев Максим Сергійович) вимог ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства щодо не звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «ВАСИЩЕВСЬКИЙ ЗАВОД РОСЛИННИХ ОЛІЙ».

10.01.2023 ліквідатором ТОВ "ВАСИЩЕВСЬКИЙ ЗАВОД РОСЛИННИХ ОЛІЙ" подано заперечення на клопотання ТОВ "Імперський колос" про розгляд питання порушення керівниками боржника вимог ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства, зазначивши, що на його твердження частина 6 статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства може бути застосована виключно в разі відкриття провадження у справі про банкрутство за заявою боржника.

Ухвалою суду від 02.02.2023 в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперський колос" б/н від 18.02.2022 в частині витребування у ТОВ "ВАСИЩЕВСЬКИЙ ЗАВОД РОСЛИННИХ ОЛІЙ" документів та зобов`язання ліквідатора ТОВ «ВАСИЩЕВСЬКИЙ ЗАВОД РОСЛИННИХ ОЛІЙ» Черненченка Д.А. отримати у органів ДПС України інформації відмовлено. Відкладено розгляд клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперський колос" б/н від 18.02.2022 про розгляд питання порушення керівниками боржника вимог ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства в судовому засіданні на 16.02.2023 о 12:30 год.

Ухвалою суду від 06.02.2023 залучено до участі у справі №904/6499/20 в межах розгляду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперський колос" б/н від 18.02.2022 про розгляд питання порушення керівниками боржника вимог ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ). Залучено до участі у справі №904/6499/20 в межах розгляду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперський колос" б/н від 18.02.2022 про розгляд питання порушення керівниками боржника вимог ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства - ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ). Запропоновано ОСОБА_1 та ОСОБА_4 до засідання подати письмові пояснення на клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперський колос" б/н від 18.02.2022 про розгляд питання порушення керівниками боржника вимог ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства.

05.06.2023 від ОСОБА_1 надійшли пояснення на клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперський колос" б/н від 18.02.2022 в частині порушення керівником боржника Агавердієвим Анаром Фаіддіновичем вимог ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства, в яких ОСОБА_1 просив в задоволенні клопотання відмовити через недоведеність обставин, на які посилається ТОВ "Імперський колос".

Суд першої інстанції дійшов висновку, що саме ОСОБА_1 , враховуючи набрання чинності Кодексом України з процедур банкрутства 21.10.2019, після подання фінансової звітності за 2019 рік, повинен був звернутися до суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, що останнім зроблено не було. Замість цього він продовжував вести господарську діяльність протягом року, що вказує на порушення з його боку ч. 6 ст. 34 КУзПБ. Проте, провадження у справі про банкрутство боржника відкрито ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.12.2020 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСІДА СОЛЮШН", а не за заявою боржника. З огляду на викладене, суд вважав за можливе заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперський колос" б/н від 18.02.2022 в частині визнання керівника боржника ОСОБА_1 таким, що допустив порушення приписів частини 6 статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства та покладення на нього солідарної відповідальності за вимогами кредиторів у справі №904/6499/20 про банкрутство ТОВ "ВАСИЩЕВСЬКИЙ ЗАВОД РОСЛИННИХ ОЛІЙ" - задовольнити.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

Предметом судового розгляду у цій справі є питання наявності підстав для покладення на Генерального директора ТОВ "ВАСИЩЕВСЬКИЙ ЗАВОД РОСЛИННИХ ОЛІЙ" Агавердієва Анара Фаіддіновича за час виконання ним своїх обов`язків солідарної відповідальності в порядку частини шостої статті 34 КУзПБ.

Як передбачено ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Водночас, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 269 ГПК України).

За приписами абзацу першого частини шостої статті 34 КУзПБ (в редакції цього Кодексу, чинній на момент виникнення та вирішення судами спірних правовідносин за заявою Кредитора про покладення солідарної відповідальності у цій справі) боржник зобов`язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з абзацом другим частини шостої статті 34 КУзПБ, якщо керівник (а згідно зі змінами, внесеними Законом України від 20.03.2023 № 2971-IX, - органи управління боржника) допустив порушення цих вимог, то він несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання щодо порушення керівником боржника (згідно зі змінами, внесеними Законом України від 20.03.2023 № 2971-IX, - органами управління боржника) зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначеної особи (зазначених осіб).

Отже, солідарна відповідальність полягає у залученні третіх осіб - керівника боржника (органів управління боржника), який (які) не звернувся (звернулися) до господарського суду про відкриття провадження у справі про банкрутство в місячний термін у разі наявності загрози неплатоспроможності юридичної особи, щодо якої в подальшому відкрито та здійснюється провадження у справі про банкрутство, до солідарного обов`язку з виконання грошових зобов`язань боржника. Тобто солідарна відповідальність є правовим механізмом захисту та відновлення прав кредиторів (які були необізнані з вини боржника про стан його неплатоспроможності як під час вступу з ним у господарські відносини, так й після цього, під час погіршення платоспроможності боржника до стану загрози неплатоспроможності) за рахунок особистого майна керівника (органів управління) боржника, тобто майна, відмінного від майна боржника (див. постанови Верховного Суду від 23.03.2021 у справі № 910/3191/20, від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20, від 14.09.2021 у справі № 902/1023/19, від 30.03.2023 у справі № 910/13909/20, від 20.07.2023 у справі № 924/408/21).

Щодо правової природи солідарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство апеляційний суд зазначає, що цей вид відповідальності має деліктну природу, що узгоджується із частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

А тому положення частини шостої статті 34 КУзПБ з урахуванням статті 22 ЦК України та mutatis mutandis висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (пункт 80), слід розуміти як відповідальність порушника за збитки, завдані боржнику, а відповідно, і його кредиторам.

У цих висновках колегія суддів звертається до правової позиції, сформульованої Верховним Судом у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 04.09.2024 у справі № 908/3236/21 (пункти 10.15, 10.19).

Тлумачення положень частини шостої статті 34 КУзПБ полягає в такому:

- порушення вимоги Закону своєчасно звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство є підставою для стягнення з винного члена органу управління боржника збитків, спричинених таким порушенням, на користь боржника;

- належним позивачем за вимогою про стягнення збитків є як кредитор, так і боржник;

- кошти, стягнені із суб`єкта солідарної відповідальності, є коштами боржника, які, зокрема, включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані для задоволення вимог кредиторів лише у порядку черговості, встановленому КУзПБ.

У цих висновках суд звертається до правової позиції, сформульованої Верховним Судом у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 04.09.2024 у справі № 908/3236/21 (пункт 10.42).

Тож визначене нормами частини шостої статті 34 КУзПБ правопорушення має співвідноситися із наявністю, відповідно до закону, необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності.

Одним із таких елементів є розмір солідарної відповідальності, тобто розмір збитків, завданих боржнику, а відповідно, і його кредиторам внаслідок допущеного порушення, що полягає у порушенні визначеного частиною шостою статті 34 КУзПБ місячного строку звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі загрози неплатоспроможності боржника та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду суд може задовольнити позов саме тоді, коли спосіб захисту, про який просить позивач, є ефективним, тобто може мати наслідком захист права без необхідності повторного звернення до суду, зокрема для вжиття інших, додаткових засобів захисту (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 98).

У контексті наведеного вище, судове рішення про виявлення порушення без притягнення винної особи до відповідальності вочевидь не призводить до захисту будь-чиїх прав і створює потребу в повторному зверненні до суду, що порушує статтю 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та не відповідає усталеній практиці Великої Палати Верховного Суду (пункт 10.37 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 908/3236/21).

Отже, звернення до суду із вимогами про покладення на винного члена органу управління боржника солідарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство потребує визначення заявником розміру цієї відповідальності та заявлення ним до суб`єкта солідарної відповідальності вимоги щодо стягнення відповідної суми задля задоволення тих вимог кредиторів, що лишились незадоволеними внаслідок допущеного таким суб`єктом відповідного порушення.

Тож належним та ефективним способом захисту при зверненні із заявою про покладення солідарної відповідальності є пред`явлення вимог щодо встановлення порушення із покладенням за таке порушення солідарної відповідальності з одночасним стягненням із суб`єкта відповідної суми.

Правовий висновок подібного змісту наведений у постановах Верховного Суду від 19.11.2024 у справі № 924/784/23, від 19.11.2024 у справі № 910/3070/21, який підлягає врахуванню при розгляді цієї справи.

Без зазначення в заяві про покладення солідарної відповідальності розміру цієї відповідальності та за відсутності вимоги про стягнення із суб`єкта солідарної відповідальності відповідної суми звернення із такими вимогами є неналежним, а тому відсутні підстави для їх задоволення.

У наведених висновках колегія суддів звертається також до правової позиції Верховного Суду, сформульованої у постановах від 04.03.2024 у справі № 908/1244/22, від 12.12.2024 у справі № 904/5693/20, від 10.12.2024 у справі № 902/1157/21 (пункти 8.5. 8.6).

У справі, яка розглядається, кредитор ТОВ "Імперський колос" звернувся до суду у межах справи № 904/6499/20 про банкрутство ТОВ "ВАСИЩЕВСЬКИЙ ЗАВОД РОСЛИННИХ ОЛІЙ" із заявою, в якій просив: визнати керівника боржника ОСОБА_1 таким, що допустив порушення приписів частини 6 статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства та покладення на нього солідарної відповідальності за вимогами кредиторів.

Отже, з урахуванням наведених вище правових позицій, оскільки кредитор у цій справі не заявляв вимогу про стягнення із суб`єкта солідарної відповідальності збитків, обраний ним спосіб захисту права не є ефективним, оскільки не призводить до захисту порушеного права та створює потребу у повторному зверненні до суду.

Велика Палата Верховного Суду дотримується сталої позиції, що обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 52), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155), від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 (пункт 148)), що в свою чергу виключає відмову в задоволенні позову в зв`язку з його необґрунтованістю.

Між тим, суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, не врахував відсутність визначення заявником розміру солідарної відповідальності у спірних правовідносинах та незаявлення до керівника Боржника ОСОБА_1 вимог про стягнення відповідної суми у межах покладення такої відповідальності.

Відтак, апеляційний суд доходить висновку про передчасність як заявлення кредитором, так і розгляд по суті господарським судом відповідних вимог Кредитора, а також дослідження і оцінка судом відповідних обставин справи, а тому є такими, що не відповідають наведеним вимогам закону висновки судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі про наявність підстав для покладення на керівника Боржника ОСОБА_1 солідарної відповідальності у цій справі.

Колегія суддів зауважує, що у цьому випадку самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні заяви є неефективний спосіб захисту, який обраний кредитором.

З урахуванням наведеного, Господарський суд Дніпропетровської області дійшов передчасних висновків щодо обґрунтованості заяви кредитора ТОВ "Імперський колос", не врахувавши, що обраний останнім спосіб захисту є неефективним.

За наведеного висновку апеляційний суд не оцінює мотиви та висновки в цих рішеннях із правовою кваліфікацію судом тих визначених Кредитором та встановлених судом обставин, дій та поведінки ОСОБА_1 , які зазначені як матеріально-правові підстави для покладення солідарної відповідальності у цій справі, оскільки відповідні обставини є предметом дослідження і оцінки та можуть бути піддані судами відповідній правовій кваліфікації лише у разі визначення заявником розміру цієї відповідальності та суми вимог, що підлягає стягненню у межах покладення солідарної відповідальності у справі про банкрутство.

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) не з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: 1) справу розглянуто неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою; 4) суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі; 5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні; 6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; 7) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Дійшовши зазначених вище висновків, колегія суддів не оцінює відповідні аргументи скаржника, однак враховує його посилання на висновки Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 04.09.2024 у справі № 908/3236/21 про обрання заявником неналежного способу захисту порушеного права і, відповідно, неналежне звернення Кредитора із відповідними вимогами у цій справі, та наявність у зв`язку з цим підстав для скасування оскаржуваного судового рішення з прийняттям нового про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперський колос" б/н від 18.02.2022.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2023 у справі № 904/6499/20 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2023 у справі №904/6499/20 скасувати.

Постановити нове рішення про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперський колос" б/н від 18.02.2022 про визнання керівника боржника Агавердієва Анара Фаіддіновича таким, що допустив порушення приписів частини 6 статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства та покладення на нього солідарної відповідальності за вимогами кредиторів у справі №904/6499/20 про банкрутство ТОВ "ВАСИЩЕВСЬКИЙ ЗАВОД РОСЛИННИХ ОЛІЙ".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 14.04.2025

Головуючий суддяВ.Ф. Мороз

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя А.Є. Чередко