Рішення

від 16.04.2025 по справі 909/98/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.04.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/98/25

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л. М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача: Департаменту освіти та науки Івано-Франківської міської ради, вул. Кардинала Любомира Гузара, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76000

про стягнення заборгованості в сумі 65989 грн,

встановив: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Департаменту освіти та науки Івано-Франківської міської ради про стягнення заборгованості в сумі 65989 грн.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Господарським судом Івано-Франківської області прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі; відповідно до приписів ст. 252 ГПК України, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та запропонував сторонам у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження подати заяву з відповідним обґрунтуванням своїх заперечень (ухвала суду від 07.02.2025).

Згідно наявної в матеріалах справи довідки про доставку електронного листа від 10.02.2025, відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у даній справі.

Враховуючи, що клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України, справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав своє зобов`язання з оплати вартості отриманого за договором поставки № 121 від 11.06.2024 товару в сумі 65989 грн, внаслідок чого у відповідача утворився борг.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позов не подав, доказів належного виконання своїх зобов`язань не надав, доводи позивача не спростував.

Обставини справи. Оцінювання доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.

Між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (як постачальником) та Департаментом освіти та науки Івано-Франківської міської ради (як покупцем) укладено договір поставки №121 від 11.06.2024.

Згідно п. 1.1 договору, постачальник зобов`язується поставити покупцю товар: окуляри віртуальної реальності, Steam-комплект для 1-4 класів, надалі - товар, а покупець прийняти і оплатити такий товар в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.2. договору, найменування, асортимент, кількість та ціна товару, що поставляється згідно з цим договором, визначені у специфікації (додаток № 1 до цього договору) (далі - специфікація), яка є його невід`ємною частиною.

Згідно п. 3.1. договору, ціна цього договору становить: 65989 грн, без ПДВ.

Відповідно до п. 4.1. договору, розрахунок за поставлений товар здійснюється в розмірі 100 % упродовж 20 (двадцяти) календарних днів з дати поставки товару на підставі наданого оригіналу видаткової накладної.

За п. 4.2. договору, розрахунки за цим договором здійснюються відповідно до підпункту 2 пункту 19 Порядку виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 червня 2021 року № 590 (зі змінами та доповненнями) в національній валюті України гривні у безготівковій формі шляхом перерахування належних до сплати сум коштів на поточний рахунок постачальника, що вказаний у цьому договорі. Покупець здійснює оплату в межах отриманого бюджетного фінансування.

Згідно п. 4.4. договору, покупець не здійснює оплату за поставлений товар, та така несплата не є порушенням строку оплати зі стороння покупця у випадку ненадання постачальником оригіналу видаткової накладної на оплату чи його неналежного оформлення.

Згідно п. 5.2. договору, датою поставки товару вважається дата передачі постачальником покупцю партії товару згідно з підписаною сторонами видатковою накладною.

У відповідності до п. 5.3. договору, разом з поставкою (передачею) товару (партії товару) постачальник додає: оригінали видаткової, податкової, товарно-транспортної накладних та документ, що підтверджує якість товару згідно із вимогами законодавства України, встановленими для такого товару (сертифікат відповідності тощо).

Пунктом 11.1. договору передбачено, що постачальник зобов`язаний передати покупцю визначену у п. 1.1. цього договору продукцію по накладній не пізніше 31 грудня 2024 р.

В додатку №1 до договору поставки №121 від 11.06.2024 сторони узгодили асортимент, кількість та вартість товару, загальною вартістю 65989 грн.

Як зазначає позивач у позовній заяві, 09.08.2024 ФОП ОСОБА_1 здійснила поставку товару по договору № 121 від 11.06.2024, за адресою: м. Івано-Франківськ, Хриплинська, с. Хриплин, вул. Героїв УПА, 2 Хриплинська гімназія.

Як вбачається з матеріалів справи, представниками сторін підписано та скріплено печатками видаткову накладну на суму 65989 грн. Однак, у даній видатковій накладній не вказано дати її оформлення та номеру.

До позовної заяви додано лист-вимога позивача вих.№03.01.2025, однак, без доказів направлення відповідачу.

В порушення договірних зобов`язань, відповідач не здійснив оплату вартості отриманого за видатковою накладною товару, що зумовило звернення позивача з даним позовом.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення. Висновок суду.

Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільству, його моральним засадам.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як встановлено судом між сторонами укладено договір поставки №121 від 11.06.2024 та узгоджено у специфікації (додаток № 1 до договору) найменування, асортимент, кількість та ціна товару, що поставляється.

Згідно підписаної та скріпленої печатками сторін видаткової накладної, позивач поставив відповідачу узгоджений згідно специфікації товар на суму 65989 грн. При цьому, сторонами у видатковій накладній не вказано дати її оформлення та номеру.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами першою та другою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

За загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", та відображають реальні господарські операції.

Разом з тим, у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Для з`ясування правової природи як господарської операції, необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов`язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті операції. Зважаючи на принцип превалювання сутності над формою, слід враховувати, що фактичне здійснення господарської операції, у випадку заперечення однією із сторін факту здійснення такої господарської операції, повинно підтверджуватися, в тому числі, і наявністю у продавця у власності товару, вибуття із власності такого товару, оприбуткування товару іншою стороною та іншими непрямими доказами (правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.02.2019 у справі №911/5309/14).

Визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, а тому окрім обставин оформлення первинних документів, підлягають доведенню обставини щодо наявності або відсутності реального руху такого товару (правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.10.2019 у справі № 920/61/19).

У матеріалах справи відсутні будь-які докази невизнання відповідачем факту постачання. Також, відповідачем будь-яких заперечень чи доказів на спростування факту наявності боргу суду не надано.

Як встановлено судом, видаткова накладна підписана та скріплена печатками сторін, однак не містить дати її підписання.

Враховуючи здійснення фактичного постачання товару, суд дійшов до висновку про те, що сам по собі факт незазначення дати складання видаткової накладної не звільняє відповідача від виконання зобов`язання з оплати вартості отриманого товару.

Згідно п. 5.2. договору, датою поставки товару вважається дата передачі постачальником покупцю партії товару згідно з підписаною сторонами видатковою накладною.

Враховуючи, що п. 4.1. договору сторони передбачили, розрахунок за поставлений товар здійснюється в розмірі 100% упродовж 20 (двадцяти) календарних днів з дати поставки товару на підставі наданого оригіналу видаткової накладної.

Таким чином, підписана сторонами видаткова накладна підтверджує факт поставки товару та є підставою для виникнення обов`язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

Однак, відповідач свої зобов`язання щодо оплати товару не виконав, у зв`язку з чим утворився борг в розмірі 65989 грн.

Факт порушення відповідачем свого зобов`язання щодо оплати отриманого товару підтверджується матеріалами справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача вказаного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню.

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

Судові витрати.

Склад та порядок розподілу судових витрат визначено Главою 8 Розділу I ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 73, 74, 86, 123, 129, 191, 231, 233, 236, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Департаменту освіти та науки Івано-Франківської міської ради про стягнення 65989 грн задовільнити.

Стягнути з Департаменту освіти та науки Івано-Франківської міської ради, вул.Кардинала Любомира Гузара, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76000 (ідентифікаційний код 40312499) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 65989 (шістдесят п`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят дев`ять) грн боргу, 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 16.04.2025.

Суддя Неверовська Л.М.