Рішення

від 26.03.2025 по справі 910/11071/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.03.2025Справа № 910/11071/23 (910/16140/24)За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролендлізинг"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" - 1

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" - 2

про стягнення страхового відшкодування за договорами добровільного страхування спецтехніки

в межах справи № 910/11071/23

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Вей Капітал"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика"

про банкрутство

Суддя Івченко А.М.

Представники: відповідно до протоколу

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляді Господарського суду м. Києва перебуває справа №910/11071/23 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Вей Капітал" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" про банкрутство.

В межах такої справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Агролендлізинг" звернулося з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування", Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" про стягнення страхового відшкодування за договорами добровільного страхування спецтехніки.

В обґрунтування позовних вимог (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) позивач вказує на те, що відповідач 1 в порушення зобов`язань, взятих на себе згідно з договором добровільного страхування спецтехніки №9/24-СПТ/ЗП112 від 12.01.2024 та всупереч приписам ст. 92 Закону України "Про страхування" не здійснено страхове відшкодування у передбачений договором строк за фактом викрадення застрахованого майна - сівалки точного висіву KINZE 3600 2019 року випуску, заводський номер 105978, у зв`язку з чим існують правові підстави для стягнення такого відшкодування солідарно з відповідачів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 позовну заяву вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; відкрито провадження та призначено підготовче засідання на 12.02.25; запропоновано відповідачам надати відзиви на позовну заяву з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; запропоновано позивачу надати відповідь на відзиви з урахуванням вимог ст. 166 ГПК України.

30.01.2025 від відповідача 1 надійшов відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 призначено підготовче засідання на 26.02.25.

26.02.2025 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2025 запропоновано відповідачам надати пояснення з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог; відкладено підготовче засідання на 12.03.25.

06.03.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив.

12.03.2025 від відповідача 1 надійшли заперечення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2025 закрито підготовче провадження з розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролендлізинг" про стягнення страхового відшкодування за договорами добровільного страхування спецтехніки; призначено розгляд заяви до розгляду по суті на 26.03.25.

В судовому засіданні представники позивача та відповідача 1 надали пояснення по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позови, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Свої позовні вимоги (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) позивач обґрунтовує тим, що для цілей здійснення господарської діяльності на початку 2020 року ним було набуто у власність сільськогосподарську техніку, зокрема, сівалку точного висіву KINZE 3600, 2019 року випуску, заводський номер 105978 (далі - Сівалка).

21.10.2020 ТОВ "ТЛК "Арктика" згідно гарантійного листа №09/20 рекомендувало ТОВ "Агролендлізинг" для співпраці у сфері страхування майна ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" та надало гарантію за виконання останнім будь-яких взятих перед ТОВ "Агролендлізинг" страхових зобов`язань в рамках укладених в майбутньому договорів страхування.

За період співпраці між позивачем та відповідачем 1 сформувалася певна ділова практика щодо процесу погодження та укладення договорів добровільного страхування спецтехніки, що полягає у такому:

1) ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" звертається до ТОВ "Агролендлізинг" з пропозицією укласти новий або продовжити чинний договір добровільного страхування спецтехніки та надсилає запропонований проект договору у форматі Word разом з рахунком-фактурою на проведення оплати першого страхового платежу;

2) ТОВ "Агролендлізинг" вивчає проект договору добровільного страхування спецтехніки та приймає пропозицію укласти договір на запропонованих умовах повно і безумовно, або ж пропонує укласти договір на інших, ніж було запропоновано страховиком, умовах;

3) у разі прийняття пропозиції укласти договір страхування на запропонованих ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" умовах, ТОВ "Агролендлізинг" підписує договір та проводить оплату першого страхового платежу у строки, встановлені таким договором;

4) підписаний зі сторони ТОВ "Агролендлізинг" договір передається ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" для підписання зі сторони страховика;

5) ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" підписує договір зі своєї сторони та один примірник підписаного договору повертає ТОВ "Агролендлізинг".

Окрім того, з огляду на значну кількість договорів добровільного страхування спецтехніки, що укладалися між позивачем та відповідачем, страховик повертав підписані зі своєї сторони договори страхування партіями з певною періодичністю (наприклад, раз у декілька місяців), а не кожен договір окремо. Водночас саме з моменту оплати першого страхового платежу, а не повернення страховиком підписаного примірника договору вважалося, що договір є укладеним, а майно (спецтехніка) - таким, що застраховане.

До того ж, усталеною для контрагентів практикою були випадки, коли ТОВ "Агролендлізинг" спершу оплачувало перший страховий платіж, а лише потім ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" надсилало на підпис договори страхування, що підтверджується роздруківками відповідного електронного листування та платіжними інструкціями.

Так, у грудні 2023 року ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" звернулося до ТОВ "Агролендлізинг" з пропозицією продовжити низку договорів страхування спецтехніки, строк яких закінчувався у січні 2024 року, надіславши засобами електронної пошти файл у форматі XLSX з переліком таких договорів.

У відповідь позивач надіслав перелік договорів страхування спецтехніки, які він планує продовжити шляхом укладення нових договорів, серед яких:

- №11/23-СПТ/ЗП112 від 23.01.2023 щодо страхування трактора NEW HOLLAND T6090 (заводський номер ZMBK01021, рік випуску 2021 та трактора NEW HOLLAND T6070 (заводський номер ZMBD01554 , рік випуску 2021);

- №15/23-СПТ/ЗП112 від 24.01.2023 щодо страхування навантажувача самохідного MERLO TF38.10-140 (заводський номер ZF1P50TD3D0002573, рік випуску 2020);

- №22/23-СПТ/ЗП112 від 24.01.2023 щодо страхування сівалки HORSCH PRONTO 6DC (заводський номер 23486202, рік випуску 2020);

- №26/23-СПТ/ЗП112 від 24.01.2023 щодо страхування сівалки точного висіву KINZE 3600 16-рядна (заводський номер 105978, рік випуску 2019) - спірна Сівалка;

- №27/23-СПТ/ЗП112 від 25.01.2023 щодо страхування сівалки точного висіву HORSCH Maestro 24SW (заводський номер 24581538, рік випуску 2021);

- №31/23-СПТ/ЗП112 від 24.01.2023 щодо страхування сівалки HORSCH Maestro 24.50SV (заводський номер 24971273, рік випуску 2021);

- №33/23-СПТ/ЗП112 від 28.01.2023 щодо страхування навантажувача самохідного MERLO P40.13EE (заводський номер ZF1PM00B5D1004962, рік випуску 2022);

- №34/23-СПТ/ЗП112 від 28.01.2023 щодо страхування сівалки HORSCH Maestro 12CV (заводський номер 24931451, рік випуску 2022).

Відтак, у січні 2024 року ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" надіслала позивачу на погодження та підписання проекти нових договорів добровільного страхування спецтехніки разом із рахунками на оплату перших страхових платежів, зокрема:

- №3/24-СПТ/ЗП112 від 12.01.2024 щодо страхування трактора NEW HOLLAND T6090 (заводський номер ZMBK01021, рік випуску 2021) та трактора NEW HOLLAND T6070 (заводський номер ZMBD01554 , рік випуску 2021);

- №4/24-СПТ/ЗП112 від 12.01.2024 щодо страхування щодо страхування сівалки HORSCH PRONTO 6DC (заводський номер 23486202, рік випуску 2020);

- №5/24-СПТ/ЗП112 від 12.01.2024 щодо страхування навантажувача самохідного MERLO P40.13EE (заводський номер ZF1PM00B5D1004962, рік випуску 2022);

- №6/24-СПТ/ЗП112 від 12.01.2024 щодо страхування сівалки HORSCH Maestro 24.50SV (заводський номер 24971273, рік випуску 2021);

- №7/24-СПТ/ЗП112 від 12.01.2024 щодо страхування сівалки точного висіву HORSCH Maestro 24SW (заводський номер 24581538, рік випуску 2021);

- №8/24-СПТ/ЗП112 від 12.01.2024 щодо страхування навантажувача самохідного MERLO TF38.10-140 (заводський номер ZF1P50TD3D0002573, рік випуску 2020);

- №9/24-СПТ/ЗП112 від 12.01.2024 щодо страхування сівалки точного висіву KINZE 3600 16-рядна (заводський номер 105978, рік випуску 2019) - спірна сівалка, (далі - "Договір страхування Сівалки);

- №10/24-СПТ/ЗП112 від 12.01.2024 щодо страхування сівалки HORSCH Maestro 12CV (заводський номер 24931451, рік випуску 2022).

Після ознайомлення з проектами зазначених договорів, ТОВ "Агролендлізинг" підписало їх зі своєї сторони та передало на підписання ПрАТ "СК "Арсенал Страхування", а у подальшому страхувальник здійснив оплату перших страхових платежів за кожним таким договором.

Зокрема, за Договором страхування Сівалки страхувальник перерахував на користь відповідача 1 страховий платіж у 4 396,36 грн. на виконання п.п. 11,14 такого договору.

У такий спосіб 12.01.2024 позивач та відповідач 1 уклали Договір добровільного страхування спецтехніки №9/24-СПТ/ЗП112.

В той же час, 31.01.2024 о 16:50 год. представник ТОВ "Агролендлізинг" виявив відсутність Сівалки за місцем її зберігання, у зв`язку з чим позивач звернувся до відповідача 1 з повідомленням про настання страхового випадку. Окрім того, позивач звернувся з заявою про вчинення дій, що мають ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України, про що 03.02.2024 було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відкрито кримінальне провадження та розпочато досудове розслідування.

05.02.2024 страхувальник звернувся до відповідача 1 з письмовими заявами про настання події, що має ознаки страхового випадку, передбаченого п.п. 22.2.9 Договору страхування Сівалки.

У подальшому на вимогу страховика та на виконання положень розділів 25, 26 Договору страхування Сівалки позивач надав відповідачу 1 документи, що підтверджували обставини страхової події, а саме: письмові пояснення щодо поставлених питань вих. № 24/02 - 05/1 від 05.02.2024, додаткові пояснення вих. №24/02 - 07/1 від 07.02.2024, додаткові пояснення вих. №24/02 - 07/2 від 07.02.2024, додаткові пояснення та документи вих. №24/02 - 23/1 від 23.02.2024.

19.02.2024 позивач звернувся до відповідача 1 з вимогою прийняти рішення щодо виплати або відмови у виплаті страхового відшкодування, а 23.02.2024 позивач повторно звернувся до страховика з листом щодо своєчасного проведення виплати страхового відшкодування, однак вимоги, викладені в цих листах, відповідач 1 проігнорував.

З моменту повідомлення страхувальником про настання страхового випадку страховика та до моменту звернення позивача до суду із цим позовом ПрАТ "СК "Арсенал Страхування", порушуючи взяті на себе зобов`язання згідно з Договором страхування Сівалки, не виплатило ТОВ "Агролендлізинг" відповідне страхове відшкодування за наслідками настання страхового випадку - втрати Сівалки.

На підставі викладеного позивач зазначає, що у відповідачів (ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" як страховика за Договором страхування Сівалки; ТОВ "ТЛК "Арктика", як гаранта згідно гарантійного листа) існує солідарний обов`язок по сплаті суми страхового відшкодування, який виходячи із загальної страхової суми, розміру безумовної франшизи та розміру нормативного зносу становить 2 461 959,50 грн.

Заперечуючи проти таких вимог відповідач 1 вказує на те, що ним не було прийнято ризики на страхування спецтехніки з огляду на спірний характер такого майна та те, що фактично між сторонами не було укладено (підписано) договір добровільного страхування спецтехніки, що виключає наявність обов`язку щодо здійснення страхового відшкодування позивачу; позовні вимоги позивача не підлягають розгляду судом у межах справи про банкрутство, оскільки гарантійний лист, виданий відповідачем 2, не є гарантією в розумінні чинного законодавства та не породжує жодних правових наслідків.

Виходячи з викладених вище доводів та заперечень учасників справи, дослідивши обставин перебігу спірних правовідносин згідно наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами частини 1 статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Загальні вимоги щодо порядку укладення договору передбачені главою 53 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з частинами 1, 2 статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до частини 1 статті 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

За приписами частини 1, 2 статті 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Згідно із частиною 1 статті 980 Цивільного кодексу України та частиною 4 статті 89 Закону України "Про страхування" предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Об`єктом страхування можуть бути: життя, здоров`я, працездатність та/або пенсійне забезпечення; майно на праві володіння, користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати; відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.

Відповідно до частини 1 статті 982 Цивільного кодексу України істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Згідно із частиною 2 статті 89 Закону України "Про страхування" у договорі страхування обов`язково зазначаються з урахуванням особливостей, визначених частиною третьою цієї статті: 1) назва документа та страхового продукту (за наявності); 2) найменування та адреса страховика; 3) прізвище, ім`я, по батькові, дата народження або найменування страхувальника; 4) інформація про предмет страхування; 5) інформація про об`єкт страхування; 6) прізвище, ім`я, по батькові, дата народження або найменування вигодонабувача (за наявності); 7) розмір страхової суми та/або ліміти відповідальності за договором страхування за класами страхування іншими, ніж страхування життя; 8) розмір страхової суми та/або розміри страхових виплат за договором страхування життя (крім договорів, у яких не визначається страхова сума та/або розміри страхових виплат); 9) перелік страхових ризиків; 10) перелік винятків із страхових випадків та обмеження страхування; 11) страховий тариф (крім договорів, у яких не визначається страховий тариф); 12) строк дії договору страхування, порядок вступу його в дію, період (періоди) страхування, територія дії договору страхування; 13) розмір страхової премії, порядок та строки її сплати; 14) порядок внесення змін і припинення дії договору страхування; 15) порядок розрахунку, умови та строки здійснення страхових виплат; 16) причини відмови у страховій виплаті; 17) права та обов`язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору; 18) порядок вирішення спорів; 19) інші умови за згодою сторін.

Згідно з частиною 1 статті 983 Цивільного кодексу України договір страхування набирає чинності з моменту, передбаченого договором страхування або законодавством.

Відповідно до пункту 69 статті 1 Закону України "Про страхування" страхування - правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов`язаних з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством.

Згідно із пунктами 1, 3 частини 1 статті 91 Закону України "Про страхування"! страхувальник за договором страхування зобов`язаний: сплачувати страхову премію у порядку та строки, встановлені договором страхування; інформувати страховика про настання події, що має ознаки страхового випадку, у порядку та строки, визначені договором страхування.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 92 Закону України "Про страхування" страховик за договором страхування зобов`язаний: 1) у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором або законом строк.

За приписами частини 1 статті 97 Закону України "Про страхування" договір страхування укладається виключно в письмовій формі з дотриманням вимог Цивільного кодексу України, встановлених до письмової форми правочину, та оформляється у паперовій формі або у формі електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", або в порядку, передбаченому законодавством про електронну комерцію.

Частинами 1-3 статті 98 Закону України "Про страхування" встановлено, що строк дії договору страхування встановлюється за згодою страховика і страхувальника та зазначається в договорі страхування. Якщо договором страхування або законодавством України не передбачено інше, договір страхування набирає чинності з 0 годин дня, наступного за днем укладення договору та/або сплати страхової премії чи її першої частини (у разі сплати страхової премії частинами), та закінчується о 24 годині дати, що зазначена в договорі страхування як дата закінчення строку дії договору страхування. Страховий захист діє протягом усього строку дії договору страхування, якщо інше не передбачено договором страхування або законодавством України.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується учасниками справи у період грудень 2023 року - січень 2024 року між сторонами велось електронне листування, зокрема, щодо страхування Сівалки, а саме: відповідачем 1 було надіслано позивачу проект договору добровільного страхування (у форматі Word), перелік застрахованої техніки (у форматі Excel), бланк заяви на страхування (у форматі Word), додаток до заяви - опис спецтехніки, що підлягає страхуванню (у форматі Word) та рахунок фактуру на сплату першого страхового платежу, а позивач зі свого боку підписано два примірники договору страхування і направленої їх відповідачу 1 та проведено оплату страхового платежу у визначеному договором порядку.

В той же час, ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" вказує на те, що при оцінці ризиків прийняття на страхування Сівалки було виявлено наявність накладеного в рамках кримінального провадження арешту на неї, у зв`язку з чим не було підписано Договір страхування Сівалки і тим самим на взято на себе відповідних страхових ризиків.

Визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки урегульовано у главі 5 «Докази та доказування» Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

17.10.2019 набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України, а саме: змінено назву статті 79 такого Кодексу з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 25.06.2020 у справі №924/233/18).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") Суд наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Відтак, вирішуючи питання щодо укладеності/неукладеності Договору страхування Сівалки, керуючись зібраними у справі доказами, суд доходить висновку про те, що обставина укладення такого правочину є встановленою з огляду на більшу вірогідність доказів, наданих позивачем.

Зокрема, судом враховано, що електронний лист від 15.01.2024 з доданими до нього файлами, надісланий заступником директора Запорізької дирекції ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" є письмовою пропозицією укласти договір в розумінні частини 1 статті 641 Цивільного кодексу України, а дії позивача щодо підписання договору у запропонованій відповідачем 1 редакції та сплата першої частини страхового платежу відповідно до платіжної інструкції №907 від 19.01.2024 є прийняттям пропозиції укласти договір в розумінні частини 1, 2 статті 642 Цивільного кодексу України.

У постанові Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №355/385/17 зазначено, що за своєю юридичною сутністю договір страхування, за загальним правилом, є реальним, тобто таким, що є укладеним за одночасної наявності двох юридичних фактів: (а) домовленість між сторонами стосовно істотних умов договору; (b) передача речі однією особою іншій стороні або вчинення іншої дії.

У цій справі підтверджується наявність обох юридичних фактів, які дають підстави для висновку про укладення Договору страхування Сівалки: 1) відповідач 1 та позивач домовились щодо усіх істотних умов договору страхування, визначених приписами частини 1 статті 982 Цивільного кодексу України та ст. 89 Закону України "Про страхування" і 2) позивач вчинив дію на користь відповідача 1, а саме сплатив першу частину страхового платежу на виконання розділу 14 Договору страхування Сівалки, з фактом проведення чого і пов`язано початок страхового періоду.

Поряд з цим, суд враховує обставини того, що по своїй суті укладення Договору страхування Сівалки є продовженням правовідносин страхування Сівалки між сторонами, які існували до цього та були врегульованими згідно договору №26/23-СПТ/ЗП112 від 24.01.2023, будь-яких претензій за час дії якого з приводу арешту Сівалки страховиком не заявлялось, а більше того, саме останнім в грудні 2023 року ініційовано питання продовження правовідносин страхування в т.ч. з приводу Сівалки і у січні 2024 року направлено проект Договору страхування Сівалки.

Тобто до повідомлення позивачем відповідача 1 про настання спірного страхового випадку жодних зауважень відносно неможливості прийняття на страхування Сівалки останнім не заявлялось, а більше того - самостійно ініційовано питання пролонгації страхових правовідносин відносно такого майна і надано для цього підготовлений проект правочину.

Суд погоджується, що при прийнятті на себе ризиків, пов`язаних із страхуванням майна, відповідальний страхових досліджує інформацію відносно об`єкта страхування та страхувальника, однак, на переконання суду, такі дії вчиняються до надання проекту договору страхування для підписання і виставлення рахунку на оплату страхового платежу, а не після цього.

Більш того, Правила добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного), затверджених Головою правління ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" 04.03.2020, не містять такої підстави для відмови у страхуванні як арешт об`єкту страхування.

Щодо аргументів відповідача 1 про те, що здійснений позивачем платіж у розмірі 4 396,36 грн. за платіжною інструкцією №907 від 19.01.2024 надійшов страховику без жодних правових підстав та не був зарахований як страховий платіж, суд зазначає, що у матеріалах справи наявна копія рахунка-фактури №9_24-СПТ_ЗП112 від 12.01.2024, який був надісланий страховиком позивачу електронним листом 15.01.2024, і такий рахунок містив відомості про страховика, страхувальника, суму платежу, а також найменування платежу "ЗП112.Страховий платіж згідно договору добровільного страхування СПТ:№9/24-СПТ/ЗП112 від "12" січня 2024 р.", що спростовує твердження про безпідставність проведення такого платежу.

Водночас, суд враховує також ту обставину, що страховик не повернув такий платіж як помилково сплачений як тільки йому стало відомо про його надходження, а утримував на своєму рахунку ці кошти тривалий час (35 календарних днів), аж доки страховику стало відомо про настання події, що мала ознаки страхового випадку за заявою страхувальника.

До того ж, жодних доказів направлення на адресу позивача доданих до відзиву листів про не укладення Договору страхування Сівалки та визначення страхового платежу за ним як такого, що здійснено передчасно (листи №220124-501/к від 22.01.2024 та №070224-978/к від 07.02.2024), відповідачем 1 не надано.

Сукупність зазначених вище фактів поведінки учасників спірних правовідносин та докази на їх підтвердження є підставою для висновку про те, що сторони уклали Договір страхування Сівалки і такий Договір набрав чинності в силу положень пункту 23.2. Договору та відповідно до частин 1-3 статті 98 Закону України "Про страхування". Відтак аргументи відповідача 1 в цій частині судом відхиляються як необґрунтовані.

Таким чином, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України укладений між сторонами Договір страхування Сівалки став юридичним фактом, який створив у його сторін взаємні суб`єктивні права і обов`язки, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання.

Так, відповідно до п. 4 Договору страхування Сівалки відповідач 1 застрахував майнові інтереси позивача, які пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованою спецтехнікою, вказаною у Додатку №1 до цього Договору, а саме, Сівалкою, під час зберігання цієї спецтехніки та території підприємства страхувальника/лізингоодержувача, а також проведення робіт на виробничих ділянках, переміщення цієї спецтехніки власним ходом між виробничими ділянками та/або перевезення (транспортування) цієї спецтехніки на спеціально призначеному для такого перевезення транспортному засобі.

Згідно із п.п. 10, 11 Договору страхування Сівалки загальна страхова сума за договором становить 3 517 085,00 грн., а загальний страховий платіж - 17 585,43 грн.

Відповідно до п. 12.1. Договору страхування Сівалки безумовна франшиза по кожному та будь-якому страховому випадку складає 0,5% від страхової сум по відповідній спецтехніці згідно з Додатком №1 до цього Договору з урахуванням наступного: у випадку викрадення та/або повної загибелі спецтехніки безумовна франшиза складає 10% від страхової суми по відповідній спецтехніці згідно з Додатком №1 до цього Договору.

У розділі 14 Договору страхування Сівалки сторонами погоджено порядок сплати страхового платежу: номер, розмір та строк сплати частин страхового платежу та період страхування (з урахуванням умов розділу 23 цього Договору). Зокрема, за умови сплати страхувальником частини страхового платежу у розмірі 4 396,36 грн. до 23.01.2024 (включно) період страхування розпочинається з дати надходження першого страхового платежу та діє до 22.04.2024 включно.

Строк дії Договору страхування Сівалки: з 23.01.2024 з урахуванням умов розділу 23 цього Договору по 22.01.2025 з урахуванням умов цього Договору (п. 16 Договору).

Відповідно до п. 22.1. Договору страхування Сівалки страховик взяв на себе зобов`язання відшкодувати страхувальнику (вигодонабувачу) прямі збитки, які є наслідком настання певних подій (страхових ризиків), що наведені у п. 22.2. цього Договору, які носять ознаки ймовірності та випадковості настання.

Згідно з пп. 6.9. п. 6 та пп. 22.2.9. п. 22.2. Договору страхування Сівалки одним з таких страхових ризиків визначено викрадення - незаконне заволодіння спецтехнікою шляхом крадіжки, грабежу, розбою під час її знаходження на території страхування.

Положеннями п. 23.2 Договору страхування Сівалки встановлено, що у випадку сплати страхового платежу за договором частинами, про що зазначено в розділі 14 Договору, цей Договір набуває чинності з 00-00 годин дати, наступної за датою надходження першої частини страхового платежу, вказаної в розділі 14 цього Договору, на поточний рахунок або до каси страховика, але не раніше 00-00 годин дати, зазначеної в п. 16.1. Договору як дата початку його дії, та діє до 24-00 години дати закінчення першого періоду дії Договору згідно з розділом 14 Договору.

Відповідно до пп. 24.1.3. п. 24.1. Договору страхування Сівалки страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування в порядку та в строк згідно з розділом 27 цього Договору. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхового відшкодування шляхом сплати страхувальнику неустойки (пені) у розмірі, визначеному в п. 30.1. Договору.

Зі свого боку, страхувальник зобов`язаний своєчасно і в повному розмірі вносити страхові платежі (пп. 24.2.1.), повідомити страховика про настання страхового випадку/події, що може бути визнана страховим випадком, згідно з умовами, передбаченими розділом 25 Договору, та виконати всі дії, передбачені розділом 25 Договору (пп. 24.2.16.), при настанні події, що може бути визнана страховим випадком, надати страховику документи, що підтверджують настання страхового випадку та розмір збитків, передбачені розділом 26 Договору (пп. 24.2.17.).

Матеріалами справи підтверджується, що 19.01.2024 на виконання вимог розділу 14 Договору страхування Сівалки позивач сплатив першу частину страхового платежу у розмірі 4 396,36 грн.

Відтак, з урахуванням вимог розділу 14 та п. 23.2 Договору страхування Сівалки сплата позивачем першої частини страхового платежу мала своїм наслідком набрання чинності такого правочину з 23.01.2024.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем належно виконано зобов`язання зі сплати першої частини страхового платежу (пп. 24.2.1. Договору страхування Сівалки); повідомлено страховика про настання страхового випадку відбулося згідно з умовами, передбаченими розділом 25 Договору страхування Сівалки, а також виконано всі дії, передбачені розділом 25 такого правочину, зокрема, надано страховику документи, що підтверджують настання страхового випадку та розмір збитків, передбачені таким договором (пп. 24.2.16., пп. 24.2.17).

Натомість відповідач 1 зобов`язання зі своєчасного здійснення виплати страхового відшкодування в порядку та в строк згідно з розділом 27 Договору страхування Сівалки не виконав, доказів протилежного матеріали справи не містять.

При встановленні обставини щодо наявності факту настання страхового випадку за договором, суд виходить із положень пп. 6.9. п. 6 та пп. 22.2.9. п. 22.2. Договору страхування Сівалки, а також наданих позивачем доказів на підтвердження викрадення Сівалки шляхом крадіжки.

Твердження відповідача 1 про те, що викрадення Сівалки відбулося внаслідок шахрайства, а тому цей ризик підпадає під виключення з страхових випадків за умовами Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного), спростовуються наданим позивачем витягом з ЄРДР від 07.02.2024 щодо кримінального провадження 12024082040000174, зі змісту якого вбачається попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України (крадіжка).

Судом також встановлено, що здійснений позивачем розрахунок розміру заподіяної страхувальнику шкоди відповідає умовам пунктів 10, 12, 27.7., 31.5. Договору страхування Сівалки, а відповідач 1 будь-яких заперечень щодо відповідного розрахунку розміру шкоди не висловив.

Окрім того, у межах цієї справи суд вбачає підстави для застосування до спірних правовідносин принципу заборони суперечливої поведінки. Так, відповідно до висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №910/4224/21, добросовісність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Так, з встановлених судом фактичних обставин справи та досліджених доказів, поданих сторонами, суд доходить висновку про те, що поведінка відповідача 1 у цих спірних правовідносинах не відповідає чесній діловій практиці та принципу добросовісності відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України.

Зокрема, враховуючи зібрані в матеріалах справи докази та поведінку сторін суд погоджується з аргументами позивача щодо того, що в силу довготривалих ділових відносин між сторонами, усталеної ділової практики щодо порядку укладення договорів добровільного страхування, позивач мав підстави розумно покладатися на те, що після сплати першого страхового платежу страховик поверне підписаним Договір страхування Сівалки, а застраховане майно (Сівалка) вважатиметься застрахованим. У цій частині аргументів сторін суд бере до уваги наявні у матеріалах справи договори добровільного страхування іншої спецтехніки, які були укладені у той самий період (12.01.2024) і за такою ж самою процедурою, що і Договір страхування Сівалки. Поведінка відповідача 1 щодо повернення підписаними усіх таких договорів, за винятком того, за яким вже настав страховий випадок, є вибірковою та непослідовною, і, на переконання суду, свідчить про недобросовісність відповідача 1.

Також судом враховано висновок щодо застосування норми права, викладений у постанові Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 91/17876/19, від 10.12.2021 у справі № 910/4296/21 щодо того, що якщо обидві сторони правочину є суб`єктами господарської діяльності (професійними комерсантами, підприємцями), стандарти оцінки ризиків від дій, які передують укладенню угоди, є зовсім іншими, аніж у випадку, якщо б стороною правочину були дві фізичні особи, або страхова компанія та споживач послуг страхування. Стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини.

У цьому спорі відповідач 1 є професійним учасником ринку страхування, натомість позивач хоч і є суб`єктом господарювання, однак у цих правовідносинах він є споживачем послуг страхування. Позивач як страхувальник фактично перебуває у більш вразливому стані порівняно з страховиком, а тому щодо нього застосовується інший стандарт поведінки, ніж до страховика, який міг і повинен був вжити всіх належних заходів задля належного виконання Договору страхування Сівалки.

Суд, беручи до уваги фактичні обставини цієї справи, вважає, що у даному випадку єдиним мотивом непослідовної поведінки відповідача 1 у правовідносинах з позивачем після настання страхового випадку було небажання виконати зобов`язання щодо виплати страхового відшкодування при настанні страхового випадку, що не узгоджується з принципом добросовісної поведінки.

Також суд відхиляє доводи відповідача 1 щодо неможливості розгляду позовних вимог у межах справи про банкрутство з огляду на імперативні приписи частини 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, відповідно до якої господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.

Доводи відповідача 1 щодо правових підстав виникнення правовідносин між позивачем та відповідачем 2 не заслуговують на увагу в силу положень пункту 1 частини 1 статті 11, статті 202, статті 204 Цивільного кодексу України, адже доказів на спростування правомірності правочину (лист №09/20 від 21.10.2020) відповідач 1 суду не надав.

У відповідності до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Положеннями ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За змістом ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

За наведених обставин суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову ТОВ "Агролендлізинг" до ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" та ТОВ "ТЛК "Арктика" про стягнення суми страхового відшкодування солідарно з обох у розмірі 2 461 959,50 грн.

В силу приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд даного спору покладаються на відповідачів порівну, виходячи із розміру судового збору, який підлягає оплаті за розгляд такої вимоги - 29 543,51 грн.

При цьому, у заяві про зменшення розміру позовних вимог позивачем було заявлено про повернення судового збору за вимоги, які було зменшено.

Так, первісно при зверненні із позовною заявою ТОВ "Агролендлізинг" було заявлено до стягнення кошти у розмірі 6 196 048,60 грн., за що оплачено судовий збір у розмірі 74 352,58 грн.

В послідуючому, судом було прийнято заяву ТОВ "Агролендлізинг" про зменшення розміру позовних вимог до 2 461 959,50 грн.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відтак, на користь ТОВ "Агролендлізинг" підлягає поверненню судовий збір у розмірі 44 809,70 грн.

Керуючись ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 7 Закону України "Про судовий збір", ст. 73-74, 234 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 154; код ЄДРПОУ 33908322) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" (04086, м. Київ, вул. Олени Теліги, 41; код ЄДРПОУ 37075024) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Батьківщина" (69005, Запорізька обл., м. Запоріжжя, Профспілок майдан, 5, кімната 572; код ЄДРПОУ 38130578) суму страхового відшкодування у розмірі 2 461 959,50 грн.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 154; код ЄДРПОУ 33908322) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Батьківщина" (69005, Запорізька обл., м. Запоріжжя, Профспілок майдан, 5, кімната 572; код ЄДРПОУ 38130578) судовий збір у розмірі 14 771,75 грн.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" (04086, м. Київ, вул. Олени Теліги, 41; код ЄДРПОУ 37075024) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Батьківщина" (69005, Запорізька обл., м. Запоріжжя, Профспілок майдан, 5, кімната 572; код ЄДРПОУ 38130578) судовий збір у розмірі 14 771,75 грн.

5. Повернути з державного бюджету (отримувач: ГУК у м. Києва/м. Київ/22030101, код отримувача 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, рахунок UA918999980313191206083026001) Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Батьківщина" (69005, Запорізька обл., м. Запоріжжя, Профспілок майдан, 5, кімната 572; код ЄДРПОУ 38130578) судовий збір у розмірі 44 809,70 грн., сплачений згідно з платіжною інструкцією №10016741 від 17.12.2024.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 16.04.2025

Суддя А.М.Івченко