Рішення

від 26.12.2007 по справі 4/461-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/461-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

26.12.2007                                                                Справа №  4/461-07

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Ємленінової З.І. при секретарі Вецало М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Адель Експо" м. Гола Пристань Херсонської області

до:  фермерського господарства "Ковальчук" с. Олександрівка Каланчацького району Херсонської області

про  стягнення   161.250грн.00коп.

за участю  представників сторін:

від  позивача –директор Шестаков  М.М.

від  відповідача  -  уповноважена особа Ігнатов Д.І.  

          Позивач звернувся з  позовною заявою  про  стягнення з  відповідача 92.250грн.00коп. перерахованих  в якості попередньої  оплати  за ріпак  згідно з  умовами  контракту №08 від 04.06.2007року. Крім  того, він  просить  стягнути   18.450грн.00коп.  штрафу за  непоставку продукції  та відшкодувати збитки в результаті неотримання доходу на який він  розраховував, укладаючи  контракт.

          Відповідач  позовні вимоги  визнає  в частині повернення отриманих  коштів в сумі 92.250грн.00коп. Штрафні санкції  ним  не   визнаються з  посиланням  на те, що передбачений ч.2 ст.551 ЦК України збільшений розмір  неустойки  не  може застосовуватися, оскільки  відповідно до закону України «Про  відповідальність  за несвоєчасне  виконання грошових  зобов'язань»пеня за несвоєчасне  виконання грошових  зобов'язань не  може перевищувати  подвійної  облікової  ставки НБУ, яка  діяла в період  прострочки.  Не визнає  відповідач і суми  збитків, які нараховані позивачем як  упущена вигода,  з  посиланням  на те, що   позивач не  заявляв вимоги про  її  добровільне відшкодування,  тому він  не  може посилатися на ринкові ціни, які існують  на день  заявлення позову і ці ціни застосовуватися не  можуть.  Він  також  посилається на те, що позивачем не  надано  обгрунтування розміру упущеної  вигоди та доходів, які він  фактично   міг би  отримати при умові виконання  відповідачем обов'язків  за договором.

          Справа розглядалася з  перервами,  які  відповідно до  статті 77 ГПК України оголошувалися в засіданнях суду 19.12.2007року у зв'язку з витребуванням  у сторін  доказів по  справі,  та в засіданні 25.12.2007року для виготовлення та оголошення повного  тексту рішення.

          Дослідивши матеріали  справи, заслухавши представників сторін, суд –

                                                  Встановив :

          04 червня 2007року між товариством з обмеженою відповідальністю "Адель Експо" (позивач по  справі) та  фермерським  господарством "Ковальчук" (відповідач) укладено  контракт  №08. Згідно з  цим контрактом  відповідач прийняв на себе обов'язки  передати  у власність  позивача 200тон ріпаку урожаю 2007року,  в тому числі 75 тон, вартість  якого  сплачується  шляхом здійснення  попередньої  оплати, а позивач зобов'язався прийняти  та оплатити  товар  відповідно до  умов  даного  контракту.

          Оплату товару в кількості 75 тон за умовами контракту від 04.06.2007року  позивач зобов'язався здійснити  на умовах  попередньої  оплати згідно з  виставленим рахунком  відповідача протягом 5 банківських  днів.  

          Матеріали  справи  свідчать про  те, що на підставі рахунку відповідача №34  від 02.06.2007року  позивач  платіжними  дорученнями  №22 від 05.06.2007року та №30  від 07.06.2007року перерахував відповідачу 92.250грн.00коп. в якості попередньої  оплати  за  75 тон ріпаку.  На підтвердження отримання коштів відповідач видав позивачеві податкову накладну  №2 від  05.06.2007року на суму 92.250грн.00коп., що  свідчить  про  прийняття ним  перерахованих  коштів в рахунок виконання умов контракту. Таким чином, позивачем виконані умови контракту від 04.06.2007року  щодо  оплати   вартості ріпаку.

          Відповідно до  статті 629 ЦК України укладений між  сторонами  контракт від 04.06.2007року є  обов'язковим до  виконання і сторони мають  дотримуватися взятих  на себе зобов'язань  за ним, оскільки  відповідно до  ст. 525 ЦК України одностороння відмова  від  зобов'язання або  одностороння зміна його  умов не  допускається.

          Згідно зі статтею 663 ЦК України продавець  зобов'язаний  передати   товар  покупцеві у строк, встановлений  договором купівлі-продажу. За умовами  пункту 3.4.1  контракту  строк поставки  товару, сплаченого  за попередньою оплатою  - до 10 липня 2007року включно. При цьому, відповідно до  пункту  3.10 контракту право  власності у позивача на товар  виникає  з  дати  видачі відповідачем видаткової  накладної на партію  товару.

          Після настання    строку передачі ріпаку позивач листом від 14.08.2007року  №22   вимагав у відповідача передачі  товару,  посилаючись на   необхідність виконання своїх  зобов'язань  по  поставці ріпаку  перед  третіми  особами.

          Однак, незважаючи  на вимогу, відповідач  не  виконав обов'язків за пунктом 3.4.1 контракту  і в строк до   10.07.2007року ріпак позивачеві не  передав. Не  надано  доказів виконання обов'язків за контрактом і в засідання суду. При  цьому жодних  пояснень  щодо  причин  невиконання обов'язків за контрактом від  04.06.2007року представник відповідача  в засіданні суду не  надав.

Частиною 2 статті 693 ЦК України встановлено, якщо  продавець, який одержав суму попередньої оплати, не  передав товар  у встановлений  строк, покупець  має  право  на свій розсуд   вимагати  передання  оплачених  товарів або  повернення суми  попередньої  оплати. Пунктом  7.4 контакту також   передбачено  обов'язок  відповідача у разі  непоставки  товару повернути  позивачу  перераховані ним кошти  в повному обсязі протягом 3 банківських  днів  з  дати  непоставки  товару, тобто до 14.07.2007року. Передбачений законом та договором обов'язок  щодо повернення коштів у зв'язку з  непоставкою  товару відповідачем не  виконано.

Таким чином, вимоги позивача про  повернення 92.250грн.00коп. обгрунтовані і підлягають  задоволенню.   

Розглядаючи  позовні вимоги в частині стягнення  18.450грн.00коп. штрафу, суд  виходить  із  наступного.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають   правові наслідки, встановлені  договором, або  законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої  відмови  від  зобов'язання, якщо  це  встановлено  договором або  законом або  розірвання договору; зміна умов зобов'язання;  сплата неустойки (в тому числі штрафу,  пені); відшкодування збитків.  

Підставою господарсько-правової  відповідальності відповідно до  частини 1 статті 218 ГК України також  є вчинене  учасником господарських  відносин  правопорушення у сфері господарювання.

При цьому  правочин щодо  забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ч.1 статті 547 ЦК України).

Укладаючи  контракт,  сторони пунктом 7.4  узгодили, що  у разі  непоставки відповідачем товару згідно з умовами договору, відповідач повертає  позивачу отримані від  нього  кошти,   а також  сплачує  штрафну неустойку   в розмірі 20% від  суми  попередньої  оплати.

Оскільки  відповідач не  виконав  обов'язків за контрактом від  04.06.2007року щодо  поставки  ріпаку в строк до  10.07.2007року, слід  вважати, що  ним  вчинене правопорушення в сфері  господарювання, що  є  підставою для  відповідальності, в тому числі і сплати передбаченої  договором штрафної  неустойки в розмірі 20% від  суми  попередньої  оплати, тому  нарахована  позивачем неустойка в сумі 18.450грн.00коп.  також  підлягає  стягненню з  відповідача.

Судом відхиляються посилання відповідача на те, що  вимоги  щодо  сплати  неустойки в розмірі 20% не  грунтуються на вимогах  закону. Так, стаття 549 ЦК України дає  поняття неустойки  ( штрафу, пені), якою є  грошова сума  або  інше  майно, які боржник  повинен  передати  кредиторові  у разі порушення боржником зобов'язання. При  цьому  штрафом визнається  неустойка, що  обчислюється  у відсотках від  суми  невиконаного  або  неналежно  виконаного зобов'язання, а пенею - неустойка, що  обчислюється  у відсотках від  суми  несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання за кожен  день  прострочення  виконання.

Крім  того,  згідно з  ч.4 статті 231 ГК України розмір  штрафних  санкцій може бути  встановлено  договором у відсотковому відношенні  до суми  невиконаного зобов'язання, або  у певній, визначеній грошовій сумі, або  у відсотковому відношенні  до  суми  зобов'язання, незалежно від  ступеня його  виконання, або  у кратному розмірі до  вартості  товарів (робіт, послуг).

За змістом пункту 7.4 контракту від  04.06.2007року  передбачена відповідальність  у разі  непоставки відповідачем товару згідно з умовами договору, за що він сплачує  штрафну неустойку   в розмірі 20% від  суми  попередньої  оплати. Таким чином,  розмір  неустойки  визначено контрактом у відсотках, тому вона за правовою  природою є  штрафом,  нарахування якого  здійснюється одноразово, а не пенею, яка  нараховується за кожен  день  прострочки  виконання грошового  зобов'язання, тому посилання відповідача на Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання»є безпідставним.  

З урахуванням  викладеного,  сторони  правомірно передбачили  відповідальність  за непоставку  товару в розмірі 20%  від  суми невиконаного зобов'язання,  що  не  суперечить  ні частині 2 статті 551 ЦК України, ні частині 4 статті 179 ГК України та частині  4 статті 231 ГК України. Посилання відповідача щодо  обмеження відповідальності подвійною  обліковою  ставкою НБУ  безпідставні, оскільки   така відповідальність  встановлюється  як  пеня за кожен  день порушення виконання грошового  зобов'язання, якщо  інший розмір  відсотків  не  передбачений законом або  договором, а контрактом передбачено інший розмір і не за кожен день прострочки, а в конкретній сумі.

Крім  того  позивачем заявлені вимоги про  стягнення  збитків. За змістом позовної  заяви  ця сума становить  50.550грн.00коп. яку позивач просить  стягнути  на його  користь як упущену вигоду.

Учасник господарських  відносин, який  порушив  господарське зобов'язання  або  установлені  вимоги щодо  здійснення  господарської  діяльності, згідно зі статтею  224 ГК України  повинен  відшкодувати   завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого  порушено.  Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою  стороною, втрата або  пошкодження її майна, а також  не одержані нею  доходи, які управнена сторона одержала б  у разі належного  виконання  зобов'язання  або  додержання правил здійснення господарської  діяльності.

При цьому, частиною 1 статті 225 ГК України встановлено склад  і розмір  збитків. До  складу збитків, що  підлягають  відшкодуванню  особою, яка  допустила господарське правопорушення, включаються : вартість  втраченого, пошкодженого або  знищеного  майна, визначена  відповідно до  вимог  законодавства ; додаткові витрати, понесені стороною, яка  зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання  другою  стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка  зазнала  збитків, мала право  розраховувати у разі належного  виконання  зобов'язання  другою  стороною; матеріальна компенсація моральної  шкоди у випадках, передбачених  законом.

На обгрунтування розміру збитків, позивач посилається на  неотримання ним доходу, який він  міг  реально  отримати  б у разі належного  виконання відповідачем своїх  обов'язків за договором. Але  він  не  визначив суму доходів які б  він  міг  отримати шляхом поставки  товару третім особам за більш  високою  ціною, а також  доказів того, що  цю  суму він  міг би  реально  отримати  від  своїх  контрагентів у разі належного  виконання  зобов'язання  відповідачем.

Документального підтвердження того, що  неотримані ним доходи пов'язані з  правовідношеннями, які в нього склалися з  відповідачем за контрактом від  04.06.2007року і що  саме за рахунок поставки відповідачем ріпака він  міг  отримати  ці доходи,  суду також  не  надано.

Не обгрунтовано  належними  доказами  і суму  упущеної  вигоди, яка становить  більш  ніж 50% вартості ріпака на який розраховував позивач.   Не доведено  позивачем і які  міри ним  приймалися з  метою зменшення збитків.

Лише  дані офіційного  щотижневого  інформаційно-аналітичного  журналу АПК інформ станом на 11.12.2007року щодо  ціни  ріпака, не можуть бути  прийняті судом як належне обгрунтування розрахунку упущеної  вигоди з  огляду  належності засобів доказування в господарському  процесі встановлених  статтею 34 ГПК України.

Враховуючи  викладене, позовні вимоги підлягають  задоволенню  частково, в частині стягнення з відповідача 92.250грн.00коп.  основного  боргу та 18.450грн.00коп. штрафу.

Судові витрати  відповідно до  статті 49 ГПК України відносяться на сторони  пропорційно  від  суми  задоволення позову.

З урахуванням  зазначених  норм права, керуючись ст.ст. 44, 49, 77, 82-85 ГПК України, суд  

                                                          в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити  частково.                                                                      2. Стягнути з фермерського господарства "Ковальчук" с. Олександрівка Каланчацького району Херсонської області, вул. Північна №10 (р/р № 26005129960301 в Херсонській ФАБ "Брозбізнесбанк" МФО 352372 код 33487452) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Адель Експо" м. Гола Пристань Херсонської області вул. Берегова 2-В р/р № 2600601693881 в ВАТ Укрексімбанк МФО 352639, код 34382034 –92.250грн.00коп.  основного  боргу, 18.450грн.00коп. штрафу, 1107грн.00коп.  витрат по сплаті  державного мита  та  81грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

        Наказ   видати  після набрання рішенням   законної сили.

          3.В решті суми  позову відмовити.

Суддя                                                                      З.І. Ємленінова

Рішення оформлене

відповідно до  ст. 84 ГПК України 26.12.2007року.