Ухвала від 15.04.2025 по справі 914/1165/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

15.04.2025 р. Справа № 914/1165/25

Суддя Господарського суду Львівської області Гоменюк З.П., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», Київська область, місто Київ в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», Львівська область, місто Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Санаторій «Київ» Плюс, Київська область, місто Київ

про стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу у розмірі 14318,70 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Санаторій «Київ» Плюс про стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу за грудень 2024 року у розмірі 14318,70 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.04.2025, справу №914/1165/25 передано на розгляд судді Гоменюк З.П..

Розглянувши позовну заяву та додані до неї документи, господарський суд дійшов висновку про необхідність залишити її без руху з огляду на таке.

Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують: сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви: майнового характеру розмір судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; немайнового характеру розмір судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» було визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року дорівнював 3028,00 грн.

Беручи до уваги, що предметом позову є стягнення заборгованості у розмірі 14318,70 грн (майновий позов) та враховуючи положення п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання позовної заяви повинен становити 3028,00 грн, а з урахуванням того, що позовна заява сформована за допомогою системи «Електронний суд», при зверненні із такою позивач повинен був сплатити судовий збір з урахуванням коефіцієнту ,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (3028,00 грн * 0,8 = 2422,40 грн).

У матеріалах позовної заяви, що подана до суду, наявна копія платіжної інструкції №2261 від 07.05.2024 про сплату судового збору на суму 2422,40 грн з призначенням платежу: «судовий збір, за подання ТОВ ГРМУ» в особі ЛФ «ГРМУ» позовної заяви про стягнення майн. шкоди, Господарський суд Л/о».

Згідно із частинами 1, 2 статті 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У зв`язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до заяви, містили відомості про те, за яку саме заяву (скаргу, дію) сплачується судовий збір (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №9901/144/20).

Судом встановлено, що позивачем раніше вже використовувалась зазначена платіжна інструкція №2261 від 07.05.2024 на суму 2422,40 у справі №914/1200/24 (суддя Матвіїв Р.І.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» до Комунального закладу Львівської обласної ради «Ходорівський психоневрологічний інтернат» про стягнення 44651,85 грн.

Відповідно до інформаційного листа Державної судової адміністрації України №06-1409 від 10.11.2011 зазначено, що документом про сплату судового збору є квитанція установи банку або відділення зв`язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення. Документ про сплату судового збору додається до позовної заяви, апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови суду, до інших заяв щодо здійснення судом певних дій, за які передбачено сплату судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір».

Судом перевірено зарахування сплаченої позивачем суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України та встановлено, що за звернення до Господарського суду Львівської області із цими позовними вимогами, позивачем не було сплачено судовий збір та не долучено належних доказів на підтвердження дійсності такої сплати. Відтак, станом на момент звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» до Товариства з обмеженою відповідальністю Санаторій «Київ» Плюс в електронному реєстрі підтверджень оплат із органу Державної казначейської служби України про зарахування сум судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України відсутнє підтвердження про зарахування 2422,40 грн судового збору.

Відтак, суд дійшов висновок, що надана позивачем платіжна інструкція №2261 від 07.05.2024 року на суму 2422,40 грн не може вважатись належним доказом сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі, адже така була використана позивачем під час розгляду справи №914/1200/24 (суддя Матвіїв Р.І.).

Одночасно, суд також звертає увагу на те, що п.п. 7, 8 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна також містити відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви. Однак, всупереч згаданому, позивачем не повідомлено у позовній заяві відповідних відомостей, визначених процесуальним законодавством України та не зазначено про наявність та/або відсутність доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою.

Частиною 2 статті 164 Господарського процесуального кодексу України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.

Так, частинами 2, 4 та 5 статті 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Позивач долучає до матеріалів позовної заяви заяву-приєднання №42FP0105AIQ2-23 від 01.09.2023, у якій зазначено про те, що інформація про назву та опис об`єкта, адресу об`єкта та параметри вузла обліку містяться у додатку №4. Проте, зазначеного додатку №4 позивачем не було долучено до позовної заяви.

Враховуючи, що позивач звернувся до Господарського суду Львівської області із заявленими позовними вимогами на підставі ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на те, що останній покликається на копію витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, згідно якого відповідач є власником будівлі та споруди за адресою: Львівська область, Стрийський район, село Баня Лисовицька, вулиця Грушевського, будинок 8А та повідомляє суду про те, що позивачем надавались відповідачу відповідні послуги за вище наведеною адресою, що у свою чергу, також підтверджується копією акта приймання-передачі природного газу №ЛВ00426510 від 30.09.2023. Однак, позивачем також не долучається відповідний доказ, на який останній покликається як на підтвердження дійсності надання відповідачу послуг саме за цією адресою.

Суд зауважує, що акт №116304 від 31.12.2024 не містить вказівки щодо адреси, за якою позивачем надавались відповідачу послуги згідно заяви-приєднання за ЕІС кодом 56ХО0005АІQ200W.

З огляду на вище перелічене, суд зобов`язує позивача надати усі докази, на які останній покликається у своїй позовній заяві.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на вищенаведене, відповідно до вказаних норм Господарського процесуального кодексу України позовну заяву слід залишити без руху, встановивши позивачеві спосіб і строк для усунення недоліків.

Керуючись ст. ст. 162, 164, 172, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Позовну заяву залишити без руху.

2.Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали на усунення допущених недоліків, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали.

У випадку невиконання цієї ухвали у встановлений судом строк, позовна заява вважається неподаною і підлягає поверненню позивачу зі всіма доданими до неї документами.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та не підлягає оскарженню.

Суддя Гоменюк З.П.