Рішення від 15.04.2025 по справі 924/1125/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" квітня 2025 р. Справа №924/1125/24

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Вибодовського О.Д., при секретарі судового засідання Тарковській А.С., розглянувши матеріали справи

за позовом Державної організації "Хмельницький обласний центр зайнятості", м. Хмельницький

до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, м. Хмельницький

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , с. Радівці, Деражнянський р-н, Хмельницька обл.

про стягнення майнової шкоди в розмірі 23 054,20 грн.

Представники сторін:

Від позивача: Жмуцька А.Г. - на підставі довіреності №22-11.2/183 від 17.01.2025р.;

Від відповідача: Вуйцих О.В. - на підставі довіреності №2200-0802-8/81 від 01.01.2025р.;

Від третьої особи: не з`явився.

У судовому засіданні 15.04.2025р. відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення у справі.

ВСТАНОВИВ:

23.12.2024р. до Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Державної організації "Хмельницький обласний центр зайнятості", м. Хмельницький до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, м. Хмельницький про стягнення майнової шкоди в розмірі 23 054,20 грн.

Ухвалою суду від 24.12.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

На адресу суду 17.01.2025р. від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначав, що позивачем не доведено наявності прямого або опосередкованого причинного зв`язку між діями Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (у вигляді відмови у призначенні пенсії) та завданою позивачу шкодою у вигляді виплаченої фізичній особі ОСОБА_1 допомоги по безробіттю в розмірі 23 054,20 грн, як обов`язкової умови настання відповідальності та просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Також на адресу суду 20.01.2025р. від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Ухвалою суду, із занесенням до протоколу судового засідання, на підставі ст. 216, п.5 ст. 233 ГПК України від 21.01.2025р. оголошено перерву в судовому засіданні.

На адресу суду 30.01.2025р. від представника відповідача надійшло клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Ухвалою суду від 30.01.2025р. відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні суду, залучено до участі у даній справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), зобов`язано позивача надати суду докази надіслання третій особі копії позовної заяви, запропоновано третій особі надати суду свою письмову позицію з приводу поданого позову.

На адресу суду 31.01.2025р. від представника відповідача надійшла заява про долучення до матеріалів справи копію опису вкладень та квитанції про направлення копії позовної заяви з додатками третій особі.

Ухвалою суду, із занесенням до протоколу судового засідання, на підставі ст. 216, п.5 ст. 233 ГПК України від 17.02.2025р. оголошено перерву в судовому засіданні.

Ухвалою суду, із занесенням до протоколу судового засідання, на підставі ст. 185, п.5 ст. 233 ГПК України від 05.03.2025р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду, із занесенням до протоколу судового засідання, на підставі ст. 216, п.5 ст. 233 ГПК України від 20.03.2025р. оголошено перерву в судовому засіданні.

Присутній в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, письмової позиції з приводу вказаного позову до суду не подав.

Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

03.12.2019р. ОСОБА_1 (далі третя особа) звернувся до Деражнянської районної філії Хмельницького обласного центру зайнятості за сприянням в працевлаштуванні. На підставі поданих документів йому відповідно до ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» з 03.12.2019р. було надано статус безробітного та відповідно до ч.1, 3, 4 ст.22, ч.1 ст.23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) з 10.12.2019р. призначено виплату допомоги по безробіттю.

За період перебування на обліку в центрі зайнятості третій особі було виплачено допомогу по безробіттю з 10.12.2019р. по 01.03.2020р. на загальну суму 23 054 грн. 20 коп.

Відповідно до п.18 ч.2 ст.22 Закону України "Про зайнятість населення" та п.5 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказами: Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 № 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13.02.2009 №7-1 (надалі-Порядок №60/62), центри зайнятості мають право звіряти надані особою інформацію з відомостями, наявними в Державній податковій адміністрації України, Пенсійного фонду України, державних реєстраторів. Так, під час обміну інформацією між центром зайнятості з Пенсійним фондом України позивачем було виявлено, що в період перебування на обліку в центрі зайнятості та отримуючи допомогу по безробіттю третя особа отримувала пільгову пенсію.

Дана інформація стала підставою для проведення позивачем розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, результати розслідування відображені в акті №9 від 12.07.2022р., де встановлено що в період перебування на обліку в Деражнянській районній філії Хмельницького обласного центру зайнятості з 03.12.2019р. по 01.03.2020р. третя особа отримувала пенсійне забезпечення.

Також позивачем встановлено, що третя особа 20.09.2017р. звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі відповідач) про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до п. «в» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», про що йому було відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням третя особа звернулась з позовом до суду.

Відповідно до рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 03.05.2019р. у справі № 673/1459/18, яке набрало законної сили згідно постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2020р. зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити і виплачувати пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «в» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дня звернення за пенсією, тобто з 20.09.2017 року.

З метою досудового врегулювання спору на адресу відповідача позивачем направлено лист - претензію від 13.07.2022р. № 05-02/70 з пропозицією повернути кошти. Вказана претензія була залишена без задоволення, що підтверджується листом відповідача від 28.07.2022р. за №2200-0307-8/48147.

Тому позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача матеріальної шкоди в розмірі виплаченої третій особі в період з 10.12.2019р. по 01.03.2020р. допомоги по безробіттю в сумі 23 054 грн. 20 коп., на підставі ст. 1173 Цивільного кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:

Статтею 11 ЦК України визначено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Суб`єктами відповідальності, відповідно до ст.1173 ЦК України є органи державної влади або місцевого самоврядування.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Згідно з ч.1 ст. 107 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", пенсійний фонд, його органи та посадові особи за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов`язків з адміністративного управління Накопичувальним фондом несуть відповідальність згідно із законом.

За змістом п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 280 від 23.07.2014, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Згідно з п. 7 зазначеного Положення Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області є органом виконавчої влади, тобто суб`єктом відповідальності в розумінні ст. 1173 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Деражнянського районного суду Хмельницької області від 03.05.2019р. у справі № 673/1459/18, яке набрало законної сили згідно постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2020р. визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «в» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» - неправомірними та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити і виплачувати пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «в» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дня звернення за пенсією, тобто з 20.09.2017 року.

Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи те, що у справі №673/1459/18 та у даній справі беруть участь особи, щодо яких встановлено певні обставини, факти, які встановлені рішенням Деражнянського районного суду Хмельницької області від 03.05.2019р. у справі №673/1459/18 та входять до предмету доказування в межах даної справи, є преюдиціальними та не підлягають доведенню знову в межах даної справи.

Тобто, під час розгляду справи №673/1459/18 судом було встановлено незаконність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «в» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до п.1 ч.1 та ч.2 ст.43 Закону України "Про зайнятість населення" статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Статус безробітного надається зазначеним у ч. 1 цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

У відповідності до п.2 ч.1 ст.44 Закону України "Про зайнятість населення" зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та цього Закону.

Пунктом 7 ч.1 ст.31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" встановлено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення чи отримання права на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років або досягнення особою встановленого законом пенсійного віку.

Частинами 1, 2 ст.8 та п.1 ч.2 ст.16 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що Фонд загальнообов`язкового державного-соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів; виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду. Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом. Кошти бюджету Фонду використовуються на виплату забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття зобов`язаний вживати заходів до раціонального використання коштів і забезпечення його фінансової стабільності.

Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 02.03.2018 у справі №916/336/17, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст. 1173 ЦК України.

При цьому, неправомірність рішення, дій або бездіяльності органу державної влади має підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиціальне значення для справи про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Протиправна поведінка Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області виявляється у неправомірній відмові у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах, а причинним зв`язком між протиправною поведінкою та збитками є звернення вказаної особи до Деражнянської районної філії Хмельницького обласного центру зайнятості та отримання нею допомоги по безробіттю в період з 10.12.2019р. по 01.03.2020р., що спричинило заподіяння збитків центру зайнятості, у вигляді виплаченої допомоги по безробіттю.

Виплата допомоги по безробіттю здійснювалась позивачем на виконання вимог Закону України "Про зайнятість населення", і така виплата відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення", п.7 ч.1 ст.31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" не здійснювалася б у випадку своєчасного призначення та виплати пенсії ОСОБА_1 , що свідчить про понесення збитків позивачем та наявність причинного зв`язку між неправомірними діями відповідача та заподіяною шкодою.

За таких обставин, суд дійшов висновку про доведеність позивачем наявності всіх трьох елементів правопорушення в діях відповідача, необхідних для притягнення його до відповідальності у вигляді стягнення шкоди згідно з ст. 1173 ЦК України.

Доводи відповідача судом до уваги не приймаються, оскільки спростовуються вищевикладеними висновками суду.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення його позовних вимог, внаслідок чого суд вирішив позов задовольнити повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що обставини які є предметом доказування у справі судом визнаються встановленими та позовні вимоги до відповідача є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню.

Згідно ч.9, ст.129 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29000, м. Хмельницький, вул. Чекірди Гната, буд. 10, код ЄДРПОУ: 21318350) на користь Хмельницького обласного центру зайнятості (29000, м. Хмельницький, провулок Шевченка, буд. 10, код ЄДРПОУ: 03491381, р/р UA 358201720355489300700706139 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172) 23 054, 20 грн. (двадцять три тисячі п`ятдесят чотири гривні 20 коп.) майнової шкоди в розмірі отриманої ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) допомоги по безробіттю та 2 422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно - західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення буде складено протягом десяти днів з дня оголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 16.04.2025р.

СуддяО.Д. Вибодовський

Віддрук. 1 прим. - до справи;

Представникам сторін - надіслати до кабінетів ЕС.

Третій особі ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 (рек. з повід.).