Постанова

від 10.04.2025 по справі 925/367/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 925/367/20(925/143/24)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Картере В. І., Огородніка К. М.

за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,

учасники справи:

ліквідатор ТОВ "Остер" - арбітражний керуючий,

представник ТОВ "Спектр-Агро" - Бонтлаб В. В.,

представник ОСОБА_1 - Киришов О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Остер" - арбітражного керуючого Семенова Д. С.,

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2024

у складі колегії суддів: Сотнікова С. В. - головуючого, Остапенка О. М., Отрюха Б. В.

та на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.03.2024

у складі судді Хабазні Ю. А.

у справі № 925/367/20 (925/143/24)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Остер" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Семенова Дмитра Сергійовича

до ОСОБА_1

про покладення солідарної відповідальності за зобов`язаннями боржника

у справі № 925/367/20

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Остер" (код 23103085)

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ

На розгляд суду постало питання покладення солідарної відповідальності на керівника боржника за незадоволення вимог кредиторів.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

1. 16.04.2020 ухвалою Господарського суду Черкаської області відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Остер" (далі - ТОВ "Остер").

2. 10.11.2020 ухвалою Господарського суду Черкаської області затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 64 691 459,63 грн.

3. 09.12.2020 постановою Господарського суду Черкаської області боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Семенова Д. С.

Короткий зміст заяви

4. У січні 2024 року ліквідатор ТОВ "Остер" - арбітражний керуючий Семенов Д. С. подав заяву про покладення на керівника боржника ОСОБА_1 солідарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ "Остер", у зв`язку порушенням керівником ТОВ "Остер" ОСОБА_1 строку, встановленого ч. 6 ст. 34 КУзПБ, для звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності ознак неплатоспроможності боржника.

5. В обґрунтування заяви арбітражний керуючий Семенов Д.С. посилається на таке:

- у період з 20.12.2001 до 27.01.2020 керівником ТОВ "Остер" фактично була ОСОБА_1 та перебуваючи на посаді мала доступ до усієї бухгалтерської та статистичної документації підприємства, а тому була достеменно обізнана, що фактично, починаючи з 2017 року підприємство мало негативну динаміку, заборгованості, фінансову нестабільність і, як наслідок, це свідчило про ознаки неплатоспроможності боржника;

- протягом 2018-2019 років відносно боржника були відкриті виконавчі провадження №57277306; №57715748; №59659513 про стягнення коштів;

- станом на 29.07.2019 у боржника були наявні борги щонайменше перед трьома кредиторами, строк виконання зобов`язань яких є таким, що настав. Загальна сума боргу кредитора ТОВ "Спектр-агро", ТОВ "Дюпон Україна" та ТОВ "Байєр" склала 38 515 986,76 грн;

- незважаючи на неплатоспроможність підприємства, ОСОБА_1 фактично менш ніж за 5 місяців до відкриття провадження у справі про банкрутство, уклала договір поруки від 03.01.2020, за яким ТОВ "Остер" взяв на себе зобов`язання солідарно відповідати за виконання ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Від" зобов`язань перед ТОВ "Фінансова компанія "Централ фінанс" у розмірі 5 400 422,98 грн. Такі дії керівника фактично призвели до збільшення зобов`язань ТОВ "Остер" та, як наслідок, збільшення кількості кредиторів;

- рішенням Господарського суду Черкаської області від 03.11.2021 у справі №925/367/20 вказаний вище договір поруки був визнаний недійсним з моменту укладення;

- ОСОБА_1 не виконала свого прямого обов`язку, передбаченого ч.6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), а саме не подала заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника за умов неплатоспроможності товариства.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду

6. 20.03.2024 рішенням Господарського суду Черкаської області у справі №925/367/20 (925/143/24) відмовлено повністю у задоволенні заяви ТОВ "Остер" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Семенова Д. С.

7. 26.11.2024 постановою Північного апеляційного господарського суду (повний текст складено 20.01.2025) рішення Господарського суду Черкаської області від 20.03.2024 у справі № 925/367/20 (925/143/24) залишено без змін.

8. Суд першої інстанції виходив з того, що ліквідатор у заяві не посилається на дату виникнення загрози неплатоспроможності боржника, від якої має бути обрахований місячний термін для звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, отже така обставина є недоведеною. Ліквідатором не вказано на конкретних одного або кількох кредиторів, суми вимог перед кожним з них (та суми разом); конкретну суму вимог перед "іншими кредиторами"; докази цих обставин; не обґрунтовано, що задоволення вимог перших призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника других, отже дані обставини є не доведеними.

9. Суд апеляційної інстанції погодився із висновками місцевого господарського суду та також зазначив, що ліквідатор у заяві не посилається на дату виникнення загрози неплатоспроможності боржника, від якої має бути обрахований місячний термін для звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство; ліквідатор не наводить даних про майнові активи (грошові кошти, товарні запаси, необоротні активи тощо) боржника в період виникнення загрози неплатоспроможності, які б дали можливість зробити висновок про можливість чи неможливість боржника виконати свої зобов`язання перед окремими кредиторами, а відтак і настання обов`язку у керівника боржника звернутись у господарський суд у відповідності до ч. 6 ст. 34 КУзПБ, тобто встановити об`єктивну сторону правопорушення.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

10. 06.02.2025 (згідно з відміткою на поштовому конверті) ліквідатором ТОВ "Остер" - арбітражним керуючим Семеновим Д. С. подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 та рішення Господарського суду Черкаської області від 20.03.2024 у справі № 925/367/20 (925/143/24); прийняти нове рішення, яким покласти солідарну відповідальність за зобов`язаннями ТОВ "Остер" у справі № 925/367/20 на попереднього керівника боржника - ОСОБА_1 .

11. Касаційна скарга подана з підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

12. Ліквідатор вважає, що судами попередніх інстанцій не було враховано висновок Верховного Суду від 20.07.2023 у справі № 924/408/21, від 11.04.2023 у справі № 910/15018/19, від 19.11.2024 у справі № 910/3070/21, від 21.11.2024 у справі № 925/1577/20 щодо підстав застосування солідарної відповідальності згідно з ч. 6 ст. 34 КУзПБ.

13. При цьому ліквідатор зазначає, що протягом 3 років (2017-2019 роки) основні показники підприємства, які характеризують фінансовий стан, мали негативну динаміку та у боржника було мінімум 3 кредитора. Менше ніж за 5 місяців до відкриття провадження у справі про банкрутство керівником було підписано договір поруки, за яким боржник поручився за ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Від" перед ТОВ "Фінансова Компанія "Централ Фінанс", що призвело до збільшення зобов`язань боржника та кількості кредиторів. В подальшому договір поруки було визнано судом недійсним. Також як засновник підприємства ОСОБА_1 не вживала заходів задля запобіганню банкрутства. На думку скаржника, керівник ОСОБА_1 не виконала свого обов`язку, передбаченого ч. 6 ст. 34 КУзПБ, а саме - подання заяви від імені боржника про відкриття провадження у справі про банкрутство, а навпаки здійснювала дії щодо збільшення зобов`язань підприємства.

14. Вказує, що загальна сума заборгованості боржника перед кредиторами згідно з реєстром вимог кредиторів складає 34 252 764,63 грн, а від реалізації майна боржника отримано коштів у сумі 14 574 967, 30 грн. Отже грошових коштів недостатньо в повному обсязі для погашення всіх вимог кредиторів, а тому є необхідність покладення солідарної відповідальності також на колишнього керівника підприємства з метою захисту прав кредиторів.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

15. 31.03.2025 від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу з проханням залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

16. Відповідачка, посилаючись на дані бухгалтерського балансу та фінансової звітності, стверджує, що за час її керівництва ТОВ "Остер" у товариства дійсно існували щонайменше перед двома кредиторами грошові зобов`язання, строк виконання яких настав, проте розмір всіх активів товариства був набагато більшим ніж сумарний розмір грошових зобов`язань перед всіма кредиторами, строк виконання яких настав, відтак були відсутні в сукупності обставини, з якими закон пов`язує підстави для звернення до суду з заявою про банкрутство. ОСОБА_1 також вказує, що самі по собі факти відкриття виконавчих проваджень відносно боржника не свідчили про наявність загрози неплатоспроможності, оскільки ТОВ "Байер" взагалі не було визнано кредитором ТОВ "Остер" у цій справі, а вимоги ТОВ "Спектр Агро" та ТОВ "Дюпон Україна" можливо було погасити інакше, ніж через застосування процедури банкрутства.

17. На думку ОСОБА_1 суди попередніх інстанцій не порушили жодної норми матеріального чи процесуального права, а оскаржувані рішення не суперечать наведеним в касаційній скарзі правовим позиціям Верховного Суду, а навпаки - їм відповідають.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

18. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

19. Предметом касаційного розгляду у цій справі є питання дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права під час ухвалення рішення про відмову у задоволенні заяви ліквідатора боржника про покладення солідарної відповідальності на колишнього керівника боржника за незадоволення вимог кредиторів.

20. У цій справі ліквідатор ТОВ "Остер", стверджуючи про порушення керівником боржника вимог ч. 6 ст. 34 КУзПБ, звернувся до суду із заявою, в якій просив покласти солідарну відповідальність за зобов`язаннями ТОВ "Остер" у справі № 925/367/20 на попереднього керівника боржника - ОСОБА_1 .

21. Суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні заяви ліквідатора з мотиву недоведення дати виникнення загрози неплатоспроможності боржника, від якої має обраховуватися місячний термін, визначений ч. 6 ст. 34 КУзПБ та не наведення ліквідатором обставин, що задоволення вимог одних кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника перед іншими. Тобто суди фактично відмовили в задоволенні заяви ліквідатора з підстав її необґрунтованості.

22. За приписами частини шостої статті 34 КУзПБ (в редакції на час звернення ліквідатора до суду із заявою) боржник зобов`язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Якщо органи управління боржника допустили порушення цих вимог, вони несуть солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання порушення органами управління боржника зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначених осіб.

23. Отже, солідарна відповідальність полягає у залученні третіх осіб - керівника боржника (органів управління боржника), який (які) не звернувся (звернулися) до господарського суду про відкриття провадження у справі про банкрутство в місячний термін у разі наявності загрози неплатоспроможності юридичної особи, щодо якої в подальшому відкрито та здійснюється провадження у справі про банкрутство, до солідарного обов`язку з виконання грошових зобов`язань боржника. Тобто солідарна відповідальність є правовим механізмом захисту та відновлення прав кредиторів (які були необізнані з вини боржника про стан його неплатоспроможності як під час вступу з ним у господарські відносини, так й після цього, під час погіршення платоспроможності боржника до стану загрози неплатоспроможності) за рахунок особистого майна керівника (органів управління) боржника, тобто майна, відмінного від майна боржника (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.03.2021 у справі № 910/3191/20, від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20, від 14.09.2021 у справі № 902/1023/19, від 30.03.2023 у справі № 910/13909/20, від 20.07.2023 у справі № 924/408/21).

24. Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 04.09.2024 у справі № 908/3236/21, висновки якої згідно з частиною четвертою статті 300 ГПК України враховуються при розгляді цієї справи, зазначила, що солідарна відповідальність покладається за порушення (неподання боржником, який перебував у стані загрози неплатоспроможності, заяви про відкриття справи про банкрутство), наслідком якого є неможливість виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами у разі задоволення вимог одного або кількох кредиторів боржника. Тому солідарна відповідальність має деліктну природу, що узгоджується із частиною першою статті 1166 ЦК України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (пункт 10.15 постанови).

25. Саме у такому розумінні Велика Палата Верховного Суду витлумачила положення про інший вид відповідальності третіх осіб за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство - про субсидіарну відповідальність, а саме частину другу статті 61 КУзПБ в постанові від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20, пункти 78-81), застосувавши підхід, відповідно до якого доведенням боржника до банкрутства боржнику завдаються збитки, які і спричиняють його неплатоспроможність, і завдані не кредиторам боржника, а самому боржнику.

26. Хоча інститути солідарної відповідальності керівника/органів управління боржника та субсидіарної відповідальності мають різну правову природу, проте мають і подібні риси, які полягають в тому, що в обох випадках негативні наслідки правопорушень настають у зв`язку із зменшенням майнової сфери боржника через дії чи бездіяльність винних осіб. За правовою природою зазначене зменшення майнової сфери боржника є збитками (частина друга статті 22 ЦК України), які завдані боржнику такими особами (див. mutatis mutandis постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 04.09.2024 у справі № 908/3236/21).

27. Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 04.09.2024 у справі № 908/3236/21 дійшла висновку, що тлумачення положень частини шостої статті 34 КУзПБ полягає в такому:

- порушення вимоги Закону своєчасно звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство є підставою для стягнення з винного члена органу управління боржника збитків, спричинених таким порушенням, на користь боржника;

- належним позивачем за вимогою про стягнення збитків є як кредитор, так і боржник;

- якщо суд виявив порушення законодавчої вимоги своєчасно звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, такий висновок відображається у мотивувальній, а не резолютивній частині рішення;

- кошти, стягнені із суб`єкта солідарної відповідальності, є коштами боржника, які, зокрема, включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані для задоволення вимог кредиторів лише у порядку черговості, встановленому КУзПБ.

28. Окрім того, судова палата для розгляду справ про банкрутство у наведеній вище постанові зазначила, що законодавець не розділяє ні в часі, ні в кількості звернень і судових проваджень вирішення питання про покладення солідарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство, встановлюючи лише процедуру розгляду та вирішення такого спору: 1) встановлення порушення; 2) з подальшим покладенням за таке порушення солідарної відповідальності та стягнення із суб`єкта відповідної суми.

29. Такий підхід у вирішенні спору про покладення солідарної відповідальності у справі про банкрутство узгоджується із закріпленим статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод правом на ефективний засіб правового захисту.

30. Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду суд може задовольнити позов саме тоді, коли спосіб захисту, про який просить позивач, є ефективним, тобто може мати наслідком захист права без необхідності повторного звернення до суду, зокрема для вжиття інших, додаткових засобів захисту (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98).

31. У контексті наведеного вище, судове рішення про виявлення порушення без притягнення винної особи до відповідальності вочевидь не призводить до захисту будь-чиїх прав і створює потребу в повторному зверненні до суду, що порушує статтю 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та не відповідає усталеній практиці Великої Палати Верховного Суду (пункт 10.37 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 908/3236/21).

32. Тож належним та ефективним способом захисту при зверненні із заявою про покладення солідарної відповідальності є пред`явлення вимог щодо встановлення порушення із покладенням за таке порушення солідарної відповідальності з одночасним стягненням із суб`єкта відповідної суми. Правовий висновок подібного змісту наведений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.11.2024 у справі № 924/784/23, від 19.11.2024 у справі № 910/3070/21, від 12.12.2024 у справі 904/5693/20, від 12.12.2024 у справі № 910/5450/21, який підлягає врахуванню при розгляді цієї справи згідно з приписами частини четвертої статті 300 ГПК України.

33. Колегія суддів також враховує, що у постанові Верховного Суду від 10.12.2024 у справі № 902/1157/21 також наведено висновок, відповідно до якого звернення до суду із вимогами про покладення на винного члена органу управління боржника солідарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство потребує визначення заявником розміру цієї відповідальності та заявлення ним до суб`єкта солідарної відповідальності вимоги щодо стягнення відповідної суми задля задоволення тих вимог кредиторів, що лишились незадоволеними внаслідок допущеного таким суб`єктом відповідного порушення. Без зазначення в заяві про покладення солідарної відповідальності розміру цієї відповідальності та за відсутності вимоги про стягнення із суб`єкта солідарної відповідальності відповідної суми звернення із такими вимогами є неналежним, а тому відсутні підстави для їх задоволення.

34. У цій справі, звертаючись до суду із заявою по покладення на керівника боржника солідарної відповідальності, ліквідатором не визначено розміру солідарної відповідальності та не заявлено до відповідачки вимог про стягнення відповідної суми у межах покладення такої відповідальності.

35. Велика Палата Верховного Суду дотримується сталої позиції, що обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 52), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155), від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 (пункт 148)), що в свою чергу виключає відмову в задоволенні позову в зв`язку з його необґрунтованістю.

36. Отже, у цьому випадку самостійною та достатньою підставою для відмови в позові є неефективний спосіб захисту, який обраний ліквідатором боржника, а тому суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, помилково відмовив в задоволенні заяви в зв`язку з її необґрунтованістю.

37. Разом з тим, Верховний Суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваних рішення та постанови судів, якими відмовлено в задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "Остер", проте вважає правильною відмову виключно з мотивів, викладених у цій постанові.

38. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть різнитися залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 указаної Конвенції, може бути визначене тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України", заява № 63566/00, пункт 23).

39. В контексті зазначених висновків колегія суддів не вважає за необхідне надавати відповідь на кожен аргумент касаційної скарги, оскільки прийняття рішення про відмову у задоволенні заяви про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника з підстав неефективності обраного заявником способу захисту не залежить від інших встановлених судом обставин.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

40. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішенні у відповідній частині або змінити рішення у відповідній частині, не передаючи справу на новий розгляд.

41. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч. 1, 4 ст. 311 ГПК України).

42. Враховуючи вищевикладене та керуючись п. 3 ч. 1 ст. 308, ст. 311 ГПК України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду - зміні з викладенням мотивувальної частини в редакції цієї постанови. В решті постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.

В. Розподіл судових витрат

43. Оскільки за наслідками розгляду касаційної скарги результат розгляду спору не змінився, судовий збір за подання касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Остер" - арбітражного керуючого Семенова Дмитра Сергійович задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 та рішення Господарського суду Черкаської області від 20.03.2024 у справі № 925/367/20 (925/143/24) змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

3. В решті постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 та рішення Господарського суду Черкаської області від 20.03.2024 у справі № 925/367/20 (925/143/24) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді В. Картере

К. Огороднік