Ухвала від 15.04.2025 по справі 640/22826/19

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

"15" квітня 2025 р.справа № 640/22826/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Микитюка Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екстрар" до Міністерства юстиції України, приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Таранка Дмитра Вікторовича, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестфінанс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг", державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Володковича Володимира Володимировича визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Екстрар" звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України, Приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Таранка Дмитра Вікторовича, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестфінанс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг", державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Володковича Володимира Володимировича визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 640/20826/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екстрар" до Міністерства юстиції України, Приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Таранка Дмитра Вікторовича, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестфінанс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг", державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Володковича Володимира Володимировича про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії.

На виконання Закону України Про внесення зміни до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду щодо забезпечення розгляду адміністративних справ та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399, судову справу № 640/20826/19 передано Івано-Франківському окружному адміністративному суду.

В Івано-Франківському окружному адміністративному суді справа № 640/20826/19 зареєстрована 18.03.2025.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2025, справу № 640/20826/19 передано на розгляд судді Микитюка Р.В.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 прийнято до провадження справу № 640/20826/19 за правилами спрощеного позовного провадження, яке буде проводитися без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

09.04.2025 від відповідача Міністерства юстиції України надійшло клопотання про закриття провадження у даній справі. Клопотання мотивоване тим, що спір у даній справі не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки носить приватно-правовий характер, а приватний виконавець виконавчого округу Волинської області, вчиняючи реєстраційну дію, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Отже, спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Розглянувши дане клопотання, перевіривши матеріали справи, суд зазначає таке.

Із змісту адміністративного позову слідує, що позивач просить суд:

визнати дії Міністерства юстиції України протиправними, які виразилися у видані індивідуального акту Міністерства юстиції України - Наказу Міністерства юстиції України "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" номер 3183/5, виданого 17.10.2019;

визнати дії приватного виконавця Таранко Дмитра Вікторовича протиправними, які виразилися у внесенні рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, номер запису про обтяження 33768179 від 21.10.2019 та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, номер запису про обтяження 33768544 від 21.10.2019;

зобов`язати приватного виконавця Таранко Дмитра Вікторовича вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а саме:

скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, номер запису про обтяження 33768179 від 21.10.2019, вчинений державним реєстратором Таранко Дмитром Вікторовичем, приватним виконавцем Волинської області, підстава виникнення обтяження: постанова про опис та арешт майна (коштів) боржника, серія та номер 59251862/1, виданий 24.06.2019, видавник: Приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Таранко Дмитро Вікторович, підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 49269005 від 21.10.2019 18:39:26, Таранко Дмитро Вікторович, приватний виконавець Таранко Д.В., Волинська обл., вид обтяження: арешт нерухомого майна, відомості про суб`єктів обтяження: особа, майно/права якої обтяжуються: Товариство з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг", код ЄДРПОУ: 34928470, адреса: Україна, 43000, Волинська обл., м. Луцьк, вулиця Савура Клима (вулиця Мачтета: вулиця Савура Клима (назва нечинна)), будинок 21 А, Обтяжувач: Приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Таранко Дмитро Вікторович, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , службове посвідчення, серія та номер: 0026, виданий 01.06.2017, видавник: Міністерство юстиції України, країна громадянства: Україна, опис предмета обтяження: нежитлове приміщення, приміщення магазину/А/, загальною площею, 1327,2 кв. м, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Тролейбусна, 1;

скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, номер запису про обтяження 33768544 від 21.10.2019 року, вчинений державним реєстратором Таранко Дмитром Вікторовичем, приватним виконавцем Волинської області, підстава виникнення обтяження: постанова про опис та арешт майна (коштів) боржника, серія та номер 59251862/2, виданий 24.06.2019, видавник: Приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Таранко Дмитро Вікторович, підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 49269553 від 21.10.2019 19:55:11, Таранко Дмитро Вікторович, приватний виконавець Таранко Д.В., Волинська обл., вид обтяження: арешт нерухомого майна, відомості про суб`єктів обтяження: особа, майно/права якої обтяжуються: Товариство з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг", код ЄДРПОУ: 34928470, адреса: Україна, 43000, Волинська обл., м. Луцьк, вулиця Савура Клима (вулиця Мачтета: вулиця Савура Клима (назва нечинна)), будинок 21 А, Обтяжувач: Приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Таранко Дмитро Вікторович, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , службове посвідчення, серія та номер: 0026, виданий 01.06.2017, видавник: Міністерство юстиції України, країна громадянства: Україна, опис предмета обтяження: нежитлове приміщення, /А/, магазин «Фаворит», загальною площею, 488,7 кв. м, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Привокзальна, 1.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття суд, встановлений законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

При визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Водночас, юрисдикція адміністративних судів поширюється не на всі публічно-правові спори, а лише на ті, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і для яких законом не встановлений інший порядок судового вирішення.

При визначенні юрисдикції справи, необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб`єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин.

Публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо одної не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №914/2006/17.

При цьому, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, спір, у якому відповідач, приймаючи оскаржуване рішення (дію чи бездіяльність) не мав публічно-правових відносин саме з позивачем, а прийняте відповідачем рішення (дія чи бездіяльність), стосувалось прав іншої особи, а не позивача.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, що спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією особою майнових прав або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень суб`єкта владних повноважень є способом захисту цивільних прав цієї особи.

Відповідно до прохальної частини позовної заяви позивач просить:

визнати протиправними та скасувати в повному обсязі наказ Міністерства юстиції України № 4256/5 від 09.12.2020 про скасування рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційне бюро" міста Києва № 48317602 від 20.08.2019, та наказ Міністерства юстиції України № 4503/5 від 24.12.2020 про скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу № 51487883 від 05.03.2020, внаслідок чого зобов`язати Міністерство юстиції України відновити становище, яке існувало до прийняття цих наказів, а саме внести до реєстру виключені у зв`язку з прийняттям цих наказів відомості щодо права власності на нежитлові будівлі, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Харченка Євгена, буд 42 (літери Л, М).

Отже позовні вимоги ТОВ "Естрар" заявлено на поновлення порушеного цивільного (майнового) права.

Водночас суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, врегульовано Законом "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі також Закон №1952-IV).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону державна реєстрація прав - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр прав - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження (пункт 2 частини першої статті 2 Закону).

Статтею 26 Закону № 1952-IV врегульовано порядок внесення відомостей до Державного реєстру прав.

Умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону державної реєстрації прав, а також перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, визначає Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 (зі змінами) (далі - Порядок).

Згідно пункту 40 Порядку державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом, іншими законами України та цим Порядком.

Перелік документів, що є підставою для державної реєстрації права власності та інших речових прав визначено статтею 27 Закону № 1952-IV.

На підставі наведеного, суд вважає, що позовні вимоги в цій справі є похідними при вирішенні питання щодо правомірності набуття юридичними особами права власності на спірне майно і можуть впливати на майнові права та інтереси цих осіб та, незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень, цей спір не можна вважати публічно-правовим, а тому він не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Як зазначалося судом вище, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо - розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на об`єкт нерухомого майна, то спір стосується цивільного права і за суб`єктним складом сторін має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Вищезазначена правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 21.11.2018 у справі № 520/13190/17, 27.11.2018 у справі № 820/3534/17, 19.02.2020 у справі № 1340/3580/18, від 18.02.2021 у справі № 826/16633/16 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах.

Слід враховувати, що право на звернення за судовим захистом тісно пов`язане із суб`єктивним матеріальним правом, яке підлягає захисту. З порушенням матеріального суб`єктивного права у заінтересованої особи виникає право на позов.

Засобом реалізації цього права є звернення заінтересованої особи з позовом до суду, який у певному порядку розглядає вимогу позивача і дає відповідь у вигляді судового рішення.

Право на позов - це єдине матеріальне і цивільно-процесуальне поняття, яке має матеріальний зміст і процесуальну форму. В господарському процесуальному праві не може бути самостійного права на звернення до суду, відірваного від права на позов у матеріальному розумінні.

І навпаки, матеріальне право не може існувати без притаманної йому можливості бути реалізованим у примусовому порядку. Єдність матеріально-правового змісту права на позов і його процесуальної форми визначається тим, що право на позов - це право на відновлення порушеного права в певній, встановленій законом, процесуальній формі, у певному процесуальному порядку, який забезпечує об`єктивність і реальність захисту.

Оскарження наказу Мін`юсту та зобов`язання щодо поновлення речового права безпосередньо пов`язано із захистом позивачем своїх майнових прав і інтересів. Розгляду ж адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо - розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває (позбавляється) права (у даному випадку мова йде про право власності на земельну ділянку), то спір стосується цивільного права і за суб`єктним складом сторін має розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства. Участь Міністерства юстиції України як відповідача (якщо позивач вважає його винним в порушенні прав) у спорі не змінює його господарсько-правового характеру.

На підставі наведеного, суд вважає, що позовні вимоги позивача не можуть бути вирішені у межах розгляду адміністративної справи, оскільки позивач у позові оспорює правомірність оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України з огляду на факт порушення відповідно до норм матеріального права прав позивача відповідними реєстраційними діями щодо скасування права власності на об`єкти нерухомого майна.

Також необхідно зауважити, що справи, предмет спору в яких, як і у справі, яка розглядається, пов`язаний із оскарженням наказів Мін`юсту стосовно скасування рішень суб`єктів державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, неодноразово розглядались Великою Палатою Верховного Суду і у постановах від 29 травня 2019 року у справі №826/9341/17, від 19 червня 2019 року у справі №802/385/18-а, від 18 вересня 2019 року у справі №810/3711/18, від 12 лютого 2020 року у справі №1840/3241/18, якою висловлено правову позицію стосовно непоширення юрисдикції адміністративних судів на спори, що виникають з подібних правовідносин, а саме правовідносин щодо визнання протиправними та скасування наказів Міністерства юстиції України, які є похідними при вирішенні судом питань, що можуть впливати на майнові права та інтереси цих осіб.

Згідно з частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до статей 4, 5 ГПК України, юридичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У відповідності до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права у спірних правовідносинах викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №821/1504/17, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.08.2019 у справі №826/15468/17, від 06.02.2020 у справі №640/20032/18, від 21.12.2020 у справі № 640/12435/19, а також у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.06.2020 у справі № 910/11688/19 та від 14.01.2021 у справі №910/838/20.

Таким чином, спір, що розглядається, не є публічно-правовим, а стосується захисту майнових (корпоративних) прав позивача та має розглядатися за правилами ГПК України.

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Отже, проаналізувавши зміст позовної заяви та характер спірних правовідносин, суд зазначає, що спір у даній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екстрар" до Міністерства юстиції України, Приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Таранка Дмитра Вікторовича, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестфінанс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг", державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Володковича Володимира Володимировича про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки носить приватно-правовий характер.

Таким чином, спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За таких обставин, у відповідності до п.1 ч.1 ст. 238 КАС України, суд дійшов висновку, що провадження у справі слід закрити.

Згідно з ч.1 ст. 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Оскільки суд дійшов висновку, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, провадження у справі підлягає закриттю згідно п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України. Водночас, згідно вимог ч.1 ст.239 КАС України, суд роз`яснює позивачеві про віднесення даної справи до юрисдикції господарського суду в порядку господарського судочинства.

Згідно з ч. 2 ст. 239 КАС України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Враховуючи наведене, керуючись п.1 ч.1 ст.238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

клопотання відповідача - Міністерства юстиції України про закриття провадження у справі - задовольнити.

провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екстрар" до Міністерства юстиції України, приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Таранка Дмитра Вікторовича, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестфінанс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг", державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Володковича Володимира Володимировича про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії - закрити.

Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи.

Позивачу та відповідачу - Міністерству юстиції України ухвалу надіслати через підсистему Електронний суд.

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету відповідача в розділ Мої справи.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки встановлені ст. 256 КАС України та може буде оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені статтями 295-297 КАС України.

Суддя/підпис/Микитюк Р.В.