Рішення від 01.04.2025 по справі 363/514/25

"01" квітня 2025 р. Справа № 363/514/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2025 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючогосудді Чіркова Г.Є.,

при секретарі Пчолкіну М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія Управління Активами», Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Михайлович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

встановив:

представник позивачки звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 28 січня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Михайловичем та зареєстрований в реєстрі за №7993 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія Управління Активами» заборгованості за кредитним договором №93527126000 від 06 жовтня 2016 року в розмірі 46 567 грн. 54 коп.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що такий напис вчинено з порушенням положень чинного законодавства, за відсутності відомостей про безспірність заборгованості, коли позивачка проводила оплати за кредитним договором, які нотаріусом не враховано.

Крім того зазначив, що виконавчий напис нотаріусом вчинено на борговому документі, який не передбачений Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172, зокрема - кредитному договорі, який нотаріально не посвідчений.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав.

Від іменівідповідача наелектронну поштусуду поданозаяву провизнання позову,яка останнімне підписана,кваліфікованого електронногопідпису немістить таз використаннямЄдиної судовоїінформаційно-комунікаційноїсистеми згідновимог ч.ч.1,4,8ст.14,ч.ч.5,6,8ст.43та ч.2ст.183ЦПК Українине подана, в зв`язку з чим судом при розгляді справи цієї до уваги не береться.

Відповідачі та третя особа, будучи належним чином повідомленими про розгляд справи, повторно в судове засідання не з`явилися.

Оскільки суд позбавлений можливості відкласти розгляд справи на підставі ст. 223 ЦПК України, в межах строку встановленого ст. 210 ЦПК України, дану справу слід розглянути на підставі наявних доказів заочному порядку.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

З матеріалів справи встановлено, що 28 січня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. вчинено виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за №7993 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія Управління Активами», який є правонаступником АТ «Укрсиббанк», заборгованості за кредитним договором №93527126000 від 06 жовтня 2016 року в розмірі 46 567 грн. 54 коп.

Як вбачається із вказаного виконавчого напису строк платежу за кредитним договором №93527126000 від 06 жовтня 2016 року настав. Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 17 жовтня 2017 року по 23 січня 2020 року. Сума заборгованості складає 46 567 грн. 54 коп., в тому числі:

- заборгованість за тілом кредиту 29478 грн. 28 коп.;

- заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами та комісією - 16939 грн. 26 коп.;

плата за вчинення виконавчого напису 150 грн.

27 квітня 2021 року постановою державного виконавця Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження №652562702 з примусового виконання вказаного виконавчого напису.

Із листа АТ «Укрсиббанк» №27-1-01/13300 від 25 листопада 2024 року вбачається, що на підставі Договору факторингу №89 від 18.10.2017 року, укладеного між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК «САПБ», банк здійснив відступлення права вимоги заборгованості за Договором №93527126000 про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку від 06.10.2016 року, позичальником за яким є ОСОБА_1 , на користь нового кредитора. У зв?язку з відступленням права вимоги зобов?язання та у зв?язку з відступленням права вимоги зобов?язання за Договором №93527126000 про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку від 06.10.2016 року не припинились, а перейшли до нового кредитора. Оскільки до нового кредитора у зобов?язанні перейшли всі права первісного кредитора, останній на підставі ст. 517 ЦК України передав новому кредитору всі документи, зокрема, і всі наявні в кредитній справі матеріали.

Згідно листа приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова О.М. №37/01-16 від 02 грудня 2024 року, з 21.01.2020 року ОСОБА_2 припинено нотаріальну діяльність по Київському міському нотаріальному округу, а документи діловодства та архіву приватного нотаріуса згідно вимог законодавства передано до Київського державного нотаріального архіву.

Із листа Київського державного нотаріального архіву №34/01-21 від 06 грудня 2024 року вбачається, що відповідно до протоколу №53/14-24 засідання експертної комісії Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 09 квітня 2024 року, погоджено Акт №5 про вилучення до знищення (документів), не внесених до Національного архівного фонду приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова О.М. Серед справ внесених в акт є 611 томів «Копії виконавчих написів та документи, на підставі яких вони вчинені» за період з 20 січня по 30 січня 2020 року.

Відповідно до попередження (щодо наслідків порушення договірних умов) №10703678 від 28 лютого 2017 року, станом на 28 лютого 2017 року борг по кредитному рахунку ОСОБА_1 становив 4641 грн. 14 коп.

У статтях 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»).

Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»).

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів.

Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (Перелік документів).

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Так, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88Закону України«Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає у тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи у частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 05 липня 2017 року у справі №6-887цс17 й неодноразово підтверджена палатами Верховного Суду, зокрема в постанові від 06 травня 2020 року в справі №320/7932/16-ц.

Для правильного застосування положень статей 87, 88Закону України«Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити і зазначити у рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

У вказаній справі, в обґрунтування позову представник позивачки посилалася на те, що вимоги відповідача зазначені у заяві про вчинення виконавчого напису неправомірні. Зокрема, нотаріус під час вчинення виконавчого напису у жодний спосіб не перевірив безспірність заборгованості за кредитним договором, коли позивачкою проводились оплати за кредитним договором, у зв`язку із чим оспорюваний виконавчий напис вчинений з порушенням порядку його вчинення, в частині перевірки безспірності заборгованості при його вчиненні, що є підставою для його визнання таким, що не підлягає виконанню.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 Розділу ІІ Порядку).

Чинне законодавство України не зобов`язує нотаріуса викликати позичальника і з`ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. Проте, право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з`ясувати у позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу.

Таке повідомлення (заява, претензія, лист-вимога тощо) передається позикодавцем позичальнику у порядку, визначеному статтею 84 Закону України «Про нотаріат».

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року в справі №554/6777/17-ц.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази направлення позичальником листа-вимоги про повернення боргу та отримання боржником такого листа.

За таких обставин, встановлена законом процедура стягнення боргу за кредитним договором на підставі виконавчого напису нотаріуса не була дотримана (виконана), а саме боржник не був повідомлений про вимогу повернути заборгованість, що є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Відтак суд вважає, що доводи представника позивачки щодо не здійснення нотаріусом перевірки безспірності заборгованості при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису є слушними і заслуговують на увагу.

Крім того суд звертає увагу на те, що Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: «11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Установлені судом обставини у цій справі свідчать, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 11 вересня 2019 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14.

Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання».

Зі змісту оскаржуваного виконавчого напису та матеріалів справи не можна дійти висновку про те, що кредитний договір №93527126000 від 06 жовтня 2016 року на момент його укладання посвідчувався в нотаріальному порядку.

Аналогічна правова позиція викладена в поставної Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року в справі №172/1652/18.

З огляду на зазначені правовідносини, судом виявлено порушене право позивачки, яке підлягає захисту, а пред`явлений позов задоволенню.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру, судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного та керуючись статтями 259, 265, 268, 279, 280 ЦПК України,

вирішив:

позовну заяву задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 28 січня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Михайловичем та зареєстрований в реєстрі за №7993 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія Управління Активами» заборгованості за кредитним договором №93527126000 від 06 жовтня 2016 року в розмірі 46 567 грн. 54 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія Управління Активами» та Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь держави судовий збір по 605 (шістсот п`ять) грн. 60 (шістдесят) коп. з кожного.

Повне судове рішення складено 03 квітня 2024 року.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня складання повного тексту.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем у апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Вишгородський районний суд Київської області протягом 30 днів з дня складання повного тексту.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія Управління Активами», знаходиться за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул.Соборна, 98А, каб. 70.

Вишгородський відділ державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), знаходиться за адресою: Київська область, м. Вишгород, вул. Межигірського Спаса, 6

Третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Михайлович, знаходиться за адресою: м. Київ, вул.Михайлівська, 5/6, нежилі приміщення 2 в літері «В», ІІ поверх.

Суддя