Рішення

від 19.03.2025 по справі 554/12792/24

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Дата документу 19.03.2025Справа № 554/12792/24 Провадження № 2/554/1478/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2025 року м. Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючий суддя: Сініцин Е.М.,

при секретарі: Кувіті М.М.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Полтавського фахового кооперативного коледжу, про стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення,

В С Т А Н О В И В :

До Октябрського районного суду м. Полтави надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Полтавського фахового кооперативного коледжу, про стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з 1979 року по 30.07.2015 року вона працювала в Полтавському професійно-технічному училищі, після перейменування - у Полтавському кооперативному технікумі, після перейменування Полтавський кооперативний коледж Полтавської облспоживспілки, зараз - Полтавський фаховий кооперативний коледж (далі-відповідач) на посаді викладача-методиста.

30.07.2015 року розірвано трудові відносини з відповідачем, звільнившись за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України. Впродовж роботи та надання їй щорічної відпустки за 2008/2009. 2009/2010, 2010/2011, 2011/2012, 2012/2013, 2013/2014, 2014/2015 навчальні роки, нарахування та виплата матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу відповідачем не проводилось, що порушує вимоги ст.57 ЗУ «Про освіту».

Відповідно до розрахунково-платіжних відомостей (типова форма П-6, затвердженої Наказом Держкомстату України від 05.12.2008 № 489) працівника ОСОБА_2 за період січень 2009-липень 2015 року вказані нарахування відсутні.

Отже, загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на її користь становить 16 412,00 гривень.

Також зазначає, що на підставі статей 1,2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та порядку обчислення, що закріплений в ст.3, вона надає розрахунок, в якому зазначає калькуляцію компенсації а також нараховані інфляційні збитки, відповідно до ст. 625 ЦК України, що дорівнює 26823,95 гривень.

Враховуючи викладене, вона просить суд стягнути з Полтавського фахового кооперативного коледжу на її користь матеріальну допомогу на оздоровлення в сумі 16412,00 гривень, з вирахуванням з цієї суми передбачених законодавством податків та зборів з доходів з фізичних осіб, а також стягнути компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати у сумі 26823,95 гривень з вирахуванням з цієї суми передбачених законодавством податків та зборів з доходів з фізичних осіб.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 25 листопада 2024 року відкрито провадження у цивільній справі за вказаним позовом, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання без виклику, але з повідомленням сторін про дату та час розгляду справи.

Позивач про дату та час судового засідання повідомлялась належним чином.

Представник відповідача направив до суду відзив, у якому зазначив, що правова позиція позивача ґрунтується на проведеному нею розрахунку розміру матеріальної допомоги на оздоровлення, яка мала бути виплачена при наданні щорічної відпустки з застосуванням розміру посадового окладу та тарифного коефіцієнту педагогічного працівника (для посади викладача-методиста вищої категорії) з посиланням на положення п.2 приміток до додатку №1 наказу Міністерства освіти і науки України №557 від 26.09.2005 р. «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ» (зі змінами та доповненнями) (далі - Наказ № 557), наказу Міністерства освіти України № 102 від 15.04.1993р. «Про затвердження Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти».

Вони вказують, що до позовної заяви не додано документів, що підтверджують не отримання позивачкою матеріальної допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки.

Позивачка, після припинення трудових відносин у 2015 році звернулася з позовом в листопаді 2024 року, тобто з порушенням строків закріплених в ст.233 КЗпП України. Строк пропущено без поважних причин. Крайнім і вичерпним строком звернення до суду для позивача в даному випадку було 02.10.2023 р., а не 18.11.2024 року.

Вони визнають, що у власному колективному договорі право працівників на отримання такого роду соціальних стандартів, але оскільки ОСОБА_3 є приватним вищим навчальним закладом та діє виключно госпрозрахунковій основі, пов`язує виплату допомоги на оздоровлення під час щорічної відпустки з наявністю коштів.

Вважають, що відсутні докази звернення ОСОБА_1 до колишнього директора Полтавського Кооперативного Коледжу Полтавської ОБЛСПОЖИВСПІЛКИ (попередня назва навчального закладу) з приводу виплати їй матеріальної допомоги на оздоровлення під час надання щорічної відпустки або інших видів матеріальної допомоги з відповідним обґрунтуванням.

Встановити, які саме виплати отримувала ОСОБА_2 протягом 96 календарних місяців за період: 2007-2015рр. можливо було б, наприклад, з результатів інспекційного відвідування фахівцями Управління Держпраці у Полтавській області, а оскільки відповідних контрольно-перевірочних заходів, проведених контролюючим органом, уповноваженим за встановлення порушень роботодавцями законодавства про працю, з боку Полтавського Фахового Коледжу не було проведено, а отже достеменно не підтверджено невиплату ОСОБА_2 вищевказаного виду допомоги за період 2007-2015 рр.

Вони вважають, що ОСОБА_2 звільнилась з навчального закладу 30.07.2015 року за ст. 38 Кодексу законів про працю України, відповідно, під час проведення остаточного розрахунку роботодавець виплатив позивачу всі належні суми доходів на виконання ст. 116 Кодексу законів про працю України і в ОСОБА_2 не виникло жодних матеріальних претензій щодо порушення ОСОБА_3 законодавства про працю в частині невиплати матеріальної допомоги на оздоровлення. Також обов`язковою умовою при звільненні є видача роботодавцем розрахункового листка або відомості, в яких вказується розмір та різновид виплачених працівнику доходів, а також обсяг утриманих податків та зборів, що є підтвердженням остаточного розрахунку та припинення взаємних зобов`язань за трудовим договором.

Вказують, що виплата компенсації втрати частини доходів (заробітної плати) у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 26 823,95 грн. грн. також є безпідставною з огляду на повну необґрунтованість та бездоказовість позовних вимог щодо невиплати ОСОБА_2 матеріальної допомоги на оздоровлення за відповідний період, відносно яких право позивача на стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати є похідним.

Таким чином, твердження ОСОБА_2 щодо наявності заборгованості з виплати матеріальної допомоги на оздоровлення, яка мала бути виплачена при наданні щорічної відпустки за 2007/2008, 2008/2009, 2009/2010, 2010/2011, 2011/2012, 2012/2013, 2013/2014 та 2014/2015 навчальні роки, у розмірі 16412 грн. за вирахуванням з цієї суми передбачених законодавством податків та зборів з доходів з фізичних осіб та стягнення компенсації втрати частини доходів (заробітної плати) у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 26823,95 грн. за вирахуванням з цієї суми передбачених законодавством податків та зборів з доходів з фізичних осіб, є лише припущенням позивача і не підтверджується жодними належними та допустимими доказами. З огляду на викладене, просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Представник позивача направив до суду відповідь на відзив, у якій зазначив, що згідно розрахунково-платіжних відомостей ОСОБА_1 доданих до матеріалів позовної заяви, в них відображена лише виплата за 56 днів відпустки (тобто просто оплачено два місяці, коли ОСОБА_2 перебувала у відпустці), але взагалі немає нарахувань та виплат матеріальної допомоги на оздоровлення.

Оскільки допомога на оздоровлення при наданні щорічної відпустки зазначеним працівникам гарантована державою, подання працівником заяви на її виплату не обов`язкове.

Крім того, вказував, що допомога на оздоровлення при наданні щорічної відпустки зазначеним працівникам гарантована державою в ст. 57 ЗУ «Про освіту», то норма Колективного договору, що зобов`язує зробити виплату лише за наявності коштів є недійсною.

Також посилалася на Постанову Полтавського апеляційного суду у справі №554/6666/21 де встановлені обставини про перевірку Управлінням Держпраці у Полтавській області Відповідача та встановлено порушення, а саме - не підтверджено факт нарахування та виплати матеріальної допомоги на оздоровлення, з посиланням на Акти Управління Держпраці у Полтавській області щодо інспекційного відвідування Полтавського кооперативного коледжу Полтавської облспоживспілки № ПЛ1734/169/АВ від 29.08.2018 року та № ПЛ1734/169/АВ-ПЛ24551783 від 26.10.2018 року, в яких вказано про порушення вимог 9 ч.1 ст. 57 Закону України «Про освіту» щодо виплати педагогічним і науково-педагогічним працівникам допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки.

Крім того, вказував, що якщо Відповідач стверджує, що ним не було допущено неправомірних дій та всі виплати ОСОБА_2 були здійснені в повному обсязі і вчасно, то він має це підтвердити наявними розрахунково-платіжними відомостями та іншими документами бухгалтерського обліку, які є в його віданні, оскільки мають термін зберігання 75 років.

Відповідно, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Суд, дослідивши позовну заяву та додані до неї докази, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст.ст.12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивачка ОСОБА_1 стверджує, що в період з 1979 року по 30.07.2015 року працювала в Полтавському професійно-технічному училищі, після перейменування - у Полтавському кооперативному технікумі, після перейменування Полтавський кооперативний коледж Полтавської облспоживспілки, в подальшому - Полтавський фаховий кооперативний коледж на посаді викладача-методиста.

На підтвердження зазначених обставин відповідачкою надано копію трудової книжки, з якої, однак, не вбачається зазначених обставин, оскільки з копії наданого доказу можливо встановити лише період роботи позивачки у лютому 1973 року на посаді, що не стосується предмету розгляду справи та період роботи з травня по липень 2015 року, де до травня 2015 року позивачці присвоєно кваліфікаційний рівень «Спеціаліст вищої категорії» та педагогічне звання «вчитель-методист», 05 травня 2015 року зазначено запис про відповідність раніше присвоєній кваліфікаційній категорії та раніше присвоєному педагогічному званню, а 30 липня 2015 року зазначено про звільнення позивачки з посади за власним бажанням.

Водночас, як вбачається із наданих суду доказів, зокрема відповіді на адвокатський запит Полтавського фахового кооперативного коледжу від 30.09.2024 року № 315, Витягів із наказів відповідача за період з 2008 по 2015 рік, розрахунково-платіжних відомостей за період з 2008 по 2015 рік, позивачка дійсно працювала в зазначеній установі з 2007 по 2015 рік.

Зазначена обставина не оспорювалось відповідачем, тому суд вважає вказану обставину встановленою.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач стверджує про існування заборгованості з виплати матеріальної допомоги на оздоровлення, яка мала бути виплачена при наданні щорічних відпусток за 2007/2008, 2008/2009, 2009/2010, 2010/2011, 2011/2012, 2012/2013, 2013/2014 та 2014/2015 навчальні роки, у розмірі 16412 гривень.

На підтвердження позовних вимог надала Накази №36 від 18.06.2008 року, №41 від 19.06.2009 року, №28 від 15.06.2010 року, №31 від 15.06.2011 року, №51 від 12.06.2012 року, №44 від 14.06.2013 року, №108 від 16.12.2013 року, №61 від 16.06.2014 року, №136 від 18.12.2014 року, №63 від 16.06.2011 року, в яких зазначено про необхідність проведення нарахування і виплати допомоги на оздоровлення «Підстава: ст.57 Закону України «Про освіту».

Суд вважає, що надані Накази не можуть бути визнаними належними доказами по даній справі, оскільки Закон України «Про освіту» набув чинності 05 вересня 2017 року, тобто вказана в Наказах підстава - ст.57 Закону України «Про освіту» на день винесення Наказів була відсутня.

Суд зазначає, що Рішення Полтавського апеляційного суду від 18.01.2022 року у справі № 554/6666/21, стосується іншої особи, а не позивача, тому, встановлені в ньому обставини, про порушення Полтавським кооперативним коледжем Полтавської облспоживспілки вимог 9 ч.1 ст. 57 Закону України «Про освіту» щодо виплати педагогічним і науково-педагогічним працівникам допомоги на оздоровлення та відсутності документів, не можуть враховуватися в даній справі.

Враховуючи, що позивач зазначив правовою підставою позову норму ст.57 Закону України «Про освіту», яка під час роботи позивача на підприємстві була відсутня, суд, вважає, що позов в цій частині подано безпідставно, він не підлягає задоволенню.

Суд розглядає справу відповідно до періоду час виниклих правовідносин позивача з відповідачем, тобто з 2008 року по 2015 рік.

В той час, як зазначено судом Закон України «Про освіту» не набув чинності, тому підлягають застосуванню інші нормативні акти.

Так, Наказом Міністерства Охорони Здоров`я №557 від 26.09.2005 року було встановлено, що керівникам навчальних закладів, установ освіти та наукових установ надати право в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах доходів і видатків, надавати працівникам матеріальну допомогу, у тому числі на оздоровлення, у сумі не більше ніж один посадовий оклад на рік, крім матеріальної допомоги на поховання; затверджувати порядок і розміри преміювання працівників відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи в межах коштів на оплату праці.

Тобто, керівники навчальних закладів, установ освіти та наукових установ мали право в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах доходів і видатків, надавати працівникам матеріальну допомогу, у тому числі на оздоровлення.

Відповідно, обов`язок підприємства виплачувати допомогу на оздоровлення був відсутній, а позиція відповідача в цій частині є обґрунтованою.

Суд погоджується з позицією відповідача відносно того, що вимога про виплату компенсації втрати частини доходів (заробітної плати) у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 26 823,95 грн. грн. є похідною від вимоги про стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення.

Оскільки відмовлено в стягнення суми допомоги на оздоровлення, то відсутні підстави для задоволення вимог про виплату компенсації втрати частини доходів (заробітної плати) у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 26 823,95 гривень.

На підставі доводів сторін та наданих доказів, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість заявленого позову, тому відмовляє в його задоволенні.

Щодо доводів відповідача про пропуск позивачкою процесуального строку, суд зазначає, що позивачкою доведено належними та допустимими доказами відповіддю відповідача на адвокатський запит, що датована 30.09.2024 року № 315, з додатками, згідно яких, позивачка мала можливість виявити порушення її прав, а тому суд вважає позов таким, що поданий у строк, передбачений ст.233 КУпАП, в зв`язку з чим, суд розглянув позов по суті.

Питання про судові витрати суд вирішує відповідно до статей 137, 141 ЦПК України.

Оскільки в позові відмовлено, то судові витрати по сплаті судового збору відносяться на рахунок держави, а витрати позивача на правову допомогу не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст.2,4,76,81,89,141,263-265,268 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_1 до Полтавського фахового кооперативного коледжу, про стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення відмовити.

Судові витрати відносять за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач Полтавський фаховий кооперативний коледж, адреса 36000, м. Полтава, вул. Небесної Сотні, буд. 9/17, код в ЄДРПОУ 01788094.

Суддя: Е.М. Сініцин.