Ухвала від 16.04.2025 по справі 752/8692/25

Справа №752/8692/25

Провадження №2/752/5672/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2025 року м. Київ

Суддя Голосіївського районного суду міста Києва Кордюкова Ж.І., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомир Агро-лан» про стягнення заборгованості за договорами оренди земельних ділянок,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Голосіївського районного суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомир Агро-лан» про стягнення заборгованості за договорами оренди земельних ділянок, які розташовані в межах території Кожухівської сільської ради Коростенського району Житомирської області.

Дослідивши матеріали позовної заяви, встановлено, що вона підлягає передачі за підсудністю на розгляд до іншого суду, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою - четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2020 у справі №910/10647/18 (провадження №12-175гс19) у питанні щодо застосування статті 30 ГПК України, яка за своїм змістом є аналогічною статті 30 ЦПК України, у спірних правовідносинах, пов`язаних з визнанням недійсним договору купівлі-продажу майнових прав, дійшла, зокрема, таких висновків: нерухоме майно є особливим об`єктом права власності, оскільки наділене специфічними рисами - сталий зв`язок із землею, особлива цінність, неможливість переміщення без знецінення та зміни її призначення; майнове право на об`єкт нерухомості є складовою частиною такого майна, як об`єкта цивільних прав; виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном; оскільки спір у цій справі виник з приводу об`єкта нерухомого майна, то спір щодо майнових прав на вказане майно відповідно до вимог частини третьої статті 30 ГПК України мав би розглядатись судом за місцезнаходженням майна.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №911/2390/18 (провадження №12-73гс20), аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору. Отже, слід дійти висновку, що виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. Велика Палата Верховного Суду вважала, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення. Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються правила виключної підступності.

Схожа правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07. 2020 у справі №910/10647/18.

Позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомир Агро-лан» на її користь заборгованість за орендну плату за договорами оренди земельних ділянок кадастровий номер 1822382400:05:000:0027, 1822382400:03:000:0005 та 1822382400:02:000:0069 розташованих в межах території Кожухівської сільської ради Коростенського району Житомирської області.

Таким чином, до цього позову застосовуються правила виключної підсудності, оскільки заявлені вимоги, які безпосередньо стосуються нерухомого майна, а позовна заява була подана до Голосіївського районного суду міста Києва з порушенням територіальної юрисдикції (підсудності).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно до ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються.

Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

За таких обставин цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомир Агро-лан» про стягнення заборгованості за договорами оренди земельних ділянок має бути передана за підсудністю для розгляду до Коростенського міськрайонного суду Житомирської області.

Керуючись ст.ст. 27, 30, 31, 184, 258, 260-261, 353-355 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Передати на розгляд Коростенського міськрайонного суду Житомирської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомир Агро-лан» про стягнення заборгованості за договорами оренди земельних ділянок.

Передачу цивільної справи здійснити в порядку, встановленому частиною 3 статті 31 ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання суддею.

Ухвалу складено 16.04.2025.

Суддя Ж. І. Кордюкова