Постанова

від 08.04.2025 по справі 766/10361/23

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 766/10361/23 Головуючий в суді І інстанції Валігурська Л.В.

Номер провадження: 22-ц/819/69/25 Доповідач Кутурланова О.В.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2025 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач)Кутурланової О.В.,суддів:Воронцової Л.П., Склярської І.В.,секретарОлійник К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу Херсонської обласної прокуратури на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 30 травня 2024 року у цивільній справі за позовом заступника керівника Херсонської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Херсонської обласної державної адміністрації (Херсонської обласної військової адміністрації), Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області, Національного природного парку «Нижньодніпровський» до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , про визнання недійсним наказу, скасування державної реєстрації, припинення права власності, повернення земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2023 року заступник керівника Херсонської обласної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Херсонської обласної державної адміністрації (Херсонської обласної військової адміністрації), Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області, Національного природного парку «Нижньодніпровський» звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, ОСОБА_1 про визнання недійсним наказу, скасування державної реєстрації, припинення права власності, повернення земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що Указом Президента №657 від 24.11.2015 року створено Національний природний парк «Нижньодніпровський», загальною площею 80177,80 га із земель державної власності, в тому числі площею 65698 га земель державної власності, які включаються до території національного природного парку без надання йому в постійне користування, що розташований на території Бериславського, Білозерського, Голопристанського та Олешківського районів, м.Херсона та м.Нової Каховки Херсонської області.

Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об`єктами вилучаються з господарського відання і надаються в користування Парку у порядку, встановленому законодавством.

20.07.2016 року державним реєстратором Новозбурівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області Єременком А.М. за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,45 га з кадастровим номером 6522310100:03:001:0147 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Голопристанської міської ради Голопристанського району Херсонської області.

Підставою внесення запису до реєстру став наказ Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 19.07.2016 року №21-3243/18-16-СГ про затвердження землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок та надання ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 0,45 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, а також Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Згідно інформації НПП «Нижньодніпровський» вищезазначена земельна ділянка відповідно до картографічних матеріалів створення НПП «Нижньодніпровський» розташована у господарській зоні парку, тоді як останній не надавав погоджень на вилучення цієї земельної ділянки або на відведення її у власність для ведення особистого селянського господарства.

Факт перебування спірної земельної ділянки у межах парку підтверджується також інформацією з Херсонської військової адміністрації та картографічними матеріалами меж парку за результатами проведеної у 2018 році інвентаризації територій та об`єктів природно-заповідного фонду області.

При цьому, структурним підрозділом обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища не погоджувався проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 вказаної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, тоді як землі природно-заповідного фонду, що перебувають у державній власності, не підлягають приватизації.

Оскільки земельну ділянку протиправно передано у приватну власність, ураховуючи її правовий титул обмежено обороноздатних об`єктів, відповідне порушення необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, а тому власник і законний володілець земельної ділянки, яка входить у межі об`єкта природно-заповідного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини та вимагаючи повернути цю ділянку.

Подання позову про повернення земельної ділянки становить державний інтерес, оскільки стосується суспільно значущих правовідносин, а саме відновлення становища, яке існувало до порушення права власності українського народу, а тому наявні підстави для захисту порушених інтересів держави та суспільства прокурором.

Херсонська обласна державна адміністрація та Скадовська районна державна адміністрація, як розпорядники земель державного значення, мають повноваження на звернення до суду за захистом порушеного права, проте відповідних заходів не вжили.

Посилаючись на норми ст.ст. 17, 44, 84, 122, 150, 152, 186-1 Земельного кодексу України, ст.ст. 11, 15, 21, 178, 203, 215, 316, 317, 319, 321, 326, 328, 334, 391 ЦК України, ст.ст. 3, 5, 7, 9, 20, 21, 53, 54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», ст.ст. 3-5 Закону України «Про екологічну мережу України», ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. ст. 26, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», позивач просив суд:

- визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області №21-3243/18-16-СГ від 19.07.2016 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення»;

- скасувати рішення державного реєстратора Новозбур`ївської сільської ради Голопристанського району Херсонської області Єременка А.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №30578135 від 22.07.2016 року та здійснену на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на земельну ділянку площею 0,45 га з кадастровим номером 6522310100:03:001:0147 та припинити право власності ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на неї;

- зобов`язати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) повернути у власність держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації (Херсонської обласної військової адміністрації) земельну ділянку площею 0,45 га з кадастровим номером 6522310100:03:001:0147;

- стягнути судові витрати.

Під час розгляду справи позивачем змінено предмет позову та заявлено додаткову позовну вимогу про скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 0,45 га на території Голопристанської міської ради Херсонської області з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства» категорія земель «землі сільськогосподарського призначення, кадастровий номер земельної ділянки 6522310100:03:001:0147, здійснену 13.07.2016 року Відділом Держгеокадастру у Голопристанському районі Херсонської області.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від30травня 2024року позовнівимоги заступника керівника Херсонської обласної прокуратури задоволено частково.

Скасовано у Державному реєстрі речових прав власності на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 30578135 від 22.07.2016 року, яким за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку загальною площею 0,45 га, кадастровий номер 6522310100:03:001:0147 для ведення особистого і селянського господарства.

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 6522310100:03:001:0147 площею 0,45 га у відання держави в особі Національного природного парку «Нижньодніпровський».

Стягнуто з Херсонської обласної прокуратури на користь держави в рахунок недоплаченого судового збору 19936,44 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Херсонської обласної прокуратури в рахунок відшкодування сплаченого судового збору 22620,44 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Херсонська обласнапрокуратура, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а також на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права в зазначеній частині та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просила рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати і ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В іншій частині рішення суду не оскаржується, а тому на предмет його законності та обґрунтованості апеляційним судом не переглядається.

Відповідачем ОСОБА_1 також було подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, проте ухвалою Херсонського апеляційного суду від 05 серпня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернуто з підстав несплати судового збору у визначеному законом розмірі.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги Херсонської обласної прокуратури, просив відмовити у її задоволенні.

Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 11 березня 2025 року залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 .

У судове засідання з`явилися представник Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області Новіков М.М., представник Херсонської обласної прокуратури Кобзар А.І. та представника Херсонської обласної державної адміністрації (Херсонської обласної військової адміністрації) Макаренко М.В.

Відповідач ОСОБА_1 , а також третя особа ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленими про місце, дату та час розгляду справи в судове засідання не з`явилися, клопотань про відкладення розгляду справи або пророзгляд справиза їхвідсутності не заявляли.

Представники Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області, Національного природного парку «Нижньодніпровський» та Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України у судове засідання не з`явилися, про розгляд справи були повідомлені шляхом направлення повідомлення в їх електронний кабінет в системі «Електронний суд».

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 повідомлений про розгляд справи шляхом направлення повідомлення в його електронний кабінет в системі «Електронний суд».

Третя особа ОСОБА_2 додатково повідомлена про розгляд справи шляхом опублікування оголошення на сайті «Судова влада України», оскільки судова повістка, направлена за відомою суду адресою, повернулася на адресу суду з зазначенням на конверті «адресат відсутній за зазначеною адресою».

За таких обставин, апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача ОСОБА_1 , третьої особи ОСОБА_2 та представників Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області, Національного природного парку «Нижньодніпровський», Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, оскільки їх явка у судове засідання обов`язковою не визнавалась, доказів поважності причин неявки у судове засідання ними не надано, а відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце її розгляду не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.1ст.2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до вимогстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не в повному обсязі відповідає вказаним вимогам закону.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру в Херсонській області від 19.07.2016 року, суд першої інстанції виходив з того, що пред`явлення прокурором такої позовної вимоги не відповідає критерію ефективності способу захисту порушеного права.

На думку суду, за наведених причин скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки також не призведе до відновлення порушеного права держави, а тому обраний спосіб захисту не є ефективним, а відповідно відсутні підстави для його задоволення в наведеній частині.

Колегія суддів не погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 19.07.2016 року №21-3243/18-16-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення» ОСОБА_1 у власність надано земельну ділянку площею 0,45 га (кадастровий номер 6522310100:03:001:0147) із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Голопристанської міської ради Голопристанського району Херсонської області.

Право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 20.10.2023 року №351268140 земельна ділянка з кадастровим номером 6522310100:03:001:0147 площею 0,47 га для ведення особистого селянського господарства, розташована на території Голопристанського району Херсонської області належить ОСОБА_1 .

З витягу з Державного земельного кадастру від 13.07.2016 року №НВ-6501924652016 вбачається, що спірна земельна ділянка кадастровий номер 6522310100:03:001:0147, призначена для ведення особистого селянського господарства, розташована на території Голопристанської міської ради Голопристанського району Херсонської області площею 0,45 га належить ОСОБА_1 .

За змістом відповіді НПП «Нижньодніпровський» від 27.08.2023 року №183/08 земельна ділянка з кадастровим номером 6522310100:03:001:0147 розташована в господарській зоні НПП «Нижньодніпровський», до складу якого увійшли землі тільки державної власності. Керівництво НПП не надавало погоджень на вилучення цих земельних ділянок або відведення їх у власність для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до п.1.1 Положення "Про національний парк "Нижньодніпровський", затвердженого наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 31.08.2020 року №113, НПП «Нижньодніпровський» створений відповідно до Указу Президента України від 24.11.2015 року №657 «Про створення національного природного парку «Нижньодніпровський». Парк розташований на території Бериславського, Білозерського, Голопристанського та Олешківського районів, міст Херсона та Нової Каховки Херсонської області.

Загальна площа парку становить 80177,80 га земель державної власності, з яких 14479,80 га земель надаються Парку в постійне користування, у тому числі з вилученням у землекористувачів та 65698 га земель, які включаються до території Парку без надання йому в постійне користування (п. 1.7 Положення). Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об`єктами вилучаються з господарського використання і надаються в користування Парку у порядку, встановленому законодавством. До встановлення меж Парку у натурі його межі визначаються відповідно до Проекту створення Парку (п. 1.8).

З відповіді Херсонської обласної військової адміністрації від 09.08.2023 року №01-01-66-6532/0/23/20 вбачається, що за наявною обліковою базою раніше наданих висновків/відмов проекти землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,45 га на території Голопристанської міської ради Голопристанського району Херсонської області з кадастровим номером 6522310100:03:001:0147 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства до структурного підрозділу обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища для погодження не надходили.

Згідностатті 15 Цивільного кодексу Україниправо кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначеностаттею 16 цього Кодексу.

Таким чином, у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини 1статті 16 Цивільного кодексу України.

Статтею 16Цивільного кодексуУкраїни встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.10.2017 року у справі № 914/1128/16, постанові Верховного Суду від 22.01.2019 року у справі № 912/1856/16.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних правовідносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з поглядуКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція). Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ від 05.05.2005 у справі "Афанасьєв проти України" (заява № 38722/02)).

Слід врахувати, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.01.2024 року у справі №927/1206/21 висловила позицію щодо правомірності вимоги про визнання незаконним і скасування наказу ГУ Держгеокадастру, як способу захисту в спірних правовідносинах.

Зокрема, у постанові зазначено, що способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 року у справі № 925/1265/16, пункт 5.5). Тобто, це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14) та від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 (пункт 40).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57) та від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40)).

Серед способів захисту порушених прав та інтересів законодавець у пункті 10 частини другоїстатті 16 ЦК Українирозрізняє визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади.

Суд касаційної інстанції зауважує, що висновки Великої Палати Верховного Суду в подібних правовідносинах мають перевагу над висновками касаційних судів у складі Верховного Суду, оскільки відповідно достатті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"Велика Палата Верховного Суду:

1) у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права;

2) діє як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції;

3) аналізує судову статистику та вивчає судову практику, здійснює узагальнення судової практики;

4) здійснює інші повноваження, визначені законом.

Таким чином, саме Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 18.01.2021 у справі № Б-23/75-02 (Б-7346/2-19).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

У зв`язку з чим колегія суддів звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.03.2024 року у справі № 927/1206/21, вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що оскарження наказу Держгеокадастру про затвердження документації із землеустрою та передачу спірної земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення є неефективним способом захисту прав держави та зазначає про наступне.

Згідно зістаттею 152 ЗК Українизахист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку. Відповідно до частин другої, третьої цієї ж статті землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до частини першоїстатті 155 ЗК Україниу разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Статтею 21 ЦК Українивизначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Відповідно до частини першоїстатті 393 цього Кодексуправовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Аналіз наведених правових норм підтверджує, що особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою цивільного права.

При зверненні до суду з цим позовом прокурор посилався на те, що наказ Держгеокадастру від 19.07.2016 року № 21-3243/18-16-СГ про затвердження документації із землеустрою та надання спірної земельної ділянки у власність суперечить вимогам земельного законодавства, оскільки зазначена земельна ділянка відноситься до земель державної власності, які включаються до території НПП «Нижньодніпровський», та які не підлягають передачі до приватної власності.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (пункт 143), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 99), від 07.04.2020 року у справі № 372/1684/14-ц (пункт 46)).

У пункті 64 постанови від 30.05.2018 у справі № 923/466/17 Велика Палата Верховного Суду сформулювала такий правовий висновок: «Відновленням становища, яке існувало до порушення, є також визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування. На підставі оскаржуваного рішення селищної ради було здійснено державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку, отже, вимоги про визнання оспорюваного рішення недійсним, як окремий спосіб захисту поновлення порушених прав, можуть бути предметом розгляду в господарських судах».

Наведений висновок є застосовним і до правовідносин, у яких земельна ділянка протиправно передана органами Держгеокадастру з державної власності у приватну власність.

Нескасований невизнаний недійсним акт породжує негативні правові наслідки, на які вплинула реалізація незаконного акта, а тому оскарження рішення суб`єкта владних повноважень за умови його невідповідності закону спрямоване на захист інтересу в юридичній визначеності на майбутнє (при подальшому розпорядженні спірною ділянкою). Такий інтерес порушується, допоки існує незаконне рішення (триваюче порушення), тому його можна оскаржити впродовж усього часу тривання порушення.

Дана позиція узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 15.09.2020 (справа №469/1044/17) пункт 83.

З огляду на особливості правового регулювання статусу державних земельних ділянок, які включаються до території НПП «Нижньодніпровський», та неможливість їх передання у приватну власність, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позов з вимогою про визнання незаконним і скасування зазначеного наказу Держгеокадастру за встановлених судами обставин цієї справи відповідає критерію правомірності та ефективності вибраного прокурором способу захисту порушеного права, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо особи її власника. Подібний за змістом висновок Велика Палата Верховного Суду вже формулювала у пункті 82 постанови від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17.

Обраний прокурором спосіб захисту шляхом оскарження рішення (наказу) уповноваженого органу про передачу земельної ділянки в приватну власність безпосередньо передбачений у пункті 10 частини другоїстатті 16 ЦК Українита, за встановлених судами обставин справи, є достатнім і ефективним у спірних правовідносинах, відповідає правовій природі відносин учасників спору.

З урахуванням обставин, з якими прокурор пов`язував порушення прав та інтересів держави (наявність державної реєстрації права приватної власності на спірну земельну ділянку), скасування рішення уповноваженого органу, яке продовжує діяти як підстава виникнення та існування права приватної власності і внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, приведе до усунення порушення прав держави на землі, які увійшли до території НПП «Нижньодніпровський».

З цих підстав висновок суду першої інстанції про неефективність обраного прокурором способу захисту в частині оскарження наказу Держгеокадастру від 11.12.2020 № 45 є помилковим та суперечать наведеним вище висновкам Верховного Суду.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що наказ Головного управляння Держгеокадастру у Херсонській області №21-3243/18-16-СГ від 19.07.2016 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення» підлягає визнанню недійсним в порядку, визначеному ст.ст.16,21,393 Цивільного кодексу Українита ст.ст.152,155 Земельного кодексу України.

Щодо позовних вимог про скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 0,45 га на території Голопристанської міської ради Херсонської області з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства» категорія земель «землі сільськогосподарського призначення, кадастровий номер земельної ділянки 6522310100:03:001:0147, здійснену 13.07.2016 року Відділом Держгеокадастру у Голопристанському районі Херсонської області, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 10статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр"державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Таким чином, єдиною підставою для скасування в Державному земельному кадастрі незаконної державної реєстрації земельної ділянки є судове рішення про скасування такої державної реєстрації.

У зв`язку з наведеним, за конкретних встановлених судом апеляційної інстанції обставин цієї справи та за умови, що державна реєстрація речових прав ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку вже скасована судом першої інстанції у межах цієї справи, що має наслідком припинення відповідних речових прав на цю земельну ділянку, одночаснескасування і державної реєстрації спірної земельної ділянки поновить права законного розпорядника спірної землі. Подібний за змістом висновок наведений у постанові Верховного Суду від 20.12.2023 у справі № 916/1517/22.

Враховуючи вищезазначені обставини, позовна вимога прокурора в частині скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 0,45 га на території Голопристанської міської ради Херсонської області з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства» категорія земель «землі сільськогосподарського призначення, кадастровий номер земельної ділянки 6522310100:03:001:0147, здійснена 13.07.2016 року Відділом Держгеокадастру у Голопристанському районі Херсонської області, підлягає задоволенню.

Посилання представника ГУ Держгеокадастру у Херсонській області у своєму відзиві на апеляційну скаргу щодо безпідставності доводів апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи апеляційним судом, були предметом розгляду суду першої інстанції, яким суд надав обґрунтовану оцінку, і тому додаткового правового обґрунтування не потребують.

Згідно зістаттею 376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За наведених вище обставин, ухвалене судом першої інстанції рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог не може вважатися законним і обґрунтованим, у зв`язку із чим, відповідно до ст.376 ЦПК України, його слід скасувати у зазначеній частині та ухвалити нове рішення про задоволення заявлених прокурором позовних вимог у повному обсязі.

Оскільки судом першої інстанції було вирішено питання про розподіл судових витрат, враховуючи задоволення позовних вимог, пред`явлених лише до ОСОБА_1 , і відповідна сума судового збору була стягнута на користь позивача лише з останнього, та зважаючи на те, що рішення суду в частині стягнення судових витрат ніким не оскаржується, колегія суддів, дійшовши висновку про задоволення позовних вимог до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, вважає за необхідне, у відповідності до ч.ч.1,13 ст. 141 ЦПК України стягнути з Головного управлінняДержгеокадастру уХерсонській області на користь Херсонської обласної прокуратури судові витрати, понесені у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції за подання позовної заяви у розмірі 5 712,00 грн. (2 684,00 грн. - за подання у 2023 році позовної вимоги немайнового характеру та 3028,00 грн. за подання у 2024 році вимоги немайнового характеру, у суді апеляційної інстанції за подання апеляційної скарги у розмірі 6854,40 грн. (сума, яка підлягала сплаті Херсонською обласною прокуратурою за подання апеляційної скарги), що разом становить 12566,40 грн.

Керуючись статтями 367-369, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Херсонської обласної прокуратури задовольнити.

Рішення Херсонського міськогосуду Херсонськоїобласті від 30 травня 2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області №21-3243/18-16-СГ від 19.07.2016 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення» та про скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 0,45 га на території Голопристанської міської ради Херсонської області з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства» категорія земель «землі сільськогосподарського призначення, кадастровий номер земельної ділянки 6522310100:03:001:0147, здійснену 13.07.2016 року Відділом Держгеокадастру у Голопристанському районі Херсонської області скасувати та постановити в цій частині нове судове рішення.

Визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області №21-3243/18-16-СГ від 19.07.2016 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення».

Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,45 га на території Голопристанської міської ради Херсонської області з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства» категорія земель «землі сільськогосподарського призначення, кадастровий номер земельної ділянки 6522310100:03:001:0147, здійснену 13.07.2016 року Відділом Держгеокадастру у Голопристанському районі Херсонської області.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області на користь Херсонської обласної прокуратури в рахунок відшкодування сплаченого судового збору 12566,40 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції

Повний текст постанови виготовлено 15 квітня 2025 року.

Головуючий О.В.Кутурланова

Судді: Л.П.Воронцова

І.В.Склярська