Рішення

від 16.04.2025 по справі 160/28594/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2025 рокуСправа №160/28594/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю Втормет до відповідача-1: Дніпровської митниці, відповідача-2: Полтавської митниці про визнання дій протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,-

ВСТАНОВИВ:

28.10.2024 року (направлена засобами поштового зв`язку 22.10.2024 року) до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю Втормет до Дніпровської митниці, в якій позивач з урахуванням уточнених адміністративних позовів на виконання вимог ухвал суду від 04.11.2025 року та від 13.01.2025 року просить суд:

- визнати протиправними дії Дніпровської митниці (ЄДРПОУ 43971371) щодо прийняття рішення про коригування митної вартості товарів від 26.04.2024 року №UА806020/2024/000098 за результатом розгляду митної декларації №24UА806020003123U6;

- скасувати рішення Дніпровської митниці (ЄДРПОУ 43971371) про коригування митної вартості товарів від 26.04.2024 року №UА806020/2024/000098 за результатом розгляду митної декларації №24UА806020003123U6.

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що 04.04.2024 року ТОВ Втормет (ЄДРПОУ 30168515) придбало транспортний засіб DAF XF 480 FAR, 2020 року випуску, за 29 000,00 (двадцять дев`ять тисяч) євро, що підтверджується платіжним дорученням №0410001 від 04.04.2024 року. Оплата здійснювалась в іноземній валюті. Підставою для придбання транспортного засобу є контракт № 26032024 від 26.03.2024 року, укладеного між підприємством Victoterm Kft. (Угорщина) та ТОВ Втормет та виписаний рахунок-фактура VCTTR-2024-288, щодо оплати товару у грошовій одиниці - євро. Більше ніяких коштів власнику транспортного засобу сплачено не було, оскільки відповідно до чинного законодавства України платежі юридичними особами здійснюються виключно по безготівковому розрахунку. Придбання та доставка транспортного засобу було здійснено через довірену особу ФОП ОСОБА_1 , на підставі договору від 09.04.2024 року. Так, 25.04.2024 року ОСОБА_1 подав, відповідачу у цій справі, митну декларацію 24UА806020003123U6, де було зазначено усю інформацію про транспортний засіб та його вартість. Однак, 26.04.2024 року, відповідачем було надано картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 26.04.2024 року №UА806020/2024/000098 через те, що відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товару. Оскільки, перебування транспортного засобу на митному майданчику є платним, позивачем було прийнято рішення сплатити кошти, відповідно до вимог відповідача та у подальшому оскаржити його неправомірні дії до суду. Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України передбачено підстави відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом (уповноваженою ним особою) митною вартістю. Відмова може мати місце лише за умови наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. До того ж, посадовою особою відповідача надано консультацію, згідно якої визначено митну вартість транспортного засобу - 41212,0 євро/шт. при цьому не зрозуміло яким чином було визначено таку вартість, оскільки є підтвердження сплати дійсної вартості транспортного засобу - саме в євро і становить вона 29000,00 євро. Вимоги щодо форми вказаного рішення регламентуються наказом Міністерства фінансів України № 598 24.05.2012 Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів. Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору. Рішення про коригування митної вартості товарів повинне містити інформацію про результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів). Позивач вважає, що відповідачем було безпідставно збільшено митну вартість транспортного засобу DAF XF 480 FAR, 2020 року випуску, чим було порушено права позивача, що стало підставою звернення до суду для захисту порушених прав.

26.02.2025 року від представника Полтавської митниці до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача-2 заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача-2 зазначив наступне. Рішення про коригування митної вартості товарів від 26.04.2024 №UA806020/2024/000098, яке не приймалось стосовно товару ТОВ «ВТОРМЕТ», не породжує для декларанта будь-яких обов`язків, отже, відповідно, жодним чином не порушує права, свободи та законні інтереси позивача. Право митних органів приймати рішення під час виконання митних формальностей визначено також п.2 ч.1 ст. 19 МК України. Отже, повноваження митного органу щодо прийняття та обробки декларацій, витребовування документів та винесення рішень під час виконання митних формальностей є дискреційними та виключною його компетенцією, як уповноваженого органу. Отже, вимога визнати дії Митниці щодо виконання митних формальностей під час митного оформлення, здійснення перевірки митної декларації, та оформлення результатів митного контролю у встановлений законом спосіб, є безпідставною та необґрунтованою. Таким чином, позовні вимоги ТОВ «ВТОРМЕТ» щодо визнання протиправними дій Дніпровської митниці щодо прийняття рішення про коригування митної вартості товарів від 26.04.2024 №UA806020/2024/000098 за результатом розгляду МД №24UA806020003123U6 та скасування рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів від 26.04.2024 №UA806020/2024/000098 за результатом розгляду МД №24UA806020003123U6 є такими, що не підлягають задоволенню. При цьому, Полтавська митниця повідомляє, що з метою митного оформлення в режимі імпорту вантажного автомобіля марки DAF, модель XF 480 FAR, бувшого у використанні, 2020 рік виготовлення ідентифікаційний № НОМЕР_1 , ТОВ «ВТОРМЕТ» до МП «Полтава» подано ЕМД №24UA806020003074U0. Під час проведення посадовою особою митного органу у відповідності до ст. 337 МКУ перевірки документів, поданих декларантом у підтвердження митної вартості, та відомостей, що містяться в цих документах виявлено наступне: «Згідно декларації митної вартості до МД №23UA806020003074U0 від 26.04.2024 до митної вартості товару включено вартість транспортування до митного кордону України 18193,00 грн. Правилами заповнення ДМВ, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, при заповненні гр. 20 ДМВ зазначено: для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: - акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Транспортування товару здійснювалось безпосередньо отримувачем стороною контракту. До митного оформлення подано довідку про транспортні витрати від 25.04.2024 №24/28, надану отримувачем товару ТОВ "ВТОРМЕТ". Згідно даної довідки вартість транспортних витрат становить 18193 грн, але не вказано протяжність маршруту перевезення, у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України. Відсутня тарифна ставка за перевезення за одиницю виміру (вагу). Отже, документи, подані декларантом для підтвердження митної вартості містять розбіжності та не містять інформації про усі складові митної вартості. У митниці наявна інформація щодо митного оформлення товару «Вантажний автомобіль, що використовувався, для перевезення вантажів: марка- DAF, модель-XF 480 FAR модельний рік випуску 2020, дизель, робочий об`єм двигуна - 12902 см3, потужність - 355 кВт, тип кузова- контейнеровоз» з рівнем митної вартості 41 212,0євро/шт. Надане платіжне доручення не містить відмітки банку про дату прийняття платіжної інструкції та дату її виконання, отже не може підтверджувати факт сплати. В наданому рахунку-фактурі зазначена ціна 11 496 47 форінтів, а в експортній декларації зазначена ціна 11 462 250 форінтів, що призводить до сумніву в дійсній вартості товару». Отже, з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ч.5 ст. 54 МКУ, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з урахуванням ч.3 ст.53 МКУ, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1. документи, що підтверджують транспортні витрати 2. банківський документ, що підтверджує оплату товару; 3. висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару. Також зазначено, що згідно ч. 6 ст. 53 МКУ, декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару. Листом від 26.04.2024 №б/н декларант відмовився від надання додаткових документів протягом 10 календарних днів. Враховуючи виявлені у ході перевірки невідповідності у наданих до митного контролю документах, відсутність документального підтвердження складових ціни, що фактично сплачена, та наявності розбіжностей у документах, основний метод визначення митної вартості товарів (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), неможливо застосувати, відповідно до ч. 6 ст. 54 МКУ, ч. 2 ст. 58 МКУ. У митниці наявна інформація щодо митного оформлення товару № 1 за МД від 15.12.2023 № UA408040/2023/010044 на рівні 41212 Євро за од, що має максимально наближений опис та призначення, митна вартість якого визнана митним органом та час митного оформлення товарів максимально наближений. Митна вартість товарів скоригована за резервним методом визначення митної згідно з положеннями ст. 64 МКУ. У зв`язку з неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом, з урахуванням вищезазначеного, прийнято рішення про коригування митної вартості від 26.04.2024 №UА806020/2024/00034/2. За зверненням декларанта, із застосуванням умов, визначених ч.7 ст. 55 МК України, митним органом випущено товару у вільний обіг за ЕМД №24UA806020003123U6. У разі визначеності ТОВ «ВТОРМЕТ» з належним способом захисту порушеного права позивача в межах даної справи, відповідач-2 залишає за собою право на надання відзиву та копій документів, з урахуванням уточнених позовних вимог, що відповідатимуть обставинам митного оформлення вантажного автомобіля марки DAF, модель XF 480 FAR, бувшого у використанні, 2020 рік виготовлення, ідентифікаційний № НОМЕР_1 .

27.02.2025 року від представника Дніпровської митниці до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача-1 заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача-1 зазначив наступне. В позовній заяві позивач від 21.10.2024 (наявна в системі «Електронний суд») просить суд: визнати протиправними дії Відокремленого підрозділу «Митний пост «Полтава» Дніпровської митниці Держмитслужби, щодо винесення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 26.04.2024 № UA806020/2024/000098 за результатом розгляду митної декларації 24UA806020003123U6; скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 26.04.2024 № UA806020/2024/000098 та зобов`язати Відокремлений підрозділ «Митний пост «Полтава» Дніпровської митниці Держмитслужби провести митне оформлення товарів, транспортних засобів за митною декларацією 24UA806020003123U6; судові витрати покласти на відповідача. В уточненій позовній заяві від 21.12.2024 позивач (отримано Дніпровською митницею засобами поштового зв`язку 07.02.2025 разом з ухвалою від 27.01.2025) просить суд: визнати протиправними дії Дніпровської митниці Держмитслужби, щодо прийняття рішення про коригування митної вартості товарів від 26.04.2024 № UA806020/2024/000098 за результатом розгляду митної декларації № 24UA806020003123U6; скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 26.04.2024 № UA806020/2024/000098 за результатом розгляду митної декларації № 24UA806020003123U6; судові витрати покласти на відповідача. Отже, з урахуванням уточнених позовних вимог, в уточненій позовній заяві по цій справі відповідачем по справі визначено позивачем Дніпровську митницю Держмитслужби та зазначено про вимогу до суду - про визнання протиправними дії Дніпровської митниці Держмитслужби, скасування рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 26.04.2024 № UA806020/2024/000098 за результатом розгляду митної декларації № 24UA806020003123U6. У тексті уточненої позовної заяви зазначено (стор.2): «… відповідачем було надано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні впуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 26.04.2024 № UA806020/2024/000098 через те, що відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товару». До матеріалів справи позивачем додано: 1) картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 26.04.2024 № UA806020/2024/000098 яка складена старшим державним інспектором ВМО № 1 Митний пост «Полтава» (про що зазначено на 2 сторінці цієї картки відмови); 2) рішення про коригування митної вартості товарів від 26.04.2024 за № UA806020/2024/000034/2 зі змісту якого вбачається наступне: у верхній частині рішення зазначено назву митного органу Полтавська митниця; в гр.3 рішення зазначено підрозділ митного органу, який прийняв рішення ВМО № 1 митного поста «Полтава»; 3) митну декларацію № 24UA806020003123U6 від 29.04.2024. відповідно до гр.3 рішення про коригування митної вартості товарів № UA806020/2024/000034/2 від 26.04.2024 доданого до позовної заяви, в цій адміністративній справі, підрозділом митного органу, який прийняв рішення є ВМО № 1 митного поста «Полтава», який знаходиться в зоні діяльності Полтавської митниці. митниця вважає що позовна заява до Дніпровської митниці не підлягає задоволенню, з огляду на те що Дніпровська митниця, як суб`єкт владних повноважень, не приймала рішення про коригування митної вартості товарів. Позивачем у позовній заяві (уточненій) не вірно визначено Дніпровську митницю відповідачем по справі. Отже, Дніпровська митниця не має можливості виконати вимоги ухвали суду від 17.02.2025 в частині надання відзиву на позовну заяву з запереченнями обставин прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2024 року зазначена вище справа розподілена та 29.10.2024 року передана судді Пруднику С.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 року означену позовну заяву було залишено без руху та надано було позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом подання до суду: позовної заяви та її копіями, відповідно до кількості учасників справи, у відповідності до вимог ст. 160 КАС України з максимально чітко і зрозуміло сформованими позовними вимогами виходячи із приписів ст. 5 КАС України із вірним найменуванням відповідача.

В період з 30.12.2024 року по 12.01.2025 року суддя Прудник С.В. перебував у щорічній основній відпустці.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.01.2025 року продовжено товариству з обмеженою відповідальністю Втормет строк для усунення недоліків позовної заяви, що викладені в ухвалі суду від 04.11.2024 року. Позивачу надано було строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом подання до суду: позовної заяви із її копією для вручення відповідачу у відповідності до вимог ст. 160 КАС України з максимально чітко і зрозуміло сформованими позовними вимогами виходячи із приписів ст. 5 КАС України із вірним найменуванням відповідача.

У встановлений ухвалами суду від 04.11.2024 року та від 13.01.2025 року строк позивач усунув недоліки адміністративного позову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 року прийнято справу до свого провадження означену позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду. Витребувано у Дніпровської митниці: засвідчені належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України копії усіх документиків, які слугували підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів від 26.04.2024 року №UА806020/2024/000098. Судом зобов`язано витребувані судом докази подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 27 лютого 2025 року. Суд попереджено Дніпровську митницю про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.

В період з 10.02.2024 року по 14.02.2025 року суддя Прудник С.В. брав участь у підвищенні кваліфікації.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 року у задоволенні заяви представника Дніпровської митниці Дерець Тетяни Валентинівни про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено. Залучено Полтавську митницю (36022, м. Полтава, вул. Героїв азову, будинок, 28, код ЄДРПОУ 43997576) у якості другого відповідача. Розпочато спочатку розгляд адміністративної справи №160/28594/24 за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю Втормет до відповідлача-1: Дніпровської митниці, відповідача-2: Полтавської митниці про визнання дій протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів. Призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Витребувано у Полтавської митниці: засвідчені належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України копії усіх документиків, які слугували підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів від 26.04.2024 року №UА806020/2024/000098. Судом зобов`язано витребувані судом докази подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 27.02.2025 року. Судом попереджено Полтавську митницю про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.

В період з 10.02.2024 року по 14.02.2025 року суддя Прудник С.В. брав участь у підвищенні кваліфікації.

04.03.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у задоволенні клопотання представника Дніпровської митниці Кекуатової Наталії Іванівни про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено. У задоволенні клопотання представника Дніпровської митниці Кекуатової Наталії Іванівни про виключення з переліку відповідачів відмовлено.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 04.04.2024 року ТОВ Втормет (ЄДРПОУ 30168515) придбало транспортний засіб DAF XF 480 FAR, 2020 року випуску, за 29 000,00 (двадцять дев`ять тисяч) євро, що підтверджується платіжним дорученням №3JBRLO4 від 04.04.2024 року.

Оплата здійснювалась в іноземній валюті. Підставою для придбання транспортного засобу є контракт № 26032024 від 26.03.2024 року, укладеного між підприємством Victoterm Kft. (Угорщина) та ТОВ Втормет та виписаний рахунок-фактура VCTTR-2024-288, щодо оплати товару у грошовій одиниці - євро.

Як зазначив позивач у поданій до суду позовній заяві, більше ніяких коштів власнику транспортного засобу сплачено не було, оскільки відповідно до чинного законодавства України платежі юридичними особами здійснюються виключно по безготівковому розрахунку.

Придбання та доставка транспортного засобу було здійснено через довірену особу ФОП ОСОБА_1 , на підставі договору від 09.04.2024 року.

Як зазначає відповідач-2 у відзиві на позовну заяву, та як установлено судом із додатків до відзиву, з метою митного оформлення в режимі імпорту вантажного автомобіля марки DAF, модель XF 480 FAR, бувшого у використанні, 2020 рік виготовлення ідентифікаційний № НОМЕР_1 , ТОВ «Втормет» до МП «Полтава» подано ЕМД №24UA806020003074U0.

Як зазначає позивач у поданій до суду позовній заяві, 25.04.2024 року ОСОБА_1 подав митному органу митну декларацію 24UА806020003123U6, де було зазначено інформацію про транспортний засіб та його вартість.

У відзиві відповідач-2 зазначає, що під час проведення посадовою особою митного органу у відповідності до ст. 337 МКУ перевірки документів, поданих декларантом у підтвердження митної вартості, та відомостей, що містяться в цих документах виявлено наступне: «Згідно декларації митної вартості до МД №23UA806020003074U0 від 26.04.2024 до митної вартості товару включено вартість транспортування до митного кордону України 18193,00 грн. Правилами заповнення ДМВ, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, при заповненні гр. 20 ДМВ зазначено: для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: - акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Транспортування товару здійснювалось безпосередньо отримувачем стороною контракту. До митного оформлення подано довідку про транспортні витрати від 25.04.2024№24/28, надану отримувачем товару ТОВ "ВТОРМЕТ". Згідно даної довідки вартість транспортних витрат становить 18193 грн, але не вказано протяжність маршруту перевезення, у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України. Відсутня тарифна ставка за перевезення за одиницю виміру (вагу). Отже, документи, подані декларантом для підтвердження митної вартості містять розбіжності та не містять інформації про усі складові митної вартості. У митниці наявна інформація щодо митного оформлення товару «Вантажний автомобіль, що використовувався, для перевезення вантажів: марка- DAF, модель- XF 480 FAR модельний рік випуску 2020, дизель, робочий об`єм двигуна - 12902 см3, Потужність - 355 кВт, тип кузова- контейнеровоз» з рівнем митної вартості 41 212,0 євро/шт. Надане платіжне доручення не містить відмітки банку про дату прийняття платіжної інструкції та дату її виконання, отже не може підтверджувати факт сплати. В наданому рахунку-фактурі зазначена ціна 11 496 47 форінтів, а в експортній декларації зазначена ціна 11 462 250 форінтів, що призводить до сумніву в дійсній вартості товару». Отже, з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ч.5 ст. 54 МКУ, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з урахуванням ч.3 ст.53 МКУ, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1. документи, що підтверджують транспортні витрати; 2. банківський документ, що підтверджує оплату товару; 3. висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару. Також зазначено, що згідно ч. 6 ст. 53 МКУ, декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару. Листом від 26.04.2024 №б/н декларант відмовився від надання додаткових документів протягом 10 календарних днів.

Позивач стверджує, 26.04.2024 року, відповідачем-2 було надано картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 26.04.2024 року №UА806020/2024/000098 через те, що відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товару.

Так, з означеної картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 26.04.2024 року №UА806020/2024/000098 вбачається, що митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів є як №23UA806020003074U0 від 26.04.2024 року, а не від 26.04.2024 року №24UА806020003123U6, про що зазначає позивач у позові.

При цьому, як убачається із матеріалів справи, 26.04.2024 року Полтавською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА806020/2024/000098 за результатом розгляду саме митної декларації №23UA806020003074U0 від 26.04.2024 року, а не від 26.04.2024 року №24UА806020003123U6, про що зазначає позивач у позові.

Не погоджуючись із здійсненим відповідачем коригуванням митної вартості імпортованого товару, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

В частині 2статті 19 Конституції Українизакріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин 1, 2 статті 55 Конституції України, статей 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 дав визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес", який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Згідно із ч.1 ст.7 Митного кодексу України, в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, (далі МК України) встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної митної політики, становлять митну справу.

Як визначено п.2 ч.1 ст. 8 МК України митна справа здійснюється на основі принципу виключних повноважень митних органів України щодо здійснення митної справи.

Частиною 2 ст. 544 МК України визначено основні завдання митних органів, зокрема: здійснення митного контролю та виконання митних формальностей щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, у тому числі на підставі електронних документів (електронне декларування), за допомогою технічних засобів контролю тощо; аналіз та управління ризиками з метою визначення форм та обсягів митного контролю; забезпечення справляння митних платежів, контроль правильності обчислення, своєчасності та повноти їх сплати, застосування заходів щодо їх примусового стягнення у межах повноважень, визначених цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими актами законодавства України, організація застосування забезпечення сплати митних платежів, взаємодія з гарантами, що надають гарантії.

Згідно із ч.1 ст. 187 МК України транспортні засоби комерційного призначення, якими переміщуються пасажири та/або товари через митний кордон України, підлягають митному контролю та митному оформленню.

Відповідно до ст. 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

В свою чергу, митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і митними органами, а також автоматизованою системою митного оформлення з метою дотримання вимог законодавства України з питань митної справи (п.29 ч.1 ст.4 МК України).

Згідно із ч.1 ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

З метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам митний орган здійснює перевірку митної декларації (ч.5. ст.264 МК України).

Митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п.24 ч.1 ст.4 МК України).

Відповідно до ст.318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Згідно із ч.1 ст.336 МК України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом, зокрема: 1) перевірки документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу надаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України.

В свою чергу, відповідно до ч.1 ст.54 МК України під час проведення митного контролю і митного органу митним органом здійснюється контроль правильності визначення митної вартості товарів.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч.3 ст. 54 МК України).

Право митних органів приймати рішення під час виконання митних формальностей визначено також п.2 ч.1 ст. 19 МК України.

З огляду на вище наведені норми, повноваження митного органу щодо прийняття та обробки декларацій, витребовування документів та винесення рішень під час виконання митних формальностей є дискреційними та виключною його компетенцією, як уповноваженого органу.

Отже, вимога позивача щодо визнання протиправними дій митного органу щодо прийняття рішення про коригування митної вартості товарів від 26.04.2024 року №UА806020/2024/000098 за результатом розгляду митної декларації №24UА806020003123U6 є безпідставною та необґрунтованою.

Стосовно позовної вимоги щодо скасування рішення Дніпровської митниці (ЄДРПОУ 43971371) про коригування митної вартості товарів від 26.04.2024 року №UА806020/2024/000098 за результатом розгляду митної декларації №24UА806020003123U6, суд зазначає наступне.

Так, позивач стверджує, 26.04.2024 року, митним органом було надано картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 26.04.2024 року №UА806020/2024/000098 через те, що відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товару.

Так, з означеної картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 26.04.2024 року №UА806020/2024/000098 вбачається, що митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів є як №23UA806020003074U0 від 26.04.2024 року, а не від 26.04.2024 року №24UА806020003123U6, про що зазначає позивач у позові.

При цьому, як убачається із матеріалів справи, 26.04.2024 року Полтавською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА806020/2024/000098 за результатом розгляду саме митної декларації №23UA806020003074U0 від 26.04.2024 року, а не від 26.04.2024 року №24UА806020003123U6, про що зазначає позивач у позові.

Варто зазначити, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у постанові від 20.09.2021 у справі № 638/3792/20 зазначив, що предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Право на звернення до суду та способи судового захисту визначені устатті 5 КАС України, частиною першою якої визначено, що захист прав, свобод або законних інтересів, серед іншого, можливий шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2); визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3); визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

Відповідно у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення, вчинення чи невчинення тих чи інших дій та перевірити їх відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, як це закріплено у статті2та статті5 КАС України.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другоїстатті 55 Конституції України, статей2,6 КАС України.Подібні положення містяться й у статтях 2, 5 нині діючогоКАС України.

У відповідності до ч. 1, 2, 4ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч. 1ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 90 КАС Українипередбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому, суд враховує, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України, відповідно до п. 58 якого суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Варто зазначити, що вирішуючи кожний конкретний спір на підставі всіх установлених обставин, суд повинен установити, на захист якого права подано відповідний позов, чи порушене, не визнане або оспорюване таке право відповідачем (відповідачами), а також з`ясувати, чи призведе задоволення заявлених вимог до реального та ефективного поновлення порушеного права, та залежно від з`ясованого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Згідно правових позицій Великої Палати Верховного Суду, зокрема, у постановах від 28 листопада 2018 року у справі №607/6092/18, від 05 червня 2019 року у справі №607/6865/18, від 11 червня 2019 року у справі №917/1338/18, визначення предмета, підстав позову та відповідача у спорі - це право, яке належить позивачу; натомість установлення обґрунтованості позову - це обов`язок суду, який здійснюється під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

У постанові від 26 липня 2022 року у справі №826/6664/17 Верховним Судом зроблено висновок, що під ефективним поновленням слід розуміти реальний позитивний вплив судового рішення про задоволення позову на виявлену під час судового розгляду обставину порушення/невизнання/оспорювання або запобігання виникненню спору щодо права, на захист якого був поданий позов. Водночас відмова в позові з підстав обрання неефективного способу захисту може мати місце тоді, коли в судовому процесі відсутній будь-який сенс у розрізі питання щодо реальної можливості захисту прав позивача в обраний ним спосіб.

Таким чином, позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, що є самостійною підставою для відмови в позові з огляду на те, що в судовому процесі відсутній будь-який сенс у розрізі питання щодо реальної можливості захисту прав позивача в обраний ним спосіб. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від26 липня 2022 року по справі 826/6664/17 (п. 58).

Тому у даному випадку суд вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів від 26.04.2024 року №UA806020/2024/000098, яке не приймалось стосовно товару ТОВ «Втормет» за митною декларацією від 26.04.2024 року №24UА806020003123U6, не породжує жодним чином не порушує права, свободи та законні інтереси позивача.

Відтак, позовна вимога позивача про скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 26.04.2024 року №UА806020/2024/000098 за результатом розгляду митної декларації №24UА806020003123U6 є безпідставною та необґрунтованою.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, суд дійшов про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У зв`язку з тим, що у задоволенні позову відмовлено, розподіл судових витрат, понесених позивачем, відповідно дост. 139 Кодексу адміністративного судочинства Українине здійснюється.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю Втормет до відповідача-1: Дніпровської митниці, відповідача-2: Полтавської митниці про визнання дій протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів відмовити повністю.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогстатті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене встроки, передбачені статтею295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник