Рішення

від 16.04.2025 по справі 640/8965/22

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

16 квітня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/8965/22

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного акціонерного товариства "Київський електровагоноремонтний завод" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду з Київського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа № 640/8965/22 за позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного акціонерного товариства "Київський електровагоноремонтний завод", з вимогою стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київський електровагоноремонтний завод" на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції у розмірі 1322389,35 грн (один мільйон триста двадцять дві тисячі триста вісімдесят дев`ять гривень 35 копійок) та пені у розмірі 33853,30 грн (тридцять три тисячі вісімсот п`ятдесят три гривень 30 копійок), що разом складає суму у розмірі 1356242,65 грн (один мільйон триста п`ятдесят шість тисяч двісті сорок дві гривні 65 копійки).

В обґрунтування вимог зазначено, що 28.02.2022 відповідач надав до позивача «Звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю» за 2021 рік за формою 10-ПОІ (річна), вх. № 12/724. форма якого затверджена Наказом Міністерства соціальної політики України від 27.08.2020 № 591 за погодженням з Держстатом.

Згідно звіту, відповідач зазначив, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у 2021 ропі становила 845 осіб, з них середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, осіб - 29. Кількість осіб з інвалідністю, які повинні працювати на робочих місцях створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України Діро основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (від 21.03.1991 № 75-ХІІ із змінами і доповненнями, далі-Закон) - 34 осіб.

Відповідно до 4 % нормативу, на підприємстві повинно бути працевлаштовано 34 особи з інвалідністю, але Відповідачем фактично працевлаштовано 29 осіб з інвалідністю, тобто 5 осіб не працевлаштано.

За не працевлаштування 5 осіб з інвалідністю, відповідач до 15.04.2022 повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі: 1322389,35 грн.

Таким чином, відповідачу з 16.04.2022 по 16.06.2022 нарахована пеня у розмірі 33853,30 грн.

Загальна сума до сплати складає суму у розмірі 1356242,65 грн.

Відповідач позов не визнав, до суду надав відзив на позовну заяву в якій заперечує проти позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідачем подано Позивачу «Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю» за 2021 рік за формою 10-ПОІ (річна), затверджену наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 27.08.2020 № 591.

Відповідно до вищезазначеного звіту, середньооблікова кількість працівників облікового складу (осіб) у 2021 році становила 845 осіб, відповідно до 4% нормативу на підприємстві повинно бути працевлаштовано 34 осіб з інвалідністю, але відповідачем працевлаштовано 29 осіб з інвалідністю.

Позивачем за результатами перевірки звіту зроблено висновок, що Відповідачем не виконано 4 % нормативу, призначеного для працевлаштування інвалідів, як це передбачено статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

На підставі викладеного позивач розрахував суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та звернувся до суду із позовом про їх стягнення разом з пенею. За розрахунком позивача розмір адміністративно-господарських санкцій, що підлягає стягненню з відповідача, становить 1322389,35 грн. та пеня 33853,30 грн.

Відповідач подавав звіти форми № 3- ПН до центру зайнятості протягом 2021 року, в яких в «Характеристики вакансії та вимоги до претендента» зазначена в п. 4 категорія громадян «особи з інвалідністю». Наведені звіти містять інформацію про наявність у Відповідача вакансій, їх кількість, назву професії (посади), що можуть бути зайнятими інвалідами, яка надається органу працевлаштування інвалідів. Звіти за формою №3-ПН подавалися нарочним. Кожен звіт містить підпис уповноваженої особи Солом`янського районного центру зайнятості, з зазначенням прізвища, ім`я та по-батькові, дату отримання та відбиток штампу Солом`янського районного центру зайнятості.

Відповідачем виконані всі передбачені чинним законодавством дії для забезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, про що свідчать:

1) Штатний розпис ПрАТ «КЕВРЗ» у відповідності до якого відповідач створив робочі місця для працевлаштування інвалідів у кількості 45 місць, хоча, відповідно до нормативу (4%) повинен був створити 34.

2) Систематичне повідомлення центру зайнятості про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів з характеристиками вакансії та вимоги до претендента, в яких зазначено - особи з інвалідністю за формами №3-ПН протягом 2021 року.

3) Подання позивачу звіту за формою 10-ПОІ (річна), «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2021 рік»;

4) Співробітництво з суб`єктами господарювання, що розміщують інформацію в мережі Інтернет на спеціалізованих інтернет-ресурсах (https://www.work.ua/) про вакансії ПрАТ «КЕВРЗ», в тому числі, для осіб з інвалідністю.

5) Інформація на офіційному сайті ПрАТ «КЕВРЗ» (http://kevrz.com.ua/index.php/ua/vakansyi) про вакансії для осіб з інвалідністю.

Процесуальні рішення у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.06.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 прийнято адміністративну справу до провадження, розгляд справи продовжено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей72-76,90 Кодексу адміністративного судочинства України(далі - КАС України), судом встановлено наступне.

Приватне акціонерного товариства "Київський електровагоноремонтний завод" (місцезнаходження: вул. Ползунова, буд.2, м. Київ, ідентифікаційний код 00480247) 28.02.2022 надало до позивача «Звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю» за 2021 рік за формою 10-ПОІ (річна), вх. № 12/724 форма якого затверджена Наказом Міністерства соціальної політики України від 27.08.2020 № 591 за погодженням з Держстатом.

Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік за формою 10-ПОІ (Річна) відповідачем зазначило, що середньо облікова кількість штатних працівників облікового складу становить 845 осіб (рядок 1), з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність 29 осіб (рядок 2), з необхідно 34 особи (рядок 3), фонд оплати праці штатних працівників тис грн 223483,00 (рядок 4), середньорічна заробітна плата штатного працівника тис грн 264477,90 (рядок 5), сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю «-» (рядок 6).

На підставі викладеного позивач розрахував суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та звернувся до суду із позовом про їх стягнення разом з пенею.

За розрахунком Фонду розмір адміністративно-господарських санкцій, що підлягає стягненню з позивача, становить 1322389,35 грн та пені у розмірі 33853,30 грн.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Статтею 19 Конституції Українивстановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальних сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права і свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, є Закону України від 21.03.1991 «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

Згідно із частиною другою статті 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» підприємства, установи і організації за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно з частиною третьою статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом статті 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Частиною 3 статті 19 Закону № 875-XII встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Аналіз зазначених положень Закону дає підстави для висновку про те, що обов`язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування полягають у:

а) виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць;

б) створенні для осіб з інвалідністю умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

в) забезпеченні інших соціально-економічних гарантії, передбачених чинним законодавством;

г) наданні державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю;

д) звітуванні Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, судом встановлено, що обов`язок підприємства зі створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком займатися пошуком таких осіб для їх працевлаштування. Такий обов`язок покладений на державну службу зайнятості.

Подібну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 15.04.2019 у справі № 825/699/17.

Відповідно до положень частин першої, четвертої статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина друга статті 20 Закону № 875).

Згідно наказу Міністерства праці та соціальної політики України № 591 від 27.08.2020 «Про затвердження форми звітності № 10-ПОІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю» та Інструкції щодо її заповнення» подають підприємства, установи і організації, у тому числі підприємства громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх реєстрації не пізніше 1 березня після звітного періоду.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавці зобов`язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі, у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

Відповідно до п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 затверджено Форму звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", яка подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Судом встановлено, з долучених до відзиву доказів, що Приватним акціонерним товариством «Київський електровагоноремонтний завод», починаючи з 28.01.2021, щомісяця подавалося до Солом`янської районної філії Київського міського центру зайнятості «Звітність інформація про попит на робочу силу (вакансії)», які прийнято відповідальною особою.

Вказані обставини свідчать про те, що відповідачем протягом 2021 року подано до центру зайнятості «Звітність інформація про попит на робочу силу (вакансії)», в якій повідомлялося про необхідність сприяння у працевлаштуванні осіб з інвалідністю.

Тобто, відповідачем належним чином та у повному обсязі виконано свій обов`язок щодо забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, покладений на нього Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

Доказів того, що відповідачем не виділено та не створено робоче місце для працевлаштування осіб з інвалідністю позивачем до суду не надано та не доведено факту протиправного ухилення або протиправної відмови Приватним акціонерним товариством «Київський електровагонорементний завод» у працевлаштуванні на вакантні посади осіб з інвалідністю.

Згідно з частинами першою та другоюстатті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно із частинами першою та другою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності передзаконом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 КАС України).

Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення.

Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Рішенням ЄСПЛ від 19.04.1993 у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що позивачем, як суб`єктом владних повноважень не доведено обґрунтованості прийнятого рішення, позов задоволенню не підлягає.

Відповідно достатті 139 КАС України судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст.90,139,143,241-246,250,255,295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (місцезнаходження: вул. Велика Васильківська, буд. 104, м. Київ, ідентифікаційний код 22869098) до Приватного акціонерного товариства "Київський електровагоноремонтний завод"(місцезнаходження: вул. Ползунова, буд. 2, м. Київ, ідентифікаційний код 00480247) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.В. Смішлива