Рішення

від 16.04.2025 по справі 380/25503/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2025 рокусправа № 380/25503/24

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Еней» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповдальністю «Компанія Еней» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці (далі - відповідач), в якому просить :

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів від 29.07.2024 №UA209000/2024/100392/2;

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів від 27.08.2024 №UA209000/2024/100438/2;

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів від 27.08.2024 №UA209000/2024/100439/2.

Ухвалою від 20.12.2024 роз`єднано позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Еней до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості:

Визначено позовну вимогу - визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів від 27.08.2024 №UA209000/2024/100439/2, виділити в самостійне провадження.

Ухвалою суду від 24.12.2024 відкрито провадження у справі, визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між компанією Zibo Zhongzi International Economic and Technical COOP. CORP. Ltd., Dongding Village, Badou Town, Zibo city, Shandong province, China та ТОВ «Компанія Еней» 80383, Львівська обл., Жовківський р-н., с. Малехів, вул. Л. Українки, 47, Україна, 01.11.2017 року укладено зовнішньоекономічний контракт №б/н, відповідно до якого Продавець продає, а Покупець купує на умовах, передбачених даним контрактом, рекламно-сувенірну продукцію, номенклатура, кількість і ціна яких визначається специфікаціями, які є невід`ємною частиною даного контракту.

Згідно рахунку-фактури (Інвойсу) №20240227 від 16.07.2024 року покупець придбав у Продавця товар, загальною вартістю 30343,68 USD (дол. США). 22.08.2024 року ТОВ з метою митного оформлення вказаного товару подало до Львівської митниці електронну митну декларацію №24UA209230077603U3, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації, а саме чайний та кавовий посуд.

На підтвердження митної вартості товару позивач надав відповідачу пакет документів, які передбачені статтею 53 Митного Кодексу України, проте під час митного оформлення товару посадовою особою відповідача витребувані додаткові документи на підтвердження митної вартості товару, за наслідками чого прийнято рішення про коригування митної вартості за резервним методом №UA209000/2024/100439/2 від 27.08.2024 та визначено іншу митну вартість товарів. Позивач вважає протиправним спірне рішення відповідача, посилаючись на те, що митним органом не обґрунтовано свої сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей. Окрім цього, вказує, що оскаржувані рішення відповідача не містить передбачених ст.55 Митного кодексу України відомостей про підстави невизнання заявленої митної вартості, конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтування необхідності перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Наголошує, що обставини на які вказує відповідач в оскаржуваному рішенні, жодним чином не спростовують митну вартість, яка була зазначена позивачем у поданих митних деклараціях і не є підставою для здійснення коригування такої митної вартості. Позивач вважає рішення про коригування митної вартості товарів протиправним та просить суд задовольнити позов.

Відповідач 27.12.2024 надіслав відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позову мотивуючи тим, що до митного оформлення надійшли митні декларації про ввезення позивачем на митну територію України товару з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації. За результатами розгляду поданих до митного оформлення документів та додатково наданих на вимогу митного органу, Львівською митницею відмовлено у митному оформленні задекларованих товарів та прийняті рішення про коригування митної вартості товарів.

Під час здійснення митного оформлення за МД №24UA209230077603U3 від 22.08.2024 виявлено:

- Надане платіжне доручення від 29.02.2024 сума у платіжному дорученні 9876,22 (сума у гр. 70 «Призначення платежу» містить посилання на Специфікацію №28 від 28.04.2024 (сума 30343,68 дол. США). Специфікація з таким номером не може бути підставою для оплати, оскільки на момент проведення розрахунку такий документ ще не існував.

- Відповідно до п. 4 зовнішньоекономічного контракту №б/н від 01.11.2017 якість товару повинна відповідати вимогам, що заявлені в специфікації. Декларантом не наданий документ, що підтверджує такі норми, а також не надані документи, підтверджуючі виробника товару та ТМ. Слід зазначити, що для підтвердження виробника товарів можуть бути надані документи, в тому числі: копія ліцензії та виробництво товару; копія нормативно-технічної документації на виготовлення товару; копія сертифікату на систему якості товару; копія сертифікату продукції власного виробництва; копія свідоцтва про присвоєння товару штрихового коду EAN. Зазначені документи відсутні згідно графи 44 ЕМД. В специфікації відсутні відомості.

- Експортна декларація країни відправлення 432020240000054904 - не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару. Вищезазначена МД не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту, через відсутність в ній дати експорту, у зв`язку з чим наведені в ній відомості не є остаточними. В розділі «Номер коносаменту» зазначено відомості про коносамент, який до митного оформлення не надано.

- У Рахунку на оплату транспортних послуг №UA00092863 від 21 серпня 2024 р. міститься посилання на замовлення, проте замовлення відсутні. А також міститься посилання на коносамент SZZY24060032AB, не відповідають букви в кінці номеру документу.

- Згідно п. 1.4 Договору про перевезення GC-023676 «Асортимент, кількість/обсяг вантажів, маршрут перевезення, способи транспортування та види транспорту, перевалки, зберігання, їх особливі умови, що вимагають більш докладної регламентації, умови фрахтування (букінгу), необхідність стафірування/розфасування, а також спосіб доставки вантажів до місця призначення можуть обговорюватися сторонами в письмових інструкціях Замовника/Заявках або в додаткових угодах, які є невід`ємними частинами цього договору». Проте, такі документи до митного оформлення не надано. Таким чином, можна вважати, що договір наданий не у повному обсязі.

Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.

30.12.2024 представником позивача до суду подано відповідь на відзив, в якому зокрема вказано, що у позовній заяві зазначено та не спростовано відповідачем те, що декларантом було подано всі наявні документи, визначені ч. 2ст. 53 Митного кодексу. На переконання представника, митниця була зобов`язана зазначити конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Позивач вказує, що дослідивши надані відповідачем митні декларації, що слугували джерелами інформації для прийняття рішень про коригування митної вартості товарів, наявні розбіжності. Вважає позовні вимоги обґрунтованими, просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

Розглянувши наявні у справі документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.

01.11.2017 між компанією Zibo Zhongzi International Economic and Technical COOP. CORP. Ltd., Dongding Village, Badou Town, Zibo city, Shandong province, China та ТОВ «Компанія Еней» 80383, Львівська обл., Жовківський р-н., с. Малехів, вул. Л. Українки, 47, Україна, укладено зовнішньоекономічний контракт №б/н, відповідно до якого Продавець продає, а Покупець купує на умовах, передбачених даним контрактом, рекламно-сувенірну продукцію, номенклатура, кількість і ціна яких визначається специфікаціями, які є невід`ємною частиною даного контракту.

Згідно рахунку-фактури (Інвойсу) №20240227 від 16.07.2024 покупець придбав у Продавця товар, загальною вартістю 30343,68 USD (дол. США).

22.08.2024 товариство з метою митного оформлення вказаного товару подало до Львівської митниці електронну митну декларацію №24UA209230077603U3, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації, зокрема на який прийнято оскаржуване рішення.

Декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації: Зовнішньоекономічний договір (контракт) б/н від 01.11.2017; Доповнення до зовнішньоекономічного договору №11 від 31.12.2023; Специфікація №28 від 28.04.2024; Пакувальний лист б/н від 16.07.2024; Рахунок-фактура (Інвойс) №20240227 від 16.07.2024; Банківський платіжний документ, що стосується товару від 29.02.2024; Банківський платіжний документ, що стосується товару від 13.06.2024; Договір (контракт) про перевезення №GC-023676 від 01.05.2024; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №UA00092863 від 21.08.2024; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №SIEV0012423В від 21.08.2024; Коносамент №SZZY24060032В від 17.06.2024; Автотранспортна накладна №SIEV0012423-В від 21.08.2024; Копія митної декларації країни відправлення №432020240000054904 від 15.06.2024.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала позивачу запит (повідомлення) про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів вимогою додати усі перелічені ст. 53 МК України документи.

У свою чергу Декларант надіслав повідомлення, що усі наявні документи були надані декларантом разом із митною декларацією, тому на вимогу митного органу додаткові документи не надавались.

27.08.2024 Львівською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100439/2, в графі 33 якого було вказано:

«… За результатами проведеного опрацювання встановлено наступне:

Надане платіжне доручення від 29.02.2024 сума у платіжному дорученні 9876,22 (сума у гр. 70 «Призначення платежу» містить посилання на Специфікацію №28 від 28.04.2024 (сума 30343,68 дол. США). Специфікація з таким номером не може бути підставою для оплати, оскільки на момент проведення розрахунку такий документ ще не існував.

- Відповідно до п. 4 зовнішньоекономічного контракту №б/н від 01.11.2017 якість товару повинна відповідати вимогам, що заявлені в специфікації. Декларантом не наданий документ, що підтверджує такі норми, а також не надані документи, підтверджуючі виробника товару та ТМ. Слід зазначити, що для підтвердження виробника товарів можуть бути надані документи, в тому числі: копія ліцензії та виробництво товару; копія нормативно-технічної документації на виготовлення товару; копія сертифікату на систему якості товару; копія сертифікату продукції власного виробництва; копія свідоцтва про присвоєння товару штрихового коду EAN. Зазначені документи відсутні згідно графи 44 ЕМД. В специфікації відсутні відомості.

- Експортна декларація країни відправлення 432020240000054904 - не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару. Вищезазначена МД не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту, через відсутність в ній дати експорту, у зв`язку з чим наведені в ній відомості не є остаточними. В розділі «Номер коносаменту» зазначено відомості про коносамент, який до митного оформлення не надано.

- У Рахунку на оплату транспортних послуг №UA00092863 від 21 серпня 2024 р. міститься посилання на замовлення, проте замовлення відсутні. А також міститься посилання на коносамент SZZY24060032AB, не відповідають букви в кінці номеру документу.

- Згідно п. 1.4 Договору про перевезення GC-023676 «Асортимент, кількість/обсяг вантажів, маршрут перевезення, способи транспортування та види транспорту, перевалки, зберігання, їх особливі умови, що вимагають більш докладної регламентації, умови фрахтування (букінгу), необхідність стафірування/розфасування, а також спосіб доставки вантажів до місця призначення можуть обговорюватися сторонами в письмових інструкціях Замовника/Заявках або в додаткових угодах, які є невід`ємними частинами цього договору». Проте, такі документи до митного оформлення не надано. Таким чином, можна вважати, що договір наданий не у повному обсязі.

Отже, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Відсутні заявки на перевезення. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.

… Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III.

Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД UA 24UA100380318183U0 від 13.05.2024, де вартість подібного товару становить 3,86 дол. США за кг. (даного виду товару)».

Не погодившись із спірними рішеннями про коригування митної вартості, позивач звернувся до суду.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач з спірними рішеннями про коригування митної вартості товарів та картками відмови не погоджується, вважає їх протиправними та такими, що суперечить поданим декларантом документам та нормам чинного законодавства, а тому звернувся до суду з даним позовом про їх скасування.

Надаючи оцінку позиціям сторін у справі, суд застосовує наступні правові норми.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Указана норма основного закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Митний кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною 1 ст. 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 МК України).

Згідно з ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом подання за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ч. 6 ст. 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні.

Слід зауважити, що митним законодавством передбачена ціла система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові по справі №826/17509/16 від 09.02.2021.

Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи, закріплені приписами п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.1 ст.58 МК України, основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Основний метод, не застосовується в конкретних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (відповідно до ч. 2 МК України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.

Згідно з ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

За правилами ч. 3 ст. 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Тобто, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

За змістом ст. 53 МК України законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказане узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Судом встановлено, що при митному оформленні товару позивач надав наявні у нього документи, що визначені ч. 2 ст. 53 МК України, та зазначені судом вище.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також, згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Необхідно зазначити, що витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 22.04.2021 у справі № 810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі №821/1050/17.

Суд зазначає, що у протоколу обробки від 22.08.2024 №8960 відповідачем витребувані додаткові документи, проте жодних зазначень про наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, відповідний протокол не містить.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як встановлено судом, позивачем при митному оформленні товару та на вимогу митного органу надано пакет документів, які містили числові показники ціни товару.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 згаданого Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 згаданого Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 згаданого Кодексу.

Частиною другою статті 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2)наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд бере до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17, згідно з яким декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Щодо зазначених відповідачем в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100439/2 від 27.08.2024 порушень, суд зазначає таке.

У спірному рішенні відповідач наголошує на не відповідності у платіжному доручені та даті специфікації.

Суд бере до уваги наданий позивачем лист-роз`яснення від компанії Zibo Zhongzi International Economic and Technical COOP. CORP. Ltd., Dongding Village, Badou Town, Zibo city, Shandong province, China (Продавець), у якому йдеться про причини відмінності у даті, а саме технічної описки. При цьому така описка жодним чином не впливає на числові значення митної вартості товарів, а тому не могла бути підставою для невизнання заявленої декларантом вартості.

Крім того, варто зауважити, що документи, які підтверджують виробника товару та ТМ, не є такими, що підтверджують вартість імпортованого товару, відповідно, їх неподання до митного оформлення не може бути підставою для прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості товарів. Частини 2 та 3 статті 53 Митного кодексу Українине визначають документи, що підтверджуютьякість, виробника товару та ТМ такими, що обґрунтовують заявлену митну вартість та повинні безумовно чи на вимогу митниці подаватися до митного контролю. Згідно з ч.5 ст. 53 МК Українизабороняється вимагативід декларанта або уповноваженої ним особибудь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Судом досліджено, що в графі 31 МД №24UA209230077603U3, графі 26 Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100439/2 від 27.08.2024 виробником товару зазначено Zibo Zhongzi International Economic and Technical COOP. CORP. Ltd., тобто контрагент ТОВ «Компанія Еней» за зовнішньоекономічним договором №б/н від 01.11.2017 року. Таким чином, продавець товару є його виробником.

Щодо експортної декларації країни відправлення суд зазначає наступне.

Митна декларація країни відправленняза змістом ч. 2 ст. 53 МК Українине є основним документом, який підтверджує митну вартість товарів.Відповідно до п. 7 частини третьої ст. 53 Митного кодексу копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів. Більше того, декларант не впливає на заповнення експортної декларації і тому подає її митниці в такому вигляді, в якому отримав від відправника. Окрім того, посадова особа митного органу не посилається на чинні норми китайського законодавства, які регламентують порядок заповнення експортної митної декларації та не вказує яким чином має заповнюватись митна декларація країни відправлення, а лише наводить свої сумніви та припущення, без належного законодавчого на те обґрунтування.

Що стосується коносаменту, то декларантом до митного оформлення був поданий коносамент №SZZY24060032B від 17.06.2024, який наданий позивачу експедитором (відомості про цей документ зазначені в графі 44 митної декларації 24UA209230077603U3 від 22.08.2024). Відтак, в китайській експортній декларації країни відправлення №432020240000054904 у графі «Номер коносаменту» зазначено коносамент, виданий відправнику. Домашній коносамент це коносамент, що випускається експедитором в додаток до лінійного або майстер-коносаменту. Домашній коносамент підтверджує договір між відправником і експедиційною компанією, а лінійний коносамент між відправником і морською лінією. Домашній і лінійний (майстер) коносаменти різниці в товаророзпорядчих властивостях між собою не мають. Таким чином до митного контролю був пред`явлений міжнародний коносамент, на підставі якого і отримувався товар. Товар, який поставлявся згідно з зовнішньоекономічним контрактом №б/н від 01.11.2017 відвантажувався з Китайської Народної Республіки, що підтверджується Митною експортною товарною декларацією №432020240000054904 та коносаментом №SZZY24060032B від 17.06.2024.

Щодо посилання на домашній коносамент, то у даному рахунку зазначено: «[…] Домашній коносамент: SZZY24060032AB

Лінійний коносамент: 239849121

Номер контейнера: MRSU5126750

Номер замовлення: SIEV00124230 […]».

Суд бере до уваги пояснення позивача, що до митного оформлення декларантом було подано коносамент №SZZY24060032В, а номер коносаменту, який вказаний в рахунку на перевезення від 21.08.2024 №UA00092863, містить описку, а саме зазначення зайвої букви «А». Підтвердженням того, що це справді описка є зокрема і те, що номер контейнера MRSU5126750 зазначений як в поданому до митного оформлення коносаменті від 17.06.2024 №SZZY24060032В, так і в рахунку на перевезення від 21.08.2024 №UA00092863. Суд також враховує поданий до позовної заяви лист від експедитора ТОВ «ДСВ ЛОГІСТИКА», який спростовує зауваження митного органу.

Крім того, в обґрунтування заявлених транспортних витрат декларантом позивача до митного контролю було подано Договір (контракт) про перевезення №GC-023676; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №UA00092863 від 21.08.2024; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №SIEV0012423В від 21.08.2024; Коносамент SZZY24060032В від 17.06.2024; Автотранспортна накладна №SIEV0012423-В від 21.08.2024, Копія митної декларації країни відправлення №432020240000054904 від 15.06.2024. Вказані товаросупровідні документи підтверджують транспортні витрати, відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», а тому є належними та допустимими доказами витрат на перевезення.

Суд звертає увагу, що заявка на перевезення не міститьсяв переліку обов`язкових документів, які підтверджують митну вартість товару, визначеномуст. 53 МК України, натомість такими документами слугують будь-які транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Більше того, декларантом надано достатньо документів, які відображають вартість послуг з перевезення, в той час як митним органом не вказано, яким чином неподання заявки на перевезення (який визначає умови та порядок надання послуг поставки та не містить відомостей про вартість таких послуг) впливає на визначення митної вартості імпортованого товару.

В обґрунтування заявлених транспортних витрат декларантом позивача до митного контролю було подано Договір (контракт) про перевезення №GC-023676; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №UA00092863 від 21.08.2024; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №SIEV0012423В від 21.08.2024; Коносамент SZZY24060032В від 17.06.2024; Автотранспортна накладна №SIEV0012423-В від 21.08.2024, Копія митної декларації країни відправлення №432020240000054904 від 15.06.2024.

Суд бере до уваги висновки Верховного Суду щодо питання доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення згідно умов МК України, сформульовані у постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14, де зокрема вказано:«Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами.Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів(не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи)».

Таким чином, декларантом було надано весь пакет товаросупровідних документів, які підтверджують транспортні витрати, відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення».

Відтак, суд вважає, що Заявка на організацію перевезення та експедирування вантажів №SIEV00124230 є належним доказом організації перевезення вантажу.

З урахуванням наведеного, а також відсутність будь-яких належних доказів на підтвердження позиції митного органу, суд вважає, що позивачем для митного оформлення було надано всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів, які містили необхідні числові показники митної вартості.

Частиною 2 стаття 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Зазначені висновки випливають, зокрема, з приписів пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, за яким у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, відображеною у постанові від 18.08.2021 у справі № 160/4944/19 та у постанові від 04.11.2021 у справі №120/2634/19-а.

Як вбачається зі змісту графи 33 спірного рішення про коригування митної вартості - №UA209000/2024/100439/2 то за результатами проведеної консультації, митну вартість товару №1 скориговано та визначено за резервним методом на підставі митної декларації від 13.05.2024 №24UA100380318183U0, однак товар в наведеній декларації не є аналогічним товару №1, різні характеристики, різні розміри. Відповідач бере за джерело товар, який імпортувався на умовах поставки EXW PL GDANSK. Натомість позивач товар №1 імпортував на умовах поставки FOB CN Qingdao. Крім того, по декларації яка бралась відповідачем товар №1 оформлявся по 6 (резервному) методу (гр.43), що свідчить про здійснення коригування митної вартості товарів, за даним товаром.

Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15, висловив позицію, згідно з якою у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Таким чином суд вважає, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованих товарів всі документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту згідно з вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України.

Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товарів та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач належними доказами не спростував доводи позивача про правильність визначення ним митної вартості за основним методом та не довів наявність у митного органу належних підстав для коригування митної вартості товару.

Зважаючи на викладене вище, суд вважає, що оскаржувані рішення митний орган прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі без обґрунтування причин того, що позивач неправильно визначив митну вартість товарів.

За таких обставин суд задовольняє вимоги позивача у повному обсязі.

Згідно ч. 1ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів від 27.08.2024 №UA209000/2024/100439/2.

Стягнути з Львівської митниці (код ЄДРПОУ: 43971343; 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Еней» (код ЄДРПОУ: 23955204; 80383, Львівська обл., Жовківський р-н., с. Малехів, вул. Лесі Українки, 47) сплачений судовий збір у сумі 3251 (три тисячі двісті п`ятдесят одна ) грн. 58 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМорська Галина Михайлівна