Рішення від 16.04.2025 по справі 440/1574/25

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/1574/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клочка К.І. розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом приватного підприємства "Техагросервіс" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Техагросервіс" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, а саме просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 20.12.2024 № 00181150702 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1 070 036,25 грн. (один мільйон сімдесят тисяч тридцять шість гривень 52 коп.).

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 20.12.2024 № 00181160702 про застосування штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість у сумі 3 400,00 грн. (три тисячі чотириста гривень 00 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем надіслано оскаржені податкові повідомлення - рішення з порушенням строку, визначеного пунктом 86.8 статті 86 ПК України. Під час перевірки контролюючий орган дійшов помилкового висновку про нереальність постачання товарів ПП «РАМБАМ» (код ЄДРПОУ 42468000), ТОВ «ТПК СОЦІАЛЬНЕ БУДІВНИЦТВО» (код ЄДРПОУ 40887263), ПП «НАФТОДОРБУД» (код ЄДРПОУ 42467871), ТОВ «КОМЕНЕРГОСЕРВІС» на адресу ПП «ТЕХАГРОСЕРВІС», оскільки спірні господарські операції з вказаними контрагентами підтверджуються зареєстрованими податковими накладними, діючими правочинами, первинними бухгалтерськими документами, паспортами якості, сертифікатами відповідності, банківськими виписками, які містять необхідну інформацію для підтвердження реальності здійснення господарських операцій з контрагентами, їх відображено в бухгалтерському обліку, що були надані до перевірки та досліджені відповідачем.

Платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Зворотне призвело б до неправомірного покладення на платника тягаря відповідальності за дії третіх осіб у багатостадійному господарському обороті.

На момент здійснення спірних господарських операцій ПП «ТОРГОВИЙ ДІМ «БІТ-ЦЕНТР», ТОВ «ТПК СОЦІАЛЬНЕ БУДІВНИЦТВО», ПП «НАФТОДОРБУД», ТОВ «КОМЕНЕРГОСЕРВІС» були належним чином зареєстровані як юридичні особи та установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавались, перебуваючи у статусі платників податку на додану вартість.

Поряд з цим відповідачем в акті перевірки зазначається про анулювання за рішенням контролюючого органу свідоцтва платника ПДВ, а саме 15.03.2024 анульовано свідоцтво платника ПДВ ПП «НАФТОДОРБУД», 23.03.2023 анульовано свідоцтво платника ПДВ ТОВ «ТПК СОЦІАЛЬНЕ БУДІВНИЦТВО», 29.01.2021 анульовано свідоцтво платника ПДВ ПП «РАМБАМ» (ПП «ТОРГОВИЙ ДІМ «БІТ-ЦЕНТР»). Проте, взаємовідносини з позивача з вказаними підприємствами мали місце задовго до анулювання свідоцтв платника ПДВ (ПП «РАМБАМ» (ПП «ТОРГОВИЙ ДІМ «БІТ- ЦЕНТР» - жовтень 2018, ТОВ «ТПК СОЦІАЛЬНЕ БУДІВНИЦТВО» - листопад 2019, ПП «НАФТОДОРБУД» - серпень 2019).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Правом надання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався, згідно довідки про доставку електронного листа ухвалу про відкриття провадження у справі отримав 05.03.2025 через електронний кабінет.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.

ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ТЕХАГРОСЕРВІС» (надалі Позивач, ПП «ТЕХАГРОСЕРВІС»), у встановленому законом порядку зареєстроване як юридична особа, основним видом діяльності якого є виробництво неметалевих мінеральних виробів, н.в.і.у. (код КВЕД 23.99).

Головним управлінням ДПС у Полтавській області в період з 02.07.2024 по 08.07.2024 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань правильності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з постачальниками: ТОВ «ТПК СОЦІАЛЬНЕ БУДІВНИЦТВО» (код ЄДРПОУ 40887263) за листопад 2018, ПП «РАМБАМ» (код ЄДРПОУ 42468000) за жовтень 2018 та липень 2019 року, ПП «НАФТОДОРБУД» (код ЄДРПОУ 42467871) за серпень 2019, ТОВ «КОМЕНЕРГОСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 34298194) за серпень 2021.

За результатами перевірки складено акт документальної позапланової невиїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи ПП «ТЕХАГРОСЕРВІС» від 15.07.2024 № 9575/16-31-07-02-01/25166428.

Зазначеною перевіркою встановлені порушення:

1. п. 44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.189.1 ст.189, п.198.5, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 856 026,00 грн.: листопад 2018 року на суму 326 798,00 грн., липень 2019 року на суму 19 566,00 грн., серпень 2019 року на суму 294 311,00 грн., серпень 20199 року на суму 215 354,00 грн.

2. п. 201.1 ст.201, п.201.7 ст.201, п.201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого не складено та не зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних в установлений законодавством термін.

На підставі акту перевірки, Головним управлінням ДПС у Полтавській області прийнято податкові повідомлення-рішення: від 20.12.2024 № 00181160702, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 3 400,00 грн. з податку на додану вартість; від 20.12.2024 № 00181150702, яким збільшено суму грошового зобов`язання у сумі 1 070 036,25 грн. з податку на додану вартість.

Позивач не погодився з податковими повідомленням - рішенням та звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1.1 Податкового кодексу України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що господарська діяльність діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку (пункт 22.1 статті 22 Податкового кодексу України).

Положеннями пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У пункті 198.6 статті 196 Податкового кодексу України наведено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Абзацом "б" пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Відповідно до підпункту 14.1.60 Податкового кодексу України єдиний реєстр податкових накладних реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Положенням пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Відповідно, однією із умов формування податкового кредиту покупцем є факт реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в ЄРПН. Відсутність такої реєстрації виключає можливість формування податкового кредиту за такою податковою накладною та, відповідно, заявлення до бюджетного відшкодування в подальшому.

Таким чином, норма пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначає право платника податку після реєстрації податкової накладної у ЄРПН для нарахування сум податку на її підставі та не потребує жодного додаткового підтвердження.

Перевіряючи правомірність висновків податкового органу щодо відсутності реального характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентами, які були покладені в основу акта перевірки, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі Закон України №996-XIV) передбачено, що господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію; фінансова звітність звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Частиною першою статті 9 Закону України № 996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Наведене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 16 березня 2021 року у справі № 580/2490/19.

З урахуванням зазначеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як встановлено судом, в перевіряємому періоді приватне підприємство "Техагросервіс" мало господарські відносини з ТОВ «ТПК СОЦІАЛЬНЕ БУДІВНИЦТВО» (код ЄДРПОУ 40887263) у листопаді 2018 року, ПП «РАМБАМ» (код ЄДРПОУ 42468000) у жовтні 2018 року та липні 2019 року, ПП «НАФТОДОРБУД» (код ЄДРПОУ 42467871) у серпні 2019 року та ТОВ «КОМЕНЕРГОСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 34298194) у серпні 2021 року.

Стосовно господарських операцій позивача з ТОВ «ТПК СОЦІАЛЬНЕ БУДІВНИЦТВО», ПП «РАМБАМ» та ПП «НАФТОДОРБУД» суд зазначає наступне.

Між ПП «ТЕХАГРОСЕРВІС» та ПП «НАФТОДОРБУД» (код ЄДРПОУ 42467871) укладено договір постачання нафтопродуктів № 33 від 19.10.2018. Відповідно до умов укладеного договору, Постачальник, ПП «НАФТОДОРБУД» зобов`язується передати Покупцю, ПП «ТЕХАГРОСЕРВІС» товар визначений у договорі, який не є обтяжений, та щодо якого відсутні претензії третіх осіб, а Покупець зобов`язується прийняти зазначений товар та сплатити його вартість. Найменування товару: Бітум шляховий БНД 60/90, Бітум шляховий БНД 70/100, мінеральний порошок МТ 1, пічне паливо, водно/бітумна емульсія тощо.

У серпні місяці 2019 року ПП «НАФТОДОРБУД» здійснило поставку ПП «ТЕХАГРОСЕРВІС» товару (Бітум шляховий БНД 70/100, мінеральний порошок МТ 1), на підтвердження чого надано:

- видаткові накладні від 06.08.2019 № 150, від 21.08.2019 № 173, від 22.08.2019 № 172;

- товарно-транспортні накладні від 06.08.2019 № 150, від 21.08.2019 №173, від 22.08.2019 №172 .

Оплату товару здійснено платіжними дорученнями № 923 від 21.08.2019, № 955 від 05.09.2019, №953 від 05.09.2019, № 954 від 05.09.2019. Заборгованість на день складення акту перевірки відсутня.

В бухгалтерському обліку операції з придбання бітуму шляхового БНД 70/100 та мінерального порошку відображено такими бухгалтерськими проводками:

Дт 201 "Сировина й матеріали" Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками".

Дт 6415 "Розрахунки з іншими кредиторами" Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками".

Дт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками" Кт 311 "Поточні рахунки в національній валюті".

Між ПП «ТЕХАГРОСЕРВІС» та ПП «ТОРГОВИЙ ДІМ «БІТ-ЦЕНТР» ( перейменовано в ПП «РАМБАМ», код ЄДРПОУ 42467871) укладено договір постачання нафтопродуктів № 2 від 09.10.2018. Відповідно до умов укладеного договору, Постачальник, ПП «ТОРГОВИЙ ДІМ «БІТ- ЦЕНТР» зобов`язується передати Покупцю, ПП «ТЕХАГРОСЕРВІС» товар визначений у договорі, який не є обтяжений, та щодо якого відсутні претензії третіх осіб, а Покупець зобов`язується прийняти зазначений товар та сплатити його вартість. Найменування товару: Бітум шляховий БНД 60/90, Бітум шляховий БНД 70/100, мінеральний порошок МТ 1, пічне паливо, водно/бітумна емульсія тощо.

У жовтні місяці 2018 року ПП «ТОРГОВИЙ ДІМ «БІТ-ЦЕНТР» здійснило поставку ПП «ТЕХАГРОСЕРВІС» товару (Бітум шляховий БНД 60/90, мінеральний порошок МТ 1), на підтвердження чого надано:

- видаткові накладні від 10.10.2018 № 104, від 13.10.2018 № 109, від 17.10.2018 № 118, від 23.10.2018 № 131, від 23.10.2018 № 133, від 26.10.2018 №142, від 29.10.2018 № 151 ;

- товарно-транспортні накладні від 10.10.2018 № 104, від 13.10.2018 №109, від 17.10.2018 № 118, від 23.10.2018 № 131, від 23.10.2018 № 133, від 26.10.2018 №142, від 29.10.2018 № 151 .

Оплата товару здійснена платіжними дорученнями № 595 від 25.10.2018, № 609 від 25.10.2018, № 614 від 26.10.2018, № 634 від 05.11.2018, № 689 від 21.12.2018. Заборгованість на день складення акту перевірки відсутня.

В бухгалтерському обліку операції з придбання бітуму шляхового БНД 60/909 та мінерального порошку відображено такими бухгалтерськими проводками:

Дт 201 "Сировина й матеріали" Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками".

Дт 6415 "Розрахунки з іншими кредиторами" Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками".

Дт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками" Кт 311 "Поточні рахунки в національній валюті".

Посилання контролюючого органу на те, що водій ОСОБА_1 не працював на ПП «ТЕХАГРОСЕРВІС» та ТОВ "ДЖИ ВІ ПАРТНЕРС" судом відхиляється з огляду на те, що у товарно - транспортних накладних, складених за наслідками транспортування товару з ПП «ТОРГОВИЙ ДІМ «БІТ-ЦЕНТР» до ПП «ТЕХАГРОСЕРВІС» водієм зазначено ОСОБА_2 /а.с. 146, 148/.

Посилання контролюючого органу на те, що листом від 01.07.2024 № 0107/1 ПП «ТЕХАГРОСЕРВІС» повідомило про відсутність взаємовідносин з перевізником ТОВ "ДЖИ ВІ ПАРТНЕРС", внаслідок чого контролюючий орган дійшов висновку про відсутність факту транспортування товару від ПП «ТОРГОВИЙ ДІМ «БІТ-ЦЕНТР» до ПП «ТЕХАГРОСЕРВІС» є недоречним з огляду на те, що за умовами договору постачання нафтопродуктів № 2 від 09.10.2018, укладеного між ПП «ТЕХАГРОСЕРВІС» та ПП «ТОРГОВИЙ ДІМ «БІТ-ЦЕНТР», обов`язок щодо постачання товару покладений на ПП «ТОРГОВИЙ ДІМ «БІТ-ЦЕНТР», а не на позивача.

Між ПП «ТЕХАГРОСЕРВІС» та ТОВ «ТПК СОЦІАЛЬНЕ БУДІВНИЦТВО» (код ЄДРПОУ 40887263) укладено договір поставки № 21/11П від 21.11.2018. Відповідно до умов укладеного договору, Постачальник, ТОВ «ТПК СОЦІАЛЬНЕ БУДІВНИЦТВО» зобов`язується поставити та передати у власність Покупцю, ПП «ТЕХАГРОСЕРВІС» товар згідно накладних, а Покупець зобов`язуються прийняти товар, що поставляється і оплатити його вартість.

У листопаді місяці 2018 року ТОВ «ТПК СОЦІАЛЬНЕ БУДІВНИЦТВО» здійснило поставку ПП «ТЕХАГРОСЕРВІС» Асфальтобетону, на підтвердження чого надано: - видаткові накладні від 21.11.2018 № 21/11, від 22.11.2018 № 22/1-1, від 22.11.2018 № 22/1-2, від 23.11.2018 № 22/1-1 та відповідні товарно -транспортні накладні за період 21.11.2018- 23.11.2018.

В бухгалтерському обліку операції з придбання асфальтобетону відображено такими бухгалтерськими проводками:

Дт 201 "Сировина й матеріали" Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками".

Дт 6415 "Розрахунки з іншими кредиторами" Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками".

Дт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками" Кт 311 "Поточні рахунки в національній валюті".

Водночас, між ТОВ «ТПК СОЦІАЛЬНЕ БУДІВНИЦТВО» та ПП «ТЕХАГРОСЕРВІС» складено акт заліку зустрічних однорідних вимог від 15.01.2019. Згідно з яким, ТОВ «ТПК СОЦІАЛЬНЕ БУДІВНИЦТВО» (далі - Сторона 1) та ПП «ТЕХАГРОСЕРВІС» (далі сторона 2), склали акт про наступне: Сторона 1 має перед Стороною 2 непогашене грошове зобов`язання за відвантажений товар в сумі 939 415,26 грн. (в тому числі ПДВ 156 569,21 грн.), що виникло на підставі договору поставки № 28 П від 28.07.2017.

Сторона 2 має перед Стороною 1 непогашене грошове зобов`язання за відвантажений товар в сумі 939 415,26 грн. (в тому числі ПДВ 156 569,21 грн.), що виникло на підставі договору поставки № 21/11 П від 21.11.2018.

Керуючись ст. 601 Цивільного кодексу України, сторони дійшли згоди про зарахування зустрічних однорідних вимог за зобов`язаннями на загальну суму 939 415,26 грн. в тому числі ПДВ 156569,21 грн. Після взаємозаліку заборгованість між підприємствами за вищевказаними договорами відсутня.

Окрім того, на підтвердження фактичного переміщення товару, яке здійснювалось ПП «ТЕХАГРОСЕРВІС», надано:

- договір оренди транспортних засобів укладений ПП «ТЕХАГРОСЕРВІС» з Хачатуряном А.Г. від 26.01.2021 щодо спеціальних вантажних самоскидів КАМАЗ 5511, МАЗ 555102, HOWO ZZ1257-N3641;

- договір оренди транспортного засобу укладеного ПП «ТЕХАГРОСЕРВІС» з Григорян Р.С. від 20.07.2017 щодо спеціальних вантажних самоскидів МАЗ 64229, КАМАЗ 5511, IVECO ASTRA;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу IVEKO STRALIS НОМЕР_1 від 21.01.2017, власником якого є ПП «ТЕХАГРОСЕРВІС».

Дослідивши вищенаведені документи, надані позивачем на підтвердження документального оформлення спірних господарських операцій суд дійшов висновку про їхню відповідність вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності. Окремі недоліки, виявлені контролюючим органом у первинних документах позивача у спірних правовідносинах не є підставою для висновку про відсутність господарської операції за наявності сукупності необхідних бухгалтерських документів, що підтверджують фактичне здійснення спірних господарських операцій.

Водночас, як вже зазначалося судом, податкові накладні контрагентів по спірних господарських операціях зареєстровані в ЄРПН, що є обов`язковою умовою включення сум ПДВ по цих накладних до складу податкового кредиту з ПДВ за відповідний період.

Посилання контролюючого органу на те, що реєстрацію контрагентів позивача як платників ПДВ було анульовано, а також на те, що їх було визнано такими, що відповідають критеріям ризиковості судом відхиляються, позаяк зазначені обставини виникли значно пізніше спірних господарських операцій позивача з ТОВ «ТПК СОЦІАЛЬНЕ БУДІВНИЦТВО», ПП «РАМБАМ» та ПП «НАФТОДОРБУД».

Посилання контролюючого органу на відсутність сертифікатів якості придбаного позивачем товару та відсутність договірних правовідносин позивача з перевізниками також не спростовують вищенаведених висновків суду.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 7 липня 2022 року у справі №160/3364/19 вказала ряд важливих правових висновків, зокрема, про таке.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Норми податкового законодавства, не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності). Тому помилковими є доводи відповідача про відсутність у контрагентів позивача по ланцюгу постачання достатньої кількості основних засобів та ресурсів, оскільки це не може бути підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Також платник податків не зобов`язаний під час придбання товару встановлювати у контрагента його походження, а тому не має нести за це відповідальність.

Доводи, які стосуються відсутності трудових ресурсів контрагентів Позивача, є безпідставними, оскільки відповідна діяльність може здійснюватися не лише за рахунок власних ресурсів, але й за рахунок ресурсів, що належать іншим особам (найманих ресурсів) в тому числі не платникам ПДВ.

Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12.07.2023 у справі № 380/26122/21.

Посилання контролюючого органу на відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 14.03.2023 у справі № 480/3815/19.

Інформація, що міститься в інформаційних базах даних контролюючих органів носить інформативний характер та не доводить наявності порушень податкового законодавства позивачем. Доказів, які б свідчили, що наявні у контрагента трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності, відповідачем не надано.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17.01.2023 у справі № 808/2120/18.

Верховний Суд також неодноразово акцентував на тому, зокрема, у постановах від 02 грудня 2019 року у справі №826/13060/18, від 11 листопада 2020 року №320/1147/19, від 24 листопада 2020 року №813/3034/15, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

Отже, надання податковому органу документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Відповідачем не надано жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при здійсненні ними договірних відносин взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Податковим органом не доведено фактичних обставин, які ставлять під сумнів реальність господарської операції. Придбані товари необхідні для здійснення діяльності позивача та отримання останнім прибутку.

Отже, висновок контролюючого органу про порушення приватним підприємством "Техагросерсвіс" п. 44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.189.1 ст.189, п.198.5, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI за листопад 2018 року на суму 326798,00 грн., липень 2019 року на суму 19 566,00 грн., серпень 2019 року на суму 294 311,00 грн. є помилковим.

Стосовно господарських операцій позивача з ТОВ «КОМЕНЕРГОСЕРВІС» суд зазначає наступне.

Між ПП «ТЕХАГРОСЕРВІС» та ТОВ «КОМЕНЕРГОСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 34298194) укладено договір поставки №06/04-21 від 06.04.2021.

Відповідно до умов укладеного договору, Постачальник, ТОВ «КОМЕНЕРГОСЕРВІС» зобов`язується передати у власність Покупця, ПП «ТЕХАГРОСЕРВІС» суміш асфальтобетону Тип Б, Тип Г, холодний а/б чи інші (далі товар), вказані у Специфікаціях/Додатках, які є невід`ємними частинами Договору та/або у видаткових накладних, в строки та на умовах, передбачених даним Договором, а Покупець зобов`язується прийняти Товар та оплатити його в порядку та на умовах, визначених даним Договором.

У серпні місяці 2021 року ТОВ «КОМЕНЕРГОСЕРВІС» здійснило поставку ПП «ТЕХАГРОСЕРВІС» асфальтобетону тип Б, на підтвердження чого надано:

- видаткову накладну від 31.08.2021 № 21, від 13.10.2018 № 109, від 17.10.2018 № 118, від 23.10.2018 № 131, від 23.10.2018 № 133, від 26.10.2018 №142, від 29.10.2018 № 151 (підписані сторонами та містять відтиск печаток підприємств);

- товарно-транспортні накладні від 31.08.2021.

Як зазначено позивачем у позові, вказаний вище асфальтобетон не використано в господарській діяльності позивача, на підставі акту списання товарів від 01.09.2021 № 1 цей товар списаний на інші витрати звичайної діяльності.

Як вже зазначалося судом, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Отже, висновок контролюючого органу про порушення приватним підприємством "Техагросервіс" п. 44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.189.1 ст.189, п.198.5, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, в результаті чого занижено податок на додану вартість за серпень 2019 року на суму 215 354,00 грн., а також п. 201.1 ст.201, п.201.7 ст.201, п.201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого не складено та не зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних в установлений законодавством термін є правомірним.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 20.12.2024 № 00181150702 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 800 843,75 грн.

Водночас, податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 20.12.2024 № 00181150702 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 269192,5 грн, (215 354 грн за основним платежем та 53838,5 грн за штрафними санкціями), а також податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 20.12.2024 № 00181160702, про застосування штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість у сумі 3400,00 грн. є правомірними.

Відтак, позов підлягає частковому задоволенню.

Позовна заява містить інші доводи на користь заявлених вимог, які взяті до уваги однак, не зазначені в даному рішенні, оскільки мають опосередковане відношення у питанні встановлення протиправності оскаржуваних рішень.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

За практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частинами першою, третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За подання даного позову позивачем сплачено судовий збір в розмірі 12881,23 грн.

Отже, враховуючи часткове задоволення позову, на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати в розмірі 9610,00 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Техагросервіс" (вул. Петренка, будинок 3, Велика Рублівка, Полтавський район, Полтавська область, ідентифікаційний код 25166428) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, Полтава, Полтавська область, ідентифікаційний код 3102819145) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Полтавській області № 00181150702 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 800 843,75 грн, в тому числі 640675,00 грн - за основним платежем та 160168,75 грн - за штрафними санкціями.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь приватного підприємства "Техагросервіс" витрати зі сплати судового збору у розмірі 9610,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.І. Клочко