Рішення

від 15.04.2025 по справі 560/2444/25

ЧЕМЕРОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 560/2444/25

РІШЕННЯ

іменем України

15 квітня 2025 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Салюка П.І. розглянувши адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС Нейл" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАС Нейл" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "В4" від 24.10.2024 року № 00/26215/0703 про зменшення розміру від`ємного значення з податку на додану вартість на суму 17 689,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що твердження контролюючого органу, що податкові накладні № 25 від 08.03.2024 року, № 36 від 20.03.2024 року та розрахунок коригування № 7 від 20.03.2024 року не мали складатись, оскільки, на думку перевіряючих, оскільки була наявна станом на 01.02.2024 року кредиторська заборгованість в сумі 20 грн. за розрахунками в цілому по договору, яка мала бути врахована в рахунок поставки партії товару отриманого Товариством в березні 2024 року згідно рахунку №108 від 06.03.2024 року є помилковим. Тобто контролюючий орган безпідставно всупереч умовам договору та волевиявленню сторін договору, що підтверджено первинним документами та актом звірки взаєморозрахунків погоджених постачальником та покупцем (додаються до позовної заяви) вирішив самостійно змінити призначення платежу, що проводився покупцем постачальником. Також вказує, що позбавлення Товариства права на податковий кредит по податкових накладних зареєстрованих в ЄРПН виключно з причин зазначення старої назви покупця ТОВ "Нейл", замість нової назви ТОВ "ТАС НЕЙЛ" за відсутності претензій щодо інших реквізитів податкової накладної зареєстрованої в ЄРПН, включаючи податковий номер та індивідуальний податковий номер та відсутності претензій щодо фактичного здійснення операцій із контрагентами є неправомірним та суперечить приписам п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України. Більше того такі неточності в назві були усунуті в порядку визначеному ст.192 Податкового кодексу України відповідно до розрахунків-коригування зареєстрованих в ЄРПН.

Ухвалою суду від 15 березня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що в порушення вимог п.44.1, п.198.1, п.198.3, ст.198, п.201.1 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України ТОВ "ТАС "Нейл" завищено податковий кредит з ПДВ на загальну суму 6654 грн., в т.ч.: за березень 2024 року в сумі 833 грн. та червень 2024 року в сумі 5821 грн. в результаті віднесення до його складу сум ПДВ по податкових накладних, виписаних ТОВ "Еко Люкс Полімер", що містять істотні помилки в основних реквізитах, а саме: невірно заповнено реквізит "загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку", що суттєво впливає на визначення показників податкової звітності. Зазначає, що помилки в реквізитах в податкових накладних що складені контрагентами позивача є істотними, оскільки вплинули вплинуло на визначення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за відповідний податковий (звітний) період, а саме до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації липня 2024 року) на 11868 грн.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

ТОВ "ТАС НЕЙЛ" є юридичною особою, що підтверджується відомостями з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, номер запису 16731200000000671 від 26.04.1994 р.

Основним видом діяльності ТОВ "ТАС НЕЙЛ" згідно КВЕД-2010 для досягнення мети здійснення господарської діяльності є виробництво виробів із дроту, ланцюгів і пружин (КВЕД 25.93).

Допоміжними видами діяльності є холодне волочіння дроту (КВЕД 24.34), неспеціалізована оптова торгівля (КВЕД 46.90), інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (КВЕД 47.19), роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами (КВЕД 47.89), інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (КВЕД 52.29).

Відповідно до наказу ГУ ДПС у Хмельницький області Вих. №3648-П від 03.09.2024 року, на ТОВ "ТАС НЕЙЛ" проводилася документальна позапланової виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС НЕЙЛ", з питань дотримання податкового законодавства, при декларуванні за липень 2024 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 20.08.2024 року № 9241092713 від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатами проведеної перевірки, перевіряючими було складено Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ТАС НЕЙЛ" щодо дотримання податкового законодавства, при декларуванні за липень 2024 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету вих. № 20786/22-01-07-03/21336490 від 24.09.2024 року.

Перевіркою було встановлено наступні порушення норм:

1) п.44.1, ст.44, ст. 192, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, абз. в, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1, п. 201.10, ст. 201 Податкового кодексу України та пункту 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 р. №21 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.01.2016 р. за №159/28289 зі змінами і доповненнями, ТОВ "ТАС НЕЙЛ" завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21 декларації) за липень 2024 року в сумі 17 689 грн.;

2) в порушення вимог Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 р. №21 зареєстрованого в Мінюсті від 29.01.2016 р. за №159/28289 зі змінами і доповненнями, ТОВ "ТАС НЕЙЛ" невірно заповнено додаток 2 "Довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду" за липень 2024 року.

ТОВ "ТАС Нейл" надано заперечення від 07.10.2024 за №973 (вх. від 08.10.2024 №49789/6) на висновок акту документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ТАС Нейл" з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету від 24.09.2024 №20786/22-01-07-03/21336490.

За результатами розгляду заперечення, з врахуванням доданих документів комісія прийшла до висновків про підтвердження порушень, виявлених під час проведення перевірки.

За результатами перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 24.10.2024 №00/26215/0703, яке відправлено поштовим відправленням 24.10.2024 та отримано товариством, за даними поштового відправлення - 28.10.2024 року.

Рішенням ДПС України від 07.01.2025 №358/6/99-00-06-01-03-06 залишено без змін податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 24.10.2024 №00/26215/0703, а скаргу без задоволення.

Позивач вважаючи протиправним вказане податкове повідомлення-рішення звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі по тексту ПК України).

згідно з підпунктами 14.1.18, 14.1.178, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника; податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Відповідно до підпунктів "а" та "б" пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/ орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

За правилами пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 ПК України).

Пунктом 198.5 статті 198 ПК України передбачено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За приписами пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Право на нарахування податкового кредиту при придбанні товару (послуг) виникає у платника податків, якщо таке придбання здійснюється з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, при цьому до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів/послуг, а підставою для нарахування податкового кредиту є видана зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна із заповненням всіх обов`язкових реквізитів.

Крім того, пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 85.4 статті 85 ПК України передбачено, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Згідно з частинами першою - третьою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 з наступними змінами та доповненнями (далі - Положення №88), згідно з якими первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до пункту 2.4 Положення №88 первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам (підпункти 2.15, 2.16 пункту 2 Положення №88).

При цьому, податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, які повинні складатися за наслідками тієї чи іншої господарської операції. Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Тобто для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту (податкових зобов`язань).

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 27 жовтня 2015 року №21-1555а15 та від 22 вересня 2015 року №21-1526а15 та узгоджуються з правовим висновком у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі №814/328/15.

Аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності. При цьому, право на бюджетне відшкодування частини від`ємного значення виникає лише у разі фактичної сплати податку на додану вартість в ціні придбаного товару (робіт, послуг) отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

У свою чергу, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованих витрат та податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб`єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту з ПДВ, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний дохід на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.

Так, в ході проведеної перевірки контролюючим органом було встановлено, що постачальником ТОВ "Еко Люкс Полімер" податкова накладна від 08.03.2024 №25 на загальну суму 5000 грн., в т.ч. ПДВ 833,33 грн. виписана з порушенням вимог п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Станом на 01.02.2024 року між ТОВ "ТАС Нейл" та ТОВ "Еко Люкс Полімер" рахується Кт сальдо в сумі 20,00 грн. ТОВ "ТАС Нейл" 08.03.2024 здійснили попередню оплату на загальну суму 5000,00 грн. в т.ч. ПДВ 833,33 грн., внаслідок чого у ТОВ "Еко Люкс Полімер" виник обов`язок з складання податкової накладної в зв`язку з отриманням попередньої оплати. ТОВ "Еко Люкс Полімер" складено податкову накладну від 08.03.2024 №25 на загальну суму 5000,00 грн. в т.ч. ПДВ 833,33 грн. без врахування Кт сальдо на дату операції в сумі 20,00 грн. (вірна сума ПН 4980,00 грн.), чим порушено п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

ТОВ "Еко Люкс Полімер" складено податкову накладну від 20.03.2024 №36 на загальну суму 34926,14 грн. в т.ч. ПДВ 5821,02 грн. без врахування Кт сальдо на дату операції в сумі 4980,00 грн., (вірна сума ПН 29946,14 грн.), чим порушено п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України".

Відтак, оскільки, постачальником ТОВ "Еко Люкс Полімер" виписано податкові накладні від 08.03.2024 №25 на загальну суму 5000,00 грн. в т.ч. ПДВ 833,33 грн., та від 20.03.2024 №36 на загальну суму 34926,14 грн. в т.ч. ПДВ 5821,02 грн. з порушенням вимог п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, відповідно у отримувача товарів (ТОВ "ТАС Нейл") відсутнє право на формування податкового кредиту в загальній сумі 6654,35 грн. по таких податкових накладних у березні та червні 2024 року.

Враховуючи зазначені твердження контролюючого органу, суд встанов, що ТОВ "ТАС НЕЙЛ" відповідно до умов договору поставки №06/18 від 01.08.2018 року, укладеного із ТОВ "Еко люкс полімер", придбавались пакети, що використовувались для упаковки готової продукції, що виготовляється Товариством.

За даними бухгалтерського обліку станом на 01.02.2024 року за розрахунками із ТОВ "Еко люкс полімер" обліковувалась кредиторська заборгованість в сумі 20 грн. по рахунку №384 від 20.09.2022 року.

Оплату проведено 24.05.2024 року в сумі 20 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №3736 від 24.05.2024 року. Стан розрахунків із контрагентом в розрізі рахунків підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період лютий-липень 2024 року.

В березні 2024 року позивачем отримано партію товару (рахунок №108 від 06.03.2024 року) загальною вартістю 34 926,14 грн., що засвідчено видатковою накладною №121 від 20.03.2024 року. Оплату за поставлену партію позивачем проведено:

- 08.03.2024 року в сумі 5 000 грн. згідно платіжної інструкції №1622 від 10.04.2024 року;

- 10.04.2024 року в сумі 26 680 грн. згідно платіжної інструкції №2511 від 10.04.2024 року;

- 03.06.2024 року в сумі 3 246,14 грн. згідно платіжної інструкції №4037 від 03.06.2024 року.

Продавцем за правилом "першої події" було складено та зареєстровано в ЄРПН: податкову накладну від 08.03.2024 за №25 на загальну суму 5000 грн., в т.ч. ПДВ 833,33 грн. та від 20.03.2024 за №36 на загальну суму 34926,14 грн. в т.ч. ПДВ 5821,02 грн., а також розрахунок коригування №7 від 20.03.2024 року на суму 833,33 грн. до податкової накладної №36 від 20.03.2024 року згідно вимог ст.192 Податкового кодексу.

Суд зазначає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства належить виключно платнику, особі, що здійснює відповідний платіж.

Відповідно контролюючий орган чи інший державний орган не може всупереч волевиявленню суб`єктів цивільних або господарських правовідносин визначати чи змінювати суть проведених платежів. Лише учасники операцій із переказу коштів компетентні визначати суть їхніх операцій чи це оплата за товар/роботи/послуги, чи це поворотна фінансова допомога, чи інше.

Зазначене підтверджується також позицією Верховного суду України, до прикладу викладеній в Постанові ВСУ від 17 лютого 2022 року по справі №1.380.2019.003363.

Суд зауважує, що заборгованість, яка обліковувалась станом на 01.02.2024 року за рахунком №384 від 20.09.2022 року була погашена в повному обсязі 24.05.2024 року згідно платіжної інструкції №3736 від 24.05.2024 року.

Оплата за рахунком №108 від 06.03.2024 року була здійснена в сумі 5 000 грн. згідно платіжної інструкції №1622 від 10.04.2024 року, в сумі 26 680 грн. згідно платіжної інструкції №2511 від 10.04.2024 року в сумі 3 246,14 грн. згідно платіжної інструкції №4037 від 03.06.2024 року.

Станом на 31.07.2024 року заборгованість відсутня, що підтверджується оборотно- сальдовою відомістю по рахунку 631, 3711 по розрахунках із ТОВ "Еко люкс полімер" за лютий липень 2024 року, актом звірки взаємних розрахунків за лютий-липень 2024 року, листом №404/1 від 24.05.2024 року.

Таким чином, податкові накладні за №25 від 08.03.2024, за №36 від 20.03.2024 та розрахунок-коригування №7 від 20.03.2024 року складались ТОВ "Еко люкс полімер" (продавцем) за правилом "першої події" та у відповідності до вимог п.187.1 ст.187, п.201.1, п. 201.7 ст.201, ст.192 Податкового кодексу України та зареєстровані в ЄРПН, що підтверджується квитанціями про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування кількісних вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно абз. 2 п. 201.10 ПКУ, податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що ТОВ "ТАС НЕЙЛ" правомірно та у повній відповідності до вимог законодавства відображено такі податкові накладні та розрахунок-коригування, які зареєстровано в ЄРПН, у податковій звітності з ПДВ.

Щодо завищення податкового кредиту на загальну суму 11868 грн., грн. за рахунок включення до складу податкового кредиту податкових накладних, виписаних AT "Українська залізниця", ТОВ "Епіцентр К", ТОВ "ЛІТУН", в яких на думку контролюючого органу невірно зазначено обов`язкові реквізити, а саме назва покупця, суд зазначає та враховує наступне.

За твердженнями контролюючого органу, позивачем на порушення вимог п.44.1, п.198.1, п.198.3, ст.198, абз. д) п.201.1 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України завищено податковий кредит з ПДВ на загальну суму 11868 грн., в т.ч.: за червень 2024 року в сумі 2500 грн., липень 2024 року в сумі 9367,92 грн. в результаті віднесення до його складу сум ПДВ по податкових накладних, виписаних AT "Українська залізниця" (ПН 40075815), ТОВ "Епіцентр К" (ПН 32490244), ТОВ "ЛІТУН" (ПН 44449770) в яких невірно зазначено обов`язкові реквізити, а саме: "повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг".

Абзацом 2 пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження (абзац 3 пункту 201.10 статті 201 ПК України).

Згідно з абзацом 9 пункту 201.10 статті 201 ПК України якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту (абзац дев`ятнадцятий пункту 201.10 статті 201 ПК України).

Аналіз цієї норми свідчить про те, що окремі недоліки в оформленні податкової накладної за виключенням помилки в коді товару згідно з УКТ ЗЕД або коді послуги за ДКПП) не є безумовною підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту, якщо з інших даних випливає, що фактичних рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків мали місце (відбулися).

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного суду від 06 грудня 2022 року по справі № 120/15977/21-а.

Суд зауважує, що відповідачем не заперечується факт реєстрації у ЄРПН, поданоих контрагентами позивача податкових накладних за якими контролюючий орган не визнає право позивача на формування податкового кредиту.

Неправомірність претензій перевіряючих підтверджується позицією ДПС України. До прикладу, в листі від 11.07.2017 року №1095/ІПК/10/04-36-12-01-16, вказується, що основною ідентифікації платника ПДВ є його ІПН і, якщо ІПН платника вірний, можливо допустити незначні невідповідності в найменуванні платника.

Також, в іншому листі від 05.06.2018 р. №2451/6/99-99-15-03-02-15/ІПК зазначається, що індивідуальний податковий номер слугує для ідентифікації сторін господарських операцій і якщо індивідуальний податковий номер покупця (отримувача) зазначений вірно, а в його назві допущена помилка, то така помилка не може бути єдиною підставою неприйняття податкової накладної в електронному вигляді.

Крім того, враховуючи, що згідно з пунктами 12 та 15 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" № 1246 від 29 грудня 2010 р., при реєстрації податкової накладної в ЄРПН здійснюється контроль над правильністю заповнення обов`язкових реквізитів (які органу ДПС відомі за індивідуальним податковим номером платників ПДВ), то факт реєстрації в ЄРПН такої податкової накладної означає, що орган ДПС зміг ідентифікувати покупця саме за індивідуальним податковим номером.

Разом з тим, контролюючий орган не повідомляв позивача про виявлення розбіжностей між реєстром отриманих податкових накладних покупця з даними його контрагента, а реальність здійснення господарських операцій за спірними податковими накладними відповідачем не оспорюється.

Таким чином, факт реєстрації податкових накладних, складених контреагентами під час реалізації в адресу позивача товарів в ЄРПН, спростовує наявність будь яких помилок під час їх заповнення та порушення вимог, установлених пунктом 201.1 статті 201 ПК України.

Суд зазначає, що формальні недоліки в оформленні податкової накладної не є безумовною підставою для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).

В постанові від 20.06.2018 у справі №819/1383/17 Верховний Суд дійшов висновку, що факт реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, відсутність квитанцій про їх неприйняття є свідченням наявності у платника податків підстав для формування сум податкового кредиту за такими податковими накладними.

Крім того, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи. Платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов`язки, не передбачені чинним законодавством. Отже, позивач не повинен зазнавати негативних наслідків від імовірних порушень, допущених його контрагентом та контрагентами останнього.

Відтак позивач як покупець не може нести відповідальність за правильність заповнення податкових накладних його контрагентами у вигляді позбавлення права на податковий кредит за такими податковими накладними.

З урахуванням вищевказаного, суд приходить висновку, що податкові накладні, які були складені постачальниками AT "Українська залізниця" (ПН 40075815) на суму ПДВ 5000 грн., ТОВ "Епіцентр К" (ПН 32490244) на суму 620,50 грн., ТОВ "ЛІТУН" (ПН 44449770) на суму 6247,42 грн. були включені Товариством до складу податкового кредиту правомірно на підставі податкових накладних зареєстрованих в ЄРПН, які жодним чином не заважають ідентифікувати проведені операції із такими постачальниками.

Згідно з підпунктом 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 ПК України, посадові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України», Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону. Разом з тим, як встановлено в ході судового розгляду справи відповідачем зазначених вище принципів при прийнятті спірного рішення дотримано не було.

Відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування своєї позиції та не довів правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах, натомість доводи позивача відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону.

Наведене свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов - задоволити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області форми "В4" від 24.10.2024 року № 00/26215/0703.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС Нейл" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАС Нейл" (вул. Гетьмана Мазепи, 64, м. Хмельницький, Хмельницький р-н, Хмельницька обл., 29009 , код ЄДРПОУ - 21336490) Відповідач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, м. Хмельницький, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, 29001 , код ЄДРПОУ - 44070171)

Головуючий суддя П.І. Салюк