Постанова

від 16.04.2025 по справі 200/7886/24

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2025 року справа №200/7886/24

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Гаврищук Т.Г., Гайдара А.В.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року у справі № 200/7886/24 (головуючий суддя у І інстанції Кошкош О.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 057050011834 від 11.10.2024 про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за віком згідно із п. а ст.13 Закону України Про пенсійне забезпечення та з пунктом 1 частини 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

- зобов`язати відповідача зарахувати періоди роботи з 13.03.1995 по 17.03.1996, з 09.05.1996 по 31.12.1999 до стажу роботи, який надає право на призначення відповідно до п а ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення та пунктом 1 частини 2 ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву від 05.10.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

В обґрунтування позову зазначив, що спірні періоди його роботи підтверджуються записами у трудовій книжці, та частково довідкою ОК-5, проте відповідачем такі періоди протиправно не зараховані до пільгового стажу, та відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах.

Рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії позивач вважав протиправним, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 11.10.2024 № 057050011834.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.10.2024 із зарахуванням до пільгового стажу (Список № 1) періодів роботи з 13.03.1995 по 17.03.1996, з 09.05.1996 по 31.12.1999, що надають право на призначення пенсії відповідно до п «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Вирішено питання судових витрат по справі.

Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Обґрунтування апеляційної скарги.

Для визначення належності до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, та для врахування до пільгового стажу періодів роботи позивача в Орендному підприємстві «Металургійний комбінат «Азовсталь» з 13.03.1995 по 17.03.1996, в ВАТ «Металургійний комбінат імені Ілліча» з 09.05.1996 по 30.06.2015 та в ТзОВ «Метінвест-Промсервіс» з 01.07.2015 по 18.03.2024 довідки відповідно до вимог Додатку 5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою № 637 не надані.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

З огляду на наведене суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції тільки в межах доводів апеляційної скарги відповідача ГУ ПФУ у Вінницькій області.

Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.

Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, суд першої інстанції листом повідомив, що всі документи у цій справі сформовано в електронному вигляді та експортовано в КП Діловодство спеціалізованого суду.

Верховний Суд листом від 19.08.2022 № 2097/0/2-22 на лист вх. № 1730/0/1-22 щодо надання Науково-консультативною радою при Верховному Суді висновку з питань, пов`язаних з електронним адміністративним судочинством повідомив, що підстав для звернення до НКР щодо надання вченими-членами НКР наукових висновків немає. Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).

Відповідно до листів Державної судової адміністрації України від 01.08.2018 № 15-14040/18, від 13.09.2018 № 15-17388/18 судами забезпечено сканування та експортування в підсистему Електронний суд матеріалів всіх судових справ, як перебували в провадженні суддів станом на 01.08.2018. Тобто вказана підсистема містить усі матеріали судової справи.

Отже, враховуючи зазначені листи, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі Електронний суд.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.

Фактичні обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

11 жовтня 2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення № 057050011834 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. З рішення вбачається, що вік заявника становить 49 років 11 місяців; страховий стаж становить 40 років 3 місяців 25 днів, з урахуванням роботи в шкідливих умовах Список № 1 - 6 років 1 місяць 19 днів, робота за Списком № 2 становить 6 років 11 місяців.

Відмова обумовлена відсутністю необхідного пільгового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що у трудовій книжці позивача містяться всі необхідні відомості про його трудову діяльність у спірні періоди, згідно яких позивач працював на посаді «вогнетривника, зайнятого на гарячих роботах», що надає право включення вищевказаних періодів роботи до пільгового стажу за Списком № 1.

Оцінка суду.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

На підставі пункту 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон № 1058) на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

На підставі статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005, встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

За спірний період роботи позивача чинним був список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Судами встановлено, що в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 наявні, зокрема, такі записи:

№ 5 - 13.03.1995 про прийняття в цех ремонту металургійних печей вогнетривником зайнятим на гарячих роботах в Арендне підприємство Металургійний комбінат «Азовсталь» м.Маріуполь;

№ 6 - 17.03.1996 про звільнення;

№7 - 09.05.1996 про прийняття в цех ремонту металургійних печей вогнетривником зайнятим на гарячих роботах в «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча»;

№ 8 - 01.10.1997 про переведення вогнетривником на гарячих роботах 4 роз;

№ 9 - 21.04.1999 про переведення вогнетривником зайнятим на гарячих роботах;

№ 10 - 20.02.2006 про переведення змінним майстром по ремонту металургійних печей.

З розрахунку стажу вбачається, що періоди роботи з 13.03.1995 по 17.03.1996, з 09.05.1996 по 31.12.1999, 01.02.2013 по 30.06.2015, з 01.07.2015 по 28.02.2022 зараховані до страхового стажу та не зараховані до пільгового стажу; періоди роботи з 01.01.2000 по 19.02.2006 зараховані до страхового стажу та до пільгового за Списком № 1.

Судами також встановлено, що в індивідуальних відомостях про застраховану особу наявні відомості про отриману заробітну плату від страхувальника «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (код ЄДРПОУ 00191129) в період січень 1999 року червень 2015 року та наявні позитивні позначки про сплату страхових внесків у місяцях отримання заробітної плати.

Посада «вогнетривники, зайняті на гарячих ділянках робіт» віднесена до Списку № 1. Чинними на період роботи особи є Списки № 1, затверджені постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, від 16.01.2003 № 36, від 24.06.2016 № 461.

З рішення про відмову в призначенні пенсії вбачається, що до пільгового стажу не зараховані періоди роботи, оскільки не надана довідка відповідно до вимог Додатку 5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, а підприємство ВАТ «Металургійний комбінат Ілліча» м.Маріуполь» на якому працював заявник у період з 09.05.1996 по 30.06.2015 на пільгових посадах знаходиться на тимчасово окупованій території.

Суд першої інстанції правильно зауважив, що трудова книжка позивача містить записи про роботу «вогнетривником, зайнятим на гарячих роботах» в періоди з 13.03.1995 по 17.03.1996, з 09.05.1996 по 19.02.2006, при цьому професія «вогнетривник, зайнятий на гарячих роботах» включена до Списку № 1, тобто робота за цією професією дає право на пенсію відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV.

Отже, записи в трудових книжках позивача свідчать, що у вказані періоди позивач працював на посадах, які віднесені до Списку № 1.

Записи про періоди роботи засвідчені відповідними печатками підприємств і дефектів не мають. Також, до трудової книжки позивача відповідальними особами роботодавця внесені відповідні записи про проведення атестацій із зазначенням дат та номерів наказів про атестацію.

Таким чином, трудова книжка позивача містить інформацію про пільговий характер роботи позивача в спірні періоди.

Крім того, згідно із пунктом 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

В матеріалах справи відсутні відомості щодо вжиття відповідачем відповідних заходів.

Виходячи з наведеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що під час прийняття рішення від 11.10.2024 № 057050011834 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не забезпечило всебічний, повний і об`єктивний розгляд всіх поданих позивачем документів, не зарахувало до пільгового стажу відповідні періоди роботи.

Щодо доводів відповідача про втручання в дискреційні повноваження пенсійного органу суд зазначає наступне.

Згідно зі змісту Рекомендації № R(80) 2 Комітету Міністрів державам - членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснити з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень, те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб`єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящих в ієрархії нормативно - правовим актам. Суб`єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта влади виходить за межи завдань адміністративного судочинства.

Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Право на судовий захист гарантовано статтею 55 Конституції України.

Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Тобто, для того, щоб особа могла реалізувати своє право на судовий захист, необхідно встановити, що оскаржуваними рішенням чи діянням суб`єкта владних повноважень порушено права, свободи чи інтереси саме цієї особи або особи в інтересах якої вона звертається.

При цьому, як зазначив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Так, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

Натомість, у даній справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, враховувати певні періоди роботи до пільгового стажу, чи ні.

Отже, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин.

Таким чином, з огляду на протиправне рішення пенсійного органу про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, суд вважає правильним обраний судом першої інстанції спосіб захисту порушеного права позивача - зобов`язання пенсійного органу повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.10.2024 із зарахуванням до пільгового стажу (Список № 1) періодів роботи з 13.03.1995 по 17.03.1996, з 09.05.1996 по 31.12.1999, що надають право на призначення пенсії відповідно до п «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки судове рішення в межах доводів апеляційної скарги є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Як визначено пунктом 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Отже зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року у справі № 200/7886/24 залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року у справі № 200/7886/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 16 квітня 2025 року є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 16 квітня 2025 року.

Головуючий суддяІ.Д. Компанієць

СуддіТ.Г. Гаврищук

А.В. Гайдар