Постанова від 16.04.2025 по справі 520/18816/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2025 р. Справа № 520/18816/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Калиновського В.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Волинської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 року, головуючий суддя І інстанції: Григоров Д.В., м. Харків, повний текст складено 19.11.24 року по справі № 520/18816/24

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АСТЕКС ТРЕЙДИНГ"

до Волинської митниці Державної митної служби України

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "АСТЕКС ТРЕЙДИНГ", звернувся до суду з адміністративним позовом до Волинської митниці, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000059/2 від 04.04.2024 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення Волинської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000059/2 від 04.04.2024 р є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки ним порушено права та законні інтереси позивача.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 у справі № 520/18816/24 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000059/2 від 04.04.2024 р.

Стягнуто з Державної митної служби України Волинської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АСТЕКС ТРЕЙДИНГ" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028 грн.

Відповідач, Волинська митниця, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 у справі № 520/18816/24 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що рішення суду першої інстанції є невмотивованим, оскільки судом в описовій частині рішення процитовано положення Конституції України, декількох статей МК України та надано правову оцінку лише одній розбіжності, встановленій митним органом.

Відповідач зазначає, що митним органом під час здійснення митного контролю за правильністю визначення митної вартості товару, з врахуванням поданих у вказаних цілях разом з МД документів, було встановлено певні розбіжності, які спричинили сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару, а саме:

- відповідно п.3 контракту №96-WCQH-AT-01 від 25.09.2023 передбачено, що терміни та умови поставок за цим договором визначаються і вказуються окремо в кожному наступному Додатку і/або інвойсі. Поставки повинні здійснюватися в повній відповідності із замовленнями покупця, в яких вказано необхідний асортимент, термін і умови поставки. Замовлення Покупця не подано до митного оформлення, що не дає змоги перевірити відповідність відомостям, заявленим в інвойсі;

- договорами (контрактами) про перевезення №01032023 від 01.03.2023, №20230410 від 10.04.2023, № 25032024/3 від 25.03.2024 передбачено оформлення заявки між експедитором та замовником з описом всіх необхідних умов перевезення, тарифів, термінів оплати, однак такий документ відсутній;

- відповідно до довідки про транспортні витрати №985 від 27.03.2024, зазначені вантажно-розвантажувальні роботи та локальні витрати в порту Клайпеда, Литва, що суперечить маршруту слідування згідно товаросупровідних документів (Шанхай- Гданськ-Краківець-Харків).

- банківські платіжні документи №1019 від 25.10.2023, № 1054 від 21.02.2024 засвідчують розрахунки за контрактом №96-WCQH-AT-01 від 25.09.2023, що не ідентифікуються з конкретною партією товарів.

Відповідач вважає, що у рішенні суду першої інстанції не було надано належної правової оцінки доводам митного органу стосовно певних розбіжностей, які спричинили сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару. Вартість заявлених до митного оформлення товарів не підтверджується поданими документами, а додаткових підтверджуючих доказів підприємством позивача до митного оформлення подано не було, тому під час винесення рішення про коригування митної вартості у митниці були усі законні підстави для виникнення обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості товару.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому наведено доводи щодо безпідставності вимог апеляційної скарги.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів, переглядаючи судове рішення в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивачем до митного оформлення було подано електронну митну декларацію (МД) №24UA205140022563U0 від 03.04.2024р. на товари "Гвинти М5х45мм".

До вказаної декларації було додано копії наступних документів: пакувальний лист (Packing list) GD2023100114 від 24.01.2024; рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) GD2023100114 від 24.01.2024; коносамент (Bill of lading) ZM24011069B від 05.02.2024; Автотранспортна накладна (Road consignment note) 532635 від 26.03.2024; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) 24C346000689/00001R від 21.02.2024; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів 24UA205140022523U1.00 від 03.04.2024; платіжний документ, що підтверджує вартість товару 1019 від 25.10.2023; платіжний документ, що підтверджує вартість товару 1054 від 21.02.2024; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги 292 від 27.03.2024; документ, що підтверджує вартість перевезення товару 985 від 27.03.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів 96-WCQH-AT-01 від 25.09.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) додаткова угода 2 від 24.01.2024; договір про надання послуг митного брокера 671 від 22.10.2019; договір (контракт) про перевезення 01032023 від 01.03.2023р.; договір (контракт) про перевезення 20230410 від 10.04.2023р.; договір (контракт) про перевезення 25032024/3 від 25.03.2024р.; інші некласифіковані документи: креслення виробу від 24.01.2024; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів 24UA205140022563U0 03.04.2024.

Митним органом 04.04.2024 р. позивачу був направлений запит за №2810313 у зв`язку з тим, що, на думку митного органу, в поданих до митного оформлення товарів за митною декларацією №24UA205140022563U0 документи містять розбіжності, зокрема: відповідно п.3 контракту №96-WCQH-AT-01 від 25.09.2023 передбачено, що терміни та умови поставок за цим договором визначаються і вказуються окремо в кожному наступному додатку і/або інвойсі; поставки повинні здійснюватися в повній відповідності із замовленнями покупця, в яких вказано необхідний асортимент, термін і умови поставки; замовлення покупця не подано до митного оформлення, що не дає змоги перевірити відповідність відомостям заявленим в інвойсі; договорами (контрактами) про перевезення №01032023 від 01.03.2023р., №20230410 від 10.04.2023р., №25032024/3 від 25.03.2024р. передбачено оформлення заявки між експедитором та замовником з описом всіх необхідних умов перевезення, тарифів, термінів оплати, однак такий документ відсутній; відповідно до довідки про транспортні витрати №985 від 27.03.2024 р. зазначені вантажно-розвантажувальні роботи та локальні витрати в порту Клайпеда, Литва, що суперечить маршруту слідування згідно товаросупровідних документів (Шанхай-Гданськ-Краківець-Харків). Банківські платіжні документи №1019 від 25.10.2023 р., № 1054 від 21.02.2024 р. засвідчують розрахунки за контрактом №96-WCQH-AT-01 від 25.09.2023, що не ідентифікуються з конкретною партією товарів.

У відповідь на вказаний запит представником декларанта брокером ПП "Транс Брок сервіс" було надано усну відповідь та долучено наявні додаткові документи: гарантійний документ країни транзиту - декларація Т1 від 26.03.2024р.№MRN24PL322080NU6JZ3K5, додаткові банківські платіжні документи.

Вважаючи, що позивачем не було надано у повному обсязі документи, які підтверджують в повній мірі задекларований рівень митної вартості товарів, відповідачем було ухвалено рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000059/2 від 04.04.2024 р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2024/000839.

Не погодившись з зазначеним рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем при митному оформленні документи в повному обсязі підтверджують визначену декларантом митну вартість за основним методом, а тому висновок відповідача про наявність підстав для визначення митної вартості за резервним методом є недоведеним, а оскаржуване рішення протиправним.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції на підставі наступного.

Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (надалі за текстом - МК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів ст. 318 МК України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 МК України).

В свою чергу, відповідно до положень ст. 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари..

Відповідно до ч. 1 ст. 50 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У відповідності до ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною п`ятою ст. 54 МК України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

У відповідності до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Колегія суддів встановила, що митним органом при визначенні митної вартості застосовувався 6 (резервний) метод визначення митної вартості.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту визначені ст. 57 МК України. Згідно даної статті такими методами є: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч. 2-3 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 4-5 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Відповідно до ч.ч. 2-7 ст. 59 МК України при застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті.

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі відсутності такого товару використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5-7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці в таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними ідентичними товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать Законам України і є сумісними з відповідними приписами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Системний аналіз вказаних норм Митного кодексу України дає підстави для висновку, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами, зокрема, зовнішньоекономічним договором (контрактом) або рахунком-фактурою (інвойсом). При цьому, якщо рахунок сплачено, декларант зобов`язаний надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, наявності у них розбіжностей, ознак підробки, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Колегія суддів встановила, що при аналізі поданих до митного оформлення документів виявлені неточності, що викликало у митного органу обґрунтовані сумніви щодо повноти, правильності та коректності інформації, зазначеної у вказаних документах, а саме: відповідно п.3 контракту №96-WCQH-AT-01 від 25.09.2023 передбачено, що терміни та умови поставок за цим договором визначаються і вказуються окремо в кожному наступному додатку і/або інвойсі; поставки повинні здійснюватися в повній відповідності із замовленнями покупця, в яких вказано необхідний асортимент, термін і умови поставки; замовлення покупця не подано до митного оформлення, що не дає змоги перевірити відповідність відомостям заявленим в інвойсі; договорами (контрактами) про перевезення №01032023 від 01.03.2023р., №20230410 від 10.04.2023р., №25032024/3 від 25.03.2024р. передбачено оформлення заявки між експедитором та замовником з описом всіх необхідних умов перевезення, тарифів, термінів оплати, однак такий документ відсутній; відповідно довідки про транспортні витрати №985 від 27.03.2024 р. зазначені вантажно-розвантажувальні роботи та локальні витрати в порту Клайпеда, Литва, що суперечить маршруту слідування згідно товаросупровідних документів (Шанхай-Гданськ-Краківець-Харків); банківські платіжні документи №1019 від 25.10.2023р., № 1054 від 21.02.2024р. засвідчують розрахунки за контрактом №96-WCQH-AT-01 від 25.09.2023, що не ідентифікуються з конкретною партією товарів.

З урахуванням зазначеного, відповідач зробив висновок, що подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками митного органу, враховуючи наступне.

Щодо посилань митного органу на відсутності замовлення покупця, колегія суддів встановила, що дійсно п.3 контракту № 96-WCQH-AT-01 від 25.09.2023 передбачено, що терміни та умови поставок за цим договором визначаються і вказуються окремо в кожному наступному Додатку і/або інвойсі. Поставки повинні здійснюватися в повній відповідності із замовленнями покупця, в яких вказано необхідний асортимент, термін і умови поставки. Проте, у зазначеному пункті контракту не вказано, як має бути оформлене вказане замовлення. Як зазначив позивач, попередні погодження асортименту, термінів та умов поставки здійснювалися за електронним листуванням з постачальником та/або через переписку відповідальних за поставку менеджерів, отже таке попереднє замовлення не має формалізованого вигляду документу, а отже не може бути подане при митному оформленні. Крім, того відповідно до п.3 Контракту фінальні та остаточні погодження терміни та умови поставок за цим договором визначаються і вказуються окремо в кожному наступному Додатку і/або інвойсі, які були подані під час митного оформлення та містять всі необхідні числові дані для визначення митної вартості та повністю кореспондуються між собою.

Щодо відсутності при митному оформленні заявки відповідно до Договорів (контрактів) про перевезення №01032023 від 01.03.2023, №20230410 від 10.04.2023, №25032024/3 від 25.03.2024 з описом всіх необхідних умов перевезення, тарифів, термінів оплати, колегія суддів зазначає, що зазначений документ у розумінні ч. 2 ст. 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, він лише фіксує попередню домовленість про організацію надання транспортної послуги між замовником та експедитором та не містить вартості конкретного транспортування товару. Факт надання та вартість транспортної послуги відображено у рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно- експедиційні послуги № 292/1 від 27.03.2024р. (який є обов`язковим документом у розумінні ч. 2 ст. 53 МКУ) та довідкою вих. № 986 від 27/03/2024 р. про транспортні витрати.

Колегія суддів встановила, що довідка про транспортні витрати за №986 від 27.03.2024 р. повністю кореспондується з наданими обов`язковими документами при митному оформленні, а її числові показники співвідносяться та повністю підтверджують понесені позивачем транспортні витрати. У даному випадку суть документа переважає над його формою: важливим є не формальні ознаки документа - його реквізити, а його дані, інформаційне та числове наповнення, та можливість обрахувати та співвідносити інформацію, зафіксовану у цьому документів, з іншими поданими до митного оформлення документами.

Щодо посилання про невідповідність документів на підтвердження витрат на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, колегія суддів встановила, що до матеріалів справи залучено письмові пояснення з документальним підтвердженням стосовно того, що при складенні вказаного документа експедитор допустив технічну помилку, вказавши вантажно-розвантажувальні роботи та локальні витрати в порту Клайпеда, Литва, що суперечить маршруту слідування згідно товаросупровідних документів (Шанхай-Гданськ-Краківець-Харків). Згідно відповіді б/н від 15.04.2024р. експедитора ТОВ ВРС ЛОГІСТИК зазначено, що довідка про транспортні витрати надана 27.03.2024 р. (лист за вих.№ 986) містить технічну опечатку щодо місця транзитних вантажно-розвантажувальних робіт контейнера MRSU0473294. Помилково було вказано порт Клайпеда (Литва). Вантажно-розвантажувальні роботи (контейнер) MRSU0473294 було здійснено в порту м. Гданськ (Польща). CMR 532635 та рахунок № 292/1 від 27 березня 2024р. помилок не містять та надані згідно маршруту.

Довід апеляційної скарги про неможливості митним органом ідентифікувати з партією товару банківський платіжний документ №1019 від 25.10.2023 р., № 1054 від 21.02.2024 р., що засвідчують розрахунки за контрактом №96-WCQH-AT-01 від 25.09.2023 р., колегія суддів не приймає, та зазначає наступне.

З матеріалів справи встановлено, що товар, який поставлявся за митною декларацією 24UA205140022760U7, було замовлено в рамках контракту №96-WCQH-AT-01 від 25.09.2023 р. та сплачено відповідно до Інвойсу GD2023100114 від 24.01.2024 р. Загальна вартість товару, визначена у Інвойсі GD2023100114 від 24.01.2024 р., складала 6764,71 доларів США. Платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах № 1019 від 25.10.2023 року у графі 70 містить інформацію: «Призначення платежу: Prepayment for screws, contr 96-WCQH-AT-01 dd 25.09.23, app 2 dd 24.10.23» - є посилання на контракт поставки та відповідні додатки, за якими поставлявся товар за вказаною МД (а.с. 71).

Платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах № 1054 від 21.02.2024 р. у графі 70 містить інформацію: «Призначення платежу: Prepayment for screws, contr 96-WCQH-AT-01 dd 25.09.23, app 2 dd 24.10.23, add agr 2 dd 24.01.24» - є посилання на контракт поставки та відповідні додатки, за якими поставлявся товар за вказаною МД (а.с. 75).

Відповідно до господарської діяльності, позивачем було здійснено в рамках контракту одне велике замовлення товару, номер якого було зафіксовано у Інвойсі - CUST ORDER №96-23-02АТ, потім окремі товарні позиції були виділено і узгоджено сторонами їх ціни та умови поставки в окремо підписаних додатках. Постачальник виставляє Інвойс №GD2023100114 від 24.01.2024 р. на все велике замовлення. А вже покупець сплачує за товар по кожному окремо взятому додатку до Контракту, що і зафіксовано у графі призначення платежу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що всі надані платіжні документи, які були подані до митного оформлення, повністю ідентифікуються з партією товару.

Колегія суддів зазначає, що рішення митного органу не може грунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки митного органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Колегія суддів встановила, що, ухвалюючи оспорюване рішення, митний орган посилався на те, що надані документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містили розбіжності. Проте, відповідач не вказав, яким чином зазначене впливає на правильність визначення митної вартості.

Застосування митницею ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об`єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з`ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару.

Довід апеляційної скарги стосовно того, що в інформаційних базах даних митниці наявна інформація про вищу митну вартість ідентичних товарів, колегія суддів не приймає, оскільки відповідачем до матеріалів справи не надано доказівдослідженнята встановлення обставин того, що задекларовані позивачем товари є ідентичними товарам, що вказуються відповідачем: за фізичними характеристиками, за виробником, за торгівельною маркою, розміром партії та іншими ознаками. Тобто, відповідно до ч. 2ст. 59 Митного кодексу Українимитним органом не було дотримано умови порівняння, а подані позивачем документи є достатніми та такими, що у своїй сукупності підтверджують достовірність наданої інформації.

Зі змісту оскаржуваного рішення встановлено, що останнє не містять повних відомостей про характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо. Так, відповідачем в оскаржуваному рішення про коригування митної вартості було зазначено лише номер та дату митних декларацій, які стали джерелом інформації для коригування митної вартості та не зазначено докладної інформації та джерел, які використовувалися контролюючим органом при її визначенні, а саме ним не було зазначено, митна вартість якого товару бралася за основу, торгова марка, фактурна вартість, країна експорту цього товару, час експорту в Україну, виробник, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.

Колегія суддів зазначає, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

За висновками Верховного Суду в аналогічних спорах, відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. В основу такого підходу лягли висновки про те, що торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо) (постанови Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 25.02.2021 у справі № 810/3295/17, від 23.11.2022 у справі № 810/2547/17).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові № 815/2552/16 від 15.02.2023 дійшов висновку, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним в декларації митної вартості.

Наведені обставини, встановлені у цій справі, дають підстави для висновку про те, що у відповідача були всі документи, які надавали йому можливість підтвердити визначену позивачем митну вартість товару за ціною договору. Натомість відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у МД, поданих декларантом позивача; не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.

Суд не заперечує права митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (частина п`ятастатті 54 МК України), проте для цього він має довести підстави застосування норм частини третьоїстатті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознак підробки або відсутність усіх відомостей про числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Саме лише посилання на наявність у нього інформації про іншу ціну ідентичного товару не є достатньою підставою не визнавати митну вартість, визначену за ціною договору.

Верховний Суд у постанові від 03.12.2020 у справі №810/2749/16 зазначив, щоприписиМК Українизобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Колегія суддів встановила, що в оскаржуваному рішенні митним органом не обгрунтовано неможливості визначення митної вартості товару за першим методом на підставі документів, наданих декларантом під час митного оформлення. За відсутності такого обґрунтування, висновок про необхідність застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості, ніж основний, є безпідставним.

Таким чином, приймаючі оспорюване рішення, суд першої інстанції правильно зазначив, що на підставі наданих декларантом документів, перелік яких відповідає вимогам ч.2 ст. 53 МК України, митний орган мав можливість перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих позивачем, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України, і ці документи не містили дійсних розбіжностей, які б давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості.

В силу ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

З огляду на наведене, правильним є висновок суду першої інстанції, що у відповідача були відсутні фактичні підстави для коригування заявленої декларантом митної вартості.

Виходячи з наведеного у сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що надані позивачем документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод їх визначення, тому у контролюючого органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору, а за резервним методом, відповідно до статті 64 МК України.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані рішення є необґрунтованими та прийнятими без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення Волинської митниці про коригування митної вартості №UA205140/2024/000059/2 від 04.04.2024 р. є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 у справі № 520/18816/24 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 по справі № 520/18816/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Мінаєва Судді О.А. Спаскін В.А. Калиновський