Постанова

від 15.04.2025 по справі 420/10898/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/10898/24

Перша інстанція: суддя Вовченко О.А.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.10.2024 у справі № 420/10898/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Київського районного відділу у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог.

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом у якому просила:

- визнати протиправними дії Київського відділу у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (відповідь №Р-1/6/5112-24/5112/123-24 від 10.02.2024) щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки замість втраченого, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки замість втраченого, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у зв`язку з втратою паспорта громадянина України у вигляді пластикової картки типу ID-1 вона звернулася у січні 2024 року до Київського відділу у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (далі - ГУ ДМС України в Одеській області) з проханням щодо оформлення та видачі паспорта у вигляді паспортної книжечки зразка 1994 року замість втраченого. Київським відділом у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області, ГУ ДМС України в Одеській області було надано відповіді, за якими їй відмовлено в оформленні та видачі паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки замість втраченого паспорта у вигляді пластикової картки типу ID-1. Отже, як стверджує позивач, її права порушено, паспорт громадянина України зразка 1994 року не оформлено та не видано.

Представник відповідача надав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позову. В обґрунтування відзиву зазначено, що 29.11.2019 ОСОБА_1 було документовано паспортом громадянина України типу ID-1 з безконтактним електронним носієм № НОМЕР_1 дата видачі 29.11.2019, орган видачі 3514. Під час оформлення паспорта громадянина України № НОМЕР_1 дані стосовно позивача були внесені до Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР) і було присвоєно унікальний номер запису в ЄДДР (УНЗР): 19740319-10948. Окрім цього, 13.12.2019 ОСОБА_1 звернулась до Олександрівського сектору УДМС в Кіровоградській області з заявою про оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм. 26.12.2019 позивач була документована паспортом громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм серії НОМЕР_2 дата видачі 26.12.2019, орган видачі 3514. На момент звернення до Київського відділу та ГУ ДМС в Одеській області паспорт типу ID-1 у вигляді пластикової картки № 004275163 був дійсним оскільки відповідної заяви про втрату такого паспорту ОСОБА_1 не подавала.

ГУ ДМС в Одеській області вважає безпідставними посилання позивача на те, що враховуючи її релігійні переконання та існуючу позицію що до цього православної церкви вона не може приймати номери, оскільки даний номер с незмінним та вже присвоєний при оформленні паспорту громадянина України типу ID-1 з безконтактним електронним носієм. Отже, вказано у відзиві, використання позивачем раніше паспорту громадянина України типу ID-1 з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України для виїзду за кордон, при виготовленні яких було надано згоду на обробку персональних даних та було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде, свідчить, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки жодним чином не порушує права позивача та в будь-якому разі не є втручанням у її приватне життя.

Позивачка надала до суду надійшли письмові пояснення, в яких заперечувала проти аргументів відповідача, викладених у відзиву на позовну заяву, з підстав, зазначених у позові.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 18.10.2024 у справі № 420/10898/24 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Київського відділу у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії відмовив.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- суд першої інстанції не врахував, правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 19.09.2018 по справі № 806/3265/17;

-інші доводи апеляційної скарги відтворюють зміст позовної заяви.

Представник відповідача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення. Вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Обставини справи.

Судом першої інстанції встановлено, що 29.11.2019 позивачка отримала паспорт громадянина України у формі пластикової картки типу ID НОМЕР_3 (а.с. 21).

29.01.2024 позивачка звернулась до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області та Київського відділу у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області із заявою, в якій просила оформити і видати паспорт громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII, зразок якої затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.1994 №353.

Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області у відповідь на вказану заяву складено листа №Р-53/6/2101-24/2100.4.1/1394-24 від 05.02.2024, в якому враховуючи наявність у позивачки паспорта громадянина України типу ID-1 та присвоєння УНЗР, зазначено, що у позивача відсутні правові підстави для оформлення та видачі паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки відповідно до постанови Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII.

Листом №Р-1/6/5112-24/5112/123-24 від 10.02.2024 Київським відділом у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області позивачу надано письмову відповідь на заяву, в якій зазначено, що враховуючи наявність у позивачки паспорта громадянина України для виїзду за кордон та присвоєним УНЗР, у Київського відділу у м. Одесі ГУ ДМС В Одеській області відсутні правові підстави для оформлення та видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки відповідно до постанови Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII.

Вважаючи дії Київського відділу у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (відповідь №Р-1/6/5112-24/5112/123-24 від 10.02.2024) щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки замість втраченого, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Висновок суду першої інстанції.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що 29.11.2019 позивачка отримала паспорт громадянина України у формі пластикової картки типу ID НОМЕР_3 (а.с. 21).

Разом з тим, суд зазначив, що перед оформленням паспорта у формі ID-картки позивачкою було заповнено заяву-анкету та надано згоду на обробку її персональних даних.

За наведеного, суд першої інстанції виснував позивачці був оформлений та виданий паспорт громадянина України у формі ID-картки, на підставі її звернення із заявою-анкетою щодо внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та отримання паспорту громадянина України у формі ID-картки.

Також суд вказав, що відповідно до наявних в матеріалах справи копій документів, позивачці в Державному реєстрі фізичних осіб, був присвоєний реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП), зокрема НОМЕР_4 , цифровий код, необхідний кожному платнику податків для обліку в фіскальних органах.

За таких підстав, враховуючи отримання та використання позивачем РНОКПП, а також надання згоди на обробку персональних даних, внаслідок чого останній був присвоєний унікальний номер запису в Реєстрі, суд першої інстанції дійшов висновку, що відмова відповідача в оформленні та видачі паспорта громадянина України у вигляді книжечки жодним чином не порушує права позивачки та в будь-якому разі не є втручанням у її приватне і сімейне життя.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

За змістом частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України, зокрема, визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; громадянство, правосуб`єктність громадян, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України від 18 січня 2001 року №2235-III «Про громадянство України» (далі - Закон № 2235-ІІІ) документом, що підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України.

Пунктами 2, 3 Положення №2503-XII визначено, що паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Пунктом 13 Положення №2503-XII встановлено, що для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.

Згідно з пунктом 16 Положення №2503-XII обмін паспорта провадиться у разі: зміни (переміни) прізвища, імені або по батькові; встановлення розбіжностей у записах; непридатності для користування.

Відповідно до пункту 17 Положення №2503-XII для обміну паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; паспорт, що підлягає обміну; дві фотокартки розміром 35х45 мм. Для обміну паспорта у зв`язку із зміною (переміною) прізвища, імені чи по батькові або встановленням розбіжностей у записах подаються також документи, що підтверджують ці обставини.

16.12.2012 набрав чинності Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20 листопада 2012 року №5492-VI (далі - Закон №5492-VI), яким визначено правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону №5492-VI суспільні відносини, пов`язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.

Частиною першою статті 4 Закону №5492-VI встановлено, що Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина. Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про зареєстроване або задеклароване місце проживання (перебування) особи.

За змістом частини першої статті 10 Закону №5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних». У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

Згідно з підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 13 Закону №5492-VI документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, оформлення якого передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, є паспорт громадянина України.

Відповідно до частини третьої статті 13 Закону №5492-VI паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій. Посвідчення особи на повернення в Україну, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідчення водія не містять безконтактного електронного носія.

Частиною четвертою статті 13 Закону №5492-VI передбачено, що особам гарантується право на відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті громадянина України. Таке право реалізується шляхом подання заяви відповідному уповноваженому суб`єкту про внесення або відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук особи до безконтактного електронного носія.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою та п`ятою статті 14 Закону №5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Частиною першою статті 16 Закону №5492-VI передбачено, що оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 21 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Згідно з частиною сьомою статті 21 Закону №5492-VI до паспорта громадянина України вноситься така інформація: 1) назва держави; 2) назва документа; 3) ім`я особи; 4) стать; 5) громадянство; 6) дата народження; 7) унікальний номер запису в Реєстрі; 8) номер документа; 9) дата закінчення строку дії документа; 10) дата видачі документа; 11) уповноважений суб`єкт, що видав документ (код); 12) місце народження; 13) відцифрований образ обличчя особи; 14) відцифрований підпис особи; 15) податковий номер (реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків) або повідомлення про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган). У разі наявності повідомлення про відмову від реєстраційного номера облікової картки платника податків проставляється слово «відмова».

Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» від 25 березня 2015 року №302, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, затверджено зразок бланка, технічного опису та Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України (далі - Порядок №302).

Згідно з пунктами 1, 2, 3 Порядку №302 паспорт громадянина України (далі - паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов`язаний отримати паспорт.

Обмін паспорта здійснюється у разі зміни інформації, внесеної до паспорта, у тому числі у зв`язку із зміною написання латинськими літерами складових імені "прізвище", "ім`я" у документах, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України (крім додаткової змінної інформації) (підпункт 1 пункту 6 Порядку №302).

Підпунктом 1 пункту 7 Порядку №302 встановлено, що оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.

Пунктом 14 Порядку №302 закріплено перелік інформації про особу, на ім`я якої оформляється паспорт, яка вноситься до заяви-анкети, а також документи, які подає заявник для оформлення паспорта.

За змістом пункту 19 Порядку №302 документи для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта подаються до центрів надання адміністративних послуг, державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, і його відокремлених підрозділів (далі - уповноважені суб`єкти), територіальних органів та територіальних підрозділів ДМС.

Згідно з пунктом 32 Порядку №302 працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС не пізніше наступного дня після надходження до розгляду документів перевіряє повноту поданих заявником документів, зазначених у пунктах 35, 46 і 69 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства.

Відповідно до пункту 100 Порядку №302 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС має право відмовити особі в оформленні або видачі паспорта, якщо: 1) особа не є громадянином України; 2) особа вже отримала паспорт (у тому числі паспорт зразка 1994 року), який є дійсним на день звернення (крім випадків обміну паспорта у зв`язку з виявленням помилки в інформації, внесеній до нього; звернення для обміну протягом одного місяця до дати закінчення строку дії паспорта; непридатності для подальшого використання); 3) дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави, органів місцевого самоврядування або підприємств, установ та організацій, не підтверджують надану заявником інформацію; 4) за видачею паспорта звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень на отримання паспорта; 5) особа подала не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі паспорта; 6) особу не встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 456 від 06 червня 2019 року затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (далі - Тимчасовий порядок № 456), який визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку.

Згідно з пунктом 1 розділу IV «Обмін паспорта» Тимчасового порядку №456 обмін паспорта здійснюється в разі: 1) зміни прізвища, імені, по батькові, дати та/або місця народження; 2) установлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах); 3) непридатності паспорта для користування (паспорт/фотокартка має потертості (та/або відсутня її частина), що не дають змогу візуально ідентифікувати особу, прочитати прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, ким виданий паспорт, підпис посадової особи та дату видачі, пошкодження перфорованої серії та номера, що не дає змогу встановити реквізити паспорта, виправлення, підчистки окремих літер у персональних даних/найменуванні органу/штампах/печатках або інші чинники, які впливають на цілісність документа.

Відповідно до пункту 2 розділу IV «Обмін паспорта» Тимчасового порядку №456 для обміну паспорта заявник подає: 1) заяву; 2) рішення суду; 3) паспорт, що підлягає обміну; 4) дві (три - у разі одержання паспорта, який обмінюється в іншому територіальному підрозділі ДМС) фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см; 5) платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита (у разі обміну паспорта у зв`язку із непридатністю для користування) або оригінал документа про звільнення від його сплати; 6) документи, що підтверджують обставини (крім обміну паспорта з причин непридатності його використання), на підставі яких паспорт підлягає обміну. Видані компетентними органами іноземної держави документи, що подаються для оформлення паспорта, засвідчуються в установленому законодавством порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та подаються з перекладом українською мовою, вірність якого засвідчується нотаріально; 7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); 8) посвідчення про взяття на облік бездомних осіб, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб). У разі обміну паспорта, оформленого територіальним підрозділом ДМС, який припинив діяльність або тимчасово не здійснює свої повноваження, заявник додатково подає всі наявні документи, у тому числі документи, що містять фотозображення особи.

Спірне питання, в контексті розгляду даної справи, стосується правомірності відмови в обміні, оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки.

Вирішуючи спірне питання колегія суддів зазначає таке.

Аналіз норм законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України, до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому, дотримання особою певних правил, пов`язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов`язковим.

Указане узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 07 листопада 2018 року у справі №820/3327/16, від 29 листопада 2019 року у справі №260/1414/18, від 21 серпня 2020 року у справі №260/99/19, від 10 грудня 2020 року у справі №240/575/20 та від 08 червня 2023 року у справі №380/5977/21 (на яку посилається відповідач в своїй касаційній скарзі).

Як зазначено вище, підставою виникнення спору у цій справі слугувало надання відмови позивачці у видачі їй паспорту громадянина України зразка 1994 року в порядку обміну.

У позовній заяві позивачка вказує про те, що обробка конфіденційних даних, зокрема біометричних, з присвоєнням людині цифрового/штрих-кодового ідентифікатора, що стає її персональними даними, є насильством над добровільним волевиявленням людини, яка усвідомлює духовний сенс такого кроку, є протиправним втручанням в особисте духовне життя людини, посягання на право на свободу віросповідання, закріплене у статті 35 Конституції України.

При цьому, колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що позивачка при зверненні до органу міграційної служби із заявою, не зазначала про наявність у неї релігійних переконань і приналежність до окремої суспільної групи, що зумовлювало би необхідність у відмові від обробки персональних даних та видачі паспорта із безконтактним носієм інформації. Відображення таких обставин має місце лише у позовній заяві.

Ба більше, матеріалами справи підтверджено, що унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі вже сформований під час оформлення позивачкою паспортом громадянина України типу ID-1 з безконтактним електронним носієм № НОМЕР_1 дата видачі 29.11.2019, а також паспорта громадянина України для виїзду за кордон серія та номер НОМЕР_2 , виданого 29.11.2019 і було присвоєно унікальний номер запису в ЄДДР (УНЗР): 19740319-10948.

Також, як правильно встановлено судом першої інстанції, позивачці в Державному реєстрі фізичних осіб, був присвоєний реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП), зокрема НОМЕР_4 .

Відповідно до статті 10 Закону №5492-VI унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі залишається незмінним при всіх наступних операціях у реєстрі, а отже при оформлені позивачкою паспорта у формі ID-картки повторно формуватися не буде.

Отже, фактично у Реєстрі вже містяться персональні дані позивачки та їй присвоєно унікальний номер запису в цьому Реєстрі, який є незмінним.

З підстав наведеного убачається, що позивачка є особою, яка самостійно звернулася із заявою щодо внесення її персональних даних до реєстру та надала згоду на їх обробку з формуванням цифрового ідентифікатора та вже не може побоюватися настання негативних наслідків в майбутньому, оскільки відповідна подія уже відбулася у минулому за її згодою.

З огляду на альтернативний вибір, зроблений позивачкою під час оформлення нею паспортом громадянина України типу ID-1 з безконтактним електронним носієм, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, надавши при цьому згоду на обробку персональних даних засобами ЄДДР, та з огляду на те, що в Реєстрі відносно позивачки вже сформовано унікальний номер запису, а також наявність позивачки РНОКПП, колегія суддів доходить висновку, що небажання позивачки отримати паспорт у формі ID-картки є необґрунтованим та суперечливим, отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки жодним чином не порушує права позивачки та в будь-якому разі не є втручанням у її приватне і сімейне життя.

З вказаного також слід дійти висновку про відсутність порушень статті 8 Конвенції, відповідно до якої кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 19.03.2025 у справі № 300/5845/23.

За наведеного, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про відсутність порушення прав позивачки відповідачем та, як наслідок, відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17.

Колегія суддів відхиляє посилання на вищевказану постанову Верховного Суду з огляду на таке.

Верховний Суд звертає увагу, що відповідно до пунктів 21, 22 частини першої статті 4 КАС України типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб`єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги; зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.

Отже, ознаками типових адміністративних справ є один і той же відповідач - суб`єкт владних повноважень та/або його відокремлені структурні підрозділи, аналогічні підстави публічно-правового спору, однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин та аналогічні позовні вимоги.

Постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2019 року №806/3265/17 (Пз/9901/2/18) стосується питань захисту прав і свобод громадян України, які не надають згоду на обробку персональних даних, оскільки з мотивів релігійних переконань побоюються настання в результаті їх обробки негативних наслідків, пов`язаних із формуванням цифрових ідентифікаторів особи.

Повертаючись до обставин цієї справи, визначальними її особливостями, на підставі яких вона (справа) не може бути визначена як типова є, зокрема, те, що позивачка звернулась до відповідача із заявою про видачу їй нового паспорта громадянина України у вигляді книжечки зразка 1994 року, замість паспорта, що підлягає обміну, у зв`язку з його втратою; обробку відносно позивачки уже проведено при видачі паспорту громадянина України типу ID-1 з безконтактним електронним носієм, а також паспорту громадянина України для виїзду за кордон; обробка була здійснена за згодою позивачки; оформлення чи відмова від оформлення нового документа засобами ЄДДР на наявність у реєстрі раніше сформованого УНЗР не вплине; при зверненні до органу міграційної служби із заявою позивачка не зазначає про наявність релігійних переконань і приналежність до окремої суспільної групи, що зумовлювало би необхідність у відмові від обробки персональних даних та видачі паспорта із безконтактним носієм інформації.

Натомість, у зразковій справі правовідносини стосувались майбутнього внесення персональних даних до Реєстру, та предметом розгляду у такій справі було порушене право мати паспорт у альтернативній формі особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних.

У зв`язку із наведеним, на думку апеляційного суду, у суду першої інстанції не було правових підстав для врахування висновків Верховного Суду, викладених у зразковій справі № 806/3265/17, при розгляді цієї справи.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх рішення.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.10.2024 у справі № 420/10898/24 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.І. ШляхтицькийСудді А.Г. Федусик Г.В. Семенюк