Постанова

від 16.04.2025 по справі 120/5167/22

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/5167/22

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Комар Павло Анатолійович

Суддя-доповідач - Сапальова Т.В.

16 квітня 2025 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Ватаманюка Р.В. Капустинського М.М. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Литвин Д. С.,

представника відповідача - Харькіної А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом Командитного товариства "Бізнес Гарант" (приватне підприємство "ВІП Бізнес" і Компанія) до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування вимог про сплату належних сум митних платежів за гарантіями та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

у липні 2022 року Командитне товариство Бізнес Гарант (приватне підприємства ВІП Бізнес і Компанія) (далі по тексту позивач, КТ Бізнес Гарант, Товариство) звернулось до суду з позовом до Одеської митниці (далі по тексту відповідач, Митниця), в якому просило:

- визнати протиправними дії Митниці по випуску у вільний обіг товару за тимчасовими митними деклараціями: від 22 січня 2022 року №UА500070/2022/000255; від 01 лютого 2022 року №UА500070/2022/000481; від 03 лютого 2022 року №UА500070/2022/000531; від 09 лютого 2022 року №UА500070/2022/000622, №UА500070/2022/000623; від 10 лютого 2022 року №UА500070/2022/000660, №UА500070/2022/000664, №UА500070/2022/000659, №UА500070/2022/000661, №UА500070/2022/000663, №UА500070/2022/000670, №UА500070/2022/000673, №UА500070/2022/000675, №UА500070/2022/000680, №UА500070/2022/000656, №UА500070/2022/000657; від 12 лютого 2022 року №UА500070/2022/000715, №UА500070/2022/000726, №UА500070/2022/000734, №UА500070/2022/000736, №UА500070/2022/000739, №UА500070/2022/000749, №UА500070/2022/000740, №UА500070/2022/000753, №UА500070/2022/000755, №UА500070/2022/000752, №UА500070/2022/000757, №UА500070/2022/000781, №UА500070/2022/000782; від 15 лютого 2022 року №UА500070/2022/000867, №UА500070/2022/000892, №UА500070/2022/000895, №UА500070/2022/000896, №UА500070/2022/000880, №UА500070/2022/000897; від 16 лютого 2022 року №UА500070/2022/000901, №UА500070/2022/000900, №UА500070/2022/000902, №UА500070/2022/000911, №UА500070/2022/000919, №UА500070/2022/000956; від 17 лютого 2022 року №UА500070/2022/000959, №UА500070/2022/000958, №UА500070/2022/000971; від 18 лютого 2022 року №UА500070/2022/000986, №UА500070/2022/000996, №UА500070/2022/000997; від 19 лютого 2022 року №UА500070/2022/001005; від 21 лютого 2022 року №UА500070/2022/001034, №UА500070/2022/001043; від 22 лютого 2022 року №UА500070/2022/001094; від 23 лютого 2022 року №UА500070/2022/001108;

- визнати протиправними і скасувати вимоги Митниці про сплату належних сум митних платежів від 30 травня 2022 року №56/1, №57/2, №58/3, №59/4, №60/5, №61/6, №62/7, №63/8, №64/9, №65/10, №66/11, №67/12, №68/13, №69/14, №70/15, №71/16, №72/17, №73/18, №74/19, №75/20, №76/21, №77/22, №78/23, №79/24, №80/25, №81/26, №82/27, №83/28, №84/29, №85/30, №86/31, №87/32, №88/33, №89/34, №90/35, №91/36, №92/37, №93/38, №94/39, №95/40, №96/42, №97/43, №98/44, №99/45, №100/46, №101/47, №102/48, №103/49, 104/50, №105/51, №106/52, №110/41.

Постановою Верховного Суду від 15.02.2024 скасовано рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2023 року скасовано.

Справу в частині позовних вимог про визнання протиправними і скасування вимог про сплату належних сум митних платежів від 30 травня 2022 року №56/1, №57/2, №58/3, №59/4, №60/5, №61/6, №62/7, №63/8, №64/9, №65/10, №66/11, №67/12, №68/13, №69/14, №70/15, №71/16, №72/17, №73/18, №74/19, №75/20, №76/21, №77/22, №78/23, №79/24, №80/25, №81/26, №82/27, №83/28, №84/29, №85/30, №86/31, №87/32, №88/33, №89/34, №90/35, №91/36, №92/37, №93/38, №94/39, №95/40, №96/42, №97/43, №98/44, №99/45, №100/46, №101/47, №102/48, №103/49, 104/50, №105/51, №106/52, №110/41 направлено на новий розгляд до Вінницького окружного адміністративного суду.

В іншій частині позовних вимог ухвалено нове рішення про відмову в позові.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року позов задоволено, а саме:

- визнано протиправним і скасовано вимоги Одеської митниці про сплату належних сум митних платежів: №56/1 від 30.05.2022 року, №57/2 від 30.05.2022 року, №58/3 від 30.05.2022 року, №59/4 від 30.05.2022року, №60/5 від 30.05.2022 року, №61/6 від 30.05.2022 року, №62/7 від 30.05.2022року, №63/8 від 30.05.2022року, №64/9 від 30.05.2022 року, №65/10 від 30.05.2022 року, №66/11 від 30.05.2022року, №67/12 від 30.05.2022 року, №68/13 від 30.05.2022 року, №69/14 від 30.05.2022 року, №70/15 від 30.05.2022 року, №71/16 від 30.05.2022 року, №72/17 від 30.05.2022 року, №73/18 від 30.05.2022 року, №74/19 від 30.05.2022 року, №75/20 від 30.05.2022 року, №76/21 від 30.05.2022 року, №77/22 від 30.05.2022 року, №78/23 від 30.05.2022 року, №79/24 від 30.05.2022 року, №80/25 від 30.05.2022 року, №81/26 від 30.05.2022 року, №82/27 від 30.05.2022 року, №83/28 від 30.05.2022 року, №84/29 від 30.05.2022 року, №85/30 від 30.05.2022 року, №86/31 від 30.05.2022 року, №87/32 від 30.05.2022 року, №88/33 від 30.05.2022 року, №89/34 від 30.05.2022 року, №90/35 від 30.05.2022 року, №91/36 від 30.05.2022 року, №92/37 від 30.05.2022 року, №93/38 від 30.05.2022 року, №94/39 від 30.05.2022 року, №95/40 від 30.05.2022 року, №96/42 від 30.05.2022 року, №97/43 від 30.05.2022 року, №98/44 від 30.05.2022 року, №99/45 від 30.05.2022 року, №100/46 від 30.05.2022 року, №101/47 від 30.05.2022 року, №102/48 від 30.05.2022 року, №103/49 від 30.05.2022 року, 104/50 від 30.05.2022 року, №105/51 від 30.05.2022 року, №106/52 від 30.05.2022 року, №110/41 від 30.05.2022року.

Стягнуто на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, митний орган подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Відповідач зазначає, що дані спірні правовідносини не передбачають прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Зокрема, апелянт вказав, що у чинному Митному кодексі України відсутня норма, яка визначає, що обов`язковою умовою для забезпечення сплати митних платежів шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України є прийняття рішення про коригування митної вартості товарів відповідно до розділу III Митного Кодексу, а твердження позивача, що обов`язковою умовою для забезпечення сплати митних платежів шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України є прийняття рішення про коригування митної вартості товарів відповідно до розділу III Митного Кодексу є помилковими.

Так, митним органом здійснено контроль митних оформлень товарів за тимчасовими митними деклараціями та вжито відповідних заходів щодо встановлення порушень та невиконання декларантами зобов`язань, які виникають згідно із положеннями МКУ, ПКУ та ПКМУ №450 та за результатами контролю, відповідно до частини четвертої статті 311 МКУ, з врахуванням вимог частини п`ятої статті 307 МКУ складено Акти про настання гарантійного випадку разом з Вимогами щодо сплати належної суми митних платежів.

Випуск товарів за тимчасовою митною декларацією в такому випадку здійснюється за умови надання митному органу відповідно до розділу X МКУ забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною Декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою, виходячи з найбільшої величини вартості таких товарів.

Таким чином, судом всебічно не досліджено обставини та матеріали справи i, у зв`язку з тим, не взято до уваги те, що декларантом було дотримано умови, передбачені як Митним кодексом України, так і Положенням про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 450, для оформлення тимчасової митної декларації та випуску на підставі таких тимчасових декларацій товарів у вільний обіг.

Оскільки, декларанту не було відомо точний код товару згідно з УКТ ЗЕД, у зв`язку з чим були подані декларації типу «ІМ40ТН». Після подання таких декларацій відбувається процедура визначення митними органами коду товару.

З метою встановлення характеристик, визначальних для класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД, відібрано зразки (проби) товарів для проведення лабораторних досліджень.

Після чого за тимчасовими митними деклараціями товари випущено у вільний обіг до одержання результатів відповідних досліджень (аналізу, експертиз) зі сплатою митних платежів за найбільшою ставкою з тих, під які може підпадати товар, відповідно до частини третьої статті 260 МКУ, та в зв`язку, з тим, що митницею не визнано заявленої митної вартості товару згідно з частиною третьою статті 54 МКУ, митниці відповідно до розділу X МКУ надані фінансові гарантії у вигляді документів, виданих Командитним товариством «Бізнес Гарант».

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу в якій спростовує доводи апеляційної скарги, вказуючи на законність ухваленого рішення та просить його залишити без змін.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги заявлені в апеляційній скарзі.

Представник позивача просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Командитне товариство "Бізнес Гарант" (приватне підприємство "ВІП Бізнес" і Компанія), відповідно до Угоди №7 про надання фінансових гарантій органам доходів і зборів фінансовим посередником від 27.01.2014 року, укладеної з Міністерством доходів і зборів України, є належним фінансовим посередником, уповноваженим Міністерством доходів і зборів України на надання органам доходів і зборів фінансових гарантій, та внесений до Реєстру гарантів.

Згідно з Угодою, позивач надає фінансові гарантії сплати митних платежів у разі невиконання особою, відповідальною за сплату митних платежів, взятих перед митними органами зобов`язань, що випливають з митних процедур відповідно до митного кодексу.

Командитне товариство "Бізнес Гарант" (приватне підприємство "ВІП Бізнес" і Компанія) в січні-лютому 2022 року, відповідно до Договору про надання послуг з видачі фінансових гарантій з ТОВ "Логістіка ЮА" №U21-67 від 22.11.2021 року, видало фінансові гарантії №400469-U21-670104 від 10.02.2022 року, №400462-U21-670103 від 10.02.2022 року, №400471-U21-670106 від 10.02.2022 року, №400470-U21-670105 від 10.02.2022 року, №400476-U21-670109 від 10.02.2022 року, №400487-U21-670112 від 10.02.2022 року, №400477-U21-670110 від 10.02.2022 року, №400488-U21-670113 від 10.02.2022 року, №400491-U21-670115 від 10.02.2022 року, №400512-U21-670124 від 11.02.2022 року, №400519-U21-670129 від 11.02.2022 року, №400518-U21-670128 від 11.02.2022 року, №400514-U21-670126 від 11.02.2022 року, №400494-U21-670128 від 11.02.2022 року, №400527-U21-670136 від 12.02.2022 року, №400520-U21-670130 від 11.02.2022 року, №400525-U21-670134 від 12.02.2022 року, №400516-U21-670127 від 11.02.2022 року, №400523-U21-670132 від 12.02.2022 року, №400529-U21-670138 від 12.02.2022 року, №400530-U21-670139 від 12.02.2022 року, №400528-U21-670137 від 12.02.2022 року, №400544-U21-670147 від 15.02.2022 року, №400560-U21-670149 від 15.02.2022 року, №400185-U21-670018 від 22.01.2022 року, №400358-U21-670076 від 31.01.2022 року, №400392-U21-670082 від 03.02.2022 року, №400458-U21-670101 від 09.02.2022 року, №400457-U21-670100 від 09.02.2022 року, №400472-U21-670107 від 10.02.2022 року, №400473-U21-670108 від 10.02.2022 року, №400566-U21-670155 від 15.02.2022 року, №400565-U21-670154 від 15.02.2022 року, №400550-U21-670148 від 15.02.2022 року, №400562-U21-670151 від 15.02.2022 року, №400540-U21-670146 від 15.02.2022 року, №400564-U21-670153 від 15.02.2022 року, №400561-U21-670150 від 15.02.2022 року, №400563-U21-670152 від 15.02.2022 року, №400573-U21-670161 від 16.02.2022 року, №400596-U21-670168 від 17.02.2022 року, №400593-U21-670165 від 16.02.2022 року, №400621-U21-670170 від 17.02.2022 року, №400636-U21-670178 від 18.02.2022 року, №400643-U21-670180 від 18.02.2022 року, №400642-U21-670179 від 18.02.2022 року, №400648-U21-670181 від 19.02.2022 року, №400651-U21-670184 від 21.02.2022 року, №400661-U21-670187 від 21.02.2022 року, №400708-U21-670206 від 22.02.2022 року, №400716-U21-670212 від 23.02.2022 року, №400597-U21-670169 від 17.02.2022 року, якими забезпечило виконання зобов`язань ТОВ АГРОІМПОРТ ЛТД, ТОВ Томінслав, ТОВ Фірма Адвес, ТОВ МАКСІ ПЕЙМЕНТС, ТОВ НВП ПРОФІ ЮГ, ТОВ БАЛКАНТЕХ, ТОВ ФЕЛІТА, ТОВ ТД ПОЛІХІМ, ТОВ ФОРТРЕКС ЛТД, ТОВ ФУРНІТУРА ТРЕЙДІНГ, що випливають з митних процедур.

Вказані підприємства уповноважили митного брокера ТОВ АЛТАЙСІТІ надати митному органу передбачені законодавством документи, необхідні для виконання митних формальностей щодо переміщення товару в режим Імпорт. У зв`язку з тим, що точні відомості про характеристики товарів, необхідних для заповнення митної декларації у звичайному порядку, не були відомі, відповідно до частини 1 статті 260 Митного кодексу України, митним брокером ТОВ "АЛТАЙСІТІ" до митного органу подані тимчасові митні декларації під зобов`язання про подання додаткових декларацій у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасових митних декларацій.

22.06.2022 року від Одеської митниці позивачу надійшли акти про настання гарантійного випадку та вимоги про сплату належних сум митних платежів за гарантіями:

№56/1 від 30.05.2022 року на загальну суму 556367, 76 грн. (фінансова гарантія №400469-U21-670104 від 10.02.2022 року);

№57/2 від 30.05.2022 року на загальну суму 646774, 17 грн. (фінансова гарантія №400462-U21-670103 від 10.02.2022 року);

№58/3 від 30.05.2022 року на загальну суму 562099, 63 грн. (фінансова гарантія №400471-U21-670106 від 10.02.2022 року);

№59/4 від 30.05.2022року на загальну суму 524739, 92 грн. (фінансова гарантія №400470-U21-670105 від 10.02.2022 року);

№60/5 від 30.05.2022року на загальну суму 419822, 02 грн. (фінансова гарантія №400476-U21-670109 від 10.02.2022 року);

№61/6 від 30.05.2022року на загальну суму 625557, 52 грн. (фінансова гарантія №400487-U21-670112 від 10.02.2022 року);

№62/7 від 30.05.2022року на загальну суму 720654, 96 грн. (фінансова гарантія №400477-U21-670110 від 10.02.2022 року);

№63/8 від 30.05.2022року на загальну суму 595357, 07 грн. (фінансова гарантія №400488-U21-670113 від 10.02.2022 року);

№64/9 від 30.05.2022року на загальну суму 431569, 48 грн. (фінансова гарантія №400491-U21-670115 від 10.02.2022 року);

№65/10 від 30.05.2022року на загальну суму 558558, 84 грн. (фінансова гарантія №400512-U21-670124 від 11.02.2022 року);

№66/11 від 30.05.2022року на загальну суму 505488, 49 грн. (фінансова гарантія №400519-U21-670129 від 11.02.2022 року);

№67/12 від 30.05.2022року на загальну суму 524853, 78 грн. (фінансова гарантія №400518-U21-670128 від 11.02.2022 року);

№68/13 від 30.05.2022року на загальну суму 530375, 82 грн. (фінансова гарантія №400514-U21-670126 від 11.02.2022 року);

№69/14 від 30.05.2022року на загальну суму 357547, 44 грн. (фінансова гарантія №400494-U21-670128 від 11.02.2022 року);

№70/15 від 30.05.2022року на загальну суму 413941, 16 грн. (фінансова гарантія №400527-U21-670136 від 12.02.2022 року);

№71/16 від 30.05.2022року на загальну суму 316696, 03 грн. (фінансова гарантія №400520-U21-670130 від 11.02.2022 року);

№72/17 від 30.05.2022року 659107, 01 грн. (фінансова гарантія №400525-U21-670134 від 12.02.2022 року);

№73/18 від 30.05.2022року на загальну суму 450771, 73 грн. (фінансова гарантія №400516-U21-670127 від 11.02.2022 року);

№74/19 від 30.05.2022року на загальну суму 591551, 21 грн. (фінансова гарантія №400523-U21-670132 від 12.02.2022 року);

№75/20 від 30.05.2022року на загальну суму 562485, 91 грн. (фінансова гарантія №400529-U21-670138 від 12.02.2022 року);

№76/21 від 30.05.2022року на загальну суму 482686, 41 грн. (фінансова гарантія №400530-U21-670139 від 12.02.2022 року);

№77/22 від 30.05.2022року на загальну суму 448764, 66 грн. (фінансова гарантія №400528-U21-670137 від 12.02.2022 року);

№78/23 від 30.05.2022року на загальну суму 603141, 14 грн. (фінансова гарантія №400544-U21-670147 від 15.02.2022 року);

№79/24 від 30.05.2022року на загальну суму 714370, 20 грн. (фінансова гарантія №400560-U21-670149 від 15.02.2022 року);

№80/25 від 30.05.2022року на загальну суму 337347, 55 грн. (фінансова гарантія №400185-U21-670018 від 22.01.2022 року);

№81/26 від 30.05.2022року на загальну суму 468463, 85 грн. (фінансова гарантія №400358-U21-670076 від 31.01.2022 року);

№82/27 від 30.05.2022року на загальну суму 564106, 02 грн. (фінансова гарантія №400392-U21-670082 від 03.02.2022 року);

№83/28 від 30.05.2022року на загальну суму 348402, 42 грн. (фінансова гарантія №400458-U21-670101 від 09.02.2022 року);

№84/29 від 30.05.2022року на загальну суму 645489, 14 грн. (фінансова гарантія №400457-U21-670100 від 09.02.2022 року);

№85/30 від 30.05.2022року на загальну суму 368463, 23 грн. (фінансова гарантія №400472-U21-670107 від 10.02.2022 року);

№86/31 від 30.05.2022року на загальну суму 512321, 31 грн. (фінансова гарантія №400473-U21-670108 від 10.02.2022 року);

№87/32 від 30.05.2022року на загальну суму 456710, 12 грн. (фінансова гарантія №400566-U21-670155 від 15.02.2022 року);

№88/33 від 30.05.2022року на загальну суму 515027, 86 грн. (фінансова гарантія №400565-U21-670154 від 15.02.2022 року);

№89/34 від 30.05.2022року на загальну суму 587570, 58 грн. (фінансова гарантія №400550-U21-670148 від 15.02.2022 року);

№90/35 від 30.05.2022року на загальну суму 655649, 09 грн. (фінансова гарантія №400562-U21-670151 від 15.02.2022 року);

№91/36 від 30.05.2022року на загальну суму 347874, 97 грн. (фінансова гарантія №400540-U21-670146 від 15.02.2022 року);

№92/37 від 30.05.2022року на загальну суму 639689, 51 грн. (фінансова гарантія №400564-U21-670153 від 15.02.2022 року);

№93/38 від 30.05.2022року на загальну суму 479202, 72 грн. (фінансова гарантія №400561-U21-670150 від 15.02.2022 року);

№94/39 від 30.05.2022року на загальну суму 605863, 27 грн. (фінансова гарантія №400563-U21-670152 від 15.02.2022 року);

№95/40 від 30.05.2022року на загальну суму 706082, 59 грн. (фінансова гарантія №400573-U21-670161 від 16.02.2022 року);

№96/42 від 30.05.2022року на загальну суму 580636, 75 грн. (фінансова гарантія №400596-U21-670168 від 17.02.2022 року);

№97/43 від 30.05.2022року на загальну суму 85611, 48 грн. (фінансова гарантія №400593-U21-670165 від 16.02.2022 року);

№98/44 від 30.05.2022року на загальну суму 560516, 90 грн. (фінансова гарантія №400621-U21-670170 від 17.02.2022 року);

№99/45 від 30.05.2022року на загальну суму 212209, 97 грн. (фінансова гарантія №400636-U21-670178 від 18.02.2022 року);

№100/46 від 30.05.2022року на загальну суму 584363, 62 грн. (фінансова гарантія №400643-U21-670180 від 18.02.2022 року);

№101/47 від 30.05.2022року на загальну суму 595635, 72 грн. (фінансова гарантія №400642-U21-670179 від 18.02.2022 року);

№102/48 від 30.05.2022року на загальну суму 346698, 04 грн. (фінансова гарантія №400648-U21-670181 від 19.02.2022 року);

№103/49 від 30.05.2022року на загальну суму 611367, 46 грн. (фінансова гарантія №400651-U21-670184 від 21.02.2022 року);

№104/50 від 30.05.2022року на загальну суму 635435, 93 грн. (фінансова гарантія №400661-U21-670187 від 21.02.2022 року)

№105/51 від 30.05.2022року на загальну суму 114081, 32 грн. (фінансова гарантія №400708-U21-670206 від 22.02.2022 року)

№106/52 від 30.05.2022року на загальну суму 27933, 97 грн. (фінансова гарантія №400716-U21-670212 від 23.02.2022 року)

№110/41 від 30.05.2022року на загальну суму 664873, 61 грн. (фінансова гарантія №400597-U21-670169 від 17.02.2022 року).

У всіх актах про настання гарантійного випадку зазначено, що товар, який повинен бути оформлений у митний режим декларантом ТОВ "АЛТАЙСІТІ" у визначений строк без зміни його кількості, вартості, найменування, не доставлений у митницю призначення у визначений строк і відповідно до пункту 3 частини 4 статті 311 Митного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виникло "настання терміну сплати податкових зобов`язань відповідно до розділу 111 цього кодексу".

Вважаючи, що винесені відповідачем вимоги про сплату належних сум митних платежів за індивідуальними (одноразовими) фінансовими гарантіями є протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Оцінюючи спірні правовідносини, які виникли між сторонами, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує наступне.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 МК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, до 01.10.2022) ввезення товарів, транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів, транспортних засобів за межі митної території України - сукупність дій, пов`язаних із переміщенням товарів, транспортних засобів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку.

Частинами 1, 2 статті 260 МК України визначено, якщо декларант або уповноважена ним особа не володіє точними відомостями про характеристики товарів, необхідні для заповнення митної декларації у звичайному порядку, вона може подати митному органу тимчасову митну декларацію на такі товари за умови, що вона містить дані, достатні для поміщення їх у заявлений митний режим, та під зобов`язання про подання додаткової декларації у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасової митної декларації.

Оформлення митним органом тимчасової митної декларації є випуском товарів у заявлений митний режим. Якщо під час митного оформлення товарів митним органом бралися проби (зразки) цих товарів для проведення їх дослідження (аналізу, експертизи), випуск таких товарів до одержання результатів відповідних досліджень (аналізу, експертиз), якщо вони не підпадають під дію встановлених законодавством України заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, може бути здійснений митним органом за тимчасовою митною декларацією у порядку та на умовах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

У випадках, визначених цим Кодексом, виконання зобов`язань осіб, що випливають з митних процедур, забезпечуються шляхом надання митним органам забезпечення сплати митних платежів у способи, передбачені для відповідної митної процедури.

Надання митним органам забезпечення сплати митних платежів є обов`язковим при ввезенні на митну територію України та/або переміщенні територією України прохідним та внутрішнім транзитом товарів за переліком, який затверджується Кабінетом Міністрів України.

Спосіб забезпечення сплати митних платежів обирається власником товарів чи уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законодавчими актами України (частини 1, 2, 3 статті 305 МК України, у редакції до 01.10.2022).

Стаття 306 МК України визначає, що способами забезпечення сплати митних платежів є:

1) фінансові гарантії;

2) гарантування на умовах Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенції МДП) 1975 року;

3) гарантування на умовах Конвенції про тимчасове ввезення (Стамбул, 1990 рік) із застосуванням книжки (карнету) А.Т.А.

Відповідно до частини другої та третьої статті 307 МК України (у редакції до 01.10.2022) взаємовідносини між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, та гарантами регулюються на підставі укладених угод. Фінансова гарантія видається гарантом і надається митним органам особою, відповідальною за сплату митних платежів, або будь-якою іншою особою на користь особи, відповідальної за сплату митних платежів, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Фінансова гарантія діє на всій митній території України.

Частина п`ята статті 307 МК України вказує на те, що у разі невиконання особою зобов`язання із сплати митних платежів, забезпеченого фінансовою гарантією, наданою у вигляді документа, митний орган із залученням представників гаранта, що видав таку гарантію, з`ясовує обставини невиконання зобов`язання, після чого направляє цьому гарантові вимогу щодо сплати належної суми митних платежів. До вимоги додаються завірені митним органом копії документів, що підтверджують невиконання зобов`язання. Процедура направлення вимоги та перелік обов`язкових документів, що до неї додаються, визначаються в угоді, передбаченій частиною третьою статті 314 цього Кодексу.

Фінансова гарантія, як забезпечення сплати митних платежів не надається, якщо сума митних платежів, що підлягають сплаті, не перевищує суму, еквівалентну 1000 євро, крім випадків надання фінансових гарантій згідно з главами 8 і 20 цього Кодексу. Вивільнення (повернення) фінансової гарантії здійснюється не пізніше двох годин після отримання відповідним митним органом підтвердження фактичного виконання зобов`язань, забезпечених гарантією (частини 6, 7 статті 307 МК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 309 МК України забезпечення сплати митних платежів фінансовою гарантією здійснюється у таких формах:

1) надання фінансової гарантії, виданої гарантом (гарантія, що надається у вигляді документа);

2) внесення коштів на відповідний рахунок або в касу митного органу (грошова застава).

Згідно зі статтею 310 МК України у випадках, зазначених у цьому Кодексі, фінансові гарантії надаються митним органам під час або до декларування товарів до митного режиму транзиту, попереднього декларування товарів, до їх прибуття на митну територію України та під час декларування товарів до митних режимів, що передбачають сплату митних платежів або передбачають перебування товарів під митним контролем до моменту закінчення дії відповідного митного режиму.

Фінансові гарантії надаються:

1) у вигляді документа (викладеного в письмовій або електронній формі зобов`язання гаранта сплатити визначені суми митних платежів на вимогу митного органу);

2) у вигляді внесення декларантом, уповноваженою ним особою, перевізником або гарантом грошової застави на відповідний рахунок митного органу.

Фінансові гарантії надаються на суму митних платежів, нарахованих на товари, які декларуються за однією митною декларацією або заявляються до митного режиму транзиту за одним транспортним документом.

Згідно зі статтею 311 МК України митні органи як забезпечення сплати митних платежів приймають фінансові гарантії, видані гарантами, включеними до реєстру гарантів, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику.

Фінансова гарантія, що надається у вигляді документа, є безвідкличним зобов`язанням гаранта, внесеного до реєстру гарантів, виплатити на вимогу митного органу кошти в межах певної суми у разі невиконання забезпечених цією гарантією зобов`язань із сплати митних платежів.

Митний орган направляє гарантові, що видав гарантію у вигляді документа, вимогу щодо сплати митних платежів у разі:

1) перевищення більше ніж на 10 днів встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що перебувають під митним контролем, до митного органу призначення (а при переміщенні в межах зони діяльності одного митного органу - від одного підрозділу цього органу до іншого);

2) встановлення митним органом факту порушення вимог і умов митних режимів з умовним звільненням від оподаткування митними платежами;

3) настання терміну сплати податкових зобов`язань відповідно до розділу III цього Кодексу;

4) встановлення митним органом факту порушення вимог і умов тимчасового ввезення або транзиту товарів, транспортних засобів особистого користування, що переміщуються через митний кордон України громадянами відповідно до розділу XII цього Кодексу.

Гарант зобов`язаний не пізніше трьох банківських днів, наступних за днем отримання вимоги та документів, що підтверджують настання гарантійного випадку, перерахувати належну суму митних платежів до державного бюджету.

Після завершення митного оформлення товарів чи процедури транзитного перевезення товарів та за відсутності порушення особою зобов`язань із сплати митних платежів фінансова гарантія не пізніше двох годин після того, як митний орган отримає підтвердження фактичного виконання зобов`язань, забезпечених гарантією, вивільняється (повертається) цим митним органом. При вивільненні (поверненні) індивідуальної (одноразової) фінансової гарантії у паперовому вигляді митним органом на всіх її примірниках проставляється відбиток відповідного митного забезпечення.

Підтвердженням фактичного виконання зобов`язань, забезпечених гарантією, є:

1) щодо транзитного перевезення товарів - повідомлення, у тому числі в електронному вигляді, митному органу відправлення митним органом призначення (завершення транзитного перевезення) про доставлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до наданих зобов`язань;

2) завершення процедур митного контролю та оформлення товарів до митного режиму, у який задекларовано товари;

3) завершення дії митного режиму, що передбачав перебування товарів під митним контролем весь час дії такого режиму;

4) виконання зобов`язання із сплати митних платежів у разі коригування митної вартості відповідно до розділу III цього Кодексу.

Дія фінансової гарантії припиняється:

1) на вимогу гаранта, за умови відсутності прикріплень фінансової гарантії до митної декларації або документа контролю за переміщенням товарів, шляхом надсилання авторизованого електронного повідомлення;

2) у разі відсутності факту ввезення товару на територію України за попередньою митною декларацією, до якої прикріплена індивідуальна (одноразова) фінансова гарантія, протягом 30 днів з дати оформлення цієї декларації митним органом;

3) у разі відкликання або визнання недійсною в порядку, передбаченому цим Кодексом, митної декларації, до якої прикріплена індивідуальна (одноразова) гарантія.

Статтею 312 МК України передбачено, що у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого фінансовою гарантією, наданою у вигляді документа, суми митних платежів, що підлягають сплаті, повинні бути перераховані гарантом на рахунок митного органу впродовж трьох банківських днів з дня отримання гарантом вимоги митного органу про таку сплату. Форма вимоги встановлюється в угоді, передбаченій частиною третьою статті 314 цього Кодексу.

Отримані від гаранта кошти в рахунок погашення зобов`язань перераховуються митним органом до державного бюджету впродовж одного робочого дня.

У постанові Верховного Суду від 15.02.2024 у справі, що розглядається зроблено висновок, що правова природа інституту забезпечення виконання зобов`язань осіб, що випливають із митних процедур, покликана запобігти порушенням митних правил та гарантувати надходження митних платежів до Державного бюджету України, при цьому не покладаючи на декларанта чи уповноважену ним особу надмірний тягар зі сплати митних платежів, зокрема, до вирішення питання про належний їх розмір.

Фінансовий гарант є особою, яка вступає у митні правовідносини внаслідок специфіки своєї діяльності, а саме внаслідок взяття на себе на договірних засадах зобов`язання із безумовної сплати митних платежів у випадку невиконання зобов`язання, забезпеченого фінансовою гарантією, наданою у вигляді документа. Відповідно, останній користується правом на захист своїх прав у судовому порядку, якщо вважає, що вимога митного органу як суб`єкта владних повноважень є протиправною та прийнята з порушенням приписів чинного законодавства. У даній справі позивач доводить відсутність настання гарантійного випадку, який би охоплювався виданими ним фінансовими гарантіями.

Верховний Суд з аналізу положень статті 260 МК України виснував, що законодавець передбачає застосування способів забезпечення сплати митних платежів, передбачених розділом Х МК України, зокрема, у випадку подання декларантом або уповноваженої ним особи тимчасової митної декларації. Як уже зазначалось, фінансові гарантії покликані забезпечити виконання зобов`язання (в тому числі, можливого) щодо сплати митних платежів в умовах, коли декларант/уповноважена ним особа цього не робить чи не може зробити.

Зміст статті 260 МК України у взаємозв`язку з нормами Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 450 (далі Положення №450) свідчить, що підставою для подання тимчасової митної декларації є сумніви або щодо характеристик товару (зокрема правильності коду згідно з кодом УКТ ЗЕД), або щодо його митної вартості, або щодо його кількості.

Так, у межах позовних вимог, що розглядуються судами, встановлено, що тимчасові митні декларації, за якими видавались фінансові гарантії, були подані вже як повторні.

В ході судового розгляду встановлено, що за всіма тимчасовими митними деклараціями митний орган раніше прийняв картки відмови в митному оформленні первинних митних декларацій, на виконання яких і подані повторні митні декларації (які є предметом судового дослідження) разом із фінансовими гарантіями, в яких зазначено їх розмір вже з урахуванням зауважень Митниці.

В кожній картці відмови вказано, що для розрахунку розміру фінансової гарантії (це означає розміру сплати митних платежів загалом) рівень вартості повинен становити не нижче ніж 5,86 дол. США за кг ваги нетто товару. В той же час митницею в даних картках відмови не було наведено підстав встановлення саме такого розміру митної вартості товарів і не вказано метод обрахунку такого рівня. Даний рівень вартості митний орган застосував для тих кодів товару УКТЗЕД, які були визначені декларантами в перших тимчасових деклараціях.

Відповідно до абз.3 п.29 Положення №450 у разі прийняття митним органом рішення про відмову у митному оформленні у зв`язку з неправильним розрахунком суми фінансової гарантії інформація про найбільшу величину вартості таких товарів, час імпорту яких в Україну збігається з часом імпорту задекларованих товарів або є максимально наближеним до нього, для розрахунку такої суми зазначається митним органом у рішенні про відмову у митному оформленні згідно із статтею 256 Митного кодексу України.

Так, судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що відмова в прийнятті митної декларації згідно зі статтею 256 Митного кодексу України з підстав неправильного розрахунку суми фінансової гарантії не є документом, яким коригується митна вартість товару відповідно до положень МК України. Митний кодекс України не передбачає такого механізму регулювання митної вартості як картка відмови в митному оформленні.

Верховний Суд у постанові від 15.02.2024 у справі, що розглядається відповідно до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року №651 (далі Порядок №651), графа 43 Метод визначення вартості заповнюється в разі заявлення товарів у митний режим імпорту або в інший, відмінний від митного режиму імпорту, митний режим, зі справлянням митних платежів. У лівому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався. У разі наявності чинного рішення про коригування митної вартості товарів у правому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався митним органом.

З матеріалів справи встановлено та не заперечується представниками сторін, що хоча в усіх тимчасових митних деклараціях, окрім №UA500070/2022/000255, №UA500070/2022/000481, заповнено обидва підрозділи графи 43 Метод визначення вартості і у правому підрозділі проставлено 6, однак рішення про коригування митної вартості за резервним методом визначення митної вартості митним органом при розгляді первинно поданих тимчасових декларацій не приймалися відповідачем.

Враховуючи зазначене, випуск товару у вільний обіг у даному випадку регулюється частиною 2 ст.260 МК України, яка передбачає, що якщо під час митного оформлення товарів митним органом бралися проби (зразки) цих товарів для проведення їх дослідження (аналізу, експертизи), випуск таких товарів до одержання результатів відповідних досліджень (аналізу, експертиз), якщо вони не підпадають під дію встановлених законодавством України заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, може бути здійснений митним органом за тимчасовою митною декларацією у порядку та на умовах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Такий порядок визначено Положенням про митні декларації, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №450.

Відповідно до п.29 Положення №450 декларування партії товарів, ввезених на митну територію України, або партії товарів, що вивозяться за межі митної території України, може бути здійснено з використанням тимчасової митної декларації за бажанням декларанта або уповноваженої ним особи у разі, коли декларант не володіє точними відомостями про характеристики товарів, необхідні для заповнення митної декларації у звичайному порядку, зокрема коли:

точні відомості про код товару згідно з УКТЗЕД або характеристики, які впливають на оподаткування товару, зокрема особливими видами мита, можуть бути встановлені після проведення їх дослідження;

у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару згідно з УКТЗЕД виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТЗЕД, розв`язання яких вимагає додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо;

відомості про кількісні характеристики товарів можуть бути встановлені після навантаження товарів на транспортний засіб або вивантаження товару з транспортного засобу;

ціна товарів визначається за формулою.

Якщо в рамках процедур митного контролю та оформлення товарів, ввезених на митну територію України, за поданою митною декларацією на бланку єдиного адміністративного документа посадовою особою митного органу відбиралися проби (зразки) товарів, за бажанням декларанта або уповноваженої ним особи декларування таких товарів може бути здійснено з використанням тимчасової митної декларації. Випуск таких товарів до одержання результатів відповідних досліджень (аналізу, експертиз) здійснюється митним органом за таких умов:

товари не підпадають під дію встановлених законодавством заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України відповідно до частини двадцять першої статті 356 Митного кодексу України;

усі митні платежі, що можуть підлягати сплаті під час поміщення товарів у митний режим, сплачені за найбільшими ставками з тих, під які може підпадати товар, відповідно до частини третьої статті 260 Митного кодексу України, без урахування податкових пільг у разі, коли результати досліджень можуть вплинути на застосування таких пільг;

якщо митним органом не визнано заявленої митної вартості товарів згідно із частиною третьою статті 54 Митного кодексу України, митному органу надається відповідно до розділу X Митного кодексу України забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою виходячи з найбільшої величини вартості таких товарів, час імпорту яких в Україну збігається з часом імпорту задекларованих товарів або є максимально наближеним до нього, що визначається митним органом на підставі наявних відомостей відповідно до статті 308 Митного кодексу України. Поряд з цим, судом встановлено, що відповідачем здійснено відібрання зразків товару по кожній тимчасовій митній декларації.

Тобто, у декларанта ТОВ "АЛТАЙСІТІ" виник обов`язок подання додаткової декларації у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасової митної декларації відповідно до приписів статті 260 Митного кодексу України.

Разом з тим, судовим розглядом встановлено, що на підставі тимчасових митних декларацій товар був випущений Одеською митницею у вільний обіг та гарантій КТ Бізнес Гарант (приватне підприємство "ВІП Бізнес" і Компанія), якими визначено зобов`язання сплатити до державного бюджету визначену у гарантії суму митних платежів у разі порушення декларантом зобов`язань, що випливають з митних процедур по коду UA02 оформлення митним органом тимчасової митної декларації.

Враховуючи вищевикладене положення частини 7 статті 55 Митного кодексу України, пункту 29 Положення №450 та дії Одеської митниці, декларант має право на випуск товару у вільний обіг за умови сплатити визначеної ним у тимчасових митних деклараціях митної вартості товару та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів визначених у тимчасових митних деклараціях та сумою митних платежів визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу.

Митний орган пояснив, що рішення про коригування митної вартості не приймалося, відповідач вважає, що у вказаних правовідносинах митне законодавство не передбачає прийняття рішення про коригування митної вартості.

Згідно з матеріалами справи суми митних платежів, визначені декларантом, у тимчасових митних деклараціях, з врахуванням рекомендацій митного органу, зазначених у картках відмови (т. 8 а.с. 14-240) щодо застосування при поданні нової МД найбільшої ставки митних платежів, з тих, яка може застосовуватися до товару, та розміром фінансової гарантії, визначеної найбільшої величини ставок податків, вартості та/або кількості товарів, що можуть бути визначені на підставі наявних відомостей. Отже вдруге декларантом подано ТМД з урахуванням рекомендацій митного органу, проте, відповідно до актів про настання гарантійного випадку (т.1 а.с.86-250, т.2 а.с.1-138) сума митної вартості, а також митних платежів, відрізняється від показників, заявлених декларантом. Митний орган не обґрунтував вище вказаних показників в актах про настання гарантійного випадку.

В актах про настання гарантійного випадку, на підставі яких позивачу направлено оскаржувані вимоги про сплату митних платежів, підставою настання гарантійного випадку зазначено настання терміну сплати податкових зобов`язань відповідно до розділу III цього Кодексу.

Так, згідно з ч. 4 статті 311 Митного кодексу України, митний орган направляє гарантові, що видав гарантію у вигляді документа, вимогу щодо сплати митних платежів у разі настання терміну сплати податкових зобов`язань відповідно до розділу III цього Кодексу.

Разом з тим, розділом ІІІ Митного кодексу України, а саме частиною 7 статті 55, встановлено забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу.

Таким чином, обов`язковою умовою для забезпечення сплати митних платежів шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України є прийняття рішення про коригування митної вартості товарів відповідно до розділу III Митного Кодексу.

Відповідно до ст.311 МК України та п. 3.3 Угоди № 7 про надання фінансових гарантій від 27.01.2014 підтвердженням фактичного виконання зобов`язань, забезпечених гарантією, є:

- щодо транзитного перевезення товарів - повідомлення, у тому числі в електронному вигляді, органу доходів і зборів відправлення органом доходів і зборів призначення (завершення транзитного перевезення) про доставляння товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до наданих зобов`язань;

- завершення процедур митного контролю та оформлення товарів до митного режиму, що передбачає сплату митних платежів;

- завершення дії митного режиму, що передбачав перебування товарів під митним контролем весь час дії такого режиму;

- виконання зобов`язання зі сплати митних платежів у разі коригування митної вартості відповідно до розділу III Митного кодексу України.

Таким чином, Угодою передбачено сплату митних платежів лише після прийняття рішення про коригування митної вартості.

Відповідно до положень пункту 1.3 Угоди №7 гарантійний випадок - факт невиконання особою, відповідальною за сплату митних платежів, взятого на себе зобов`язання, що підтверджується Актом про настання гарантійного випадку, в зв`язку із настанням якого Гарант зобов`язується сплатити органу доходів і зборів кошти в сумі митного боргу за відповідною гарантією.

Згідно з п.п. 4.1, 4.2 Угоди № 7 у випадках, передбачених частиною 4 статті 311 МК України, орган доходів і зборів, яким виявлено факт настання гарантійного випадку, протягом 5 робочих днів з дати виявлення такого факту складає Акт за формою, наведеною у додатку 3 до цієї Угоди.

Акт складається уповноваженою особою органу доходів і зборів у трьох оригінальних примірниках і підписується керівником органу доходів і зборів чи особою, що його заміщує.

Акт не складається, якщо товари у незмінному вигляді будуть доставлені до органу доходів і зборів призначення, хоч і з порушенням строків доставки.

У разі зміни перевізником цілісного стану та/або обсягу товару, в Акті зазначається кількість товару, що не прибула до митниці призначення.

Судом встановлено, що в актах настання гарантійного випадку вказано, що згідно з п. 3 ч. 4 ст. 311 Митного кодексу України «настання терміну сплати податкових зобов`язань відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу», хоч а п. 3.3 Угоди №7 передбачено умову виконання зобов`язань, а саме: виконання зобов`язання зі сплати митних платежів у разі коригування митної вартості відповідно до розділу III Митного кодексу України.

Крім того, Порядок виконання митних формальностей в таких випадках чітко визначений Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України 30.05.2012 № 631, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2012 р. за №1360/21672 (далі Порядок №631).

Відповідно до п.6.2. Порядку №631 якщо Декларант не володіє точними відомостями про код товарів згідно з УКТ ЗЕД та/або митний орган взяв проби (зразки) товарів чи прийняв рішення про застосування інших заходів контролю, які потребують додаткової інформації, спеціальних знань тощо, результати яких можуть вплинути, зокрема, на класифікацію товарів згідно з УКТ ЗЕД, виконання митних формальностей здійснюється у порядку, визначеному розділом IV цього Порядку, з урахуванням таких особливостей, зокрема:

6.2.1. Для випуску товарів відповідно до заявленого митного режиму за тимчасовою МД застосовуються курси валют, визначені відповідно до статті 31 Кодексу, заходи тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, чинні на дату прийняття митним органом тимчасової МД.

6.2.2. Якщо Декларант не володіє точними відомостями, необхідними для визначення ставок митних платежів, для нарахування сум митних платежів за тимчасовою МД застосовується найбільша ставка митних платежів з тих, під яку може підпадати товар.

У такому разі відповідний код згідно з УКТ ЗЕД визначає митний орган відповідно до пункту 2 розділу II Порядку роботи митних органів при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 650, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 липня 2012 року за № 1085/21397 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 23 грудня 2022 року № 455) (далі Порядок №650).

6.2.4. Якщо митний орган не визнав заявленої митної вартості товарів згідно з частиною третьою статті 54 Кодексу, митний орган приймає рішення про відмову у митному оформленні згідно зі статтею 256 Кодексу.

У картці відмови зазначається інформація, необхідна Декларанту для розрахунку забезпечення сплати митних платежів, що обчислюється з урахуванням найбільшої величини вартості таких товарів, час імпорту яких в Україну збігається з часом імпорту задекларованих товарів та є максимально наближеним до нього та визначається на підставі наявних відомостей відповідно до статті 306 Кодексу.

Випуск товарів за тимчасовою МД у такому разі здійснюється за умови надання митному органу забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу X Кодексу щодо забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною Декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою з урахуванням інформації, зазначеної в картці відмови.

Відповідно до положень пп. 9-11 Порядку №650 посадова особа Підрозділу або підрозділу митних компетенцій у строк не більше 10 календарних днів з дня отримання Запиту здійснює класифікацію товарів, за результатами якої: підтверджує задекларований код товару згідно з УКТЗЕД; або приймає Рішення.

У разі якщо відповідно до пункту 5 або 9 цього розділу підтверджується задекларований код товару згідно з УКТ ЗЕД, але для подальшого митного оформлення товару з дотриманням вимог законодавства необхідним є внесення змін у графу 31 митної декларації в частині опису товару, ПМО надсилає декларанту або уповноваженій ним особі електронне повідомлення, у якому зазначаються необхідні зміни в описі товару. У такому разі митний орган надає дозвіл на відкликання митної декларації через необхідність зміни опису товару у графі 31 митної декларації щодо товару, задекларований код товару згідно з УКТ ЗЕД якого підтверджено.

Рішення приймається у разі необхідності зміни задекларованого коду товару згідно з УКТ ЗЕД на підставі встановлених характеристик товару, які є визначальними для його класифікації.

Для прийняття Рішення використовуються відомості, які містяться у митній декларації, інших документах, поданих для митного оформлення, а також документи та відомості, надані разом із Запитом та/або у порядку, передбаченому пунктом 12 цього розділу.

Пункти 21-25 Порядку №650 регламентують, що Прийняте Рішення реєструється в Журналі Рішень та вноситься до бази даних «Класифікаційні рішення» єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів (далі - ЄАІС).

Рішення є обов`язковим для митних цілей, діє три роки з дати його прийняття, крім випадків скасування або анулювання такого Рішення до закінчення строку його чинності.

У разі застосування Рішення відомості, які вносить декларант або уповноважена ним особа у графи 31 та 33 митної декларації щодо товару, якого стосується таке Рішення, мають відповідати інформації, зазначеній у графі 6 Рішення, а реєстраційний номер Рішення та дата його прийняття зазначаються у графі 44 митної декларації.

Після внесення Рішення до бази даних «Класифікаційні рішення» ЄАІС центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, забезпечує оприлюднення такого Рішення на власному офіційному вебсайті.

У разі незгоди з Рішенням декларант або уповноважена ним особа має право його оскаржити відповідно до глави 4 Кодексу.

Враховуючи наведені норми, митний орган у разі невизнання заявленої у ТМД митної вартості товарів зобов`язаний прийняти рішення про відмову у митному оформленні, оскільки, як встановлено, митна вартість товарів у поданих вдруге ТМД суттєво відрізняється від митної вартості товарів, визначеної в актах про настання гарантійного випадку. Таким чином, митний орган не погодився із задекларованою вдруге митною вартістю товарів, проте не прийняв відповідного рішення відповідно до вимог митного законодавства, та не повідомив про це декларанта/ уповноважену особу, що також вплинуло на зміну розміру митних платежів, на які гарантом було видано індивідуальні одноразові фінансові гарантії. Так відповідач без проведення певної митної процедури та повідомлення зацікавлених осіб в односторонньому порядку, змінив розміри митної вартості товарів, що призвело до зміни розміру митних платежів.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що Законом України "Про внесення змін до Митного кодексу України та інших законів України щодо деяких питань виконання глави 5 розділу IV Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони", який набрав чинності 01.10.2022, внесено зміни до МК України та п. 84 викладено в новій редакції Розділ X "Розділ X "Забезпечення сплати митних платежів".

Відповідно до цього розділу процедура направлення вимоги гаранту та з`ясування відповідних обставин невиконання зобов`язань є наступною.

Так, ст. 317 МК України встановлено порядок надсилання запитів та отримання інформації митним органом, який здійснив випуск товарів.

Частиною 8 даної статті визначено, що у разі встановлення факту виникнення обов`язку із сплати митних платежів митний орган, який здійснив випуск товарів, вживає заходів для ідентифікації осіб, на яких покладається обов`язок із сплати митних платежів.

Частиною 2 ст. 317-1 МК України визначено, що митний орган, відповідальний за здійснення контролю сплати митних платежів, не пізніше трьох робочих днів після розрахунку суми митних платежів складає та направляє вимогу про сплату митних платежів за формою, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, кожній особі, на яку покладається обов`язок із сплати митних платежів, відповідно до частин першої і третьої статті 293 цього Кодексу.

Частинами 3, 4 цієї статті встановлено, що особа, на яку покладається обов`язок із сплати митних платежів відповідно до частин першої і третьої статті 293 цього Кодексу, протягом 10 робочих днів з дня отримання вимоги про сплату митних платежів відповідно до частини другої цієї статті зобов`язана перерахувати належну суму митних платежів до державного бюджету.

У разі невиконання обов`язку із сплати митних платежів, забезпеченого грошовою заставою, сума грошових коштів, внесених як грошова застава, перераховується до державного бюджету в рахунок сплати суми митних платежів наступного робочого дня після завершення строку сплати митних платежів відповідно до частини третьої цієї статті. У разі невиконання обов`язку із сплати митних платежів, забезпеченого гарантією, митні органи вживають заходів відповідно до статті 317-2 цього Кодексу.

Частина 1 ст. 317-2 МК України передбачає, що митний орган, відповідальний за здійснення контролю сплати митних платежів, не пізніше трьох робочих днів складає та направляє гаранту, який видав гарантію, вимогу про сплату митних платежів разом з іншими документами щодо відповідної операції з товарами тільки у разі невиконання обов`язку із сплати митних платежів протягом строку, визначеного частиною третьою статті 317-1 цього Кодексу.

Це положення кореспондується також з ч. 5 ст. 293 МК України, якою визначено, що у разі невиконання або неповного виконання особами, зазначеними у частинах першій і третій цієї статті, протягом строку, визначеного частиною третьою статті 317-1 цього Кодексу, обов`язку із сплати митних платежів, забезпеченого у спосіб, визначений пунктами 2-5 статті 308 цього Кодексу, обов`язок із сплати митних платежів покладається на гаранта в межах суми наданого забезпечення.

Отже, чинною на час винесення спірних вимог редакцією МК України був встановлений інший порядок дій митного органу при встановленні виникнення обов`язку із сплати митних платежів, а саме: передбачається обов`язок митного органу спочатку надіслати вимогу про сплату митних платежів особам, зазначеним у ст. 293 МК України (декларант та інші особи, відповідальні за дотримання митного режиму) і тільки у випадку невиконання цієї вимоги цими особами митний орган має право направити відповідну вимогу гаранту.

Докази надсилання вимоги про сплату митних платежів особам, визначеним ст. 293 МК України, в матеріалах справи відсутні, що підтверджує порушення відповідачем порядку винесення та надсилання спірної вимоги, встановлений МК України.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними».

Європейський суд з прав людини у пунктах 16, 17 рішення від 24 листопада 2016 року у справі "ТОВ "Полімерконтейнер" проти України" (Заява № 23620/05) наголосив, що першою і найбільш важливою вимогою статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання з боку органів державної влади у мирне володіння майном має бути законним (див. рішення у справі "Ятрідіс проти Греції" [ВП], N 31107/96, п. 58, ЄСПЛ 1999-II). Умова законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справах "Хентріх проти Франції", від 22 вересня 1994 року, п. 42, серія A № 296-A, та "Кушоглу проти Болгарії", N 48191/99, п. п. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).

Будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків, не повинно порушувати "справедливого балансу" між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших авторитетних джерел, рішення у справі "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції", від 23 вересня 1982 року, п. п. 69 - 73, серія A № 52).

У пунктах 70, 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі від 20 січня 2012 року у справі "Рисовський проти України" (Заява № 29979/04) вказано, що суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі "Лелас проти Хорватії", п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Зважаючи на встановлені у справі обставини даного адміністративно-правового спору, що підтверджується матеріалами справи, наданими письмовими поясненнями та доказами, з урахуванням висновків Верховного Суду, щодо дослідження питання визначення митної вартості в контексті спірних правовідносин, а також чинного правового регулювання спірних правовідносин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування вимог Одеської митниці про сплату належних сум митних платежів за індивідуальними фінансовими гарантіями.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 16 квітня 2025 року.

Головуючий Сапальова Т.В. Судді Ватаманюк Р.В. Капустинський М.М.