Постанова від 15.04.2025 по справі 380/1656/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/1656/25 пров. № А/857/7057/25Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання: Прачук І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року про відмову у відкритті провадження у справі №380/1656/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області, Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових вимог (головуючий суддя першої інстанції - Кисильова О.Й., місце ухвалення м. Львів, дата складання повного тексту 31.05.2025),-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Держави України в особі Головного управління Державної податкової служби у Львівській області, (далі - відповідач-1), Держави України в особі Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (далі - відповідач-2) про визнання протиправними дій ГУ ДПС у Дніпропетровській області, якою на підставі податкових повідомлень рішень ГУ ДПС у Львівській області (іншого податкового органу - ГУ ДПС у Львівській області) сформовано податкові вимоги від 28.07.2023 № 0014026-1311-0436, від 06.06.2022 № 0011601-1309-0409.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі № 380/1656/25 за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Головного управління Державної податкової служби у Львівській області, Держави України в особі Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових вимог.

Роз`яснено позивачеві, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Копію ухвали разом з примірником позовної заяви надіслати позивачеві.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга.

Апелянт наголошує, що у провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувають декілька справ за його позовами, однак інші судді за аналогічних обставин не роз`єднували позовні вимоги.

Апелянт зазначає, що « 28.01.2025р. суддею О.Кисильовою без згоди позивача ОСОБА_2 відбулося втручання у зміст позовної заяви, який був нею повністю спотворений та постановлена ухвала у справі №380/1656/24 від 31.01.2025р. якою позовні вимоги було роз`єднано, а саме: (Додаток 3) Роз`єднати позовні вимоги ОСОБА_2 до Держави України в особі Головного управління Державної податкової служби у Львівській області, Держави України в особі Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, про скасування податкових повідомлень рішень, до Покровської міської ради Дніпропетровської області код ЄДРПОУ 34081234 про скасування Рішень про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної на підставі яких були сформовані оскаржувані податкові повідомлення рішення.

Звертаю увагу суду на той факт, що у справі № 380/15916/22 суддею З.Гавдиком було вчинено аналогічні дії з роз`єднання аналогічних позовних вимог. В результаті вчинення таких дій податкова вимога була скасована Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі №3890/15916/22 від 16 травня 2023р (№ рішення 111169811).

Остаточне рішення про скасування Рішення Покровської міської ради Дніпропетровської області «Про встановлення ставки податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки» станом на 13.02.2025 не прийнято.

У справі №380/15531/24 суддя Львівського окружного адміністративного суду О.П. Хома розглядає справу з аналогічними позовними вимогами у загальному провадженні (скасування податкових повідомлень - рішень, скасування рішення міської ради про встановлення ставок податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки ) та не постановляла жодних ухвал про роз`єднання справи.

У справі № 380/1645/25 суддя Львівського окружного адміністративного суду Н.Кухар за аналогічних обставин не постановляла ухвалу про роз`єднання позовних вимог.

Так, суддею Львівського оружного адміністративного суду О.Кисильовою було вчинено нотаріальну дію (завірено підписом судді перший лист позовної заяви В.Новицького у справі №380/11533/24 ) та 28 січня 2025р за № 6598 було повторно зареєстровано позовну заяву В.Новицького від 30.05.2024р. та відкрито провадження у справах №380/1659/25 та №380/1656/25. (Додаток 4).

31 січня 2025р. суддею Львівського оружного адміністративного суду О.Кисильовою було постановлено Ухвалу у справі № 380/1656/25, якою відмовлено у відкритті провадження у справі № 380/1656/25 за позовом ОСОБА_2 до Держави України в особі Головного управління Державної податкової служби у Львівській області, Держави України в особі Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових вимог, а саме про скасування податкових повідомлень рішень.

З ухвали суду у справі №380/1656/25, «Як зазначено у ухвалі суду у справах №380/20557/23 та № 380/15916/22 та позовні вимоги у справі № 380/1656/24 стосуються одного і того самого предмету спору, тобто податкових вимог від 28.07.2023 № 0014026-1311-0436 та від 06.06.2022 № 0011601-1309-0409».

Також апелянт вказує на те, що у листі ГУ ДПС у Львівській області №200/ЗПІ/13-01-24-11 від 17.11.2023р. заступник начальника ГУ ДПС у Львівській області В.Кресяк зазначив наступне: «Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.05.2023р у справі №380/15916/22 визнано протиправною та скасовано Податкову вимогу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 06.06.2022р. № 0044601-1309-0409, а податкові повідомлення рішення №1378268-2407-1303 на суму 5137,46грн., №1378269-2407-1303 на суму 5669.33грн., №1378270-2407-1303 на суму 10684,65грн. від 26.10.2021р., згідно яких було нараховано податок та відповідно до яких виник податковий борг, скасовані не були.

З урахуванням наведеного апелянт зазначає, що позовні вимоги у справах №380/15916/22 №380/20557/23 та вимоги у справі №380/11533/24 (№380/1656/25, №380/1659/25) не тотожні оскільки, як стверджує фіскальний орган скасування податкової вимоги не скасовує податкові повідомлення - рішення.

З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідачі правом подання відзиву не скористались.

Справа призначалась до розгляду на 08.04.2025 та на 15.04.2025р.

Позивачем ОСОБА_1 подане клопотання про проведення чергового судового засідання в режимі відеоконференції. У клопотанні зазначено, що представник В. Реймер буде приймати участь в режимі відеоконференції з застосуванням програмного забезпечення «EasyCon» з використанням власних технічних засобів.

Відповідно до ч.1-2 ст.195 КАС України, учасник справи, його представник має право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду за умови наявності в суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою.

Учасник справи, його представник подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи.

Тобто наведеною нормою визначено, що заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду подається учасником справи, його представником.

Клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду подано особисто ОСОБА_1 та підписано Новицьким В.С. із застосуванням кваліфікованого електронного підпису.

Водночас позивач ОСОБА_1 просить призначити проведення судового засідання в режимі відеоконференції не для себе особисто як позивача, а для свого представника В.Реймера.

Однак засоби мобільного зв`язку представника позивача В.Реймера у клопотанні про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, поданого особисто Новицьким В.С. - не вказано. Також засоби зв`язку представника позивача відсутні у позовній заяві та апеляційній скарзі.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2025 р. клопотання ОСОБА_1 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено. Розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року про відмову у відкритті провадження у справі №380/1656/25, призначений на 08.04.25 о 14:15 год., провести у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за участю ОСОБА_1 за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).

Роз`яснено заявнику, що для участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції учасник зобов`язаний: в день судового засідання, за 10 хвилин до початку слухання, авторизуватися на сайті vkz.court.gov.ua, виконати перевірку обладнання та очікувати на запрошення; ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

В судове засіданні 08.04.2025 р. учасники справи не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про дату судового засідання, про що свідчать довідки про доставку електронного листа ( повістки - повідомлення ) в електронний кабінет учасника справи.

Розгляд справи було відкладено на 15.04.2025 р. на 13.00 год.

14.04.2025р. позивачем ОСОБА_1 подане клопотання про проведення чергового судового засідання в режимі відеоконференції, яке передано головуючому судді 15.04.2025 р. У клопотанні зазначено, що представник В. Реймер буде приймати участь в режимі відеоконференції з застосуванням програмного забезпечення «EasyCon» з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2025р. у задоволенні клопотання про проведенні судового засідання в режимі відеоконференції відмовлено з тих підстав, що таке подано з порушенням строку, визначеного ст. 195 КАС України.

Представник позивача Гузова А.А. про дату судового засідання була повідомлена особисто телефонограмою 11.04.2025 р. о 12.48 год.

Заяв та клопотань від учасників справи про перенесення судового засідання на адресу суду не надходило.

Явка учасників справи обов`язковою не визнавалась.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 КАС України, учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до п. 2 ч. 5 цієї ж статті КАС України, учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Апеляційний суд наголошує на тому, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки суду, а й учасників справи.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком осіб, які беруть участь у справі. Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юріон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії», заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати усі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

З врахуванням вищенаведених обставин справи та у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України, апеляційний суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи у відсутності учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції відмовив у відкритті провадження у справі з тих підстав, що наявні рішення суду, які набрали законної сили у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.

Відмова у відкритті провадження у справі у цьому разі можлива за умови, що рішення, яке набрало законної сили, ухвалено за результатами розгляду тотожного позову тому, що поданий до суду, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.

Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення.

Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.04.2018 у справі №11-257заі18, тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто, коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.

Верховний Суд у постанові від 05 грудня 2019 року в справі №826/3678/16 вказав, що позови вважаються тотожними лише тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. У випадку зміни хоча б одного з цих елементів позови вважаються не тотожними і суддя не вправі відмовити у відкритті провадження у справі.

Отже, достатньою та необхідною правовою підставою для відмови у відкритті провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 170 КАС України є одночасна сукупність таких умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи; набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 31.05.2021 у справі № 340/197/19.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно із відомостями з автоматизованої системи документообігу суду в провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала справа №380/20557/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 28.07.2023 №0014026-1311-0436.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.09.2023 у справі №380/20557/23 позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 28.07.2023 №0014026-1311-0436. В задоволенні іншої вимоги про стягнення з держави Україна в особі Головного управління ДПС України у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 шкоди у сумі 400 000,00 грн відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2024 у справі №380/20557/23 скасоване рішення від 29.09.2023 в частині відмови у задоволенні позову про стягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 400 0000,00 та в цій частині прийнято постанову, якою позов задоволено. Стягнуто з Головного управління ДПС України у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 4000,00 грн. В решті рішення суду залишено без змін.

Крім цього, у провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала справа № 380/15916/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від червня 2022 року № 0011601-1309-0409.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.05.2023 у справі №380/15916/22 скасоване рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.02.2023 у справі № 380/15916/22 та ухвалено постанову, якою визнано протиправною та скасовано податкову вимогу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від червня 2022 року №0011601-1309-0409.

Зі змісту постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.05.2023 у справі №380/15916/22 слідує, що податкова вимога №0011601-1309-0409 датована 06.06.2022.

Вказані обставини не заперечуються і апелянтом, оскільки ним подано клопотання №4 про долучення до матеріалів справи постанов Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.05.2023 у справі №380/15916/22 та від 22.02.2024 у справі №380/20557/23.

Отже, позовні вимоги у справах №380/20557/23 та №380/15916/22, судовими рішеннями у яких скасовано оскаржені податкові вимоги та позовні вимоги у цій справі №380/1656/24 стосуються одного і того самого предмету спору, тобто протиправності податкових вимог від 28.07.2023 №0014026-1311-0436 та від 06.06.2022 №0011601-1309-0409.

Позовні вимоги щодо оскарження вказаних вище податкових вимог у справах №380/20557/23 та №380/15916/22 пред`явлені до одного й того ж відповідача, що і у справі № 380/1656/25.

Крім цього, підстави позову в частині оскарження наведених вище податкових вимог у справах №380/20557/23 та №380/15916/22 є аналогічними підставам позову у справі №380/1656/25.

Тобто наведені вище обставини свідчать про існування рішень суду, які набрали законної сили у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Таким чином, з урахуванням наведених вище обставин справи та норм чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що зміст позовної заяви та обсяг доданих доказів у справах № 380/20557/23, №380/15916/22 та №380/1656/25 є тотожними та стосуються визнання протиправними та скасування податкових вимог від 28.07.2023 № 0014026-1311-0436 та від 06.06.2022 №0011601-1309-0409.

У апеляційні скарзі апелянт вказує на те, що головуючим суддею невірно роз`єднано позовні вимоги у справі, виділивши в окреме провадження вимоги щодо визнання нікчемними з моменту їх постановляння рішення Покровської міської ради Дніпропетровської області «Про встановлення податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки» та про скасування податкових повідомлень рішень та скасування податкових вимог.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що предметом апеляційного оскарження у цій справі є ухвала суду про відмову у відкритті провадження у справі від 31.01.2025р., а не ухвала про роз`єднання позовних вимог у справі № 380/115533/24.

Податкові вимоги від 28.07.2023 №0014026-1311-0436 та від 06.06.2022 №0011601-1309-0409, як уже зазначалось вище, скасовані судовими рішенням, чого не заперечує сам апелянт у апеляційні скарзі, крім цього долучивши судові рішення про скасування цих податкових вимог (від 28.07.2023 № 0014026-1311-0436 та від 06.06.2022 №0011601-1309-0409), тому доводи апелянта в цій частині є безпідставним.

Щодо покликань апелянта на те, що у листі ГУ ДПС у Львівській області №200/ЗПІ/13-01-24-11 від 17.11.2023р. заступник начальника ГУ ДПС у Львівській області В.Кресяк зазначив проте, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.05.2023р у справі №380/15916/22 визнано протиправною та скасовано Податкову вимогу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 06.06.2022р. № 0044601-1309-0409, а податкові повідомлення рішення № 1378268-2407-1303 на суму 5137,46грн., № 1378269-2407-1303 на суму 5669.33грн., № 1378270-2407-1303 на суму 10684,65грн. від 26.10.2021р., згідно яких було нараховано податок та відповідно до яких виник податковий борг, скасовані не були, то апеляційний суд наведеного не заперечує, оскільки у провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувають на розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до органів ДПС про скасування податкових повідомлень рішень.

Натомість, як уже зазначалось апеляційний судом вище, предметом оскарження у цій справі є податкові вимоги, які скасовані судовими рішеннями, які набрали законної сили.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає зазначені в апеляційній скарзі доводи позивача безпідставними, а висновки суду першої обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що і підстави для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали відсутні.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування ухвали суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року про відмову у відкритті провадження у справі №380/1656/25 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді О. М. Гінда В. В. НіколінПовне судове рішення складено 16.04.2025