Постанова

від 15.04.2025 по справі 140/4886/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/4886/24 пров. № А/857/21963/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Гінди О.М., Ніколіна В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року у справі №140/4886/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕККАНІСКА» до Волинської митниці про визнання дії та бездіяльності протиправними (головуючий суддя першої інстанції Ксензюк А.Я., час ухвалення у письмовому провадженні, місце ухвалення м. Луцьк, дата складання повного тексту 26.07.2024),-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пекканіска» звернулось з позовом до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про визначення коду товару №КТ-UA205000-0059-2023 від 02.11.2023.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що рішення митного органу про визначення коду товару є протиправним та підлягає скасуванню, позаяк, відповідач безпідставно змінив код товару за УКТЗЕД по відношенню до визначеного декларантом, який, у свою чергу, надав усі документи для митного оформлення, що визначені МК України. Зауважив, що оскаржене рішення взагалі не містить будь-якого обґрунтування щодо застосування класифікації товару, на якому наполягає відповідач.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці від 02.11.2023 №КТ-UА205000-0059-2023 про визначення коду товару. Стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕККАНІСКА» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судові витрати у розмірі 8028 (вісім тисяч двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що при ухваленні оскаржуваного рішення, судом першої інстанції неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, не надано належної юридичної оцінки доказам митниці, неповно з`ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Апелянт зазначає, що за результатами розгляду запиту від 01.11.2023 року №01772 прийнято рішення про визначення коду товару:

від 02.11.2023 року №KT-UA205000-0059-2023, відповідно до якого товар №1 класифіковано за кодом:

8427 20 19 00 згідно з УКТЗЕД як «Візки самохідні з дизельним двигуном внутрішнього згоряння, оснащені підіймальним обладнанням, що використовуються для підйому людей на будівництві, монтажних (малярних) роботах, бувші у використанні: підйомники самохідні дизельні колінчастого типу, оснащений стріловим підіймальним механізмом, бувші у використанні, 2012р: HAULOTTE HA16X заводський №AD124047, №AD124793, робоча висота підйому -15,45м., вантажопідйомність -230кг, швидкість пересування 1,5- 6км/год. Торговельна марка: «Haulotte». Виробник: «Haulotte Group», Франція».

Підставою прийняття даного класифікаційного рішення стали наступні документи: Закон від 19.10.2022 № 2697-ІХ «Про Митний тариф України»; Пояснення до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (затверджено наказом Державної митної служби України від 14.12.2022 року №543 «Про затвердження Пояснень до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності»); Наказ Міністерства фінансів України від 30.05.2012 року №650 «Про затвердження Порядку роботи митних органів при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України» (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 23.12.2022 № 455); Правила 1 та 6 Основних правил інтерпретації (ОПІ) класифікації товарів, Пояснення до товарних позицій 8427 та 8428 УКТ ЗЕД, Акт про проведення митного огляду №23uА205050071453u5 від 02.11.2023, Фотографії товару.

Класифікація товарів для цілей митного оформлення здійснюється згідно вимог УКТЗЕД, що є товарною номенклатурою митного тарифу України, і затверджена Законом України «Про Митний тариф України» від 19.10.2022 № 2697-ІХ. В УКТЗЕД класифікація товарів здійснюється за Основними правилами інтерпретації УКТЗЕД відповідно до визначальних для класифікації характеристик товару.

До групи 84 у товарній позиції 8428 включається «Інші машини та пристрої для підіймання, переміщення, навантаження або розвантаження (наприклад, ліфти, ескалатори, конвеєри, канатні дороги)».

При цьому, за кодом заявленим позивачем 8428 90 90 00 згідно УКТ ЗЕД класифікується вказаний вище товар «інше обладнання для підіймання, переміщення, навантаження або розвантаження».

Згідно Пояснень до УКТ ЗЕД, до заявленого позивачем коду 8428 90 90 00 відноситься підіймальні або вантажно-розвантажувальні (транспортувальні) машини, що зазвичай використовуються системою шківів, лебідок чи домкратів, в яких велику питому вагу становлять статичні сталеві конструкції і т.п. Сюди включаються: 1. рольганги або роликові конвеєри, з механічним приводом (приводні) або без нього, призначені для подачі вихідного матеріалу в кліть прокатного стану і видалення його з кліті або для транспортування заготовки від однієї кліті до іншої; 2. обтискні валки з функціями, аналогічними функціям зазначених вище машин, які складаються з двох рядів валків, між якими проходять заготовки; 3. охолоджувані рольганги, які розташовуються наприкінці ліній прокатних станів і здійснюють повільні пересування заготовок (наприклад, брусків або дроту), що дозволяють їй охолоджуватися в навколишньому повітрі; 4. піднімальні або хитні столи для прокатних станів з декількома рядами валків, розташованих один над одним (тривалкові та чотиривалкові кліті). Такий пристрій містить стіл, що хитається відносно осі, розташованої на найбільш далекому крайньому перетині прокатного стану. Столи обладнані приводними роликами. Після проходження через один комплект валків заготовка надходить на стіл, який потім нахиляється та вирівнюється відносно наступного комплекту валків, між якими заготовка проштовхується за допомогою приводних роликів; 5. шлепери прокатних станів з рівнобіжними клітями для переміщення, наприклад, брусків від роликового столу першої кліті до роликового столу другої кліті; 6. хитні пристрої та пристрої для кантування; 7. механізми, що розроблені для дистанційного маніпулювання високорадіоактивними речовинами.

В той же час, відповідно до вказаних Пояснень до товарної позиції 8428 не включається автоматичні маніпулятори зливків і машини та механізми (наприклад, вантажопідіймальні крани та мостові крани), які, незважаючи на їхнє використання для подачі матеріалу на прокатні стани, не беруть участь безпосередньо в роботі станів. В такому разі, товар має класифікуватись у товарній позиції 8426 12 00, 8426 41 00, 8426 49 00 або 8426 99 00 згідно УКТ ЗЕД.

Щодо товарної позиції 8427, то апелянт звертає увагу суду на те, що в товарній позиції 8427 згідно УКТ ЗЕД класифікуються «Автонавантажувачі з вилковим захватом; інші навантажувачі та візки, оснащені підіймальним чи вантажно-розвантажувальним обладнанням». Згідно з пунктом (В), (1) пояснення до товарної позиції 8427 УКТЗЕД, до неї включаються візки з механічними підіймальними платформами для технічного обслуговування електричних проводів, суспільних освітлювальних систем і т.п.

При цьому, у товарній позиції 8427 20 19 00 згідно УКТ ЗЕД класифікуються візки самохідні з висотою підіймання 1 м або більше з дизельним двигуном, оснащені підіймальним обладнанням.

За результатами проведеного аналізу пред`явленого до митного контролю та оформлення товару, поданих товаротранспортних та товаросупровідних документів, та загальнодоступних відомостей, наявних в мережі Інтернет, встановлено невідповідність заявленого позивачем коду згідно УКТ ЗЕД ввезеному товару та доцільність прийняття класифікаційного рішення.

Судом першої інстанції не було враховано, що прийняття класифікаційного рішення було зумовлено наступними обставинами:

- до товарної позиції 8428 входять підіймальні або вантажно-розвантажувальні (транспортувальні) машини, що зазвичай використовують за допомогою системи шківів, лебідок чи домкратів, в яких велику питому вагу становлять статичні сталеві конструкції і т.п. Переміщення таких машин між об`єктами можливе, лише за допомогою евакуатора або іншого подібного транспортного засобу.

Проте, згідно гр.31 МД 23uА205050071453u8 даний товар являє собою підйомник дизельний стріловий самохідний, колінчастого типу, тобто це є транспорт, який оснащений колесами, подібний до візка, який може пересуватися від одного об`єкта до іншого, по дорогах загального користування, зачепившись до іншого транспортного засобу за допомогою тягача (вказане підтверджується фотографіями даного товару, які додані до матеріалів справи).

-також згідно характеристик товару, останній оснащений стріловим підіймальним механізмом. Стріловий підйомник (інша назва маніпулятор з люлькою) - один з різновидів пристроїв для підйому вантажів, кран вільного базування. Основними призначеннями є розвантажувальні та навантажувальні роботи, демонтажні та монтажні роботи на нульових і мінусових позначках. Кран маніпулятор монтується на гусеничні або колісні транспортні засоби і застосовується при виконанні технологічних і робочих операцій з різними вантажами.

У той же час, згідно до характеристик товарної позиції 8428, зазвичай підіймальні або вантажно-розвантажувальні машини використовують системи шківів, лебідок чи домкратів.

Як вбачається, наведений позивачем опис товару №1 у гр.31 митної декларації не відповідає тим критеріям, які вказано у поясненнях до товарної позиції 8428, адже робоча висота заявленого до митного оформлення підйомника становить 15,45 м, тобто є більшою ніж 1 метр, а сам процес піднімання та обертання кругом своєї осі здійснюється за допомогою гідравлічного приводу від дизельного генератора.

Вказане, відрізняє такий підйомник від його механічних аналогів, на кшталт площадок, що підіймаються на висоту за допомогою згаданих вище лебідок та шківів, не кажучи вже про домкрати, висота піднімання яких є взагалі не значною.

Згідно поданої митної декларації даний товар оснащений стріловим підіймальним механізмом та є самохідним підйомником. За своїми характеристиками, підйомник HAULOTTE НА16Х оснащений системою гідравлічного повного приводу 4х4 та великим шинами з протекторами і пінним наповнювачем, що забезпечують ефективне пересування.

З огляду на вищевказане, вважає, що даний підйомник є візком з механічними підіймальними платформами, а тому не може відповідати тим поясненням, які зазначені до товарної позиції 8428909000.

Звертає увагу суду апеляційної інстанції, що фактично позивачем класифіковано вказані вище товари (механізми) в т.зв. товарній позиції «інші машини та пристрої для підіймання».

Проте, а ні в назві товарної позиції, а ні в поясненнях до 8428 не має жодного посилання чи згадки про такі товари як «площадки для підіймання».

Товарна позиція 8428 90 90 згідно УКТ ЗЕД з огляду на додаткові пояснення включає певні механізми та пристрої, які пов`язати з пред`явленими до митного контролю та оформлення товарами практично неможливо.

В той же час, товарна позиція 8427 передбачає більш точну назву ввезених товарів, а саме навантажувачі самохідні, інші навантажувачі з висотою підіймання 1 м і більше.

При цьому, в поясненнях до даної товарної позиції 8427 згідно УКТ ЗЕД більш чітко у порівнянні з поясненнями до 8428 наведено ознаки, характеристики товарів, ввезених позивачем, а саме: візок з механічним підіймальним механізмом для технічного обслуговування.

Також апелянт зазначає, що зважаючи на складне питання класифікації даних товарів Всесвітньою митною організацією на 67 сесії було прийнято класифікаційне рішення щодо правильності віднесення товарів до товарної позиції 8428 чи 8427.

За результатом прийнятого Всесвітньою митною організацією класифікаційного рішення вірним є здійснення класифікації товарів у товарній позиції 8427. При цьому, Всесвітньою митною організацією зауважено, що для таких підйомників характерне оснащення шарнірною стрілою та робочою платформою (клітиною або кошиком для людини), прикріпленою на її кінці та встановлено на колісній базі. Призначені такі підйомники для робітників з інструментами для виконання робіт з будівництва, обслуговування та ремонту будівель, електрики, засобів зв`язку.

Крім цього, апелянт вказує на те, що зазначення певного коду товару у декларації країни відправлення та товаро-супровідних документах не створює обов`язку для митного органу не змінювати код товару.

Зважаючи на те, що позивач відніс дані товари до категорії машин, які функціонують за допомогою системи шківів, лебідок або домкратів, а натомість такі є стріловими підіймальними механізмами, що оснащені колесами, тобто є рухомими, самохідними механізмами, а не статичною конструкцією, вважає прийняте рішення про визначення коду товару від 02.11.2023 № КТ-uА205000-0059-2023 таким, що у повній мірі відповідає нормам митного законодавства України, а тому є законним та обґрунтованим.

Що стосується витрат на правову допомогу, то виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, апелянт вважає, що визначена до стягнення з Волинської митниці сума витрат на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн. є неспівмірною із заявленими позовними вимогами, складністю справи, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів та й загалом є документально непідтвердженою.

З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач правом подання відзиву не скористався.

Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що 10.01.2009 між ТОВ «ПЕККАНИСКА» (покупець) та «Пекканіска Оу» (продавець) укладено контракт №10/01-09, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує обладнання для будівельних робот та запчастини (товар). Товари по даному контракту постачаються партіями. Кількість, найменування та ціна товару для кожної партії, терміни відвантаження обумовлюються в інвойсах на кожну поставку. Поставка товару по даному контракту буде зроблена на умовах FCA- Вантаа, Фінляндія, згідно правил Інкотермс 2020.

З метою митного оформлення товару 31.10.2023 позивачем подано МД №23UA205050071453U3, згідно якої: товар 1: «Площадка для підіймання людей та ведення малярних і будівельних робіт: підйомники самохідні дизельні колінчастого типу, оснащений стріловим підіймальним механізмом, б/в, 2012р: HAULOTTE HA16X заводський №AD124047, №AD124793, робоча висота підйому -15,45м, вантажопідйомність - 230кг, довж. - 6,7м., шир. - 2,25м., швидкість пересування 1,5-6км/год, кількість-2шт.; Не для створення озброєння та ядерної зброї. Не має у своєму складі передавачі та приймачі. Конструктивно не призначений для безпечної фіксації, підіймання або перевезення вантажів, не є навантажувачем. Не призначений для перевезення людей. Не є транспортним засобом або візком. Виробник: Haulotte Group. Торговельна марка: Haulotte. Країна виробництва: FR» заявлено до митного оформлення за кодом 8428909000 згідно з УКТ ЗЕД.

До вказаної МД були додані наступні документи: рахунок-фактуру (інвойс) М2000051 від 26.10.2023, автотранспортну накладну №26102301 від 26.10.2023, документ, що підтверджує вартість перевезення товару №110 від 27.10.2023, доповнення до зовнішньоекономічного контракту №1, 2, 3, 4, 5, 5/1, 6, 7, зовнішньоекономічний контракт №10/01-09 від 10.01.2009, договір про перевезення №0114-01 від 25.04.2016, технічну документацію, митну декларацію країни відправлення.

Однак, 02.11.2023 Волинською митницею прийнято рішення про визначення коду товару №КТ-UA205000-0059-2023, яким Товар №1 класифіковано наступним чином:

- візки самохідні з дизельним двигуном внутрішнього згоряння, оснащені підіймальним обладнанням, що використовуються для підйому людей на будівництві, монтажних (малярних) роботах, бувші у використанні: підйомники самохідні дизельні колінчастого типу, оснащений стріловим піднімальним механізмом, бувші у використанні, 2012р.: HAULOTTE HA16Х, заводський №AD124047, №AD124793, робоча висота підйому -15,45м, вантажопідйомність - 230кг, швидкість пересування 1,5-6км/год. Торговельна марка: Haulotte. Виробник: «HAULOTTE GROUP, Франція», визначено за кодом 8427201900 згідно УКТ ЗЕД.

Також відповідачем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2023/033767.

Позивач не погодився з правомірністю прийнятого відповідачем рішення про визначення коду задекларованого товару, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що при прийняті оскаржуваного рішення про визначення коду товару від 31.10.2023 №КТ-UА205000-0058-2023, взагалі не надано жодного повідомлення, в якому було б обґрунтовано наявність виявлених митницею порушень правил класифікації з боку декларанта, не надано належних та допустимих доказів, та жодних висновків експертних досліджень, на підтвердження висновків щодо помилковості визначення позивачем коду товарів за УКТЗЕД та щодо того, що вказаному товару відповідає код 8427201900 (Автонавантажувачi з вилковим захватом; iншi навантажувачi та вiзки, оснащенi пiдiймальним чи вантажно-розвантажувальним обладнанням), що свідчить про безпідставність прийняття спірного рішення.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів висновує наступне.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Частиною першою статті 5 МК України регламентовано, що державна митна політика - це система принципів та напрямів діяльності держави у сфері захисту митних інтересів та забезпечення митної безпеки України, регулювання зовнішньої торгівлі, захисту внутрішнього ринку, розвитку економіки України та її інтеграції до світової економіки. Державна митна політика є складовою частиною державної економічної політики.

Указом Президента України від 17.05.2002 №466/2002 «Про приєднання України до Міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів» Україна приєдналась до вказаної системи.

Згідно п. «а» статті 3 Міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів (дата підписання: 14 червня 1983 року), що є частиною національного законодавства, Договірна Сторона Конвенції зобов`язується, що її митно-статистичні номенклатури будуть відповідати Гармонізованій системі з моменту набуття чинності справжньої Конвенції по відношенню до цієї Сторони. Тим самим вона зобов`язується по відношенню до своєї номенклатури митних тарифів і статистичної номенклатури: використовувати всі товарні позиції і субпозиції Гармонізованої системи, а також цифрові коди, що відносяться до них, без яких-небудь доповнень або змін; застосовувати основні правила класифікації для тлумачення Гармонізованої системи, а також всі примітки до розділів, груп і субпозицій і не змінювати об`єм розділів, груп, товарних позицій і субпозицій Гармонізованої системи; дотримуватись порядку кодування, прийнятий в Гармонізованій системі.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3, 4, 6 Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД додатку до Закону України «Про Митний тариф України» від 19.09.2013 №584-VII, класифікація товарів в УКТ ЗЕД здійснюється за такими правилами.

Так, назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТЗЕД; для юридичних цілей класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого, відповідно до таких правил:

(a) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який виріб стосується також некомплектного чи незавершеного виробу за умови, що він має основну властивість комплектного чи завершеного виробу. Це правило стосується також комплектного чи завершеного виробу (або такого, що класифікується як комплектний чи завершений згідно з цим правилом), незібраного чи розібраного;

(b) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який матеріал чи речовину стосується також сумішей або сполук цього матеріалу чи речовини з іншими матеріалами чи речовинами. Будь-яке посилання на товар з певного матеріалу чи речовини розглядається як постання на товар, що повністю або частково складається з цього матеріалу чи речовини. Класифікація товару, що складається більше ніж з одного матеріалу чи речовини, здійснюється відповідно до вимог правила 3.

У разі коли згідно з правом 2 (b) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд (prima facie) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином:

(a) перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис. Проте в разі коли кожна з двох або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, що входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, або лише частини товарів, що надходять у продаж у наборі для роздрібної торгівлі, такі товарні позиції вважаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо в одній з них подається повніший або точніший опис цього товару;

(b) суміші, багатокомпонентні товари, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, товари, що надходять у продаж у наборах для роздрібної торгівлі, класифікація яких не може здійснюватися згідно з правилом 3 (а), повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, який визначає основні властивості цих товарів, за умови, що цей критерій можна застосувати;

(c) товар, класифікацію якого не можна здійснити відповідно до правила 3 (а) або 3 (b), повинен класифікуватися в товарній позиції з найбільшим порядковим номером серед номерів товарних позицій, що розглядаються.

Для юридичних цілей класифікація товарів у товарних підпозиціях, товарних категоріях і товарних підкатегоріях здійснюється відповідно до назви останніх, а також приміток, які їх стосуються, з урахуванням певних застережень (mutatis mutandis), положень вищезазначених правил за умови, що порівнювати можна лише назви одного рівня деталізації. Для цілей цього правила також можуть застосовуватися відповідні примітки до розділів і груп, якщо в контексті не зазначено інше.

Метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів (частина перша статті 246 МК України).

Митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи ( ч. 3 ст.318 МК України).

Відповідно до положень статті 67, 68 МК України Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України.

В УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів.

Для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев`ятий та десятий знаки цифрового коду.

Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТ ЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).

Ведення УКТ ЗЕД здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Ведення УКТ ЗЕД передбачає: 1) відстеження та облік змін і доповнень до Гармонізованої системи опису та кодування товарів, пояснень та інших рішень щодо її тлумачення, що приймаються Всесвітньою митною організацією; 2) підготовку пропозицій щодо внесення змін до УКТ ЗЕД; 3) деталізацію УКТ ЗЕД на національному рівні та введення додаткових одиниць виміру; 4) забезпечення однакового застосування всіма митними органами правил класифікації товарів; 5) прийняття рішень щодо класифікації та кодування товарів в УКТ ЗЕД у складних випадках; 6) розроблення пояснень і рекомендацій до УКТ ЗЕД та забезпечення їх опублікування; 7) своєчасне ознайомлення суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності з рішеннями та інформацією (крім тих, що є конфіденційними) щодо питань класифікації товарів та про застосування УКТ ЗЕД; 8) здійснення інших функцій, необхідних для ведення УКТ ЗЕД.

За правилами частин першої-п`ятої статті 69 МК України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

На вимогу посадової особи митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них.

У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари.

Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.

Відповідно до частини сьомої статті 69 МК України рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов`язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням митного органу щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

При цьому, висновки інших органів, установ та організацій щодо визначення кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД при митному оформленні мають інформаційний або довідковий характер (ч. 8 ст. 69 МК України).

Аналізуючи вказані положення суд першої інстанції вірно зазначив, що класифікацію товарів за УКТ ЗЕД здійснює особа, яка подає митну декларацію. У свою чергу, митний орган здійснює контроль за такою класифікацією і може самостійно визначити код задекларованого товару лише в тому разі, коли виявить порушення правил класифікації з боку декларанта. Повноваження митного органу щодо самостійного визначення коду товару не є дискреційними та обумовлені виключно наявністю порушення правил класифікації з боку декларанта.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №826/7208/16.

Відповідно до частини першої статті 69 МК України, товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

Частиною другою статті 69 МК України визначено, що митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

Згідно з частиною п`ятою статті 69 МК України, під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.

Згідно правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 17.04.2018 року у справі №810/2823/17 «...Класифікація товарів для цілей митного оформлення відбувається згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), яка побудована на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів (ГС) та Комбінованої номенклатури Європейського Союзу (КН ЄС), відповідно до статті 311 Митного кодексу України.

Порядок ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року №428, відповідно до пункту 2 якої УКТ ЗЕД, є товарною номенклатурою Митного тарифу, затвердженого Законом України «Про Митний тариф України», що використовується для цілей тарифного та інших видів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, ведення статистики зовнішньої торгівлі, здійснення митного оформлення товарів. Змістом частини 5 статті 69 МК України визначено, що у разі наявності складного випадку класифікації товару у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару, при виникненні суперечностей щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, необхідно застосовувати спеціальні знання, проводити дослідження».

Верховний Суд за результатами розгляду справи вважає, що класифікацію товарів за УКТ ЗЕД здійснює особа, яка подає декларацію. Орган доходів і зборів здійснює контроль за такою класифікацією і може самостійно визначити код задекларованого товару лише у тому разі, коли виявить порушення правил класифікації з боку декларанта. Повноваження митного органу щодо самостійного визначення коду товару не є дискреційними та обумовлені виключно наявністю порушення правил класифікації з боку декларанта.

Суд зазначає, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій щодо самостійного визначення коду товару, оскільки жодного експертного дослідження митним органом не проводилося..».

Відтак, позивач самостійно, на підставі документів, наданих виробником виходячи з назви товарної позиції та опису товару, користуючись Основними правилами інтерпретації УКТ ЗЕД до Закону України «Про Митний тариф України», визначив код згідно з УКТ ЗЕД 8428909000 «Iншi машини та пристрої для пiдiймання, перемiщення, навантажування або розвантажування (наприклад, лiфти, ескалатори, конвеєри, канатнi дороги): Інше обладнання: Інше).

Судом встановлено, що з технічних характеристик площадки для підіймання людей та ведення малярних і будівельних робіт вбачається, що підйомник дизельний стріловий самохідний, колінчастого типу, б/в, 2012 р.в.: Haulotte НА16Х…», призначення для застосування, визначене виробником, а саме «підіймання», а також те, що ці підйомники не є навантажувачами, адже не обладнані штабелювальними пристроями, а також згідно даних виробника не призначені для роботи на нерівній місцевості та не декларувалися з вилковим захватом, а отже не мають застосувань (засобів, приладдя, кріплень, хватів) для фіксації та піднімання/перевезення вантажу не є транспортними засобами або технологічним транспортом, не пристосовані для перевезення людей або вантажу, що виключає їх класифікацію як візки.

Отже, наведений Відповідачем опис товарів суперечить основним характеристикам товару, а також його цільовому призначенню, а тому класифікацію даного товару необхідно проводити за 1 та 6 правилом інтерпретації класифікації товарів за кодом 8428909000 згідно із УКТ ЗЕД (ставка мита 0 %), як інші одноківшові підйомники.

Колегія суддів зазначає, щодо товарної позиції 8428 «Інші машини та пристрої для підіймання, переміщення, навантажування або розвантажування (наприклад, ліфти, ескалатори, конвеєри, канатні дороги)», крім підіймальних та вантажо-розвантажувальних механізмів товарних позицій 8425-8427, включається широкий ряд машин для механічного переміщення матеріалів, товарів і т.п. (підіймання, переміщення по конвеєру, навантаження, розвантаження і т.п.). Вони включаються до цієї товарної позиції, навіть якщо спеціально призначені для застосування в будь-якій окремій галузі промисловості: у сільському господарстві, металургії і т.п.

До цієї товарної позиції входять підіймальні або вантажно-розвантажувальні (транспортувальні) машини, що зазвичай використовують системи шківів, лебідок чи домкратів, в яких велику питому вагу становлять статичні сталеві конструкції і т.п. Ці статичні елементи конструкцій (наприклад, пілони, спеціально призначені для канатних доріг, і т.п.) включаються до цієї товарної позиції, коли вони постачаються як частини більш-менш укомплектованої вантажно-розвантажувальної (транспортувальної) машини.

Також з матеріалів справи слідує, що відповідно до контракту від 10.01.2009 №10/01-09 купівлі-продажу, укладеного між ТзОВ «Пекканіска» (покупець) та компанією Pekkaniska Оу (Фінлядія) (продавець), його предметом є знаряддя для будівельних робіт та запчастин.

Отже, визначення відповідачем коду товару позивача за кодом 8427201900 УКТ ЗЕД не узгоджується з Поясненнями до УКТ ЗЕД, затвердженими наказом Державної митної служби від 14.07.2020 №256.

Також колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем, при прийняті оскаржуваного рішення про визначення коду товару від 31.10.2023 №КТ-UА205000-0058-2023, взагалі не надано жодного повідомлення, в якому було б обґрунтовано наявність виявлених митницею порушень правил класифікації з боку декларанта, не надано належних та допустимих доказів, та жодних висновків експертних досліджень, на підтвердження висновків щодо помилковості визначення позивачем коду товарів за УКТЗЕД та щодо того, що вказаному товару відповідає код 8427201900 (Автонавантажувачi з вилковим захватом; iншi навантажувачi та вiзки, оснащенi пiдiймальним чи вантажно-розвантажувальним обладнанням), що свідчить про безпідставність прийняття спірного рішення.

Так, зокрема відповідно до ч. 4 ст. 69 МК України, у разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари.

Відповідно до п. 9 розділу ІІІ Порядку роботи відділу митних платежів №650, якщо для вирішення питання класифікації товару виникає потреба в спеціальних знаннях з різних галузей науки, техніки, мистецтвознавства тощо або у використанні спеціального обладнання і техніки, то митний орган може звернутися до спеціалізованого митного органу з питань експертного забезпечення або до іншої експертної установи (організації).

Залучення спеціалізованого митного органу з питань експертного забезпечення або іншої експертної установи (організації) здійснюється у разі: виникнення необхідності ідентифікації або лабораторної перевірки характеристик товарів, визначальних для їх класифікації; виникнення складних питань при класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує експертних досліджень.

З матеріалів справи слідує, що апелянтом прийнято оскаржуване рішення без залучення експертної установи, чи звернення до спеціалізованого митного органу з питань експертного забезпечення.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 МК України у разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов`язків посадових осіб органів доходів і зборів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь органу доходів і зборів, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Перевіривши правомірність прийнятого відповідачем рішення згідно до вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що рішення про визначення коду товару від 02.11.2023 №КТ-UА205000-0059-2023 вказаним вище критеріям не відповідає, тому є протиправним та підлягає скасуванню, а адміністративний позов задоволенню з наведених вище підстав.

Щодо судових витрат.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 3028,00 грн підлягає стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 000 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до суду подано копію договору про надання правничої (правової) допомоги від 01.01.2020 №1-010120, акт надання послуг №208-1-010120 від 03.05.2024 до договору про надання правничої (правової) допомоги від 01.01.2020 №1-010120, рахунок-фактуру №208 від 03.05.2024, платіжне доручення №4259 від 03.05.2024 на суму 10000 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

З позиції суду розмір витрат на правову допомогу має бути співмірним зі складністю спору та виконаним адвокатом обсягом робіт; витраченим часом, ціною позову, значенням справи для сторони, в тому числі впливом на репутацію позивача, публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, що відповідає позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 23.04.2019 у справі №826/9047/16 (касаційне провадження №К/9901/5750/19).

Як було вказано вище, при визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, що відповідає позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 23.04.2019 у справі №826/9047/16 (касаційне провадження №К/9901/5750/19).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено в рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

Апеляційний суд зазначає, що у провадженні судів перебувало декілька аналогічних позовів ТОВ «ПЕККАНІСКА» до митних органів про скасування рішення про визначення коду товару.

Колегія суддів зауважує, що правова позиція відповідача у справах не змінювалася, необхідності вивчати додаткові джерела права під час підготовки позовної заяви не було, оскільки представник позивача був обізнаний із позицією відповідача, законодавством, яким регулюється спір у справі, документами та доводами, якими відповідач обґрунтовував свої вимоги й інші обставини, а отже підготовка цієї справи не вимагала великого обсягу юридичної й технічної роботи.

Крім цього, з урахуванням предмету позову, зазначена справа є справою незначної складності.

Отже, ураховуючи наведене вище, прийнята судом до відшкодування сума витрат на професійну правову допомогу адвоката у розмірі 5000 є необґрунтованою та підлягає зменшенню.

З урахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності, змісту і обсягу наданих послуг, витраченого адвокатом часу, належним є розмір відшкодування понесених позивачем судових витрат на оплату правничої допомоги адвоката у 2500 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції слід змінити в частині розміру витрат на правову допомогу.

В іншій частині, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява №65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), Проніна проти України (заява №63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява №4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).

Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Волинської митниці - задовольнити частково.

Змінити рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року у справі №140/4886/24, виклавши абзац третій резолютивної частини наступним чином:

«Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕККАНІСКА» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судові витрати у сумі 5528 (п`ять тисяч п`ятсот двадцять вісім ) грн 00 коп.

В решті рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року у справі № 140/4886/24 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді О. М. Гінда В. В. Ніколін