Ухвала

від 16.04.2025 по справі 320/32843/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

16 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 320/32843/24

адміністративне провадження № К/990/15542/25

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О. О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2025 року у справі №320/32843/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФ-ГАРАНТ» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОФ-ГАРАНТ» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у місті Києві, Державної податкової служби України, в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у місті Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних рішення: № 10793653/39029488 від 27.03.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної №4 від 31.12.2023; № 10784684/39029488 від 26.03.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної №5 від 31.12.2023; № 10802024/39029488 від 28.03.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної №6 від 31.12.2023; №10819416/39029488 від 01.04.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної №1 від 31.01.2024; №10830106/39029488 від 02.04.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної №2 від 31.01.2024; №10830105/39029488 від 02.04.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної №3 від 31.01.2024; №10838716/39029488 від 03.04.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної №4 від 31.01.2024; №10830104/39029488 від 02.04.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної №5 від 31.01.2024; №10847881/39029488 від 04.04.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної №6 від 31.01.2024; №10848013/39029488 від 04.04.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної №1 від 29.02.2024; №10848015/39029488 від 04.04.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної №2 від 29.02.2024; №10848014/39029488 від 04.04.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної №3 від 29.02.2024; №10856219/39029488 від 05.04.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної №4 від 29.02.2024; №10863016/39029488 від 08.04.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної №5 від 29.02.2024; №10871225/39029488 від 09.04.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної №6 від 29.02.2024; №10856218/39029488 від 05.04.2022 про відмову в реєстрації податкової накладної №7 від 29.02.2024; №11083734/39029488 від 21.05.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної №1 від 31.03.2024; №11083731/39029488 від 21.05.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної №2 від 31.03.2024; №11083728/39029488 від 21.05.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної №3 від 31.03.2024; №11083730/39029488 від 21.05.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної №4 від 31.03.2024; №11083732/39029488 від 21.05.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної №5 від 31.03.2024; №11083733/39029488 від 21.05.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної №6 від 31.03.2024; №11083729/39029488 від 21.05.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної №7 від 31.03.2024; №11083725/39029488 від 21.05.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної №1 від 15.04.2024; №11083726/39029488 від 21.05.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної №2 від 15.04.2024; №11083727/39029488 від 21.05.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної №3 від 15.04.2024; №11083724/39029488 від 21.05.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної №4 від 15.04.2024; №11083723/39029488 від 21.05.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної №5 від 15.04.2024; №11083722/39029488 від 21.05.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної №6 від 15.04.2024; №11122236/39029488 від 28.05.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної №7 від 23.04.2024; №11122235/39029488 від 28.05.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної №8 від 23.04.2024; №11130944/39029488 від 29.05.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної №3 від 03.05.2024; №11136741/39029488 від 30.05.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної №4 від 11.05.2024;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, подані Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОФ-ГАРАНТ» фактичною датою їх подання: податкову накладну №4 від 31.12.2023, податкову накладну №5 від 31.12.2023, податкову накладну №6 від 31.12.2023, податкову накладну №1 від 31.01.2024, податкову накладну №2 від 31.01.2024, податкову накладну № 3 від 31.01.2024, податкову накладну №4 від 31.01.2024, податкову накладну №5 від 31.01.2024, податкову накладну №6 від 31.01.2024, податкову накладну №1 від 29.02.2024, податкову накладну №2 від 29.02.2024, податкову накладну №3 від 29.02.2024, податкову накладну №4 від 29.02.2024, податкову накладну №5 від 29.02.2024, податкову накладну №6 від 29.02.2024, податкову накладну №7 від 29.02.2024, податкову накладну №1 від 31.03.2024, податкову накладну №2 від 31.03.2024, податкову накладну №3 від 31.03.2024, податкову накладну №4 від 31.03.2024, податкову накладну №5 від 31.03.2024, податкову накладну №6 від 31.03.2024, податкову накладну №7 від 31.03.2024, податкову накладну №1 від 15.04.2024, податкову накладну №2 від 15.04.2024, податкову накладну №3 від 15.04.2024, податкову накладну №4 від 15.04.2024, податкову накладну №5 від 15.04.2024, податкову накладну №6 від 15.04.2024, податкову накладну №7 від 23.04.2024, податкову накладну №8 від 23.04.2024, податкову накладну №3 від 03.05.2024, податкову накладну №4 від 11.05.2024.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25.10.2024, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2025, позов задоволено.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) установлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У касаційній скарзі скаржник покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу для відкриття касаційного провадження та зазначає, що судом апеляційної інстанції прийнято рішення без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 20.04.2021 у справі №820/445/16, від 02.10.2018 у справі №820/159/16, від 21.07.2020 у справі №820/1053/16, від 23.07.2021 у справі №640/15649/19, від 20.08.2020 у справі №826/5743/14, від 17.04.2020 у справі №826/4721/15.

Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права; безпосередній висновок судів попередніх інстанцій, який такому суперечить; обґрунтування подібності правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

Водночас Верховний Суд звертає увагу на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Подана касаційна скарга фактично містить лише виклад обставин справи, цитати нормативних актів та незгоду з рішеннями судів попередніх інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Фактично доводи касаційної скарги зводяться до того, що, на переконання скаржника, суди попередніх інстанцій неправильно оцінили наявні у матеріалах справи докази.

Крім того, звертаючись з касаційною скаргою скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції не надав повну оцінку усім доказам та обставинам справи. Ураховуючи те, що касаційна скарга містить посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, доводи щодо неповної оцінки доказів не можуть бути самостійною підставою для відкриття касаційного провадження.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2025 року у справі №320/32843/24 повернути скаржнику.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя О. О. Шишов