Постанова

від 10.01.2008 по справі 3/345а/16а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/345а/16а

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 698-166, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

 "10" січня 2008 р.                                                  Справа № 3/345а

« 10 »    січня  2008 року                                                           справа №  3/345а/16а

09 год. 30 хв.

За позовом  Відкритого акціонерного товариства „САН ІнБев Україна” м.Київ, вул.Боженка, 87

до    Державної податкової інспекції у місті Чернігові м.Чернігів, вул.Кирпоноса, 28

про  визнання нечинним податкового повідомлення-рішення   

Суддя               В. М. Репех

За участю секретаря судового засідання  Карнабеда Т. О.   

Представники сторін :

від позивача: Братерський Г. М. –молодший регіональний юрисконсульт ВАТ „САН ІнБев Україна”, довіреність № 82 від 28.09.2007р.

Хухрянська В. І. –представник ВАТ „САН ІнБев Україна”, довіреність № 10 від 09.01.2008р.

від відповідача: Заріцька А. С. –головний держподатревізор-інспектор сектору акцизного збору управління оподаткування аудиту юридичних осіб ДПА в Чернігівській області, довіреність № 9635/9/10/-010 від 23.11.2007р.

Кузьменко Г. П. –заступник начальника юридичного відділу ДПІ у м.Чернігові, довіреність № 1175/9/10-010 від 22.02.2007р.

СУТЬ СПОРУ:

          Постанова прийнята після перерви оголошеної в засіданні згідно статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач заявив позов про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Чернігові від 25.09.2007р. №  0004422320/0, яким Чернігівському відділенню Відкритого акціонерного товариства „САН ІНТЕРБРЮ УКРАЇНА” визначено суму податкового зобов'язання шляхом нарахування штрафної ( фінансової ) санкції у розмірі 12358,94 грн. за платежем ПИВО, 3014020400.

25.09.2007р. було здійснено державну реєстрацію внесення змін до установчих документів ВАТ „САН Інтербрю Україна”, які полягали у зміні найменування ВАТ „САН Інтербрю Україна” у ВАТ „САН ІнБев Україна”, що підтверджується статутом, довідкою про включення до ЄДРПОУ, свідоцтвом про державну реєстрацію. Відповідно до абзацу 2 пункту 2.3 статуту ВАТ „САН ІнБев Україна” є правонаступником ВАТ „САН Інтербрю Україна”.

Відкрите акціонерне товариство „САН ІнБев Україна” свої вимоги мотивує невідповідністю оспорюваного акту інспекції вимогам податкового законодавства.         

          Позивач стверджує, що цілком правомірно включав до неоподатковуваних оборотів розрахунку акцизного збору за попередній звітний період ті експортні операції, по яких відбулось відвантаження підакцизної продукції саме в цей попередній звітний період, незважаючи на ту обставину, що фактичне вивезення такої підакцизної продукції за межі митної території України відбулось у наступному звітному періоді.

          Крім того, Товариство вказує на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам чинного законодавства і в частині найменування податкового платежу, зобов”язання за яким визначене позивачу до сплати. Отже, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням позивачу визначено суму податкового зобов”язання в розмірі 12358,94 грн. за платежем „ПИВО, 3014020400”, який ( платіж ) не включений до Закону України „Про систему оподаткування”, не міститься в вичерпному переліку податків і зборів ( обов”язкових платежів ), зазначеному в статтях 14 і 15 Закону України „Про систему оподаткування”.

          В обґрунтування своїх доводів позивач також зазначає, що в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні зазначено, що штрафні санкції застосовані на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону  України  "Про  порядок погашення   зобов'язань  платників  податків  перед  бюджетами  та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р.  N 2181-III.

          Вказаним підпунктом передбачено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму  податкового  зобов'язання  платника  податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту  4.2  статті  4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі  десяти  відсотків  від  суми  недоплати  (заниження  суми податкового   зобов'язання)   за  кожний  з  податкових  періодів, установлених  для  такого  податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи  з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та  закінчуючи  податковим  періодом,  на  який припадає отримання таким    платником    податків    податкового   повідомлення   від контролюючого  органу,  але  не  більше п'ятдесяти відсотків такої суми  та  не  менше  десяти  неоподатковуваних  мінімумів  доходів громадян  сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових  періодів,  що  минули.

Таким чином, на думку позивача, застосування штрафних санкцій за вказаним підпунктом здійснюється лише у випадку донарахування контролюючим органом податкового зобов”язання, яке було занижене платником податків. В той же час, відповідачем не було здійснено донарахування податкового зобов”язання з акцизного збору, а відтак, відсутні і правові підстави для застосування штрафних санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

          Відповідно до підпункту 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону  України  "Про  порядок погашення   зобов'язань  платників  податків  перед  бюджетами  та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р.  N 2181-III у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону,  або коли  норми  різних  законів  чи різних    нормативно-правових   актів   припускають   неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників  податків  або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як  платника  податків,  так  і  контролюючого  органу, рішення приймається на користь платника податків.

          Відповідач позовних вимог не визнає, посилаючись на безпідставність вимог позивача та обґрунтованість прийнятого податкового повідомлення-рішення і відповідність його чинному законодавству. Обґрунтовуючи свої заперечення відповідач вказує на те, що в порушення вимог статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992р. № 18-92 „Про акцизний збір”, пункту 7 Положення про порядок нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору, затвердженого наказом ДПА від 19.03.2001р. № 111 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2001 р. за N 295/5486, Чернігівське відділення ВАТ „САН ІНТЕРБРЮ УКРАЇНА” у періоді, що перевірявся, до неоподатковуваних оборотів розрахунку акцизного збору включило ті експортні операції, по яких відбулося фактичне вивезення підакцизної продукції у наступному звітному періоді.

          Податковий орган зазначає, що в зв”язку з даним порушенням,  товариством у періоді, що перевірявся, занижено податкове зобов”язання з акцизного збору на суму 123589,14 грн. і завищено на суму 127293,20 грн.                                                                                                            

          Отже,  на думку інспекції, відповідно до  підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону  України  "Про  порядок погашення   зобов'язань  платників  податків  перед  бюджетами  та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р.  N 2181-III у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму  податкового  зобов'язання  платника  податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту  4.2  статті  4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі  десяти  відсотків  від  суми  недоплати  (заниження  суми податкового   зобов'язання)   за  кожний  з  податкових  періодів, установлених  для  такого  податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи  з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та  закінчуючи  податковим  періодом,  на  який припадає отримання таким    платником    податків    податкового   повідомлення   від контролюючого  органу,  але  не  більше п'ятдесяти відсотків такої суми  та  не  менше  десяти  неоподатковуваних  мінімумів  доходів громадян  сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових  періодів,  що  минули.

Суд,  вислухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини та докази по справі, встановив наступне:

На підставі направлень № 2067 від 31.08.2007р., № 2181 від 12.09.2007р., виданих Державною податковою інспекцією у м.Чернігові, п.1, п.2 статті 11, статті 11-1 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-XII „Про державну податкову службу в Україні”, із змінами та доповненнями, проведена планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового законодавства Чернігівським відділенням Відкритого акціонерного товариства „САН ІНТЕРБРЮ УКРАЇНА”  ( код ЄДРПОУ 25881243 ) за період з 01.10.2005р. по 30.06.2007р., про що було складено акт перевірки  № 807/23/25881243  від 18.09.2007р.

          Висновок акта мотивований тим,  що в порушення вимог статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992р. № 18-92 „Про акцизний збір”, пункту 7 Положення про порядок нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору, затвердженого наказом ДПА від 19.03.2001р. № 111 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2001 р. за N 295/5486,  Чернігівське відділення ВАТ „САН ІНТЕРБРЮ УКРАЇНА” до неоподатковуваних оборотів розрахунку акцизного збору включає ті експортні операції, по яких відбулося фактичне вивезення підакцизної продукції у наступному звітному періоді, в результаті чого за період з 01.10.2005р. по 30.06.2007р. встановлено заниження податкового зобов”язання на 123589,14 грн. і завищення податкового зобов”язання на 127293,20 грн., в т.ч. по періодах:

          - занижено за квітень 2006р. на 34668,13 грн., травень 2006р. на 33890,67 грн., серпень 2006р. на 2008,91 грн., за листопад 2006р. на 13499,15 грн., за лютий 2007р. на 33492,40 грн., за березень 2007р. на 6029,88 грн.;

          - завищено за червень 2006р. на 55367,29 грн., за липень 2006р. на 1648,30 грн., за вересень 2006р. на 12084,62 грн., за жовтень 2006р. на 2256,33 грн., за грудень 2006р. на 13246,20 грн., за січень 2007р. на 3168,20 грн., за квітень 2007р. на 12226,64 грн., за травень 2007р. на 27295,62 грн.

На підставі акту перевірки № 807/23/25881243  від 18.09.2007р. та відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону  України  "Про  порядок погашення   зобов'язань  платників  податків  перед  бюджетами  та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р.  N 2181-III податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення  від 25.09.2007р. №  0004422320/0, яким Чернігівському відділенню Відкритого акціонерного товариства „САН ІНТЕРБРЮ УКРАЇНА” визначено суму податкового зобов'язання шляхом нарахування штрафної ( фінансової ) санкції у розмірі 12358,94 грн. за платежем ПИВО, 3014020400.

          Не погоджуючись з цим податковим повідомленням-рішенням позивач, звернувшись з позовною заявою, просить визнати його нечинним.

          Підставою застосування штрафних ( фінансових ) санкцій є акт перевірки  від 18.09.2007р. № 807/23/25881243, у якому серед іншого зазначено про порушення позивачем  вимог статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992р. № 18-92 „Про акцизний збір”.

          Згідно з пунктом а статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992р. № 18-92 „Про акцизний збір” об'єктом оподаткування є обороти  з  реалізації  вироблених  в Україні підакцизних товарів (продукції), в тому числі з давальницької сировини, шляхом їх  продажу,  обміну  на інші товари (продукцію, роботи, послуги), безплатної   передачі  товарів  (продукції)  або  з  частковою  їх оплатою,   а   також   обсяги  відвантажених  підакцизних  товарів (продукції),  виготовлених  з  давальницької сировини.

          Відповідно до статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992р. № 18-92 „Про акцизний збір” акцизний збір не справляється з товарів,  що  були вивезені (експортовані) платником акцизного збору за  межі  митної території України.  Товари вважаються   вивезеними   (експортованими)   платником податку за межі митної території України в разі, коли їх вивезення (експортування)  засвідчене  належно  оформленою  митною вантажною декларацією.

          Пунктом 7.1 Положення про порядок нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору, затвердженого наказом ДПА від 19.03.2001р. № 111 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2001 р. за N 295/5486, встановлено, що акцизний  збір  не  справляється  з  товарів,  що  були вивезені  (експортовані)  платником акцизного збору за межі митної території  України.  Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, коли їх вивезення  (експортування)  засвідчене, зокрема, оригіналом   п'ятого   аркуша  ("примірник  для  декларанта") вантажної  митної  декларації форми МД-2 (МД-3), що є її складовою частиною,  виданого  митним  органом  під  час  здійснення митного оформлення  експорту  підакцизної  продукції,  на якому зазначеним митним органом за зверненням платника податку вчиняється напис про фактичне  вивезення  експортованої  підакцизної  продукції за межі митної    території    України,    який   засвідчується   підписом відповідальної посадової особи і гербовою печаткою митного органу. Такий   напис  вчиняється  митним  органом,  що  здійснював  митне оформлення  експорту  підакцизної  продукції, лише після одержання від  митного  органу,  розташованого  на  митному кордоні України, через   який   здійснювалося   вивезення   підакцизної  продукції, офіційного  повідомлення  про фактичне вивезення цієї продукції за межі  митної  території  України  у повному обсязі.

          Платники акцизного збору не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним, подають до органів державної податкової служби за місцем реєстрації розрахунок за формою згідно з додатком 1 до Положення про порядок нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору ( пункт 4.1 Положення ).

          Враховуючи те, що податкові зобов”язання з акцизного збору формуються підприємством за підсумками звітного місячного періоду на основі даних бухгалтерського обліку, то до неоподатковуваних оборотів розрахунку акцизного збору мають бути включені такі експортні операції , по яких відбулося вивезення підакцизної продукції, що підтверджено відповідною вантажною митною декларацією.

          Законом України від 16 квітня 1991 року N 959-XII „Про зовнішньоекономічну діяльність” визначено, експорт (експорт  товарів)  -  продаж  товарів   українськими суб'єктами  зовнішньоекономічної  діяльності  іноземним  суб'єктам господарської діяльності (у тому  числі  з  оплатою  в  негрошовій формі)  з  вивезенням  або  без вивезення цих товарів через митний кордон України,  включаючи реекспорт  товарів.  При  цьому  термін реекспорт  (реекспорт  товарів) означає продаж іноземним суб'єктам господарської діяльності та вивезення за межі України товарів,  що були  раніше  імпортовані  на  територію  України. Момент   здійснення  експорту  (імпорту)  -  момент  перетину товаром  митного  кордону  України або переходу права власності на зазначений  товар,  що експортується чи імпортується, від продавця до  покупця.

          Відповідно до статті 1 Закону України від 25 червня 1991 року N 1251-XII будь-які податки   і   збори   (обов'язкові   платежі),   які запроваджуються  законами  України,  мають  бути включені до цього Закону.  

          Статтею 2 Закону України від 25 червня 1991 року N 1251-XII визначено, що під податком  і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок  до бюджету   відповідного   рівня  або  державного  цільового  фонду, здійснюваний платниками у порядку і  на  умовах,  що  визначаються  законами України про оподаткування.

          Згідно зі статтею 13 Закону N 1251-XII в Україні справляються загальнодержавні і місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), вичерпний перелік яких міститься у статтях 14 і 15 цього Закону.

          Податки і  збори (обов'язкові платежі),  справляння  яких  не передбачено   Законом України від 25 червня 1991 року N 1251-XII,  крім  визначених  Законом України "Про джерела фінансування дорожнього господарства України", сплаті  не  підлягають.

          Оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням позивачу визначено суму податкового зобов”язання в розмірі 12358,94 грн. за платежем „ПИВО, 3014020400”, який ( платіж ) не включений до Закону України „Про систему оподаткування”, не міститься в вичерпному переліку податків і зборів ( обов”язкових платежів ), зазначеному в статтях 14 і 15 Закону України „Про систему оподаткування”.

          Відповідно до 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону  України  "Про  порядок погашення   зобов'язань  платників  податків  перед  бюджетами  та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р.  N 2181-III у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму  податкового  зобов'язання  платника  податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту  4.2  статті  4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі  десяти  відсотків  від  суми  недоплати  (заниження  суми податкового   зобов'язання)   за  кожний  з  податкових  періодів, установлених  для  такого  податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи  з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та  закінчуючи  податковим  періодом,  на  який припадає отримання таким    платником    податків    податкового   повідомлення   від контролюючого  органу,  але  не  більше п'ятдесяти відсотків такої суми  та  не  менше  десяти  неоподатковуваних  мінімумів  доходів громадян  сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових  періодів,  що  минули.

          Таким чином, застосування штрафних санкцій за вказаним підпунктом здійснюється лише у випадку донарахування контролюючим органом податкового зобов”язання, яке було занижене платником податків. В той же час, відповідачем не було здійснено донарахування податкового зобов”язання з акцизного збору, а відтак, відсутні і правові підстави для застосування штрафних санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

          Згідно підпункту 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону  України  "Про  порядок погашення   зобов'язань  платників  податків  перед  бюджетами  та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р.  N 2181-III у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону,  або коли  норми  різних  законів  чи різних    нормативно-правових   актів   припускають   неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників  податків  або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як  платника  податків,  так  і  контролюючого  органу, рішення приймається на користь платника податків.

          Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна  сторона  повинна  довести  ті  обставини,  на  яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

          Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб”єкта владних повноважень обов”язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          Відповідач не довів суду правомірність свого повідомлення-рішення  та не надав достатніх і необхідних доказів на підтвердження своїх заперечень на позов.

При таких обставинах, враховуючи вищезазначене, позов підлягає задоволенню.

          Керуючись  ст.ст. 69, 70, 71, 72, 86, 87, 94, 158, 160-163, 167, 186, 254, 255, пунктом 6 розділу VII  Кодексу адміністративного судочинства України суд, –  

ПОСТАНОВИВ:

          Позовні вимоги задовольнити.

          Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення  Державної податкової інспекції у м.Чернігові від 25.09.2007р. №  0004422320/0, яким Чернігівському відділенню Відкритого акціонерного товариства „САН ІНТЕРБРЮ УКРАЇНА” визначено суму податкового зобов'язання шляхом нарахування штрафної ( фінансової ) санкції у розмірі 12358,94 грн. за платежем ПИВО, 3014020400.

          Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства „САН ІнБев Україна” ( м.Київ, вул.Боженка, 87, п/р 26008003105800 в АБ „ІНГ банк Україна” м.Київ )  3,40 грн. судових витрат.  

          Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України  заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

          Згідно статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

          Якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк,  встановлений  цим Кодексом,  постанова  суду  першої  інстанції  набирає законної сили після закінчення цього строку.

          У  разі  подання  апеляційної скарги судове рішення,  якщо його  не  скасовано,  набирає  законної  сили   після   закінчення апеляційного розгляду справи.

          Постанова суду,  яка набрала законної сили,  є обов'язковою для осіб,  які беруть  участь  у  справі,  для  їхніх правонаступників,  а також для всіх органів,  підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

          Обставини,  які  були  встановлені постановою,  що набрала законної  сили,  в  одній  адміністративній   справі   не   можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

          Суддя                                                                                                В. М. Репех

          Повний текст постанови підписаний