Постанова від 15.04.2025 по справі 199/1520/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3862/25 Справа № 199/1520/23 Суддя у 1-й інстанції - Покопцева Д. О. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2025 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.

суддів Макарова М.О., Свистунової О.В.

за участю секретаря Кошара О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 31 грудня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання на території України, заінтересована особа Головне управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області,-

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська із заявою про встановлення факту постійного проживання на території України, заінтересована особа Головне управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області.

В обґрунтування вимог заяви ОСОБА_1 посилався на те, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Псков Псковської області на території російської федерації. У віці 40 днів мати заявника ОСОБА_2 перевезла його до своїх батьків у м.Жовті Води Дніпропетровської області, де він прожив усе дитинство, відвідував дитячий садок, школу. У 2014 році він навчався у коледжі до 2017 року, коли його відрахували через неможливість надати документи, зокрема паспорт громадянина України. Його мати ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заявник з метою оформлення паспорту громадянина України звернувся до Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, але отримав відмову, оскільки за результатами перевірки не встановлено його належність до громадянства України та наявна необхідність встановити факт проживання його матері ОСОБА_2 на території України. На підставі викладеного ОСОБА_1 просив суд встановити факт постійного проживання на території України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки м. Жовті Води Дніпропетровської області, по дату смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , у тому числі і станом на 24 серпня 1991 року включно; встановити факт постійного проживання на території України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з дня його народження.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 17 лютого 2023 року цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання на території України, заінтересована особа Головне управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області передано на розгляд до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська (а.с.17).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 31 грудня 2024 року задоволено заяву ОСОБА_1 . Встановлено факт постійного проживання на території України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки м. Жовті Води Дніпропетровської області, по дату смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , у тому числі і станом на 24 серпня 1991 року включно. Встановлено факт постійного проживання на території України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з дня його народження.

В апеляційній скарзі Головне управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області просить рішення суду від 31грудня 2024року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин у справі, порушення норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Шматько Т.М. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду від 31 грудня 2024 року залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Звернувшись до суду із вказаною заявою, ОСОБА_1 просив суд встановити факт постійного проживання на території України його матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки м. Жовті Води Дніпропетровської області, по дату її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , у тому числі і станом на 24 серпня 1991 року включно; встановити факт постійного проживання на території України його - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з дня його народження, посилаючись на те, що встановлення вказаного факту йому необхідне для отримання паспорта громадянина України.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції послався на те, що наявність у матері заявника громадянства російської федерації не виключає факт її проживання на території України, а факт проживання заявника після народження на території України також підтверджується рішенням про встановлення опіки від 2000 року, показаннями свідків, документами, що підтверджують його навчання в школі та коледжі.

Однак, погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов них за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, що відповідно до ст.376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, законодавством передбачено встановлення юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться й факти, що породжують право особи на підтвердження належності до громадянства України, зокрема постійного проживання на території України.

Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України Про громадянство України є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону.

У статті 3 Закону України Про громадянство України встановлено належність до громадянства України. Відповідно до цієї статті громадянами України є:

1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; 2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України Про громадянство України (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав; 3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис громадянин України, та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України; 4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.

У частині другій цієї статті вказано, що особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, - з моменту внесення відмітки про громадянство України.

Встановлення належності особи до громадянства України це - визнання особи громадянином України відповідно до статті 3 Закону України Про громадянство України, але яка з тих чи інших причин досі не має паспорта громадянина України та не є громадянином іншої держави.

З метою організації виконання Закону України Про громадянство України Указом Президента України від 27 березня 2001 року №215, зокрема, затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень.

Так, цим Порядком відповідно до Закону України Про громадянство України визначено перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України.

Згідно з пунктом 7 Порядку встановлення належності до громадянства України стосується: а) громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року; б) осіб, які за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягли повноліття і батьки яких належать до категорій, зазначених у підпункті "а" цього пункту; в) осіб, які за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягли повноліття та виховувалися в державних дитячих закладах України.

Для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, подає до територіального органу Державної міграційної служби України за місцем проживання: а) заяву про встановлення належності до громадянства України; б) копію паспорта громадянина колишнього СРСР. У разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального підрозділу Державної міграційної служби України про встановлення особи та про те, що за станом на 24 серпня 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт); в) судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.

Для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 Закону особа, яка проживала на території України за станом на 13 листопада 1991 року і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її проживання в Україні на зазначену дату, подає до територіального органу Державної міграційної служби України за місцем проживання (пункт 9 Порядку): а) заяву про встановлення належності до громадянства України; б) копію паспорта громадянина колишнього СРСР. У разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального підрозділу Державної міграційної служби України про встановлення особи та про те, що за станом на 13 листопада 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт); в) судове рішення про встановлення юридичного факту проживання особи на території України за станом на 13 листопада 1991 року.

Отже, встановлення факту постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання на території України за станом на 13 листопада 1991 року особи, яка не була громадянином іншої держави, є підставою для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 або 2 статті 3 Закону України Про громадянство України, і такий факт може бути встановлено на підставі судового рішення.

У статті 8 Закону передбачено порядок набуття громадянства України за територіальним походженням, згідно з яким особа (іноземець або особа без громадянства), яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України Про правонаступництво України, або яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), а також її неповнолітні діти мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.

Для оформлення набуття громадянства України в установленому порядку разом із заявою (клопотанням) про набуття громадянства України подається: особою без громадянства - декларація про відсутність іноземного громадянства; іноземцем - зобов`язання припинити іноземне громадянство.

Для оформлення набуття громадянства України замість зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство) може бути подано: 1) іноземцем, якого визнано біженцем або якому надано притулок в Україні, - декларацію про відмову від іноземного громадянства особи, яку визнано біженцем або якій надано притулок в Україні; 2) іноземцем, який постійно проживає в Україні на законних підставах та є громадянином держави, з якою Україна уклала міжнародний договір, що передбачає припинення особою громадянства цієї держави одночасно з набуттям громадянства України, - заяву про зміну громадянства; 3) іноземцем, який в установленому законодавством України порядку проходить (проходив) військову службу за контрактом у Збройних Силах України, його подружжям - декларацію про відмову від іноземного громадянства особи, яка в установленому законодавством України порядку уклала контракт на проходження військової служби у Збройних Силах України, та декларацію про відмову від іноземного громадянства для другого із подружжя; 4) іноземцем із числа осіб, зазначених у частині двадцятій статті 4 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, та його подружжям - декларацію про відмову від іноземного громадянства особи, яка отримала посвідку на тимчасове проживання на підставі частини двадцятої статті 4 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, та декларацію про відмову від іноземного громадянства для другого із подружжя; 5) іноземцем, його подружжям, які є громадянами держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, та зазнали у країні своєї громадянської належності переслідувань, - декларацію про відмову від іноземного громадянства особи, яка зазнала переслідувань, разом із документом, що підтверджує переслідування.

У пункті 25 Порядку передбачено, що для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка постійно проживала до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України Про правонаступництво України, або на інших територіях, що входили під час постійного проживання особи до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону), подає документи, передбачені підпунктами "а"-"в" пункту 24 цього Порядку, а також документ, що підтверджує факт постійного проживання особи на зазначених територіях.

У пункті 44 Порядку визначено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України Про правонаступництво України, або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

У справі встановлено, заявник ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 у місті Пскові російської федерації, про що у книзі актів про народження 1999 року травня місця 12 числа зроблено запис за № 598 (а.с.8).

Батьками заявника ОСОБА_1 у свідоцтві про народження вказані ОСОБА_3 , українець, та ОСОБА_2 , українка (а.с.8).

З листаГоловного Управління Державноїміграційної службиУкраїни уДніпропетровській області від 04 квітня 2023 року №1223/1084-23 вбачається, батько заявника - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , народився у селищі Чечеліївка Петрівського району Кіровоградської області, був документований 30 січня 1998 року паспортом громадянина України зразка 1994 року серії НОМЕР_1 , виданим Жовтоводським МВ УМВС України у Дніпропетровській області у зв`язку із обміном паспорта громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року серії НОМЕР_2 , виданого 05 липня 1978 року Жовтоводським МВВС у Дніпропетровській області (а.с.42).

Батько заявника - ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 22 березня 1979 року по 24 червня 2014 року (а.с.43, 45).

ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_3 помер (а.с.13).

Мати заявника - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , народилася у м.Жовті Води Дніпропетровської області (а.с.9).

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 01 квітня 1982 року документована паспортом громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року серії НОМЕР_3 , виданим Жовтоводським МВВС у Дніпропетровській області (а.с.55).

ОСОБА_2 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 01 березня 1979 року по 06 вересня 1982 року, з 08 липня 1987 року по 08 травня 1990 року, з 16 травня 2006 року по 25 листопада 2008 року (а.с.47).

25 червня 2005 року, повернувшись з рф в Україну, громадянка рф ОСОБА_2 , звернулася до ВГІРФО Жовтоводського МВ УМВС України в Дніпропетровській області із заявою про надання дозволу на імміграцію на підставі п.3 ч.3 ст.4 Закону України Про імміграцію, оскільки вона народилася в Україні (а.с.36).

28 квітня 2006 року ОСОБА_2 отримала дозвіл на імміграцію у вигляді висновку (а.с.37).

Рішення щодо скасування дозволу на імміграцію щодо ОСОБА_2 не приймалося (а.с.36).

28 квітня 2006 року ОСОБА_2 звернулася до ВГІРФО Жовтоводського МВ УМВС України в Дніпропетровській області із заявою про оформлення посвідки на постійне проживання та була документована посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_4 від 28 квітня 2006 року (а.с.36).

17січня 2017року ОСОБА_2 звернулася доГоловного Управління Державноїміграційної службиУкраїни із заявою про обмін посвідки на постійне проживання у зв`язку із непридатністю до використання та була документована посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_5 від 25 січня 2017 року. Рішення щодо скасування вищезазначеної посвідки не приймалося (а.с.36).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла (а.с.10).

З листа Виконкому Жовтоводської міської ради №1/1-496-01-12 від 30 березня 2023 року вбачається, відомості про реєстрацію матері заявника - ОСОБА_2 станом на 24 серпня 1991 року відсутні, оскільки домові книги до органів реєстрації не передавалися, а знаходяться у власника (а.с.45).

У заяві про встановлення фактів заявник ОСОБА_1 зазначав, що він прибув з російської федерації до м.Жовті Води Дніпропетровської області разом із матір`ю, до її батьків, через 40 днів після його народження.

Заявник ОСОБА_1 з 01 вересня 2005 року по 17 червня 2014 року навчався у середній школі № 5 міста Жовті Води Дніпропетровської області та отримав свідоцтво про неповну середню освіту, що підтверджується довідкою Комунального закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Дивосвіт Жовтоводської міської ради №01-43/45 від 06 лютого 2019 року (а.с.11).

01 вересня 2014 року заявник ОСОБА_1 отримав студентський квиток Дніпропетровського транспортно-економічного коледжу (а.с.12).

У картках реєстрації форми А та Б, наданих відділом ведення реєстру територіальної громади Жовтоводської міської ради листом від 30 березня 2023 року №1/1-496-01-12, містяться відомості щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , у період часу з 24 липня 2000 року по 12 листопада 2003 року, та з 16 травня 2006 року по теперішній час (а.с.47).

Листом Генерального Консульства російської федерації у Харкові, Україна, № 197 від 05 липня 2021 року підтверджено наявність російського громадянства у ОСОБА_1 , проте засвідчити його особу не є можливим, у зв`язку з тим, що з питання документування паспортом громадянина російської федерації у встановленому законом порядку заявник не звертався. У листі також зазначено, що було знищено копію заяви ОСОБА_1 про видачу закордонного паспорту у звязку із закінченням строків зберігання (а.с.57).

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин першої та шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У справі встановлено, згідно картки реєстрації форми «А» на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (мати заявника) зазначено, що вона прибула з міста Псков російської федерації 12 квітня 2005 року і була зареєстрована з 16 травня 2006 року за адресою: АДРЕСА_1 , разом із сином ОСОБА_1 , за посвідкою на постійне проживання як іноземна громадянка (а.с.46, 47).

Слід зазначити, відсутність ОСОБА_2 на території України після 1990 року підтверджують відомості, внесені до заяви про видачу паспорта громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року форми - серії НОМЕР_3 , виданого Жовтоводським МВВС у Дніпропетровській області 01 квітня 1982 року на її ім`я, а саме: щодо запиту Псковського МВВС про підтвердження видачі паспорта замість втраченого від 14 лютого 1991 року, Ф14 МВВ м.Пскова, та щодо знищення у зв`язку із приведенням у непридатність 15 лютого 1991року (а.с.55).

Відповідно до картки реєстрації форми «Б» ОСОБА_2 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 01 березня 1979 року по 06 вересня 1982 року, з 08 липня 1987 року по 08 травня 1990 року, з 16 травня 2006 року по 25 листопада 2008 року (а.с.47).

Таким чином, ОСОБА_2 , повернувшись в Україну у 2005 році, та отримавши дозвіл на імміграцію в Україну як громадянка російської федерації, не вважалася громадянкою України, тим самим підтверджуючи факт своєї відсутності на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) на території України.

Належних та допустимих доказів постійного проживання на території України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки м. Жовті Води Дніпропетровської області, станом на 24 серпня 1991 року включно матеріали справи не містять та заявником такі докази суду не надані.

Враховуючи викладене, відсутні підстави для встановлення факту постійного проживання на території України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки м.Жовті Води Дніпропетровської області, станом на 24 серпня 1991 року.

Стосовно вимогзаяви провстановлення фактупостійного проживанняна територіїУкраїни ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,з дняйого народження,слід зазначити, заявник ОСОБА_1 народився у місті Псков російської федерації ІНФОРМАЦІЯ_5 .

ОСОБА_1 не документувався паспортом громадянина України або паспортом будь-якої іншої держави.

У цій заяві ОСОБА_1 зазначив, що встановлення вказаного факту йому необхідне для отримання паспорта громадянина України.

Колегія суддів звертає увагу, чинним законодавством України передбачено встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України Про громадянство України, який є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону.

Враховуючи, що заявник ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , у місті Псков російської федерації, тобто після 24 серпня 1991 року, відсутні правові підстави для встановлення факту його постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року, відповідно до Закону України Про громадянство України.

Встановлення факту постійного проживання на території України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з дати його народження - ІНФОРМАЦІЯ_5 , тобто після ІНФОРМАЦІЯ_8 , не передбачено Законом України Про громадянство України

За таких обставин, враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 31 грудня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головногоуправління Державноїміграційної службиУкраїни вДніпропетровській області задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 31 грудня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання на території України, заінтересована особа Головне управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання на території України, заінтересована особа Головне управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини постанови

проголошена у судовому засіданні 15 квітня 2025 року.

Повний текст постанови складено 16 квітня 2025 року.

Головуючий суддя І.А.Єлізаренко

Судді М.О.Макаров

О.В. Свистунова