Ухвала

від 15.04.2025 по справі 645/2106/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 645/2106/25

Провадження № 1-кп/645/355/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2025 р. м. Харків

Фрунзенський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисника обвинуваченого ОСОБА_4

обвинуваченого- ОСОБА_5

представника потерпілої особи ОСОБА_6 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальномупровадженні,внесеномудоЄдиного реєструдосудовихрозслідуваньза №12025221190000035від 06.01.2025р.за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 357 КК України,

встановив:

У провадження Фрунзенського районного суду м. Харкова надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221190000035від 06.01.2025р.за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 357 КК України.

Під час досудового розслідування підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухвалою слідчого судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 01 березня 2025 року, обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 26 квітня 2025 року включно з визначенням застави у розмірі20прожиткових мінімумівдля працездатнихосіб,що становить60560(шістдесяттисяч п`ятсотшістдесят)грн.00коп.Обираючи вказаний запобіжний захід, слідчий суддя виходив з обґрунтованості підозри та недостатності більш м`яких запобіжних заходів для запобігання існуючим ризикам.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні заявив клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 та зазначав про продовження існування ризиків, які були враховані слідчим суддею при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Представник потерпілої особи ОСОБА_6 підтримав клопотання прокурора, вважав доцільним продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував проти задоволення заявленого прокурором клопотання, просив застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, посилаючись на відсутність існування ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав думку свого захисника, заперечував проти клопотання прокурора, зазначив, що хоче і далі проходити військову службу, а тому просить не застосовувати відносно нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Суд, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду щодо заявленого клопотання, приходить до висновку, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст. 12 КПК України,за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Згідно з ч. 1ст. 333 КПКзаходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннямирозділу ІІ цього Кодексуз урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.

Згідно з ч. 1ст. 131 КПКзаходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до п. 9 ч. 2ст. 131 КПКодним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.

Статтею 177 КПКвстановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Отже, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення дієвості кримінального провадження, тобто досягнення його завдань.

На переконання суду, відповідні ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. ВодночасКПКне вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Встановлено, що надані стороною обвинувачення докази доводять обставини, які свідчать про: наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК Україниризик переховуваннявід органів досудового розслідування та/або суду, ризиквчинити інше кримінальне правопорушення.

Так, ризик переховування від органу досудового розслідування/суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким та корисливим злочином, а саме - злочином проти власності, поєднаним з проникненням у приміщення вчинене повторно, вчиненим в умовах воєнного стану, тобто з використанням надзвичайної обстановки для реалізації своєї мети, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років. А отже, очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Зазначена обставина може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. При цьому, ризик втечі повинен оцінюватися й у світлі інших факторів, а тому суд, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_5 у сукупності з іншими обставинами.

Суд вважає доведеним ризик вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки обвинувачений раніше був неодноразово судимий, в тому числі за злочини проти власності.

При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

За таких обставин доводи сторони захисту про недоведеність стороною обвинувачення наявність існування вказаних ризиків не знайшли свого підтвердження під час розгляду клопотання, не є слушними та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на відомостях провадження.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи чи продовжуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

При вирішенні питання про продовження до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім встановлених ризиків кримінального провадження, суд, на підставі наданих сторонами матеріалів, оцінює в сукупності існування інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України.

Так, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, які відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким та корисливим злочином, а саме - злочином проти власності, поєднаним з проникненням у приміщення вчинене повторно, вчиненим в умовах воєнного стану, тобто з використанням надзвичайної обстановки для реалізації своєї мети, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років;дані щодо особи ОСОБА_5 , який неодружений, малолітніх та неповнолітніх дітей, непрацездатних осіб на утриманні не має, зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, а саме вироком Фрунзенського районного суду міста Харкова від 19.11.2019 за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст.185, ч. 2, ст . 185, 70 ч. 1 КК України; вироком Октябрьського районного суду м. Полтави від 25.04.2023 року за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 186, ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 69, ч. 1 ст. 70 КК України; вироком Первомайського міського суду Харківської області від 19.02.2024 за ч. 1 ст. 391, ст. 71 КК України.

Разом з цим, зазначені дані про особу обвинуваченого, не зменшують існування вищезазначених ризиків, оскільки вони існували і на час вчинення дій, а тому вони не утворюють жодних моральних запобіжників, які унеможливлюють при обрані обвинуваченим моделі поведінки, а відтак не здатні на даному етапі кримінального провадження перешкоджати вчинити йому дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

За таких обставин, суд доходить висновку, що з урахуванням характеру та тяжкості злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , сукупність обставин, на підставі яких встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, вказує на недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для забезпечення обвинуваченим виконувати покладені на нього процесуальні обов`язки та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

При цьому суд зазначає, що при оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи, в тому числі особисте зобов`язання не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

Таким чином, суд вважає необхідним продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 на 60 днів, з можливістю застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, у розмірі, визначеному в ухвалі слідчого судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 01.03.2025р., а саме в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) гривень 00 копійок.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 201, 331, 372 КПКУкраїни, суд,

постановив:

Клопотання прокурора у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221190000035від 06.01.2025рза обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 357 КК України про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчийізолятор» на 60 днів до 13 червня 2025 року включно з можливістю застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, у розмірі визначеному в ухвалі слідчого судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 01.03.2025р., а саме в розмірі 20прожиткових мінімумівдля працездатнихосіб,що становить60560(шістдесяттисяч п`ятсотшістдесят)гривень 00копійок.

Встановити строк дії ухвали про тримання під вартою - до 13 червня 2025 року включно.

Ухвала в частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом 7 днів з дня її проголошення, а ОСОБА_5 - в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 16.04.2025р.

Суддя ОСОБА_1