Провадження № 2/470/68/25
Справа № 470/55/25
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2025 року с-ще Березнегувате
Березнегуватський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого судді Орлової С.Ф.,
за участю позивача ОСОБА_1 , секретаря судового засідання Ляшенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні 08 квітня 2025 року в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Березнегуватської селищної ради про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю,
ВСТАНОВИВ:
23 січня 2025 року позивачка звернулася до суду з відповідним позовом до відповідача. В якому зазначила, що в 1998 році сплатила кошти за можливість проживання у житловому будинку, який розташований за адресою АДРЕСА_1 . Даний об`єкт нерухомості був у розпорядженні ОСОБА_2 , яка померла у 2017 році. Остання на той момент доглядала за будинком, при отриманні коштів повідомила, що будь-які правовстановлюючі документи на будинок відсутні і в ньому до моменту своєї смерті проживав та був господарем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (помер у 1997 році). Вона проживає у вищевказаному будинку з 1998 року, за час проживання уклала договори про надання послуг з АТ "Миколаївобленерго", сплачує всі комунальні послуги, здійснила необхідні ремонтно-відновлювальні роботи, які забезпечили збереження будинку у придатному для проживання стані, упорядкувала розбіжності в нумерації в адресі розташування будинку, виготовила технічний паспорт на нього. Однак не може зареєструвати право власності через відсутність правовстановлюючих документів. Посилаючись на те, що вона понад 10 років відкрито та безперервно володіє нерухомим майном, просила суд визнати на нею право власності за набувальною давністю на житловий будинок розташований за адресою АДРЕСА_1 .
Позивачка в судове засідання з`явилась, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд їх задовольнити. Суду пояснила, що у 1994 році переїхала з Грузії на проживання до с.Червонопілля Березнегуватського району Миколаївської області. Спочатку проживала у батьків за адресою АДРЕСА_2 , де зареєстрована дотепер. У 1998 році вона за розпискою, яка на даний час не збереглася, придбала будинок по АДРЕСА_1 . Оскільки його власники на той час померли, кошти за будинок вона сплатила їх родичці ОСОБА_4 , яка передала їй будинкову книгу. Остання обіцяла оформити спадщину та переоформити на неї будинок, але у 2017 році померла. Правовстановлюючі документи за житловий будинок відсутні, право власності не реєструвалось, вона виготовила технічний паспорт, уклала договори на постачання електричної енергії, та з 1998 року з власною родиною постійно проживає у вказаному будинку. На час придбання будинок був пустий та пошкоджений пожежею, її чоловік відремонтував будинок, вони відновили дах, добудували літню кухню. З приводу набуття права власності на будинок вона окрім суду нікуди не зверталася, рішенням Березнегуватської селищної ради було усунуто розбіжності в нумерації будинку, з номера АДРЕСА_3 , оскільки за АДРЕСА_4 зареєстровано будинок сусідів. Посилаючись на викладене та те, що вона відкрито і безперервно володіє житловим будинком майже 20 років позивачка просила суд визнати за нею право власності в порядку набувальної давності, на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований по АДРЕСА_1 .
Відповідач в судове засідання не з`явився, до суду направив клопотання про розгляд справи за відсутності їх представника, проти позовних вимог не заперечував.
Вислухавши пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи та наявні у ній докази суд доходить наступного.
З копії будинкової книги для приписки громадян, що поживають по АДРЕСА_5 поле убачається, що його власником зазначено ОСОБА_5 , 1905 року народження, разом з яким були зареєстровані ОСОБА_6 ,1904 року народження та ОСОБА_3 , 1939 року народження ( а.с.29-31).
Право власності на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 в Березнегуватському бюро технічної інвентаризації Березнегуватської селищної ради не зареєстровано ( а.с.38).
З рішення виконавчого комітету Березнегуватської селищної ради № 473 від 25 липня 2024 року «Про присвоєння адреси житлового будинку» убачається, що розглянувши заяву ОСОБА_1 від 04.07.2024 року щодо присвоєння адреси об`єкта будівництва для самочинно збудованих об`єктів нерухомого майна, розташованого в АДРЕСА_1 , з метою упорядкування правовстановлюючих документів на будинок, було присвоєно адресу об`єкту нерухомого майна житловому будинку з господарськими будівлями і спорудами, в якому проживає позивачка АДРЕСА_1 ( а.с.25).
В позовній заяві та під час судового розгляду позивачка стверджувала, що придбала житловий будинок, сплативши кошти за розпискою, у ОСОБА_2 , яка доводилась родичем померлому власнику будинку ОСОБА_3 .
За інформацією наданою завідувачем Березнегуватською державною нотаріальною конторою Миколаївської області 26.02.2025 року №96/01-16 спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , який помер у 1997 році не заводилась ( а.с.54).
ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , після її смерті спадщину, яка складається зокрема з земельної ділянки площею 6,6 га, прийняли її донька ОСОБА_7 та внук ОСОБА_8 , що підтверджується матеріалами спадкової справи №11/2017 заведеної приватним нотаріусом Баштанського районного нотаріального округу Миколаївської області Бондар Н.В. (а.с.72-135).
З документів, які посвідчують особу позивачки убачається, що вона отримала паспорт громадянина України 15 квітня 2014 року, та з 17 квітня 2014 року зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 (а.с.9-10).
Статтею 15 ЦК Українипередбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно достатті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з положеннями частин першої та четвертоїстатті 344 ЦК Україниособа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Отже, при зверненні до суду з вимогами про визнання за набувальною давністю права власності на нерухоме майно позивач має довести факт існування такого нерухомого майна; відкритість та безперервність володіння ним без правової підстави; добросовісність заволодіння майном; факт володіння спірним майном протягом строку, який складає не менше десяти років.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року, у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18) наведено такі висновки.
Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першійстатті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).
Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістомстатті 2 ЦК Україниє фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.
Проте не будь-який об`єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння має бути законним.
Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно достатті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.
Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.
Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.
Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.
Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьої статті 344ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.
Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у ЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.
Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.
Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.
Відсутність добросовісності в позивача під час заволодіння ним спірним майном звільняє від потреби аналізувати інші умови набуття права власності за набувальною давністю, передбачені статтею 344ЦК України.
В постанові Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі № 214/3083/18 (провадження № 61-4186св21) вказано, що враховуючи положення частин першої та третьоїстатті 1277 ЦК України, слід дійти висновку, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням, у встановленому вказаною статтею порядку. З огляду на викладене, за набувальною давністю може бути визнано право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, а також на майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
З тверджень позивачки слідує, що житловий будинок їй надала ОСОБА_2 , як спадкоємиця майна, що залишилося після смерті господаря будинку ОСОБА_3 , та яка померла у 2017 році не оформивши у встановленому законом порядку спадкові права на нерухоме майно.
В постанові Верховного Суду від 13 квітня 2022 року у справі № 740/3305/20 (провадження № 61-5786св21) зазначено, що сам по собі факт користування позивачем будинком та проведення ремонтних робіт у ньому не є підставою для виникнення у нього права власності за набувальною давністю.
З огляду на викладене вище суд доходить висновку, що позивачкою не доведено добросовісність заволодіння спірним майном, та обставин, які б свідчили, що вона заволоділа житловим будинком саме як власник. Позивачкою не надано належних і допустимих доказів на підтвердження умов на яких їй було надано право вселитися у житловий будинок, так у позові вона зазначала, що сплатила за проживання у будинку, однак в судовому засідання заявляла що придбала будинок, сплативши за нього кошти ОСОБА_2 про що склала розписку, але доказів на підтвердження цих обставин суду не надала.
Також недоведеною є обставина законності об`єкта володіння, яка є однією з необхідних умов для набуття права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, оскільки з досліджених в судовому засіданні доказів убачається, що правовстановлюючі документи на житловий будинок відсутні, а Березнегуватська селищна рада під час упорядкування адреси будинку, розцінювала його як самочинно збудований об`єкт, що позбавляє суд можливості ідентифікувати будинок розташований за адресою АДРЕСА_1 , як об`єкт цивільно-правових відносин. У довідці виданої комунальним підприємством «Березнегуватське бюро технічної інвентаризації» Березнегуватської селищної ради 20.12.2024 року № 303 зазначено про відсутність самовільної забудови, натомість позивачка в судовому засіданні пояснювала, що за час проживання вони здійснили добудову до будинку, побудували погріб, сараї, літню кухню, тобто фактично пред`являючи позов про визнання права власності за набувальною давністю, позивач має на меті набути право власності на самовільно збудоване майно, що суперечить нормам цивільного законодавства.
Надані позивачкою витяги з погосподарських книг та акт обстеження домоволодіння від 06 березня 2024 року, в якому зазначене про тривале проживання ОСОБА_9 у житловому будинку, здійснення його ремонту та сплату за спожиту електроенергію ( а.с. 12-20,24) не є належними і допустимим доказами на підтвердження факту набуття права власності за набувальною давністю.
За змістом частини третьої статті12, частини першої статті81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У частині другійстатті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно з частиною першоюстатті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Відповідно до частин першої, другоїстатті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
З огляду на зазначене суд доходить висновку, що позивачем не доведено всіх умов, передбаченихстаттею 344 ЦК України, необхідних для набуття права власності за набувальною давністю, за такого у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.263-265,268,273 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Березнегуватської селищної ради про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач:
Березнегуватська селищна рада - адреса місцезнаходження: індекс: 56203, Соборно - Миколаївська площа, 10 с ще Березнегувате Баштанський район Миколаївська область, ЄДРПОУ 04375808.
Суддя С. Ф. Орлова
Повний текст рішення суду складено 17 квітня 2025 року.
Суд | Березнегуватський районний суд Миколаївської області |
Дата ухвалення рішення | 17.04.2025 |
Оприлюднено | 18.04.2025 |
Номер документу | 126671330 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них: про приватну власність, з них: визнання права власності |
Цивільне
Березнегуватський районний суд Миколаївської області
Орлова С. Ф.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні