Рішення

від 14.11.2024 по справі 761/34556/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/34556/23

Провадження № 2/761/3571/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Юзькової О.Л.,

при секретарі Марінченко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фліксбус-Україна» про захист прав споживачів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду з позовом про захист прав споживачів. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 27.06.2023 за допомогою сайту https://www.flixbus.ua/ придбала для себе та для своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 квитки на поїздку до Німеччини № 308 71766 94 за які було сплачено 281,28 Євро (11 671,73 грн. по квитанції банку). Прибувши у призначений час для посадки в автобус позивачу було повідомлено, що малолітні діти не можуть здійснити поїздку через те, що їх документи недійсні. До поїздки їх не було допущено. Разом з тим, відповідно до відомостей з закордонних паспортів неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , їх дія продовжена до 19.07.2026 року. За таких обставин позивач залишилась в Києві і була змушена залишити дітей з батьком, для оформлення нових закордонних паспортів. Разом з тим, у зв`язку із необхідністю повернутися до Німеччини позивач придбала нові квитки (з пересадкою). Витрати на придбання становили - 1 800,00 грн. та 2712,06 грн. Через затримку в 12 годин на кордоні позивач не встигла на пересадку. Вартість квитка повернута у розмірі 10% - 270,00 грн. Новий квиток до Німеччини коштував 3 893,00 грн. і за допомогою нього ОСОБА_1 повернулась до Німеччини. В подальшому для поїздки в Україну з метою забрати дітей до Німеччини позивач витратив на квитки суму у розмірі 3 300,00 грн. Для того щоб доїхати з дітьми до Дормунда, де вони навчаються відповідачу сплачено 7 614,00 грн. Таким чином позивачем було понесено матеріальну шкоду у вигляді витрат на квитки та заміну документів дітей 3 076,06 грн.. Також через заміну документів в Німеччині виникли додаткові труднощі пов`язані з переробкою усіх необхідних документів для законного перебування на території Німеччини, що додатково коштувало 24 євро (951,79 грн.). Загальний розмір понесених позивачем матеріальних витрат складає 17 956,44 грн. Подану претензію відповідач задовольним на суму у розмірі 10 505,03 грн., інші витрати відповідач відмовився відшкодовувати. Дії відповідача стали причиною постійного психологічного напруження. Діти змушені були пропустити багато занять та тренувань, не поглибили свого знання німецької мови, адаптуватися та побороти психологічні травми, спричинені діями країни терориста. За таких обставин позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фліксбус-Україна» на її користь матеріальну шкоду у розмірі 17 956,44 грн., моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн. та витрати на правову допомогу у сумі 8 000,00 грн.

Провадження в справі відкрито 22.09.2023, відповідно до положень ст. ст. 19, 274 ЦПК України вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Представник відповідача в адресу суду надав відзив на позовну заяву, в якій просив у задоволенні позову відмовити. Зазначив, що відповідач не надає послуги з міжнародних перевезень пасажирів автобусами, не має відповідної ліцензії, і відповідно Товариство не є перевізником. ТОВ «Фліксбус-Україна» надає лише операторські послуги в частині організації перевезень. Щодо повернення грошових коштів, представником відповідача зазначено, що позивач зверталась безпосередньо до юридичної особи, яка продавала квитки на сайті https://www.flixbus.ua/, тобто не відповідач особисто здійснював повернення грошових коштів. Повернення коштів відбулось через відповідний сервіс і позивачем не надано документів, які підтверджують хто саме здійснював повернення грошових коштів. Також представником відповідача, що позивачем не долучено жодного належного та допустимого доказу того, що її права були порушено Товариством.

Представник третьої особи надав пояснення де вказав, що наявні матеріалах справи квитки, вказують на укладення договору перевезення. Оскільки відповідачем було відмовлено у надані послуг та з огляду на положення Закону України «Про захист прав споживача», відповідач має відшкодувати спричинену шкоду.

Позивачка в судове засідання не з`явилася, в адресу суду надала заяву про розгляд справи без її участі.

Відповідач повідомлявся належним чином про час та дату судового засідання, в судове засідання свого представника не направив, причини неявки суду не повідомив. Заяв та клопотань від нього в адресу суду не надходило., в адресу суду заяв та клопотань від представника відповідача не надходило.

Також не з`явився в судове засідання і представник третьої особи, про розгляд справи повідомлявся належним чином.

Дослідивши наявні в справі докази, та надавши їм відповідну оцінку суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 910 ЦК України за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов`язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його перевезення. Укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею відповідного квитка та багажної квитанції, форми яких встановлюються відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Встановлено, що 27 червня 2023 року о 07:58 год. ОСОБА_1 придбала за допомогою сайту https://www.flixbus.ua/ квитки для себе та неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - квиток № НОМЕР_1 , загальна вартість становить 281, 28 євро, що еквівалентно 11 671, 73 грн., що підтверджується копіями квитків, які наявні в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. 920 ЦК України, в разі порушення зобов`язань, що витікають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлене ЦК України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до п.40 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №176 від 18.02.1997 року за договором перевезення пасажира автобусом перевізник зобов`язується безпечно перевезти пасажира до пункту призначення, а в разі здавання ним багажу - доставити до пункту призначення багаж та видати його пасажиру або уповноваженій ним особі. Пасажир зобов`язується внести установлену плату за проїзд, а в разі здавання багажу до багажного відділення - плату за його перевезення.

Таким чином, пасажиром було виконано умови договору перевезення і оплачено перевізнику встановлену плату за проїзд та перевезення багажу.

Як зазначає позивач 22 липня 2023 року їй було відмовлено в наданні послуг з перевезення з підстав, що неповнолітні діти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не мають документів, які дозволяють виїзд (недійсні паспорти). Зазначено призвело до необхідності придбавати інші квитки як для себе так і для дітей, вирішувати питання щодо документів неповнолітніх. Загальні витрати становили 17 956,44 грн. і мають бути відшкодовані відповідачем, як і спричинена моральна шкода.

Відповідно до пункту 145 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року № 176 (надалі також - «Правила»), Автомобільний перевізник зобов`язаний: ??здійснювати перевезення пасажирів з використанням сертифікованих транспортних засобів відповідного типу, на які оформлені документи згідно із законодавством; ??організовувати проїзд пасажирів до місця призначення за маршрутом без додаткових фінансових витрат пасажирів, насамперед осіб з інвалідністю, громадян похилого віку, вагітних жінок, пасажирів з дітьми дошкільного віку, у разі припинення поїздки через технічну несправність транспортного засобу чи настання надзвичайної або невідворотної за даних умов події; ??здійснювати перевезення пасажирів з квитками і пасажирів, яким згідно із законодавством надано пільги щодо плати за проїзд; ??забезпечувати перед початком пасажирського міжнародного автомобільного перевезення перевірку наявності у пасажирів документів, необхідних для в?їзду до держави прямування, держав за маршрутом слідування, та відмовляти у міжнародному перевезенні пасажирам, які не пред`явили необхідні документи, тощо.

Пунктом 155-1 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту встановлено, що під час здійснення пасажирського міжнародного автомобільного перевезення автомобільний перевізник, автомобільний самозайнятий перевізник, крім обов`язків, визначених пунктами 147 і 150 цих Правил, зобов`язані перед початком такого перевезення перевірити наявність у пасажирів документів, необхідних для в`їзду до держави прямування, держав за маршрутом слідування, та відмовити у перевезенні пасажирам, які на їх вимогу не пред`явили необхідні документи.

Для надання послуг з міжнародних перевезень пасажирів автобусами відповідно до абзацу 6 частини 4 статті 9 Закону України «Про автомобільний транспорт», необхідною є ліцензія, як зазначив у своєму відзиві відсутня у Відповідача.

Таким чином, Відповідач не надає послуги з міжнародних перевезень пасажирів автобусами, не має відповідної ліцензії, і відповідно Відповідач не є перевізником і не здійснював перевезення пасажирів на міжнародному маршруті. ТОВ «Фліксбус-Україна», який визначений Позивачем як Відповідач, надає лише операторські послуги в частині організації перевезень.

Як вбачається з електронних квитків, які містяться в матеріалах справи Перевізником зазначено Sindbad Sp. z.o.o..

Разом з тим, за повернення грошових коштів, Позивач зверталась безпосередньо до юридичної особи, яка продавала квитки на сайті https://www.flixbus.ua.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків третій особі за рахунок виконавця. За наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Якщо істотні недоліки було виявлено в роботі (послузі), виконаній з матеріалу споживача, споживач має право вимагати на свій вибір або виконання її з такого ж матеріалу виконавця, або розірвання договору і відшкодування збитків. Зазначені вимоги можуть бути пред?явлені споживачем протягом строків, передбачених нормативно-правовими актами та умовами договору, а в разі відсутності таких строків - протягом десяти років.

Матеріали справи не містять відомості про звернення до Відповідача з приводу повернення грошових коштів Позивачу, а також позивачем не долучено до справи доказів Повернення коштів відбулось через відповідний сервіс і Позивачем не надано документів, які підтверджують хто саме здійснював повернення грошових коштів Позивачу, а також не зверталась до перевізника, зазначеного у документах про придбання квитків із вимогою відшкодувати завдані збитки.

При цьому Позивач стверджує, що кінцевим споживачем, який використовує веб-сайт https://www.flixbus.ua/, є ТОВ «Фліксбус-Україна».

Так, відповідно до статті 2 Загальних правил та умови здійснення бронювання, розміщених сайті https://www.flixbus.ua/pravyla-ta-umovy-perevezen: «Договірна сторона, відповідальна за процес бронювання поїздок (сторона, що продає квитки) та забезпечення роботи онлайн-порталів, - компанія Flix SE, зареєстрована за адресою: Friedenheimer Brucke 16, 80639 Munchen, Німеччина» (копія міститься в матеріалах справи).

Відповідно до пункту 10.3 Загальних умов здійснення перевезення, розміщених на сайті https://www.flixbus.ua/abb, на вимогу водія та обслуговуючого персоналу перед кожним відправленням пасажири, які подорожують до міжнародного пункту призначення або з нього, зобов`язані пред`явити необхідні проїзні документи для перетину кордонів. Водій або обслуговуючий персонал повинні проводити поверхневі перевірки документів для звірення

Пунктом 10.2.2 Загальних умов здійснення перевезення рекомендовано пасажирам ознайомитися з правилами в`їзду та вимогами щодо подорожі, які діють у країні/країнах призначення та транзитній країні/країнах, зв`язавшись із представниками відповідних посольств і консульств, a також відвідавши вебсайт europa.eu: http://europa.eu/youreurope/citizens/travel/entry-exit/index en.htm, та зазначено, що FlixBus нe несе жодних зобов`язань за наслідки, пов`язані з відсутністю в пасажира необхідних документів для здійснення подорожі.

Згідно з вимогами статей 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частин 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі в справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року в справі 203/2/19 (провадження № 61-6983св20) міститься висновок про те, що визначений позивачем у позові склад сторін у справі (позивач та відповідач) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів)особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 304/284/18 (провадження № 14-517цс19) зазначено, що належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження в справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Таким чином, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Враховуючи те, що матеріали справи не містять доказів того, що саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Фліксбус-Україна» надавав послуги з перевезення, останнє не є належним відповідачем, і не може відповідати за збитки спричинені ОСОБА_1 .

Виходячи з зазначеного, та враховуючи, що клопотання про заміну неналежного відповідача на належного позивач не заявляв, а також зважаючи на те, що суд не уповноважений замінювати неналежного відповідача на належного з власної ініціативи без клопотання сторони позивача, відповідно до положень ст. 51 ЦПК України суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

При цьому суд не надає оцінку обґрунтованості позовних вимог по суті спору, оскільки питання про їх обґрунтованість у такому випадку мало б вирішуватися судом під час вирішення справи по суті за належного складу учасників справи, питання про права та обов`язки яких підлягає вирішенню за результатами розгляду позовних вимог,

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21 квітня 2021 року, справа №659/954/18.

Відповідно до п.2 ч.2 статті 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача, а тому в цій частині позов також не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 610, 910, 920 ЦК України, ст. ст. 51, 76, 77, 80, 81, 89, 141 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фліксбус-Україна» про захист прав споживачів залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, в порядку ст.ст. 353-357 ЦПК України з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень цього Кодексу протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: