Постанова

від 10.04.2025 по справі 641/744/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 641/744/24 Головуючий суддя І інстанції Чайка І. В.

Провадження № 22-ц/818/606/25 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10квітня2025року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Яцини В.Б.,

суддів колегії Мальованого Ю.М., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря судового засідання Холод М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Гофельд Ганни Сергіївни на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 12 вересня 2024 року, по цивільній справі № 641/744/24, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі батька у вихованні дитини,

в с т а н о в и в :

У лютому 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі батька у вихованні дитини.

Позовна заява мотивована тим, що20.08.2020 року з відповідачкою по справі він перебував у шлюбі, зареєстрованому Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Харків) , актовий запис № 2312. Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 22.12.2021 року по справі № 317/3139/17 шлюб між позивачем та відповідачкою було розірвано. Від шлюбу сторони мають малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з відповідачкою. На підставі рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 24.11.2021 року по справі № 639/4766/21 позивач добровільно сплачує на користь відповідача аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 . Зобов`язання по сплаті аліментів виконується позивачем належним чином та в повному обсязі. Позивач зазначає, що відповідач позбавила його можливості спілкуватися з донькою і перешкоджає йому в реалізації батьківських прав та обов`язків, позбавила його можливості бачитись з дитиною, перешкоджає у спілкуванні та побаченнях з дитиною. Відповідач, всупереч волі позивача, вимагає від нього відмовитись від батьківських прав на дитину та припинити спроби спілкування з нею, не надає позивачу жодної інформації щодо стану здоров`я дитини, її розвитку тощо. Самостійно позивач з відповідачем не дійшли згоди щодо визначення способу участі батька у вихованні доньки, тому для вирішення спірного питання він змушений звернутись з даним позовом до суду.

На підставі вищевикладеного, ОСОБА_2 просив суд:

-зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- визначити наступні способи участі батька ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_3 :

- кожного тижня з 17:00 п?ятниці до 17:00 неділі - за місцем проживання дитини та в присутності матері;

- щорічно святкування дня народження дитини - за місцем святкування дня народження дитини та в присутності матері;

- відвідування батьком дитячих дошкільних навчальних або спортивних закладів, гуртків, в яких буде навчатись (займатись) дитина, відвідування дитячих свят, в період їх проведення;

- відвідування батьком дитини у період її хвороби у місці її фактичного перебування з урахуванням стану здоров`я та рекомендацій лікаря або закладу охорони здоров`я, що здійснює її лікування - протягом всього періоду лікування;

- необмежене спілкування батька із дитиною засобами телефонного, електронного та іншого, в тому числі відеозв?язку, з урахуванням режиму сну та відпочинку дитини;

- святкування свят (1 січня, 7 січня, 1 травня, 9 травня, Трійця, Великдень, День Конституції, День Незалежності України, День Захисника України, 25 грудня, 31 грудня) з 11:00

8:00 - за місцем проживання дитини або святкування та в присутності матері;

- вільне спілкування з донькою під час випадкових зустрічей на вулиці (5-10 хв.).

По досягненню дитиною 6 років, тобто з 28.10.2026 року:

- кожного тижня з 17:00 п`ятниці до 17:00 неділі - за місцем проживання батька;

- кожний непарний рік святкування дня народження дитини - за місцем святкування дня народження дитини або за місцем проживання батька;

- відвідування батьком дитячих дошкільних, шкільних навчальних або спортивних закладів, гуртків, в яких буде навчатись (займатись) дитина, відвідування дитячих свят, в період їх проведення;

- відвідування батьком дитини у період її хвороби у місці її фактичного перебування з урахуванням стану здоров`я та рекомендацій лікаря або закладу охорони здоров`я, що її лікування - протягом всього періоду лікування;

-необмежене спілкування батька із дитиною засобами телефонного, електронного та іншого, в тому числі відеозв?язку, з урахуванням режиму сну та відпочинку дитини;

-святкування свят (1 січня, 7 січня, 1 травня, 9 травня, Трійця, Великдень, День Конституції, День Незалежності України, День Захисника України, 25 грудня, 31 грудня) з 11:00 до 21:00 - за місцем святкування або за місцем проживання батька (на розсуд батька);

-спільний відпочинок в один із літніх місяців протягом 30 днів поспіль - за місцем проживання батька з можливістю виїзду батька з дитиною для відпочинку і оздоровлення на території України;

-кожні шкільні канікули в осінній, зимовий та весняний період - не менше половини від кількості календарних днів канікул за місцем проживання батька з можливістю виїзду батька з дитиною для відпочинку і оздоровлення на території України (на розсуд батька);

-вільне спілкування з дитиною під час випадкових зустрічей на вулиці (5-10 хв.).

-зобов`язати ОСОБА_1 сприяти ОСОБА_2 у необмеженому, з урахуванням режиму навчання, сну та відпочинку, спілкуванні з донькою ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) засобами телефонного, електронного та відеозв?язку;

-зобов`язати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , Зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ) Попередньо повідомляти ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , Зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ) про наявність об`єктивних причин, які перешкоджають дотриманню встановленого судом способу участі батька у виховані та спілкуванні з дитиною;

-зобов`язати ОСОБА_1 на вимогу ОСОБА_2 надавати йому інформацію про місцезнаходження ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), умови її життя, навчання та виховання тощо;

-стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму сплаченого судового збору.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 12 вересня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі батька у вихованні дитини задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визначено наступні способи участі батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з дня набрання рішенням суду законної сили та до 28.10.2026 року, в присутності матері ОСОБА_1 , а саме:

-кожну суботу та неділю з 10 години до 18 години за місцем мешкання дитини;

-у святкові дні та в день народження дитини за місцем її мешкання або за місцем святкування;

- відвідування дитячих дошкільних навчальних або спортивних закладів, гуртків під час їх відвідування або перебування дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

-відвідування батьком дитини в період її хвороби у місці її фактичного перебування з урахуванням стану здоров`я та рекомендацій лікаря або закладу охорони здоров`я, що здійснює її лікування;

Визначено наступні способи участі батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 28.10.2026 року до повноліття дитини без присутності матері ОСОБА_1 , а саме:

-кожну суботу та неділю з 10 години до 18 години за місцем мешкання батька;

-у кожен непарний рік святкування святкових днів та дня народження дитини за місцем мешкання батька;

- відвідування шкільних навчальних або спортивних закладів, гуртків під час їх відвідування або перебування дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

-відвідування батьком дитини в період її хвороби у місці її фактичного перебування з урахуванням стану здоров`я та рекомендацій лікаря або закладу охорони здоров`я, що здійснює її лікування;

-спільний відпочинок в один з літніх місяців під час літніх канікул дитини та 30 днів за місцем проживання батька з можливістю виїзду батька з дитиною для відпочинку та оздоровлення на території України;

-кожні шкільні канікули в осінній, зимовий та весняний період не менше половини від календарної кількості днів канікул за місцем проживання батька з можливістю виїзду батька з дитиною для відпочинку та оздоровлення на території України;

Зобов`язано ОСОБА_1 не обмежувати час спілкування батька ОСОБА_2 з дитиною ОСОБА_3 засобами телефонного-, електронного-, відеозв`язку з урахуванням режиму сну, відпочинку та часу відвідування навчальних закладів.

Зобов`язано ОСОБА_1 на вимогу ОСОБА_2 надавати йому інформацію про місцезнаходження ОСОБА_3 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму сплаченого судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять гривень) 20 коп.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду представник ОСОБА_1 - адвокат Гофельд Г.С. в апеляційній скарзі рішення скасувати та ухвалити нове, у якому визначити способи участі ОСОБА_2 у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_3 , з урахуванням висновку органу опіки та піклування Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області від 30.04.2024 року, з дотриманням прав ОСОБА_1 на повагу до приватного життя та врахуванням думки малолітньої дитини ОСОБА_3 . Розгляд справи здійснювати у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Зауважила,що судубув наданийвисновок органуопіки тапіклування, проте,частково задовольняючипозовні вимогиПозивача судпершої інстанціїпогодився зіспособами участіу вихованнідитини,запропонованими Позивачемі повністюпроігнорував способиучасті Позивачау вихованнідитині,які рекомендованіорганом опікита піклуванняу вищевказаномувисновку.Тим самим,суд першоїінстанції непогодився звисновком органуопіку тапіклування Краснокутськоїселищної радиБогодухівського районуХарківської областіі квітня2024року,але всуперечвимогам частини6статті 19СК України,суд першоїінстанції неі жодногообґрунтування незгодиз вказанимвисновком органуопіки тапіклування тане навівмотивів того,що такийвисновок суперечитьінтересам дитини. Аналогічні висновки щодо порушення судом першої інстанції вимог частини 6 статті 19 СК України як норм процесуального права містяться і постанові Верховного Суду від 20 вересня 2024 року по справі № 521/15370/22. Тим самим, суд першої інстанції допустився порушення норм процесуального права, що є підставою для повного скасування рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова по справі №641/744/24 від 12 вересня 2024 року.

У письмовому відзиві представник ОСОБА_2 адвокат Заворотній А.В. просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Стягнути з ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 20000,00 грн.

Вказав, що доводи апеляційної скарги про психологічне та фізичне насильство з боку Позивача щодо Відповідача, та щодо примусу Відповідача до відмову від стягнення аліментів належними і допустимими доказами не обґрунтовані та є неправдивими. Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими особами доказування. Єдиним допустимим доказом вчинення Позивачем протиправних дій може бути вирок суду у кримінальній або рішенням суду у адміністративній справі або хоча б звернення до правоохоронних органів по такому факту. Відповідачем не надано суду жодних підтверджень зазначеним ствердженням.

Також зазначено, що на спростування заяв сторони Відповідача про невиконання Позивачем зобов`язань зі сплати аліментів та значну заборгованість по аліментам Позивачем було надано до справи розрахунок заборгованості по аліментам, згідно якого наявна переплата на 01.01.2024 12159,34 грн.

Зазначає про безпідставність доводів скарги про порушення права Відповідача на приватне життя, так як мати буде фактично звітувати перед батьком за будь-якою вимогою. Відповідно до рішення суду Відповідач має надавати Позивачу інформаціє виключно щодо дитини та виключно щодо її місцезнаходження. В умовах воєнного стану, з урахуванням того, що дитина постійно проживає з Відповідачем, яка вже вивозила дитину в 2022 році за межі території України без дозволу та без повідомлення Позивача про місцезнаходження дитини, рішення суду в цій частині є обґрунтованим та таким, що необхідне для захисту порушеного права Позивача на участь у вихованні дитини. Право Відповідача на таємницю приватного життя жодним чином не порушується, так як рішення суду жодним чином не вимагає Відповідача надавати Позивачу будь-яку інформацію щодо себе особисто або її особистого життя, а інформація щодо місцезнаходження дитини Позивача не може бути прихована від нього та бути для нього таємною.

Вказує, що Відповідачем та її представником під час розгляду справи судом першої інстанції не було надано аргументованого заперечення щодо запропонованого Позивачем способу участі у виховані дитини. Не було наведено мотивів та аргументів незгоди із визначеним способом участі. Не надано суду свій графік участі батька у вихованні дитини. Так само і в апеляційній скарзі ані Відповідачем, ані її представником не наведено аргументованих заперечень проти встановленого судом способу участі та так само не запропоновано свій графік участі батька у виховані дитини. Фактично Відповідач заперечує саме право Позивача на участь у виховані дитини, право бачитись із нею та приймати участь у її розвитку та дорослішанні. Разом із позовом Позивач надав суду особисту переписку із Відповідачем, в якому остання вимагала від Позивача відмовитись від батьківських прав та не бачитись із дитиною виключно з мотивів особистої неприязні Відповідача до Позивача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та його представника, за відсутності інших учасників справи, які були належним чином повідомлені про судове засідання, суд апеляційної інстанції відповідно до ст. 367 ЦПК України вивчив матеріали справи та перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з положеннямист.263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду відповідає.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що визначений судом спосіб участі у вихованні та спілкуванні дитини з батьком у формі встановлення порядку спілкування відповідатиме інтересам дитини, сприятиме уникненню між сторонами конфліктів, забезпечить спокійний психологічний розвиток та зростання дитини, створить умови для виконання батьком, який проживає окремо, обов`язку на виховання дитини та здійснення його права на особисте спілкування із сином, відповідатиме вимогам чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини та саме такий спосіб участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею у повній мірі відповідатиме інтересам як батьків, так і дитини, а також буде достатнім для забезпечення участі батька у процесі вихованні дитини.

З метою забезпечення справедливої рівноваги між правами та інтересами сторін і дитини, підтримання її нормального психологічного стану, суд вважає за необхідне визначити до досягнення дитиною шести років такий спосіб участі у її вихованні позивачем, що буде найменш психологічно травматичним для дитини та саме в присутності матері. Водночас суд враховує, що право батька на вільне спілкування з дитиною захищене законом. У матеріалах справи відсутні відомості про особу батька, які беззаперечно свідчили б про підстави для обмеження права батька у спілкуванні з донькою через шкоду такого спілкування інтересам дитини, тому після досягнення дитиною шести років, суд вважає за можливе надати позивачу можливість участі у спілкуванні з дитиною без присутності матері.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду, з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно із свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , виданим 20.08.2020 року Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Харків), ОСОБА_2 та ОСОБА_1 20.08.2020 року зареєстрували шлюб.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 10.11.2020 Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Харків), батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 22.12.2021 року по справі № 317/3139/17 шлюб між позивачем та відповідачкою було розірвано.

Після розірвання шлюбу дитина проживає з матір`ю, тобто з відповідачем по справі.

Частиною 1 ст. 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

За правилами ч.2, ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Як регламентовано ч.1-2, ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК Українисімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно із ч. 1 ст. 152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Статтею 141 СК Українивстановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Отже, обов`язки щодо забезпечення розвитку дитини покладаються на обох батьків, кожен з батьків зобов`язаний приймати участь у вихованні дитини не епізодично, а постійно, характер таких зустрічей не повинен носити формальний характер, а між батьками та дитиною повинен існувати систематичний психоемоційний контакт, при цьому слід дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

Згідно з ч. 3 ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року дитина, яка не проживає з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право на спілкування з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Таким чином, законодавством України закріплено обов`язок того із батьків, який проживає окремо, брати участь у вихованні дитини. У іншого з батьків виникає зустрічний обов`язок не чинити цьому перешкоди.

Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Аналіз зазначених норм права дає підстави дійти висновку, що рівність прав батьків витікає з прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, і у першу чергу повинні бути забезпечені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

Колегія суддів виходить з того, що батько, який проживає окремо від дитини, має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини. Іншій підхід по суті є зловживанням правом. Доводи скарги щодо неправомірних дій зі сторони позивача належними і допустимими доказами не підтвердженні.

Відповідно до статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, орган опіки та піклування подає письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Частиною шостою статті 19 СК України передбачено, що суд може не погодитися із висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Орган опіки і піклування може визначити місце зустрічі батька з дитиною (за місцем проживання когось із них чи іншої особи), періодичність та тривалість їх.

Висновок органу опіки і піклування має базуватися на достовірній інформації про усі фактичні обставини, які можуть мати істотне значення та ретельному їх з`ясуванні. Такий висновок є рекомендаційним, тому суд може постановити інше рішення, ніж пропонує орган опіки та піклування.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області від 30.04.2024 року рекомендовано визначити наступний спосіб участі батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у вихованні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

- щосуботи та щонеділі з 10.00 години до 18.00 години, на території фактичного проживання дитини за адресою: Харківська область, м. Харків, в присутності матері ОСОБА_1 та попередньою домовленістю з нею;

- в будні дні тижня за попередньою домовленістю з матір`ю дитини ОСОБА_1 ;

- в святкові дні та в день народження дитини, за місцем проживання (святкування) дитини та в присутності матері;

- під час шкільних канікул дитини 50 % часу (а також в один із літніх по досягненню дитиною шестирічного віку з можливістю виїзду дитини разом з батьком з метою оздоровлення в межах України за попередньою домовленістю з матір?ю дитини;

- необмежене спілкування батька з дитиною засобами телефонного та відео зв?язку;

- після спілкування батька ОСОБА_2 з малолітньою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батько повинен повернути дитину матері ОСОБА_1 за її місцем проживання;

- рекомендувати громадянці ОСОБА_1 не перешкоджати громадянину ОСОБА_2 у спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , поважати його батьківські права. У визначені години та дні спілкування при виникненні обставин, коли зустріч батька з дитиною с неможливою (хвороба дитини, перебування матері не за адресою проживання тощо) матері дитини необхідно завчасно повідомляти про це батька дитини.

Суд першої інстанції, діючи в межах наданих йому процесуальним законом повноважень, оцінив висновок органу опіки та піклування за своїм внутрішнім переконанням та частково погодився з ним. Наведені з цього приводу висновки суду належним чином обґрунтовані, узгоджуються з матеріалами справи, та доводами скарги, які не знайшли підтвердження у матеріалах справи, не спростовані.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції порушив принцип рівності права матері колегія суддів відхиляє, за їх недоведеністю. Встановлений рішенням суду графік побачень відповідати насамперед інтересам малолітньої дитини, з урахуванням її усталеного розпорядку дня та способу життя та забезпечує рівні можливості як для матері так і для батька, з урахуванням реалій воєнного стану, подальшого розвитку дитини та забезпечує рівні можливості для виконання кожної сторони спору своїх батьківських обов`язків та реалізації прав щодо виховання та утримання дитини.

Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізував Європейський Суд з прав людини

(далі ЄСПЛ), практика якого відповідно до статті 17 Закону України

«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.

У рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України»

ЄСПЛ зазначив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ від 07 серпня 1996 року у справі «Йогансен проти Норвегії»).

У рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України»

(заява № 2091/13) йдеться про визначення інтересів дитини, їх місця у взаємовідносинах між батьками. У згаданому рішенні ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Аналіз наведених норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й передусім повинні бути визначені інтереси дитини, а вже тільки потім права її батьків.

Отже, положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.

У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року у справі № 363/3045/18, від 19 січня 2022 року у справі № 189/68/20,

від 08 лютого 2023 року у справі № 334/1202/20, від 15 серпня 2023 року у справі № 759/4170/20.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HANT v. UKRAINE, № 3111/04 54, ЄСПЛ, від 7 грудня 2006 року).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами першою статті 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Встановивши вищевказані обставини, та за відсутності доказів про неправомірну поведінку зі сторони позивача, суд першої інстанції в найкращих інтересах дитини правильно визначив спосіб участі батька у вихованні та безперешкодному спілкуванні із донькою за встановленим графіком, та в результаті мінімізував негативний вплив особистих неприязних відносин між сторонами на відносини кожного з батьків з дитиною - в її інтересах дитини, що має пріоритет над інтересами батьків, та відповідає вищевказаним нормам матеріального права.

Отже частково задовольняючи позовні вимоги та визначаючи відповідний спосіб участі у вихованні та спілкуванні позивача з малолітньою донькою, суд першої інстанції, урахувавши конкретні обставини цієї справи, висновок органу опіки та піклування, наявність конфліктних відносин між сторонами, вважав, що такий графік відповідатиме інтересам дитини, надасть можливість позивачу достатньою мірою спілкуватися із донькою, приділяти їй увагу, брати участь у її розвитку та вихованні.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає як розумному балансу участі батька у вихованні дитини, так й найкращим інтересам дитини, та не суперечить сталій судовій практиці Верховного Суду.

Право батька на спілкування із дитиною є його незаперечним правом, а спілкування дитини з батьком відповідає її інтересам. Батько, який проживає окремо від своєї дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Встановлення стосунків та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей із батьком.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визначений спосіб участі батька у вихованні та безперешкодному спілкуванні із дочкою за встановленим графіком та вважає, що суд врахував інтереси дитини, які мають пріоритет над інтересами батьків, а також закріплений у положеннях міжнародних норм та норм законодавства України принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, поведінку батька та його активне бажання брати участь у вихованні та спілкуванні зі своїм сином.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Враховуючи викладене, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи скарги цього висновку не спростували, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Щодо витрат на правову допомогу у суді апеляційної інстанції.

На підтвердження заявлених Позивачем у відзиві на апеляційну скаргу до відшкодування Відповідачем витрат на правничу допомогу адвоката у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції Позивач надає договір про надання правової допомоги від 12.09.2024, додаткову угоду від 22.10.2024 про визначення вартості адвокатських послуг за супроводження даної судової справи на стадії апеляційного провадження, рахунок на оплату №22/10 від 22.10.2024 та банківську виписку про рух коштів по рахунку за 23.10.2024 про сплату Позивачем вартості адвокатських послуг в розмірі 20 000 грн.

В додатковій угоді від 22.10.2024 сторони визначили склад та обсяг адвокатських послуг та їх вартість, а саме згідно п. п. 1., 2. додаткової угоди Позивач доручив адвокату Заворотньому А.В. здійснювати представництво його прав та інтересів в Харківському апеляційному суді у провадженні за апеляційною скаргою Відповідача на рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 12.09.2024 по справі №641/744/24 за позовом Позивача до Відповідача про усунення перешкод у спілкуванні батька з дитиною та визначення способу участі батька у виховані дитини.

Згідно умов додаткової угоди від 22.10.2024 послуги включають в себе: аналіз та оцінку адвокатом Заворотнім А.В. апеляційної скарги та додатків до неї, вироблення правової позиції, консультації Клієнта з питань, що стосуються предмету доручення, складення тексту процесуальних документів, участі в судових засіданнях. Розмір гонорару адвоката за супроводження даної справи на стадії апеляційного провадження за згодою сторін складає 20 000,00 грн., є фіксованим та не залежить від обсягу наданої правової допомоги.

За змістом статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 33 Правил адвокатської етики, єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар.

Розмір гонорару та порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги. Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді.

Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірний із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Вимога частини восьмоїстатті 141 ЦПК Українищодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.

Відповідний висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Згідно вимог статті 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи інтереси ОСОБА_2 під час перегляду справи судом апеляційної інстанції представляв адвокат Заворотній А.В. на підставі ордеру та договору про надання правової допомоги від 12.09.2024, додаткової угоди від 22.10.2024 про визначення вартості адвокатських послуг за супроводження даної судової справи на стадії апеляційного провадження, рахунок на оплату №22/10 від 22.10.2024 та банківську виписку про рух коштів по рахунку за 23.10.2024 про сплату Позивачем вартості адвокатських послуг в розмірі 20 000 грн.

В додатковій угоді від 22.10.2024 сторони визначили склад та обсяг адвокатських послуг та їх вартість, а саме згідно п. п. 1., 2. додаткової угоди Позивач доручив адвокату Заворотньому А.В. здійснювати представництво його прав та інтересів в Харківському апеляційному суді у провадженні за апеляційною скаргою Відповідача на рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 12.09.2024 по справі №641/744/24 за позовом Позивача до Відповідача про усунення перешкод у спілкуванні батька з дитиною та визначення способу участі батька у виховані дитини.

Згідно умов додаткової угоди від 22.10.2024 послуги включають в себе: аналіз та оцінку адвокатом Заворотнім А.В. апеляційної скарги та додатків до неї, вироблення правової позиції, консультації Клієнта з питань, що стосуються предмету доручення, складення тексту процесуальних документів, участі в судових засіданнях. Розмір гонорару адвоката за супроводження даної справи на стадії апеляційного провадження за згодою сторін складає 20 000,00 грн., є фіксованим та не залежить від обсягу наданої правової допомоги.

Отже, Адвокат надав, а клієнт прийняв надані послуги, загальна вартість яких становить 20000,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19).

Із змісту правової позиції Верховного Суду від 16 березня 2023 року у справі № 927/153/22 вбачається, що при визначенні витрат на правову допомогу слід враховувати наступне: чи змінювалася правова позиція у справі в судах першої та апеляційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткове джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтовували свої вимоги. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 910/20852/20.

Матеріали справи свідчать про те, що протягом її перегляду судом апеляційної інстанції представником Заворотнім А.В. подано відзив на апеляційну скаргу та заяву про стягнення судових витрат у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. При цьому позиція позивача з часу розгляду справи судом першої інстанції не змінилась, нові докази не подавались, нові обставини справи не встановлювались, інших процесуальних документів до суду апеляційної інстанції представником ОСОБА_4 подавалось. Тобто, обсяг наданої представником Заворотнім А.В. правничої допомоги фактично обмежується складанням відзиву на апеляційну скаргу.

Отже, враховуючи, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення залишено без змін, з урахуванням обсягу та складності наданих представником Заворотнім А.В. послуг з правничої допомоги протягом апеляційного перегляду справи, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, судова колегія вважає, що з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню судові витрати за надання правничої допомоги під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 5000,00 грн.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, питання щодо перерозподілу судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» не вирішувалося.

Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

постановив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 адвокатаГофельдГанни Сергіївнизалишити без задоволення.

РішенняКомінтернівського районногосудум.Харковавід12вересня2024року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований адреса проживання: АДРЕСА_1 ) , судові витрати за надання правничої допомоги під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 5000,00 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складений 17 квітня 2025 року.

Головуючий В.Б. Яцина.

Судді колегії Ю.М. Мальований.

Н.П. Пилипчук.